ЄУН справи 678/188/17

Провадження № 2-678-3/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2019 року смт. Летичів

ЛЛетичівський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Лазаренка А.В.,

за участю секретаря Козка Л.М.,

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору,

ВСТАНОВИВ:

16 лютого 2017 року (т. 1 а.с. 78) представник Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») за довіреністю ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою і просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існуючу станом на 04 січня 2017 року за кредитним договором №03-2/7468-К від 02 жовтня 2007 року заборгованість в сумі 28080,00 доларів США, з них: прострочена заборгованість за тілом кредиту – 1331,69 доларів США, сума дострокового стягнення кредиту - 26748,31 доларів США, а також стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сплачений судовий збір в сумі 11462,15 грн.

В обґрунтування позову зазначається, що 02 жовтня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний» (далі - ВАТ «Банк Універсальний»), яке в подальшому було перейменоване на ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №03-2/7468-К відповідно до якого позивач зобов’язався надати відповідачу кредитні кошти в сумі 51000 доларів США, а відповідач зобов’язалася повернути позивачу кредитні кошти та сплатити проценти за кредит згідно умов договору.

28 листопада 2014 року, 30 липня 2015 року у зв’язку з проведенням реструктуризації простроченої заборгованості між позивачем та ОСОБА_1 були укладені додаткові угоди до кредитного договору.

02 жовтня 2007 року, 28 листопада 2014 року, 30 липня 2015 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договори поруки з метою забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 02 жовтня 2007 року.

За умовами договорів поруки ОСОБА_2 зобов’язався перед позивачем відповідати за виконання ОСОБА_1 усіх її зобов’язань перед банком, що виникли з кредитного договору та додаткових угод до нього, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Відповідальність божника та поручителя є солідарною.

Працівники банку зверталися до відповідачів з вимогами у разі невиконання прийнятих на себе зобов’язань за кредитним договором на 61 день сплатити всю суму кредиту достроково, проценти за користування кредитними коштами та штрафні санкції за порушення виконання зобов’язань, але бажаного результату ці дії не принесли.

Враховуючи період, протягом якого відповідачі не здійснюють обов’язкових платежів на користь позивача, ПАТ «Універсал Банк» вважає, що у відповідачів відсутнє бажання погасити заборгованість в добровільному порядку.

Станом на 01 січня 2017 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 складає 41217,51 доларів США, в тому числі: 1331,69 долари США – прострочена заборгованість по кредиту, 35465,68 доларів США – сума дострокового стягнення кредиту, 4389,72 долари США – відсотки, 30,42 долари США – підвищені відсотки.

Однак, ПАТ «Універсал Банк» просить стягнути з відповідачів солідарно 28080 доларів США, з яких: 1331,69 доларів США – прострочена заборгованість за тілом кредиту, 26748,31 доларів США - сума дострокового стягнення кредиту (т. 1 а.с. 2-3).

16 лютого 2017 року суд направив запит щодо отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачів (т. 1 а.с. 79).

24 лютого 2017 року судом отримана інформація про місце реєстрації ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 80).

27 лютого 2017 року ухвалою суду відкрито провадження у справі (т. 1 а.с. 81).

28 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Універсал Банк», третя особа ОСОБА_2 і просить визнати недійсним кредитний договір № 03-2/7468-К від 02 жовтня 2007 року укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Універсал Банк» (правонаступник ПАТ «Універсал Банк»).

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що 02 жовтня 2007 року між нею та ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», укладено кредитний договір №03-2/7468-К відповідно до якого Банк зобов’язався надати їй 51000,00 доларів США терміном до 10 жовтня 2037 року під 12,45% річних.

Вважає, що при укладенні кредитного договору банк не дотримався вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» і письмово не повідомив її про основні умови кредитування чим позбавив можливості зробити свідомий і компетентний вибір щодо придбання фінансової послуги.

Банк навмисно не дотримався та грубо порушив вимоги п. 3.2., п. 3.3, п. 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені Постановою Правління Національного Банку України №168 від 10 травня 2007 року (далі – Правила), хоча такі умови є істотними умовами кредитного договору, їх зміст та умови є такими, що можуть вплинути на рішення споживача про необхідність придбання послуги з надання кредиту та являються необхідними і обов’язковими для такого виду договорів.

Зі змісту кредитного договору, враховуючи специфіку наданої банком для неї послуги прослідковується її обмеженість в правах як позичальника. Обсяг визначених банком у кредитному договорі прав і обов’язків містить суттєву диспропорцію на користь банку, що суперечить принципу рівності сторін у договорі.

В кредитному договорі відсутні умови про вартість кредиту, в тому числі за кожним платіжним періодом на момент його укладення, відсутні умови про валютні ризики, що викликано односторонніми діями (бездіяльністю) банку, який не забезпечив узгодження з нею, як споживачем таких умов кредитного договору. У зв’язку із цим, подорожчання для неї кредитного продукту відносно його повної вартості у гривнях на момент прийняття на себе кредитних зобов’язань вносить істотний дисбаланс між договірними зобов’язаннями на шкоду споживача. У зв’язку з цим умови договору, які не були погоджені сторонами, з урахуванням вимог абз. 1 ч. 4 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є несправедливими.

Банком в належній формі не була доведене необхідна інформація про необхідні умови щодо кредитного продукту, оцінку можливих змін курсу іноземної валюти на майбутній час дії кредитного договору, а відтак банк, як сильна сторона договору, в порушення принципу добросовісності, фактично переклав шкідливі наслідки від невиконання своїх обов’язків щодо оцінки ризиків від надання валютного кредиту на споживача, як слабкої сторони договору, чим вніс істотний дисбаланс у права та обов’язки сторін за договором на шкоду споживача.

Умови кредитного договору суперечать принципам свободи договору, добросовісності, розумності та справедливості (п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України ЦК України); на момент укладення договору такі умови не були нею враховані та були узгоджені внаслідок неналежної інформованості, в тому числі зі сторони банку; названі умови вплинули на її можливість свідомого і компетентного вибору фінансової послуги як споживача; у даному випадку зміна ринкових умов, які впливають на сукупну вартість кредиту у гривнях (різке підняття курсу долара США стосовно гривні), фактично призводить до зміни ціни послуги (у бік її підвищення), а відтак умов кредитного договору в частині суми основного боргу; такі положення договору надали явну перевагу банку внаслідок чого є явно обтяжливими для неї; без названих умов вона як позичальник не могла укласти спірний договір, тому кредитний договір необхідно визнати недійсним.

Про порушення свого права споживача фінансових послуг вона довідалась на початку 2017 року, коли банк звернувся до суду з позовом про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором. Оскільки вона не є фахівцем у банківській сфері, їй як споживачу об’єктивно бракує знань, необхідних для оцінки кредитного договору щодо відповідності його вимогам закону, тому вона була змушена скористатися послугами економіста та фахівця у галузі права, які і роз’яснили їй про специфіку та істотні умови кредитного договору. Про усі наявні недоліки в кредитному договорі їй стало відомо після проведення економічного аналізу розрахунку заборгованості проведеного спеціалістом у сфері бухгалтерського обліку.

Таким чином банк не дотримав та грубо порушив встановлені імперативні вимоги міжнародного права та діючого законодавства України, які визначені законом як істотні та є необхідні для даного виду договорів (т. 1 а.с. 94-100).

28 квітня 2017 року протокольною ухвалою суду вимоги за зустрічним позовом об’єднано в одне провадження з первісним позовом (т. 1 а.с. 106).

04 серпня 2017 року представником ПАТ «Універсал Банк» подано суду письмові заперечення на зустрічний позов згідно яких просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні зустрічного позову. При цьому посилається на те, що перед укладенням кредитного договору банк повідомив ОСОБА_1 усю необхідну інформацію, яка передбачена Законом України «Про захист прав споживачів» і ОСОБА_1 письмово підтвердила факт її отримання в повному обсязі (т. 1 а.с. 122-123).

04 серпня 2017 року представник ПАТ «Універсал Банк» подав суду також заяву про застосування строку позовної давності згідно якої до суду ОСОБА_1 звернулась із зустрічним позовом 28 квітня 2017 року, тобто більше ніж через 9 років 7 місяців з моменту укладення кредитного договору від 02 жовтня 2007 року. Посилання ОСОБА_1 на те, що вона довідалась про порушення свого права тоді, коли банк звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості, не відповідають дійсності, адже ОСОБА_1 неодноразово підтверджувала дійсність кредитного договору, сплачуючи заборгованість. При укладенні додаткових угод до кредитного договору від 28 листопада 2014 року, від 30 липня 2015 року ОСОБА_1 також не заявляла жодних претензій до банку (т. 1 а.с. 128).

18 серпня 2017 року ОСОБА_1 подано суду клопотання про призначення економічної експертизи (т. 2 а.с. 46-47).

18 серпня 2017 року ухвалою суду клопотання ОСОБА_1 задоволено, призначено судову економічну експертизу (т. 2 а.с. 61-62).

19 червня 2018 року справа повернулась з експертної установи до суду без проведення експертизи, оскільки ОСОБА_1 не здійснено оплату (т. 2 а.с. 80).

19 червня 2018 року справу прийнято до провадження суддею Лазаренком А.В. у зв’язку із закінченням 23 серпня 2017 року повноважень у судді Ходоровського І.Б. (т. 2 а.с. 81-83).

17 грудня 2018 року ОСОБА_2 подав суду письмові пояснення (заперечення) проти позову згідно яких в задоволенні позову ПАТ «Універсал Банк» до нього про стягнення заборгованості просить відмовити.

Вказав, що в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором від 02 жовтня 2007 року між ним та ВАТ «Банк Універсальний» 02 жовтня 2007 року було укладено договір поруки за яким він поручився за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов’язань щодо повернення нею отриманих грошових коштів за кредитним договором. Договір поруки набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобов’язань боржника за основним договором.

В лютому 2017 року ПАТ «Універсал Банк» пред’явив позов до боржника ОСОБА_1 та до нього як поручителя про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором. Однак, щодо поручителя такі вимоги є безпідставними, оскільки договір поруки на момент подачі позову і на сьогодні є припиненим. Зокрема, по закінченню шестимісячного терміну після настання строку виконання основного зобов’язання за кредитним договором порука припинила свою дію. Так, відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором пройшов шестимісячний термін з моменту прострочення чергового платежу з серпня 2014 року до дня подачі позову 02 лютого 2017 року (т. 2 а.с. 100-101).

В судове засідання представник ПАТ «Універсал Банк» не з’явився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Первісний позов підтримує та просить його задовольнити, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 заперечує та просить в їх задоволенні відмовити. Вказав, що застосування строку позовної давності неможливе адже останній платіж ОСОБА_1 було здійснено 12 серпня 2016 року, що вказує на переривання строку позовної давності (т. 2 а.с. 107).

В судове засідання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з’явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином (т. 2 а.с. 104, 106).

У зв’язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи розгляд справи проведено без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши докази по справі суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» слід задовольнити, а в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Так, 02 жовтня 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір №03-2/7468-К згідно якого банк надає позичальнику грошові кошти (кредит) в тимчасове платне користування на наступних умовах: сума кредиту – 51000,00; валюта кредиту – долар США; термін кредиту – 360 місяців; дата погашення кредиту – до 01 жовтня 2037 року; процентна ставка – 12,45% (п.1.1 договору).

Згідно п. 6.1.1 договору позичальник зобов’язується своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені даним договором терміни, а також виконати інші свої зобов’язання згідно даного договору (т. 1 а.с. 7-9, 101-103).

В додатку №1 до кредитного договору визначено графік погашення заборгованості по кредиту (т. 1 а.с. 10-11, 104-105).

Як кредитний договір, так і додаток №1 до кредитного договору містять підписи представника банку та позичальника ОСОБА_1

28 листопада 2014 року між ПАТ «Універсал Банк», який є правонаступником ВАТ «Універсал Банк» (кредитор), та ОСОБА_1 (позичальник) укладено додаткову угоду до кредитного договору (т. 1 а.с. 12-27).

30 липня 2015 року між ПАТ «Універсал Банк», який є правонаступником ВАТ «Універсал Банк» (кредитор), та ОСОБА_1 (позичальник) укладено додаткову угоду до кредитного договору (т. 1 а.с. 33-47).

Додатковими угодами внесено зміни до договору і викладено текст договору в іншій редакції. Констатується, що кредитор надав позичальнику на умовах договору грошові кошти в сумі 51000,00 доларів США (кредит), а позичальник прийняв та належним чином використав ці грошові кошти за визначеним у договорі цільовим призначенням, а також зобов’язується повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом у визначеному порядку (п. 1.1).

Згідно п. 2.2 додаткових угод сторони підтвердили, що станом на дату укладення додаткових угод до договору кредитор вже надав позичальнику кредит у розмірі, вказаному у п. 1.1 договору (51000,00 доларів США), зафіксовано конкретну суму заборгованості позичальника за сумою кредиту (яка надана позичальнику та не повернута кредитору) за договором на дату укладення додаткової угоди - 36442,30 доларів США (додаткова угода від 28 листопада 2014 року) та 36172,30 доларів США (додаткова угода від 30 липня 2015 року).

В додатках №1 від 28 листопада 2014 року, від 30 липня 2015 року до кредитного договору визначено Перелік та вартість супутніх послуг, що надаються кредитором та третіми особами і пов’язані з отриманням та обслуговуванням кредиту. Сторони уклали даний додаток з метою запобігання завданню позичальнику моральної чи матеріальної шкоди через надання неповної інформації щодо витрат, які позичальник зазнає при отриманні та використанні кредитних коштів за кредитним договором. При цьому, позичальник підтверджує, що ознайомлений з умовами відкриття, ведення та закриття рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту, а також з тарифами та всіма сумами коштів, які позичальник має сплатити за договором банківського рахунку у зв’язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням; факт ознайомлення позичальника з такими умовами підтверджується підписанням ним кредитного договору та договору банківського рахунку/договору банківського обслуговування фізичної особи (п. 5). (т. 1 а.с. 28-29, 48-49).

В додатку №2 від 28 листопада 2014 року, від 30 липня 2015 року визначено графік платежів (т. 1 а.с. 30-32, 50-52).

Як додаткові угоди від 28 листопада 2014 року, від 30 липня 2015 року, так і додатки №1 та №2 до кредитного договору в редакції додаткових угод містять підписи представника банку та позичальника ОСОБА_1

Матеріали справи містять розрахунок заборгованості станом на 27 жовтня 2016 року, виписки по особовому рахунку, платіжні доручення в іноземній валюті, квитанції про здійснення валютно-обмінної операції, заяви на переказ готівки із яких вбачається, що ОСОБА_1 отримала кредитні кошти по кредитному договору №03-2/7468-К від 02 жовтня 2007 року та періодично здійснювала погашення заборгованості по цьому кредитному договору.

Суд приймає до уваги те, що фактично ні позивач ПАТ «Універсал Банк», ні відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не заперечують сам факт укладення кредитного договору, а ОСОБА_1,С., надавши виписки по особовому рахунку (т. 1 а.с. 132-137, 138-139, 140-155, 156-157), платіжні доручення в іноземній валюті, квитанції про здійснення валютно-обмінної операції, заяви на переказ готівки (т. 1 а.с. 158-250, т. 2 а.с. 1-45, 53-55), визнала факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та користування кредитними коштами, а також періодичне погашення кредиту в межах своїх фінансових можливостей.

Отже, ПАТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за кредитним договором №03-2/7468-К від 02 жовтня 2007 року виконав в повному обсязі, а саме надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі, встановленому договором, в свою чергу ОСОБА_1 наданими кредитними коштами користувалась.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, що доданий ПАТ «Універсал Банк» до позовної заяви, станом на 27 жовтня 2016 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 складає 40337,59 доларів США, в тому числі: 1049,09 доларів США – прострочена заборгованість по кредиту, 35748,28 доларів США – сума дострокового стягнення кредиту, 3531,09 доларів США – відсотки, 9,13 доларів США – підвищені відсотки (т. 1 а.с. 4-6).

ОСОБА_1 надала суду Вибірковий аналіз стану заборгованості та структури укладеного кредитного договору за кредитним договором №03-2/7468-К від 02 жовтня 2007 року, що проведений Фізичною особою-підприємцем спеціалістом у сфері бухгалтерського обліку ОСОБА_4, яким, на думку ОСОБА_1, підтверджується економічна невідповідність розрахунку заборгованості та нарахування відсотків (т. 2 а.с. 48-52).

Водночас, суд зазначений аналіз не приймає до уваги, адже у аналізі безпосередньо зазначено на необхідність перевірки відповідності нарахованих відсотків із заявленими у договорі та визначення достовірності розрахунку заборгованості шляхом призначення фінансово-економічної експертизи.

Судом, за клопотанням ОСОБА_1 така експертиза була призначена, однак ініціатор проведення цієї експертизи її не оплатила.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 доказів, які б стосувалися відсутності заборгованості або існування заборгованості в іншому розмірі, суду не надала.

У зв’язку із зазначеним суд вважає, що ПАТ «Універсал Банк» надав належні і допустимі докази, які підтверджують існування заборгованості у ОСОБА_1

Реалізуючи своє право, ПАТ «Універсал Банк» заявив позовні вимоги про стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно лише 28080 доларів США, з яких: 1331,69 доларів США – прострочена заборгованість за тілом кредиту, 26748,31 доларів США - сума дострокового стягнення кредиту.

Отже, відповідач ОСОБА_1 не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості відповідно до умов кредитного договору, тобто зобов`язання за договором належним чином не виконала, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

02 жовтня 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» (банк) та ОСОБА_2 (поручитель) укладено договір поруки №03-2/7/7468-П згідно якого поручитель зобов’язується перед кредитором відповідати по зобов’язаннях ОСОБА_1С (боржник), що випливають з кредитного договору №03-2/7468-К від 02 жовтня 2007 року (кредитний договір), укладеного між кредитором та боржником, за яким останній зобов’язаний до 01 жовтня 2037 року повернути кредит у 51000,00 доларів США, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 12,45% річних, комісію, штрафні санкції у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором (п. 1) (т. 1 а.с. 53).

28 листопада 2014 року та 30 липня 2015 року між ПАТ «Банк Універсальний», яке є правонаступником ВАТ «Універсал Банк» (кредитор), та ОСОБА_2 (поручитель) укладено договір поруки б/н згідно якого поручитель поручається перед кредитором за виконання ОСОБА_1С (боржник) усіх її зобов’язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору №03-2/7468-К від 02 жовтня 2007 року (кредитний договір) та додаткових угод б/н від 28 листопада 2014 року, від 30 липня 2015 року до нього (основний договір), укладеного між кредитором та боржником, у повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником (п. 1). Поручитель засвідчує, що йому добре відомі усі умови вищезазначеного основного договору і він погоджується з ними (т. 1 а.с. 54-62, 63-71).

Договори поруки від 02 жовтня 2007 року, від 28 листопада 2014 року, від 30 липня 2015 року підписані представником банку і поручителем ОСОБА_2

Відповідно до змісту ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

26 жовтня 2016 року ПАТ «Універсал Банк» на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направлено вимогу у якій вказано, що позичальник не сплачує заборгованість по кредиту та нарахованих по ньому процентах чим порушує прийняті на себе зобов’язання за кредитним договором. У зв’язку із зазначеним банк вимагає від позичальника та поручителя з моменту отримання вимоги негайно сплатити прострочену заборгованість за кредитним договором, проценти, нараховані за користування кредитними коштами, та штрафні санкції за порушення виконання зобов’язань. У випадку невиконання цієї вимоги термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково на шістдесят перший день з моменту отримання цієї вимоги.

Вимога банку позичальником ОСОБА_1 отримана 02 листопада 2016 року, а поручителем ОСОБА_2 – 01 листопада 2016 року (т. 1 а.с. 72, 73).

Вимога банку відповідачами залишена без виконання.

16 лютого 2017 року ПАТ «Універсал Банк» у зв’язку з невиконанням своїх вимог звернувся до суду з вказаним позовом, використавши право дострокового стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором.

За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості в сумі 28080 доларів США, з яких: 1331,69 доларів США – прострочена заборгованість за тілом кредиту, 26748,31 доларів США - сума дострокового стягнення кредиту.

Доводи ОСОБА_2 про те, що договір поруки припинив свою дію, а тому ПАТ «Універсал Банк» не вправі вимагати від нього сплати заборгованості, суд відхиляє з наступних підстав.

Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України (в редакції, чинній на час пред’явлення позову до суду) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Як вже зазначалось, вимогу банку поручитель ОСОБА_2 отримав 01 листопада 2016 року і погашення кредиту позичальником та кредитором мало відбутись в строк 60 днів, однак цього не відбулось.

Таким чином, після спливу 60 днів з моменту отримання вимоги ОСОБА_2 про повне погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 (в даній справі цей строк закінчився 31 грудня 2016 року) для ПАТ «Універсал Банк» розпочався перебіг шестимісячного строку (з 01 січня 2017 року по 30 червня 2017 року) у який банк мав можливість звернутись з позовом до ОСОБА_2

16 лютого 2017 року банк реалізував своє право на стягнення заборгованості з поручителя шляхом пред’явлення позову до суду, тобто шестимісячний строк, визначений ч. 4 ст. 559 ЦК України, не пропустив.

Крім того, із виписок з особового рахунку вбачається, що останній платіж ОСОБА_1 на погашення кредиту сплатила 12 серпня 2016 року.

Суд відхиляє доводи зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У ч. 1 ст. 626, ст. 627 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У ч. 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У ч. 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно змісту ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вже зазначалась вище судом встановлено, що 02 жовтня 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №03-2/7468-К, за яким названий банк надав позичальнику кредитні кошти у загальному розмірі 51000,00 доларів США на термін до 01 жовтня 2037 року зі сплатою відсотків за користування кредитом відповідно до умов договору.

В силу ст.ст. 12, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Суд вважає, що ОСОБА_1 не доведено наявність підстав для визнання недійсним кредитного договору.

Так, у ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Тобто, дана стаття встановлює умови чинності правочинів. У разі недотримання вказаних умов правочин є недійсним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У зустрічній позовній заяві ОСОБА_1, серед іншого, посилається на те, що їй не була надана вся інформація щодо умов кредитування.

Разом, з тим при дослідженні укладеного кредитного договору суд прийшов до висновку, що уся необхідна інформація про умови кредитування у ньому викладена, він конкретний, детально зазначає предмет договору, права та обов’язки сторін, порядок розрахунків, відповідальність сторін, термін дії договору й порядок зміни умов договору, інші умови договору, а отже, містить усі істотні умови, передбачені законодавством для даного виду договору. Сторони, які вчиняли правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинений у формі, встановленій законом, спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, будь-яких заперечень на час укладення договору від ОСОБА_1 не надходило.

При цьому, додатковими угодами вносились зміни до тексту кредитного договору і ще більш чіткіше та повніше, ніж у основному договорі, визначались умови кредитування ОСОБА_1 і відповідач при їх підписанні не висловлювала будь-яких заперечень.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що перед наданням для ОСОБА_1 кредитних коштів по кредитному договору нею до установи Банку подано анкету-заяву Позичальника (подружжя) на отримання іпотечного кредиту у якій ОСОБА_1 (позичальник) та ОСОБА_2 (чоловік позичальника) просять надати кредит для придбання нерухомості у сумі 51000,00 доларів США на строк 360 місяців з відсотковою ставкою 12,45% річних.

Вказана анкета-заява містить підписи ОСОБА_1, ОСОБА_2 та підпис співробітника банку.

У цій анкеті-заяві зазначено, що її підписанням ОСОБА_1 підтверджує факт отримання в повному обсязі інформації (в письмовій формі) щодо кредитування, що передбачена п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 01 грудня 2005 року; ознайомлення про кримінальну відповідальність за шахрайство з фінансовими ресурсами відповідно до ст. 222 КК України; своє погодження, що будь-яке умисне або халатне викривлення інформації може призвести до цивільної або кримінальної відповідальності; своє погодження, що банк має право збирати або отримувати інформацію про неї від третіх осіб, включаючи Бюро кредитних історій, згідно статті 7 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», зберігати її та використовувати для цілей оцінки її кредитоспроможності; дана інформація може бути надана Бюро кредитних історій. Банк має право відмовити у видачі кредиту в зв’язку з наданням нею недостовірної, неправдивої, неповної інформації, а також у зв’язку з високим ступенем кредитного ризику (т. 1 а.с. 124-125).

До анкети-заяви було додано Графік погашення (т. 1 а.с. 126-127).

За вказаних обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів ОСОБА_1 про необізнаність з умовами кредитування адже банком було виконано усі необхідні умови для доведення до відома позичальника вичерпної інформації про умови кредитування, її не було введено в оману.

ОСОБА_1 кредитний договір підписала, тобто з умовами договору була ознайомлена, своїм підписом засвідчила факт та згоду з його умовами, підтвердила свої права та обов'язки за цим договором і погодилася з ними, підтвердила свою здатність виконувати умови цього договору, та що всі умови даного договору їй цілком зрозумілі. Ці обставини свідчать про те, що умови кредитного договору не були для ОСОБА_1 несправедливими.

У п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року вказано, що саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

Тому суд вважає, що підписавши оспорюваний кредитний договір з додатком, а також додаткові угоди до кредитного договору з додатками, ОСОБА_1 тим самим підтвердила, що ознайомлена у письмовій формі з умовами надання кредиту, в тому числі вартістю кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання кредиту, вapтocтi, видів та предметів cyпyтнix послуг, валютних ризиків, а також іншої інформації, надання якої вимагає чинне законодавство України, тобто виразила свою безумовну згоду з усіма його істотними умовами, що стосуються умов надання та повернення кредиту.

Укладаючи договір кредиту в іноземній валюті, позичальник ОСОБА_1 прийняла на себе ризики, які виникають у зв'язку із коливанням курсу валют, а вина у зміні курсу валют ПАТ «Універсал Банк» відсутня.

За вказаних обставин суд вважає, що банківська установа не порушила прав ОСОБА_1

Отже, при укладенні кредитного договору №03-2/7468-К від 02 жовтня 2007 року сторони досягли всіх істотних умов, кредитний договір відповідає положенням ЦК України, що застосовуються до відносин за кредитним договором, тому ОСОБА_1 не довела належними, допустимими та безспірними доказами те, що зміст кредитного договору суперечить нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, у зв’язку з чим відсутні підстави стверджувати про наявність правових підстав для визнання кредитного договору недійсним.

ПАТ «Універсал Банк» кредитний договір виконаний повністю адже кредитні кошти надані для ОСОБА_1, останньою кредитний договір визнавався дійсним та виконувався тривалий час шляхом сплати обов’язкових платежів по договору, неправомірність кредитного договору прямо не випливає із закону і не встановлена судом, права ОСОБА_1 як споживача не порушені, підстав для визнання кредитного договору недійсним судом не встановлено, а тому суд вважає, що у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Представником ПАТ «Універсал Банк» подано суду заяву про застосування строку позовної давності і відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 у зв’язку з його пропуском (т. 1 а.с. 128).

Відповідно до абз. 3 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Отже, відмова в позові в зв’язку із застосуванням строку позовної давності можлива тоді, коли позов є обґрунтованим і підлягав би задоволенню у разі, якщо б позивач дотримався передбаченого у ЦК України строку позовної давності.

В даній справі суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 в зв’язку з його необґрунтованістю, тому підстави для відмови в задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

У зв’язку з тим, що позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» задовольняються судом в повному обсязі, тому сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в сумі 11462,15 грн. (т. 1 а.с.1) необхідно стягнути з відповідачів в рівній частині.

При поданні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 судовий збір не сплачувала, посилаючись на ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», тому судові витрати, понесені в зв’язку з розглядом її позовної заяви, необхідно компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 258, 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_4 в. м. Києві, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, ідентифікаційний код 21133352, рахунок № 29095000202428, заборгованість за кредитним договором №03-2/7468-К від 02 жовтня 2007 року в сумі 28080 доларів США, з яких: 1331,69 доларів США – прострочена заборгованість за тілом кредиту, 26748,31 доларів США - сума дострокового стягнення кредиту.

Відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» судові витрати в розмірі 11462,15 грн. – по 5731,08 грн. з кожного.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя:: підпис ОСОБА_5

Суддя Летичівського

районного суду ОСОБА_5