ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2019 Справа №914/1254/18

За позовом Приватного підприємства “Петролан”, м. Львів

до відповідача: ОСОБА_1 акціонерного товариства “Державна продовольчо-зернова корпорація України” в особі Філії ОСОБА_1 акціонерного товариства “Державна продовольчо-зернова корпорація України” “Львівський комбінат хлібопродуктів”, м. Львів

про стягнення 813 702,26 грн вартості втраченої продукції, 149 721,22 грн пені та 56 959,16 грн штрафу

Суддя Ділай У.І.

Секретар Куць М.Я.

За участі представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 – представник (Довіреність №б/н від 04.06.2018)

Від відповідача: ОСОБА_3 – представник (Довіреність №730 від 18.12.2018)

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд господарського суду Львівської області надійшов позов Приватного підприємства “Петролан” до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства “Державна продовольчо-зернова корпорація України” в особі Філії ОСОБА_1 акціонерного товариства “Державна продовольчо-зернова корпорація України” “Львівський комбінат хлібопродуктів” про стягнення 813 702,26 грн вартості втраченої продукції, 149 721,22 грн пені та 56 959,16 грн штрафу.

Ухвалою суду від 26.07.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 28.08.2018.

28.08.2018 за вх.№31852/18 від відповідача надійшов Відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначено, що вимоги позивача про стягнення вартості втраченої продукції - 813 702,26 грн, пені – 149 721 грн, штрафу – 56 959,16 грн безпідставні, тому що відсутня протиправна поведінка відповідача та причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками, оскільки позивач не вжив заходів передбачених договором №28 стосовно отримання та вивезення продуктів переробки зерна, у зв’язку із тим просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

28.08.2018 за вх.№31853/18 від відповідача надійшла заява про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Представник позивача в судовому засіданні 28.08.2018 надав суду усні пояснення, просив позовні вимоги задоволити та надати час для підготовки заперечень на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.08.2018 надав суду усні пояснення, проти позову заперечив.

Ухвалою від 28.08.2018 підготовче засідання відкладено на 18.09.2018.

13.09.2018 за вх.№33867/18 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідачем не надано ні доказів наявності у нього майна на зберіганні, ні доказів виконання обов’язку із його повернення на вимог поклажодавця, у зв’язку із тим просить задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

18.09.2018 за вх.№34366/18 від позивача було подано клопотання про витребування доказів, для встановлення дійсних обставин спору, зокрема наявності чи відсутності на зберіганні у відповідача ввіреного йому майна (продуктів переробки давальницької сировини - зерна), належного позивачу, необхідно дослідити:

1)Акт інвентаризації, проведеної при реорганізації ДП “Державна продовольчо-зернова корпорація України” у ПАТ “Державна продовольчо-зернова корпорація України” у 2011- 2012р.р., в частині, що стосується майна (продуктів переробки давальницької сировини - зерна), належного ПП “Петролан” та обліковуваного відповідачем як цінності на зберіганні;

2)Інформацію бухгалтерської звітності 2011-2018р.р. в частині обліку майна (продуктів переробки давальницької сировини-зерна), належного ПП “Петролан” та обліковуваного Відповідачем з 2011 року як цінності на зберіганні;

3)За відсутності майна (продуктів переробки давальницької сировини - зерна), належного ПП “Петролан” та обліковуваного Відповідачем як цінності на зберіганні - докази на підтвердження неможливості подальшого зберігання та вжиття заходів до збереження ввіреного майна; докази на підтвердження списання, утилізації такого майна.

Представник позивача в судовому засіданні 18.09.2018 надав суду усні пояснення, просив позовні вимоги задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.09.2018 надав суду усні пояснення, проти позову заперечив.

Ухвалою від 18.09.2018 продовжено строк підготовчого засідання та відкладено на 04.10.2018.

Представник позивача в судовому засіданні 04.10.2018 надав суду усні пояснення, просив позовні вимоги задоволити, не заперечив проти відкладення розгляду справи.

Представники відповідача в судовому засіданні 04.10.2018 надали суду усні пояснення, проти позову заперечили, заявили усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з наданням часу для виконання вимог ухвали суду від 18.09.2018.

Ухвалою суду від 04.10.2018 підготовче судове засідання відкладено на 09.10.2018.

09.10.2018 за вх.№2646/18 від відповідача надійшло клопотання про призначення судової експертизи, в якому зазначає, що ПАТ “ДПЗКУ” для доведення або спростування правомірності своєї позиції та для дотримання принципу змагальності сторін та офіційного з’ясування всіх обставин у справі, вважає за необхідне заявити клопотання про призначення експертизи.

Представник позивача в судовому засіданні 09.10.2018 надав суду усні пояснення, просив позовні вимоги задоволити, заперечив про призначення експертизи.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.10.2018 надав суду усні пояснення, проти позову заперечили.

Ухвалою суду від 09.10.2018 (суддею Ділай У.І.) призначено колегіальний розгляд справи № 914/1254/18 у складі трьох суддів.

11.10.2018 проведено автоматичне визначення складу колегії суддів, згідно із яким визначено наступний склад колегії: головуючий суддя Ділай У.І., судді Бортник О.Ю., Рим Т.Я.

Ухвалою суду від 12.10.2018 підготовче судове засідання призначено на 15.11.2018.

14.11.2018 проведено автоматичну зміну складу колегії суддів, оскільки суддя Бортник О.Ю. перебуває у відпустці. Згідно протоколу визначено наступний склад колегії: головуючий суддя У.І. Ділай, судді Т.Я. Рим, А.Б.Мазовіта.

14.11.2018 за вх.№44114/18 на електронну адресу суду від позивача надійшли Заперечення проти клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи, в якому зазначено, що в конкретному випадку встановлення терміну дії договору не впливає на строк позовної давності та не усуває обов’язку Філії ОСОБА_1 акціонерного товариства “Державна продовольчо-зернова корпорація України” “Львівський комбінат хлібопродуктів” з повернення речі переданої на зберігання. Натомість запропоновані відповідачем питання, на які експерт має надати висновок, не підпадають під завдання почеркознавчої експертизи, а є предметом технічної експертизи документів, та просить в задоволенні клопотання ОСОБА_1 акціонерного товариства “Державна продовольчо-зернова корпорація України” про призначення по справі №914/1254/18 почеркознавчої експертизи відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні 15.11.2018 надав усні пояснення, просив відмовити в задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.11.2018 надав усні пояснення, просив задоволити клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, заперечив проти задоволення позову.

Ухвалою суду від 15.11.2018 підготовче судове засідання відкладено на 06.12.2018.

06.12.2018 проведено автоматичну зміну складу колегії суддів, оскільки суддя Рим Т.Я. перебуває у відпустці. Згідно протоколу визначено наступний склад колегії: головуючий суддя У.І. Ділай, судді А.Б. Мазовіта та М.В.Юркевич.

06.12.2018 за вх.№3248/18 від відповідача надійшло клопотання про призначення технічної експертизи, в якому зазначає, що ПАТ “ДПЗКУ” для доведення або спростування правомірності своєї позиції та для дотримання принципу змагальності сторін та офіційного з’ясування всіх обставин у справі, вважає за необхідне заявити клопотання про призначення експертизи.

06.12.2018 за вх.№46670/18 від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких зазначає, що остання партія борошна була перероблена (виготовлена) 31.10.2011 та строк придатності виготовленого зерна, у разі його продовження, закінчився 31.10.2012. Із вказаної дати борошно Позивача стало непридатним для споживання та підлягало списанню. Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування вартості борошна пшеничного більше ніж через 6 років з моменту закінчення його строку придатності, та просить відмовити в позовних вимогах у зв’язку з необґрунтованістю.

Сторони явки повноважних представників в судове засідання 06.12.2018 не забезпечили.

Ухвалою суду від 06.12.2018 підготовче судове засідання відкладено на 15.01.2019.

06.12.2018 за вх.№3248/18 від відповідача надійшло клопотання про призначення технічної експертизи договору №28.

28.12.2018 проведено автоматичну зміну складу колегії суддів, оскільки суддя Мазовіта А.Б. перебуває у відпустці. Згідно протоколу визначено наступний склад колегії: головуючий суддя Ділай У.І., судді Березяк Н.Є., Юркевич М.В.

Представник позивача в судовому засіданні 15.01.2019 надав суду усні пояснення, просив відмовити в задоволенні клопотання про призначення технічної експертизи, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.01.2019 надав суду усні пояснення просив задоволити клопотання про призначення технічної експертизи, заперечив проти задоволення позову.

Ухвалою суду від 06.12.2018 підготовче судове засідання відкладено на 15.01.2019.

28.12.2018 проведено автоматичну зміну складу колегії суддів, оскільки суддя Мазовіта А.Б. перебуває у відпустці. Згідно протоколу визначено наступний склад колегії: головуючий суддя Ділай У.І., судді Березяк.Н.Є., ОСОБА_4

Ухвалою суду від 15.01.2019 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.02.2019р.

Проте, засідання 06.02.2019 не відбулось у зв’язку із перебуванням судді Ділай У.І. та Березяк Н.Є. на лікарняному.

05.02.2019 за вх.№4770/19 від позивача надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що ПАТ “Державна продовольчо-зернова корпорація України” в особі Філії ПАТ “Державна продовольчо-зернова корпорація України” “Львівський комбінат хлібопродуктів” не надано інформацію про наявність майна, переданого на зберігання, ПП “Петролан” звернулось до Суду із позовом про відшкодування збитків, заподіяних його втратою (нестачею). Відповідачем не надано ані доказів наявності у нього майна на зберіганні, ані доказів виконання обов’язку із його повернення на вимогу поклажодавця, та просить позовні вимоги задоволити.

06.02.2019 за вх.№5070/19 від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, в матеріалах справи не містять належних, достатніх та допустимих доказів як на підтвердження невідвантаження позивачу певного обсягу борошна та продуктів його переробки, а також їх ринкової вартості, як і будь-який доказ заподіяння позивачу збитків.

06.02.2019 за вх.№5069/19 від відповідача надійшло клопотання про виключення копії доказу з числа доказів у справі, в якому зазначає, що відсутність у позивача оригіналу листа №61 від 07.02.2011 відповідачу стало відомо лише в судовому засіданні 15.01.2019 після чого філія вчинила всі дії для пошуку будь-яких відомостей на підтвердження інформації зазначеної вказаному листі та з’ясувала її відсутність, та просить:

-Визнати поважною причину пропуску ПАТ “ДПЗКУ” строку на подання клопотання про виключення копії листа № 61 від 07.02.2011 з числа доказів у справі.

-Поновити ПАТ “ДПЗКУ” пропущений з поважних причин, процесуальний строк, встановлений законом, для подання клопотання про виключення копії листа №61 від 07.02.2011 з числа доказів у справі.

-Виключити копію листа № 61 від 07.02.2011 із числа доказів у справі та здійснити розгляд справи на підставі інших доказів.

08.02.2019 за вх.№5752/19 від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому запропонував перелік судів, в яких можна було б провести таку.

13.02.2019 проведено автоматичну зміну складу колегії суддів, оскільки суддя Березяк Н.Є. перебуває на лікарняному. Згідно протоколу визначено наступний склад колегії: головуючий суддя Ділай У.І., судді Петрашко М.М., Юркевич М.В.

Ухвалою суду від 14.02.2019 призначено справу в до судового розгляду на 27.02.2019.

Представник позивача в судовому засіданні 27.02.2019 надав суду усні пояснення, заперечив проти клопотання про виключення копії доказу з числа доказів у справі.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.02.2019 надав суду усні пояснення просив задоволити клопотання про виключення копії доказу з числа доказів у справі.

Ухвалою від 27.02.2019 клопотання про виключення копії доказу з числа доказів у справі задоволено частково. Визнано поважною причину пропуску ПАТ “ДПЗКУ” строку на подання клопотання. Поновлено ПАТ “ДПЗКУ” пропущений з поважних причин процесуальний строк. Розгляд справи відкладено на 20.03.2019.

14.03.2019 від позивача надійшли до суду письмові пояснення.

Представник позивача в судовому засіданні 20.03.2019 підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

У судовому засіданні 20.03.2019 представник відповідача заперечив проти позовних вимог.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

Між Приватним підприємством «Петролан» (замовник) та Державним підприємством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в особі директора Філії «Львівський комбінат хлібопродуктів» (Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, Державне підприємство «Державна продовольчо- зернова корпорація України» із Філією «Львівський комбінат хлібопродуктів» припинено з 18.11.2011 й змінено правонаступником: ОСОБА_1 акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» із Філією ОСОБА_1 акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Львівський комбінат хлібопродуктів») укладено договір №28 на переробку зерна від 01.03.2011, з подальшими змінами та доповненнями, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору якого замовник передає переробнику зерно пшениці для переробки на борошно на підприємстві виробника на давальницьких умовах. Переробник приймає зерно і доводить його до борошномельних кондицій, забезпечує збереження і переробку цього зерна на борошно, зберігає і видає борошно замовнику на підприємстві переробника.

Позивач звернув увагу, що укладений сторонами договір №28 на переробку зерна від 01.03.2011 є змішаним за своєю правовою природою та включає в себе як положення, що регулюються взаємовідносини сторін щодо здійснення операцій із давальницькою сировиною (підряд), так і зберігання.

Відповідно до п.2.1.1 договору, замовник, серед іншого, бере на себе обов’язок поставити для переробки на умовах ЕХW (франко-склад) переробника за власний рахунок зерно пшениці, що відповідає вимогам ДСТУ 3768:2010, в обсязі 300 тон +/- 5%. В 2011 році позивач передав відповідачу зерно пшениці продовольчої на переробку відповідно до актів приймання-передачі давальницької сировини: №П-2 від 20.07.2011 (231500,00кг), №П-3 від 22.07.2011 (155230,00кг), №П-4 від 26.07.2011 (73510,00кг), №П-5 від 29.07.2011 (162730,00кг), №П-6 від 31.08.2011 (96430,00кг) та №П-7 від 30.09.2011 (163830,00кг).

За умовами договору, переробником, серед іншого, взято на себе зобов’язання здійснити приймання зерна пшениці, що поставляється замовником, за показниками фізичної ваги та фактичної якості (п.2.2.1); розмістити зерно пшениці в елеваторі або на складах, зберігати і переробляти його на борошно, самостійно формуючи помельну партію (п.2.2.2); переробити зерно пшениці на борошно із базисним виходом 75% борошна, в т.ч. вищого сорту - 39%, 1-го сорту - 28%, 2-го сорту - 8%, висівки - 22,1% (п.2.2.3).

За наявними у позивача відомостями, поставлене зерно перероблено, що, зокрема, підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000191 від 31.07.2011, №ОУ-0000301 та №ОУ-0000305 від 31.10.2011.

У відповідності до умов договору, за здану сировину переробник зобов'язується видати замовнику продукти переробки за розрахунковим виходом, згідно з формою №117, виходячи з базисного виходу і фактичної якості зерна, що зазначається в акті розрахунку (п.2.2.4). Переробник також бере на себе обов'язки створити умови вивозу із складу борошна та висівок погодженими партіями згідно затвердженого графіку на умовах франко-склад переробника (п.2.2.5).

За твердженням позивача, він неоднарозово вживав заходи до налагодження вивозу продуктів переробки поставленого зерна на умовах та в порядку, визначеному договором. Зокрема, ПП «Петролан» надсилав лист №14 від 10.11.2011 до Філії ДП «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Львівський комбінат хлібопродуктів» із проханням видати (відвантажити) усі залишки продуктів переробки із поставленого ним зерна пшениці, що знаходяться на підприємстві переробника та створити умови для вивозу борошна та висівок погодженими партіями. У відповідь на вказане звернення відповідач проінформував позивача листом №441 від 10.11.2011 про те, що поставки борошна та висівок будуть проводитись після проведення повної інвентаризації та зачистки, що зумовлені призначенням нового керівника підприємства. Також, відповідач листом №463 від 17.11.2011 повідомив про можливість надання інформації про обсяги продукції, що перебувають на зберіганні після закінчення повної інвентаризації.

До позову долучено позивачем лист Філії «Львівський комбінат хлібопродуктів» ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» №61 від 07.02.2012, в якому повідомлено, що станом на 06.02.2012 за даними бухгалтерського обліку на філії зберігається: борошно В/г - 116750,00кг; борошно 1г - 91,00кг; борошно 2г - 6774,00кг; висівки - 12,00кг.

Позивач вважає, що переробником взяті за договором зобов’язання не виконано, умови для вивозу замовником продукції (продуктів переробки переданого зерна) зі складу відповідача не створено, графік вивозу окремих партій борошна та висівок не погоджено.

ПП «Петролан» повторно звернулось до Філії ОСОБА_1 акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Львівський комбінат хлібопродуктів» листом №2902/01 від 29.02.2016 із претензією, в якій просило до 03.04.2016 виконати умови договору та надати можливість вивезти зі складу зазначену вище продукцію, що належить йому на праві власності. Проте, вказану кореспонденцію відповідачем залишено без відповіді, а заявлені у ній вимоги - без задоволення.

Згідно з договором, переробник зобов’язувався забезпечити зберігання зерна пшениці та продуктів його переробки, а також нести повну матеріальну відповідальність за втрату, нестачу, псування зерна та продуктів його переробки (п.2.2.7). Окрім цього, передане зерно пшениці та продукти його переробки у власність Переробника не переходять, а обліковуються як цінності на зберіганні (п.8.2). Переробник не має права користуватися матеріальними цінностями, що належать Замовнику (п.8.3).

Позивач звернув увагу, що починаючи з 2012 року акти здачі- прийняття робіт (надання послуг) зі зберігання продукції для підписання замовнику не надавались, його вимоги про виконання умов договору та надання можливості вивезти продукцію зі складів відповідача протягом тривалого строку залишались без задоволення, без надання жодних відомостей щодо схоронності переданого на зберігання майна, а строк спірного договору закінчився 01.03.2016, відтак позивач вважає, що попри встановлений договором обов'язок переробника забезпечити його зберігання, таке майно відповідачем втрачено.

Зважаючи на тривале невиконання відповідачем зобов’язань, взятих на себе за договором, ПП «Петролан» подало до суду позов, в якому просить зобов’язати відповідача відшкодувати збитки, завдані позивачу втратою (нестачею) продукції, прийнятої на зберігання, у розмірі її вартості - 813702,26грн, а також заявлено 149721,22грн пені та 56959,16грн штрафу, нарахованих у відповідності до норм чинного законодавства за порушення строків виконання зобов'язання з 04.04.2016. В розрахунку суми збитків позивач зазначив ринкову вартість борошна, яка відображена на офіційному порталі Аграрної біржі.

Відповідач заперечив проти позову, з огляду на таке.

Відповідно до п. 7.1 договору, цей Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та після погодження з Державним підприємством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» і діє до 01.08.2011, а в частині розрахунків до повного виконання умов цього договору.

Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) було підтверджено переробку зерна пшениці у об’ємі 671 073 тон (акт № ОУ-0000191 від 31 липня 2011 року, акт № ОУ-0000301 від 31 жовтня 2011 року, акт № ОУ-0000305 від 31 жовтня 2011 року). Згідно даних актів сторони претензій одна до одної не мають.

Згідно з п. 2.1.4 договору, замовник зобов’язаний вивезти (рівномірно) продукти переробки зерна, що належать замовнику протягом 20 днів після переробки.

За твердженням відповідача, в порушення умов договору замовник поставив на переробку зерно пшениці в обсязі, який не відповідає 300 т, а також не забезпечив вивезення продуктів переробки протягом 20 днів після переробки.

Відповідно до п. 2.2.1 договору, переробник зобов’язаний здійснити приймання зерна пшениці, що поставляється замовником, за показниками фізичної ваги та фактичної якості. Приймання, переробка наданого зерна та відпуск продуктів його переробки проводиться згідно з Правилами організації і ведення технологічних процесів на борошномельних заводах, затверджених наказом Мінагропрому України від 20 березня 1998 року № 83 та Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном та продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13.10.2008.

Переробник зобов’язаний розмістити зерно пшениці в елеваторі або на складах, зберігати і переробляти його на борошно. Переробник самостійно формує помельну партію. Переробник зобов’язаний створити умови вивозу із складу борошна та висівок погодженими партіями згідно затвердженого графіку на умовах франко-склад переробника. Переробник зобов’язаний постачати борошно та висівки або розфасованими в мішкотару переробника (за письмовою заявкою Замовника). Вартість мішкотари погоджується сторонами за дві доби до моменту відвантаження і відшкодовується Замовником Переробнику згідно наданого рахунку-фактури. Відвантаження висівок і борошна з безтарному виді проводиться згідно з вимогами діючої нормативно- технічної документації (п. 2.2.2 п. 2.2.5 п. 2.2.6 договору).

Відповідно до п. 8.8 договору, цей договір може бути змінений (повністю або частково) лише за згодою сторін та після погодження з Державним підприємством «Державна продовольчо-зернова корпорація України». Одностороння відмова від виконання умов цього Договору не допускається, крім випадків, передбачених Законом або цим Договором.

Згідно з п. 8.10 договору, за згодою сторін договір може бути пролонгований на визначений термін, що викладається в додатковій угоді до даного договору та після погодження з Держаним підприємством «Державна продовольчо-зернова корпорація України».

Додатковим договором № 40 від 01 квітня 2011 року внесено зміни до п. 4.1 договору в частині розміру плати за переробку зерна і надання додаткових послуг за діючими тарифами, які затверджені Переробником та погоджені з Державним підприємством «Державна продовольчо-зернова корпорація України».

Відповідач звернув увагу, що позивач не надав додаткових угод до договору, зокрема, в частині зміни обсягів постачання зерна пшениці, що відповідає вимогам ДСТУ 3768:2010 (300 тон+/- 5%) чи зміни терміну дії зазначеного договору (до 01.08.2011). Натомість, ПП «Петролан» не оплачено в повному обсязі кошти за надані відповідачем послугу зберігання у сумі 15 079, 83 грн. При цьому ПП «Петролан» не звертався до відповідача стосовно вивезення продуктів переробки зерна.

Крім цього, відповідач заперечив проти посилань позивача на копію листа філії №61 від 07.02.2011, в якому зазначено не повернутий обсяг борошна філією позивачу. Оскільки оригінал такого листа позивач не надав для огляду в судовому засіданні, відтак відповідач подав клопотання по виключення копії вказаного листа з числа доказів.

Також відповідач зазначив, що позивач надав до суду копію спірного договору, в п. 7.1 якого вказаний термін дії договору до 01.08.2016. Однак, відповідач вважає, що наданий позивачем договір не може бути прийнятий до уваги та вважатися доказом у справі, у зв’язку із тим, що у ПАТ «ДПЗКУ» наявний примірник договору, який за своїм змістом ідентичний із договором, який надано позивачем. Однак, в п. 7.1 зазначено що договір діє до 01.08.2011. На підтвердженням того, що спірний договір діє саме до 01.08.2011 позивач надав копію Журналу реєстрації договорів, укладених філією ДП «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Львівський комбінат хлібопродуктів» за 2011 рік, в п. 45 якого вказано термін дії Договору № 28 від 01.03.2011 з ПП «Петролан» - до 01.08.2011. Відтак, відповідач вважає, що наданий позивачем примірник договору № 28 не є належним доказом у цій справі.

Листом № 2902/1 від 29.02.2016 ПП «Петролан» зверталось до відповідача із претензією. Натомість ДП «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Львівський комбінат хлібопродуктів» звернув увагу, що позовна заява ПП «Петролан» про стягнення 813 702, 26 грн вартості втраченої продукції, 149 721, 22 грн пені та 56 959, 16 грн штрафу, подана після спливу строку позовної давності відповідно до ст. 256 ЦК України, а саме після спливу більше чотирьох років.

Щодо підтвердження ринкової вартості борошна станом на день звернення з позовом представником позивача наданого суду скріншоту з сайту Аграрна біржа відповідач заперечив зазначивши, що такий не є належним, допустимим, достатнім та достовірним доказом на підтвердження ринкових цін на борошно. Натомість відповідач звернув увагу, що інформація щодо ринкових цін на борошно може бути підтверджена висновком Торгово-промислової палати у відповідному регіоні чи довідкою управління статистики, однак в матеріалах справи таких немає.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Положеннями статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір №28 на переробку зерна від 01.03.2011, у зв’язку із чим набули взаємних прав і обов’язків.

За договором зберігання, відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України, одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За згодою поклажодавця зберігач має право змішати речі одного роду та однієї якості, які передані на зберігання (ст. 941 ЦК України).

Згідно з договором, переробник зобов’язувався забезпечити зберігання зерна пшениці та продуктів його переробки, а також нести повну матеріальну відповідальність за втрату, нестачу, псування зерна та продуктів його переробки (п.2.2.7). Окрім цього, передане зерно пшениці та продукти його переробки у власність Переробника не переходять, а обліковуються як цінності на зберіганні (п.8.2). Переробник не має права користуватися матеріальними цінностями, що належать Замовнику (п.8.3).

У частині 1 статті 942 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Відповідно до ч. 1 ст. 944 ЦК України, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Зберігач зобов'язаний негайно повідомити поклажодавця про необхідність зміни умов зберігання речі і отримати його відповідь (ст. 945 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 949 ЦК України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Відповідно до положень ст. 953 ЦК України, зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Згідно з п. 2.1.4 договору, замовник зобов’язаний вивезти (рівномірно) продукти переробки зерна, що належать замовнику протягом 20 днів після переробки.

Як встановлено судом та не заперечено сторонами спору, ПП «Петролан» надсилав лист №14 від 10.11.2011 до Філії ДП «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Львівський комбінат хлібопродуктів» із проханням видати (відвантажити) усі залишки продуктів переробки із поставленого ним зерна пшениці, що знаходяться на підприємстві переробника та створити умови для вивозу борошна та висівок погодженими партіями. У відповідь на вказане звернення відповідач проінформував позивача листом №441 від 10.11.2011 про те, що поставки борошна та висівок будуть проводитись після проведення повної інвентаризації та зачистки, що зумовлені призначенням нового керівника підприємства. Також, відповідач листом №463 від 17.11.2011 повідомляв про можливість надання інформації про обсяги продукції, що перебувають на зберіганні після закінчення повної інвентаризації.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна. Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення. Якщо строк зберігання зерна визначено моментом пред'явлення власником зерна вимоги про його повернення, зерновий склад має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від власника зерна забрати це зерно в розумний строк.

Поклажодавець зерна зобов'язаний забрати зерно у зернового складу після закінчення строку зберігання зерна. Зерновий склад зобов'язаний письмово за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця зерна про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін витребування зерна. Якщо поклажодавець зерна у запропонований зерновим складом термін не забрав зерно, зерновий склад має право продати його на конкурентних засадах. (ч. 1,2 ст. 31 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»).

Відповідно до матеріалів справи, позивач двічі звертався до відповідача із вимогою про повернення залишків продуктів переробки в листопаді 2011 року та лютому 2016 року. Однак, з 2011 року по теперішній час свого майна від позивача не отримав.

При цьому колегія суддів звертає увагу на п. 11.2, 11.3 Державного стандарту ДСТУ 46.004-99 «Борошно пшеничне», яким передбачено, що строк придатності до споживання не більше шести місяців з дати виготовлення при зберіганні в сухому прохолодному місці. Після закінчення гарантійного терміну зберігання якість борошна перевіряють на відповідність вимогам стандарту, а також проводять оцінювання його безпечності та якості в акредитованих лабораторіях. У разі позитивних результатів аналізування термін зберігання продукції продовжують на шість місяців.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», зерно та продукти його переробки, визнані за результатами лабораторного аналізу непридатними для продовольчого використання, підлягають експертизі з метою прийняття рішення про можливість їх подальшого використання або знищення у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Проведення експертизи зерна та продуктів його переробки, а також прийняття висновку щодо можливості їх подальшого використання або знищення покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із вищенаведеного, Господарський суд Львівської області доходить висновку, що відповідачем не дотримано правового порядку повернення залишків продуктів переробки позивачу, а також не вчинено необхідних дій стосовно належного повідомлення позивача про закінчення гарантійного терміну зберігання майна та не вжито комплексу заходів щодо перевірки якості продуктів переробки на відповідність вимогам стандарту, передбаченого чинним законодавством України.

Покликання позивача на копію листа №61 від 07.02.2011 ДП «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Львівський комбінат хлібопродуктів» про дійсні залишки продуктів переробки у відповідача на зберіганні судом відхиляються та не беруться до уваги, оскільки відповідач поставив під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, а оригінал ПП «Петролан», в порушення вимог ч. 6 ст. 91 ГПК України, суду для огляду не надав. Інших доказів на підтвердження обсягів неотриманої продукції позивачем не надано. Відтак, заявлена до стягнення сума збитків не підтверджена належними та допустимими доказами.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що станом на час подання позову у цій справі позивач тривалий час не вживав належних заходів, спрямованих на повернення спірного майна.

Водночас, при поданні позову в даній справі позивач не порушував питання про поновлення строку позовної давності, а також не надав доказів поважності причин пропуску звернення до суду.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто, можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Наведені вище докази свідчать про те, що позивачу відомо про обставини, які покладені в основу підстав позову щонайменше з листопада 2011 року.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття "позовна" вказує на форму захисту - шляхом пред'явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред'явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту).

Питання про об'єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії "право на позов у матеріальному сенсі" (право на захист) у контексті її співвідношення із суб'єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин.

Набуття права на захист, для здійснення якого встановлено позовну давність, завжди пов'язане з порушенням суб'єктивного матеріального цивільного права.

Суб'єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне.

Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.

Оскільки, метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто, тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, можна зробити висновок, що об'єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб'єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто, після виникнення права на захист (охоронного).

У справі, яка розглядається, суд встановив, що позовна заява подана 13 липня 2018 року, тобто, після спливу трирічного строку позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 22.02.2017 у справі №6-17цс17.

Отже, оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що позовну заяву подано після спливу трирічного терміну позовної давності. За таких обставини, зважаючи на все вище наведене, колегія суддів приходить до висновку відмовити в позові.

Судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 91, 185, 129, 191, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позову відмовити.

2.Судовий збір покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України. Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 01.04.2019.

Суддя Ділай У.І.

Суддя Петрашко М.М.

Суддя Юркевич М.В.