Постанова

Іменем України

27 березня 2019 року

м. Київ

справа № 442/4855/18

провадження № 61-41995св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Курило В. П.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представники позивача: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

відповідачі: комунальне підприємство «Туристичний комплекс «Дрогобич», комунальне підприємство «Дрогобицький ринок»,

представник відповідачів - ОСОБА_7,

третя особа - голова комісії з реорганізації комунального підприємства «Туристичний комплекс «Дрогобич» Білоган Володимир Євгенович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 березня 2018 року в складі судді Крамара О. В. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 03 липня 2018 року в складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до комунального підприємства «Туристичний комплекс «Дрогобич» (далі - КП «ТК «Дрогобич»), комунального підприємства «Дрогобицький ринок» (далі - КП «Дрогобицький ринок»), третя особа - голова комісії з реорганізації КП «ТК «Дрогобич»

Білоган В. Є., про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що з 16 червня 1988 року вона працювала покоївкою у готелі «Україна» у м. Дрогобич, який на той час відносився до Дрогобицького комбінату комунальних підприємств. 01 лютого 1992 року переведена у Державне комунальне підприємство «Тустань» на цю ж посаду. У подальшому, наказом від 01 червня 2009 року № 27-к її переведено на посаду покоївки у КП «ТК «Дрогобич» Дрогобицької міської ради.

22 березня 2010 року її переведено на посаду адміністратора чергового, 25 серпня 2010 року наказом № 75/2 переведено на посаду покоївки, де вона працювала по 22 березня 2011 року. З 22 березня 2011 року по 12 червня 2017 року працювала на посаді адміністратора чергового.

Наказом від 12 червня 2017 року № 49 її звільнено з посади адміністратора чергового КП «ТК Дрогобич» за скороченням чисельності та штату.

Вважала своє звільнення незаконним, оскільки при звільненні не враховано її переважне право на залишення на роботі, оскільки вона пропрацювала на підприємстві безперервно 29 років та має на утриманні чоловіка та дочку.

Після її звільнення на роботу прийняли осіб, які ніколи не працювали в готельному бізнесі, крім того під час звільнення їй не було надано нового штатного розпису підприємства. На даний час перебуває у вимушеному прогулі.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_4 просила суд поновити її на роботі у КП «ТК «Дрогобич» Дрогобицької міської ради Львівської області на раніше займаній посаді та стягнути заборгованість із заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 03 липня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що відповідач дотримався процедури звільнення, оскільки про звільнення попередив ОСОБА_4 за

2 місяці, іншої посади позивачу не пропонувалось за відсутності можливості її переведення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, а саме скорочення чисельності або штату працівників.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2018 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та передати справу на новий розгляд.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, а висновки не відповідають дійсним обставинам справи. Зокрема, судами було залишено поза увагою ту обставину, що підставою звільнення позивача було не скорочення чисельності штату, а реорганізація шляхом приєднання КП «ТК «Дрогобич» до комунального підприємства «Дрогобицький ринок», що в, свою чергу, не припиняє дію трудового договору працівника. Крім цього, позивач вказує, що у зв'язку із прийнятим у жовті 2017 року Дрогобицькою міською радою Львівської області рішення про відміну попереднього рішення про припинення юридичної особи, відбулось анулювання обставини, що стала підставою для її звільнення.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У жовтні 2017 року КП «ТК «Дрогобич», КП «Дрогобицький ринок» та голова комісії з реорганізації КП «ТК «Дрогобич» Білоган В. Є. подали відзиви на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що ОСОБА_4 перебувала у трудових відносинах з

КП «ТК «Дрогобич», що підтверджено копією трудової книжки.

Згідно з наказом від 04 квітня 2017 року у зв'язку з припиненням

КП «ТК «Дрогобич» шляхом реорганізації (приєднання) до КП «Дрогобицький ринок», з оптимізацією підприємств, пов'язаного з цим скорочення чисельності і штату працівників, прийнято рішення про проведення скорочення чисельності і штату працівників КП «ТК «Дрогобич» з 07 червня 2017 року. Утворено комісію по проведенню процедури скорочення чисельності та штату працівників

КП «ТК «Дрогобич». Головного бухгалтера зобов'язано виплатити вивільнюваним працівникам вихідну допомогу та компенсаційні виплати за невикористані щорічні відпустки.

Серед посад, які підпадають під скорочення зазначена, зокрема і посада, яку займала позивач - адміністратор черговий.

Із зазначеним наказом позивач ознайомлена 07 квітня 2018 року, про що свідчить письмове попередження від 04 квітня 2017 року № 50.

Наказом від 08 червня 2017 № 48 «Про внесення змін до штатного розпису» внесено зміни в штатний розпис КП «ТК «Дрогобич», який затверджений наказом від 03 квітня 2017 року № 16.

Відповідно до зазначеного штатного розпису, затвердженого наказом голови комісії з реорганізації КП «ТК «Дрогобич» на даному підприємстві залишається дві посади: директора та головного бухгалтера.

Відповідно до наказу від 12 червня 2017 року № 49 позивача звільнено з роботи з посади адміністратора чергового за скороченням чисельності і штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Наказом від 01 грудня 2017 № 55 у зв'язку з ліквідацією підприємства відповідно до рішення сесії Дрогобицької міської ради від 03 вересня 2017 року № 874 та звільненням працівників підприємства ліквідовано та виведено зі штатного розпису КП «ТК «Дрогобич» посади: директора та головного бухгалтера. З дня видачі наказу штатний розпис не розроблявся.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно зі статтею 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у звязку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Згідно із пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 10, 60, 212 ЦПК України 2004 року, виходив з того, що у ОСОБА_4 відсутнє переважне право на залишення на роботі, оскільки питання щодо наявності такого права працівника виникає у випадку скорочення однакових посад, проте, посаду, яку займала позивач була єдиною у штатному розписі, який діяв на час її звільнення і відсутня у штатному розписі, затвердженому 08 червня 2017 року. На момент повідомлення ОСОБА_4 про скорочення чисельності штату працівників і до дня її звільнення були відсутні вакантні посади в КП «ТК «Дрогобич», які могли б бути запропоновані позивачу.

Так, встановивши, що згідно зі штатного розпису працівників КП «ТК «Дрогобич» від 08 червня 2017 року адміністративний персонал складався з двох штатних одиниць: директора та головного бухгалтера, та, в подальшому, на підставі наказу від 01 грудня 2017 року, у зв'язку з ліквідацією підприємства та звільненням працівників підприємства, посади директора та головного бухгалтера виведено зі штатного розпису КП «ТК «Дрогобич», суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушень КП «ТК «Дрогобич» вимог статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України.

Щодо посилань заявника у касаційній скарзі на відсутність підстави для її звільнення внаслідок скорочення чисельності і штату працівників у зв'язку з відміною 03 жовтня 2017 року Дрогобицькою міською радою Львівської області свого попереднього рішення від 17 березня 2017 року «Про припинення (реорганізацію) юридичної особи - КП «ТК «Дрогобич» Дрогобицької міської ради Львівської області шляхом приєднання до КП «Дрогобицький ринок», колегія суддів зазначає наступне.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційним судом було досліджено копію наведеного вище рішення Дрогобицької міської ради Львівської області від 03 жовтня 2017 року та встановлено, що даним рішенням внесено зміни до раніше прийнятого рішення щодо форми припинення КП «Дрогобич» з реорганізації на ліквідацію підприємства.

З огляду на викладене, зміна власником (засновником підприємства) форми припинення його діяльності не може свідчити про недотримання процедури вивільнення працівників з підстав скорочення штату та їх чисельності.

Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення про відмову у задоволенні позову, у відповідності до вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 03 липня

2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

В. П.Курило

М. Є.Червинська