ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2019 р. Справа№ 910/7622/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Чорної Л.В.

Разіної Т.І.

за участю секретаря судового засідання Котенка О.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 19.03.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Аудиторської палати України та Аудиторської фірми "Ідеал" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

на рішення господарського суду міста Києва

від 22.11.2018 (повний текст рішення складено 04.12.2018)

у справі №910/7622/18 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Аудиторської фірми "Ідеал" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

до Аудиторської палати України

про стягнення 640000,00 грн. збитків,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма "Ідеал" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Аудиторської палати України про стягнення 360000,00 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.06.2015 в рамках розгляду адміністративної справи №815/4779/13-а встановлений факт протиправного позбавлення позивача права здійснювати діяльність по наданню аудиторських послуг шляхом прийняття рішення Аудиторською палатою України від 31.01.2013 про виключення з реєстру аудиторських фірм та аудиторів, яке було скасовано судом, що, на думку позивача, потягло за собою збитки в сумі 360000,00 грн у вигляді упущеної вигоди через неправомірні дії відповідача у справі.

08.08.2018 до місцевого господарського суду від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності.

18.09.2018 від позивача до суду надійшла заява про зміну предмету позову, в якій останній просив стягнути з відповідача суму збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 540000,00 грн (за двома контрактами) та моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн; судові витрати у розмірі 8100,00 грн та 1841, 00 грн; 13000,00 витрат на адвокатські послуги.

Дану заяву прийнято до розгляду місцевим господарським судом.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав їх безпідставності та необґрунтованості.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.11.2018 позов Аудиторської фірми "Ідеал" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Аудиторської палати України про стягнення 640000,00 грн задоволено частково. Стягнуто з Аудиторської палати України (04053, м. Київ, вул. Стрітенська, 10; ідентифікаційний код 00049972) на користь Аудиторської фірми "Ідеал" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65044, м. Одеса, пр-т Шевченка, б. 2; ідентифікаційний код 21037007) 10000 (десять тисяч) грн моральної шкоди, 78 (сімдесят вісім) грн 13 коп. витрат на правничу допомогу та 150 (сто п'ятдесят) грн 00 коп. судового збору. В задоволенні інших позовних вимог щодо стягнення 540000,00 грн. упущеної вигоди та 90000,00 грн. моральної шкоди відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Аудиторська палата України звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.11.2018 у справі №910/7622/18 в частині задоволення позову Аудиторської фірми "Ідеал" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю та стягнення з Аудиторської палати України на користь Аудиторської фірми "Ідеал" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю 10000 грн. моральної шкоди, 78 грн. 13 коп. витрат на правничу допомогу та 150 грн. судового збору. Ухвалити нове рішення, яким відмовити Аудиторській фірмі "Ідеал" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю у задоволенні позову про стягнення 540000 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди та моральної шкоди у розмірі 100000 грн. у повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального права та процесуального права. При цьому скаржник зазначив, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, врахував ступінь зниження престижу та ділової репутації позивача, без доведення самого факту такого приниження престижу та ділової репутації. Скаржник стверджує, що судом не було з'ясовано всіх елементів складу цивільного правопорушення; висновки суду про заподіяння немайнової шкоди ґрунтуються лише на одному з елементів цивільно-правової відповідальності, а саме: факту неправомірності дій АПУ. Скаржник вказує на неправильне тлумачення судом норм матеріального права, зокрема ст. 261 ЦК України в частині визначення початку перебігу строку позовної давності у спірних правовідносинах, що призвело до не застосування судом до спірних правовідносин строку позовної давності; зазначає, що перебіг позовної давності розпочався 13.11.2014 (з дня набранням законної сили рішення Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014 у справі №815/4779/13-а) та закінчився 13.11.2017.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) від 14.01.2019 апеляційну скаргу Аудиторської палати України передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Чорної Л.В., Разіної Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Аудиторської палати України на рішення господарського суду міста Києва від 22.11.2018 у справі №910/7622/18; призначено справу до розгляду на 19.02.2019.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Аудиторська фірма "Ідеал" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.11.2018 у справі №910/7622/18 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Стягнути з Аудиторської палати України на користь Аудиторської фірми "Ідеал" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю збитки у вигляді упущеної вигоди у сумі 540000 грн. та 100000 грн. моральної шкоди та судові витрати.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального права та процесуального права. При цьому скаржник критично відноситься до висновку суду, що Аудиторська фірма "Ідеал" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю могла надавати консультативні послуги без включення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів. Скаржник стверджує, що належними та допустимими доказами доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправність поведінки відповідача, яку встановлено судовим рішенням в адміністративній справі №815/4779/13-а та не потребує доказуванню; не одержані доходи в розмірі 5400000 грн., на які позивач розраховував за укладеними договорами та за умов включення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів; причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками позивача, який простежується у неможливості здійснювати господарську діяльність із надання послуг аудиту протягом більше ніж двох років та чотирьох місяців через прийняте відповідачем протиправне рішення №264/7.3 від 31.01.2013, відмовою товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівській судноремонтний завод» від послуг за договором з підстав виключення позивача з Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, тощо; вина відповідача в даному випадку є очевидною. Також скаржник вказує на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки наданим позивачем доказам на підтвердження розміру упущеної вигоди: договорам №445 від 31.12.2012 про надання консультативних послуг, №446 від 25.12.2012, листам №79/18-051 від 12.02.2013, №25-2/13 від 13.03.2013, фінансовим звітам. Крім того, позивач вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволені судом першої інстанції в розмірі 10000 грн. є непропорційними реальній моральній шкоді, яку зазнав позивач.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2019 апеляційну скаргу Аудиторської фірми "Ідеал" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Чорної Л.В., Разіної Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 апеляційну скаргу Аудиторської фірми "Ідеал" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на рішення господарського суду міста Києва від 22.11.2018 у справі №910/7622/18 залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині на підставі ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 оголошено в судовому засіданні перерву до 19.03.2019

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Аудиторської фірми "Ідеал" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на рішення господарського суду міста Києва від 22.11.2018 у справі №910/7622/18; призначено до розгляду апеляційну скаргу Аудиторської фірми "Ідеал" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на 19.03.2019 для спільного розгляду з апеляційною скаргою Аудиторської палати України.

У відзиві на апеляційну скаргу Аудиторської фірми "Ідеал" у вигляді товариства з обмеженою відповідач просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.11.2018 у справі №910/7622/18 в частині задоволення позову Аудиторської фірми "Ідеал" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю та стягнення з Аудиторської палати України на користь Аудиторської фірми "Ідеал" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю 10000 грн. моральної шкоди, 78 грн. 13 коп. витрат на правничу допомогу та 150 грн. судового збору. Ухвалити нове рішення, яким відмовити Аудиторській фірмі "Ідеал" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю у задоволенні позову про стягнення 540000 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди та моральної шкоди у розмірі 100000 грн. у повному обсязі; апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив.

Аудиторська фірма "Ідеал" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, зареєстрована 13.09.1995, була включена до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, відповідно до Свідоцтва про включення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів №1036, згідно рішення Аудиторської палати України від 26.01.2001 №98. Термін дії Свідоцтва був продовжений до 27.01.2016 згідно рішення Аудиторської палати України від 27.01.2011 №227/3.

31.01.2013 Аудиторською палатою України прийняте рішення №264/7.3, відповідно до якого за неналежне виконання професійних обов'язків, а саме: недотримання рішень Аудиторської палати України, вчинення перешкод при здійсненні Аудиторською палатою України контролю за дотриманням вимог Закону України "Про аудиторську діяльність", стандартів аудиту та норм професійної етики аудиторів, застосовано до Аудиторської фірми "Ідеал" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (м. Одеса, код ЄДРПОУ 21037007) стягнення у вигляді виключення з Реєстру аудиторських фірм та аудиторів. Свідоцтво № 1036, видане рішенням Аудиторської палати України від 26.01.2001 №98, вважати анульованим.

Не погодившись із рішенням Аудиторської палати України від 31.01.2013, позивач зазначене рішення оскаржив до Одеського окружного адміністративного суду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 у справі №815/4779/13-а адміністративний позов Аудиторської фірми "Ідеал" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Аудиторської палати України про скасування Рішення від 31.01.2013 №264/7.3 та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Аудиторської палати України від 31.01.2013 №264/7.3 про застосування до Аудиторської фірми "Ідеал" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (м. Одеса, код ЄДРПОУ 21037007) стягнення у вигляді виключення з Реєстру аудиторських фірм та аудиторів; та відповідно до якого вважається анульованим Свідоцтво №1036, видане рішенням Аудиторської палати України від 26.01.2001 №98.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014 апеляційну скаргу Аудиторської палати України залишено без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 у справі за позовом Аудиторської фірми "Ідеал" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Аудиторської палати України про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії залишено без змін.

Не погодившись із ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014 та постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 Аудиторською палатою України до Вищого адміністративного суду України подана касаційна скарга.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.11.2014 зупинено виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014 у справі за позовом Аудиторської фірми "Ідеал" у вигляді ТОВ до Аудиторської палати України про скасування рішення, - до закінчення касаційного провадження №К/800/31483/14.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.06.2015 касаційну скаргу Аудиторської палати України залишено без задоволення. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014 у справі №815/4779/13-а залишено без змін.

Предметом позову у даній справі є вимоги про стягнення з відповідача 540000,00 грн матеріальних збитків у вигляді упущеної вигоди та 100000,00 грн моральної шкоди, завданих протиправними діями відповідача щодо виключення позивача з реєстру аудиторських фірм та позбавлення позивача свідоцтва.

За твердженням позивача, внаслідок протиправних дій Аудиторської палати України, яка неправомірно виключила Аудиторську фірму "Ідеал" з Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, у зв'язку із неможливістю на підставі цього здійснювати господарську діяльність із надання послуг аудиту протягом більше ніж двох років та чотирьох місяців, позивачу були спричинені збитки, які виявилися у неотриманні доходів, які позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене (упущена вигода) в розмірі 540000,00 грн.

Розмір упущеної вигоди позивач обґрунтовує наступним. Між позивачем, як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іллічівський судноремонтний завод", як замовником, 31.12.2012 укладений договір №445 на надання консультаційних послуг, предметом якого є надання консультаційних послуг з питань бухгалтерського та податкового обліку. Договір був укладений строком до 31.12.2015, однак з огляду на виключення позивача з реєстру підприємств, що мають право надавати послуги аудиту, договір було достроково розірвано, а позивач отримав збитки у вигляді упущеної вигоди на суму договору, а саме - 360000 грн (відповідно до п. 2.1 договору сторони домовилися проводити оплату щоквартально у розмірі 30000,00 грн, загальна вартість послуг за цим договором становить 120000 грн в рік). Також між позивачем, як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВА", як замовником, 25.12.2012 був укладений договір №444 на надання консультаційних послуг, предметом якого є надання консультаційних послуг з питань бухгалтерського та податкового обліку. Договір повинен був діяти в період з 01.01.2013 по 31.12.2015, однак з огляду на виключення позивача з реєстру підприємств, що мають право надавати послуги аудиту, договір було достроково розірвано, а позивач отримав збитки у вигляді упущеної вигоди на суму договору, а саме - 180000,00 грн (відповідно до п. 2.1 договору сторони домовилися проводити оплату щоквартально у розмірі 15000,00 грн без врахування ПДВ, загальна вартість послуг за цим договором в рік, яку зобов'язаний сплатити замовник виконавцю, становить 60000,00 грн, загальна сума за три роки за договором складає 180000,00 грн). Отже, за розрахунком позивача сума завданих йому збитків (упущеної вигоди) становить 540000,00 грн.

Позивач також зазначає, що внаслідок протиправного позбавлення товариства можливості займатися господарською діяльністю - надавати послуги із аудиту, постраждала ділова репутація позивача, працівники звільнилися та усі клієнти, яким ставало відомо про позбавлення підприємства свідоцтва на право зайняття аудиторською діяльністю, вже більше не зверталися до нього із намірами про укладення договору про надання аудиторських послуг. На даний час позивачу необхідні значні зусилля для відновлення попередньої репутації фірми. У зв'язку з викладеним позивач просить суд стягнути з відповідача 100000,00 грн моральної шкоди.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) внормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Виходячи зі змісту ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Для відшкодування шкоди необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи; б) наявність шкоди (збитків) та її розмір; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі, якби право позивача не було порушене. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті для їх одержання.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, з огляду на встановлені судом обставини, зокрема обставини неправомірності дій відповідача щодо анулювання свідоцтва позивача, позивачу, для задоволення позовних вимог в частині стягнення упущеної вигоди, необхідно довести наявність упущеної вигоди, її розмір та причинний зв'язок між анулюванням свідоцтва позивача та упущеною вигодою (доходами, які позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби свідоцтво позивача не було анульовано).

Як встановлено вище, наявність упущеної вигоди та її розмір позивач обґрунтовує та доводить укладеними між ним та третіми особами на строк до 31.12.2015 (три роки) договорами на надання консультаційних послуг № 445 від 31.12.2012 та № 444 від 25.12.2012. Зазначені договори передбачали щоквартальну оплату позивачу, як виконавцю послуг, в розмірі 30000,00 грн та 15000,00 грн відповідно. Розмір упущеної вигоди в сумі 540000,00 грн обрахований позивачем виходячи із щоквартальних платежів за вказаними договорами та терміну їх дії (15000,00 + 30000,00) * 4*3 = 540000,00). Отже, позивач стверджує, що на підставі договорів №445 від 31.12.2012 та №444 від 25.12.2012 впродовж терміну їх дії він міг реально отримати 540000,00 грн доходів, якби свідоцтво позивача не було анульовано відповідачем.

Відповідно до ст. 142 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) визначено, прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. Склад валового доходу та валових витрат суб'єктів господарювання визначається законодавством. Для цілей оподаткування законом може встановлюватися спеціальний порядок визначення доходу як об'єкта оподаткування.

Згідно з п. 3 Розд. I Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати, а дохід - як збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). Що стосується доходу, то він визначається як "збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників)".

Таким чином, при визначенні розміру неодержаного доходу (прибутку) необхідно застосовувати положення ст. 142 ГК України та Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження потенційних валових витрат та амортизаційних відрахувань позивача при виконанні відповідних договорів позбавляє суд можливості самостійно визначити розмір упущеної вигоди позивача; розмір неодержаного позивачем доходу (прибутку) саме в сумі 540000,00 грн. є недоведеним.

Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем причинно-наслідкового зв'язку між анулюванням свідоцтва позивача та упущеною вигодою.

Відповідно до статті 362 ГК України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин сторін) аудиторською діяльністю визнається діяльність громадян та організацій, предметом якої є здійснення аудиту, організаційне і методичне забезпечення аудиту та надання інших аудиторських послуг. Аудиторська діяльність регулюється цим Кодексом, законом про аудиторську діяльність та іншими прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності законодавству та встановленим нормативам. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими організаціями, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення ст. 363 ГК України).

Згідно зі ст. 364 ГК України аудиторською організацією є господарська організація, створена відповідно до вимог закону. Умови та порядок здійснення аудиторської діяльності, права та обов'язки аудиторів та аудиторських організацій визначаються законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про аудиторську діяльність" аудиторська діяльність - це підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

Аудитори (аудиторські фірми) можуть надавати інші аудиторські послуги, пов'язані з їх професійною діяльністю, зокрема, по веденню та відновленню бухгалтерського обліку, у формі консультацій з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності, експертизи і оцінки стану фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення господарської діяльності суб'єктів господарювання. Аудитори (аудиторські фірми) можуть проводити перевірку іпотечного покриття відповідно до Закону України "Про іпотечні облігації". Перелік послуг, які можуть надавати аудитори (аудиторські фірми), визначається Аудиторською палатою України відповідно до стандартів аудиту (ч. 6, 7 ст. 3 Закону України "Про аудиторську діяльність").

Перелік послуг, які можуть надавати аудитори (аудиторські фірми), затверджений рішенням Аудиторської палати України від 22.12.2011 №244/14. Згідно зазначеного переліку аудитори (аудиторські фірми) можуть надавати послуги у сфері аудиту, супутні послуги, визначені Міжнародними стандартами супутніх послуг та інші послуги, пов'язані з професійною діяльністю, визначені Законом України "Про аудиторську діяльність", зокрема: консультації з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності та консультації з питань оподаткування, у тому числі з організації податкового обліку та податкової звітності.

Статтею 5 Закону України "Про аудиторську діяльність" визначено, що право на здійснення аудиторської діяльності мають аудиторські фірми, включені до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.

Відповідно до положень ст. 16 Закону України "Про аудиторську діяльність" проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг здійснюється аудиторами, аудиторськими фірмами, які набули права на здійснення аудиторської діяльності відповідно до цього Закону.

Водночас право надавати консультаційні послуги з питань бухгалтерського та податкового обліку, мають будь-які суб'єкти господарювання, у разі обрання ними такого виду діяльності, в тому числі аудиторські фірми. При цьому, законодавством України не встановлено обов'язку суб'єктам господарювання бути включеними до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів для здійснення такого виду діяльності, як надання консультаційних послуг з питань бухгалтерського та податкового обліку.

Предметом договорів № 445 від 31.12.2012 та № 444 від 25.12.2012 є надання позивачем третім особам саме консультаційних послуг з питань бухгалтерського та податкового обліку, тобто надання інших послуг, пов'язаних з професійною діяльністю, визначених Законом України "Про аудиторську діяльність" ніж послуги у сфері аудиту.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивач не був позбавлений можливості надавати консультаційні послуги без включення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій листів, позивач повідомив своїх контрагентів за договорами №445 від 31.12.2012 та №444 від 25.12.2012 про призупинення надання консультаційних послуг з питань бухгалтерського та податкового обліку, у зв'язку із виключенням із Реєстру аудиторських фірм та аудиторів. Листом від 12.02.2013 вих. №79/18-051"Іллічівський судноремонтний завод" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю повідомив про розірвання вищевказаних договорів.

Таким чином, фактично надання послуг за договором №445 від 31.12.2012 та №444 від 25.12.2012 було припинене самим позивачем, не зважаючи на юридичну можливість надання консультаційних послуг без включення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв'язку між анулюванням свідоцтва позивача та упущеною вигодою. При цьому доводи позивача щодо того, що надання інших аудиторських послуг відноситься до аудиторської діяльності не спростовують доводів відповідача про наявність у позивача юридичної можливості надавати за договорами №445 від 31.12.2012 та №444 від 25.12.2012 консультаційні послуги без включення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, а також вчинити інші дії, які могли б свідчити про те, що позивач вживав всіх дій, щоб запобігти спричиненню збитків.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем не доведено таких елементів цивільного правопорушення, як розміру упущеної вигоди та причинно-наслідкового зв'язку, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для настання для відповідача цивільно-правової відповідальності за допущену з його боку протиправну поведінку у вигляді відшкодування позивачу упущеної вигоди в розмірі 540000,00 грн, та відповідно у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог у відповідній частині.

Стосовно позовної вимоги про стягнення 100000 грн. моральної шкоди, колегія суддів встановила наступне.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, компенсація моральної шкоди також здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності (п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").

Протиправність поведінки відповідача щодо анулювання свідоцтва позивача встановлена постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 у справі №815/4779/13-а та не потребує доказування у даній справі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 у справі №815/4779/13-а також встановлено, що АФ "Ідеал" здійснює діяльність в Україні по наданню аудиторських послуг з 1995 року, тобто більш 17 років, фактів неналежного виконання фірмою професійних обов'язків не встановлено, скарг на дії фірми не надходило, також не надходило скарг на якість аудиторських послуг при проведенні обов'язкового аудиту.

Прийняття рішення відповідачем про виключення з Реєстру аудиторських фірм та аудиторів фактично є позбавленням позивача права здійснювати аудиторську діяльність, адже в силу чинного законодавства така діяльність може здійснюватися суб'єктом господарювання лише за умови включення його в Реєстр аудиторських фірм та аудиторів. За умови виключення суб'єкта господарювання з Реєстру аудиторських фірм та аудиторів логічною та послідовною є відмова клієнтів, яким стає відомо про такий факт, від намірів на укладання договорів про надання послуг з таким суб'єктом господарювання щодо надання аудиту.

Позивач з метою відновлення своїх прав, порушених відповідачем, був змушений звертатися до суду з позовом про оскарження дій відповідача, розгляд якої тривав з червня 2013 року по червень 2015 року (2 роки). Враховуючи час, який довелося позивачу витратити на відновлення його порушених прав та безумовне позбавлення його можливості надавати послуги аудиту, приймаючи до уваги, що позивач до цього здійснював діяльність в Україні по наданню аудиторських послуг з 1995 року, і не мав скарг щодо своєї діяльності, колегія суддів вважає, що ступінь зниження престижу, ділової репутації позивача внаслідок протиправних дій відповідача є значним, а також те, що для відновлення попереднього стану ділової репутації позивача необхідні значні час та зусилля.

Оскільки позивач дійсно зазнав втрат немайнового характеру, в даному випадку мало місце завдання позивачу моральної шкоди.

Як зазначено в п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи ступінь зниження престижу та ділової репутації позивача, тривалість неможливості здійснювати діяльність щодо надання послуг аудиту, час та зусилля необхідні для відновлення репутації позивача, виходячи із засад розумності та справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди (немайнової) шкоди, що підлягає стягненню з відповідача становить 10000,00 грн.; відповідно позовні вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в розмірі 10000,00 грн.

Заперечення відповідача щодо відсутності з його боку приниження ділової репутації позивача та посилання на положення постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" відхиляються судом з огляду на те, що предметом даної справи є вимоги про стягнення майнової та немайнової шкоди, а не вимоги щодо захисту ділової репутації юридичної особи.

Щодо вини відповідача у заподіянні шкоди, то у відповідності до положень ст. 1167 ЦК України наявність вини заподіювача шкоди презюмується. За загальною презумпцією вини в цивільному праві, встановленою, зокрема ст. 614 ЦК України, відсутність вини доводиться заподіювачем шкоди.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, позивач не довів розміру упущеної вигоди та причинно-наслідкового зв'язку між анулюванням свідоцтва та неотриманням ним доходів за договорами № 445 від 31.12.2012 та № 444 від 25.12.2012, водночас відповідач не надав суду доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди або свідчили про відсутність у відповідача обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду у визначеному судом розмірі.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідач вважає, що строк позовної давності за спором обчислюється з 13.11.2014, тобто з моменту набрання законної сили постановою Одеського окружного адміністративного суду, та заявляє про застосування строків позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду після спливу трирічного строку позовної давності.

Як встановлено вище, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.11.2014 зупинено виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014 у справі за позовом Аудиторської фірми "Ідеал" у вигляді ТОВ до Аудиторської палати України про скасування рішення, - до закінчення касаційного провадження у справі № К/800/31483/14.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.06.2015 касаційну скаргу Аудиторської палати України залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014 у справі №815/4779/13-а - без змін.

Таким чином, остаточно неправомірність рішення відповідача встановлена судом 09.06.2015, і відповідно тільки з 09.06.2015 позивач набув права звертатись до відповідача з вимогами про відновлення порушених прав.

Частиною 5 ст. 254 ЦК України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи вище викладене, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права в межах строку позовної давності, оскільки перебіг позовної давності обчислюється з 09.06.2015, останній день строку позовної давності 09.06.2018 - вихідний день (субота), а позивач звернувся до господарського суду 11.06.2018, в перший за вихідним робочий день.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно здійснено розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, та на які вони посилаються як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційних скарг, скасування, зміни чи визнання нечинним оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за їх подання і розгляд покладаються на скаржників.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Аудиторської палати України та Аудиторської фірми "Ідеал" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 22.11.2018 у справі №910/7622/18 - без змін.

Матеріали справи №910/7622/18 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

повний текст постанови складено 01.04.2019

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Л.В. Чорна

Т.І. Разіна