Провадження № 4-с/161/10/19

У Х В А Л А

28 березня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Олексюка А.В.,

при секретарі – Шумиводі О.І.,

з участю: заявника – ОСОБА_1,

представника Другого відділу ДВС м. Луцька – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2 щодо винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 звернувся до суду з даною скаргою на дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2 щодо винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Скаргу обґрунтовує тим, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва у справі № 2-4092/11 стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ј частини всіх видів його зароітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.02.2011 року і до досягнення дитиною повноліття.

Другим відділом ДВС Луцького МУЮ 03.07.2015 року відкрито виконавче провадження № 48006549 з примусового виконання виконавчого документа, виданого на виконання даного рішення суду.

21.09.2018 року постановою державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, звернуто стягнення на його доходи в розмірі 70 % до виплати загальної суми заборгованості.

Вказує, що дану постанову 03.12.2018 року було надіслано державним виконавцем на його електронну адресу.

Вважає, що дана постанова про накладення штрафу, винесена з порушенням ЗУ «Про виконавче провадження» та підлягає скасуванню, оскільки може призвести до порушення його прав. Крім того, вказує, що протягом 2014-2016 років він працював у ТзОВ «АПГ «Пан Курчак» та протягом цих років відбулися відрахування з його заробітної плати по сплаті аліментів, тому йому не зрозуміло як у державного виконавця виникла заборгованість по сплаті аліментів з 2015 року. Разом з тим, зазначає, що не мав можливості добровільно сплачувати аліменти, матеріально допомагати та брати участь у вихованні дитини, оскільки йому невідоме місце його перебування.

Просить суд визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2 від 21.09.2018 року про накладення штрафу.

В судовому засіданні заявник скаргу підтримав з підстав викладених в ній. Просив суд скаргу задовольнити.

Державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги, вважає скаргу безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення. Просила суд відмовити в її задоволенні.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до положень ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва у справі № 2-4092/11 стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ј частини всіх видів його зароітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.02.2011 року і до досягнення дитиною повноліття.

Судом встановлено, що на виконанні в Другому відділі державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області знаходиться виконавче провадження № 48006549 відкрите на підставі виконавчого листа № 2-4092/11 виданого Деснянським районним судом міста Києва 06.09.2018 року, яким стягуються з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ј частини всіх видів його зароітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.02.2011 року і до досягнення дитиною повноліття.

21.09.2018 року постановою державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 в розмірі 70 % до виплати загальної суми заборгованості, яка станом на 19.04.2017 року становить 48456,56 грн. (а.с. 4).

Положенням ст.ст. 6, 11 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язано виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Із змісту наведених положень закону випливає, що метою виконавчого провадження є захист інтересів стягувачів шляхом здійснення сукупності передбачених законом заходів, спрямованих на дієве та ефективне виконання рішень суду та інших органів і посадових осіб, а посадові особи державної виконавчої служби при здійсненні виконавчого провадження наділені широким колом повноважень та зобов'язані неухильно дотримуватись прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Розділом ІХ Закону України «Про виконавче провадження» визначені умови звернення стягнення на заробітну плату.

Відповідно до ч. 3 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Частиною 1 ст. 69 цього закону визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю особи, у зв’язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків.

Частиною 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги, - суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Проаналізувавши надані заявником докази, керуючись вищенаведеним законодавством щодо регулювання порядку виконання рішення суду, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_3, оскільки судом встановлено, що у зв'язку із невиконанням заявником, як боржником в межах виконавчого провадження зобов'язань по сплаті аліментів, утворилась попередня заборгованість станом на 19.04.2017 року в розмірі 48456,56 грн., а обмеження розміру усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника, яке не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі стягнення аліментів.

Крім того, заявником не надано суду жодного доказу здійснення ним погашення існуючої заборгованості по аліментам, розмір якої є значним, що порушує права дитини на достатнє матеріальне забезпечення.

Разом з тим, суд не приймає до уваги посилання заявника, що в нього на утриманні перебуває малолітня дитина ОСОБА_4, оскільки належних доказів на підтвердження того, що він є батьком останньої суду не надано. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, заяви ОСОБА_1 про визнання батьківства від 26.01.2019 року, довідки ОСББ «Київський майдан – 13» від 28.01.2019 року за № 2, листа Луцького ВП ГУНП у Волинській області від 28.01.2019 року за № 3/417, заявник проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, а ОСОБА_5 разом з малолітньою дочкою ОСОБА_4 проживають в ІНФОРМАЦІЯ_3, Київський майдан, 113/67 з 2015 року по даний час.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 року № 6, ст.ст. 258-261, 268, 352-354, 447-453 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2 щодо винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Луцького міськрайоного суду А.В.Олексюк