Справа № 263/14467/18

Провадження № 2/263/433/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2019 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Музики О.М.,

при секретарі Рудь Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення пені та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області 23 жовтня 2018 року надійшла позовна заява ОСОБА_1, в якій він просив стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (далі – ГУ ДКСУ у Донецькій області) на його користь пеню у розмірі 10 % від суми 165 743 грн. 18 коп., яка була несвоєчасно перерахована, а саме – 16 574 грн. 31 коп., а також у відшкодування моральної шкоди стягнути 165 743 грн. 18 коп.

ОСОБА_1 свої вимоги мотивує тим, що 11 квітня 2011 року він отримав виконавчий лист від 17 березня 2011 року № 2-7336, виданий Київським районним судом м. Донецька про стягнення з ОСОБА_2 285 330 грн. 45 коп. 22 вересня 2011 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку (далі – ДВС) на підставі цього виконавчого листа відкрито виконавче провадження № 28845270. 09 вересня 2013 року відбулися прилюдні торги, на яких продана Ѕ частини квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка належала боржнику ОСОБА_2 та 19 і 20 вересня 2013 року покупець майна боржника – ОСОБА_3 перерахувала 182 328 грн. (92 328 грн. та 90 000 грн. відповідно) на рахунок ДВС № 37314001005745, який відкритий у ГУ ДКСУ у Донецькій області. 03 жовтня 2013 року заступник начальника ДВС ОСОБА_4 у межах виконавчого провадження видала розпорядження ВП № 28845270/6, в якому зазначено, що грошові кошти у розмірі 92 328 грн. та 90 000 грн., які надійшли на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа – виконавчого листа № 2-7336, виданого 17 березня 2011 року Київським районним судом м. Донецька про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, необхідно перерахувати у розмірі 165 743 грн. 18 коп. на користь ОСОБА_1 в АТ «Дельта Банк». 25 жовтня 2013 року ДВС видане платіжне доручення № 8618 про перерахування 165 743 грн. 18 коп. зі свого рахунку № 37314001005745 у ГУ ДКСУ у Донецькій області на рахунок позивача. Платіжне доручення передано на виконання до Управління Державної казначейської служби України у Калінінському районі м. Донецька, однак платіжне доручення у 2013 році не було виконане.

Позивач намагався відновити свої права шляхом звернення до органів Казначейства усіх рівнів із проханням перерахувати належні йому кошти, однак отримував негативну відповідь. Однією з причин зазначено, що не у повному обсязі виконані захищені статті бюджету, у подальшому указувалися інші причини. Про ці причини позивач повідомлений листами: ГУ ДКСУ у Донецькій області від 12 листопада 2013 року № 09.2*12/1068-12835; ГУ ДКСУ в Калінінському районі у м. Донецьк від 13 грудня 2013 року № 02-51/1953; Державної казначейської служби України від 23 липня 2015 року № 11-13/996-19445; ГУ ДКСУ у Донецькій області від 25 серпня 2016 року № 09.2-08/2581. У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної казначейської служби України, ГУ ДКСУ у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльністю щодо неперерахування коштів у сумі 165 743 грн. 18 коп. з єдиного казначейського рахунку на рахунок позивача та зобов’язання перерахувати указані кошти на його рахунок.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, визнано протиправними дії ГУ ДКСУ у Донецькій області щодо зарахування коштів з депозитного рахунку Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку згідно з виконавчим документом від 17 березня 2011 року № 2-7336, виданим Київським районним судом м. Донецьк у сумі 165 743 грн. 18 коп., до єдиного казначейського рахунку; зобов’язано ГУ ДКСУ у Донецькій області перерахувати з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 165 743 грн. 18 коп.

Частково кошти перераховані у червні та липні 2017 року, а остання частина указаної суми перерахована 18 квітня 2018 року, тобто через 4 роки та майже 6 місяців після отримання платіжного доручення на опрацювання до органів Казначейства.

Посилаючись на указані обставини, а також на те, що відповідальність за затримку перерахунку коштів позивачу має нести відповідач, керуючись положеннями ст. ст. 5, 8, 11, 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні», Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, Порядком відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22 червня 2012 року № 758, ст. 45 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», ст. 3 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу України», ст. 614 ЦК України, позивач просив вимоги в частині стягнення пені задовольнити.

Такими діями відповідача позивачу заподіяну моральну шкоду, яку позивач оцінює у розмірі 165 743 грн. 18 коп. та як правову підставу для її стягнення посилається на положення ст. 56 Конституції України, ст. ст. 23, 1166, 1167, 1173, 1174 ЦК України та ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошових коштів в України».

Відповідач , не погоджуючись із заявленими вимогами ОСОБА_1, 28 листопада 2018 року подав відзив на позов, який мотивований тим, що 10 грудня 2015 року ухвалено постанову Окружного адміністративного суду м. Києва за позовом ОСОБА_1 щодо зобов’язання ГУ ДКСУ у Донецькій області перерахувати з Єдиного казначейського рахунку кошти у розмірі 165 743 грн. 18 коп. на користь ОСОБА_1 Указане рішення суді не виконувалося тривалий час з об’єктивних причин, не залежних від волі ГУ ДКСУ у Донецькій області.

Так, сукупність дій органів та посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішення суду є виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження. Питання перерахування грошових коштів з депозитних рахунків державної виконавчої служби є компетенцією указаного органу. Територіальні органи ДКСУ здійснюють розрахунково-касове обслуговування державної виконавчої служби на підставі договору про розрахунково-касове обслуговування. ГУ ДКСУ у Донецькій області ніколи не обслуговувало та не обслуговує на цей час безпосередньо депозитний рахунок Відділу ДВС Калінінського РУЮ у м. Донецьку. У ГУ ДКСУ у Донецькій області не було на опрацюванні платіжних доручень указаного ДВС. На час пред’явлення позову стягувач отримав спірні кошти безпосередньо від Відділу ДВС Калінінського РУЮ у м. Донецьку. На користь ОСОБА_1 з депозитного рахунку № 37315007001050 перераховані грошові кошти у сумі 73 495 грн. 34 коп. платіжним дорученням віл 24 липня 2017 року № 22, у сумі 75 743 грн. 18 коп. платіжним дорученням від 01 червня 2017 року № 21, у сумі 16 504 грн. 63 коп. платіжним дорученням від 17 квітня 2018 року № 7, що підтверджується листом Відділу ДВС від 20 квітня 2018 року № 1413-5604/25204 та довідкою Управління ДКСУ у м. Краматорську Донецької області від 22 листопада 2018 року № 05-16/965. При цьому, ГУ ДКСУ у Донецькій області не вживало будь-яких дій щодо перерахування коштів стягувачу. Платіжні доручення сформовані та наданні Відділу ДВС Калінінського РУЮ у м. Донецьку на опрацювання територіальному органу казначейської служби – Управлінню ДКСУ у м. Краматорську Донецької області, юридичній особі публічного права. Таким чином, Відділ ДВС Калінінського РУЮ у м. Донецьку листом від 20 квітня 2018 року № 1413-5604/25204 зазначив про виконання безпосередньо ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року щодо перерахування у повному обсязі коштів на користь ОСОБА_1 у сумі 165 743 грн. 18 коп.

Змістом ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року у справі № 826/22056/15 остаточним зміненим способом та порядком виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року у справі № 826/22056/15 згідно з ухвалою від 14 грудня 2017 року є стягнення на користь ОСОБА_1 коштів у сумі 165 743 грн. 18 коп. з депозитного рахунку № 37315001001050 Калінінського районного відділу ДВС м. Донецька ГТУЮ у Донецькій області. Спосіб захисту порушеного права із зобов’язального характеру у спірних правовідносинах змінений на стягнення з Калінінського районного відділу ДВС м. Донецька ГТУЮ у Донецькій області. Таким чином скасовано зобов’язання та протиправність поведінки ГУ ДКСУ у Донецькій області щодо повернення коштів у сумі 165 743 грн. 18 коп. з депозитного рахунку № 37315001001050 Калінінського районного відділу ДВС м. Донецька ГТУЮ у Донецькій області.

Спірні кошти позивача тривалий час перебували на депозитному рахунку Калінінського районного відділу ДВС м. Донецька ГТУЮ у Донецькій області та повернуті стягувачу через ГУ ДКСУ у Донецькій області. Позивачем доданий лист Державної виконавчої служби України від 18 лютого 2015 року № к-544/32, за змістом якого причиною порушення прав позивача зазначено активну фазу Антитерористичної операції, тимчасове не здійснення своїх повноважень Відділом ДВС Калінінського РУЮ у м. Донецьку та втратою виконавчих проваджень. Будучи переміщеним на контрольовану територію згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства» та після реформування за рішенням органу вищого рівня, Калінінським районним відділом ДВС м. Донецька ГТУЮ у Донецькій області з січня 2017 року поновлено казначейське обслуговування в Управління ДКСУ у м. Краматорську Донецької області. На підставі заяви даного органу ДВС про відкриття рахунків 17 березня 2017 року згідно з діючим порядком на його ім’я відкритий новий депозитний рахунок № 37315001001050 для обліку стягнутих з боржників у ході виконавчого провадження коштів в Управлінні ДКСУ у м. Краматорську Донецької області. Того ж дня Управління ДКСУ у м. Краматорську Донецької області на зазначений депозитний рахунок на підставі платіжного доручення Калінінського районного відділу ДВС м. Донецька ГТУЮ у Донецькій області перерахований залишок коштів у розмірі 2 912 561 грн. 52 коп. з його депозитного рахунку № 373140001005745, що обслуговувався в Управлінні ДКСУ у Калінінському районі м. Донецька Донецької області. Після зняття залишку, депозитний рахунок № 373140001005745, що обслуговувався в Управлінні ДКСУ у Калінінському районі м. Донецька, був закритий. Операції, пов’язані з перераховуванням коштів із зазначених депозитних рахунків в дохід державного бюджету, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», територіальними органами Казначейства не здійснювалися.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення пені відповідно до приписів Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» не підлягають задоволенню, оскільки ГУ ДКСУ у Донецькій області не опрацьовувало ніколи жодних платіжних доручень, за змістом яких необхідно перерахувати позивачу будь-які кошти.

З приводу вимог про відшкодування моральної шкоди, то відповідач вважає їх необґрунтованими, оскільки відповідно до остаточного зміненого способу і порядку виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року згідно з ухвалою суду від 14 грудня 2017 року скасований обов’язок ГУ ДКСУ у Донецькій області щодо повернення спірних коштів у розмірі 165 743 грн. 18 коп. з депозитного рахунку № 37315001001050 Калінінського районного відділу ДВС м. Донецька ГТУЮ у Донецькій області та відповідно до мотивувальної частини ухвали спростований висновок про протиправність поведінки ГУ ДКСУ у Донецькій області щодо зарахування коштів з депозитного рахунку відділу ДВС на користь державного бюджету. На цей час немає іншого рішення суду щодо визнання дій ГУ ДКСУ у Донецькій області протиправними, що надають підстави вимагати позивачу відшкодування шкоди.

17 грудня 2018 року від ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив, яка мотивована тим, що зміна способу і порядку виконання постанови суду не скасовує вину відповідача, яка установлена у справі № 826/22056/18, і не змінює резолютивної частини постанови суду, в якій визнано протиправними дії ГУ ДКСУ у Донецькій області щодо зарахування коштів з депозитного рахунку Відділу ДВС Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку згідно з виконавчим документом від 17 березня 2011 року № 2-7336, виданим Київським районним судом м. Донецька у сумі 165 743 грн. 18 коп., до єдиного казначейського рахунку. Саме через такі протиправні дії, які установлені рішенням суду, позивач не міг отримати кошти, які йому належали і не були вчасно перераховані з рахунку ВДВС з жовтня 2013 року по квітень 2018 року. Внаслідок зазначених протиправних дій відповідача позивач отримав моральну шкоду через тривале не отримання своїх коштів, а також отримав право на стягнення пені, про яку заявлено вимоги.

Спосіб і порядок виконання постанови суду були змінені через технічну неспроможність відповідача виконати постанову окружного адміністративного суду і вона не залежала від волі позивача, а стосувалася суто внутрішніх нормативних актів, на підставі яких працює відповідач. Змінений був саме спосіб перерахування коштів, в іншій частині вся постанова суду залишилися незмінною та її законність підтвердив Вищий адміністративний суд України.

Рахунок ВДВС станом на жовтень 2013 року та на теперішній час відкритий у ГУ ДКСУ у Донецькій області, що вбачається із платіжного доручення № 8618, у копіях платіжних доручень, які надавав відповідач до свого відзиву. На момент створення платіжного доручення № 8618, рахунок ВДВС обслуговувало УДКСУ у Калінінському районі м. Донецька і саме через спільну протиправну діяльність (неперерахування коштів позивачу) та дії (перерахування коштів до Єдиного казначейського рахунку) УДКСУ у Калінінському районі м. Донецька та ГУ ДКСУ у Донецькій області, вищестоящим по відношенню до УДКСУ і керував діями УДКСУ щодо того, кому перераховувати кошти, та орган ДКСУ, в якому відкритий рахунок ВДВС і відбулося порушення прав позивача. Після початку воєнних дій у м. Донецьку УДКСУ у Калінінському районі м. Донецька припинило свою роботу, а на підконтрольній Україні території управління до теперішнього часу роботу не відновило. Разом з цим, згідно з листом Державної казначейської служби України від 12 січня 2015 року № 7-14/15-282, станом на 06 січня 2015 року, обслуговуванням установ та фізичних осіб Управління ДКСУ у Калінінському районі м. Донецька організовано через відповідача, тому на час подачі у 2015 році до ГУ ДКСУ у Донецькій області саме відповідач виконував функції Управління ДКСУ у Калінінському районі м. Донецька. Ці та інші аргументи взяв до уваги Окружний адміністративний суд м. Києва, тому твердження відповідача про те, що ГУ ДКСУ у Донецькій області не обслуговувало безпосередньо депозитний рахунок Відділу ДВС у Калінінському районі м. Донецька є неправильними, у зв’язку з чим позивач вважає, що позов обґрунтовано поданий до ГУ ДКСУ у Донецькій області.

Кошти, які належали позивачу, і з 2013 року не були йому перераховані з вини відповідача, дійсно перераховані саме з рахунку ВДВС, який відкритий у ГУ ДКСУ у Донецькій області. Таке перерахування відбулося лише після того, як постанову окружного суду почали виконувати. Ухвала про зміну порядку і способу виконання рішення суду не може змінити постанову цього суду. При цьому зазначена постанова в частині визнання дій протиправними змінена не була, таким чином протиправність дій відповідача установлена усіма інстанціями адміністративних судів.

Рух справи.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 жовтня 2018 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору, відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, роз’яснено учасникам справи право та строки на подачу відзиву на позов, відповідь на відзив та письмові заперечення.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 січня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті дану цивільну справу.

Позивач до судового засідання не з’явився, попередньо подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представники ГУ ДКСУ у Донецькій області: ОСОБА_5, ОСОБА_6 до судового засідання не з’явилися, попередньо подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, в яких просили відмовити у задоволенні позову.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у відповідності до ст. 247 ЦПК України.

Судом досліджуються саме представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилалася кожна із сторін, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.

Судом установлено наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до виконавчого листа від 11 квітня 2011 року № 2-7336/10, виданого Київським районним судом м. Донецька, у справі за позовом ОСОБА_1, ПП «Пресс-агенство «Діло і право» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, громадської організації «Фонд «Антикорупція» про захист авторських прав, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заборону вчинення певних дій, стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_1, громадської організації «Фонд «Антикорупція» солідарно на користь ОСОБА_1 компенсацію за порушення авторського права у сумі 210 000 грн., моральну шкоду у сумі 75 000 грн., матеріальну шкоду у сумі 330 грн. 45 коп., а всього стягнуто 285 330 грн. 45 коп.

Розпорядженням начальника Відділу ДВС Калінінського РУЮ у м. Донецьку від 03 березня 2013 року № ВП 28845270/6 вирішено грошові кошти у сумі 92 328 грн., 90 000 грн., що надійшли 19 вересня 2013 року, 20 вересня 2013 року на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа – виконавчого листа № 2-7336, виданого 17 березня 2011 року Київським районним судом м. Донецька про стягнення грошових коштів з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 необхідно перерахувати: 165 743 грн. 19 коп. на користь ОСОБА_1 АТ «Дельта Банк» р/р 26200700065554.

25 жовтня 2013 року ГУ ДКСУ у Донецькій області видане платіжне доручення № 8618 про перерахування на рахунок ОСОБА_1 у АТ «Дельта Банк» грошових коштів у розмірі 165 743 грн. 18 коп.

Листом від 12 листопада 2013 року ГУ ДКСУ у Донецькій області повідомило ОСОБА_1 про те, що станом на 12 листопада 2013 року в управлінні Державної казначейської служби у Калінінському районі м. Донецька на опрацюванні знаходиться платіжне доручення ВДВС Калінінського РУЮ м. Донецька на перерахування стягнутих на його користь коштів у сумі 165 743 грн. 18 коп. Зазначено, що після опрацювання зазначеного платіжного доручення органом Казначейства будуть вжиті усі можливі заходи щодо його виконання, за умови здійснення у повному обсязі захищених видатків бюджету та за наявності відповідного фінансового ресурсу на єдиному казначейському рахунку.

Листом від 12 грудня 2013 року Управління ДКСУ у Калінінському районі м. Донецька повідомило ОСОБА_1 про те, що в управлінні знаходиться на виконанні платіжне доручення № 8618 від 25 жовтня 2013 року від ВДВС Калінінського РУЮ у м. Донецьку на суму 165 743 грн. 18 коп. Облік надходжень на рахунок ВДВС Калінінського РУЮ у м. Донецьку в управлінні не здійснюється.

13 липня 2015 року ОСОБА_1 в адресу Державної казначейської служби України направив заяву про перерахування коштів з єдиного казначейського рахунку.

Листом від 23 липня 2015 року Державна казначейська служба України повідомила ОСОБА_1 про те, що за інформацією ГУ ДКСУ у Донецькій області станом на 22 липня 2015 року інформація щодо переміщення Державної виконавчої служби Калінінського РУЮ у м. Донецьку із зони проведення антитерористичної операції на територію, підконтрольну державним органам влади, до органу Казначейства не надавалась.

22 серпня 2016 року ОСОБА_1 до ГУ ДКСУ у Донецькій області направив запит на отримання публічної інформації, зокрема про те, який орган Державної казначейської служби України наразі виконує обов’язки УДКСУ у Калінінському районі м. Донецька; на підставі яких нормативних актів відбувся перерозподіл повноважень управлінь ДКСУ; на який рахунок у казначейській службі переведені залишки коштів з рахунку Відділу ДВС у Калінінському РУЮ м. Донецька № 37314001005745 у ГУ ДКСУ у Донецькій області у 2014 році; який орган Державної казначейської служби України наразі обліковує рахунки Відділу ДВС Калінінського РУЮ м. Донецька.

Листом від 25 серпня 2016 року ГУ ДКСУ у Донецькій області повідомило ОСОБА_1 про те, що Управління ДКСУ у Калінінському районі м. Донецька у кінці грудня 2014 року перереєстроване за адресою: вул. Леніна, 128, м. Волноваха, однак зазначений орган Казначейства не працює у штатному режимі, обов’язки даної казначейської служби станом на 25 серпня 2016 року інший орган Казначейства не виконує. Залишки коштів з рахунку ВДВС у Калінінському РУЮ м. Донецька № 37314001005754 на інший рахунок в органах Казначейства станом на 25 серпня 2016 року не перераховувалися. Депозитний рахунок Відділу ДВС Калінінського РУЮ м. Донецька станом на 25 серпня 2016 року рахується у базі даних Управління ДКСУ у Калінінському районі м. Донецька.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, визнано протиправними дії ГУ ДКСУ у Донецькій області щодо зарахування коштів з депозитного рахунку Відділу ДВС Калінінського РУЮ у м. Донецьку згідно з виконавчим документом від 17 березня 2011 року № 2-7336, виданим Київським районним судом м. Донецьк у сумі 165 743 грн. 18 коп. до єдиного казначейського рахунку. Зобов’язано ГУ ДКСУ у Донецькій області перерахувати з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 165 743 грн. 80 коп. Зобов’язано ГУ ДКСУ у Донецькій області протягом місяця з дня набрання постановою законної сили подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до Виписки з карткового рахунку ОСОБА_1 № 0090-26259501877360, 26 липня 2017 року зараховано 73 134 грн.; 02 червня 2017 року зараховано 74 985 гр. 75 коп., 18 квітня 2018 року зараховано 16 504 грн. 63 коп.

Відповідно до довідки Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 15 листопада 2016 року № 3101, ОСОБА_1 взятий на облік внутрішньо переміщеної особи.

ГУ ДКСУ у Донецькій області до матеріалів справи долучено довідку від 22 листопада 2018 року про те, що 01 червня 2017 року, 24 липня 2017 року та 17 квітня 2018 року ОСОБА_1 перераховані грошові кошти у вказаному розмірі, а також платіжні доручення від 01 червня 2017 року № 21, від 24 липня 2017 року № 22, від 17 квітня 2018 року № 7 про перерахування цих коштів.

Листом від 12 січня 2015 року Державна казначейська служба України повідомила ОСОБА_1 про те, що станом на 06 січня 2015 року обслуговування установ та фізичних осіб УДКСУ у Калінінському районі м. Донецька організовано через ГУ ДКСУ у Донецькій області.

Відповідачем до матеріалів справи долучена ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року, роздрукована із Єдиного реєстру судових рішень (знеособлена). За резолютивною частиною цієї ухвали встановлений інший спосіб і порядок виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року у справі № 826/22056/15, а саме: стягнуто на користь Особа 1 кошти у сумі 165 743 грн. 18 коп. з депозитного рахунку Калінінського районного Відділу ДВС м. Донецька ГТУЮ у Донецькій області.

Оцінка доказів.

За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов’язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Представлені суду докази відповідають замісту статей 77 – 80 ЦПК України щодо належності, допустимості, достовірності кожного з них окремо та у своїй сукупності, та відповідно достатності їх для прийняття у справі законного та справедливого рішення.

У суду відсутні мотив, які є підставою для відхилення цих доказів.

Предметом спору (зміст спірних правовідносин) у справі є відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок протиправних дій відповідача та стягнення пені, у зв’язку із затриманням виплати грошових коштів.

Мотиви суду.

За змістом ст. 264 ЦПК України саме на суд покладено обов’язок визначити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, які правові норми підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 56 Конституції України встановлює, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Зокрема за змістом визначення, наведеного у пунктах 1, 2 частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї, чи близьких родичів.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).

При цьому, незаконність рішення, дій чи бездіяльність завдавача шкоди повинна бути доведена, а вина в цьому випадку презюмується. Суб’єктом відшкодування завданої шкоди є Держава та орган місцевого самоврядування. Тобто шкода відшкодовується за рахунок державного бюджету, бюджетів органів місцевого самоврядування.

Протиправність дій ГУ ДКСУ у Донецькій області при здійсненні ним своїх повноважень, встановлено постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2017 року, тому незаконність бездіяльності відповідача доведена у повному обсязі, а вина в цьому випадку презюмується, тому ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, завданої йому неправомірною бездіяльністю.

Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області відноситься до суб’єктів, відповідальність за спричинену шкоду якими передбачена статтею 1173 ЦК України, та що через дії ГУ ДКСУ у Донецькій області ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, тому саме ГУ ДКСУ у Донецькій області є належним відповідачем у справі.

Доводи відповідача про те, що протиправна бездіяльність ГУ ДКСУ у Донецькій області спростована ухвалою окружного адміністративного суду, якою змінений спосіб і порядок виконання рішення суду, не ґрунтуються на змісті постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, в якій указано, що належні позивачу грошові кошти не є бюджетними коштами та витребувані останнім до закінчення року з дня їх зарахування на депозитний рахунок, тому ГУ ДКСУ у Донецькій області зараховані ці кошти на єдиний казначейський рахунок з порушенням вимог чинного законодавства, при цьому згідно з даними платіжного доручення саме ГУ ДКСУ у Донецькій області повинно відновити порушене право позивача на повернення належних йому грошових коштів, оскільки указані кошти ВДВС Калінінського РУЮ у м. Донецьку спрямовані саме на рахунок позивача та платником є саме ГУ ДКСУ у Донецькій області.

При цьому, судами адміністративної юрисдикції указано, що ВДВС Калінінського РУЮ у м. Донецьку вчинені усі дії, передбачені законодавством для перерахування стягувачу (позивачу) коштів, однак платіжне доручення від 25 жовтня 2013 року № НОМЕР_1 ДКСУ у Донецькій області не виконане і кошти ОСОБА_1 не перераховані.

Та обставина, що Оружний адміністративний суд м. Києва своєю ухвалою від 14 грудня 2017 року встановив інший спосіб і порядок виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року, а саме – в частині стягнення на користь ОСОБА_1 указаних грошових коштів з депозитного рахунку Калінінського районного ВДВС м. Донецька ГТУЮ у Донецькій області, у відповідності до ст. 378 КАС України за своїм змістом не змінює сутті постанови адміністративного суду та не спростовує факту неправомірності дій, а є лише наслідком істотного ускладнення виконання рішення суду або неможливості його виконання.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ст. 23 ЦК України).

Отже, внаслідок протиправної поведінки відповідача позивач вимушений більше чотирьох років звертатися до різних інстанцій для повернення належних йому коштів, за період неповернення коштів їх платіжна спроможність зменшилася, внаслідок чого позивач зазнав душевних страждань, які призвели до зміни звичайного способу його життя, а тому позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у розмірі 5 000 грн.

Відповідно до підпункту 2) пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, врегульований Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок) (пункт 1 Порядку).

У пункті 3 Порядку визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

При цьому боржники в контексті пункту 2 Порядку - це визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Завдана позивачу моральна шкода має бути відшкодована винною особою - боржником в контексті пункту 2 вказаного вище Порядку (Головним управлінням Державної казначейської служби у Донецькій області), а на Державне казначейство України покладається функція з виконання рішення суду щодо стягнення коштів з боржника - Головного управління Державної казначейської служби у Донецькій області на підставі виконавчого документу (пункт 3 Порядку).

У відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 310/5390/16-ц.

Щодо вимог про стягнення пені за прострочення платежу, то суд виходить з наступного.

Згідно з преамбулою Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» цей Закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі – платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 цього Закону суб'єктами правових відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, є учасники, користувачі (платники, отримувачі) платіжних систем.

Пунктом 1.43 статті 1 вказаного Закону встановлено, що учасник/член платіжної системи (далі – учасник платіжної системи) - юридична особа, що на підставі договору з платіжною організацією платіжної системи надає послуги користувачам платіжної системи щодо проведення переказу коштів за допомогою цієї системи та відповідно до законодавства України має право надавати такі послуги.

Згідно з пунктом 11.4 статті 11 цього Закону для проведення переказів через систему міжбанківських розрахунків Національного банку України банки-резиденти, Державна казначейська служба України, Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках відкривають рахунки в Національному банку України.

Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011 затверджено Положення про Державну казначейську службу України (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 Положення Державна казначейська служба України (Казначейство України) є учасником системи електронних платежів Національного банку України.

Згідно з пунктом 1.8 Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22 червня 2012 року № 758 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 липня 2012 року за № 1206/21518, розрахунково-касове обслуговування клієнтів здійснюється органами Казначейства відповідно до умов договорів та додаткових договорів між органом Казначейства і клієнтами (додатки 1 та 2 до цього Порядку).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частин першої, третьої та п’ятої статті 45 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. За письмовою заявою стягувача - фізичної особи чи його представника (за наявності відповідних повноважень) стягнуті грошові суми можуть бути перераховані державним виконавцем на зазначений ним рахунок у банку або в іншій фінансовій установі чи надіслані на адресу стягувача поштовим переказом, що здійснюється за його рахунок, крім переказу аліментних сум.

Статтею 3 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу», чинного на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції є юридичними особами, мають відповідні рахунки в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках, гербову печатку. Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі мають відповідні рахунки в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках.

Відповідно до підпунктів 12.1-12.2 пункту 12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року (далі – Інструкція № 512/5), чинної на час виникнення спірних правовідносин, органи Державної виконавчої служби мають відповідні рахунки в органах Державної казначейської служби України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках. Розрахунки з таких рахунків здійснюються тільки в безготівковій формі. Не допускаються видача та переказ стягнутих державними виконавцями сум стягувачам без зарахування на депозитний рахунок органу ДВС.

Положеннями підпункту 12.12 пункту 12 зазначеної Інструкції закріплено, що у разі відсутності відомостей, яким чином проводити виплату коштів, державний виконавець повідомляє стягувача про наявність належних йому коштів та пропонує йому повідомити шляхи отримання ним коштів (через фінансові установи з обов’язковим зазначенням реквізитів для перерахування коштів або поштовим переказом із зазначенням повної адреси стягувача).

Крім того, згідно з підпунктом 12.13 пункту 12 Інструкції №512/5 після цього не пізніше ніж протягом трьох робочих днів від дня ознайомлення з інформацією про надходження коштів державний виконавець у разі достатності суми для покриття всіх вимог стягувача та наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів готує одне розпорядження (у тому числі за зведеним виконавчим провадженням), яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу ДВС із зазначенням дати та скріплюється печаткою органу ДВС. Указане розпорядження готується в двох примірниках, оригінал видається особі, відповідальній за ведення книги обліку депозитних сум, копія залишається у виконавчому провадженні.

Відповідно до підпунктів 12.15, 12.18, 12.21 пункту 12 цієї Інструкції підготовка розрахункових документів про перерахування коштів здійснюється особою, відповідальною за ведення книги, не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня отримання розпорядження державного виконавця. При перерахуванні коштів, які належать стягувачу - юридичній особі, списання коштів з відповідних рахунків органу ДВС здійснюється на підставі платіжних доручень. Платіжне доручення підписується керівником органу ДВС та особою, яка уповноважена на ведення відповідного рахунку органу ДВС.

Аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що зазначені дії засвідчують платіжний, розрахунковий характер відносин, що виникають між органами Державної виконавчої служби, Казначейства та стягувачем.

Отже, на Державну казначейську службу України у цих відносинах, як на учасника системи електронних платежів Національного банку України, розповсюджує свою дію Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (далі – Інструкція № 22).

Відповідно до пунктів 8.1, 8.4 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

За приписами пункту 2.19 Інструкції № 22 розрахункові документи (документи на паперовому носії, що містять доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача), що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Відповідно до пункту 32.2 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов’язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.

За розрахунком позивача, який перевірений судом, сума пені за кожний день прострочення складає 16 574 грн. 31 грн. (165 743,18х10%х кількість днів прострочення), тобто не більше 10 %.

За приписами частини першої статті 614 ЦК України відповідальність за порушення зобов’язання несе саме та особа, яка порушила зобов’язання, за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 05 липня 2017 року у справі № 760/11577/15-ц, який у відповідності до ч. 3 ст. 263 ЦПК України врахований судом при вирішенні заявленого спору.

Як зазначено вище, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року, яка набрала законної сили, бездіяльність ГУ ДКСУ України у Донецькій області щодо своєчасного перерахування коштів стягувачу визнано протиправною.

Таким чином, вина ГУ ДКСУ у Донецькій області щодо несвоєчасного перерахування коштів є доведеною, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 32.2 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та з відповідача підлягає до стягнення пеня у розмірі 16 574 грн. 31 коп.

Аргументи відповідача про те, що ГУ ДКСУ у Донецькій області не опрацьовувало платіжних доручень, за змістом яких необхідно було перерахувати кошти позивачу та як мотив для відсутності підстав для застосування Закону про платіжні системи, судом відхиляються, оскільки спростовуються як наведеним рішення адміністративного суду, так і платіжним дорученням № 8618.

Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства» судом відхиляються, оскільки дана постанова не містить заборони на нарахування пені у зв’язку із порушенням строків перерахування коштів, а також не свідчить про те, що у ГУ ДКСУ у Донецькій області у цьому випадку відсутній обов’язок за рішенням адміністративного суду повернути кошти позивачу, оскільки ці кошти як установлено вище, були саме зараховані до єдиного казначейського рахунку, веденням та контролем якого займається саме відповідач та який відповідно до п. 12 наведеної постанови зареєстрований на контрольованій території України. Тим більше обов’язок з перерахування грошових коштів виник до прийняття наведеної постанови Кабінетом Міністрів України.

Розподіл судових витрат у цивільній справі здійснюється відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» на час звернення до суду з позовом, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Позивач як особа з інвалідністю ІІ групи при подачі позову до суду звільнений від сплати судового збору.

За вимогами про стягнення пені (майновий характер) до сплати підлягав судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп., за вимогами про відшкодування моральної шкоди (вимоги немайнового характеру) до сплати підлягав судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп., що загалом становить 1 409 грн. 60 коп.

З огляду на викладене, керуючись положеннями ч. ч. 1, 2, 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за вимогами майнового та немайнового характеру (стягнення пені та відшкодування моральної шкоди) у розмірі 1 409 грн. 60 коп., який би підлягав сплаті при подачу позову до суду.

Керуючись ст. ст. 19, 50 Конституції України, ст. ст. 23, 614, 1167, 1173 ЦК України, ст. ст. 5, 8, 11, 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні», Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, Порядком відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22 червня 2012 року № 758, ст. 45 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», ст. 3 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу України», ст. ст. 12, 13, 76 –81, 89, 137, 141, 247, 263 – 265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення пені та відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 10 % за несвоєчасне перерахування грошових коштів у розмірі 16 574 (шістнадцять тисяч п’ятсот сімдесят чотири) грн. 31 коп. та 5 000 (п’ять тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позову ОСОБА_1 – відмовити.

Стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області в дохід держави судовий збір у розмірі 1 409 (одна тисяча чотириста дев’ять) грн. 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії ВВ № 186033, ІПН НОМЕР_2, адреса реєстрації: провулок Орєшкова, 18 «а», кв. 11, м. Донецьк, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 «а», кв. 61, м. Київ, 02121, засоби зв’язку – 096 265 14 12;

Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, код ЄДРПОУ 37967785, юридична адреса: проспект Миру, 68, м. Маріуполь, Донецька область, 87500, засоби зв’язку – 0629 33 51 50.

Суддя О.М. Музика