ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року

м. Полтава

Справа № 440/608/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

19 лютого 2019 року ОСОБА_2 (надалі - позивач; ОСОБА_2.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (надалі - відповідач; Полтавське об'єднане УПФУ Полтавської області) про визнання незаконними дій Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_2 до виплати та зобов'язання відповідача виплатити нараховану ОСОБА_2 пенсію з 01.03.2017 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням вже виплачених сум.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2019 року позовну заяву залишено без руху.

27 лютого 2019 року до суду надійшла заява щодо усунення недоліків позовної заяви, до якої додано позовну заяву (уточнену), оформлену відповідно до частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, копії такої позовної заяви відповідно до кількості учасників справи.

В уточненій позовній заяві позивач просить визнати незаконними дії Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_2 до виплати та зобов'язати відповідача виплатити нараховану ОСОБА_2 пенсію з 01.03.2017 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням вже виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що станом на 01.03.2017 йому було збільшено розмір пенсії з 11533,07 грн. до 14249,68 грн., але відповідачем розмір пенсії позивача до виплати неправомірно було обмежено сумою у 10740,00 грн. Так позивач стверджує, що отримує значно занижену суму пенсії з 01.03.2017 по час звернення до суду. Вважає дії відповідача щодо обмеження розміру пенсії до виплати незаконними, посилаючись на те, що обмеження максимальним розміром пенсії у розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, не поширюються на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом України "Про засади щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи". /а.с. 25-30/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/608/19, призначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.

13 березня 2019 року до суду надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 № 713 "Про внесення змін до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації" починаючи з 01.03.2005 перерахунок пенсії проводиться автоматизованим способом. Вказує, що відповідно до статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України, в тому числі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про пенсійне забезпечення", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Крім того, відповідач посилається на статтю 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка передбачає аналогічні обмеження щодо розміру виплати пенсії /а.с. 36-38/.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_2 призначено пенсію за вислугу років як працівнику льотно-випробувального складу цивільної авіації з 12.10.1984 /а.с. 139/. Позивач перебуває на обліку в Полтавському об'єднаному УПФУ Полтавської області, що не заперечується відповідачем.

Полтавським об'єднаним УПФУ Полтавської області здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.03.2017 відповідно до якого основний розмір пенсії склав - 14249,68 грн., розмір пенсії з обмеженням склав 12956,53 грн. /а.с. 66/.

Рішенням Полтавського об'єднаного УПФУ Полтавської області №916030123642 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01.03.2018, згідно якого загальний розмір пенсії з надбавками складає 17759,48 грн. /а.с. 68/.

Разом з тим, виплата пенсії позивачу здійснювалася з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії згідно зі статтею 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а саме: з березня 2017 року - 10740,00 грн.; січня 2018 року - 12956,53 грн.; березня 2018 року - 13730,00 грн.; з липня 2018 року - 14350,00 грн.; з грудня 2018 року - 14970,00 грн., що підтверджується довідкою Полтавського об'єднаного УПФУ Полтавської області №449 від 15.02.2019 /а.с. 16/.

25.01.2019 позивач звернувся до Полтавського об'єднаного УПФУ Полтавської області зі заявою (вхідний номер 77/С-14 від 25.01.2019), в якій просив провести перерахунок та виплату пенсії позивачу згідно зі статтею 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також постанов № 418 від 21.07.1992 та № 718 від 09.08.2005 /а.с. 12/.

Листом Полтавського об'єднаного УПФУ Полтавської області від 11.02.2019 № 77/С-14 позивача повідомлено про розгляд його звернення щодо обмеження розміру пенсії за вислугу років. Зазначено, що позивач перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації. Стаж за вислугу складає 69 років 0 місяців 24 дні, середній скоригований заробіток для обчислення пенсії за період з 01.01.1978 по 31.12.1982 згідно довідки від 30.11.1999 №121, виданої Полтавським ДАП "Універсал-Авіа" становить 562,70 грн., відсоток обчислення пенсії - 75%. З 01.03.2017 після проведеного перерахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 № 713 "Про внесення змін до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-виробничого складу цивільної авіації", основний розмір пенсії з 01.03.2017 складає 14249,68 грн., розмір пенсії з обмеженням двох з половиною величин середньої заробітної плати за 2016 рік - 12956,53 грн., до виплати, з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії згідно зі статтею 85 Закону - 10740,00 грн., з 01.01.2018 - 12956,53 грн. З 01.03.2018 згідно з вимогами постанови КМУ № 713 розмір пенсії з обмеженням двох з половиною величин середньої заробітної плати за 2017 рік - 17759,48 грн., до виплати, з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії - 13730,00 грн., з 01.07.2018 - 14350,00 грн., з 01.12.2018 - 14970,00 грн. /а.с. 13/.

Позивач не погодився діями відповідача щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_2 до виплати, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом, у якому просить визнати їх незаконними та зобов'язати відповідача виплатити нараховану ОСОБА_2 пенсію з 01.03.2017 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням вже виплачених сум.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки про обмеження розміру пенсії ОСОБА_2 дізнався з листа Полтавського об'єднаного УПФУ Полтавської області від 11.02.2019 №77/С-14 /а.с. 13/, а з позовом до суду звернувся 19.02.2019, то суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, встановлений частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що позивач дізнався про обмеження розміру його пенсії до виплати більш ніж як за шість місяців до дати звернення до суду з даним позовом, зокрема, доказів ознайомлення позивача з матеріалами пенсійної справи, отримання позивачем копій рішень про перерахунок пенсії, тощо.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46, пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Частиною першою статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ передбачено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно з підпунктом "в" пункту 7 Порядку № 418 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 713 від 9 серпня 2005 року, чинної на час здійснення перерахунку пенсії позивачу) у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Отже, законодавством передбачено здійснення перерахунку пенсії працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації щороку з 01 березня, починаючи з 2005 року.

Спору між сторонами щодо підстав та дати здійснення перерахунку пенсії позивача немає. Також немає спору щодо розміру пенсії, визначеного внаслідок перерахунку. Спір виник щодо розмірів виплаченої пенсії з 01 березня 2017 року у розмірі 10740,00 грн.

Надаючи правову оцінку діям відповідача щодо виплати пенсії позивачу у вказаних розмірах, суд враховує наступне.

За змістом статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 08 липня 2011 року (далі - Закон № 3668-VI) (у редакції, чинній на час здійснення перерахунку пенсії позивачу) встановлено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Вказаним законом було внесено зміни, зокрема, до частини 3 статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та частини 3 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Так, відповідно до частини 3 статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції, чинній на час здійснення перерахунку пенсії позивачу) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Частиною 3 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, чинній на час здійснення перерахунку пенсії позивачу) встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Наведені норми законів є чинними, неконституційними не визнавались, а тому підлягають обов'язковому виконанню органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" №2246-VIII від 07 грудня 2017 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня 2018 року - 1373 гривні, з 1 липня - 1435 гривень, з 1 грудня - 1497 гривень.

Отже, розмір призначеної або перерахованої відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. І лише, в період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року такий розмір становив 10740 грн.

Враховуючи викладене, максимальний розмір пенсії з 1 березня 2018 року складає 13730 грн. (1373 гривень х 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність), з 1 липня 2018 року - 14350 грн. (1435 гривень х 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність), з 01 грудня 2018 року - 14970 грн. (1497 гривень х 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність)

Таким чином, здійснюючи позивачу виплату пенсії у розмірах з березня 2017 року - 10740,00 грн.; січня 2018 року - 12956,53 грн.; березня 2018 року - 13730,00 грн.; з липня 2018 року - 14350,00 грн.; з грудня 2018 року - 14970,00 грн., відповідач діяв відповідно до Закону.

Посилання позивача на те, що встановлене законами обмеження розміру пенсії на нього не поширюється в силу пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", суд не бере до уваги з огляду на наступне.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01.10.2011, передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам встановлюється законодавством незалежно від дати призначення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання). Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Аналіз наведених норм свідчить, що вони не звужують зміст набутих прав пенсіонерів, розмір вже призначеної пенсії, яких більший зазначеного максимального розміру. Водночас запроваджують обмеження щодо розміру призначених та перерахованих пенсій.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 15 серпня 2018 року у справі № 161/281/17 (реєстраційний номер рішення 75906390), від 15 серпня 2018 року у справі № 161/9572/17 (реєстраційний номер рішення 75872919).

Так, призначена позивачу пенсія до набрання чинності цим Законом не перевищувала максимальний розмір пенсії, встановлений цим Законом, та перевищила визначений законом максимальний розмір пенсії лише після її перерахунку у 2017 році.

Суд враховує, що положення Законів України "Про пенсійне забезпечення" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не містять виключень та застережень щодо застосування максимального розміру пенсії до пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності частини 3 статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та частини 3 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, при перерахунку пенсії позивача у 2017-2018 роках пенсійним органом правомірно обмежено розмір такої пенсії.

Також суд не бере до уваги посилання позивача на приписи статті 22 Конституції України, оскільки, Конституційний Суд України у своїх рішеннях № 5-р/2018 від 22 травня 2018 року та № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року сформував чітку позицію стосовно запровадження шляхом прийняття законів змін механізму нарахування соціальних виплат та критеріїв, за якими закони можуть встановлювати обмеження існуючих конституційних прав і свобод людини.

Так, у рішенні № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване статтею 48 Конституції України. Одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Неприпустимим є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими не ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

А у рішенні № 5-р/2018 від 22 травня 2018 року Конституційний Суд України вказав, що звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням. Верховна Рада України повноважна ухвалювати закони, що встановлюють обмеження, відповідно до таких критеріїв: "обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права". Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини, гарантії цих прав і свобод. Але, визначаючи їх, законодавець може лише розширювати, а не звужувати, зміст конституційних прав і свобод та встановлювати механізми їх здійснення. Отже, положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.

Таким чином, Конституційний Суд України вважає, що розміри соціальних виплат можуть змінюватися законодавцем залежно від соціально-економічних можливостей держави, проте законодавець не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб та не дозволяють забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві, зокрема, встановлювати розмір соціальних виплат, нижчий від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 жовтня 2018 року у справі №243/2495/16-а.

Враховуючи викладене, нормативне регулювання виплати призначених (перерахованих) пенсій працівникам льотно-випробувального складу цивільної авіації узгоджується із змістом статей 21, 22 Конституції України, позицією Конституційного Суду України, викладеною у рішеннях № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року та № 5-р/2018 від 22 травня 2018 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дії відповідача відповідають вимогам законодавства України, тому підстави для перерахунку пенсії позивача відсутні.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_2 необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

У зв'язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 241-245, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, 36040, ідентифікаційний код 40383769) про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя С.С. Сич