ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2019 р.

Справа № 2040/5269/18

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калитки О. М.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.,

за участю представника відповідача Мальця Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного комітету телебачення і радіомовлення України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Панченко О.В., місце складання м. Харків, повний текст складено 17.12.18 року по справі № 2040/5269/18

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державний комітет телебачення і радіомовлення України

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач , Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного комітету з питань телебачення та радіомовлення України, в якому просив суд:

- скасувати протокол №7 Державного комітету телебачення і радіомовлення України про накладення адміністративно-господарського штрафу за розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження (виготовлена) та/або ввозиться з території держави агресора, тимчасово окупованої території України, без відповідного дозволу, передбаченого статтею 28-1 Закону України "Про видавничу справу" від 13.06.2018;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного комітету телебачення і радіомовлення України про накладення адміністративно-господарського штрафу за розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження (виготовлена) та/або ввозиться з території держави агресора, тимчасово окупованої території України, без відповідного дозволу, передбаченого статтею 28-1 Закону України "Про видавничу справу" від 18.06.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що згідно оскаржуваного рішення на нього було накладено адміністративно-господарські санкції (штраф) за розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження держави - агресора, без відповідного дозволу, передбаченого законодавчо. Зазначив, що вилучена у нього книга автора Девіда Брукса «Путь к характеру» не підпадає під категорію таких, які можуть бути заборонені до розповсюдження не території України, була придбана позивачем на території України на прохання працівника Служби безпеки України, насправді не продавалась та була безоплатно передана особам, які прибули до позивача. Вказував, що посадова особа, яка склала та підписала протокол про накладення штрафу в даній справі не мала на це відповідних повноважень, оскільки не була включена у відповідний перелік осіб, які мають на це право, а інші посадові особи, які підписали протокол - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовились надати свої службові посвідчення та зазначити свої посади.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 у справі № 2040/5269/18 частково задоволено адміністративний позов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державного комітету з питань телебачення та радіомовлення України про визнання протиправним та скасування рішення.

Скасовано рішення Державного комітету з питань телебачення та радіомовлення України №7 від 18.06.2018 про накладення адміністративно-господарського штрафу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, згідно копії протоколу №7 від 13.06.2018 про накладення адміністративно-господарського штрафу за розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження (виготовлення) та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, без відповідного дозволу, передбаченого статтею 28-1 Закону України "Про видавничу справу" (а.с. 23) в магазині "Lider books" за адресою: м. Харків, вул. Кравцова, 19, в якому здійснює свою підприємницьку дію позивач, було виявлено та вилучено книгу Девіда Брукса "Путь к характеру", видавництва "Манн, Іванов і Фербер, Москва, 2018" у кількості 1 примірник.

На підставі розгляду вказаного вище протоколу першим заступником голови Держкомтелерадіо України Червак Б.О. було прийнято оскаржуване в даній справі рішення №7 від 18.06.2018р. про накладення адміністративно-господарського штрафу за розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження (виготовлення) та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, без відповідного дозволу, передбаченого статтею 28-1 Закону України "Про видавничу справу" (а.с. 24), відповідно до якого застосовано адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в розмірі 37230 грн. з вилученням зазначеної вище видавничої продукції.

Не погодившись із вказаним рішенням позивач звернувся до суду за захистом свої прав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відсутній склад правопорушення щодо розповсюдження без відповідного дозволу друкованої продукції, виготовленої в країні-агресорі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 28-1 Закону України "Про видавничу справу" видавнича продукція, яка має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, може бути ввезена на митну територію України та розповсюджена на її території за умови наявності відповідного дозволу, крім видавничої продукції, що ввозиться громадянами в ручній поклажі або супроводжуваному багажі загальною кількістю не більше 10 примірників.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері, забезпечує реалізацію цього Закону шляхом видачі (відмови у видачі, переоформлення, видачі дубліката, анулювання) дозволу на ввезення видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, на митну територію України.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до законів України "Про адміністративні послуги", "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Дозвіл видається на строк дії угоди, укладеної власником прав на видання, що підтверджує право на розповсюдження видавничої продукції на території України, але не більше п'яти років.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері, веде реєстр видавничої продукції держави-агресора, дозволеної до ввезення та розповсюдження на території України, забезпечує його розміщення на своєму офіційному веб-сайті та єдиному державному веб-порталі відкритих даних.

Розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, без наявності відповідного дозволу, передбаченого цією статтею, тягне за собою застосування до розповсюджувачів такої продукції адміністративно-господарських санкцій у формі накладення адміністративно-господарського штрафу в розмірі десяти мінімальних заробітних плат за кожен випадок такого розповсюдження, вчиненого вперше, та у розмірі п'ятдесяти мінімальних заробітних плат за кожен наступний випадок такого розповсюдження.

Рішення про накладення штрафу, передбаченого частиною двадцять першою цієї статті, приймає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері, на підставі звернень правоохоронних органів, юридичних та фізичних осіб. Мотиви та обґрунтування щодо визначення розміру адміністративно-господарського штрафу мають міститися в рішенні про накладення штрафу.

Видавнича продукція, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України та розповсюджується на території України без відповідного дозволу, передбаченого цією статтею, вилучається з обігу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 14 Порядку видачі (відмови у видачі, анулювання) дозволу на ввезення видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 №262, дозвіл видається на кожну назву видання, що ввозиться на митну територію України, на строк дії угоди, укладеної з власником прав на видання, що підтверджує право на розповсюдження видавничої продукції на території України, але не більше п'яти років.

Відповідно до п.п. 2-6 Порядку вилучення з обігу видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України та розповсюджується на території України без відповідного дозволу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2017 № 235, дія цього Порядку поширюється на суб'єктів господарювання, які здійснюють ввезення та розповсюдження видавничої продукції (далі - суб'єкти господарювання), крім видавничої продукції, що ввозиться громадянами в ручній поклажі або супроводжуваному багажі загальною кількістю не більше ніж 10 примірників.

Видавнича продукція, що розповсюджується на території України без відповідного дозволу, підлягає обов'язковому вилученню з обігу з метою недопущення можливості її реалізації.

Вилучення видавничої продукції здійснюється Держкомтелерадіо.

Уповноважені посадові особи Держкомтелерадіо (далі - уповноважені особи), перелік яких визначається наказом Держкомтелерадіо, вилучають видавничу продукцію з обігу за місцем фактичного провадження суб'єктом господарювання своєї діяльності, розташування його господарських або інших об'єктів.

Під час вилучення з обігу видавничої продукції складається відповідно до порядку, визначеного Держкомтелерадіо, протокол про накладення адміністративно-господарського штрафу, в якому робиться позначка про вилучення видавничої продукції.

Згідно з п.п. 2-4, 9 Порядку накладення Державним комітетом телебачення і радіомовлення України адміністративно-господарських штрафів, затвердженого Наказом Державного комітету телебачення і радіомовлення України 17.10.2017 № 384, адміністративно-господарські санкції у формі накладення адміністративно-господарського штрафу (далі - штраф) за порушення вимог статті 28-1 Закону застосовуються Держкомтелерадіо до розповсюджувачів видавничої продукції за вчинення порушень, передбачених частиною двадцять першою статті 28-1 Закону.

Рішення про накладення штрафу приймаються уповноваженими посадовими особами Держкомтелерадіо в межах, визначених статтею 28-1 Закону, на підставі звернень правоохоронних органів, юридичних та фізичних осіб. У таких зверненнях можуть міститься докази щодо розповсюдження видавничої продукції без відповідного дозволу, передбаченого статтею 28-1 Закону.

Підставою для накладення штрафу є протокол про накладення адміністративно-господарського штрафу за розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження (виготовлена) та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України без відповідного дозволу, передбаченого статтею 28-1 Закону (далі - протокол про накладення адміністративно-господарського штрафу) (додаток 1), який складається за місцем вчинення порушення.

Уповноважена посадова особа Держкомтелерадіо передає матеріали справи посадовій особі Держкомтелерадіо, яка уповноважена приймати рішення про накладення штрафів за порушення вимог законодавства щодо розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження (виготовлена) та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, без відповідного дозволу, передбаченого статтею 28-1 Закону (далі - посадова особа), не пізніше 5 робочих днів з дня складання протоколу про накладення адміністративно-господарського штрафу та додатків до нього.

Відповідно до п. 14 ст. 1 Закону України "Про видавничу справу" розповсюджувач видавничої продукції - суб'єкт господарювання, що здійснює розповсюдження видавничої продукції.

Згідно ст. 12 Закону України "Про видавничу справу" суб'єкти господарювання провадять діяльність у видавничій справі після внесення їх до Державного реєстру на підставі свідоцтва про внесення суб'єкта господарювання до Державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції (далі - свідоцтво).

Видача свідоцтва або прийняття рішення про відмову в його видачі, переоформлення, видача дубліката та анулювання свідоцтва здійснюються уповноваженим органом.

Діяльність у видавничій справі без внесення до Державного реєстру провадять:

- органи законодавчої, виконавчої, судової влади - для випуску офіційних видань з матеріалами законодавчого та іншого нормативно-правового характеру, бюлетенів судової практики;

- підприємства, установи, організації, навчальні заклади, наукові установи, творчі спілки, інші юридичні особи - для випуску і безоплатного поширення інформаційних (бібліографічних, реферативних, оглядових), рекламних видань про свою діяльність; видань, що містять нормативні акти з виробничо-практичних питань таких підприємств, установ та організацій; службових та методичних матеріалів, документів для потреб їхньої статутної діяльності, а також матеріалів на правах рукопису, розмножених за допомогою технічних засобів.

За змістом ст.ст. 1, 14, 16 Закону України "Про видавничу справу" внесення суб'єкта господарювання до державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції передбачає певну процедуру, за умови дотримання якої суб'єкт господарювання набуває статусу, відповідно, видавця, виготовлювача або розповсюджувача друкованої продукції.

Так, матеріалами справи підтверджено, що позивач здійснював розповсюдження видавничої продукції без наявності свідоцтва про внесення суб'єкта господарювання до Державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції, тобто не маючи відповідного права на розповсюдження видавничої продукції.

Разом з тим, колегія суддів відмічає, що здійснення господарської діяльності з розповсюдження друкованої продукції без проходження вище згаданої процедури та внесення у відповідний реєстр не можна вважати законною поведінкою, проте в даній справі позивача було притягнуто до відповідальності не за порушення правил здійснення підприємницької діяльності у видавничій справі, а за розповсюдження без відповідного дозволу друкованої продукції, виготовленої в країні-агресорі.

При цьому, позивач факт здійснення ним діяльності з розповсюдження книги, яку в нього було вилучено співробітниками відповідача, заперечує, а відповідне офіційне з'ясування обставин за фактом вчинення ним діяльності з розповсюдження друкованої продукції без відповідного свідоцтва не здійснювалось та ця обставина до уваги при притягненні його до адміністративно-господарської відповідальності взята не була.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Натомість, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами здійснення позивачем саме діяльності з розповсюдження книги, яку у нього було вилучено.

Крім того, фактична купівля-продаж книги не підтверджена відповідними розрахунковими документами, її пропонування до продажу також не підтверджено.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення про накладення адміністративно-господарського штрафу за розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження (виготовлена) та/або ввозиться з території держави агресора, тимчасово окупованої території України, без відповідного дозволу, прийнято без урахування всіх обставин справи при невірному застосуванні норм законодавства, а тому підлягає скасуванню.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що протокол про адміністративне правопорушення - це службовий документ, який стверджує факт проведення перевірки з питань дотримання вимог законодавства про видавничу справу, і є носієм доказової інформації про виявлення порушення вимог законодавства, а не власне рішенням Державного комітету з питань телебачення та радіомовлення України, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ

Враховуючи викладене, колегія суддів, приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 у справі № 2040/5269/18 відсутні.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині скасування протоколу, а відповідач в апеляційній скарзі просив суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 у справі № 2040/5269/18 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наведених підстав.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного комітету телебачення і радіомовлення України залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 року по справі № 2040/5269/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя

О.М. Калитка

Судді

Л.В. Мельнікова З.О. Кононенко

Повний текст постанови складено 04.04.2019 року.