Постанова
Іменем України
23 січня 2019 року
місто Київ
справа № 754/1607/16-ц
провадження № 61-4405св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В.О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), СтупакО.В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша всеукраїнська незалежна адвокатська компанія «Ліга справедливості»,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша всеукраїнська незалежна адвокатська компанія «Ліга справедливості» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 липня 2016 року у складі судді Петріщевої І. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 03 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Соколової В. В., Ратнікової В. М.,
ВСТАНОВИВ:
I. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша всеукраїнська незалежна адвокатська компанія «Ліга справедливості»
(далі - ТОВ «Ліга справедливості») звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача основний борг - 7 % винагороди за позитивний результат у розмірі 9 800, 00 грн, інфляційні збитки у розмірі 5 294, 65 грн, три проценти річних у розмірі 387, 37 грн, пеню у розмірі 35 770, 00 грн.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що 31 січня 2014 року між ТОВ «Ліга справедливості» та ОСОБА_2 укладено договір № 31/01/14-1 про надання юридичних послуг з додатком № 1 - тарифами на надання юридичних послуг, за умовами якого позивач бере на себе зобов'язання надавати відповідачу юридичні послуги на умовах та в порядку, що визначені договором. Відповідачем замовлено лише складання позовної заяви.
01 жовтня 2014 року за ініціативою відповідача підписано додаткову угоду про дострокове припинення дії договору про надання юридичних послуг. Відповідно до умов основного договору та тарифів на надання юридичних послуг у випадку відмови від юридичних послуг юридичної фірми замовником, підписання мирової угоди між замовником та боржником, відмови від позову в суді вважається, що юридичною фірмою виконано замовлення повністю та отримано позитивний результат. Позивач зазначає, що підписанням договору та додатка № 1 до нього відповідач погодився з тим, що він повинен оплатити винагороду, яка визначена в розмірі 7 %, оскільки вважається, що досягнуто позитивний результат, проте відповідачем не було сплачено винагороду за надані йому юридичні послуги, тому у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість, яку він добровільно сплачувати не бажає, порушуючи умови укладеного договору.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач ОСОБА_2 поданий позов не визнав, вважав його необґрунтованим та таким, у задоволенні якого необхідно відмовити.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 12 липня 2016 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Ліга справедливості» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що позивач безпідставно вважав, що отримання позитивного результату для ОСОБА_2 має відбутися у кількох випадках, зокрема, як за результатом ухвалення рішення Дарницьким районним судом міста Києва про стягнення заборгованості на користь відповідача, так і за відмову ОСОБА_2 від послуг юридичної фірми, що не відповідає вимогам ЦК України, звичаям ділового обороту, вимогам розумності та справедливості. При цьому суд звернув увагу на те, що ОСОБА_2 звертався до позивача із заявою про дострокове розірвання договору, в якій просив достроково припинити дію договору, а не із заявою про відмову від юридичних послуг позивача.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 03 листопада 2016 року апеляційну скаргу ТОВ «Ліга справедливості» відхилено, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 липня 2016 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, погодився із висновками суду першої інстанції, зазначивши, що рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 квітня 2014 року не виконане. В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 дійсно отримав суму боргу, а також те, що відповідач уклав мирову угоду з боржником. В апеляційній скарзі відсутні доводи, які б давали підстави для скасування рішення суду, оскільки при розгляді справи у апеляційному суді заявник не надав будь-яких переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції. Суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ «Ліга справедливості» просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що суди безпідставно відмовили у задоволенні позову та ухвалили рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки свобода договору є однією з основних засад цивільного законодавства, договір є обов'язковим до виконання. Умовами договору передбачено обов'язок замовника сплатити виконавцю винагороду за позитивний результат, яким вважається, у тому числі й відмова від надання юридичних послуг. Договором визначено, що у разі відмови від юридичних послуг вважається, що позивачем замовлення виконано повністю та отримано позитивний результат. Договір підписаний сторонами, отже, відповідач погодився з його умовами та мав обов'язок оплатити винагороду позивачу. Одним із основних прецедентів щодо виплати адвокату гонорару у випадку виграшу є справа «Іатрідіс проти Греції». Європейський суд з прав людини також зазначив, що подібні угоди, у разі якщо вони юридично дійсні можуть свідчити про те, що у заявника дійсно виник обов'язок виплатити гонорар своєму адвокату.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі.
ОСОБА_2 надав суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити її без задоволення з огляду на необґрунтованість та безпідставність.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі, ухвалою від 04 вересня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у січні 2018 року.
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 31 січня 2014 року між ТОВ «Ліга справедливості» та ОСОБА_2 укладено договір № 31/01/14-1 про надання юридичних послуг разом із додатком № 1 до договору «Тарифи на надання юридичних послуг».
Згідно з пунктом 1.1 договору замовник доручає, а юридична фірма бере на себе зобов'язання надавати замовнику юридичні послуги на умовах та в порядку, визначених цим договором.
Відповідно до пункту 2.1 договору юридична фірма зобов'язується: надавати юридичні послуги шляхом усного та письмового консультування; складання необхідних документів (позовних заяв, листів, претензій, апеляційних скарг, касаційних скарг тощо); представляти інтереси замовника перед іншими особами в державних органах і установах, в тому числі у судових установах всіх інстанцій; при виконанні своїх обов'язків керуватися чинним законодавством України і даним Договором.
Положеннями пункту 3.1 договору замовник зобов'язується: своєчасно забезпечувати юридичну фірму всім необхідним для виконання наданих їй доручень, передбачених договором, у тому числі документами в потрібній кількості примірників, інформацією, а також забезпечувати особисту присутність замовника у необхідних випадках; своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги юридичної фірми.
Згідно з пунктами 4.1, 4.2 договору оплата послуг за цим договором здійснюється відповідно до тарифів на надання юридичних абонентських послуг (додаток №1 до цього договору). Оплата послуг юридичної фірми здійснюється замовником за попередньою оплатою в розмірі 100 % передоплати. У випадках погодження юридичною фірмою відстрочки платежу до трьох днів оплата має бути здійснена не пізніше трьох днів після фактичного виконання робіт.
Пунктами 5.1, 5.2 договору визначено, що за недотримання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. За несвоєчасну оплату послуг юридичної фірми замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу.
Згідно з пунктом 9.1 договору договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань, але не довше ніж один рік з дати підписання, та може бути подовжено за погодженням сторін додатковим договором.
Пунктом 9.2 договору визначено, що договір може бути розірваний до моменту закінчення його дії за згодою сторін, у передбаченому в пункті 4.3 цього договору та інших випадках, передбачених законодавством України.
Відповідно до пунктів 10.1, 10.2 договору зміни та доповнення до договору вносяться тільки за взаємною згодою сторін. Зміни і доповнення оформляються окремим письмовим документом, що є невід'ємною частиною договору, або викладенням цього договору у новій редакції.
Згідно з пунктом 10.4 договору послуга вважається виконаною з часу (моменту) її фактичного виконання та не потребує додаткового підписання акта прийому-передачі виконаних робіт.
Згідно з додатком № 1 до договору про надання юридичних послуг від 31 січня 2014 року № 31/01/14-1 «Тарифи на надання юридичних послуг» вартість замовлення складає: «згідно з фактично наданими послугами».
Винагорода за позитивний результат складає 7 відсотків від реально стягнутої суми, яка має бути сплачена (зарахована на розрахунковий рахунок TOB «Ліга справедливості») протягом двох діб після фактичного отримання коштів, майна чи майнових прав замовником від боржника. У разі прострочення виплати юридичній фірмі винагороди за позитивний результат, замовник сплачує пеню у розмірі 1 % від суми винагороди за кожен день прострочення. У випадку відмови від юридичних послуг юридичної фірми замовником, підписання мирової угоди між замовником та боржником, відмови від позову у суді вважається, що юридичною фірмою виконано замовлення повністю та отримано позитивний результат.
Позивачем ОСОБА_2 надано послугу зі складання та подання позовної заяви до суду, яка була оплачена у передбаченому пунктом 10 додатка № 1 до договору розмірі у сумі 1 500, 00 грн.
13 лютого 2014 року між ТОВ «Ліга справедливості» та ОСОБА_2 підписаний акт № ОУ-0000087 здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме складання та подання позовної заяви до суду.
Позивачем відповідачу надано послугу зі складання процесуальних документів та участь у судовому засіданні, яка була оплачена у передбаченому пунктом 2 додатка № 1 до договору, у розмірі 750, 00 грн.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 09 квітня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 140 000, 00 грн та судовий збір у розмірі 1 400, 00 грн.
23 квітня 2014 року ОСОБА_2 отримано належним чином завірену копію судового рішення та два виконавчі листи, що підтверджується копією заяви на видачу копії рішення.
ОСОБА_2 01 жовтня 2014 року звернувся до директора ТОВ «Ліга справедливості» із заявою, в якій просив достроково розірвати договір від 31 січня 2014 року № 31/01-14-1 про надання юридичних послуг, шляхом укладення угоди про дострокове припинення дії договору про надання юридичних послуг, оскільки бажав захищати свої права і інтереси самостійно.
01 жовтня 2014 року між ТОВ «Ліга справедливості» та ОСОБА_2 укладено угоду про дострокове припинення дії договору про надання юридичних послуг від 31 січня 2014 року за № 31/01-14-1.
Згідно з пунктами 1, 2 зазначеної угоди відповідно до пункту 9.2 договору про надання юридичних послуг від 31 січня 2014 року № 31/01-14-1 ОСОБА_2 відмовляється від юридичних послуг ТОВ «Ліга справедливості» з моменту набуття чинності цією угодою, розриває договір про надання юридичних послуг та бажає здійснювати захист своїх прав самостійно. Зазначена угода набуває чинності з моменту її підписання та є невід'ємною частиною договору про надання юридичних послуг від 31 січня 2014 року.
19 лютого 2015 року державним виконавцем органу державної виконавчої служби Дарницького РУЮ у м. Києві на підставі постанови повернуто виконавчий документ стягувачеві.
09 квітня 2015 року державним виконавцем органу державної виконавчої служби Дарницького РУЮ у м. Києві винесено постанову про повторне повернення виконавчого документа стягувачеві.
Судами встановлено, що станом на 01 жовтня 2014 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 квітня 2014 року виконане не було, заборгованість, стягнута за судовим рішенням ОСОБА_2, сплачена не була, про що також свідчать зазначені постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладення, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.
Згідно із статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до статті 903 ЦК України у випадку, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
За положеннями Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Цей Закон визначає, що видами правової допомоги є надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
За змістом положень статті 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням.
Водночас договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний (зобов'язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.
Відповідно до положень наведеного Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, викладені в актах цивільного законодавства.
Таким чином, укладений між сторонами договір визначає права та обов'язки кожної сторони, а саме адвоката - надати правову допомогу та захист, клієнта - сплатити послуги з надання правової допомоги.
Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як встановлено судами та випливає з матеріалів справи, додатком № 1 до договору визначено, що винагорода за позитивний результат має бути зарахована на розрахунковий рахунок ТОВ «Ліга Справедливості» протягом двох діб після фактичного отримання коштів від боржника. У разі відмови від юридичних послуг юридичної фірми замовником, підписання мирової угоди між замовником та боржником, відмови від позову у суді вважається, що юридичною фірмою виконано замовлення повністю та отримано позитивний результат.
Верховний Суд в оцінці умов укладених між сторонами договорів, а також поведінки сторін договору зобов'язаний застосувати положення пункту 6 статті 3 ЦК України, в якому загальною засадою цивільного законодавства визначено справедливість, добросовісність та розумність. З врахуванням усіх обставин справи Верховний Суд вирішив, що договірні умови, запропоновані позивачем, наведеним загальним засадам цивільного законодавства не відповідають, оскільки є несправедливими. Такі умови призводять до істотного дисбалансу між правами позивача, реалізованими ним обов'язками і наданими послугами, з однієї сторони, та обсягом обов'язків, покладених на відповідача у зв'язку з виконанням таких несправедливих умов, з іншої.
Верховний Суд переконаний, що дії позивача свідчать про свідоме порушення розумних меж здійснення цивільних прав, визначених у статті 13 ЦК України, правилами якої заборонено здійснювати цивільні права поза межами, наданими їм договором та актами цивільного законодавства.
Порушення меж здійснення цивільних прав позивачем у цій справі зобов'язує Суд відмовити у захисті таких цивільних прав та інтересів за правилом частини третьої статті 16 ЦК України.
Зміст додатку № 1 до договору про надання юридичних послуг від 31 січня 2014 року не дає підстави для висновку, що викладені у ньому застереження стосуються умов укладеного договору в частині визначення тарифів за надання юридичних послуг. Умова щодо обов'язку сплати винагороди за позитивний результат не застережена у тексті самої угоди, не визначена у розділі щодо оплати послуг юридичної фірми, а так само у розділі щодо вирішення спорів.
На підставі системного аналізу Верховний Суд дійшов висновку, що виконання зазначених умов договору у тому розумінні, на якому наполягав позивач, призводить до істотного дисбалансу між правами та інтересами обох сторін. Це спричиняє покладення на відповідача - як споживача послуг - непропорційно великий тягар і значний обсяг обов'язків у порівнянні з обмеженістю виконання цього договору позивачем.
Доводи касаційної скарги про те, що договір є обов'язковим для виконання і замовник має обов'язок сплатити юридичній фірмі (виконавцю) винагороду у розмірі 7 % за позитивний результат від реально стягнутої суми за договором позики, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій, яких вони дійшли на підставі установлених обставин про те, що сума боргу відповідачу не повернута, а відмова відповідача від послуг юридичної фірми без реального стягнення суми боргу на користь ОСОБА_2 не є достатньою підставою для задоволення позовних вимог.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 754/1513/16-ц (провадження
№ 61-7060св18). Підстав відступити від цього правового висновку під час розгляду справи, що переглядається, Верховний Суд не встановив.
Посилання у касаційній скарзі на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини щодо дійсного виникнення у замовника обов'язку виплатити гонорар своєму адвокату не заслуговують на увагу, оскільки встановлені судами обставини справи не надають позивачу право на самостійний інтерес, що захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, без урахування інтересів замовника та справедливої рівноваги з надання юридичних послуг.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Таким чином, Верховний Суд дійшов переконання, що суди першої та апеляційної інстанцій розглянули спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша всеукраїнська незалежна адвокатська компанія «Ліга справедливості» залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 03 листопада 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Стрільчук
Судді С. О. Карпенко
В.О. Кузнєцов
С.О.Погрібний
О.В.Ступак
