П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2019 року м. Бахмут

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Будулуци М.С.,

суддів: Біляєвої О.М., Новікової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Сергєєвої К.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 12 грудня 2018 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Краматорська філія Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про зняття обмежень по розрахунковим операціям по картковому рахунку (справа № 234/10688/18, суддя Демидова В.К., повний текст рішення складено 20 грудня 2018 року в м. Краматорськ Донецької області),-

В С Т А Н О В И В:

В липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Краматорська філія Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк», Банк) про зняття обмежень по розрахунковим операціям по картковому рахунку.

Свої вимоги мотивував тим, що 16 січня 2015 року на картковому рахунку № НОМЕР_1, відкритому в одному з відділень ПАТ КБ «Приватбанк», на його ім'я іншою особою були внесені грошові кошти в сумі 58 000,00 грн.

17 січня 2015 року ним було знято через банкомат грошові кошти в сумі 28 000,00 грн., а 19 січня 2015 року - знято 10 000,00 грн.

Через декілька днів після цього він спробував зняти через банкомат залишок коштів в сумі 20 000 грн., однак банк заблокував його банківську картку.

З того часу він не має можливості розпоряджатися грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку та йому невідомо чи є щодо нього судові рішення чи постанови державного виконавця про арешт його рахунків. Жодних пояснень стосовно правомірності своїх дій банк йому не надав.

Звернувшись до суду, він просив визнати неправомірними дії Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» по встановленню обмежень по його картковому рахунку № НОМЕР_1 та зобов'язати відповідача зняти обмеження з його карткового рахунку № НОМЕР_1.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 12 грудня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Краматорська філія Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про зняття обмежень по розрахунковим операціям по картковому рахунку задоволено.

Визнано неправомірними дії Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» по встановленню обмежень ОСОБА_1 по картковому рахунку № НОМЕР_1.

Зобов'язано Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» зняти обмеження з карткового рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1.

Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 704 грн.80 коп.

Із вказаним рішенням не погодився відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк», Банк) та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обгрунтування доводів скарги посилався на те, що суд розглянув справу поверхнево та упереджено, не спрямував розгляд справи на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи.

Суд не застосував до спірних правовідносин п.п. 6, 9 Правил визначення платіжних ознак та обміну банкнот, розмінних та обігових монет національної валют України, затверджених постановою НБУ від 23 жовтня 2013 р № 422, п.17 розділу XII Інструкції щодо організації роботи банківської системи в надзвичайному режимі, затвердженої постановою Правління НБУ від 22 липня 2014 року № 435, ч.ч.1, 2 ст.17 Закону україни «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», які підлягали застосуванню.

Суд не врахував, що АТ КБ «Приватбанк» було проведено службове розслідування, за результатами якого встановлено, що за допомогою терміналів самообслуговування на належну позивачеві картку вносились банкноти з ознаками значного зношення/пошкодження, а саме були забруднені синім розчином. Банк зазнав значних матеріальних збитків, так як картка поповнювалась значно зношеними/пошкодженими банкнотами, а знімались коштами платіжними готівковими банкнотами. Банки зобов'язані вилучати банкноти, забруднені спеціальним розчином та передавати їх для проведення розслідувань та відповідних досліджень до правоохоронних органів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити проведення фінансової операції у разі, якщо така операція містить ознаки, передбачені ст.ст. 15 та 16 цього Закону, та зобов'язаний зупинити проведення фінансової операції , якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних із здійсненням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції, і в той самий день повідомити про це Спеціально уповноважений орган.

В даному випадку відповідач здійснив зупинення проведення фінансових операцій через здійснення незаконних фінансових операцій з отримання коштів шахрайським способом на свою користь, а тому дії відповідача по зупиненню фінансових операцій позивача відповідають п. 2 ч. 1 ст.16 (невідповідність фінансової операції характеру та змісту діяльності клієнта) та ст.17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму».

Відповідно до Умов і Правил надання банківських послуг, розташованих на офіційному сайті ПАТ КБ «Приватбанк» у мережі Інтернет, які є невід'ємною частиною договору, клієнт несе відповідальність перед Банком за збиток і витрати,понесені Банком в результаті порушення клієнтом умов або положень договору або законодавчих чи нормативних актів.

Відповідно до Умов і Правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» має право призупинити дію картки, а також відмовити в продовженні строку дії картки в разі здійснення операцій, що суперечать інтересам клієнта або Банку, з використанням картки або нанесеної на неї інформації.

На думку апелянта, рішення суду не відповідає правовій позиції ВССУ, викладеної в ухвалі від 16 травня 2015 року по справі № 6-31159 ск 15.

Відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача не надійшов.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином: відповідач судовою повісткою , а позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Гурьєв В.М. телефонограмами, які передані 28 березня 2019 року та зареєстровані в журналі телефонограм за № 181, 182.

Апеляційний суд вважав можливим розглянути справу за відсутністю учасників справи, які не з'явилися, оскільки, відповідно до частини 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

За приписами ч.ч. 1 - 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі. Суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено наступні неоспорені обставини.

ОСОБА _1 є клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк» та має відкритий банківський поточний рахунок №НОМЕР_1.

Залишок коштів в сумі 20 000,00 грн., що знаходиться на поточному рахунку фізичної особи ОСОБА_3 № НОМЕР_1, заблокований ГО ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 19 січня 2015 року.

На теперішній час на заблокованому рахунку знаходяться власні кошти позивача.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», спеціальний платіжний засіб (платіжна картка тощо) - платіжний інструмент, що виконує функцію засобу ідентифікації, за допомогою якого держателем цього інструмента ініціюється переказ коштів з відповідного рахунка платника або банку, а також здійснюються інші операції, передбачені відповідним договором. За допомогою спеціальних платіжних засобів формуються документи за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів або надаються інші послуги держателям спеціальних платіжних засобів.

Відповідно до ч. 2 ст.13 ЦК України ,передбачено обов'язок особи при здійсненні своїх прав утримуватись від дій, які б могли порушити права інших осіб.

При вирішенні справи суд посилався на вимоги ст. 1074 ЦК України, якою передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.

Суд зазначив, що дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо зупинення фінансових операцій за рахунком клієнта мають, зокрема, відповідати усім вимогам Закону України від 14 жовтня 2014 року №1702-VII «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», банки є суб'єктами первинного фінансового моніторингу.

В рішенні суд посилався, що згідно з частинами 1 та 3 статті 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені ст.15 та/або 16 Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, та зобов'язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) учасників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб'єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб'єкта первинного фінансового моніторингу про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочі дні з дня зупинення (включно).

Надалі, спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний негайно повідомити суб'єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Спеціально уповноважений орган у разі виникнення підозр може прийняти рішення про зупинення видаткових фінансових операцій на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний негайно повідомити суб'єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. У такому разі суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний в день отримання, але не пізніше 11 години наступного робочого дня після отримання відповідного рішення повідомити спеціально уповноваженому органу про залишок коштів на рахунку клієнта, фінансові операції (кошти) за яким були зупинені, та у разі зупинення фінансових операцій на транзитних рахунках суб'єкта первинного фінансового моніторингу про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум.

Суд також зазначив, що за приписами ч. 5 ст.17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», у разі прийняття рішення відповідно до ч.ч. 2 та 3 цієї статті спеціально уповноважений орган протягом строку подальшого зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій проводить аналітичну роботу, збирає необхідну додаткову інформацію, обробляє, перевіряє, аналізує її та у разі, якщо за результатами перевірки: ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або вчинення іншого злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, не підтверджуються, спеціально уповноважений орган зобов'язаний негайно скасувати своє рішення про подальше зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій та повідомити про це суб'єкту первинного фінансового моніторингу; є мотивовані підозри, спеціально уповноважений орган приймає рішення про продовження зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) (видаткових фінансових операцій), готує і подає відповідний узагальнений матеріал або додатковий узагальнений матеріал правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та в день прийняття такого рішення інформує відповідного суб'єкта первинного фінансового моніторингу про дату закінчення строку зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції). Строк зупинення відповідних фінансових (фінансової) операцій (операції) продовжується спеціально уповноваженим органом з наступного робочого дня після подання відповідного узагальненого матеріалу або додаткового узагальненого матеріалу за умови, що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 30 робочих днів.

Строки зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій) суб'єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій, п'ятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають.

Відповідно до п. 91 постанови НБУ від 26 червня 2015 року № 417 «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу», банк зобов'язаний інформувати визначені законодавством України правоохоронні органи за місцем розташування банку про фінансові операції, стосовно яких є підстави підозрювати, що вони пов'язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, та їх учасників у день виявлення, але не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації таких фінансових операцій.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином не обґрунтував правомірність блокування карткового рахунку, відритого на ім'я позивача, не надав доказів порушення позивачем вимог законодавства, за наслідками порушення яких було заблоковано його картковий рахунок, порушив строки зупинення фінансових операцій, що передбачені Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Суд також зазначив, що відповідач не надав належних і допустимих доказів, які б свідчили про неможливість користування позивачем банківською карткою та в зв'язку з цим дійшов висновку про відсутність підстав для блокування банківського рахунку позивача ОСОБА_1 та обмеження права позивача щодо розпорядження грошовими коштами.

Апеляційний суд вважає, що зазначені висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив виниклі правовідносини, дав їм належну оцінку і обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_1

Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно невідповідності висновків суду обставинам справи, порушенням судом норм процесуального і матеріального права, апеляційний суд відхиляє, як необгрутовані, та апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною 1 ст. 1074 ЦК України передбачено заборону обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позовних вимог позивача є обмеження прав ОСОБА_1 щодо розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на його картковому рахунку, що відкритий в КБ ПАТ «Приватбанк».

Порядок та умови зупинення фінансових операцій визначає ст. 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», відповідно до частини першої якої суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової операції, яка містить ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, та зобов'язаний зупинити здійснення фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку фінансову операцію, її учасників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб'єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової операції, та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб'єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (включно).

Частиною 2 ст. 17 вказаного Закону передбачено, що спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової операції, здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний негайно повідомити суб'єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 91 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 417 від 26 червня 2015 року, банк зобов'язаний інформувати визначені законодавством України правоохоронні органи за місцем розташування банку про фінансові операції, стосовно яких є підстави підозрювати, що вони пов'язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, та їх учасників у день виявлення, але не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації таких фінансових операцій.

Отже, правомірність блокування карткового рахунку можлива лише у випадку подальшого вчинення банком дій, визначених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму».

Факт блокування карткового рахунку ОСОБА_1 встановлений в судовому засіданні.

Відповідно до п.1.1.3.2.14 Умов та Правил надання банківських послуг, розміщених на офіційному сайті ПАТ КБ «ПриватБанк» на Інтернет - порталі https://privatbank.ua/terms/, банк має право відмовитися від здійснення видаткових операцій за рахунком клієнта у випадку виникнення вмотивованих підозр щодо використання Банку для проведення незаконних операцій.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання відповідачем встановленого Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» порядку та строків блокування картки користувача у разі виникнення підозри стосовно законності походження коштів, а також доказів в підтвердження того, що кошти на рахунок позивача надійшли злочинним шляхом та наявності рішення, прийнятого з цього питання правоохоронними органами.

Відповідачем не надано суду доказів про вчинення саме позивачем фінансових операцій, які містять ознаки шахрайства, на які Банк посилається в апеляційній скарзі, або інших дій, пов'язаних із легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом,

Не надано таких доказів апелянтом й суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Твердження Банку про те, що саме позивач здійснив незаконну фінансову операцію з отримання коштів шахрайським способом є лише припущенням, оскільки ніяких процесуальних рішень правоохоронних органів з цього питання апелянт суду не надав, а за приписами ч. 6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Водночас, як зазначив апелянт, на підставі підозри у здійсненні позивачем зазначених дій відповідач зупинив фінансові операції позивача.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що оскільки відповідачем не доведена правомірність обмеження права доступу позивача ОСОБА_1 до власних коштів та вільного розпорядження ними, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неправомірність дій відповідача щодо блокування карткового рахунку позивача на протязі більше чим три с половиною роки.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо законності його дій з посиланням на п.п. 6, 9 Правил визначення платіжних ознак та обміну банкнот, розмінних та обігових монет національної валют України, затверджених постановою НБУ від 23 жовтня 2013 р № 422, п.17 розділу XII Інструкції щодо організації роботи банківської системи в надзвичайному режимі, затвердженої постановою Правління НБУ від 22 липня 2014 року № 435 ,та ч.7 ст. 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї фінансового знищення» є безпідставними, оскільки вказані норми не передбачають блокування рахунку, а ст. 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї фінансового знищення» встановлює порядок здійснення такого блокування, дотримання якого є обов'язковим.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідача відсутні будь-які дані про те, що дії позивача ОСОБА_1 пов'язані із здійсненням терористичної діяльності або щодо нього застосовано міжнародні санкції. Тривалість періоду блокування його рахунку понад трьох с половиною років свідчить про протиправність дій Банку.

Належних доказів неправомірних дій збоку позивача, повідомлення його про зупинення права використовувати платіжний електронний засіб та причини такого зупинення, відповідачем не надано, а судом таких доказів не здобуто.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також слід зауважити, що матеріали справи не містять відомостей про те, що з використанням картки позивача було здійснено незаконну діяльність.

Отже , вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

Посилання відповідача на те, що при вирішенні справи суд мав врахувати правові висновки у конкретній справі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, апеляційний су відхиляє, оскільки, відповідно до частини 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас, як дійшов висновку Верховний Суд в постанові від 30 січня 2019 року по справі № 235/5538/16-ц (провадження № 61-30301св18), правомірність блокування карткового рахунку є можливою лише у випадку подальшого вчинення банком дій, визначених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму», а також за умови дотримання строків зупинення фінансових операцій та блокування картки.

У матеріалах справи відсутні докази дотримання банком зазначених вище вимог, а також здійснення позивачем незаконних операцій, на підставі чого було заблоковано його картковий рахунок.

При вирішенні справи суд першої інстанції не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, а тому підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 368, 375, 374, 382 ЦПК України,апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 12 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді :

Дата складення повного судового рішення «02» квітня 2019 року.

Суддя Донецького апеляційного суду Будулуца М.С.