Номер провадження 11-кп/804/483/19

УХВАЛА

Іменем України

26 березня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Ковалюмнус Е.Л.,

суддів: Стародуба О.Г., Акуленка В.В.,

при секретарі: Рябцевої Ю.С.,

за участю

обвинуваченого ОСОБА_1,

прокурора Саліхова А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті Донецької області матеріали кримінального провадження № 12018050390000046 відносно ОСОБА_1 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Краматорського міського суду Донецької області від 04 грудня 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Краматорського міського суду Донецької області від 04 грудня 2018 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, мешкає за адресою: м. Краматорськ, вул. Двірцева, 20/18, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше судимого 31.07.2017 Краматорським міським судом Донецької області за ч.1 ст.186 КК України до 240 годин громадських робіт, з яких має не відбуті 200 годин,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 389 ч. 2 КК України та призначено йому покарання у виді 4 місяців арешту.

Відповідно до вироку Краматорського міського суду Донецької області від 04 грудня 2018 року, Вироком Краматорського міського суду від 31.07.2017року, ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст. 186 КК України та призначено покарання у вигляді 240 годин громадських робіт, які полягають у виконанні ОСОБА_1 у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.

На момент постановлення вказаного вище вироку суду, ОСОБА_1 офіційно працевлаштованим не був, ніде не навчався.

19.09.2017 року Кримінально-виконавчою інспекцією м. Краматорська ОСОБА_1 поставлено на облік. В цей же день йому було роз’яснено порядок відбування покарання у вигляді громадських робіт, передбачений ст.36 Кримінально-виконавчого кодексу України, згідно якого покарання у вигляді громадських робіт відбувається за місцем мешкання засудженого. Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від основної роботи або навчання час безкоштовних суспільно-корисних робіт, вид яких визначається органом місцевого самоврядування.

ОСОБА_1 були роз’яснені умови відбуття покарання у вигляді громадських робіт, передбачені ст. 37 Кримінально-виконавчого кодексу України, у відповідності до якого, засуджений до покарання у вигляді громадських робіт, зобов’язані дотримуватись встановленого у відповідності з законом порядку і умов відбування покарання, добросовісно відноситися до роботи, працювати на визначеному об’єкті і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт, з'являтися за викликом в кримінально-виконавчу інспекцію, повідомляти інспекцію про зміну місця мешкання, періодично з'являтися на реєстрацію в кримінально-виконавчу інспекцію.

Відповідно ст. 40 ч. 3 Кримінально-виконавчого кодексу України ухиленням від відбуття покарання у вигляді громадських робіт є:

- невиконання встановлених обов’язків, порушення порядку і умов відбуття покарання, а також притягнення до адміністративної відповідальності за порушення, які були здійснені після письмового попередження.

- невихід більше двох разів протягом місяця на громадські роботи без поважних причин, а також скоєння більш ніж двох порушень трудової дисципліни протягом місяця, появлення на роботі у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння.

24.10.2017 ОСОБА_1 був попереджений про кримінальну відповідальність за ч. 2 ст. 389 Кримінального кодексу України за ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт, а також він отримав направлення для відбування призначеного судом покарання у вигляді 240 годин громадських робіт, згідно якого ОСОБА_1 повинен був приступити до відбування покарання з 25.10.2017 року у Спеціалізованому комунальному підприємстві «Ритуальна служба», розташованому за адресою м. Краматорськ, вул. Железнодорожня буд.8.

Будучи попередженим Кримінально-виконавчою інспекцією м. Краматорська 24.10.2017 року у відповідності з ч.1 ст. 40 Кримінально-виконавчого кодексу України про кримінальну відповідальність за ч.2 ст. 389 Кримінального кодексу України за порушення порядку та умов відбування покарання у вигляді громадських робіт, ОСОБА_1 діючи умисно, з метою ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт, будучи засудженим до такого покарання, 30.10.2017 та 31.10.2017 до відбування громадських робіт до Спеціалізованого комунального підприємства «Ритуальна служба» без поважних причин не приступив, виправдувальних документів не надав. 13.11.2017 року ОСОБА_1 було повторно попереджено про кримінальну відповідальність за ч. 2 ст. 389 Кримінального кодексу України за ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт. Будучи повторно попередженим кримінально-виконавчої інспекцією

м. Краматорська 13.11.2017 року у відповідності з ч.1 ст. 40 Кримінально-виконавчого кодексу України про кримінальну відповідальність за ч. 2 ст. 389 Кримінального кодексу України за порушення порядку та умов відбування покарання у вигляді громадських робіт, ОСОБА_1 діючи умисно, з метою ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт, будучи засудженим до такого покарання, у період з 02.11.2017 по 15.11.2017, з 17.11.2017 по 21.11.2017, 21.11.2017 по 06.12.2017 для відбування громадських робіт до Спеціалізованого комунального підприємства «Ритуальна служба» без поважних причин не приступив, виправдувальних документів не надав. 06.12.2017 року ОСОБА_1 було втретє попереджено про кримінальну відповідальність за ч. 2 ст. 389 Кримінального кодексу України за ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт. Будучи тричі попередженим кримінально-виконавчої інспекцією м. Краматорська 06.12.2017 у відповідності з ч.1 ст. 40 Кримінально-виконавчого кодексу України про кримінальну відповідальність за ч.2 ст. 389 Кримінального кодексу України за порушення порядку та умов відбування покарання у вигляді громадських робіт, ОСОБА_1 діючи умисно, з метою ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт, будучи засудженим до такого покарання, у період з 08.12.2017 по 12.12.2017, 16.12.2017 по 31.12.2017 для відбування громадських робіт до Спеціалізованого комунального підприємства «Ритуальна служба» без поважних причин не приступив, виправдувальних документів не надав.

14.12.2017 року ОСОБА_1 було вчетверте попереджено про кримінальну відповідальність за ч. 2 ст. 389 Кримінального кодексу України за ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт. Будучи раніше неодноразово попередженим кримінально-виконавчої інспекцією м. Краматорська у відповідності з ч.1 ст. 40 Кримінально-виконавчого кодексу України про кримінальну відповідальність за ч.2 ст. 389 Кримінального кодексу України за порушення порядку та умов відбування покарання у вигляді громадських робіт, ОСОБА_1 діючи умисно, з метою ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт, будучи засудженим до такого покарання, у період з 01.01.2018 по 03.01.2018 для відбування громадських робіт до Спеціалізованого комунального підприємства «Ритуальна служба» без поважних причин не приступив, виправдувальних документів не надав. Станом на 04.01.2018 ОСОБА_1М з 240 годин громадських робіт не відробив 204 години, на роботу до Спеціалізованого комунального підприємства «Ритуальна служба» не з’являється, чим умисно ухилився від відбування покарання у вигляді громадських робіт.

На вказаний вирок суду обвинуваченим ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, який не оспорюючи кваліфікацію своїх дій та фактичні обставини кримінального провадження, що встановлені вироком, просить скасувати вирок в частині призначеного покарання, застосувавши до нього покарання не пов’язане з арештом та з застосовуванням ст. ст. 75, 76 КК України. Зазначає, що судом першої інстанції призначене йому покарання надто сурове. Звертає увагу суду, що суд першої інстанції не врахував, що відбуття покарання йому було призначено в КП «Ритуальній службі», але у нього з дитинства існують панічні жахи, пов’язані з перебуванням на кладовищах, у зв’язку з чим у нього виникли ухилення від громадських робіт. Крім того, звертає увагу суду, що судом не було враховано його стан здоров’я, а саме перенесену операцію на нозі, а також той факт, що йому необхідна повторна операція, тому вважає, вказану обставину, як пом’якшувальну, відповідно до вимог ст. 66 України.

В своїх запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченого, прокурор вважає, що пред’явлене обвинувачення ОСОБА_1 повністю доведено, його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 289 КК України. Судом першої інстанції не було допущено неповноту і неправильність судового розгляду, тому вважає вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам закону, а призначене покарання повністю відповідає тяжкості злочину та особі обвинуваченого.

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи обвинуваченого ОСОБА_1, який підтримав апеляційну скаргу, просив пом’якшити йому покарання, доводи прокурора, який вважав вирок законним та обґрунтованим та просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вирок у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 належить залишити без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення злочину, що зазначені у вироку, та кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 389 КК України у апеляційній скарзі обвинуваченого не оспорюються, а тому, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, ці обставини в апеляційному порядку не перевіряються.

Перевіряючи вирок в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції достатньо та правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до норм ст. 65 КК України та роз’яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов’язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд, у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, призначив його, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, наявність обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання. Враховано також, що судом першої інстанції призначено покарання, яке є найменшим за своїм видом та майже у мінімальних розмірах, в межах санкції ч. 2 ст. 389 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1, під час розгляду провадження щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення, тому суд вказану обставину зарахував як таку, що відповідно до ст.66 КК України, пом'якшує покарання обвинуваченого. Обставин, що обтяжує покарання, судом не встановлено.

Зваживши зазначені обставини, суд дійшов правильного висновку про необхідність призначення покарання, в межах санкції ч. 2 ст. 389 КК України.

Призначене судом першої інстанції покарання, з яким згодна колегія суддів, відповідає принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого (підсудного), випливає з дотримання судом принципів «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Твердження обвинуваченого про, нібито, розбіжність у вироку зазначеної не відбутої частини громадських робіт, є необґрунтованими, оскільки при направлені обвинувального акту до суду першої інстанції відносно ОСОБА_1 станом на 04.01.2018 року не відбута частина складала саме 204 години громадських робіт, в той же час, при ухваленні вироку, а саме 04.12.2018 року, строк не відбутого обвинуваченим покарання склав 164 години громадських робіт, що підтверджується довідкою Краматорського МВ ДУ «Центра пробації» в Донецькій області.(а.п. 92), тобто ніяких розбіжностей не має.

Інші доводи обвинуваченого щодо врахування ряду обставин для призначення покарання, не пов'язаного з арештом, а саме його стан здоров’я, то відповідно до вимог ч.3 ст. 59 КВК України, обвинувачений не позбавлений права за необхідністю звернутися в медичний заклад з приводу захворювання чи лікування.

Доводи його про панічні жахи з дитинства, пов’язані з перебуванням на кладовищах, є необґрунтованими, оскільки як вбачається з матеріалів справи та з вироку суду, обвинувачений свою вину визнавав, його попереджали неодноразово про кримінальну відповідальність, крім того відповідно до довідки КЛПУ «Міська психіатрична лікарня м. Краматорська» від 12.01.2018 року, ОСОБА_1МА. на обліку не перебуває. (а.п.76). Крім того, він частково відбував покарання саме на КП «Ритуальна служба».

Ніяких даних, які б свідчили про поважність причин не відбуття ним громадських робіт, обвинувачений ОСОБА_1 не надав. Його доводи про перебування на лікарняному під час відбування ним покарання у виді громадських робіт, не знайшли свого підтвердження, оскільки згідно довідки КМУ «Міської лікарні № 3» м. Краматорська вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні з 01.01.2018 року. (а.п.46).

З урахуванням усіх обставин провадження, колегія суддів вважає, що виправлення ОСОБА_1 в разі його звільнення від призначеного покарання з випробуванням є неможливим, тому підстави для застосовування положень ст. ст. 75, 76 КК України відсутні.

Таким чином, призначене судом першої інстанції покарання у виді 4 місяців арешту, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому відповідає вимогам ст. ст. 50 та 65 КК України, оскільки за своїм видом і розміром є справедливим, через що підстав для зміни вироку за доводами обвинуваченого про зайву суворість покарання, колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого не спростовують правильність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо призначеного йому покарання.

Порушень вимог кримінального процесуального закону, які могли бути підставою для скасування судового рішення та призначення нового розгляду в іншому складі суду, колегія суддів не встановила.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Вирок Краматорського міського суду Донецької області від 04 грудня 2018 року відносно ОСОБА_1 - залишити без змін.

Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді