22-ц/812/7/19

Справа 482/1474/16-ц

Номер провадження 22-ц/812/7/19

Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

Іменем України

01 квітня 2019 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого: Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання - Цуркан І.І.,

за участі: позивача - ОСОБА_2,

відповідачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представників: відповідача ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «Україна» - Чемеса В.М., третьої особи - Теслі А.В.,

розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засідання в режимі відеоконференції

апеляційну скаргу

ОСОБА_2

на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26 лютого 2018 року, ухваленого головуючим суддею Баранкевич В.О. у приміщенні цього суду вступна та резолютивна частини якого проголошено цього ж дня, дата складання повного тексту не зазначена, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «РРП ГРУП», про захист честі, гідності та ділової репутації,

В С Т АН О В И Л А

У жовтні 2016 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «Україна» про захист честі, гідності та ділової репутації.

В обґрунтування позову зазначав, що директор Троїцької загальноосвітньої школи, у якій він працює вчителем з фізичної культури, ОСОБА_3, розповсюджувала серед педагогічного колективу та учнів школи, мешканців с. Троїцьке Новоодеського району Миколаївської області, в засобах масової інформації, а саме: в публічних виступах по телебаченню, в мережах Інтернет, в органах державної влади наклепи на нього, зверталася до правоохоронних органів, звинувачуючи його в педофілії по відношенню до учениць Троїцької школи.

Так, ОСОБА_3 заявила про таке в своєму інтерв'ю для каналу ОСОБА_8 (Миколаїв/Тернопіль), яке було розміщено в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_9., по Телевізійному каналу «Миколаїв» в програмі «ІНФОРМАЦІЯ_10» (ведучий ОСОБА_9) ІНФОРМАЦІЯ_11., на всю Україну у передачі «ІНФОРМАЦІЯ_12» в ефірі ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «Україна», який відбувся ІНФОРМАЦІЯ_13

Відповідач ОСОБА_7 також про це заявив на камеру ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «Україна» в програмі «ІНФОРМАЦІЯ_12» ІНФОРМАЦІЯ_13, відповідач ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_14 зробив таку заяву на засіданні Миколаївської обласної ради.

Крім того, вказане прозвучало на початку програми «ІНФОРМАЦІЯ_12», де за кадром диктор заявила, що: « В маленькому селі на Миколаївщині справжній скандал. У Троїцькій школі орудує педофіл, і, як з'ясувалося, вже багато років школярок розбещує учитель фізкультури».

Посилаючись на викладене, а також на те, що відповідачі, розповсюдивши недостовірну інформацію, принизили його честь, гідність та ділову репутацію та спричинили йому моральну шкоду, з урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_2 остаточно просив суд:

1) визнати недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, та принижує честь, гідність та ділову репутацію інформацію, поширену ОСОБА_3, що позивач розбещував учениць Троїцької ЗОШ, зобов'язавши її спростувати поширені на позивача наклепи та публічно вибачитись перед ним в місцевій газеті «Промінь» впродовж одного місяця з дня набрання законної сили рішення суду; стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача судові витрати в сумі 2161 грн.20 коп.;

2) визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію інформацію, поширену ОСОБА_7, що з боку позивача були прояви педофілії по відношенню до учениць Троїцької ЗОШ, які не відповідають дійсності та принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача, зобов'язавши його спростувати поширені наклепи та публічно вибачитись перед позивачем в місцевій газеті «Промінь» впродовж одного місяця з дня набрання законної сили рішення суду;

3) визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію інформацію, поширену ОСОБА_4, що з боку позивача були прояви педофілії по відношенню до учениць Троїцької ЗОШ, які не відповідають дійсності та принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача, зобов'язавши його спростувати поширені наклепи та публічно вибачитись перед позивачем в місцевій газеті «Промінь» впродовж одного місяця з дня набрання законної сили рішення суду;

4) визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію інформацію, поширену ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «Україна» в ефірі на телевізійному каналі «Україна» ІНФОРМАЦІЯ_13, а саме: «…У маленькому селі на Миколаївщині справжній скандал: у Троїцькій школі орудує педофіл, і, як з'ясувалось, вже багато років школярок розбещує учитель фізкультури… він робив би це і далі…»;

- стягнути з ТОВ «ТРК «Україна» на його користь 150 000 грн. на відшкодування спричиненої моральної шкоди;

- зобов'язати ТОВ «ТРК «Україна» спростувати інформацію, поширену відносно позивача у вищезазначеній передачі у спосіб, ідентичний способу її поширення, впродовж одного місяця з дня набрання законної сили рішенням суду, тобто в ефірі телеканалу ТОВ «ТРК «Україна» та заздалегідь повідомити позивача про день та час цієї передачі;

5) винести окрему ухвалу на адресу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про недопустимість використання ТРК «Україна» телевізійного каналу для поширення наклепів на людей та реагувати на такі його дії з прийняттям відповідних організаційних висновків.

Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 30 листопада 2016 року за клопотанням відповідача ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «Україна» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено ТОВ «РРП Груп» у зв'язку з тим, що за повідомленням відповідача ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «Україна» вказана передача була виготовлена саме цим товариством.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26 лютого 2018 року у задоволені позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що одним із елементів юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі, гідності, ділової репутації, крім інших є поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Як встановлено в судовому засіданні, позивач продовжує роботу на посаді вчителя фізкультури Троїцької ЗОШ Новоодеського району Миколаївської області. Тобто без перешкод продовжує здійснювати своє особисте немайнове право на працю. За такого суд вважає, що вказаний елемент юридичного складу правопорушення відсутній. Крім того, надані позивачем диски з записами, які були вивчені в судовому засіданні, були отримані ним в порушення вимог Закону України «Про телебачення і радіомовлення». Відповідно до ч.1 ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом, тобто вказані докази не є допустимими.

Додатковим рішенням цього ж суду від 29 травня 2018 року з ОСОБА_2 на користь держави стягнуто 309 грн.28 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на незаконність оскаржуваного рішення, просить про його скасування та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду про відсутність у відповідачів юридичного складу правопорушення через те, що спосіб життя позивача не змінився, суперечить фактичним обставинам справи та положенням закону. Висновок суду про те, що розповсюджені відповідачами відомості є оціночними судженнями, не відповідає змісту викладеної останніми інформації, яка містила повідомлення про вчинення суспільно осудних та кримінально караних дій. Висновок суду про надання позивачем неналежних доказів трансляції ІНФОРМАЦІЯ_13 ТРК «Україна» телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_12», в якій було розповсюджено недостовірну інформацію про позивача, оскільки наданий суду запис отриманий з порушенням вимог Закону України «Про телебачення та радіомовлення», суперечить положенням ст. 89 ЦПК України. Більш того, такий висновок про недопустимість доказу - наданого позивачем відеозапису телепередачі стосується лише відповідача ТРК «Україна».

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ТРК Україна» вважало рішенням законним та обґрунтованим, а апеляційна скаргу такою, що не відповідає вимогам ЦПК України. Так, зокрема, представник товариства зазначає, що з ІНФОРМАЦІЯ_13 по теперішній час від позивача не надходило жодних скарг і заяв про спростування інформації. ТОВ «ТРК «України» не надавало позивачеві копію запису передачі, на теперішній час запис передачі не зберігся.

Більш того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами як того, що мала місце трансляція у ефірі телевізійної передачі «ІНФОРМАЦІЯ_12», тобто мало місце поширення недостовірної інформації стосовно позивача, що порушує особисті немайнові права останнього.

Відзив аналогічного змісту подано і третьою особою « ТОВ «РРП ГРУП».

Решта учасників справи правом на подачу відзиву не скористалися.

У судовому засіданні апеляційної інстанції позивач підтримав апеляційну скаргу та просив про її задоволення.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4, представники відповідача ТРК «Україна» та третьої особи « ТОВ «РРП ГРУП» у суді апеляційної інстанції апеляційну скаргу не визнали, в її задоволенні просили відмовити, залишивши без змін рішення суду першої інстанції.

У судове засідання апеляційної інстанції 01 квітня 2019 року ОСОБА_7 не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, що в силу ст.372 ЦПК України не позбавляє права суд слухати справу за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково, оскаржене рішення суду першої інстанції скасуванню, оскільки суд ухвалив його без точного додержання норм матеріального й процесуального права, з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Так, відмовляючи ОСОБА_2 у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутній один із елементів юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі, гідності, ділової репутації - поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Крім того, надані позивачем диски з записами, були отримані ним в порушення вимог Закону України «Про телебачення і радіомовлення», а тому є допустимими доказами.

Колегія суддів не погоджується з встановленими судом першої інстанції обставинами та правовідносинами, його висновки щодо них та результату вирішення справи, вважає не вірними й не обґрунтованими.

За Конституцією України, ст. 4 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" ( далі - Постанова Пленуму ВСУ) Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).

Разом з тим, відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язку не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

За замістом п. 6 вище згаданої Постанови Пленуму ВСУ, у разі поширення про фізичну особу недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, ця фізична особа вправі пред'явити позов про захист її гідності, честі чи ділової репутації.

У пункті 15 Постанови Пленуму ВСУ міститься роз'яснення про те, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти (зокрема): опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; викладення в характеристиках, заявах,листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням( п. 19 Постанови Пленуму ВСУ).

Відповідно до ч.2 ст. 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до ст.277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

В той же час, якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.

Як вбачається із матеріалів справи, оглянутих у суді апеляційної інстанції матеріалів кримінального провадження №42016151190000085 та встановлено судом, що позивач ОСОБА_2 працює у Троїцькій ЗОШ Новоодеського районного Миколаївської області з 1993 року вчителем допризовної підготовки, а з 2006 року вчителем фізичного виховання ( т.1 а.с. 168).

Відповідач ОСОБА_3 була призначена директором цієї школи з 27 січня 2016 року.

Судова психіатрія дає визначення «педофілії», як статевому відхиленню, яке проявляється у прагненні вчиняти дії сексуального характеру з дітьми, а відтак педофілія у відповідності до Кримінального кодексу України відноситься до тяжких злочинів.

Так, згідно з частиною другою статті 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У частинах першій та другій статті 62 Конституції України закріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

У частинах 1, 2 та 5 ст. 17 КПК України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Презумпцію невинуватості необхідно розглядати в загальному правовому і процесуальному значеннях. Як загальна правова вимога вона визначає положення особи в суспільстві. Хоча цей принцип сформульований як кримінальний процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу. Презумпція невинуватості об'єктивне правове положення. Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому. Такої позиції дотримується і Європейський Суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «ОСОБА_11 де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно першою від обов'язків не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

У найзагальнішому вигляді правило презумпції невинуватості означає, що особа може бути визнана винуватою у вчиненні злочину і покарана лише за умови, що її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена обвинувальним вироком суду. Повідомлення особі про підозру, складання слідчим та затвердження прокурором обвинувального акту на стадії досудового розслідування, розгляд справи у підготовчому провадженні не вирішують наперед визнання його винуватим у вчиненні злочину. Лише один орган у державі наділений таким правом це суд, який є відповідно до Конституції України (стаття 124) носієм судової влади, що здійснює правосуддя в умовах законності, незалежності, гласності та змагальності.

Вирок суду є єдиним процесуальним документом, що встановлює винуватість.

При цьому Європейський суд з прав людини зазначає, що презумпцію невинуватості буде порушено, якщо судове рішення або заява посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального злочину, відображає думку про її вину до того, як вона буде доведена відповідно до закону. Достатньо мати навіть за відсутності будь-якого формального висновку певні підстави припускати, що суд або посадова особа вважає обвинуваченого винним. Питання про те, чи порушує заява посадової особи державного органу принцип презумпції невинуватості, слід визначати в контексті конкретних обставин, за яких оспорювану заяву було зроблено ( пункт 42 рішення від 21 вересня 2006 року в справі «Грабчук проти України» (заява № 8599/02); пункт 48 рішення від 12 січня 2012 року в справі «Довженко проти України» (заява № 36650/03)).

У своїх письмових зверненнях до Прокуратури Миколаївської області, до Новоодеського ВП ГУНП в Миколаївській області, директор Троїцької ЗОШ Новоодеського району Миколаївської області ОСОБА_3 вказувала на виявлені нею факти вчинення вчителем фізичного виховання цієї школи ОСОБА_2 розпусних дій відносно учениць цієї школи.

Так, 22 червня 2016 року вона звернулася до Прокуратури Миколаївської області з заявою в якій просила забезпечити здійснення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні по факту розбещення ОСОБА_2 неповнолітньої учениці цієї школи (т.1а.с.175-176,177), яке було направлено до Вознесенської місцевої прокуратури.

Згодом ОСОБА_3 було надано інтерв'ю для каналу ОСОБА_8 ( Миколаїв/Тернопіль), яке було розміщено в мережі інтернет ІНФОРМАЦІЯ_9, а ІНФОРМАЦІЯ_11 виступила по ТК «Миколаїв» у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_10» ведучій ОСОБА_9, де вказувала проте, що вчитель фізичного виховання Троїцької ЗОШ Новоодеського району ОСОБА_2 вчиняє розпусні дії відносно учениць цієї школи. З її слів ця ситуація продовжується не один рік. Учениці школи підходили до неї неодноразово розповідали, що дозволяє собі вчитель фізичного виховання.

Така ж інформація була розповсюджена нею на всю Україну у передачі «ІНФОРМАЦІЯ_12» в ефірі ТОВ «ТРК «Україна», який відбувся ІНФОРМАЦІЯ_13.

В матеріалах кримінального провадження №42016151190000085, оглянутого в суді апеляційної інстанції, наявні відомості про те, що 05 липня 2016 року у Новоодеському ВП ГУНП в Миколаївській області було зареєстровано заяву ОСОБА_3 щодо розбещення ОСОБА_2 учениць Троїцької ЗОШ.

06 липня 2016 року інспектором ВП ГУНП України у Миколаївській області за результатами перевірки цієї заяви винесено висновок щодо припинення подальшої перевірки, у зв'язку з відсутністю ознак будь-якого кримінального правопорушення ( т.1 а.с.28).

28 липня 2016 року в ході огляду сайту новин «Новости - Н» оглянуто Інтернет видання на тему « В Новой Одессе жители жалуються на работу районной полиции, которая не реагирует на сообщения о преступления» в якому зазначено, що вчитель фізичного виховання Троїцької ЗОШ Новоодеського району вчиняє розпусні дії відносно учениць вказаної школи.

29 липня 2016 року за даним фактом Новоодеським відділом Вознесенської місцевої прокуратури внесено дані до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016151190000085 за ознаками кримінального правопорушення , передбаченого ч.1 ст.156 КК України.

Повідомленням від 05 вересня 2016 року СВ Новоодеського ВП ГУНП в Миколаївській області було почато досудове розслідування.

Органом досудового розслідування Новоодеським ВП Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області було проведено перевірку за викладеними обставинами. Було відібрано пояснення у ОСОБА_2, допитано в якості свідків ОСОБА_3, батьків неповнолітніх дітей, прізвища яких згадувала остання у своїх зверненнях до правоохоронних органів та самі неповнолітні, які заперечували проти вказаних ОСОБА_3 фактів.

Постановою Новоодеського ВП Вознесенського ВП ГУ НП в Миколаївській області від 16 жовтня 2018 року, вищевказане кримінальне провадження закрито, у зв'язку з відсутністю у даному діянні складу кримінального правопорушення.

Згідно статті 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У суді першої та апеляційної інстанції ОСОБА_2 вказані факти, з його боку насильства , в тому числі, пов'язаного з сексуальним характеру заперечував.

Крім того вказав, що він приймав участь у зйомці передачі. Згодився на умовляння кореспондентів телеканалу, які запевнили в тому, що про педофілію транслювати нічого не будуть. Перед ефіром, кінцевий формат передачі з ним не узгоджували та не показували.

На підтвердження викладених обставин щодо поширення відповідачем ОСОБА_3 оспорюваної інформації позивачем надано DСD+R диск VIDEX із відеозаписами: інтерв'ю ОСОБА_3 для каналу ОСОБА_8 (Миколаїв/Тернопіль), яке було розміщено в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_9, по Телевізійному каналу «Миколаїв» в програмі «ІНФОРМАЦІЯ_10» (ведучий ОСОБА_9) ІНФОРМАЦІЯ_11., на всю Україну у передачі «ІНФОРМАЦІЯ_12» в ефірі ТОВ «ТРК «Україна», який відбувся ІНФОРМАЦІЯ_13, де останньою була розповсюджена інформація про те, що ОСОБА_2 розбещував учениць Троїцької загальноосвітньої школи.

В суді першої та апеляційної інстанції остання не заперечувала факт розповсюдження такої інформації.

При цьому зазначала, що вона не називала ОСОБА_2 педофілом, а вказувала лише про те, що ОСОБА_2 розбещує неповнолітніх.

Згідно ст.8 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" - депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади при здійсненні депутатських повноважень, повинен дотримуватися правил депутатської етики; керуватися у своїй діяльності та поведінці загальновизнаними принципами порядності, честі і гідності; не допускати образливих висловлювань і не використовувати у публічних виступах недостовірних або неперевірених відомостей.

Відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_4 є депутатами різних рівнів - депутат Новоодеської районного ради Миколаївської області та Миколаївської обласної ради відповідно, а отже є публічними особами.

В суді першої та апеляційної інстанції останні не заперечували факт розповсюдження такої інформації, стверджуючи проте, що такі факти дійсно мали місце. Проте доказів того, що вказана інформація є достовірною не надали.

У своєму інтерв'ю для ТРК «Україна в програмі «ІНФОРМАЦІЯ_12» ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_7 зазначив ( мова оригінал) «таке постійно проходе, ОСОБА_2 дійсно пристає до учениць……»; «… до нього ( ОСОБА_7.) звернулася мама однієї учениці, багатодітна сім'я, це ( прізвище особи), по поводу того, що вчитель фізкультури ОСОБА_2 пристає до її дитини, що займається, як тоді названо було, педофілією. Письмового звернення не було, но в усній формі звернення були».

Як вбачається із змісту позовної заяви та відеозапису із диску, наданого позивачем оглянутого судом першої інстанції у судовому засіданні та апеляційним судом під час підготовки справи до розгляду, ІНФОРМАЦІЯ_14, депутат Миколаївської обласної ради ОСОБА_4 на засідання комісії звернувся з виступом « Як депутат від Новоодещини я хотів би отримати так, як відповіді не отримав на комісії так, що у нас по учителю фізкультури з проявами педофілії по Троїцькому. Батьки написали - учитель без кваліфікації, за освітою агроном, десять років пропрацював. Ви йому дали вищу категорію, хто подавав на цю категорію? - також це питання зависло у повітрі».

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачами ОСОБА_7 та ОСОБА_4 як публічними особами, по відношенню до ОСОБА_2 перевищені межі допустимої критики, адже ними у стверджувальній формі поширені відносно позивача фактичні дані, які могли б бути перевірені на предмет їх достовірності.

Своїми висловлюваннями вищевказані відповідачі «розпалюють ненависть» суспільства у ставленні до позивача, переконуючи значну кількість громадян у причетності ОСОБА_2 до участі у злочині проти статевої свободи та статевої недоторканості особи - ч.1 ст.156 КК України ( розбещення неповнолітніх ) та тому, що позивач чинить аморально, зневажає закон.

Більш того, поширена відповідачами така інформація стала відомою більш ніж одній особі.

Частиною 2 ст.302 ЦК України передбачено обов'язок особи, яка поширює інформацію, переконатися в її достовірності.

Згідно п.18 Постанови Пленуму ВСУ, положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Згідно роз'яснень п.19 цієї Постанови Пленуму ВСУ, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції, дослідивши поширену інформацію в цілому та фрагменти інформації в їх системному зв'язку, вважає, що розповсюджена відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4 щодо позивача інформації про його протиправну діяльність, яка має обвинувальний нахил і сприймається, як звинувачення позивача у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) без належної перевірки цієї інформації компетентними органами, не може вважатися оціночними судженнями на підставі ст. 30 Закону України «Про інформацію», оскільки такі фактичні твердження відповідачів можливо перевірити на предмет їх відповідності дійсності, здійснивши відповідну перевірку істинності фактів компетентними органами.

Матеріали справи не містять даних про те, що органами, до компетенції яких чинним законодавством України віднесена перевірка обставин, що містять відомості про наявність ознак кримінальних правопорушень, на час поширення інформації виявлено будь-які ознаки кримінальних правопорушень, про які йдеться в поширеній інформації, щодо позивача.

Сама по собі реєстрація звернення особи до компетентних органів з відповідною заявою не є свідченням вчинення особою кримінально караного правопорушення.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що оприлюднена відповідачами щодо позивача інформація не відповідає дійсності, тобто, є недостовірною, а також створює у широкого кола осіб викривлене уявлення про діяльність позивача, сприймається як звинувачення останнього у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), що безперечно, порушує особисті(немайнові) права позивача на честь, гідність та ділову репутацію.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 на час розповсюдження інформації не повідомлялося про підозру у вчиненні злочину про які безпідставно було заявлено ОСОБА_3,ОСОБА_7 та ОСОБА_4 Також відсутній вирок суду, за яким би позивача було визнано винним у вчиненні злочину, про причетність до якого було неправомірно розповсюджено вказану недостовірну інформацію.

Вирішуючи питання ефективного способу захисту порушеного права, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина друга статті 16 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, містить перелік можливих способів захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Вирішуючи питання про вибір способу захисту особистого немайнового права необхідно керуватись роз'ясненнями, викладеними у п. 3, 25 Постанови Пленуму ВСУ, в яких, серед іншого зазначено наступне: вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві; разом з тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація, а її наслідком має бути досягнення максимальної ефективності, за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму ВСУ, якщо суд ухвалює рішення про право на спростування поширеної недостовірної інформація, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту.

За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо). У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднене.

Із позовної заяви вбачається, що позивач просив зобов'язати відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4 спростувати поширені на нього наклепи та публічно вибачитись перед ним в місцевій газеті «Промінь» впродовж одного місяця з дня набрання законної сили рішення суду.

Згідно з абзацом 2 пункту 26 вищезгаданої Постанови ПВСУ, суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК України.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, приходить до висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права - спростувати поширені на нього наклепи та публічно вибачитись перед ним в місцевій газеті «Промінь» впродовж одного місяця з дня набрання законної сили рішення суду, з врахуванням способу поширення відповідачами такої інформації не підлягає задоволенню.

З врахуванням викладеного позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню, а поширену ОСОБА_3 в інтерв'ю для каналу ОСОБА_8 (Миколаїв/Тернопіль), яке було розміщено в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_9, по Телевізійному каналу «Миколаїв» в програмі «ІНФОРМАЦІЯ_10» (ведучий ОСОБА_9) ІНФОРМАЦІЯ_11, у передачі «ІНФОРМАЦІЯ_12» в ефірі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «Україна», який відбувся ІНФОРМАЦІЯ_13 інформацію про те, що ОСОБА_2 розбещував учениць Троїцької загальноосвітньої школи;

-поширену ОСОБА_7 у передачі «ІНФОРМАЦІЯ_12» в ефірі ТОВ« ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «Україна», який відбувся ІНФОРМАЦІЯ_13 щодо звинувачень ОСОБА_2 в педофілії по відношенню до учениць Троїцької загальноосвітньої школи,

-поширену ОСОБА_4 на засіданні Миколаївської обласної ради ІНФОРМАЦІЯ_14 щодо звинувачень ОСОБА_2 в педофілії по відношенню до учениць Троїцької загальноосвітньої школи визнати недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2

Не дивлячись на те, що ОСОБА_3 була присутня у судовому засіданні у суді першої інстанції та давала свої пояснення, однак рішення суду не містить висновку проте, чи мало місце розповсюдження нею інформації стосовно ОСОБА_2, чи є ця інформація оціночним судженням чи фактичним твердженням, яким доказами підтверджується її достовірність. Не містить оскаржуване судове рішення таких висновків і щодо відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_4

Згідно ст. 1 Закону України "Про телебачення та радіомовлення" (далі - Закон) мовник (теле- чи радіо) - суб'єкт господарювання, який створює (комплектує та/або пакетує) телевізійні чи радіопрограми та передачі і розповсюджує їх у відкритому або кодованому вигляді за допомогою технічних засобів шляхом трансляції та ретрансляції для приймання їх споживачами; телебачення - виробництво аудіовізуальних програм та передач або комплектування (пакетування) придбаних аудіовізуальних програм та передач і їх поширення незалежно від технічних засобів розповсюдження; телерадіоорганізація - зареєстрована у встановленому законодавством порядку юридична особа, яка на підставі виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення ліцензії на мовлення створює або комплектує та/чи пакетує телерадіопрограми і/або передачі та розповсюджує їх за допомогою технічних засобів мовлення".

Тобто, сам зміст діяльності телерадіоорганізації полягає у поширенні нею інформації за допомогою телерадіопростору, незалежно від способу такого поширення, та її доведення до невизначеного кола глядачів/слухачів.

Відповідно до ч.1, п.12 ч.2 ст.6 Закону України « Про телебачення і радіомовлення» телерадіоорганізації в інформаційних блоках зобов'язані подавати інформацію про офіційно оприлюднену у будь-який спосіб позицію всіх представлених в органах влади політичних сил. Не допускається використання телерадіоорганізацій для: поширення інформації, яка порушує законні права та інтереси фізичних і юридичних осіб, посягає на честь і гідність особи.

В силу п.п.з,и,і ст.59 цього Закону телерадіоорганізації зобов'язана не поширювати матеріали, які порушують презумпцію невинуватості підозрюваного, обвинуваченого або упереджують рішення суду; и) не розголошувати інформацію про приватне життя громадянина без його згоди, якщо ця інформація не є суспільно необхідною. У разі якщо суд визнає, що поширення інформації про особисте життя громадянина не становить суспільної необхідності, моральна шкода та матеріальні збитки відшкодовуються в порядку, встановленому законодавством України; і) розмістити спростування поширеної інформації, визнаної недостовірною, наклепницькою тощо.

Підстави звільнення телеорганізації та її працівників від відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності визначена у ст. 67 Закону. При цьому, даний перелік підстав звільнення від відповідальності є вичерпним та розширенню не підлягає.

Враховуючи викладене, для задоволення позовних вимог про спростування недостовірної інформації достатньо доведення факту поширення недостовірної, неправдивою або перекрученої інформації, яка може завдати шкоду особистим немайновим правам особи, або висвітлити діяльність юридичної особи як протизаконну, антиморальну, неналежну, дискредитуючу тощо.

На підтвердження викладених обставин щодо поширення відповідачем оспорюваної інформації позивачем надано DСD+R диск VIDEX із відеозаписами передачі «ІНФОРМАЦІЯ_12» в ефірі ТОВ «ТРК «Україна», який відбувся ІНФОРМАЦІЯ_13.

Як вбачається із цього відеозапису на початку програми диктор за кадром зазначила: « Що у маленькому селі на Миколаївщині справжній скандал. У Троїцькій школі орудує педофіл. І як з'ясувалося вже багато років школярок розбещує учитель фізкультури. Він робив би це і далі, якби у школі не з'явилася нова директорка. Вона почала стежити за підозрілим чоловіком і побачила таке, після чого і розгорівся цей скандал. Про непристойну поведінку вчителя сільської школи дізналася уся Миколаївська область. Але чому школярки яких домагався фізрук, раптом замовкли? Чого бояться і діти, і батьки? Та як відреагує тіло і мозок дорослого вчителя, коли він подивиться на маленьких дівчат?»

Представник відповідача у запереченнях на позов зазначав, що наданий позивачем диск з відеоматеріалами не належним доказом по даній справі.

При цьому представник відповідача не надав доказів про те, що відеозапис на наданому позивачем диску є сфальшованим. Також не надано будь - яких доказів про те, що передачу було записано, але не випущено в ефір, а диск надано лише позивачу.

Разом з тим, при розгляді даного спору підлягає встановленню факт поширення інформації у засобах масової інформації, а не наявність такої інформації на носіях на час розгляду справи чи своєчасне отримання позивачем запису від телерадіостанції.

Відеозапис наявний в матеріалах справи, був досліджений судом першої інстанції за участі учасників справи, та розглянутий судом апеляційної інстанції під час підготовки справи до розгляду. При цьому, слід наголосити, що на відео вбачаються логотипи телевізійного каналу «Україна» та телепередачі «Говорить Україна», голос за кадром анонсує зміст та тему телепередачі , яка перебуватиме в телевізійному ефірі. Більш того, на початку прологу показано загальний вигляд будівлі та акцентовано увагу на дошці з назвою учбового закладу « Міністерство освіти і науки України Троїцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Новоодеської районної ради Миколаївської області». За такого, жодних розумних сумнівів в автентичності цього відеозапису і в тому, що він транслювався в прямому ефірі бути не може.

Більш того, той факт що вказана передача була показано на телевізійних екранах підтвердили свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14 і не спростований відповідачем ТОВ «ТРК «Україна та третьою особою.

Таке є підтвердженням факту трансляції в ефірі телевізійної передачі « ІНФОРМАЦІЯ_12» ІНФОРМАЦІЯ_13.

Більш того, позивач вказує на те, що запис на диск зробив його син з мережі Інтернет, що свідчить про розповсюдження оспорюваної інформації.

На теперішній же час відповідні відеоматеріали видалено з мережі Інтернет.

Вилучення такого запису надалі з мережі Інтернет чи знищення( не збереження) архівної копії телепередачі не є доказом не розповсюдження оспорюваної інформації та відповідач фактично і не заперечував можливості розповсюдження такої інформації.

Вищезазначені докази в їх сукупності підтверджують обставини щодо розповсюдження оспорюваної інформації та те, що така інформація була озвучена саме відповідачем, а тому висновки суду першої інстанції в цій частині не можна визнати обґрунтованими.

Крім того, спірний відеосюжет було доведено до відома необмеженого кола осіб ввечері ІНФОРМАЦІЯ_13 шляхом випуску передачі "ІНФОРМАЦІЯ_12" на ТРК «Україна»

В той же час, на спростування тверджень позивача щодо поширення такої інформації саме цього дня, відповідач не надав копію запису фрагменту з ефіру телепередачі за ІНФОРМАЦІЯ_13 відповідно до програми телепередач в друкованих засобах масової інформації, відомостей з журналу обліку передач в якому фіксується дата випуску, час початок і закінчення передачі, назва і тема передачі, прізвище автора і ведучих передачі, мова передачі, який зберігається протягом одного року з дня останнього запису в ньому.

Більш того не заслуговують на увагу і твердження представника ТОВ «ТРК «Україна» щодо неможливості ідентифікувати особу про яку говориться у пролозі диктором.

Так, на початку передачі диктор за кадром недвозначно зазначає суб'єкта, в діях якого на її думку, вбачаються ознаки кримінального караного правопорушення - вчитель фізичного виховання Троїцької середньої школи, що на Миколаївщині.

На підтвердження того, що вказана інформаціє стосується саме його, позивачем надано довідку з місця роботи, я з якої видно, що лише він є вчителем фізичного виховання в цій школі.

Тому вказана інформація стосувалась ОСОБА_2 особисто, а тому він має право на спростування цієї інформації.

Отже, не маючи жодних належних та допустимих доказів, ТОВ ТРК «Україна», повідомив про позивача певні факти, які не відповідають дійсності, носять негативний характер і не є оціночним судженням в розумінні вимог закону. Поширена Товариством неправдива інформація формує морально-етичний портрет ОСОБА_2 в очах громадськості, виставляє його у непристойному вигляді з точки зору суспільної моралі та загальноприйнятих норм, зважаючи на те, що він хоча і не є публічною особою в розумінні діючого законодавства, проте має певний статус у суспільстві - вчитель, до якого встановлено певні критерії та моральні принципи та, як наслідок, принижують честь, гідність і ділову репутацію позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, позивачем доведено факт розповсюдження інформації ТОВ «ТРК «України», викладеної в позові. Ця інформація в телепрограмі «ІНФОРМАЦІЯ_12», що вийшла в ефір ТОВ «ТРК «Україна» ІНФОРМАЦІЯ_13 є недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача та порушує особисті(немайнові) права позивача, а отже, він має право на її спростування.

А відтак висновок суду першої інстанції щодо відсутності такого елементу юридичного складу правопорушення - поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право є невірним.

З урахуванням наведеного заперечення відповідача ТОВ «ТРК «Україна» щодо відсутності юридичного складу правопорушення, не доведення позивачем факту поширення недостовірної інформації щодо нього, не доведено ним поширення недостовірної інформації, а також обставин того, що відбулося поширення інформації, що порушує особисті немайнові права не можуть бути прийнятті до уваги.

З врахуванням вищевказаних норм матеріального права колегія судів вважає, що найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права ТОВ ТРК «Україна» є зобов'язання відповідача останнього з метою спростування недостовірною інформації зачитати резолютивну частину даного судового рішення у тій самій передачі або циклі передач і в той самий час - не пізніше одного місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили.

При цьому, слід зазначити, що обрання такого способу захисту порушеного права відповідає вимогам закону, сприяє ефективному захисту відновлення порушеного права і не може розцінюватися як порушення судом принципу диспозитивності цивільного судочинства, про що зазначається в апеляційній скарзі.

В своїх заперечення, представник ТОВ ТРК «Україна» посилався на те, що телевізійна передача «ІНФОРМАЦІЯ_12» була виготовлена ТОВ «РРП Груп» та передана ТОВ «ТРК «Україна» відповідно до умов договору №ТРК033928/2016 від 19 січня 2016 року.

При цьому даний договір ні представником ТОВ «ТРК «Україна» , ні ТОВ «РРП Груп» суду надано не було, що підтверджується матеріалами справи.

За клопотанням ТОВ «ТРК «Україна» , ТОВ « РРП Груп» до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спора. Вимог щодо залучення до участі в справі в якості співвідповідача ТОВ « РРП Груп» заявлено не було. Питання щодо заміни сторони чи залучення до участі у справі в якості співвідповідача, на час звернення до суду з даним позовом врегульовано положеннями ст. 33 ЦПК України, 2004 року.

А відтак твердження про те, що за зміст телевізійної передачі несе відповідальність ТОВ «РРП Груп», яка виготовила дану телевізійну передачу є безпідставними, оскільки в не підтверджується належними та допустимими доказами.

Крім того, позивачем у позові заявлено вимоги про стягнення з відповідача ТОВ ТРК «Україна» моральної шкоди в сумі 150 000 грн.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995"Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із Конституцією та законами України, вирішення справ, пов'язаних з відшкодуванням такої шкоди.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Чинне законодавство не містить вичерпного переліку обставин, за яких підприємство чи організація може вважати, що їй заподіяно моральну шкоду.

Розмір компенсації моральної шкоди залежить від характеру діяння особи, яка її заподіяла, а також від негативних наслідків через порушення немайнових прав позивача.

Згідно п.4 ч.2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи".

Моральна ( немайнова) шкода відшкодовується відповідно до вимог Цивільного кодексу України( ст.66 Закону України» Про телебачення і радіомовлення»).

Відповідно до ст.280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та ( або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню

Згідно роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Факт розповсюдження недостовірної інформації відносно особи, в даному випадку позивача, є порушенням його честі, гідності та ділової репутації, приниження честі, гідності, ігнорування його прав, втратою у зв'язку із цим престижу та ділової репутації, з точки зору об'єктивної та своєчасної оцінки з боку суспільства, певних соціальних груп та окремих громадян його особи як фахівця у професійній сфері та стосунках з іншими людьми, та сам по собі породжує моральні переживання такої особи.

З врахуванням цього заперечення відповідача про те, що факт завдання моральної шкоди позивачем не доведено, а її розмір не обґрунтовано не впливають на правильність висновків даного судового рішення.

Зважаючи на конкретні обставини справи та з урахуванням принципу розумності і справедливості, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з ТОВ «ТРК «Україна» на користь ОСОБА_2 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, задовольнивши частково ці позовні вимоги.

Згідно із ст.81 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Для цього він досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

При цьому, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.

Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції виходить з повноважень суду апеляційної інстанції, визначених ст. 374 ЦПК України, і відповідних їм підстав щодо перегляду судових рішень в апеляційному порядку, передбачених ст.ст. 375, 383 ЦПК України.

Зокрема, він повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

Як результат розгляду, апеляційний суд визначає підстави перегляду судового рішення, і відповідно до наданих йому повноважень формулює резолютивну частину своєї ухвали чи рішення.

Саме виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржене рішення суду першої інстанції ухвалено не у повній відповідності з виписаним вище.

Зважаючи на викладене та на підставі ст. 376 ч. 3 п. 3 ЦПК України апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції від 26 лютого 2018 року та додаткове рішення цього суду від 29 травня 2018 року скасувати у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення по справі, невідповідністю висновків викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушенням норм процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.

Порядок сплати судового збору при зверненні до суду з позовом регламентовано ст.133 ЦПК України, його ставки встановлено Законом України «Про судовий збір».

В силу ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Так, звертаючись до суду з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір, відповідно до встановленої станом на 2016 рік ставки - розмір судового забору за вимоги немайнового характеру з позовних заяв про захист честі, гідності та ділової репутації становив - 551 грн.20 коп. Зважаючи на те, що вимоги заявлено до чотирьох відповідачів, то ОСОБА_2 слід було б сплатити 2204 грн.80коп.( 551.20х4) судового збору. Проте ним сплачено всього 551 грн.20 коп.

У 2017 році ним було збільшено позовні вимоги, відповідно до яких він просив стягнути з ТРК «Україна» на його користь 150 000 грн. моральної шкоди.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка при зверненні до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди для вищевказаної категорії справ становила 1.5 відсоток ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який становив на той час 1600 грн. Оскільки позивачем було заявлено вимоги про стягнення 150 000 грн. моральної шкоди, то розмір судового збору складає 2250 грн.( 150 000х1.5%). Ним же сплачено всього 1600 грн.

Таким чином, ОСОБА_2 в дохід держави сплачено судовий збір у розмірі 2151 грн.20 коп.(1600+551.20), тоді як треба було 4454 грн.80 коп.

Враховуючи часткове задоволення позову, сплачені позивачем суми судового збору при подачі позову, понесені ним витрати при зверненні з даним позовом за вимоги немайнового характеру підлягають стягненню на його користь з ОСОБА_3 у розмірі 551грн.20 коп. З ОСОБА_7, ОСОБА_4, ТОВ ТРК Україна в дохід держави належить стягнути по 551. 20 коп. з кожного.

Вимоги ОСОБА_2 до ТОВ ТРК Україна» про відшкодування моральної шкоди задоволено частково, а відтак розмір судового збору, який належить стягнути з останнього на користь позивача становить 750 грн. ( 50 000 х2250/150 000).

Оскільки позивачем при зверненні до суду з даним позовом не було сплачено судовий збір за вимоги про відшкодування моральної шкоди у повному обсязі, то з нього в дохід держави належить стягнути 650 грн.( 2250-1600).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, в даному випадку за вимоги немайнового характеру 3307.20 коп. ( 551.2 х 1.5 = 826.8 х 4), за вимоги про відшкодування моральної шкоди 3375 ( 2250 х 1.5), а всього 6682 грн.20 коп.

Тоді як ОСОБА_2 сплачено всього 3705 грн.(3241.80 + 463.20).

Враховуючи викладене, на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ТОВ ТРК «Україна» належить стягнути судовий збір за подачу ним апеляційної скарги по 826 грн. 80 коп. з кожного.

Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги в частині відшкодування моральної шкоди розмір судового збору складав би 1125 грн. Проте позивачем судовий збір сплачено не у повному обсязі всього 397 грн.80 коп. ( 3705 - 3307.2), які і підлягають стягненню з ТОВ ТРК «Україна» на користь ОСОБА_2, а в дохід держави з ТОВ «ТРК «Україна» - 727 грн.20 коп.(1125 -397.80).

Оскільки позивачем при зверненні з апеляційною скаргою не сплачено судовий збір у повному обсязі, то з ОСОБА_2 в дохід держави належить стягнути судовий збір 2250 грн.(3375-1125).

За положеннями ст. 385, ч.1 ст. 262 ЦПК України апеляційний суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу, може постановити окрему ухвалу.

Між тим, проаналізувавши доводи, на які посилається позивач, колегія суддів не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали. на адресу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, про що просить ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргуОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26 лютого 2018 року та додаткове рішення цього ж суду від 29 травня 2018 року скасувати, постановити по справі нове судове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «РРП ГРУП», про захист честі, гідності та ділової репутації задовольнити частково.

Визнати недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію: поширену ОСОБА_3 в інтерв'ю для каналу ОСОБА_8 (Миколаїв/Тернопіль), яке було розміщено в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_9, по Телевізійному каналу «Миколаїв» в програмі «ІНФОРМАЦІЯ_10» (ведучий ОСОБА_9) ІНФОРМАЦІЯ_11, у передачі «ІНФОРМАЦІЯ_12» в ефірі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «Україна», який відбувся ІНФОРМАЦІЯ_13 про те, що ОСОБА_2 розбещував учениць Троїцької загальноосвітньої школи;

поширену ОСОБА_7 у передачі «ІНФОРМАЦІЯ_12» в ефірі Товариства з обмеженою відповідальністю « ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «Україна», який відбувся ІНФОРМАЦІЯ_13 щодо звинувачень ОСОБА_2 в педофілії по відношенню до учениць Троїцької загальноосвітньої школи;

поширену ОСОБА_4 на засіданні Миколаївської обласної ради ІНФОРМАЦІЯ_14 щодо звинувачень ОСОБА_2 в педофілії по відношенню до учениць Троїцької загальноосвітньої школи.

Визнати недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, поширену Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «Україна» у передачі «ІНФОРМАЦІЯ_12» в ефірі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «Україна» наступного змісту: «…У маленькому селі на Миколаївщині справжній скандал: у Троїцькій школі орудує педофіл, і, як з'ясувалось, вже багато років школярок розбещує учитель фізкультури… він робив би це і далі…».

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «Україна» з метою спростування недостовірною інформації зачитати резолютивну частину даного судового рішення у тій самій передачі або циклі передач і в той самий час - не пізніше одного місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «Україна» на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, народився с.Троїцьке Новоодеського району Миколаївської області, зареєстрований АДРЕСА_1) 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди та 1974 (одна тисяча дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 60 коп. судового збору.

Стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована АДРЕСА_2) - 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн., з ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрований АДРЕСА_3), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрований за адресою АДРЕСА_4) по 826 (вісімсот двадцять шість) грн. 80 коп. судового збору з кожного.

Стягнути в дохід держави з ОСОБА_7, ОСОБА_4 по 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп. з кожного, з Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Україна» 1278 (одна тисяча двісті сімдесят вісім) грн.40 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 2900 (дві тисячі дев'ятсот) грн. недоплаченого судового збору.

В постановлені окремої ухвали на адресу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді: Т.М. Базовкіна

Т .Б. Кушнірова

_________________________________________________________________________

Повний текст постанови складено 05 квітня 2019 року.