ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/15057/17 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В.,Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна" до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення № 750 від 18.05.2017 року,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Телерадіокомпанія "Україна" (далі-позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення № 750 від 18.05.2017 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2019 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов. Апелянт вважає, що ГО «Детектор Медіа», Асоціація психологів України та Громадська рада при Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення, не наділені повноваженнями проводити судові експертизи та будь-які інші експертизи та експертні дослідження, а надані ними висновки, фактично, лише виражають їх думки щодо поставлених відповідачем питань. Натомість Висновок експерта №35/18 від 19.03.2018 року, на думку позивача, є висновком експерта який складений на замовлення учасника справи відповідно до положень ст.104 КАС України та відповідає вимогам ст.101 КАС України. Апелянт вважає, що судом при прийнятті рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи; висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи; судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ч.2 ст.6 та ч.2 ст.19 Конституції України, ст.3 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення, ст.5, ч.2 ст.6, ст.7, ч.5 ст.28, ст.72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»; порушено норми процесуального права, а саме ст.68, 101, 104, 106, 221 КАС України, що у сукупності призвело до неправильного вирішення справи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим.

У судовому засіданні у задоволенні клопотання апелянта про допит свідка відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, у період з 16 по 17 березня 2017 року на підставі звернення Громадської організації "Детектор Медіа", у якому містилося прохання перевірити телеканал "Україна" щодо дотримання вимог законодавства під час показу 6 лютого 2017 року програми "Говорить Україна" і вжити заходів у межах своєї компетенції, рішення Нацради від 23.02.2017 року №206, наказу голови Нацради від 09.03.2017 року №5а/97, відповідачем здійснено позапланову перевірку діяльності ТОВ "Телерадіокомпанія "Україна" щодо дотримання телерадіоорганізацією законодавства України (дотримання вимог аб. 8 ч. 2 ст. 6, ч. 5 ст. 28, ч. 2 ст. 62 Закону України "Про телебачення і радіомовлення").

Результати перевірки оформлені Актом №15 ПП/Кв/ПС/17 від 17.03.2017 року.

У вказаному Акті зазначено, що трансляція в ефірі ТОВ "ТРК "Україна" передачі "Говорить Україна" 06.02.2017 року з 19:45 до 21:00 була здійснена з порушенням ліцензіатом вимог аб. 8 ч. 2 ст. 6 (не допускається використання телерадіоорганізацій для трансляції програм або їх відеосюжетів, які можуть завдати шкоди фізичному, психічному чи моральному розвитку дітей та підлітків, якщо вони мають змогу їх дивитися), ч. 5 ст. 28 (ліцензіат не має права розповсюджувати програми і передачі, трансляція яких не допускається згідно з вимогами ч. 2 ст. 6 цього Закону, а також програми, здатні впливати на нормальний фізичний, розумовий або моральний розвиток дітей та юнацтва, і програми, що містять сцени, які викликають жах, сцени вбивства, насилля (фізичного чи психічного), сцени, звернені до сексуальних інстинктів), ч. 2 ст. 62 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" (телерадіоорганізаціям забороняється розповсюджувати, а також анонсувати програми та передачі, які можуть зашкодити фізичному, інтелектуальному і духовному розвитку неповнолітніх та юнацтва, крім як протягом ефірного часу в добовому відрізку з 23.00 до 06.00 та на каналах з обмеженим доступом. Такі програми або передачі повинні мати спеціальне попередження і відповідно позначатися в розкладі програм телерадіоорганізацій та спеціально позначатися безпосередньо перед їх трансляцією).

18.05.2017 року на підставі Акту перевірки Нацрадою прийнято рішення №750 "Про результати позапланової перевірки ТОВ "ТРК "Україна", м. Донецьк (НР №00217-м від 23.07.2013, ефірне мовлення, логотип "УКРАЇНА"), згідно якого, враховуючи звернення ГО "Детектор Медіа" (вх. №24а/22 від 08.02.2017 року), рішення Громадської ради при Нацраді від 07.03.2017 року №5 (вх. №16/1743 від 22.03.2017 року), заслухавши пояснення представника компанії, керуючись ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 70, ч. 1, 2 5, 6 ст. 72, ч. 1, 2 ст.73, ч. 1 ст. 74, ч. 1, 2 ст. 75 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", ст. 13 та ч. 2 ст. 24 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" визнано порушення ТОВ "Телерадіокомпанія "Україна" ч. 5 ст. 28 та ч. 2 ст. 62 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", оголошено попередження та вказано на неприпустимість в подальшому порушень чинного законодавства.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань регулюються Законом України від 21.12.1993 року № 3759-XII "Про телебачення і радіомовлення" (із змінами і доповненнями; далі - Закон № 3759-XII).

Згідно частини 1 статті 1 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" від 23.09.1997 року № 538/97-ВР (із змінами і доповненнями; далі - Закон № 538/97) Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цим законом.

Єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення, незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач, є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (частина 4 статті 7 Закону № 3759-XII).

Статтею 13 Закону № 538/97 передбачено, що Національна рада здійснює офіційний моніторинг телерадіопрограм, нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіомовлення, нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями законодавства у сфері захисту суспільної моралі та застосовує в межах своїх повноважень санкції відповідно до закону.

Національна рада здійснює контроль за дотриманням та забезпечує виконання вимог: законодавства України у сфері телебачення і радіомовлення; Закону України "Про рекламу" щодо спонсорства і порядку розповсюдження реклами на телебаченні і радіомовленні; законодавства про захист суспільної моралі; законодавства про кінематографію щодо квоти демонстрування національних фільмів та щодо розповсюдження чи демонстрування телерадіоорганізаціями творів, розповсюдження і демонстрування яких заборонено законодавством про кінематографію; законодавства про вибори (ч.1 ст. 70 Закону № 3759-XII).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позапланова перевірка відносно позивача проводилась на предмет дотримання вимог ч. 2 ст. 6, ч. 5 ст. 28, ч. 2 ст. 62 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", про що зазначено в Акті позапланової перевірки дотримання телерадіоорганізацією законодавства України.

На підставі Інструкції про порядок здійснення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги, оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення та про порушення законодавства про рекламу, затвердженої рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення 08.02.2012 року № 115, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.02.2012 року за № 313/20626, здійснюється організація та проведення перевірок (далі - Інструкції № 115).

Так, згідно п. 2.3. Інструкції № 115 підставами для здійснення позапланових перевірок, зокрема, є: подання ліцензіатом письмової заяви до Національної ради про здійснення позапланової перевірки за його бажанням; виявлення Національною радою під час проведення моніторингу телерадіопрограм ознак порушення ліцензіатом вимог законодавства та/або умов ліцензії; перевірка виконання ліцензіатом рішень та/або приписів Національної ради щодо усунення порушень вимог законодавства та/або умов ліцензії, виданих за результатами проведених перевірок; заява фізичних та юридичних осіб про порушення ліцензіатом вимог законодавства та/або умов ліцензії; результати розгляду питань про порушення телерадіоорганізацією або провайдером програмної послуги законодавства та/або умов ліцензії згідно з підпунктом "б" частини першої статті 74 Закону України "Про телебачення і радіомовлення".

Під час позапланової перевірки з'ясовуються виключно ті питання (факти), необхідність перевірки яких стала підставою для її проведення, з обов'язковим зазначенням цих питань (фактів) у посвідченні на проведення перевірки. Повторна перевірка питань (фактів), які були об'єктом перевірки, не проводиться.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач за наслідками проведеної відносно позивача перевірки, дійшов до висновку про порушення ТОВ "ТРК "Україна" вимог: абзацу 8 частини 2 статті 6 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", а саме - не допускається використання телерадіоорганізацій для трансляції програм або їх відеосюжетів, які можуть завдати шкоди фізичному, психічному чи моральному розвитку дітей та підлітків, якщо вони мають змогу їх дивитися; частини 5 статті 28 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", а саме: - ліцензіат не має права розповсюджувати програми і передачі, трансляція яких не допускається згідно з вимогами частини другої статті 6 цього Закону, а також програми, здатні впливати на нормальний фізичний, розумовий або моральний розвиток дітей та юнацтва, і програми, що містять сцени, які викликають жах, сцени вбивства, насилля (фізичного чи психологічного), сцени, звернені до сексуальних інстинктів; частини 2 статті 62 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" телерадіоорганізаціям забороняється розповсюджувати, а також анонсувати програми та передачі, які можуть зашкодити фізичному, інтелектуальному і духовному розвитку неповнолітніх та юнацтва, крім як протягом ефірного часу в добовому відрізку з 23.00 до 6.00 та на каналах з обмеженим доступом. Такі програми або передачі повинні мати спеціальне попередження і відповідно позначатися в розкладі програм телерадіоорганізацій та спеціально позначатися безпосередньо перед їх трансляцією.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем в обґрунтування виявлених порушень зазначено, що у передачі "Говорить Україна", яка транслювалась в ефірі ТОВ "ТРК "Україна" 06.02.2017 року з 19:45 до 21:00 містились сцени, які на думку Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення можуть завдати моральній, психічній та фізичній шкоди розвитку дітей та підлітків під час перегляду зазначеної передачі, а саме у передачі були присутні сцени з наслідками насилля, демонструванням крові, понівеченого людського тіла (сцени, що викликають жах, з відвертим показом результатів насилля: скривавлене обличчя вбитого 17-річного хлопця з виколотим оком були продемонстровані одразу на початку передачі (на 1-й хвилині трансляції). При цьому, передача не мала спеціального попередження та позначення щодо змісту безпосередньо перед її трансляцією.

Судом першої інстанції встановлено, що вчинені, на думку відповідача, позивачем порушення підтверджено відповідними доказами, а саме: рішенням від 07.03.2017 року №15 Громадської ради при Нацраді з питань телебачення і радіомовлення, листом Асоціації психологів України від 18.05.2017 року №24/175.

Так, у рішенні від 07.03.2017 року №15 Громадської ради при Нацраді з питань телебачення і радіомовлення зазначено, що ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна» транслюючи випуск телепередачі «Говорить Україна» на телевізійному каналі «Україна» 06.02.2017 року з 19:44 до 21:00 порушило:

- абз.5 ч.2 ст.6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», а саме: на першій хвилині випуску крупним планом без ретуші було показано кілька разів фотографію вбитого 17-річного хлопця Максима з сильно порізаним ножем обличчям та з виколотим оком; на 59 хвилині випуску транслювалися понівечені обличчя хлопця і жінки, обидва з виколотими очима;

-абз. 8 ч.2 ст.6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», а саме: не допускається використання телерадіоорганізацій для трансляцій програм або їх відео сюжетів, які можуть завдати шкоди фізичному, психічному чи моральному розвитку дітей та підлітків, якщо вони мають змогу їх дивитися.

У Листі Асоціації психологів України від 18.05.2017 року №24/175, зазначено, що абсолютно неприпустимим є транслювання подібних передач у прайм-час, вони можливі лише у добовому відрізку після 23:00 на каналах з обмеженим доступом. Спеціальне ж попередження про зміст передачі, на думку Асоціації психологів України, на початку її трансляції може лише привернути до неї нездорову увагу.

Водночас, у апеляційній скарзі апелянт зазначив, що ГО «Детектор Медіа», Асоціація психологів України та Громадська рада при Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення, не наділені повноваженнями проводити судові експертизи та будь-які інші експертизи та експертні дослідження, а надані ними висновки, фактично, лише виражають їх думки щодо поставлених відповідачем питань. На думку позивача, Висновок експерта №35/18 від 19.03.2018 року є висновком експерта який складений на замовлення учасника справи відповідно до положень ст.104 КАС України та відповідає вимогам ст.101 КАС України

Колегія суддів зазначає, що за приписами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 2 статті 74 КАС України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

За приписами частини 6 статті 104 КАС України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Відповідно до статті 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Колегія суддів зазначає, що дійсно лист Асоціації психологів України від 18.05.2017 року №24/175 за своїм характером не є висновком спеціаліста або експерта, водночас отримання саме висновку спеціаліста або експерта за встановленою формою для прийняття Нацрадою рішення не передбачено законодавством.

Рішення від 07.03.2017 року №15 Громадської ради при Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення також, на думку колегії суддів, не є рішенням за наслідками громадської експертизи проекту нормативно-правового акту, а є висловленням думки щодо питання, яке відноситься до компетенції Нацради, і враховується Нацрадою при прийнятті рішення разом з іншими матеріалами перевірки.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Статтею 52 Конституції України передбачено, що дитинство охороняється державою.

Згідно абз. 4 ст.20 Закону України «Про охорону дитинства» забороно пропагування у ЗМІ культу насильства і жорстокості, розповсюдження порнографії та інформації, що зневажає людську гідність і завдає шкоди моральному благополуччю дитини

Естетичні смаки та моральні якості молоді на сучасному етапі формуються переважно під впливом стихійних факторів суспільного оточення. Адже інформація, яка містить елементи насильства, жорстокості, агресії, формує відповідні моральні якості, естетичні смаки, що моделюють поведінку підростаючого покоління.

Так, відповідно до ст. 5 Закону України «Про захист суспільної моралі», змістом державної політики у сфері захисту суспільної моралі є створення необхідних правових, економічних та організаційних умов, які сприяють реалізації права на інформаційний простір, вільний від матеріалів, що становлять загрозу фізичному, інтелектуальному, морально-психологічному стану населення.

У статті 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» конкретно визначені

заборони щодо трансляції програм або їх відеосюжетів, які можуть завдати шкоди фізичному, психічному, чи моральному розвитку дітей та підлітків, якщо вони мають змогу їх дивитися. Забороняється використання у програмах та передачах на телебаченні і радіо прихованих вставок, які впливають на підсвідомість людини та/або чинять шкідливий вплив на стан її здоров'я.

Стаття 22 Директиви «Телебачення без кордонів» Європейського Союзу зобов'язує створити національний орган, покликаний гарантувати захист неповнолітніх від зловживання свободою ЗМІ.

Крім того, Конвенція про права дитини у ст. 17 декларує, що держави-учасники визнають важливу роль засобів масової інформації і забезпечують, щоб дитина мала доступ до інформаційних матеріалів, особливо до такої інформації і матеріалів, які направлені на сприяння соціальному, духовному і моральному благополуччю, а також здоровому фізичному і психічному розвитку дитини.

Так, у висновку Європейського суду з прав людини (справа «Лінгрес проти Австрії») зазначено, що слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна.

Із змісту рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2013 року у справі «Нова газета» та Бородянський проти Росії» слід дійти висновку, що оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, але в той самий час оціночні судження не можуть бути свавільними, безпідставними, та мають бути зроблені на підставі хоча б мінімальних фактичних обставин.

Наявність оціночних понять, зміст яких може різнитися від думки кожної окремої особи, пошук певних об'єктивних критеріїв розмежування оціночних понять та об'єктивних засобів встановлення такого розмежування є необхідною передумовою якісного та справедливого вирішення справ.

В даному випадку, позивачем не заперечується факт транслювання в ефірі ТОВ "ТРК "Україна" 06.02.2017 року з 19:45 до 21:00 передачі "Говорить Україна", у якій були присутні сцени з наслідками насилля, демонструванням крові, понівеченого людського тіла.

Колегія суддів вважає, що у вказаній справі існувало достатньо вагомих підстав для прийняття оскаржуваного рішення у порядок і спосіб, який був визначений відповідачем, в силу не допущення до ефіру небезпечного і шкідливого контенту, а саме програм або їх відеосюжетів, які можуть завдати шкоди фізичному, психічному, чи моральному розвитку дітей та підлітків.

Висновки Громадської ради при Нацраді з питань телебачення і радіомовлення та Асоціації психологів України, які були взяті відповідачем до уваги, проте не були безумовною підставою для прийняття оскаржуваного рішення, зайвий раз підтверджують протиправність показу телерадіоорганізацією у передачі "Говорить Україна" сцен, які шкодять фізичному, інтелектуальному і духовному розвитку неповнолітніх та юнацтва.

Водночас, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відхилено висновок експерта за результатами психологічного дослідження №35/18 від 19.03.2018 року, складеного експертом, кандидатом психологічних наук, старшим науковим співробітником Н.В.Алікіною (ТОВ "Центр судових експертиз "Альтернатива"), оскільки в останньому зроблено акцент не на конкретних кадрах програмного продукту та їх характеристиках, які стали підставою для висновку Нацради про розповсюдження позивачем як ліцензіатом програми, що містить сцени, які викликають жах, сцени вбивства, насилля (фізичного чи психологічного), а на контексті програми в цілому, в якій було використано відповідні кадри.

Так, у висновку експерт зазначає, що експозиція статичного зображення - фотографії закривавленого понівеченого обличчя (включаючи використаний прийом контрасту) - є короткочасною; виключаючи психологічно виправдані негативні емоційні реакції ситуаційного характеру, підтримує висловлювання, є невід'ємною від них, поглинається ними, тобто, не виконує ролі автономного інформаційного компоненту, маючи функціональне навантаження наочного наголосу на жахливій події (арк. 9 висновку); експозиція фотографії понівеченого обличчя (короткотривалого статичного зображення) має функціональне навантаження наочного наголосу на жахливості, нелюдськості події (арк. 12 висновку); у передачі не спостерігається тенденції до упередженого подання інформації, акцентується критичне, не пасивне сприйняття та ставлення до інформаційних повідомлень (арк. 13 висновку); в інформаційному полі передачі... відсутня спрямованість на позитивне прийняття насильства та жорстокості, на виключення цих (та будь-яких інших) варіантів деструктивної поведінки у спілкуванні та соціальну взаємодію поміж людьми, тобто, досліджувана передача не має комунікативної інтенції, що потенцією негативний вплив на аудиторію глядача (арк. 17 висновку), тощо.

При цьому, експерт приходить до висновку про відсутність загальної спрямованості програмного продукту на демонстрацію насилля та жорстокості, використання фотографій понівеченого обличчя виключно в якості функціонального навантаження на жахливості події. Також експертом зазначено про відсутність у програмному продукті фрагментів, що можуть завдати шкоди фізичному, інтелектуальному і духовному розвитку неповнолітніх та юнацтва, а також про те, що передача не містить сцен, які викликають жах, а саме, сцен вбивства, фізичного, психологічного насилля.

Колегія суддів зазначає, що вказані висновки суперечать один одному, оскільки у висновку неодноразово зазначено про використання у програмному продукті експозиції фотографії понівеченого обличчя (а.с. 114,117.119,), проте у висновку зазначено про відсутність сцен, які викликають жах, а саме, сцен вбивства, фізичного, психологічного насилля (а.с. 123).

Також колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги твердження позивача про те, що у програмі були відсутні сцени з наслідками насилля, демонструванням крові, понівеченого людського тіла, а була лише фотографія, яка фіксувала наслідки події, оскільки зміст ч. 5 ст. 28 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" в якій використано словосполучення сцени, які викликають жах, сцени вбивства, насилля (фізичного чи психологічного), не дає підстави для висновку про те, що передбачене обмеження стосується саме постановочних сцен і не поширюється на статичні зображення (фотографії).

Враховуючи зазначені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що факт допущення порушень, які стали підставою для прийняття спірного акту, не спростований позивачем належними та допустимими доказами, отже відповідач обґрунтовано прийняв оскаржуване рішення № 750 від 18.05.2017 року.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна" - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 03.04.2019 року.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В. Файдюк

Є.І.Мєзєнцев