ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року

Львів

№ 857/1006/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Іщук Л. П.,

суддів - Кухтея Р. В., Носа С. П.,

за участю секретаря судового засідання - Джули В. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року, ухвалене головуючим суддею Борискіним С. А. о 10:06 год у м. Рівному, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

11 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради, в якому просила зобов'язати відповідача нараховувати та сплачувати за неї єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 18 квітня 2017 року по 04 листопада 2019 року.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував, що позивач не отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а тому сплата за неї єдиного внеску не може здійснюватись за рахунок коштів державного бюджету, навіть за умови перебування її у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Позивач подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін.

В судове засідання з розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до частини четвертої статті 229, статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь головуючого судді, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно з наказом Рівненської дирекції ПАТ «Укрпошта» Поштамт-Центр поштового зв'язку № 1 від 12 квітня 2017 року № 461-к «Про надання відпусток по догляду за дитиною віком до 3-х років» ОСОБА_1, як бабуся, відбула у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років на період з 18 квітня 2017 року по 04 листопада 2019 року.

20 вересня 2018 року позивач звернулася до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради із заявою про нарахування та сплату за неї єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на період відпустки по догляду за дитиною віком до трьох років з 18 квітня 2017 року по 04 листопада 2019 року.

Листом відповідача від 26 вересня 2018 року №Д-1970 повідомлено ОСОБА_1 про відсутність підстав для нарахування та сплати за неї єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки вона не перебуває на обліку в Управлінні та жодних видів допомог чи компенсаційних виплат не отримує.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що законодавцем надано право близьким родичам перебувати у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та передбачено, що вказана відпустка зараховується як до загального, так і до безперервного стажу роботи, а тому відповідач зобов'язаний нараховувати та сплачувати за позивача єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пунктів 1, 15 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, органи, які виплачують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, усиновленні дитини, а також особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

За змістом частини другої статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Згідно з частиною першою статті 9 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню та сплачуються внески (нею, роботодавцем) на страхування, якщо інше не передбачено законодавством.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що правовою підставою для нарахування особі страхового стажу за період її перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є сплата відповідних страхових внесків самостійно, а у разі отримання нею відповідно до закону допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, усиновленні дитини їх сплата здійснюється органом, який виплачує таку допомогу.

Порядок призначення і виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку був визначений розділом IV Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі - Закон № 2811-XII) та Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок № 1751).

Відповідно до статті 15 Закону № 2811-XII допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надавалась у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130,00 грн.

Разом з тим, розділ IV Закону № 2811-XII виключено Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII.

Зазначені зміни, згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» набрали чинності з 01 липня 2014 року.

Кабінет Міністрів України постановою від 25 червня 2014 року № 208 затвердив зміни, що вносяться до Порядку № 1751, зокрема розділ «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» Порядку № 1751 виключено.

Згідно з прийнятими Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» та постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 208 «Про внесення змін до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» призначення державної допомоги на догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 1 липня 2014 року припинено; для осіб, у яких закінчився строк виплати допомоги при народженні першої дитини, яка виплачується 24 місяці (на дітей, народжених до 30 червня 2014 року), на наступних 12 місяців призначається допомога до досягнення дитиною трирічного віку в розмірі 130 грн; особам, які отримують допомогу при народженні - зараховують в страховий стаж час отримання допомоги при народженні.

У зв'язку зі скасуванням виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку внесено відповідні зміни до Закону № 2464-VI.

Таким чином, з метою збереження права громадян на зарахування їм часу догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до трудового стажу, органами соціального захисту населення здійснюються відрахування до Пенсійного фонду України за непрацюючих одержувачів допомоги при народженні дитини та осіб, яким здійснюється виплата допомоги до досягнення дитиною трирічного віку.

Враховуючи викладене, а також те, що перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, ОСОБА_1 не отримує ні допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, ні при народженні дитини чи усиновленні дитини, а тому Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради позбавлене обов'язку сплачувати за неї єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на період згаданої відпустки, що судом першої інстанції враховано не було.

З огляду на вказані обставини, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для їх задоволення.

За наведених обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради задовольнити.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року у справі № 460/2592/18 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про зобов'язання вчинити дії відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя

Л. П. Іщук

судді

Р. В. Кухтей

С. П. Нос

Повне судове рішення складено 01 квітня 2019 року.