Справа № 638/141/19

Провадження № 2/638/26/19

11.03.2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

11.03.2019 Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Шестака О.І.,

за участю секретаря - Калінової А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» про стягнення боргу з заробітньої плати, а також середнього заробітку за весь час затримки повного розрахунку при звільненні,

встановив:

ОСОБА _1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ПрАТ «Рівнеазот», в якому, з урахуванням уточнених вимог, просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з заробітної плати в сумі 37996,97 грн. та середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку при звільненні на день ухвалення судового рішення, з розрахунку 1269,47 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що працював в представництві ПрАТ «Рівнеазот» в м. Києві на посаді головного фахівця з виробничо-технічних питань з 30.05.2017 до 30.03.2018. Раніше, з 2013 р. до 30.05.2017 працював там же за сумісництвом. Був звільнений з посади наказом №562-ВК від 30.03.2018 на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП за угодою сторін. З лютого 2017 р. відповідач невчасно сплачував позивачу заробітну плату, внаслідок чого накопичився борг, який при звільненні не був сплачений та залишається несплаченим до цього часу. Сума боргу складає 37996,97 грн.

Позивач вказує, що згідно отриманої довідки про середню заробітну плату №2455 від 05.12.2018, йому нарахована заробітна плата в січні і лютому 2018 р. в загальному розмірі 49509,31 грн.; виходячи з загальної кількості відпрацьованих годин, зазначеної в довідці, загалом позивач в січні і лютому 2018 р. відпрацював 39 робочих днів. Середньоденна заробітна плата становить: 49509,31:39=1269,47 грн. За період з 01.04.2018 по 11.03.2019 загальна кількість робочих днів становила 235. Таким чином, сума середнього заробітку позивача на день ухвалення рішення суду склала: 1269,47*235=298325,45 грн.

04.03.2019 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив звільнити ПрАТ «Рівнеазот» від відшкодування шкоди, заподіяної затримкою розрахунку при звільненні ОСОБА_1 в повному обсязі.

В обгрунтування зазначеної вимоги, посилаючись на ч. 1 ст. 117 КЗпП України, представник відповідача вказав, що підставою відповідальності власника (підприємства) є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника. На думку ПрАТ «Рівнеазот», наявні поважні причини та об'єктивні обставини, які мають істотне значення та підтверджують відсутність вини щодо несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань по виплаті заробітної плати перед позивачем.

Так, відповідно до Договору №1798 від 25.11.2005, ПАТ «Рівнеазот» здійснює очистку каналізаційних госппобутових та промислових стічних вод усього міста Рівне. РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» має заборгованість перед ПАТ «Рівнеазот», яка станом на 16.05.2017 становила 11238581,67 грн. (справа №918/225/17). Дану заборгованість РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» не в змозі погасити. Відтак, утримання очисних споруд здійснюється за власні кошти ПАТ «Рівнеазот». Такі обставини спричиняють додаткові непередбачувані витрати на забезпечення належної діяльності очисних споруд, оскільки перебої в їх роботі можуть призвести до значного забруднення навколишнього природного середовища в межах усього міста. Приймаючи рішення про стягнення вказаної заборгованості з РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» господарський суд Рівненської області зменшив відшкодування пені до 10% від заявленої суми, внаслідок чого ПрАТ «Рівнеазот» недоотримає більше 600000 грн. Це також впливає на своєчасність виплат працівникам заробітної плати.

Також представник відповідача вказує, що 27.12.2016 Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі (МКМТ) ухвалила рішення про введення антидемпінгових мит на імпорт російських добрив. Результати антидемпінгового розслідування засвідчили, що імпорт російських добрив в Україну за демпінговими цінами завдає шкоди вітчизняним виробникам хімічних добрив. 23.01.2017 Міністерство аграрної політики та продовольства України направило до МКМТ звернення щодо тимчасового призупинення дії антидемпінгових заходів на період весняно-польових робіт. Однак уже 13.02.2017 МКМТ, яку очолює перший віце-прем'єр-міністр ОСОБА_2, прийняла рішення призупинити дію антидемпінгових заходів щодо компаній з Росії. Лише 18.05.2017, фактично після закінчення посівної кампанії, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі (МКМТ) ухвалила рішення про відновлення дії антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну деяких азотних добрив (карбаміду та КАС) походженням з Російської Федерації.

З огляду на викладене 07.03.2017, вперше в історії української хімічної промисловості, в розпал підготовки до весняної посівної, українському хімічному підприємстві з виробництва азотних добрив ПАТ «Рівнеазот» (на даний час ПрАТ «Рівнеазот») повністю обмежили поставку природного газу, не давши змоги виробити продукцію для українських аграріїв, фактично замінивши українські мінеральні добрива імпортом їх з Росії.

Представник відповідача вказує, що здійснення підприємницької діяльності ПрАТ «Рівнеазот» неможливо без використання природного газу. Перебуваючи в стані крайньої необхідності ПрАТ «Рівнеазот» вживало всі можливі заходи для оплати заборгованості за газ, відновлення виробництва та збереження 2712 робочих місць. Розуміючи свою відповідальність за необхідність проведення розрахунку зі звільненими працівниками, ПрАТ «Рівнеазот» провела звільнення позивача відповідно до ч. З ст. 38 КЗпП України і нарахувала йому тримісячний середній заробіток. Аналогічна ситуація і з рештою звільнених працівників (всього 1243 особа); на виплату вихідної допомоги пішли великі кошти. В свою чергу підприємство має значні борги по зарплаті перед працівниками, які залишились працювати. Наказом №293 від 10.04.2017 було повністю припинено виробничу діяльність структурних підрозділів підприємства та оголошено вимушений простій з нарахування працівникам двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Перелічені обставини потягли за собою затримку у виплаті нарахованої заробітної плати і вихідної допомоги позивачу і заподіяння йому таким чином шкоди. Натомість ця шкода, завдана особі в зв'язку з вчиненням дій, спрямованих на усунення небезпеки, що загрожує цивільним правам та інтересам юридичної особи ПрАТ «Рівнеазот», і цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими засобами, тобто ПрАТ «Рівнеазот», порушуючи строки розрахунку із звільненими працівниками, діє в стані крайньої необхідності.

Посилаючись на ч. 2 ст. 1171 ЦК України, представник відповідача вказує, що враховуючи обставини, за яких була завдана шкода в стані крайньої необхідності, суд може звільнити ПрАТ «Рівнеазот» від відшкодування шкоди частково або в повному обсязі.

Представник відповідача звертає також увагу на те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ПрАТ «Рівнеазот» є платником єдиного внеску. Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження пропорцій розподілу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 26.11.2014 №675 сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), що сплачується платниками, зазначеними в п.п. 1 (крім абзацу 7), 4, 5 ч. 1 ст. 4, абз. 3 ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), розподіляється на: загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - 5,8797%; загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, - 10,2754%; загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (до солідарної системи) - 83,8449%. Відповідно до ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи, до яких відноситься і позивач. Ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок.

З огляду на вищевикладене ПрАТ «Рівнеазот» сплачувало єдиний внесок, а тому позивач не був позбавлений можливості звернутися в центр зайнятості після звільнення для отримання виплати допомоги по безробіттю.

Крім того, в разі задоволення позову представник відповідача просив суд врахувати, що згідно з абз. 5 п. 6 Постанови Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

В судове засідання ОСОБА_1, а також його представник не з'явились. Представник позивача подала до суду клопотання, в якому в зв'язку з повторною неявкою відповідача просила розглянути справу за її відсутності і ухвалити заочне рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що сторони до суду не прибули, в матеріалах справи мається достатня кількість доказів для вирішення справи по суті, суд відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, вважає за доцільне ухвалити рішення без участі сторін по справі та без фіксації процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно ст. 280 ЦПК України, в разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату час та місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, та який не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За письмової згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.01.2019 відкрито спрощене провадження по справі.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.01.2019 задоволена заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно, що належить на праві власності ПрАТ «Рівнеазот» в межах суми позовних вимог, яка складає 217996,97 грн. Заборонено розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на банківських рахунках ПрАТ «Рівнеазот», в межах суми позовних вимог, яка складає 217996,97 грн.

У відповідності до ст.ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до наказу №1465-вк від 29.05.2017 ОСОБА_1 був прийнятий на роботу з 30.05.2017 на посаду головного фахівця з виробничо-технічних питань Представництва ПАТ «Рівнеазот» у м.Києві.

Відповідно до наказу №562-вк від 26.03.2018 про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 з 30.03.2018 звільнений з посади головного фахівця з виробничо-технічних питань Представництва ПрАТ «Рівнеазот» у м. Києві на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективним органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до довідки про суми, які належать до виплати при звільненні №2456 від 05.12.2018, виданої сектором з розрахунків з оплати праці бухгалтерії ПрАТ «Рівнеазот», ОСОБА_1, звільненому 30.03.2018 згідно наказу №562-вк від 26.03.2018, належить до виплати 37996,97 грн., в т.ч.: заробітна плата за лютий 2017 - в сумі 2442,99 грн., березень 2017 -3053,06 грн., квітень 2017 - 3017,48 грн., травень 2017 - 5077,10 грн., червень 2017 - 24406,34 грн. Викладене також підтверджується відповіддю Управління Держпраці у Рівненській області від 07.11.2018 №18-04/6077.

Спору щодо розміру заробітної плати, несплаченої вчасно позивачу, немає, що підтверджує довідка відповідача від 05.12.2018 №2456, а також відсутність заперечень щодо цієї частини позовних вимог.

В зв'язку з викладеним позовні вимоги про стягнення заборгованості з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 37996,97 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Викладені відповідачем у відзиві на позов обставини не свідчать про відсутність вини ПрАТ «Рівнеазот» в невиплаті позивачу вчасно належних йому від підприємства сум, оскільки фактично відповідач пояснює обставини, через які він знаходиться в скрутному матеріальному становищі. Однак це, відповідно до наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, не виключає відповідальності роботодавця.

В зв'язку з викладеним суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний сплатити позивачу повну суму боргу по невиплаченій заробітній платі, а також середній заробіток за весь час затримки по день ухвалення рішення суду.

Відповідно до п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, з відповідними змінами (далі - Порядок), цей Порядок застосовується, зокрема, у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що у випадку збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абз. 1 п. 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки про середню заробітну плату №2455 від 05.12.2018, ОСОБА_1 нарахована заробітна плата в січні 2018 р. в розмірі 26065,19 грн. і в лютому 2018 р. в розмірі 23444,12 грн., загалом 49509,31 грн. Середньогодинна заробітна плата склала 158,7855 грн.

Згідно листа Міністерства соціальної політики України від 19.10.2017 №224/0/103-17/214, законодавством не передбачено єдиної норми тривалості робочого часу. Норма робочого часу працівників може бути різною залежно від багатьох чинників: тривалості робочого тижня, тривалості робочого дня, встановлених вихідних і т.д. Тому норму робочого часу роботодавці повинні розраховувати самостійно, виходячи з режиму роботи, запровадженого на підприємстві.

В зв'язку з цим розрахунок середньої заробітної плати доцільно зробити виходячи з середньоденної заробітної плати позивача.

Виходячи з загальної кількості відпрацьованих годин, зазначеної в довідці відповідача №2455 від 05.12.2018, в січні 2018 р. позивач відпрацював 21 день, в лютому 2018 р. - 18, загалом - 39 робочих днів. Загалом за цей період йому нараховано 49509,31 грн.

Таким чином, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить: 49509,31 : 39 = 1269,47 грн.

Оскільки позивач був звільнений 30.03.2018, а повний розрахунок з ним не проведено як при звільненні так, і на день винесення цього рішення, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 01.04.2018 по 11.03.2019 включно (день постановлення рішення суду) за 235 робочих днів, що складає 298325,45 грн. (1269,47 * 235).

На підставі викладеного позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні підлягають задоволенню, в розмірі 298325,45 грн.

Також суд враховує вимоги п. 6 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість з заробітної плати в розмірі 37996,97 грн. та середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку в розмірі 298325,45 грн., з утриманням при їх виплаті передбачених законом податків та обов'язкових платежів.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» та позовні вимоги щодо розміру заборгованості задоволені в сумі 336322,42 грн., то відповідно до ч. 2 ст. 4 зазначеного закону з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3363,22 грн.

Суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення в частині стягнення на користь позивача заробітної плату в межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 133, 141, 264, 265, 280-282, 430 ЦПК України, ст.ст. 115, 116, 117, 233 КЗпП України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» про стягнення боргу з заробітньої плати, а також середнього заробітку за весь час затримки повного розрахунку при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» (33017 м.Рівне, Рівне-17, код ЄДРПОУ 05607824) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) борг з заробітної плати в сумі 37996 (тридцять сім тисяч дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 97 коп., середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку при звільненні на день ухвалення судового рішення в сумі 298 25,45 грн., з утриманням при їх виплаті передбачених законом податків та обов'язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» (33017 м.Рівне, Рівне-17, код ЄДРПОУ 05607824) на користь держави судовий збір в сумі 3363,22 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» (33017 м.Рівне, Рівне-17, код ЄДРПОУ 05607824) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) заборгованість з заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя О.І. Шестак