ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2019 р. м. Київ Справа№ 910/4151/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Чорної Л.В.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Вайнер Є.І.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 12.02.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2018 (повний текст підписано 29.08.2018)

у справі №910/4151/18 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про визнання недійсним договору та додаткових угод до нього

В судовому засіданні 12.02.2019 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання недійсним договору № 13-202-ВТВ від 04.01.2013 на купівлю-продаж природного газу та додаткових угод до нього №1-19/1.

Позов обґрунтований тим, що укладений договір на купівлю-продаж природного газу №13-202-ВТВ від 0401.2013 та додаткові угоди до нього суперечать вимогам законодавства, оскільки нормативно-правові акти не передбачають та не припускають можливість покриття для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат покупця (ВТВ), що виникають в діяльності газорозподільного підприємства, за рахунок інших джерел, крім тарифів на розподіл природного газу відповідної складової. В той час можливість позивача розраховуватись за природний газ для потреб ВТВ прямо та безпосередньо залежить від наявності та суми передбаченої в тарифі на розподіл природного газу. Посилаючись на ст.ст. 203, 215, 207 ЦК України позивач просить визнати недійсним договір на купівлю-продаж природного газу №13-202-ВТВ від 04.01.2013.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2018 у справі №910/4151/18 в позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову, суд дійшов висновку, про відсутність порушених прав позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з вищезазначеним рішенням, позивач 20.09.2018 звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована неповним з'ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваному рішенні обставинам справи.

Апелянт зазначає, що судом не було враховано, що внаслідок бездіяльності третіх осіб - органів державної влади (Міненерговугілля України та НКРЕКП України), що полягають у невиконанні норм ст. 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 9 Закону України «Про природні монополії», а також Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджених наказом Мінпаливенерго від 30 травня 2003 № 264, та дій третіх осіб знайшли своє відображення в частині неповного включення обсягів ВТВ та Втр позивача при прийнятті актів Міненерговугілля України та НКРЕКП України, тариф на розподіл природного газу, встановлений для ПАТ «Луганськгаз» не відповідає критеріям економічної обґрунтованості, оскільки передбачає неповну компенсацію нормативних витрат газу (ВТВ та Втр) під час здійснення його господарської діяльності. Дії третіх осіб призводять до неможливості повної оплати позивачем (п. 6.1. Договору) того обсягу природного газу, який не було враховано при встановленні тарифів на розподіл природного газу.

Звертає увагу на те, що ПАТ «Луганськгаз» надає послуги з розподілу природного газу та є Оператором газорозподільної системи на території Луганської області. Вартість послуг з розподілу природного газу, що надається ПАТ «Луганськгаз», є регульованою.

Апелянт вказує, що судом не враховано те, що при укладенні договору сторони виходили з презумпції правомірності рішень Міненерговугілля України, НКРЕКП України вимог вищезазначених законодавчих та підзаконних нормативних актів, а тариф на розподіл природного газу для позивача повинен був враховувати більший обсяг природного газу для потреб ВТВ та Втр, та який би повністю покривав витрати на природний газ, придбаний за Договором, а відтак дозволив би уникнути настання обставин, відповідно до яких ПАТ «Луганськгаз» було змушене звернутись до суду із зазначеним позовом.

Наголошує, що чинна редакція оскаржуваного договору унеможливлює здійснення ПАТ «Луганськгаз» належним чином своєї господарської та фінансово - економічної діяльності. Товариство не могло передбачити зміну обставин, які відбулися. З вищевказаного випливає те, що ПАТ «Луганськгаз» одноосібно несе ризик зміни зазначених обставин.

На переконання скаржника, оскільки позивач, як суб'єкт природної монополії, обмежений у своєму праві здійснення інших видів господарської діяльності (розділ II Ліцензійних умов з розподілу), зважаючи що діяльність з розподілу природного газу здійснюється позивачем в умовах імперативного державного регулювання, в тому числі, в частині встановлення тарифів на транспортування природного газу газорозподільними мережами (ст. 4 Закону України «Про ринок природного газу», ст.ст. 4, 5 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», ст.ст. 4, 8, 9, 10 Закону України «Про природні монополії» - загальні норми, які вказують що розподіл газу - монополія та, що державну політику на ринку газу визначають та здійснюють Міненерго та НКРЕКП), тариф на розподіл природного газу є основним джерелом фінансування діяльності позивача.

Апелянт вказує, що судом також не враховано, що нормативно-правові акти, що регулюють ринок природного газу, не передбачають та не припускають можливості покриття ВТВ, що виникають в діяльності газорозподільного підприємства, за рахунок будь-яких інших джерел, окрім тарифу на розподіл газу.

Отже, на думку скаржника можливість ПАТ "Луганськгаз" розраховуватись за природний газ для потреб ВТВ прямо та безпосередньо залежить від наявності та суми передбаченої в тарифі на розподіл природного газу відповідної складової.

Апелянт вважає, що встановлення заниженої ціни газу НКРЕКП за договором №13-202-ВТВ від 04.01.2013 та додатковими угодами до нього №1-19/1 є порушенням ст. 3, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач зазначає, що наявність укладеного між сторонами договору та додаткових угод свідчить про те, що обидві сторони бажали укласти договір та угоди, і що їхній зовнішній вираз волі (волевиявлення) відповідає внутрішній волі.

Звертає увагу, що відповідачем було вчинено дії, які свідчать про схвалення спірного договору та додаткових угод, зокрема, прийнято поставлений газ, підписано акти приймання - передачі природного газу, проведено часткову оплату прийнятого від відповідача природного газу та проведено звірку взаєморозрахунків.

Вказує, що позивачем не обґрунтовано, в чому саме оскаржуваний правочин суперечить нормам законодавства, інтересам держави та суспільства, а в обґрунтування власної позиції безпідставно посилається на рішення Луганського окружного адміністративного суду, які оскаржені НКРЕКП, та не мають жодного відношення до правовідносин між позивачем та відповідачем.

На думку відповідача, оспорюваний договір та додаткові угоди до нього жодним чином не суперечать та не можуть суперечити законодавству України, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, а твердження позивача з цього приводу є необґрунтованими, безпідставними та не підтверджені жодними належними доказами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

25.06.2018 на виконання Указу Президента України №454/2017 від 29.12.2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах", яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті "Голос України" №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене, Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Відповідно до акту прийняття - передачі судових справ від 02.10.2018 справу №910/4151/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача 11.10.2018 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Разіна Т.І., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2018 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2018 у справі №910/4151/18 залишено без руху у зв'язку з неподанням доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

26.10.2018 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу платіжного доручення № 1 від 23.10.2018 на підтвердження оплати судового збору в розмірі 2643,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2018 у справі №910/4151/18 поновлено позивачу строку на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача, розгляд справи призначено на 28.11.2018.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2018 відкладено розгляд справи на 12.12.2018, приймаючи до уваги неявку представників сторін та задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018, у зв'язку з перебуванням судді Разіної Т.І. у відпустці для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Чорна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 у справі №910/4151/18 колегією суддів у визначеному складі відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 12.02.2019.

11.12.2018 та 07.02.2019 від представника позивача надійшли тотожні клопотання про призначення судової економічної експертизи у справі.

Звертаючись з вищезазначеним клопотанням, представник позивача просить поставити на вирішення експерта наступні питання:

- Чи міг ПАТ «Луганськгаз» з урахуванням принципу побудови газорозподільних мереж не використовувати газ для виробничо-технологічних витрат (ВТВ) та нормативних втрат, а також чи міг він відмовитися від прийняття цього газу від ПАТ «НАК «Нафтогаз України»?

- Який фактичний обсяг втрати газу відбувся під час транспортування газу газорозподільними та внутрішньобудинковими мережами ПАТ «Луганськгаз» у 2014- 2016 роках?

- Який розмір виробничо-технологічних втрат природного газу у 2014-2016 роках повинен становити для ПАТ «Луганськгаз» відповідно до Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264, Методики визначення питомих втрат природного газу при його вимірюванням побутовими лічильниками в разі не приведення об'єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.10.2003 № 595 (далі - Методики)?

- Якою є різниця (якщо є) між фактично понесеним розміром виробничо - технологічних втрат природного газу ПАТ «Луганськгаз» у 2014-2016 роках та розміром виробничо-технологічних втрат природного газу у 2014-2016 роках, розрахованим для ПАТ «Луганськгаз» відповідно до Методик. Якщо є така різниця, чи підтверджується документально понесення ПАТ «Луганськгаз» витрат на придбання газу для виробничо - технологічних втрат і у якому розмірі?

- Який обсяг ВТВ в кубічних метрах закладено до тарифів, встановлених НКРЕКП для ПАТ «Луганськгаз» у 2014-2016 роках?

- Який обсяг ВТВ залишився без компенсації в зазначених тарифах? В залежності від розрахованого відповідно до Методик? Залежно від фактично витраченого для потреб ВТВ та Втр ПАТ «Луганськгаз» обсягу природного газу?

- За який обсяг фактично отриманого природного газу для потреб ВТВ ПАТ «Луганськгаз» могло розраховуватись перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за рахунок коштів встановлених тарифів за цінами, що діяли протягом періоду 2014-2016 років?

- Яку суму вартості природного газу для потреб ВТВ мало змогу компенсувати ПАТ «Луганськгаз» за рахунок коштів, передбачених в тарифах, встановлених постановами НКРЕКП?

- Наскільки погіршились чи поліпшились умови господарювання для ПАТ 'Луганськгаз" через фінансово-економічні фактори державного регулювання цін та тарифів, обсягів ВТВт та Втр у 2017 році, порівняно з тими, які існували у 2014-2016 роках станом на сьогоднішній день? Як можна оцінити ступінь відповідних змін?

- Чи була у ПАТ "Луганськгаз " фінансова можливість здійснити розрахунок в повному обсязі за договором купівлі-продажу природного газу договором № 13-202-ВТВ від 04.01.2013 за рахунок власних обігових коштів при встановленому НКРЕКП тарифі?

- Через які елементи системи газопостачання втрачався газ під час його транспортування газорозподільними мережами?

- Чи міг ПАТ «Луганськгаз» припинити розподіл природного газу?

Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судовою експертизою є дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Як встановлено ч. 1 ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Тобто експертиза призначається, коли для вирішення справи необхідні спеціальні знання в певній галузі, а призначення судової експертизи є правом господарського суду, яке він використовує для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні спору і потребують спеціальних знань.

Зі змісту спірних правовідносин колегія суддів не вбачає необхідності в призначенні судової експертизи у даній справі, з огляду на те, що предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору № 13-202-ВТВ від 04.01.2013 на купівлю-продаж природного газу та додаткових угод до нього №31-19/1, позивачем не обґрунтовано необхідності застосування спеціальних знань для перевірки правочинів вимогам закону.

Явка представників сторін

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 12.02.2019 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 12.02.2019 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

04.01.2013 між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач, продавець) та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» укладено договір на купівлю-продаж природного газу №13-202-ВТВ.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат покупця (п.1.2. договору).

В подальшому до вказаного договору вносилися зміни шляхом укладення додаткових угод № 1-19/1.

Відповідно до п. 5.2. договору ціна за 1000 куб.м. газу на момент укладення цього договору становить 3 509,00 грн. без ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу регульованим тарифом.

Позов обґрунтований тим, що укладений договір на купівлю-продаж природного газу №13-202-ВТВ від 04.01.2013 та додаткові угоди до нього суперечить вимогам законодавства, оскільки нормативно-правові акти не передбачають та не припускають можливість покриття для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат покупця (ВТВ), що виникають в діяльності газорозподільного підприємства, за рахунок інших джерел, крім тарифів на розподіл природного газу відповідної складової. В той час можливість позивача розраховуватись за природний газ для потреб ВТВ прямо та безпосередньо залежить від наявності та суми передбаченої в тарифі на розподіл природного газу.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що сторони є вільними в укладенні договору, позивачем були вчинені дії, які свідчать про схвалення спірного договору, отже, підстави для визнання недійсним договору відсутні. Крім того, на виконання вимог договору, відповідачем було поставлено природний газ, в свою чергу позивач за поставлений газ розрахувався частково, у зв'язку з чим останній звернувся до суду про стягнення заборгованості за спірним договором.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд дійшов висновку про безпідставність та недоведеність заявлених позовних вимог.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

В силу положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається зі спірного договору, сторони дійшли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Аналогічні положення містяться і в статті 180 ГК України.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Обґрунтовуючи неможливість оплати природного газу, позивач посилається на те, що НКРЕКП при формуванні тарифу на розподіл природного газу для Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» не було враховано більшого обсягу природного газу для потреб ВТВ, який би повністю охоплював величину природного газу придбаного за Договором № 13- 202-ВТВ, а відтак дозволив би уникнути настання обставин непереборної сили - форс-мажорні обставини.

На виконання умов Договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 654 258 774,60 грн., що підтверджено актами приймання передачі природного газу, а саме:

1.Акт приймання-передачі природного газу від 13.01.2013 у обсязі 9 845,413 тис.куб.м. за січень 2013 на суму 42 715 072,55 грн.

2.Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2013 у обсязі 12 232,873 тис.куб.м. за лютий 2013 на суму 53 073 249,21 грн.

3.Акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2013 у обсязі 10 963,525 тис.куб.м. за березень 2013 на суму 47 566 086,44 грн.

4.Акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2013 у обсязі 1 301,854 тис.куб.м. за квітень 2013 на суму 5 618 978,92 грн.

5.Акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2013 у обсязі 1 028,209 тис.куб.м. за травень 2013 на суму 4 437 889,89 грн.

6.Акт приймання-передачі природного газу від 30.06.2013 у обсязі 101,928 тис.куб.м. за червень 2013 на суму 439 935,11 грн.

7.Акт приймання-передачі природного газу від 31.07.2013 у обсязі 52,128 тис.куб.м. за липень 2013 на суму 220 806,70 грн.

8.Акт приймання-передачі природного газу від 31.08.2013 у обсязі 52,128 тис.куб.м. за серпень 2013 на суму 220 981,86 грн.

9.Акт приймання-передачі природного газу від 30.09.2013 у обсязі 70,846 тис.куб.м. за вересень 2013 на суму 300 331,50 грн.

10.Акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2013 у обсязі 5 009,652 тис.куб.м. за жовтень 2013 на суму 21 236 996,91 грн.

11.Акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2013 у обсязі 4 501,094 тис.куб.м. за листопад 2013 на суму 19 081 109,70 грн.

12.Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2013 у обсязі 5 938,987 тис.куб.м. за грудень 2013 на суму 25 176 648,71 грн.

13.Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 у обсязі 9 482,833 тис.куб.м. за січень 2014 на суму 36 299 829,55 грн.

14.Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2014 у обсязі 10 536,799 тис.куб.м. за лютий 2014 на суму 40 334 360,81 грн.

15.Акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2014 у обсязі 4 700,329 тис.куб.м. за березень 2014 на суму 17 992 633,80 грн.

16.Акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2014 у обсязі 1 341,390 тис.куб.м. за квітень 2014 на суму 6 623 944,79 грн.

17.Акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2014 у обсязі 1 215,453 тис.куб.м. за травень 2014 на суму 7 042 840,30 грн.

18.Акт приймання-передачі природного газу від 30.06.2014 у обсязі 909,278 тис.куб.м. за червень 2014 на суму 5 281 501,26 грн.

19.Акт приймання-передачі природного газу від 31.07.2014 у обсязі 52,251 тис.куб.м. за липень 2014 на суму 303 497,64 грн.

20.Акт приймання-передачі природного газу від 31.08.2014 у обсязі 43,299 тис.куб.м. за серпень 2014 на суму 251 500,34 грн.

21.Акт приймання-передачі природного газу від 30.09.2014 у обсязі 2 073,909 тис.куб.м. за вересень 2014 на суму 12 426 978,87 грн.

22.Акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2014 у обсязі 2 879,183 тис.куб.м. за жовтень 2014 на суму 17 252 225,77 грн.

23.Акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2014 у обсязі 3 976,372 тис.куб.м. за листопад 2014 на суму 24 926 603,63 грн.

24..Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2014 у обсязі 4 782,913 тис.куб.м. за грудень 2014 на суму 34 665 979,47 грн.

25.Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 у обсязі 5 523,024 тис.куб.м. за січень 2015 на суму 40 030 215,20 грн.

26.Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2015 у обсязі 4 618,331 тис.куб.м. за лютий 2015 на суму 32 342 541,46 грн.

27.Акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2015 у обсязі 4 252,014 тис.куб.м. за березень 2015 на суму 46 431 482,64 грн.

28.Акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2015 у обсязі 2 248,047 тис.куб.м. за квітень 2015 на суму 20 651 638,81 грн.

29.Акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2015 у обсязі 804,909 тис.куб.м. за травень 2015 на суму 7 010 049,07 грн.

30.Акт приймання-передачі природного газу від 30.06.2015 у обсязі 971,572 тис.куб.м. за червень 2014 на суму 8 211 804,26 грн.

31.Акт приймання-передачі природного газу від 31.07.2015 у обсязі 752,331 тис.куб.м. за липень 2015 на суму 6 365 352,22 грн.

32.Акт приймання-передачі природного газу від 31.08.2015 у обсязі 807,993 тис.куб.м. за серпень 2015 на суму 6 836 299,50 грн.

33.Акт приймання-передачі природного газу від 30.09.2015 у обсязі 1 049,157 тис.куб.м. за вересень 2015 на суму 8 876 749,51 грн.

34.Акт приймання-передачі природного газу від 31.11.2015 у обсязі 2 499,837 тис.куб.м. за листопад 2015 на суму 20 828 601,89 грн.

35.Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2015 у обсязі 3 980,175 тис.куб.м. за грудень 2015 на суму 33 184 056,31 грн.

Згідно п. 5.1. Договору ціна (граничний рівень цін) на газ установлюються Національною комісією регулювання енергетики України (НКРЕ).

Матеріалами справи підтверджується, що протягом дії договору № 13-202-ВТВ від 04.01.2013 позивач отримував природний газ та погоджувався на його ціну, в тому числі й шляхом укладення додаткових угод щодо ціни на природний газ, при цьому був обізнаний щодо встановлених тарифів, тому обставини, зазначені у Сертифікаті № 6224 Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 19.04.2016 не є непереборною силою (Форс-мажорними обставинами) в розумінні статті 617 ЦК України щодо виконання обов'язку зі сплати заборгованості, та відповідно не є підставою для звільнення позивача як від виконання основного зобов'язання щодо оплати природного газу так і від відповідальності за його невиконання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 у справі № 911/1173/16.

Також свою позицію відносно сертифікатів Торгово-промислової палати України у подібних правовідносинах висловив й Верховний Суд в постанові від 11.04.2018 у справі № 904/4470/16.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що посилання позивача на сертифікат Торгово-промислової палати є необґрунтованим та безпідставним.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що укладаючи договір та додаткові угоди до нього, позивач погоджувався щодо ціни газу. Крім того, відповідач не може вплинути на формування тарифу на розподіл природного газу для ПАТ по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», в той час як перегляд рівня тарифу здійснюється як за ініціативою суб'єкта господарювання (в даному випадку позивача), так і НКРЕ за умови відповідного обґрунтування такого перегляду (пункт 4.1 Процедури встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики 03.04.2013 №369).

Крім того, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» про стягнення заборгованості за Договором № 13-202-ВТВ від 04.01.2013 на купівлю-продаж природного газу в розмірі 247 801 675 грн. 24 коп. Рішенням Господарського суду Луганської області від 10.01.2018 у справі № 913/785/17 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» борг за Договором №13-202-ВТВ від 04.01.2013 в сумі 247 799 351,54 грн., з яких 170 642 343,89 грн. сума основної заборгованості за договором, 33 927 987,15 грн. пені, 8 331 852,86 грн. 3% річних, 34 897 167,64 грн. інфляційних втрат та 240 000,00 грн. судового збору.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2018 у справі № 913/785/17 зупинено провадження до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ПАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз".

Твердження позивача, викладені в апеляційній скарзі про те, що оскаржуваний правочин суперечить нормам законодавства, інтересам держави та суспільства є необґрунтованими та не підтвердженими належними та допустимими доказами у справі.

Посилання апелянта на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 31.01.2018 у справі № 812/1716/17, яким визнано протиправною бездіяльність НКРЕКП, щодо незабезпечення належного розгляду заяви ПАТ «Луганськгаз» про перегляд тарифу на транспортування природного газу є безпідставними, та не мають жодного відношення до правовідносин між позивачем та відповідачем у даній справі.

Щодо заявлених відповідачем доводів про застосування строків позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

За загальним правилом, сформульованим, у тому числі й, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Водночас позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № Б-39/189-08.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності, оскільки права позивача не є порушеними.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відмову в позові.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає обґрунтованими з вищевикладених підстав.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2018 у справі №910/4151/18.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2018 у справі №910/4151/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2018 у справі №910/4151/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/4151/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 29.03.2019 після виходу головуючого судді з відпустки за сімейними обставинами.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Л.В. Чорна

А.І. Тищенко