ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 766/20797/18-ц Головуючий в І інстанції Ус О.В.

Номер провадження 22ц - 819/417/2019 Доповідач: Бугрик В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2019 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Бугрика В.В.,

Суддів: Базіль Л.В.,

Чорної Т.Г.,

секретаря Давиденко І.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_2на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Ус О.В. від 10 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонрегіонгаз» про захист прав споживача,

ВСТАНОВИЛА:

22 жовтня 2018 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила ухвалити рішення, яким визнати борг за використаний нею газ без лічильника у період з травня 2015 року по січень 2016 року у розмірі 285,93 грн. безпідставними та скасувати його, зобов'язати відповідача списати з її особового рахунку заборгованість у розмір 285,93 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказала на те, що у червні 2018 р. отримала від ТОВ «Херсонрегіонгаз» рахунок на сплату послуг з газопостачання № 6080352/6 за розрахунковий період червень 2018р., з зазначенням боргу на початок розрахункового місяця (з урахуванням перерахунку) - 285,93 грн., яка виявилась через скасування постанови КМУ № 237 від 29.04.2015 р. постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/16447/15 та здійснення перерахунку за Постановою КМУ № 619 від 08.06.1996 р. Вважає дії відповідача такими, що порушують її права, оскільки перерахунок здійснений за межами строку позовної давності. Крім того, НКРЕКП рекомендовано постачальникам природного газу утримуватися від виставлення рахунків побутовим споживачам у зв'язку зі скасуванням Постанови КМУ № 237. Вважає, що помилка, здійснена Урядом через ухвалення в подальшому скасованою Постановою № 237 повинна бути виправлена за рахунок держави. Перерахунок також не передбачений Кодексом газорозподільчих систем. Перераховані суми виставлені їй, як заборгованість, що відображається на її нервовій системі, виникає депресія та пригнічує її стан.

Рішенням суду у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про правомірність перерахунку оплати вартості спожитого природного газу, не звернувши увагу на те, що відповідачу не надано право, у зв'язку зі скасуванням постанови КМ України № 237 від 29.04.2015 року, здійснювати донарахування, а також проведення такого перерахунку, який здійснений відповідачем, законодавством не передбачено; не звернув увагу на наявність у відповідача відповідної ліцензії лише з 01 липня 2015 року; подання ПАТ «Херсонгаз» позову до Кабінету Міністрів України, щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок визнання незаконною та нечинною постанову КМ України № 237 від 29.04.2015 року, що свідчить про те, що шкода повинна відшкодуватись державою, а не за рахунок споживачів. Посилається на те, що обраний спосіб захисту порушеного права узгоджується з наведеною Верховним Судом України у листі від 30.05.2014 року судовою практикою щодо ст. 16 ЦК України, способу захисту законних прав та інтересів.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Херсонрегіонгаз» доводи скарги не визнало, рішення суду вважає законним та обґрунтованим. Зазначило, що вони не виконували перерахунку (донарахування) обсягів природного газу, спожитого побутовими споживачами без газових лічильників, а лише виставили до сплати у рахунках об'єми природного газу у відповідності до норм, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 619 від 08.06.1996 р. «Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників».

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що постачання природного газу на території міста Херсон здійснює ТОВ «Херсонгазрегіон». Позивач є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1.

З розрахунку на сплату послуг з газопостачання за розрахунковий місяць червень 2018 року вбачається, що за період з 01.01.2015 р. до 01.01.2016 р. за особистим рахунком здійснено перерахунок оплати вартості спожитого природного газу з застосуванням норм споживання природного газу: 9 та 18 куб.м. на одну людину, внаслідок чого позивачеві донараховано раніше не нарахований обсяг газу в загальній кількості 39,77 м.куб на загальну суму 285,93 грн.

Відповідно до вимог ст. 32 Закону «Про житлово-комунальні послуги» розмір оплати за комунальні послуги вираховується, виходячи з розміру затверджених тарифів та показників приладів обліку.

Згідно з вимогами положень ч. 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» облік природного газу до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 11 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 № 2246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 року № 476, що діяла на момент виникнення правовідносин між сторонами) у разі відсутності лічильників газу плата за послуги з газопостачання розраховується відповідно до встановлених законодавством норм споживання та цін на газ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 № 619 «Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» (далі постанова №619) встановлено норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників та визначено, що ці норми є єдиними для всіх населених пунктів.

Даною постановою (в редакції, що діяла з 01.10.2014 року) встановлено, що у разі наявності у житлі споживача центрального гарячого водопостачання мінімальною нормою споживання природного газу для нього є 6 куб. метрів/людино-місяць, у разі відсутності центрального гарячого водопостачання та газового водонагрівача норми споживання природного газу встановлено у розмірі 9 куб. метрів/людино-місяць; у разі наявності плити газової та водонагрівача - 18 куб. метрів/людино-місяць.

Постановою від 29 квітня 2015 року N 237 «Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» (далі - Постанова № 237) Кабінетом Міністрів України внесені зміни до норм споживання газу населенням, затверджених постановою № 619, а саме змінено (вдвічі зменшено) норму споживання у графі «Норми споживання», замінивши цифри «6», «9» і «18» цифрами «3», «4,5» і «9» відповідно.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2015 у справі № 826/16447/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 4 листопада 2015 року, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» від 29 квітня 2015 року N 237.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 28 січня 2016 року № К/800/49436/15 залишено без змін ухвалу Київського апеляційного суду від 4 листопада 2015 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2015 року. У цій ухвалі зазначено про те, що порушення, допущені Кабінетом Міністрів України під час прийняття постанови є достатньою підставою для визнання її незаконною, нечинною з моменту прийняття, що означає, що така постанова не породжує правових наслідків з моменту її прийняття.

Постанова Кабінету Міністрів України від 29.04.2015р №237, якою були вдвічі зменшені норми споживання природного газу, є не чинною з моменту її прийняття, тому за період з 06 травня 2015 року по лютий 2016 року мали діяти норми споживання газу для населення у разі відсутності лічильника, які були визначені Постановою КМ України № 619 від 08 червня 1996 року в редакції станом на 01 жовтня 2014 року. Отже, здійснення ТОВ «Херсонрегіонгаз» перерахунку ОСОБА_2 оплати вартості спожитого природного газу із застосуванням норм споживання природного газу, що діяли до їх зменшення постановою №237, є правомірним та права позивача, як споживача, не порушені.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог міський суд зазначав, що в даному випадку, права і законні інтереси ОСОБА_2 відповідачем порушені не були, оскільки ТОВ «Херсонрегіонгаз» в судовому порядку не вимагає стягнення з позивача спірної суми.

Проте повністю з такими висновками суду колегія суддів погодитися не може.

Апеляційний суд зазначає, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг листом від 26.04.2016 року рекомендувала постачальникам природного газу утриматися від незаконних дій пов'язаних із виставлення побутовим споживачам рахунків, в яких вказуються донарахування обсягів спожитого природного газу минулих періодів у зв'язку із скасуванням Постанови Кабінету Міністрів України № 237 від 29 квітня 2015 року. Кабінет Міністрів України в своїх постановах № 63 від 30.01.2019 року та № 143 від 27.02.2019 року щодо питань споживання природного газу, встановлював про недопущення нарахування та облік заборгованості на особовому рахунку побутового споживача за природний газ, яка виникла у зв'язку з втратою чинності постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 237 « Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників».

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо принципів «належного урядування» і «правової визначеності» повноваження державних органів з перегляду власних рішень, включаючи випадки виявлення помилки, які не обмежено жодними часовими рамками, мають суттєвий негативний вплив на юридичну визначеність у сфері цивільних правовідносин, а у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен накладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (справи «Рисовський проти України», «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Гаші проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії»).

Колегія суддів вважає за можливе зауважити, що як вбачається з постанови Верховного Суду від 14 листопада 2018 року на розгляді в суді господарської юрисдикції знаходився позов ПАТ «Херсонгаз» до Кабінету Міністрів України про стягнення завданої майнової шкоди у розмірі 4 775 628,58 грн, який обґрунтований тим, що споживачі природного газу, що не мали встановлених лічильників, під час дії постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2015р. № 237, яку визнано незаконною постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2015р. у справі №826/16447/15, протягом травня-червня 2015 року спожили 1 452 525,466 тис м.куб природного газу, замість незаконно встановлених 788 137,610 тис м.куб. природного газу, внаслідок чого позивачем недоотримано кошти у розмірі 4 775 628, 58 грн, які останній просить стягнути з відповідача як завдану майнову шкоду. В наступному, 14.02.2019 року, позов залишений без розгляду.

Проте , як вбачається з обставин справи відповідач на рахунок позивача, як споживача послуг здійснив нарахування сум, як неотриманнях внаслідок дій державного органу, щодо прийняття нормативного акту, яким врегульовані норми споживання до оплати.

Суд першої інстанції вищезазначені норми матеріального права та обставини справи залишив поза увагою, що призвело до помилкових висновків про відсутність безпідставності нарахування вищевказаної суми.

За вказаних обставин, на думку судової колегії, відповідач в порушення конвенційних принципів «належного урядування» та «правової визначеності» безпідставно нарахував борг ОСОБА_2 за період з травня 2015 року по січень 2016 року включно у розмірі 285 грн. 93 коп.

Колегія суддів також зазначає, що за статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільного права та інтересу зазначені в статті 16 Цивільного кодексу України. За приписами цієї норми кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Однак, надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Абзацами 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам "Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту" ухваленої на 114-й сесії Комітету міністрів від 12 травня 2004 р. передбачено, що, відповідно до вимог статті 13 Конвенції, держави-члени зобов'язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі; крім обов'язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини , на держави покладається загальний обов'язок розв'язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави-члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і практичної точок зору, і щоб їх застосування могло привести до вирішення скарги по суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення.

Зокрема, у пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним".

Отже , "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, виходячи з того, що ефективність способу правового захисту виходить із загальних засад захисту прав, свобод та інтересів, визначених як національним законодавством так і Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у правовідносинах, які виникли між сторонами у даній справі відсутні підстави вважати невідповідність обраного позивачем способу захисту.

Позивач , як споживач послуг з газопостачання по їх оплаті отримує державну субсидію з 2015 року, що відповідачем не заперечено, оскільки в силу закону відповідач обізнаний про наявність субсидії у споживача послуг.

Умови щодо призначення субсидії містяться в Положенні про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 ( в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2018 року № 329). Перерахунок житлової субсидії в межах установленого строку її призначення без звернення громадян здійснюється у випадках передбачених п.17 Положення, а також в порядку врегульованому зазначеним Положенням.

Проте, відповідачем не доводилося, що внаслідок зміни норми споживання, уповноваженим органом здійснювався перерахунок житлової субсидії для позивача.

Також за умовами вказаного Положення на запит структурних підрозділів з питань соціального захисту населення надаються відомості в тому числі сума простроченої понад два місяці заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг (п.14), а тому твердження представника, що донарахована заборгованість внаслідок скасування нормативного акту та її облік на особовому рахунку не тягне негативних правових наслідків для позивача не відповідає обставинам справи та правовим наслідкам обліку заборгованості за комунальні послуг з газозабезпечення на особовому рахунку ОСОБА_2

Захищаючи права позивача у спосіб нею визначений, колегія суддів вважає, що вимога про скасування боргу за спірний період у вказаній відповідачем у рахунку сумі є зайво заявленою, оскільки вище встановлені підстави для визнання боргу за використаний ОСОБА_2 газ без лічильника у період з травня 2015 року по січень 2016 року включно у розмірі 285 грн 93 коп. нарахованим безпідставно, а також зобов'язання відповідача списати з особового рахунку ОСОБА_2 донараховану заборгованість в сумі 285 грн 93 коп.

Таким чином, на підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 10 грудня 2018 року скасувати і ухвалити нове, яким позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати борг за використаний ОСОБА_2 газ без лічильника у період з травня 2015 року по січень 2016 року включно у розмірі 285 грн.93 коп. нарахованим безпідставно.

Зобов 'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонрегіонгаз» списати з особового рахунку ОСОБА_2 за НОМЕР_1 донараховану заборгованість в сумі 285 грн. 93 коп.

У задоволенні вимоги про скасування боргу, відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Бугрик

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.В. Базіль

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Т.Г. Чорна

Повний текст постанови складений 02 квітня 2019 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Бугрик