-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/1839/19 Справа № 200/14995/16-ц
Суддя у 1-й інстанції - Єлісєєва Т.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Деркач Н.М.
суддів - Каратаєвої Л.О., Ткаченко І.Ю.
при секретарі - Лященко С.Г.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1, (ОСОБА_1) до ОСОБА_3, ТДВ "Дніпрокомунтранс", ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, -
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2016 року позивачі звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3, ТДВ "Дніпрокомунтранс", ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої смертю члена їх сім'ї пов'язаною з нещасним випадком на виробництві, що спричинена порушеннями директором ТДВ «Дніпрокомунтранс» ОСОБА_3 вимог з охорони праці та у зв'язку із злочинами, за вчинення яких вироком суду засуджені ОСОБА_4 за ч.2 ст.272 КК України та ОСОБА_5 за ч.2 ст.271 КК України, цивільну відповідальність яких згідно з ст. 1172 ЦК України несе їх роботодавець - ТДВ "Дніпрокомунтранс".
05 червня 2018 року ухвалою суду в частині вимог ОСОБА_1 провадження у справі закрито відповідно до п.7 ч.1 ст.255 ЦПК України, внаслідок смерті позивача, оскільки у відносинах відшкодування моральної шкоди та шкоди, завданої смертю годувальника, які нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, згідно з ст.ст. 1219, 1230 ЦК України, не допускають правонаступництва.
08 серпня 2018 року в частині вимог позивача про відшкодування 21 550 гривень витрат на правову допомогу адвокатів, ухвалою суду у цій справі, провадження закрито за п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, оскільки такі вимоги не підпадають під цивільну юрисдикцію загальних судів, будучи вирішеними у кримінальному судочинстві, відповідно до ст.ст.537,539 КПК України судом, який ухвалив вирок.
ОСОБА_1 з урахуванням заяви про збільшення розміру вимог та уточнення їх підстав, пояснила суду про завдану їй моральну (немайнову) шкоду, яка виражається у непоправних довічних душевних стражданнях внаслідок смерті батька та супутніх обставин розслідування, пов'язаного з нещасним випадком на виробництві, якому всіляко чинили перешкоди відповідачі, намагаючись протягом більше як шести років уникнути відповідальності і приховати злочинні порушення техніки безпеки виконання робіт з підвищеною небезпекою, що потягло тяжкі зміни звичного способу життя та втрати нормальних життєвих зв'язків. Обґрунтовуючи розмір відшкодування моральної шкоди, висловилася про переслідування на меті стягнення значної суми превентивного попередження правопорушень відповідача, ТДВ «Дніпрокомунтранс», у сфері охорони праці та справедливої кари, яка має спіткати інших співвідповідачів, які не принесли їй та її родині щирих вибачень. Посилалася на проведення за свій рахунок поховання батька та приведення могили після ексгумації трупу у попередній стан, на що витратила 5 696 гривень, у зв'язку з чим необхідно оплатити спорудження надгробку на могилі вартістю 37 800 гривень, з яких нею авансом сплачена лише частина. З наведених підстав позивач просила стягнути на її користь 2 000 000 гривень відшкодування моральної шкоди, 43 496 гривень витрат на поховання, а також відшкодувати судові витрати з розрахунку на 5 952 гривень оплаченої експертизи, на 10 000 гривень оплаченої правової допомоги адвоката і на витрачені у зв'язку з розглядом цієї справи 576 гривень 60 коп. на послуги поштового зв'язку та копіювання і друк доданих до заяв по суті справи документів.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ТДВ «Дніпрокомунтранс» на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої моральної шкоди суму в розмірі 200 000 грн. 00 коп. на відшкодування матеріальної шкоди суму в розмірі 18 000 грн. 00 коп., понесені судові витрати в сумі 5952 грн. 00 коп., а всього 223 952 грн. 00 коп.
В задоволені решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ТДВ «Дніпрокомунтранс» на користь держави судовий збір в сумі 1 102 грн. 40 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції змінити, збільшивши розмір стягнутої моральної шкоди до 1 600 000 грн., збільшивши стягнуту суму витрат на поховання та спорудження надгробного пам'ятника до 37 800 грн., та стягнути з ТДВ "Дніпрокомунтранс" на її користь витрати на правову допомогу у розмірі 25 000 грн., оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_6 і ОСОБА_1 та за життя батьків проживала разом з ними у АДРЕСА_1, будучи пов'язаною з ними спільним побутом.
Вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2015 року про засудження ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 271 КК України і ОСОБА_4 за ч. 2 ст.272 і ч.1 ст.366 КК України (т. 1 а.с. 13-22) встановлено і доказуванню, згідно з ч.6 ст.82 ЦПК України, не підлягає, що 26 червня 2012 року, близько 09 години 30 хвилин у м. Дніпрі в будівлі авторемонтної майстерні ТДВ «Дніпрокомунтранс» на АДРЕСА_2, виконуючи свої прямі трудові обов'язки з профілактики змонтованої освітлювальної арматури із світильників денного світла на висоті 4,12 м, за відсутності драбини, стрем'янки та інших риштувань необхідної висоти за обставин, які точно встановити в процесі слідства не видалось, електромонтер ОСОБА_6 використав технологічний транспортний засіб «Балканкар» по типу навантажувача дизельного вилкового з противагою ДВ 1788.33.20 для підйому на його вилах у саморобній колисці (корзині) на висоту не нижче за 2,4 м від нульової відмітки без захисної промислової каски, без запобіжних поясів лямкового і безлямкового та інших засобів індивідуального захисту від падіння з висоти, не маючи таких у користуванні. Виконуючи, у такий спосіб, за усним завданням головного механіка ТДВ «Дніпрокомунтранс» ОСОБА_4 ревізію освітлювальної арматури з робочого місця у саморобній колисці (корзині) на значній висоті, хворий на гіпертонію і хронічну ішемію серця електромонтер ОСОБА_6 під час заміни люмінесцентних ламп втратив рівновагу за відсутності страхувальних засобів підтримки його на висоті. Внаслідок порушення порядку організації виконання на підприємстві ТДВ «Дніпрокомунтранс» робіт підвищеної небезпеки електромонтер ОСОБА_6 впав на дно оглядової технологічної траншеї для ремонту автотранспорту та безпосередньо від падіння з робочого місця на висоті загинув від заподіяних небезпечних в цей момент для життя тяжких тілесних ушкоджень, що за своїм характером спричинили настання його смерті.
Також цим вироком суду встановлено, що в обстановці виконання потерпілим ОСОБА_6 на висоті робіт на кабельних лініях і діючих електроустановках з підйомної саморобної колиски (корзини) відповідач ОСОБА_4 допустив до виконання цих робіт без цільового і повторного інструктажів та без постійного нагляду за їх проведенням хворого працівника, який спеціальне навчання і перевірку знань не проходив, і головний механік мав технічну можливість запобігти раптовому впливу на підлеглого йому електромонтера ОСОБА_6 небезпечного фактору розміщення робочого місця цього працівника на значній висоті та використанню без дозволу Держгірпромнагляду пристосувань і механізмів для цього, заборонених згідно з ст.ст. 154, 156 КЗпП України, а інженер з техніки безпеки та охорони праці ТДВ «Дніпрокомунтранс» ОСОБА_5 не виконала покладені на неї відповідно до ст. 15 Закону України «Про охорону праці» спеціальні обов'язки з охорони праці внаслідок безконтрольності за наявністю і використанням працівниками ТДВ «Дніпрокомунтранс» засобів індивідуального захисту, за навчанням і перевіркою знань з охорони праці, що безпосередньо призвели до небезпечного наслідку - загибелі ОСОБА_6 на виробництві.
26 червня 2012 року у віці 65 років ОСОБА_6 помер, про що в Книзі реєстрації смертей вчинено актовий запис № 4450 з видачею 03 липня 2012 року Відділом державної реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області відповідного свідоцтва (т. 1 а.с. 25).
28 жовтня 2013 року в рамках кримінального провадження досудового розслідування підробки висновку експертів про причини смерті, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 1 2013 04 064 0002653, Комунальним підприємством Дніпропетровської міської ради «Ритуальна служба» за постановою прокурора виконана ексгумація трупу ОСОБА_6 з могили на четвертому місці в першому ряду ділянки НОМЕР_1 Сурсько-Литовського кладовища на вулиці Героїв Сталінграду, 175А, в м. Дніпрі, де він був похований 27 червня 2012 року з записом в книзі реєстрації поховань померлих за № 2091, що підтверджено приєднаними до справи в копіях постановою прокурора прокуратури Жовтневого району м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2013 року в сукупності з листом № 41/с-101 (т. 1 а.с. 109-111). Поховання ексгумованого трупу за цією ж постановою прокурором доручено Комунальному підприємству Дніпропетровської міської ради «Ритуальна служба».
Згідно з актом №1 за формою Н-1, затвердженим начальником територіального управління Держгірпромнагляду у Дніпропетровській області 28 липня 2014 року (т. 1 а.с. 86-92), встановлена пов'язаність з виробництвом нещасного випадку, внаслідок якого настала смерть ОСОБА_6, за висновками повторного спеціального розслідування нещасного випадку на виробництві ТДВ «Дніпрокомунтранс», проведеного на виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року № 2а/470/14265/12, про що 22 липня 2014 року складено акт форми Н-5 (т. 1 а.с. 93-101).
15 лютого 2017 року Комунальним підприємством Дніпропетровської міської ради «Ритуальна служба» на умовах укладеного з позивачем ОСОБА_1 договору-замовлення № 260775 від 13 лютого 2017 року останки померлого ОСОБА_6 доставлено до місця поховання і поміщено до тієї ж самої могили з приведенням її у попередній стан, що за поданими суду квитанціями повністю оплачено позивачем на загальну суму 5 697 гривень 62 коп., включаючи предмети ритуальної належності (т. 2 а.с. 126-128).
07 квітня 2018 року позивач на умовах укладеного договору підряду № А-00029 замовила у фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 виготовлення намогильних споруд у складі надгробку для облаштуванням місця поховання та пам'ятнику батьку на загальну вартість 37 800 гривень, з яких позивач, за пред'явленим товарним чеком, сплатила авансом 18 000 гривень (т. 2 а.с. 122-125).
Суд відповідно до ст. 263 ЦПК України на основі всебічно встановлених обставин, які знайшли своє безсумнівне пряме підтвердження в поясненнях позивача в сукупності з відомостями свідоцтв про акти цивільного стану шлюбу та народження (т. 1 а.с. 23-24), що узгоджуються з показаннями свідків, довідкою з місця проживання про склад сім'ї та актом комісії КЖЕП-6 у складі з сусідами від 16 липня 2012 року (т. 1 а.с. 28-29) в їх тісному зв'язку з висновком проведеної в умовах Одеського НДІСЕ судово-психологічної експертизи № 17-2679, що складений 17 листопада 2017 року судовим експертом ОСОБА_9 (т. 2 а.с. 87-94,), дійшов переконання у перебуванні позивача у стані психологічного шоку від отриманого повідомлення про смерть її батька, після чого позивач пережила тривалий сильний стрес, який, обумовивши психосоматичні розлади її здоров'я, негативно позначився на порушенні її психологічного стану, що в більшому ступені погіршився з посиленням та значним ускладненням пролонгованих душевних страждань, обтяжених обставинами, які супроводжували розслідування загибелі батька, що різко змінило систему життєвих орієнтирів та пріоритетів позивача, обумовивши її неспроможність повернутися до нормального життя.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на поведінку відповідача, який не вжив будь-яких заходів, які б згладжували відчуття позивачами психологічних наслідків, пережитого фізичного болю, на загальних засадах справедливості, добросовісності та розумності згідно з ст. 23 ЦК України суд присуджує позивачу належну їй частку від спільного відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 200 000 грн., яку визнав доведеною.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно висновку Одеського НДІСЕ судово-психологічної експертизи № 17-2679, що складений 17 листопада 2017 року судовим експертом ОСОБА_9, з-поміж іншого, орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані ОСОБА_1 страждання (моральну шкоду), з урахуванням уточнення наданого суду 27.02.2018 року, складає від 500 000 грн. до 1 000 000 грн.(а.с. 87-94, 105, т.2).
Згідно п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Вирішуючи спір в цій частині, суд зазначені вимоги закону та характер виниклих між сторонами правовідносин, їх тривалість, наслідки у повній мірі не врахував, не звернув уваги на висновок експерта щодо розміру моральної шкоди, вдався до обговорення вини інших фізичних та юридичних осіб, які не є учасниками справи, більш того, вина відповідачів встановлена вироком суду, що згідно ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню, та помилково дійшов висновку про достатність стягнення 200 000 грн. моральної шкоди на користь позивачки.
Таким чином, враховуючи принципи розумності та справедливості, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду в частині стягнення на відшкодування завданої моральної шкоди 200 000 грн. змінити, збільшивши суму моральної шкоди до 500 000 грн. 00 коп.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди пов'язаної з витратами на виготовлення пам'ятника, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем підтверджені фактичні витрати на встановлення намогильних споруд, відповідач не довів перевищення заявленою вартістю таких споруд її граничних розмірів для Сурсько-Литовського кладовища, на підставі чого на користь позивача вирішив стягнути з відповідача ТДВ «Дніпрокомунтранс» суму авансу на 18 000 грн., незалежно від можливості отримання позивачем допомоги на поховання. При цьому відмовивши у стягненні іншої частини коштів, оскільки такі не були витрачені позивачкою на момент розгляду справи.
ОСОБА_1 не позбавлена можливості в подальшому звернутись до суду з вимогою до відповідача про стягнення іншої частини коштів, які будуть витрачені на виготовлення пам'ятника.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції правильно виходив з того, що всупереч ч. 8 ст. 141 ЦПК України позивач не надала жодної квитанції (фіскального чеку), що засвідчили б оплату нею послуг правничої допомоги адвоката Костогриза О. В. у представництві її інтересів у цій цивільній справі, бо приєднані за її клопотанням до справи договори та акти надання послуг (т. 1 а.с. 198-214) стосуються надання їй допомоги в статусі потерпілої у кримінальному провадженні та позивача в адміністративній справі, на підставі чого за відсутності заяв потерпілої до закінчення судових дебатів про поважність причин подання таких доказів після ухвалення цього рішення належить відмовити у відшкодуванні заявленої суми 10 000 гривень витрат на правничу допомогу за їх недоведеністю.
В решті рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, ч.ч.3-6 ст.147 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2018 року в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Дніпрокомунтранс» на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої моральної шкоди суми в розмірі 200 000 грн. 00 коп. - змінити, збільшивши суму моральної шкоди до 500 000 грн. 00 коп.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді: Н.М. Деркач
Л.О. Каратаєва
І.Ю. Ткаченко
скопійовано
-
скопійовано
-
