ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2019 року справа №0540/6635/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В, суддів: Блохіна А.А., Шишова О.О., секретар судового засідання Верховецька Г.О., за участі представника позивача Черемісової О.А., представника відповідача Помалюк І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Конті» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 року (повне судове рішення складено 09 січня 2019 року у м. Слов'янськ) у справі № 0540/6635/18-а (суддя в І інстанції Череповський Є.В.) за позовом Приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Конті» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2018 року Приватне акціонерне товариство «Виробниче об'єднання «Конті» (далі - АТ «ВО «Конті») звернулося до суду з позовом до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - Костянтинівська ОДПІ) про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови змінити призначення платежу та неврахування сум, зобов'язання провести в інтегрованій картці коригування сум.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року замінено відповідача - Костянтинівську ОДПІ на Головне управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області (далі - ГУ ДФС у Донецькій області).

Позовні вимоги мотивовані тим, що загальними зборами акціонерів позивача від 18.04.2014 прийнято рішення щодо виплати дивідендів за результатами 2009 року (нерозподілений прибуток) та звітного 2013 року, наказом від 15.05.2014 №180/11 на підставі рішення загальних зборів акціонерів визначено суму дивідендів до виплати кожному акціонеру та порядок їх виплати.

До 31.12.2014 позивач був платником консолідованого податку на прибуток згідно ст.152 Податкового кодексу України (далі - ПК України) і здійснював сплату авансових внесків з податку на прибуток і авансових внесків при виплаті дивідендів відповідно до п.153.3 ст.153 цього Кодексу. Платіжними дорученнями, в яких зазначено призначення платежу «*;125;25112243; авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів за результатами 2013 року» у період з 19.01.2015 по 24.02.2015 сплачено податок у розмірі 1 440 000,00 грн.

З 01.01.2015 набула чинності нова редакція ПК України, зокрема виключено статтю 152, а розрахунок авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів для позивача мав бути розрахований за статтею 57.1-1 ПК України, що призвело до помилкової сплати грошових зобов'язань у розмірі 1 440 000,00 грн.

За змістом ч.5 ст.45 Бюджетного кодексу України встановлено, що податки та збори (обов'язкові платежі) визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок державного бюджету України.

Зазначає, що фактично суми, які сплачені платіжними дорученнями: №4330 від 19.01.2015; №4331 від 19.01.2015, №4332 від 19.01.2015, №4333 від 19.01.2015, №5069 від 24.02.2015, №5070 від 24.02.2015, №5071 від 24.02.2015, №5072 від 24.02.2015 та зараховані на єдиний казначейський рахунок не були авансовими внесками з податку на прибуток при виплаті дивідендів, а є авансовими внесками з податку на прибуток.

Отже, просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови змінити призначення платежу та неврахування сум, які надійшли за платіжними дорученнями: №4330 від 19.01.2015 на суму 417055,84 грн., №4331 від 19.01.2015 на суму 156841,16 грн., №4332 від 19.01.2015 на суму 73195,34 грн., №4333 від 19.01.2015 на суму 18907,66 грн., №5069 від 24.02.2015 на суму 417055,84 грн., №5070 від 24.02.2015 на суму 156841,16 грн., №5071 від 24.02.2015 на суму 73195,34 грн., №5072 від 24.02.2015 на суму 18907,66 грн., як авансових внесків з податку на прибуток; зобов'язати провести в інтегрованій картці позивача коригування сум, які надійшли за платіжними дорученнями: №4330 від 19.01.2015 на суму 417055,84 грн., №4331 від 19.01.2015 на суму 156841,16 грн., №4332 від 19.01.2015 на суму 73195,34 грн., №4333 від 19.01.2015 на суму 18907,66 грн., №5069 від 24.02.2015 на суму 417055,84 грн., №5070 від 24.02.2015 на суму 156841,16 грн., №5071 від 24.02.2015 на суму 73195,34 грн., №5072 від 24.02.2015 на суму 18907,66 грн. шляхом відображення їх як авансових внесків з податку на прибуток.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с.190-192).

Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в січні-лютому 2015 року «АТ «ВО «Конті» помилково нарахував і сплатив авансові внески за правилами, що вже втратили чинність, зазначивши у платіжних дорученнях призначення платежу як «*;125;25112243; авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів за результатами 2013р.». Суми податку були розраховані також за правилами ст. 152 ПК України, яка з 01.01.2015 вже втратила чинність. Позивач надав докази відсутності непогашеного грошового зобов'язання станом на 30.01.2015 та 10.02.2015, оскільки за новими правилами з 01.01.2015 (нова редакція ст. 57.1 ПК України) виключно у разі наявності непогашеного грошового зобов'язання авансовий внесок мав розраховуватись зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті за ставкою, встановленою пунктом 136.1 статті 136 ПК України. У АТ «ВО «Конті» непогашеного грошового зобов'язання не було, а отже авансовий внесок мав розраховуватись з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, значенням об'єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов'язання щодо якого погашене. Таким чином, позивач не був платником грошового зобов'язання зі сплати авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів, а сума 1 440 000,00 грн. сплачена помилково. Апелянт наголошує, що суд при ухваленні рішення не дослідив та не надав належної оцінки фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спірних правовідносин (а.с.197-203).

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечував представник відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 травня 2018 року позивач листом №260/11/024 звернувся до Костянтинівської ОДПІ з проханням вважати суми, що надійшли за платіжними дорученнями: №4330 від 19.01.2015, №4331 від 19.01.2015, №4332 від 19.01.2015, №4333 від 19.01.2015, №5069 від 24.02.2015, №5070 від 24.02.2015, №5071 від 24.02.2015, №5072 від 24.02.2015 сумами сплати авансових внесків з податку на прибуток та провести відповідні коригування в інтегрованій картці платника (а.с.31-34).

10 липня 2018 року Костянтинівською ОДПІ надано відповідь №248/10/05-14-07-13, в якій зазначено, що при сплаті податків в платіжному документі в полі «призначення платежу» вказується код виду сплати. Зарахування авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів за кодом «125» в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток за кодом «101» не передбачена (а.с.35-36).

Факт сплати АТ «ВО «Конті» у період січень - лютий 2015 року авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів по результатам 2013 року на загальну суму 1 440 000,00 грн. не заперечується відповідачем, та підтверджуються наданими платіжними дорученнями, а саме:

№4330 від 19.01.2015 на суму 471055,84 грн., №5069 від 24.02.2015 р. на суму 471055,84 грн. (за Головний офіс м. Донецьк та Донецька фабрика);

№4331 від 19.01.2015 на суму 156841,16 грн., №5070 від 24.02.2015 р. на суму 156841,16 грн. (за Костянтинівську кондитерську фабрику (м. Костянтинівка),

№4332 від 19.01.2015 на суму 73195,34 грн., №5071 від 24.02.2015 р. на суму 73195,34 грн. (за Горлівську кондитерську фабрику (м. Горлівка),

№4333 від 19.01.2015 на суму 18907,66 грн., №5072 від 24.02.2015 р. на суму 18907,66 грн. (за Фабрику фасовки кондитерських виробів).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з наступного.

ПК України прямо передбачено право платника податків на зарахування попередньо сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів в рахунок зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток у податкових деклараціях наступних звітних (податкових) періодах до повного їх погашення.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що в 2015, 2016, 2017 роках підприємством задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, що унеможливлює зарахування сум авансових внесків з податку на прибуток під час виплати дивідендів, попередньо сплачених протягом січня - лютого 2015 року у сумі 144000,00 грн., у зменшення нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток. Зобов'язання з виплати податку на прибуток при виплаті дивідендів у підприємства відсутнє.

Право платника податків на відображення в податковій звітності залишку невикористаних у рахунок сплати податку на прибуток авансових внесків при виплаті дивідендів реалізовано позивачем шляхом відображення в рядку 07 податкової декларації.

АТ «ВО «Конті», як платник податків не втратив права на суми, які сплачені як авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів, оскільки пп.57.1-1.2 п. 57.1-1 ст. 57 ПК України прямо передбачено право на залік цих сум в рахунок зменшення сплати податку на прибуток. Разом з цим, враховуючи те, що у позивача станом на 30.01.2015 та 10.02.2015 відсутнє зобов'язання з податку на прибуток, то правові підстави для зобов'язання відповідача зарахувати авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 1440000,00 грн., в рахунок авансового внеску з податку на прибуток підприємств відсутні.

Також, суд першої інстанції зазначив, що нормами ПК України контролюючий орган не наділений правом змінювати призначення платежів в платіжних дорученнях платників при сплаті податків до відповідних бюджетів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Позиція позивача полягає у тому, що суми авансових внесків з податку на прибуток під час виплати дивідендів є помилково сплаченими. Однак, оскільки наявна пряма норма ПК України, що забороняє їх повернення або зарахування в рахунок погашення грошових зобов'язань з інших податків і зборів (обов'язкових платежів), позивач позбавлений права розпоряджатися своїми коштами, вважає, що належним захистом його майнових прав є зміна призначення платежу контролюючим органом та відображення таких сум авансових внесків з податку на прибуток під час виплати дивідендів (по коду сплати «125») в інтегрованій картці АТ «ВО «Конті» на рахунку податку на прибуток, що дасть змогу спрямувати їх на інші господарські цілі.

Згідно пп. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 ПК України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначає стаття 43 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 43.1 цієї статті передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (пункт 43.2 статті 43 ПК України).

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (пункт 43.3 статті 43 ПК України).

Відповідно до пункту 43.5 статті 43 ПК України, контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Положення статті 43 ПК України узгоджуються з нормами Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15 грудня 2015 року, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124 (далі - Порядок № 1146).

Порядок регламентує взаємовідносини територіальних органів Державної фіскальної служби України з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби, з метою належного виконання положень статей 43, 102 ПК України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України.

Пунктом 6 Порядку № 1146 передбачено, що у заяві платник вказує суму і вид помилково та/або надміру сплаченого платежу та визначає напрям(и) перерахування коштів, що повертаються 1) на поточний рахунок платника податку в установі банку; 2) на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби, незалежно від виду бюджету; 3) готівкою за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку; 4) готівкою з рахунків банків у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку; 5) поштовим переказом через підприємства поштового зв'язку; 6) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на небюджетний рахунок з обліку коштів забезпечення сплати майбутніх митних та інших платежів - рахунок 3734, відкритий на балансі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві; банківський балансовий рахунок 2603, відкритий для органу Державної фіскальної служби у відповідному уповноваженому банку (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати), доплати тощо вносилися готівкою).

Після реєстрації в органі Державної фіскальної служби заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань (крім грошових зобов'язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку (пункт 7 Порядку № 1146).

Відповідно до пункту 8 Порядку № 1146, у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган Державної фіскальної служби готує: висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку; два примірники реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку; три примірники реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

Згідно з частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Відтак, необхідною обставиною для повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках податкового органу як переплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється контролюючими органами, є факт ухвалення податковим органом висновку про повернення надмірно сплачених сум податку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі № 826/7672/17 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 79697536).

Як вбачається з матеріалів справи, загальними зборами акціонерів позивача від 18.04.2014 було прийняте рішення щодо виплати дивідендів за результатами 2009 року (нерозподілений прибуток) та звітного 2013 року. Загальна сума прибутку до виплати склала 701 975 000,00 грн. (а.с.173-177).

При цьому розмір дивідендів за результатами 2009 року - 121 630 000,00 грн., а за підсумками 2013 року - 580 345 000,00 грн.

Наказом № 180/11 від 15.05.2014 на підставі рішення загальних зборів акціонерів було визначено суму дивідендів до виплати кожному акціонеру та порядок їх виплати (а.с.182-185).

За даними переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за акціями станом на 11.04.2014 (дата визначена Наглядовою радою АТ «ВО «КОНТІ» відповідно до норм ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства»), загальна кількість акціонерів складала 17 осіб, в тому числі 15 фізичних та 2 юридичні особи.

Загальна кількість простих іменних акцій, емітованих АТ «ВО «КОНТІ», складала 5405 327 грн. Розмір дивідендів на 1 просту іменну акцію складав 129,87 грн.

Кількість простих іменних акцій, що належали двом юридичним особам - акціонерам складала 540 503 штук. Таким чином, до виплати на користь двох юридичних осіб належало 540 503 х 129,87 = 70 194 811,71 грн., в тому числі за 2009 сума 12 162 534,21 грн. та а 2013 - 58 032 277,50 грн. Зазначені дивіденди виплачувались акціонерам протягом періоду 2014 - 2015 років.

До 31.12.2014 АТ «ВО «КОНТІ» був платником консолідованого податку на прибуток згідно п.4 ст. 152 ПК України і здійснював сплату авансових внесків з податку на прибуток і авансових внесків при виплаті дивідендів відповідно до п. 153.3 ст. 153 ПК України та п. 57.1 ст. 51 ПК України, що, також, підтверджується наявними в матеріалах справи деклараціями з податку на прибуток за звітні 2013-2014 роки (а.с.45-65).

З 01.01.2015 Законом України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» доповнено ст. 57 ПК України пунктом 57.1-1, який врегулював правовідносини, пов'язані із порядком нарахування, сплати та подальшого обліку авансових внесків при виплаті дивідендів.

Зокрема, згідно пп. 57.1-1.2 п. 57.1-1 ст. 57 ПК України, крім випадків, передбачених підпунктом 57.1-1.3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.

Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об'єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов'язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов'язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

При цьому, у разі, якщо дивіденди виплачуються за неповний календарний рік, то для обрахунку суми зазначеного перевищення використовується значення об'єкту оподаткування, обчислене пропорційно кількості місяців, за які сплачуються дивіденди. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за звітний (податковий) рік.

Як вбачається з розрахунку авансового внеску з податку на прибуток на суму виплачених дивідендів (додаток АВ до уточнюючої декларації з податку на прибуток за 2015 рік) АТ «ВО «КОНТІ», сума виплачених у звітному (податковому) періоді дивідендів (прирівняних до них платежів) складала 80 000 000 грн., у тому числі сума дивідендів, виплачена фізичним особам - 72 000 000 грн. (а.с.144).

Отже, сума авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів юридичним особам, яку за позицією позивача розраховано та сплачено помилково відповідними платіжними дорученнями (а.с.37-44) складає 1 440 000,00 грн. (8 000 000,00 грн. х 18%).

Апелянт зазначає та це не заперечується відповідачем, що станом на 30.01.2015 та 10.02.2015 у АТ «ВО «КОНТІ» відсутнє зобов'язання з податку на прибуток. Зазначене також підтверджується довідкою по відсутність заборгованості з податків зборів, платежів, яка наявна в матеріалах справи (а.с.103).

Як вже було зазначено судом вище, з 01.01.2015 виключно у разі наявності непогашеного грошового зобов'язання авансовий внесок мав зараховуватись зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті за ставкою, встановленою пунктом 136.1 статті 136 ПК України.

Отже, авансовий внесок мав розраховуватись з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, значенням об'єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов'язання щодо якого погашене.

Таким чином, виходячи з розрахунку, наведеного вище (з чим не сперечався відповідач), позивач не був платником грошового зобов'язання зі сплати авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів, а сума 1 440 000,00 грн. сплачена помилково.

Судом з матеріалів справи встановлено, що в 2015, 2016, 2017 роках підприємством задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток.

Разом з тим, з 01.01.2017 відповідно до Закону України від 21 грудня 2016 року №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», у підпункті 57.1-1.2 пункту 57.1-1 статті 57 ПК України:

- абзац четвертий викладено в такій редакції: «Сума попередньо сплачених протягом податкового (звітного) періоду авансових внесків з податку на прибуток під час виплати дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за такий податковий (звітний) період»;

- після абзацу четвертого доповнено статтю новим абзацом такого змісту: «У разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму нарахованого податкового зобов'язання підприємством - емітентом корпоративних прав за такий податковий (звітний) період, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових (звітних) періодів до повного його погашення, а під час отримання від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових (звітних) періодів до повного його погашення».

Отже, враховуючи наведене вище, колегія суддів зазначає, що особливістю змін, що фактично й стало підставою виникнення спору, є норма абзацу п'ятого підпункту 57.1-1.2 пункту 57.1-1 статті 57 ПК України, відповідно до якого сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів не підлягає поверненню платнику податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов'язань з інших податків і зборів (обов'язкових платежів).

Звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови змінити призначення платежу та неврахування сум, зобов'язання провести в інтегрованій картці коригування сум, позивач визначив сплату авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів на суму 1440000,00 грн., як помилково сплачену.

Відповідно до вимог статті 43 ПК України для АТ «ВО «КОНТІ» є два варіанти дій щодо їх повернення: 1) на поточний рахунок платника податку в установі банку; 2) на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби, незалежно від виду бюджету.

При цьому, позивач, сформулювавши вимоги таким чином, як зобов'язання змінити призначення платежу та проведення в інтегрованій картці коригування відповідних сум, обрав такий спосіб захисту порушених, на його думку прав, який не передбачено вимогами статті 43 ПК України та взагалі нормами ПК України.

В листі АТ «ВО «КОНТІ» від 14 травня 2018 року № 260/11/024 до Костянтинівської ОДПІ відсутні посилання на ст. 43 ПК України та вимоги до податкового органу щодо вчинення дій по поверненню помилково сплачених коштів (а.с.31).

Відтак, позивачем обрано такий спосіб захисту своїх прав, що не передбачений чинним законодавством, як можливість зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити такі дії.

З огляду на що, такі вимоги не можуть бути задоволені судом.

При цьому, суд не може надавати правову оцінку доводам позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин саме положень ст. 43 ПК України - загальної норми, яка регулює умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені за всіма видами податків та зборів, що в свою чергу, в зв'язку з відсутністю обов'язку сплати авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів, дає підстави не застосовувати норми абзацу п'ятого підпункту 57.1-1.2 пункту 57.1-1 статті 57 ПК України з огляду на наступне.

Позивачем не подано відповідної заяви про повернення помилково сплачених коштів, а відповідачем з цього приводу не приймалось відповідного рішення.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що нормами ПК України контролюючий орган не наділений правом змінювати призначення платежів в платіжних дорученнях платників при сплаті податків до відповідних бюджетів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують таких висновків.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 250, 308, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Конті» - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 року у справі № 0540/6635/18-а - залишити без змін.

Повне судове рішення - 02 квітня 2019 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Сіваченко

Судді А.А. Блохін

О.О. Шишов