СОЛОМ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03037,м. Київ, вул. Максима Кривоноса,25; тел.: (044) 249-79-26, факс:249-79-28; e-mail:inbox@sl.ki.court.gov.ua

03113, м. Київ, вул. Полковника Шутова, 1; тел.: (044) 456-51-65; факс: 456-93-08

________________________________________________________________________________

Справа № 760/80/19

1-кс/760/895/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

19 березня 2019 року в м. Києві

Слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

представника скаржника адвоката ОСОБА_3 ,

детектива НАБУ ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах потерпілого ОСОБА_6 на постанову детектива Національного бюро ОСОБА_4 від 19.12.2018 про закриття кримінального провадження №52018000000000170 від 27.02.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 364 КК України.

ІІ. Мотивувальна частина

В січні 2019 року адвокат ОСОБА_5 в інтересах потерпілого ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді зі скаргою на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження кримінального провадження №52018000000000170 від 27.02.2018.

Скаржник зазначає, що зазначене кримінальне провадження було порушене за заявою Скаржника від 11.10.2017 про вчинення кримінального правопорушення службовими особами Державної служби фінансового моніторингу України, які необгрунтовано та безпідставно зупинили видаткові фінансові операції за рахунками відкритими у ПАТ «Державний ощадний банк України» та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим спричинили тяжкі наслідки охоронюваним правам, свободам та інтересам ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на суму, що перевищує 344 564058,38 грн, оскільки з огляду на прийняття зазначених незаконних та безпідставних рішень вказані особи були протиправно позбавлені можливості на власний розсуд розпоряджатись власними коштами на вказану суму.

Скаржник стверджує, що 28 грудня 2018 року поштою він отримав копію постанови детектива Національного бюро ОСОБА_4 від 19.12.2018 закриття кримінального провадження №52018000000000170 від 27.02.2018 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

При цьому, як вказує Скаржник, детектив не вчинив цілий ряд процесуальних та слідчих дій, які мав би вчинити, для повного, об`єктивного та неупередженого розгляду справ, перелік яких з 20 пунктів запропонував у своїй скарзі.

Скаржник наполягає на тому, що майже аналогічна постанова про закриття кримінального провадження вже виносилася детективом 22 серпня 2018 року, і вона була скасована ухвалами слідчого судді від 11.10.2018.

Після скасування попередньої постанови про закриття кримінального провадження детектив, як стверджує Скаржник, обмежився лише викликом на допит ОСОБА_5 , потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , направленням на їх адресу запитів про надання інформації. Ніяких слідчих (розшукових) дій детектив не виконував.

У зв`язку з викладеним Скаржник просить скасувати постанову від 19.12.2018.

У судовому засіданні представник ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_8 - скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Детектив Національного бюро ОСОБА_4 проти задоволення скарги заперечував, наполягаючи на тому, що постанова від 19.12.2018 повністю відповідає закону.

Дослідивши матеріали скарги, а також матеріали кримінального провадження №52018000000000170 від 27.02.2018, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги.

Згідно з п.3 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора як рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Підстави та порядок закриття кримінального провадження встановлені ст.284 КПК України. При цьому, згідно з п.2) ч.1. ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Частиною 2 ст.9 КПК України передбачено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.110 КПК Українимотивувальна частина постанови слідчого, прокурора повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.

В оскаржуваній постанові від 19 грудня 2018 року про закриття кримінального провадження №52018000000000170 від 27.02.2018 детектив Національного бюро ОСОБА_4 встановив наступні обставини.

Згідно з інформацією, викладеною у заяві про вчинення кримінального правопорушення, поданої в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , службові особи Державної служби фінансового моніторингу України, необгрунтовано та безпідставно зупинили видаткові фінансові операції за рахунками відкритими у ПАТ «Державний ощадний банк України» та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», на ім`я ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим спричинили тяжкі наслідки охоронюваним правам, свободам та інтересам ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на суму, що перевищує 344 564058,38 грн, оскільки з огляду на прийняті зазначених незаконних та безпідставних рішень вказані особи були протиправно позбавлені можливості на власний розсуд розпоряджатись власними коштами на вказану суму.

Допитаний під час досудового розслідування у кримінальному провадженні в якості свідка директор Департаменту фінансових розслідувань Державної служби фінансового моніторингу України ОСОБА_9 пояснив, що Держфінмоніторинг у 2014 році здійснював свою діяльність відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму», і одним з превентивних (запобіжних) заходів у боротьбі з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, є саме зупинення фінансових операцій.

У відповідності до частини третьої статті 17 Закону №2258 Держфінмоніторинг може прийняти рішення про зупинення видаткових фінансових операцій за рахунками клієнтів (осіб) у разі, якщо такі операції містять ознаки, передбачені статтями 15, 16 Закону № 2258 на строк до 5 робочих днів, про що зобов`язаний невідкладно повідомити суб`єкта первинного фінансового моніторингу (далі - СПФМ), а також правоохоронні органи, уповноважені приймати рішення відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Детективом встановлено, що 04 березня 2014 року Держфінмоніторинг отримав лист Генеральної прокуратури України 03.03.2014 №04/5/3-86вих-14 щодо перевірки останньою інформації про численні факти масових розкрадань, вчинених колишнім Президентом України ОСОБА_10 , його близькими та посадовцями колишнього Уряду, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, та проханням організувати проведення фінансового моніторингу фінансових операцій, проведених за участю вищевказаних осіб та вжити передбачених Законом №2258 заходів щодо зупинення фінансових операцій.

В доповнення до зазначеного листа, ГПУ надіслала до Держфінмоніторингу додатково два листи від 07.03.2014 №14/1-14 та від 08.03.2014 №17/3-14, в яких зазначено, що у провадженні ГПУ перебуває кримінальне провадження № 42014000000000069, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.03.2014, за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.3 ст.209 КК України. Вказаними листами надано перелік фізичних осіб, серед яких був ОСОБА_6 , а також члени його сім`ї, щодо яких здобуто інформацію про їх можливу причетність до розкрадань державного майна в особливо великих розмірах та його легалізацію (відмивання).

За результатами аналізу повідомлень про фінансові операції, проведених за участю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та додаткової інформації, одержаної від СПФМ, а також іншої наявної інформації, у Держфінмоніторингу виникли підозри, що фінансові операції та їх учасники, їх діяльність та джерела походження активів можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Зважаючи па вищевикладене, застосовуючи частину другу та третю статті 17 Закону №2258 Держфінмоніторинг прийняв ряд рішень про зупинення видаткових фінансових операцій/подальше зупинення фінансової операції по рахунках ОСОБА_6 (14.03.2014, 17.03.2014) та по рахунках ОСОБА_7 (26.03.2014. 14.05.2014, 20.05.2014) строком па 5 робочих днів, відповідно, які відкрито у ПАТ «Укрексімбанк» та ПАТ «Ощадбанк», про що повідомлено ГПУ.

Після прийняття вказаних рішень Держфінмоніторинг продовжив здійснювати аналіз додаткової інформації, одержаної від СПФМ, ГПУ та з інших джерел.

Враховуючи, що після прийняття Держфінмоніторингом рішень щодо зупинення фінансових операцій та передачі узагальнених матеріалів, за результатами розгляду яких ГПУ зверталась до судових органів щодо накладення арештів на рахунки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , винесено ухвали Печорського районного суду м. Києва про накладення арештів на рахунки вищевказаних осіб, що свідчить про підтвердження судовими органами мотивованим прийняття Держфінмоніторингом рішень про зупинення фінансових операцій.

У відповідності до даних отриманих під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, як вважає детектив Держфінмоніторингом при прийняті рішень щодо зупинення видаткових фінансових операцій по рахунках громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у ПАТ «Державний ощадний банк України» та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» було дотримано вимог законодавства, яке діяло на час прийняття подібних рішень.

Крім того, в постанові про закриття кримінального провадження детектив звернув увагу на наступне.

Згідно з пунктом 4 примітки до статті 364 Кримінального кодексу України, тяжкими наслідками у статтях 364-367 вважаються такі наслідки, які у двісті п`ятдесят та більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян.

Зупинення операцій за рахунками не призводить до безумовного арешту коштів які на них знаходяться, зміни власника коштів розміщених на рахунку або вибуття коштів, розміщених на рахунку, з власності особи на ім`я якої відкрито вказаний рахунок. Отже сам по собі факт зупинення операцій за рахунками особи не може свідчити про завдання вказаній особі матеріальних збитків.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що детектив звертався з письмовими пропозиціями до потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надати підтвердження законності джерел походження коштів на їх рахунках, що б могло підтвердити необгрунтованість прийняття рішень Держфінмоніторингу про зупинення видаткових операцій. Крім того, потерпілим було запропоновано надати докази щодо реальних збитків (шкоди) завданих їм внаслідок дій посадових осіб Держфінмоніторингу.

Натомість, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, будь-які документи або відомості, що підтверджують завдання тяжких наслідків у вигляді матеріальних збитків ОСОБА_11 та ОСОБА_6 внаслідок зупинення видаткових фінансових операцій за їх рахунками відкритими у ПАТ «Державний ощадний банк України» та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», вказаними громадянами або їх представниками, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні не надані.

Згідно ст. 2 Кримінального кодексу України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом.

На переконання слідчого судді детективом вжиті усі необхідні заходи з метою перевірки обгрунтованості заяви адвоката ОСОБА_5 про вчинення службовими особами Державної служби фінансового моніторингу України кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Згідно зі ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

Суд погоджується з твердженням Скаржника про те, що проведений обсяг слідчих дій детективами не є значним. Проте він дозволив зібрати достатні матеріали для цілком обгрунтованого висновку про те, що завдання матеріальної шкоди потерпілим, як обов`язковий елемент об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, в даному випадку відсутнє. Крім того, детективом надані обгрунтований аналіз та оцінка відповідності рішення про зупинення видаткових операцій чинному законодавству.

Перелік слідчих дій, запропонований Скаржником, які начебто повинен був бути проведений детективом, не усунули б зазначених обставин, а тому, відповідно, доцільності у їх проведенні немає.

ІІІ. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 303, 304 КПК України, слідчий суддя ухвалив:

1.У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_5 в інтересах потерпілого ОСОБА_6 на постанову детектива Національного бюро ОСОБА_4 від 19.12.2018 про закриття кримінального провадження №52018000000000170 від 27.02.2018 відмовити.

2.Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: