ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року м. Житомир справа №240/5360/18

категорія 8.3.11

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попової О. Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області: №0057870-5313-0619 від 21 вересня 2018 року, №0057871-5313-0619 від 21 вересня 2018 року, №0057872-5313-0619 від 21 вересня 2018 року, №0057873-5313-0619 від 21 вересня 2018 року, №0057874-5313-0619 від 21 вересня 2018 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує, що що контролюючим органом при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень було не було враховано положення пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

ПРОЦЕДУРА

2. Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого судового засідання та викликом (повідомленням) учасників справи.

3. 27 грудня 2018 року до відділу документального забезпечення сулу у строк та в порядку, визначеному статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшов відзив на позовну заяву вих. №1855/06-30-10-03 від 27 грудня 2018 року (а.с. 64-65).

4. 10 січня 2019 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 163 КАС України надійшла відповідь на відзив від 08 січня 2019 року (а.с. 89-92).

5. В підготовчому засіданні, призначеному на 05 лютого 2019 року об 11:30 судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 21 лютого 2018 року о 14:40, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 05 лютого 2018 року.

6. 07 березня 2019 року до відділу документального забезпечення суду в порядку статті 165 КАС України надійшли письмові пояснення третьої особи ОСОБА_2М (а.с. 150-153).

7. В судове засідання, призначене на 11 березня 2019 року о 14:00 прибули позивач, представник позивача та представник відповідача.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечувала у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про подальший розгляд справи за правилами письмового провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 11 березня 2019 року.

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною п'ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У відповідності до змісту позовної заяви, відповіді на відзив та наданих у судовому засіданні пояснень, належне позивачу приміщення не є об'єктом оподаткування відповідно до положень Податкового кодексу України. За твердженнями позивача, контролюючий орган протиправно звужує зміст абзацу "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Наголошує, що в контролюючого органу були відсутні правові підстави для нарахування грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, а тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

9. Як встановлено зі змісту відзиву на позовну заяву та наданих у судовому засіданні представником відповідача пояснень, відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю. Вказує, що нерухомість позивача не підпадає під дію пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, а доводи позивача в частині протиправного нарахування податкового зобов'язання є безпідставними, оскільки контролюючим органом було нараховано податкове зобов'язання у відповідності до положень Податкового кодексу України та за ставками місцевого податку, встановленими органами місцевого самоврядування.

Враховуючи вищевикладене, наголошує, що Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень діяло у межах, в спосіб та у порядку, визначеному чинним законодавством.

10. Згідно із наявними у матеріалах справи письмовими поясненнями, третя особа ОСОБА_2 позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

11. Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В01 №642938, ОСОБА_2, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрована як фізична особа-підприємець. Дата проведення державної реєстрації: 24 травня 2000 року, номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР: 2 298 017 0000 001226 (а.с. 26).

12. Відповідно до витягу з протоколу загальних зборів співвласників майна пайового фонду Кооперативно-державного поліського науково-виробничого селекційного центру по м’ясному скотарству "РОСІЯ" (далі - КДПНВСЦ "РОСІЯ") від 22 лютого 2017 року було вирішено продати ОСОБА_1 майнові сертифікати та виділити в натурі майно пайового фонду КДПНВСЦ "РОСІЯ", а саме: а) об’єкти нерухомого майна, які знаходяться за межами села Меньківка, комплекс будівель і споруд №1: 1) тракторна майстерня, 1977 року будівництва, площею 223,1 кв.м., вартістю 16934,08 грн; 2) тракторна майстерня, 1977 року будівництва, площею 868,3 кв.м., вартістю 29419,88 грн; корівник, 1982 року будівництва, площею 1567,0 кв.м., вартістю 110927,48 грн; 4) силосна траншея, 1982 року будівництва. площею 736,0 кв.м., вартістю 24802,08 грн; 5) водонапірна башта, 1960 року будівництва, площею 1,3 кв.м., вартістю 800,00 грн, 6) насосна скважина, 1960 року будівництва, площею 16,0 кв.м., вартістю 1000,00 грн; б) об'єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: с. Меньківка, вул. Центральна, 38 - нежитлова будівля, 1979 року будівництва, площею 248,7 кв.м., вартістю 42 260,18 грн. (а.с. 15-17).

Вказані відомості також підтверджуються наявною у матеріалах справи копіями витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 18-22).

13. Рішенням Менківської сільської ради Радомишльського району Житомирської області 10-ої сесії VII скликання від 22 грудня 2016 року №62 встановлено на 2017 рік ставки податку для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб (а.с. 73).

14. Контролюючим органом в порядку підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України винесено податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості" за податковий період 2017 рік, зокрема: №0057870-5313/0619 від 21 вересня 2018 року на суму 3 183,77 грн (а.с. 9), №0057871-5313/0619 від 21 вересня 2018 року на суму 25,37 грн (а.с. 10), №0057872-5313/0619 від 21 вересня 2018 року на суму 5 745,67 грн (а.с. 11), №0057873-5313/0619 від 21 вересня 2018 року на суму 818,03 грн (а.с. 12) та №0057874-5313/0619 від 21 вересня 2018 року на суму 364,76 грн (а.с. 13).

15. Вказане податкове зобов'язання підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно по об'єктах оподаткування, які належать ОСОБА_1 (а.с. 70-72).

Не погоджуючись із спірними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

16. Положеннями статті 19 Конституції України проголошено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Основного Закону визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

17. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

Згідно з пунктом 3.1 статті 3 Податкового кодексу України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За положеннями підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт “ґ”).

В силу приписів підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Положеннями підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України врегульовано, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Пунктом 55.1 статті 55 Податкового кодексу України регламентовано, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Згідно з пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб: а) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку; б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; в) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Приписами абзацу "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України закріплено, що не є об'єктом оподаткування, зокрема, будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Згідно з абзацом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, що не є об'єктом оподаткування, зокрема, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Положеннями підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з пунктом 266.5.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

ОЦІНКА СУДУ

18. Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення на відповідність частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Як встановлено зі змісту позовної заяви, відповіді на відзив та наданих у судовому засіданні пояснень, позивач заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що належне позивачу приміщення не є об'єктом оподаткування відповідно до положень абзацу "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, а тому в контролюючого органу були відсутні правові підстави для нарахування грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, у зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд звертає увагу позивача, що, згідно з підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення спірних податкових повідомлень-рішень) до об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, належать будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Таким чином, об'єкт нерухомості не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у разі одночасного існування двох умов, а саме якщо це будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, які призначені для використання ними безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Враховуючи положення підпунктів 14.1.36 та 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, суд звертає увагу, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є одночасна сукупність наступних умов: 1) використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; 2) особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.

При цьому, слід враховувати, що Податковий кодекс України регламентує правовий статус сільськогосподарського товаровиробника виключно як юридичної особи і жодної альтернативи податковим законодавством не передбачено.

Суд звертає увагу на те, що позивач не зареєстрований як юридична особа.

Крім того, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містить відомостей щодо реєстрації ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) як фізичної особи-підприємця.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 є фізичною особою, що у відповідності до вимог підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, виключає достатні та необхідні правові підстави для застосування підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Вказана правова позиція також викладена у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року по справі №823/1751/17.

Разом з цим, суд зважає на те, що значення терміну "сільськогосподарський товаровиробник" також наведено у статті 1 Закону України "Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою" від 09 лютого 2012 року №4391-VI (далі - Закон №4391-VI).

За змістом положень статті 1 Закону №4391-VI, сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі з власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Крім того, законодавцем, з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".

Згідно зі абзацом 2 статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" від 23 вересня 2008 року №575-VI, виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Суд погоджується із доводами відповідача та зазначає, що посилання на статтю 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" є неналежним, оскільки вказаний нормативно-правовий акт визначає правові, організаційні та економічні основи підготовки і проведення сільськогосподарського перепису, оброблення, узагальнення, поширення та використання його результатів, а також регулює відносини суб'єктів сільськогосподарського перепису, визначає їх права, обов'язки та відповідальність, установлює гарантії держави щодо захисту конфіденційної інформації, отриманої у процесі проведення сільськогосподарського перепису.

Таким чином, вказаний закон регулює інші суспільні відносини та не може застосовуватися до спірних правовідносин у сфері встановлення, нарахування та сплати податкового зобов'язання.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року №507 (далі - ДК 018-2000), будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства". Цей клас включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін.

Суд також не приймає доводи позивача щодо посилання на положення статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років", оскільки визначення сільськогосподарський товаровиробник вживається у такому значенні лише в даному Законі.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позивач не є ані сільськогосподарським товаровиробником у розумінні Податкового кодексу України та Закону України "Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою", ані виробником сільськогосподарської продукції в розумінні Закону України "Про сільськогосподарський перепис".

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

19. Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі та присутні в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що Головне управління ДФС у Житомирській області при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень діяло із дотриманням частини другої статті 19 Конституції України, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам частини другої статті 2 КАС України.

20. Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем на виконання вимог частини другої статті 77 КАС України та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано, а позивачем не доведено неправомірність винесення спірних податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Житомирській області, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 194, 204, 229, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (вул. Велика Лутовецька, 126, Лутівка, Радомишльський район, Житомирська область, 12245. РНОКПП: НОМЕР_2) до Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003. ЄДРПОУ: 39459195), третя особа: ОСОБА_2 (вул. Центральна, 59, Меньківка, Радомишльський район, Житомирська область, 12230. РНОКПП: НОМЕР_1) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 03 квітня 2019 року.

Суддя О.Г. Попова