СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2019 р. Справа № 922/2013/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Барбашова С.В., суддя Пелипенко Н.М.

секретар судового засідання Євтушенко Є.В.

за участю представників:

від ПАТ «Діамантбанк» – ОСОБА_1, за довіреністю та свідоцтвом;

від ТОВ «МЛК Трейд» – не з’явився;

від КС «Фінансова підтримка» - ОСОБА_2, за Статутом, член виконавчого органу, підписант;

розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», м. Київ вх. № 129Х/З на рішення господарського суду Харківської області від 22.11.2018 р. у справі № 922/2013/18 (суддя – Жигалкін І.П., повний текст складено та підписано 03.12.2018 р.)

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛК Трейд», смт. Васищеве

та до Кредитної спілки «Фінансова підтримка», м. Харків

про стягнення коштів

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛК Трейд», смт. Васищеве

до Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача – Кредитної спілки «Фінансова підтримка», м. Харків

про спонукання кредитора прийняти виконання зобов’язання

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Діамантбанк» (далі – ПАТ «Діамантбанк», позивач за первісним позовом) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛК Трейд» (далі – ТОВ «МЛК Трейд», відповідач-1 за первісним позовом) та з Кредитної спілки «Фінансова підтримка» (далі – КС «Фінансова підтримка», відповідач-2 за первісним позовом), як з солідарних боржників, заборгованості за договором про надання кредиту у формі овердрафту № 129 від 18.11.2016 р. у сумі 1 147 648,27 грн., що складається з заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 587 507,48 грн., заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами в розмірі 77 003,68 грн., пені в розмірі 108 787,85 грн., штрафу в розмірі 374 349,27 грн.

У вересні 2018 року ТОВ «МЛК Трейд» (далі – позивач за зустрічним позовом) звернулося до господарського суду Харківської області із зустрічною позовною заявою до ПАТ «Діамантбанк» (далі – відповідач за зустрічним позовом) про зобов’язання останнього прийняти виконання зобов’язання за договором про надання кредиту у формі овердрафт № 129 від 18.11.2016 р. та договором поруки № 129/7 від 30.03.2017 р. шляхом списання коштів з рахунків, на яких обліковуються суми акцептованих залишків коштів кредиторів банку.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.11.2018 р. у задоволенні первісного позову відмовлено повністю, зустрічні позовні вимоги задоволено, зобов’язано ПАТ «Діамантбанк» прийняти виконання зобов’язання за договором про надання кредиту у формі овердрафту № 129 від 18.11.2016 р. та договором поруки № 129/7 від 30.03.2017 р. шляхом списання коштів з рахунків, на яких обліковуються суми акцептованих залишків коштів кредиторів ПАТ «Діамантбанк», а також з ПАТ «Діамантбанк» на користь ТОВ «МЛК Трейд» стягнуто 17 215,00 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване, зокрема, з тих підстав, що ПАТ «Діамантбанк», згідно з ст. 528 ЦК України, зобов’язане прийняти виконання, запропоноване поручителем за ТОВ «МЛК Трейд» - взаємозалік грошових коштів шляхом перерахування коштів, що містяться на депозитному рахунку поручителя на виконання зобов’язання позичальника щодо погашення заборгованості за кредитним договором.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ «Діамантбанк» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ПАТ «Діамантбанк» до ТОВ «МЛК Трейд» та до КС «Фінансова підтримка» про стягнення коштів задовольнити у повному обсязі, а в зустрічному позові ТОВ «МЛК Трейд» до ПАТ «Діамантбанк» - відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

ПАТ «Діамантбанк» стверджує, що господарським судом Харківської області не враховано, що в силу пп.1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» розпорядження поручителя не могло бути виконане, адже його виконання призвело б до порушення норм спеціального закону, яким керуються неплатоспроможні банки.

За доводами апеляційної скарги, боржником банку за договором про надання кредиту у формі овердрафту № 129 від 18.11.2016 р. є ТОВ «МЛК Трейд»; кредитором банку за договором банківського вкладу (депозиту) «Терміновий» № 12-03-06-000043.017 від 04.10.2016 р. є КС «Фінансова підтримка», яка також є поручителем за виконання ТОВ «МЛК Трейд» кредитних зобов’язань перед банком за даним кредитним договором. Відповідно до вимог спеціального Закону, для зарахування зустрічних вимог повинна дотримуватися умова, за якою боржник банку повинен бути одночасно і кредитором цього банку, а грошові кошти спрямовуються на погашення зобов’язань за кредитом такого боржника перед цим банком. На думку скаржника, при ухваленні господарським судом Харківської області рішення у справі № 922/2013/18 проігноровано, що ця умова не дотримується, оскільки грошові кошти КС «Фінансова підтримка» спрямовуються на погашення зобов’язань за кредитом ТОВ «МЛК Трейд», а не за кредитом самої КС «Фінансова підтримка».

Скаржник вважає, що рішенням господарського суду міста Києва від 17.10.2017 р. у справі № 910/14428/17, яке постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2017 р. залишено без змін, встановлено обставину, яка згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України має преюдиційне значення, а саме – КС «Фінансова підтримка» не є боржником ПАТ «Діамантбанк» за укладеним з ним кредитним договором, здійснення ним права на зарахування зустрічних однорідних вимог суперечить вимогам ст. 602 ЦК України.

Крім того, ПАТ «Діамантбанк» посилається на те, що прийняття виконання зобов’язання за кредитним договором шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог призведе до позачергового задоволення вимог КС «Фінансова підтримка», як кредитора банку 7 черги. При цьому, зобов’язання за кредитним договором на суму 1 100 000 грн. будуть вважатися погашеними, а кредиторська вимога КС «Фінансова підтримка» залишиться діючою, оскільки ця вимога нею не відкликалася та поручитель не відмовлявся від своїх кредиторських вимог до банку. Натомість, у уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Діамантбанк» відсутні підстави вносити зміни щодо виключення вимог КС «Фінансова підтримка» з акцептованого реєстру вимог кредиторів ПАТ «Діамантбанк», тому всі ці обставини можуть призвести до подвійного задоволення вимог поручителя.

До того ж, скаржник зазначає, що задоволення позовних вимог ТОВ «МЛК Трейд» призведе до порушення черговості задоволення вимог кредиторів, яка визначена ст. 52 спеціального Закону тому, що станом на поточну дату триває задоволення вимог кредиторів банку 4 черги.

На думку скаржника, з резолютивної частини оскаржуваного рішення суду не вбачається в якій сумі банку необхідно прийняти виконання зобов’язання за кредитним договором та договором поруки; в рішенні суду не зазначено з яких рахунків, на яких обліковуються суми акцептованих залишків коштів кредиторів ПАТ «Діамантбанк», необхідно здійснити списання коштів, що робить незрозумілим виконання даного судового рішення.

Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині вирішення спору за зустрічним позовом, скаржник зауважує, що зустрічний позов ТОВ «МЛК Трейд» подано поза межами встановленого судом процесуального строку, що є підставою для залишення його без розгляду.

Також, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що з зустрічним позовом звертається ТОВ «МЛК Трейд» і просить суд зобов’язати ПАТ «Діамантбанк» прийняти виконання зобов’язання шляхом списання грошових коштів, які йому не належать, а належать поручителю – КС «Фінансова підтримка», тобто просить захистити не свої порушені права, а розпорядитися грошовими коштами третьої особи, що є порушенням ст. 4, ст. 45 ГПК України.

21.02.2019 р. через канцелярію суду від КС «Фінансова підтримка» надійшов відзив на апеляційну скаргу без відповідного клопотання на поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого ухвалою суду від 04.02.2019 р., тому даний відзив відповідача-2 не може бути прийнятий до уваги.

21.03.2019 р. до матеріалів справи від КС «Фінансова підтримка» надійшли письмові пояснення, надані відповідачем-2 на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 р., згідно з якими КС «Фінансова підтримка» стала боржником ПАТ «Діамантбанк» не внаслідок заміни боржника у зобов’язанні, а внаслідок укладення з кредитором – ПАТ «Діамантбанк» договору поруки з дня укладення цього договору, тобто з 30.03.2017 р., ще до початку виведення Фондом ПАТ «Діамантбанк» з ринку.

Представник ПАТ «Діамантбанк» у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник КС «Фінансова підтримка» у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив за доводами, зокрема, викладеними у зазначених письмових поясненнях.

Представник ТОВ «МЛК Трейд» у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи всі учасники апеляційного провадження повідомлені належним чином.

Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.11.2016 між ПАТ "Діамантбанк", як кредитодавцем, та ТОВ "МЛК ТРЕЙД", як позичальником, укладено договір про надання кредиту у формі овердрафту № 129, відповідно до умов п. 1.1 якого банк з 18.11.2016 по 17.11.2017 встановив ліміт овердрафту за поточним рахунком позичальника № 2600131909444.980 у розмірі 1000000,00 грн.

Згідно з п. 1.2 кредитного договору, в редакції додаткової угоди № 5 від 30.03.2017, кредитні кошти надаються зі сплатою 23 % річних.

Протягом періоду, зазначеному у п. 1.1 кредитного договору, банк щомісячно переглядає розмір ліміту овердрафту, шляхом укладення додаткових угод, які підписуються не пізніше 10-го числа кожного місяця (п. 1.4 кредитного договору). При не укладенні сторонами додаткової угоди відповідно до п. 1.4 кредитного договору, розмір ліміту овердрафту, встановлений згідно з п. 1.1 кредитного договору, дорівнює 0,00 грн., а заборгованість підлягає поверненню позичальником в повному обсязі не пізніше наступного банківського дня, наступного за днем не укладення відповідної додаткової угоди.

На підставі п. 1.3 кредитного договору, строк безперервного користування кредитом в межах ліміту овердрафту за поточним рахунком встановлюється не більше ніж на 30 календарних днів, після чого фактично отримані кошти підлягають поверненню.

Пунктом 3.4.2 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний забезпечити повне повернення фактично отриманого кредиту в межах встановленого ліміту овердрафту, нарахованих процентів та інших платежів в останній день періоду користування овердрафтом, встановлений згідно з п. 1.4 кредитного договору.

Уклавши додаткову угоду № 6 від 10.04.2017 до кредитного договору, сторони дійшли згоди про встановлення з 10.04.2017 по 09.05.2017 ліміту кредитування в розмірі 1 000 000,00 грн.

Кредитним договором передбачено, що за несвоєчасне повернення фактично отриманих в межах ліміту овердрафту кредитних коштів, та/або за несвоєчасну сплату процентів за користування ними або комісій, позичальник сплачує Банку за кожен день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої у період прострочення, від несплаченої суми, а також штраф у розмірі 50% від суми невиконаного (неналежно виконаного) зобов'язання (п. 5.1 кредитного договору).

Пунктом 5.6 кредитного договору встановлено позовну давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) у три роки.

Банк в межах ліміту овердрафту надавав позичальнику кредитні кошти шляхом оплати його розрахункових документів при відсутності або недостатності коштів на поточному рахунку, про що свідчать виписки по рахунках позичальника, додані банком до своєї позовної заяви.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та КС “Фінансова підтримка”, як поручителем, укладено договір поруки № 129/7 від 30.03.2017, відповідно до умов якого поручитель повинен виконати зобов’язання в тому ж порядку, який встановлено для боржника кредитним договором (п. 1.1.4 договору поруки). Поручитель відповідає перед кредитором у межах 1 100 000,00 грн.

Боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов’язань, зазначених у п. 1.1. цього договору повністю (чи у будь-якій його частині) як від боржника та поручителя разом, так і від кожного окремо (п. 1.2 договору поруки). Відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання боржником будь-якої частини зобов’язань, так і при невиконанні боржником зобов’язань в цілому (п. 1.3 договору поруки).

Згідно з п. 2.1. договору поруки, поручитель вправі у день настання строку виконання зобов’язання боржника здійснити його належне виконання за боржника повністю або частково. Поручитель зобов’язаний належно виконати зобов’язання позичальника у випадку та з моменту виникнення заборгованості позичальника у зв’язку із порушенням умов кредитного договору, а також за неможливістю виконання ним його зобов’язань поручитель вправі здійснити дострокове виконання зобов’язання за позичальника на умовах та у випадках, визначених кредитним договором.

Відповідно до п. 2.2 договору поруки, банк набуває право вимагати від поручителя виконання зобов'язань за кредитним договором в разі, якщо в установлений кредитним договором строк вони не будуть повністю або частково виконані позичальником, а також за умови обов'язкового направлення поручителю відповідного повідомлення.

За умовами пункту 2.3 договору поруки, поручитель зобов'язаний виконати взяті на себе зобов'язання не пізніше трьох банківських днів з моменту отримання від банку повідомлення про невиконання позичальником зобов'язань і необхідності їх виконання поручителем.

Умовами п. 2.5. договору поруки сторонами погоджено здійснення договірного списання з рахунків поручителя, а саме: для виконання зобов’язань поручителя за договором поручитель безвідклично уповноважує та доручає кредитору здійснювати договірне списання на користь кредитора коштів у розмірі зобов'язань поручителя, але в межах, встановлених п. 1.2 цього договору, з рахунків поручителя у кредитора (у т. ч. карткових і депозитних), реквізити яких вказані чи будуть вказані у договорах, на підставі яких поручителю відкрито чи буде відкрито у майбутньому рахунки у кредитора (надалі - рахунки поручителя). Право договірного списання у кредитора виникає з моменту виникнення зобов’язань поручителя та діє до моменту їх повного виконання. У випадку, коли виконання кредитором договірного списання з рахунку поручителя на рахунок кредитора є обмеженим у зв'язку з режимом використання відповідного рахунку або іншими обмеженнями, встановленими відповідно до законодавства. Поручитель доручає, а кредитор має право попередньо в порядку договірного списання перерахувати грошові кошти з такого рахунку на будь який інший рахунок, що належить поручителю, з подальшим списанням грошових коштів в договірному порядку за рахунок кредитора.

Пунктом 5.3 договору поруки встановлено, що порука припиняється, якщо банк протягом трьох років з дня настання строку повного виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно з договором банківського вкладу (депозиту) "Терміновий" № 12-03-06-000043.017 від 04 жовтня 2016 року КС "Фінансова підтримка" має в ПАТ "Діамантбанк" вклад у розмірі 1 100 000,00 грн., який розміщено на вкладному (депозитному) рахунку у банку № 2651131912826.043.017. Додатковою угодою № 12-03-06-000043.19 від 04.01.2017 р. до цього договору сторонами внесено зміни до розділу «Предмет договору», виклавши його у новій редакції, якою, зокрема, змінено номер депозитного рахунка. Строк повернення вкладу - 05 травня 2017 року.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 24 квітня 2017 року № 264-рш/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24 квітня 2017 року № 1684 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ "Діамантбанк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "Діамантбанк" ОСОБА_3

04 травня 2017 року ТОВ "МЛК Трейд" письмово звернувся до КС "Фінансова підтримка" як до поручителя з проханням виконати зобов’язання за кредитним договором, строк якого настає 05.05.2017р. і вчинити на користь ПАТ "Діамантбанк" платіж у сумі 654 335,36 грн., в тому числі 652 952,51 грн. - основний борг, 411,45 грн. – проценти, 971,40 грн. – штрафні санкції.

На підставі даного звернення позичальника до поручителя, КС "Фінансова підтримка" направила до ПАТ "Діамантбанк" розпорядження №116 від 05.05.2017 р. щодо здійснення списання з рахунку, у якому КС "Фінансова підтримка" запропонувала банку здійснити списання з депозитного рахунку в ПАТ "Діамантбанк" (або з поточного рахунку, якщо кошти були банком перераховані з депозитного рахунку) Кредитної спілки "Фінансова підтримка" суми 700 000,00 грн. як з поручителя в рахунок погашення заборгованості ТОВ "МЛК Трейд" перед ПАТ "Діамантбанк" за договором про надання кредиту у формі овердрафту №129 від 18 листопада 2016 року.

Зазначене розпорядження поручителя залишено банком без відповіді і без задоволення.

В газеті "Голос України" № 117 (6622) від 30 червня 2017 року опубліковано оголошення про початок ліквідації ПАТ "Діамантбанк" з 24 червня 2017 року до 23 червня 2019 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Діамантбанк" ОСОБА_4

Листом від 05 липня 2017 року ТОВ "МЛК Трейд" повторно звернулося до КС "Фінансова підтримка" як до доручителя, у якому повідомило, що не має коштів для своєчасної сплати платежу за кредитним договором з проханням здійснити погашення простроченої заборгованості перед ПАТ "Діамантбанк" на загальну суму 951 369,28 грн. (в тому числі основний борг за тілом кредиту 587 507,49 грн., прострочені проценти 4 442,52 грн., поточні проценти 370,21 грн., пеня 20 856,00 грн., штраф 338 068,06 грн., заборгованість за розрахунково-касове обслуговування 125,00 грн.).

З огляду та на підставі повторного звернення позичальника до поручителя з проханням погасити заборгованість за кредитним договором, КС "Фінансова підтримка" вдруге звернулася до ПАТ "Діамантбанк" із заявою №176 від 10 липня 2017 року про зарахування однорідних зустрічних вимог в порядку п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України, у якій повідомила про повне припинення зобов’язання КС "Фінансова підтримка" перед ПАТ "Діамантбанк" з погашення заборгованості за договором про надання кредиту у формі овердрафту №129 від 18 листопада 2016 року і договором поруки №129/7 від 30.03.2017р. (і, відповідно, солідарного зобов’язання ТОВ "МЛК Трейд" з погашення заборгованості за договором про надання кредиту у формі овердрафту №129 від 18 листопада 2016 року) в повному обсязі (що станом на день подання цієї заяви складало 951 369,28 грн., в тому числі основний борг за тілом кредиту 587 507,49 грн., прострочені проценти 4 442,52 грн., поточні проценти 370,21 грн., пеня 20 856,00 грн., штраф 338 068,06 грн., заборгованість за розрахунково-касове обслуговування 125,00 грн.), з одночасним частковим припиненням зобов’язань ПАТ "Діамантбанк" перед КС "Фінансова підтримка" з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) "Терміновий" № 12-03-06-000043.017 від 04 жовтня 2016 року.

Одночасно із згаданою заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог КС «Фінансова підтримка» до ПАТ "Діамантбанк" подано кредиторську вимогу № 177 від 10.07.2017 р. з вимогою визнати вимоги до банку, що випливають з договорів банківських вкладів, за вирахуванням суми боргу за кредитним договором.

Заяву КС «Фінансова підтримка» №176 від 10 липня 2017 року та кредиторську вимогу № 177 від 10 липня 2017 р. ПАТ "Діамантбанк" отримано 14 липня 2017 року, про що свідчать відбитки вхідної кореспонденції банку на зазначених документах, доданих ТОВ «МЛК Трейд» до зустрічної позовної заяви.

Згідно з листом ПАТ "Діамантбанк" №320/01л від 19 липня 2017 року, у банку відсутні правові підстави для заліку зустрічних однорідних вимог за приписами п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Таким чином, ПАТ "Діамантбанк" не погодилося із припиненням зобов’язань як позичальника, так і поручителя – солідарного боржника у зобов’язанні з погашення заборгованості за договором про надання кредиту у формі овердрафту №129 від 18 листопада 2016 року, та стверджує, що позичальник свої зобов'язання за кредитним договором не виконує - станом на 16.01.2018 розмір заборгованості ТОВ “МЛК Трейд” перед ПАТ “Діамантбанк” за кредитним договором складає 1 147 648,27 грн. грн., з яких:

- заборгованість за основною сумою кредиту – 587 507,48 грн.;

- заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами – 77 003,68 грн.;

- пеня – 108 787,85 грн. (нарахована відповідно до п. 5.1 кредитного договору);

- штраф – 374 349,27 грн. (нарахований відповідно до п. 5.1 кредитного договору).

В подальшому, 06.12.2017 банком направлено на адресу поручителя вимогу № 2276/25.1/2л від 01.12.2017 про погашення заборгованості, яка отримана останнім 15.12.2017, але виконана не була. Крім того, 19.01.2018 банк вдруге направив на адресу поручителя вимогу № 128/25.1/2л від 19.01.2018 про погашення заборгованості, яка отримана КС «Фінансова підтримка» 23.01.2018 та також залишена без виконання.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

У відповідності до приписів статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Згідно з приписами статті 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Згідно зі статтями 202, 203 ГК України, зобов'язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 601 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов'язку заявника перед адресатом, так і обов'язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.

Статтею 602 ЦК України передбачено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, 2) про стягнення аліментів, 3) щодо довічного утримання (догляду), 4) у разі спливу позовної давності, 4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом, 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон), з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Згідно з приписами пункту 4 частини п'ятої статті 36 Закону, під час тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону, Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Наслідки початку процедури ліквідації банку визначено статтею 46 Закону.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 46 Закону, з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком. Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов'язаними з банком особами.

При цьому грошові вимоги мають розглядатися як однорідні у силу недиференційованості грошей як предмета виконання зобов'язань. Гроші як предмет задоволення майнової вимоги мають ознаку замінності, еквівалентності та інші властивості, що дозволяють проводити обмін та інші операції з грошами. Отже, вимога про сплату грошей за загальним правилом є однорідною із іншою вимогою про сплату грошей. Відтак, оскільки зобов'язання які виникли між сторонами за укладеними договорами є грошовими, то вони є однорідними.

Згідно з ч. 1 ст. 528 ЦК України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Враховуючи, що на підставі договору поруки КС «Фінансова підтримка» є поручителем перед кредитором – банком за належне виконання ТОВ «МЛК Трейд» - боржником взятих на себе зобов’язань, що витікають з кредитного договору, в межах 1 100 000,00 грн., тобто солідарним боржником в межах цієї суми, тому з огляду на умови п. 2.1 договору поруки КС «Фінансова підтримка» має право у день настання строку виконання зобов’язання боржника здійснити його належне виконання за боржника повністю або частково.

Тобто, з аналізу норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини сторін, та умов кредитного договору і договору поруки вбачається, що в силу акцесорного характеру поруки поручитель стає солідарним боржником перед кредитором не з дати укладення такого договору, як стверджує КС «Фінансова підтримка», а з дати настання строку виконання зобов’язання боржником – в даному випадку позичальником.

Отже, між сторонами спору виникли зобов’язальні правовідносини, відповідно до яких ПАТ «Діамантбанк» є кредитором за майновою вимогою щодо розпорядження належними йому коштами і боржником за договором банківського вкладу (депозиту) «Терміновий» № 12-03-06-000043.017 від 04.10.2016 р. При цьому, ТОВ «МЛК Трейд» є боржником за кредитним договором, а КС «Фінансова підтримка» є солідарним боржником за кредитним договором в межах 1 100 000,00 грн. та кредитором за договором банківського вкладу (депозиту) «Терміновий».

Із настанням строку оплати за кредитним договором КС «Фінансова підтримка» стала одночасно і солідарним боржником у кредитних правовідносинах банку з ТОВ «МЛК Трейд», і кредитором за договором банківського вкладу (депозиту) «Терміновий».

Таким чином, під час запровадження в банку тимчасової адміністрації відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 36 Закону України банк був позбавлений можливості зарахувати залишок грошових коштів з депозитного рахунку поручителя в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, строк оплати якої є таким, що настав станом на 05.05.2017 р., і зазначеним законом передбачено таку можливість тільки під час процедури ліквідації банку.

Отже, зважаючи на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи, наведені норми законодавства та умови укладених сторонами правочинів, у КС «Фінансова підтримка» виникло право вимагати від банку зарахування зустрічних однорідних вимог (під час процедури ліквідації банку), строк виконання яких настав, внаслідок чого приписи п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону не є перешкодою для зарахування коштів, що знаходилися на рахунку поручителя (який є одночасно і кредитором (договір банківського вкладу (депозиту) і солідарним боржником (кредитний договір та договір поруки) в рахунок оплати зобов’язань позичальника за кредитним договором.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про незастосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень п. 4 ч. 5 ст. 36 та п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону.

При цьому, слід звернути увагу на те, що з тексту заяви КС «Фінансова підтримка» № 176 від 10.07.2017 р. вбачається пропозиція щодо здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, тобто, виходячи з вимог ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, заявляючи про повне припинення зобов’язання КС «Фінансова підтримка» перед ПАТ «Діамантбанк» з погашення заборгованості за кредитним договором і договором поруки (і, відповідно, солідарного зобов’язання ТОВ «МЛК Трейд» з погашення заборгованості за кредитним договором), з одночасним частковим припиненням зобов’язань ПАТ «Діамантбанк» перед КС «Фінансова підтримка» з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) «Терміновий», поручитель виразив волю на зарахування цих вимог (однорідних і зустрічних).

За наявності умов, які передбачені приписами п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону, у банку не було обмежень на договірне списання грошових коштів з депозитного рахунку поручителя на погашення заборгованості позичальника за кредитним договором у вигляді зарахування зустрічних вимог, у зв’язку з чим зустрічні позовні вимоги є доведеними належними та допустимим доказами, внаслідок чого зустрічний позов місцевим господарським судом задоволений на законних підставах.

Оскільки ПАТ "Діамантбанк", як кредитор, безпідставно відмовилося прийняти виконання зобов'язання за кредитним договором, запропоноване солідарним боржником КС "Фінансова підтримка", банк втратив право вимагати як сплати процентів за прострочення основного зобов’язання, так і стягнення штрафних санкцій.

Отже, за відстуності порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів ПАТ «Діамантбанк», наявністю яких обумовлене право на звернення з позовом до суду, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Діамантбанк» є обґрунтованим.

Щодо інших доводів апеляційної скарги враховується наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що господарським судом м. Києва розглянуто справу № 910/14428/18 за позовом КС “Фінансова підтримка” до ПАТ “Діамантбанк”, третя особа - TOB “MЛK Трейд”, про визнання зобов'язань за договором поруки, укладеним між КС “Фінансова підтримка” та ПАТ “Діамантбанк” в забезпечення виконання зобов'язань TOB “MЛK Трейд” перед ПАТ “Діамантбанк” за кредитним договором припиненими, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Рішенням господарського суду м. Києва від 17.10.2017 у справі № 910/14428/17, яке постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2017 залишено без змін, в задоволенні позову відмовлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, не підлягають доказуванню обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що даними судовими рішеннями встановлено факт укладення договору поруки №129/7 від 30.03.2017р. Крім того, рішенням господарського суду м. Києва від 17.10.2017 у справі № 910/14428/17 встановлено, що:

- КС “Фінансова підтримка” та ТОВ “МЛК Трейд” є солідарними боржниками ПАТ “Діамантбанк” за договором про надання кредиту у формі овердрафту №129 від 18 листопада 2016 року;

- КС “Фінансова підтримка” є кредитором ПАТ “Діамантбанк” на суму 1 100 000,00 грн., які знаходяться на його депозитному рахунку в ПАТ “Діамантбанк” за договором банківського вкладу (депозиту) “Терміновий” № 12-03-06-000043.017 від 04 жовтня 2016 року.

Таким чином, рішенням господарського суду м. Києва від 17.10.2017 у справі № 910/14428/17 встановлено, що КС “Фінансова підтримка” одночасно є і кредитором, і солідарним боржником ПАТ “Діамантбанк”.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на висновок господарського суду м. Києва про те, що позивач – КС «Фінансова підтримка» не є боржником відповідача – ПАТ «Діамантбанк» за укладеним з ним кредитним договором, здійснення ним права на зарахування зустрічних однорідних вимог суперечить вимогам ст. 602 ЦК України, оцінюються критично, оскільки вимогами ст. 75 ГПК України встановлено преюдиційне значення обставин, встановлених судом у іншій справі, а не преюдиційність зроблених судом висновків при вирішенні спору по суті у такій справі.

Доводи ПАТ «Діамантбанк» про те, що задоволення позовних вимог призведе до подвійного задоволення вимог кредитора банку – поручителя тому, що вимоги КС “Фінансова підтримка” акцептовані Фондом та включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ “Діамантбанк”, а погашення кредитної заборгованості за рахунок грошових коштів розміщених на депозитному рахунку призведе до позачергового задоволення вимог КС “Фінансова підтримка”, як кредитора банку в порушення норм ст. 52 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” є необгрунтованими, оскільки поручитель просить визнати кредиторські вимоги до банку за вирахуванням суми боргу за кредитним договором, що унеможливлює подвійне задоволення вимог поручителя.

В даному випадку в зарахуванні, що проводиться згідно з ст. 601 ЦК України, між сторонами не відбувається обміну саме грошовими коштами шляхом перерахування на відповідні рахунки, залік проводиться винятково в документарній формі. Зміна облікових записів в бухгалтерському обліку сторін спору щодо погашення взаємних заборгованостей не потребує наявності грошових коштів ані у Кредитної спілки для фізичного розрахунку з банком, ані у банку для виплат Кредитній спілці. Отже, ця процедура не потребує надання поручителю пріоритету перед іншими кредиторами, які включені до реєстру кредиторів банку і розташовані перед Кредитною спілкою, тому відсутнє порушення черговості задоволення вимог кредиторів банку. За рахунок цих коштів неможливо здійснювати погашення заборгованості банку перед іншими кредиторами, тому взаємозалік ніяким чином не зачіпає інтересів інших кредиторів.

Доводи апеляційної скарги про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 4, 45, 118 ГПК України також не приймаються до уваги, з огляду на наступне.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.08.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, встановлено відповідачам 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, позивачу встановлено строк до 14.09.2018 р. на подання суду заяв чи клопотань, пов’язаних з розглядом справи, а також доказів, які не були подані суду в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Згідно з ч. 8 ст. 165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГПК України, відповідач має право пред’явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Дана ухвала суду отримана ТОВ «МЛК Трейд» 06.09.2018 р., зустрічний позов подано останнім 18.09.2018 р. – на 12-й день 15-денного строку, встановленого судом, тому доводи апеляційної скарги про пропуск ТОВ «МЛК Трейд» зазначеного строку, що обумовлює необхідність залишення зустрічного позову без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України, є безпідставними.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 4 ГПК України, юидичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

За приписами ч. 2 ст. 45 ГПК України, позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 ГПК України, у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Таким чином, нормами чинного процесуального законодавства прямо передбачено можливість звернення юридичних осіб з позовом до господарського суду в інтересах інших осіб, проте в даному випадку позичальник просить суд захистити його законний інтерес шляхом зобов’язання кредитора прийняти виконання зобов’язання поручителем, оскільки в протилежному випадку погашення кредитної заборгованості відбуватиметься за рахунок коштів безпосередньо позичальника, який, з огляду на листи № 87 від 04.05.2017 р., № 75 від 05.07.2017 р. зацікавлений у погашенні цієї кредитної заборгованості саме поручителем з подальшим виконанням боржником регресних зобов’язань перед ним.

Враховуючи вимоги ст.ст. 16, 20 ЦК України, ст. 5 ГПК України, обраний ТОВ «МЛК Трейд» спосіб захисту свого законного інтересу є належним, тому доводи апеляційної скарги про зворотнє є безпідставними.

Посилання скаржника на незрозумілість виконання оскаржуваного рішення суду також не приймаються до уваги, оскільки у договорі банківського вкладу (депозиту) «Терміновий» (т. 2, а.с. 11-12), з урахуванням додаткової угоди № 12-03-06-000043.19 від 04.01.2017 р. до нього, зазначено номер рахунку, на якому розміщений банківський вклад поручителя, а у заяві №176 від 10.07.2017 р. (т. 2, а.с. 61-62) поручителем чітко зазначено у якій сумі слід здійснити взаємозалік вимог.

До того ж, незрозумілість виконання оскаржуваного рішення суду не є підставою для його оскарження в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 22.11.2018 р. у справі № 922/2013/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 04.04.2019 р.

Головуючий суддя В.І. Пушай

Суддя С.В. Барбашова

Суддя Н.М. Пелипенко