ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 р.

Справа № 2040/6180/18

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Григорова А.М. , Шевцової Н.В. ,

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків, повний текст складено 16.10.18 року по справі № 2040/6180/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якій, з урахуванням уточнень, просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 22 червня 2018 року № 374-к «Про внесення змін до наказу Головного управління від 31.01.2017 №77-к, встановлення та виплату надбавки за вислугу років на державній службі ОСОБА_1А.»; визнати за позивачем стаж державної служби за періоди служби в органах МВС України: з 28 квітня 1993 року по 09 червня 2006 року, з 10 червня 2006 року по 29 січня 2007 року, з 29 січня 2007 року по 26 липня 2007 року, з 26 липня 2007 року по 16 жовтня 2007 року, з 16 жовтня 2007 року по 20 січня 2009 року та з 20 січня 2009 року по 27 жовтня 2011 року до затверджених судом періодів стажу державної служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірний наказ є незаконним, оскільки винесений на підставі листа ОСОБА_2 агентства України з питань державної служби від 30.05.2018 року № 4097/13-18 щодо незарахування до стажу державної служби певних періодів служби в ОВС, проте, вказаний лист має інформативний характер та не має статусу нормативного, водночас, на думку позивача, служба в ОВС повинна зараховуватись до стажу державної служби, оскільки йому присвоєно спеціальні званні міліції, а підрозділи, в яких працював позивач, входять до структури МВС України. Також, позивач вказував, що Методика щодо зарахування (включення) до стажу державної служби періодів роботи (служби) колишніх працівників і осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, суперечить приписам Постанови КМ України № 283 від 03.05.1994 року «Про порядок обчислення стажу державної служби».

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 року та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що суд першої інстанції відмовив у зарахуванні до стажу державної служби періодів його служби в ОВС, виходячи з норм п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 року, які застосовувались до 10.06.2006 року (до часу коли Порядок було доповнено новими спеціальними нормами до п. 3 Порядку, що стосувались служби в ОВС). Вважає, що з урахуванням наявності норм абзацу 22 п. 3 порядку, які набули чинності з 30.01.2017 року та прямо передбачали, що до стажу державної служби включається час служби на посадах рядового та начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури Міністерства внутрішніх справ, - період його служби в ОВС з 30 січня 2007 року по 27 жовтня 2011 року підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції правомірним, суд першої інстанції повно та всесторонньо дослідивши матеріали справи і вказані доводи відповідача, згідно з вимогами чинного законодавства, виніс законне та обґрунтоване рішення. Вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволені апеляційної скарги, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 року залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивача було призначено наказом відповідача від 31.01.2017 року № 77-к на посаду головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Балаклійському, Барвінківському, Борівському, Ізюмському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель за результатами конкурсу.

Позивачу з 01.02.2017 року встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 3 % посадового окладу як такому, що станом на 01.02.2017 року має стаж державної служби 01 рік 01 місяць 05 днів.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 03.05.2017 року № 389-к до наказу від 31.01.2017 №77-к було внесено зміни, шляхом викладення третього абзацу у наступній редакції: «Надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 50% посадового окладу як такому, що станом на 01.02.2017 року має стаж державної служби 19 років 07 місяців 07 днів».

Підставою для внесення змін до наказу слугувала довідка Управління кадрового забезпечення ГУ ОСОБА_2 поліції у Харківській області від 21.04.2017 року № 2459/119-12/01-17, довідка Управління поліції охорони в Харківській області від 18.04.2017 року № 155343/40/02-2017.

Так, у відповідності до названої довідки Управління кадрового забезпечення ГУ ОСОБА_2 поліції у Харківській області, позивач проходив службу в ОВС з 28.04.1993 року по 27.10.2011 року на таких посадах:

- 28.04.1993 року - 01.06.1993 року - міліціонер взводу ПП служби ОВС Ізюмського району міліції, старший сержант міліції (заробітна плата виплачувалась за рахунок коштів місцевого бюджету);

- 01.06.1993 року - 01.11.1994 року - командир відділення роти ППСМ ВВС Ізюмського району старший сержант міліції (заробітна плата виплачувалась за рахунок коштів місцевого бюджету);

- 01.11.1994 року - 01.01.1998 року - інспектор дорожньої міліції Південно-Східного відділу дорожньої міліції при УДАІ УМВС України в Харківській області, старший прапорщик міліції (заробітна плата виплачувалась за рахунок коштів державного та місцевого бюджету);

- 01.01.1998 року - 01.06.1998 року - інспектор ДПС Ізюмського ВДМ ДАІ УМВС України в Харківській області, прапорщик міліції (заробітна плата виплачувалась за рахунок коштів державного та місцевого бюджету);

- 01.06.1998 року - 30.08.2005 року - інспектор ДПС окремої роти ДПС № 3 ДАІ УМВС України в Харківській області, прапорщик міліції (заробітна плата виплачувалась за рахунок коштів місцевого бюджету);

- 30.08.2005 року - 03.05.2006 року - інспектор ДПС взводу ДПС «Кобра» м.д. Ізюм при УМВС України в Харківській області (заробітна плата виплачувалась за рахунок коштів місцевого бюджету);

- 03.05.2006 року - 26.07.2007 року - інспектор патрульної служби взводу ПС Балаклійського РВ УМВС України в Харківській області, прапорщик міліції (заробітна плата виплачувалась за рахунок коштів місцевого бюджету);

- 26.07.2007 року - 16.10.2007 року - інспектор ДПС групи ДПС (по обслуговуванню Балаклійського району Харківської області) МВ № 4 ДАІ при ГУМВС України по Харківській області, прапорщик міліції (заробітна плата виплачувалась за рахунок коштів місцевого бюджету);

- 16.10.2007 року - 20.01.2009 року - інспектор ДПС групи ДПС відділення ДАІ з обслуговування Балаклійського району та ОСОБА_3 України по Харківській області, прапорщик міліції (заробітна плата виплачувалась за рахунок коштів місцевого бюджету);

- 20.01.2009 року - 27.10.2011 року - інспектор ДПС взводу ДПС, місце дислокації м. Ізюм батальйону ДПС ( для обслуговування доріг державного значення) ГУМВС України по Харківській області, прапорщик міліції (заробітна плата виплачувалась за рахунок коштів місцевого бюджету).

З зазначеної довідки також встановлено, що підрозділи, в яких проходив службу позивач, входили до структури МВС України, посади, які він обіймав є посадами молодшого складу міліції, до апарату ОВС не відносились.

Також, у вказані довідці зазначено, що позивачу було присвоєно перше спеціальне звання молодшого складу міліції «сержант міліції» наказом ВВС Ізюмського району від 28.04.1993 року № 72 о/с.

ОСОБА_2 агентства України з питань державної служби від 30.05.2018 року № 4097/19-18 відповідачеві було надано роз’яснення з приводу зарахування до стажу державної служби окремих періодів служби позивача.

Так, у роз’ясненні вказано, що до стажу державної служби позивача не зараховується період служби з 28.04.1993 року по 09.10.2006 року. Періоди служби з 29.01.2007 року та надалі можуть бути зараховані до стажу державної служби за умови, що підрозділи, в яких працював позивач, входили до апарату ОВС, а не діяли при ньому.

На підставі названого листа відповідачем 12.06.2018 року прийнято наказ № 374-к, яким було внесено зміни до наказу 31.01.2017 року №77-к (зі змінами, згідно наказу від 03.05.2017 року № 389-к) та викладено абзац третій у наступній редакції: «Надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 3 % посадового окладу як такому, що станом на 01.02.2017 року має стаж державної служби 01 рік 08 місяців 26 днів».

Позивача повідомлено про вказані зміни листом від 02.07.2018 року та запропоновано повернути зайво сплачені кошти за період з лютого 2017 року по травень 2018 року в сумі 30 983,66 грн.

Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернувся за захистом свої прав у судовому порядку, оскільки вважав, що відповідач протиправно зменшив його надбавку за вислугу років, що впливає на можливість одержання додаткових відпусток та, у свою чергу, свідчить про відсутність підстав для повернення зайво сплачених коштів.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність наказу № 374-к «Про внесення змін до наказу Головного управління від 31.01.2017 року № 77-к, встановлення та виплату надбавки за вислугу років на державній службі ОСОБА_1А.» від 22 червня 2018 року, оскільки у відповідача відсутні підстави для зарахування до стажу державної служби позивачу період роботи в ОВС з 28.04.1993 року по 09.06.2006 року через ті обставини, що Порядок обчислення стажу державної служби, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283 в редакції, чинній на момент його прийняття та у подальших редакціях, проте, до прийняття Постанови КМ № 804 від 07.06.2006 року, яка набрала чинності 10.06.2006 року та якою до Порядку № 283 були внесені зміни в п. 3 шляхом його доповнення абзацом наступного змісту: «До стажу державної служби включається також: час служби в органах внутрішніх справ на посадах рядового та начальницького складу» не передбачав зарахування до стажу державної служби службу в ОВС на посадах рядового та молодшого начальницького складу».

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VІІІ (далі ОСОБА_4 № 889-VІІІ), який набрав чинності з 01 травня 2016 року, встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно до п. 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII (далі - ОСОБА_4 № 3723-XII) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

На підставі п. 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VІІІ стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Так, згідно з ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Абзацами 1, 2 та 3 пункту 2 Порядку № 283 встановлено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у ст. 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.

Вказаний Порядок № 283 втратив чинність 01.05.2016.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 р. № 229 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (далі Порядок № 229).

Відповідно до ч. 4 Порядку № 229 від 25.03.2016 року стаж державної служби обчислюється відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу». До стажу державної служби зараховуються, крім іншого, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про державну службу» до стажу державної служби зараховуються зокрема час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Стаж державної служби обчислюється відповідно до ст. 46 Закону України «Про державну службу» та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року № 229.

Відповідно до ст. 16 Розділу VІ «Служба в міліції» Закону України «Про міліцію» , який втратив чинність 07.11.2015 р., особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

Відповідно ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Матеріали справи свідчать , що ОСОБА_1 проходив службу у період з 28 квітня 1993 року по 09 червня 2006 року, з 10 червня 2006 року по 29 січня 2007 року, з 29 січня 2007 року по 26 липня 2007 року, з 26 липня 2007 року по 16 жовтня 2007 року, з 16 жовтня 2007 року по 20 січня 2009 року та з 20 січня 2009 року по 27 жовтня 2011 в органах внутрішніх справ , які входили до структури МВС України, про що свідчать дані з інформаційної довідки Управління поліції охорони в Харківській області № 155343/40/02-2017 від 18.04.2017 року та довідки Управління кадрового забезпечення Головного управління національної поліції в Харківській області № 2459/119-12/01-17 від 21.04.2017 року (а.с. 18-21), перебував на відповідних посадах з присвоєнням спеціальних звань міліції, які не відноситься до молодшого начальницького складу відповідно до п. 1 Постанови Верховної Ради України № 3135-12 від 22.04.1993 року «Про спеціальні звання, формений одяг та знаки розрізнення в органах внутрішніх справ України».

Таким чином, враховуючи вимоги ст. 46 Закону України «Про державну службу» та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року № 229 колегія суддів дійшла висновку про те, що періоди служби позивача в органах МВС України: з 28 квітня 1993 року по 09 червня 2006 року, з 10 червня 2006 року по 29 січня 2007 року, з 29 січня 2007 року по 26 липня 2007 року, з 26 липня 2007 року по 16 жовтня 2007 року, з 16 жовтня 2007 року по 20 січня 2009 року та з 20 січня 2009 року по 27 жовтня 2011 мають бути включені до стажу державної служби .

Однак, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області в порушення наведених вимог Закону України «Про державну службу» та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року № 229 , обраховуючи стаж державної служби періоди з 30.01.2007 по 26.07.2007, з 26.07.2007 по 16.10.2007, з 16.10.2007 по 20.01.2009 та з 20.01.2009 по 27.10.2011, не зарахувало до стажу державної служби позивачу з посиланням на те , що позивач обіймав посади особи рядового та начальницького складу органу внутрішніх справ, що не належали до апарату органів внутрішніх справ з посиланням на пункт 3.1.2 Методики щодо зарахування (включення) до стажу державної служби періодів роботи (служби) колишніх працівників і осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, що затверджена наказом Головного управління державної служби України, Міністерства праці та соціальної політики України від 12.10.2007 № 270/551, постановою правління Пенсійного фонду України від 12.10.2007 № 18-10 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 05.11.2007 за№ 1243/14510).

Колегія суддів звертає увагу на те , що в даному випадку підлягають застосуванню саме вимоги Закону України «Про державну службу» та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року № 229, а не пункти Методики , оскільки ОСОБА_4 має вищу юридичну сила , а Методика прийнята на виконання вимог закону та передбачає технічну процедуру реалізації таких вимог . Крім того , на момент обчислення Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області стажу позивача вказана методика втратила чинність з 14.06.2016.

Неврахування відповідачем до стажу державного служби періодів роботи позивача з 30.01.2007 по 26.07.2007, з 26.07.2007 по 16.10.2007, з 16.10.2007 по 20.01.2009 та з 20.01.2009 по 27.10.2011 призвело до прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області протиправного наказу від 22 червня 2018 року № 374-к «Про внесення змін до наказу Головного управління від 31.01.2017 №77-к, встановлення та виплату надбавки за вислугу років на державній службі ОСОБА_1А.» .

Визначені вище обставини не були взяти до уваги при розгляді справи в суді першої інстанції.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_2 проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об'єднаного королівства» (заява № 22414/93) зазначив, що ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «ОСОБА_5 проти України»).

Виходячи з вищевикладеного та з метою повного та належного захисту прав позивача колегія суддів дійшла висновку щодо необхідності часткового задоволення вимог та визнання протиправним і скасування наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 22 червня 2018 року № 374-к “Про внесення змін до наказу Головного управління від 31.01.2017 №77-к, встановлення та виплату надбавки за вислугу років на державній службі ОСОБА_1А.” та зобов"язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області при розрахунку стажу ОСОБА_1 включити до стажу державної служби періоди служби в органах МВС України: з 28 квітня 1993 року по 09 червня 2006 року, з 10 червня 2006 року по 29 січня 2007 року, з 29 січня 2007 року по 26 липня 2007 року, з 26 липня 2007 року по 16 жовтня 2007 року, з 16 жовтня 2007 року по 20 січня 2009 року та з 20 січня 2009 року по 27 жовтня 2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 року по справі № 2040/6180/18 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 22 червня 2018 року № 374-к «Про внесення змін до наказу Головного управління від 31.01.2017 №77-к, встановлення та виплату надбавки за вислугу років на державній службі ОСОБА_1А.».

Зобов"язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області при розрахунку стажу ОСОБА_1 включити до стажу державної служби періоди служби в органах МВС України: з 28 квітня 1993 року по 09 червня 2006 року, з 10 червня 2006 року по 29 січня 2007 року, з 29 січня 2007 року по 26 липня 2007 року, з 26 липня 2007 року по 16 жовтня 2007 року, з 16 жовтня 2007 року по 20 січня 2009 року та з 20 січня 2009 року по 27 жовтня 2011 року.

В іншій частині в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя

(підпис)

ОСОБА_4

Судді

(підпис) (підпис)

ОСОБА_5 ОСОБА_6

Повний текст постанови складено 01.04.2019 року