П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2019 р.

м.Одеса

Справа № 521/21659/17

Головуючий в 1 інстанції: Поліщук І.О.

П’ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Шеметенко Л.П.

за участю секретаря – Худика С.А.

за участю представника апелянта –ОСОБА_1

за участю представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Одеської митниці Державної фіскальної служби України, про скасування постанови у справі про порушення митних правил №1069/50000/17 від 08.11.2017 року, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до Малиновського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просила скасувати постанову Одеської митниці Державної фіскальної служби України про порушення митних правил №1069/50000/17 від 08.11.2017 року, про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України у вигляді штрафу у розмірі 1 283 942 грн. 42 коп., посилаючись на те, що вона була прийнята з порушенням норм Митного кодексу України, а саме: закінчення строків притягнення до відповідальності та накладення відповідного стягнення, відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, а також на те, що станом на дату складення протоколу про порушення митних правил від 24 липня 2017 року позивач була звільнена з посади директора ТОВ “Інвестиційно-торгова компанія “Лідер-7” та не є суб’єктом відповідальності в даних правовідносинах.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2018 року – позов задоволено. Скасовано постанову про порушення митних правил №1069/50000/17 від 08.11.2017 року, якою ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: неповне з’ясування обставин справи, що призвело до прийняття незаконного рішення, яке апелянт просить скасувати та прийняти нову постанову про відмову задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав на дотримання Одеською митницею ДФС норм чинного законодавства щодо притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності. Апелянт також вказав, що притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України у строки, передбачені законодавством, наступає не з дня фактичного виявлення правопорушення з боку контролюючого органу, а з дня складення відповідного протоколу про порушення митних правил.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач послався на доводи, ідентичні тим, що викладені в позовній заяві та узгоджуються з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-торгова компанія Лидер-7», яке знаходиться за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Грецька, 1А, нежитлове приміщення 1А, було проведено 06.08.2014 року. Засновниками (учасниками) вказаного товариства є ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Керівником даного товариства було обрано (призначено) ОСОБА_6 згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Інвестиційно-торгова компанія Лідер-7».

01.10.2014 на підставі договору про виконання робіт по переробці і упаковці грецьких горіхів №1-09-14Л7, ТОВ “Інвестиційно-торгова компанія “Лідер-7” було здійснено ввезення у режимі “тимчасового ввезення” за МД від 06.10.2014 №500060006/2014/002677 та МД від 07.11.2014 №500060006/2014/003246 товарів на виконання робіт з перероблення сировини та транспортування їх в Австрію.

Згідно доповнення про поставку обладнання від 01.10.2014 №1 до договору від 01.10.2014 №1-09-14 Л7 для виконання цілей договору замовник поставляє виконавцю обладнання, зазначене у специфікаціях №1 та №2 до договору від 01.10.2014 №1-09-14 Л7, обладнання постачається для тимчасового використання виключно для виконання робіт, що передбачені договором на безоплатній основі.

Поставка здійснена на умовах DAP-Одеса, відповідно до редакції Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс-2010.

При митному оформленні товарів у митному режимі тимчасового ввезення ТОВ “ІТК “Лідер-7” надано Одеській митниці ДФС України зобов’язання щодо здійснення реекспорту товарів або зміну митного режиму, а саме: за МД від 07.11.2014 № 5000600006/2014/003246 – до 31.10.2015 (зобов’язання від 30.10.2014 №30/10); за МД від 06.10.2014 №500060006/2014/002677 – до 30.09.2015 (зобов’язання від 02.10.2014 №2/10).

16.08.2016 року ТОВ “ІТК “Лидер-7” звернулось до Одеської митниці ДФС з заявою вих. №1-08/16, якою повідомляло про невиконання власником обладнання, ввезеного за вказаними митними деклараціями в режимі тимчасового ввезення, своїх зобов’язань за договором, а саме: несплату власником обладнання своїх боргових зобов’язань за цим договором, про порушення процедури банкрутства щодо контрагента, а також про передання обладнання власнику за актами приймання - передачі, зважаючи на те, що ТОВ “ІТК “Лідер-7” не мав прав та повноважень утримувати майно австрійської компанії до виконання ним своїх зобов’язань.

Термін тимчасового ввезення обладнання подовжений не був.

Враховуючи вищезазначене, граничним строком тимчасового ввезення товарів за МД від 07.11.2014 №500060006/2014/003246, від 06.10-2014 №500060006/2014/002677 є 30.10.2015 та 30.09.2015 відповідно, до закінчення якого митний режим повинен бути завершений відповідно до частини 1 статті 112 МКУ, а саме: шляхом реекспорту товарів тимчасового ввезенні чи поміщення їх в інший митний режим.

Однак, до закінчення граничних строків, встановлених органом доходів і зборів, товари ввезені за МД від 07.11.2014 №500060006/2014/003246, від 06.10.2014 №500060005/2014/002677 у режимі тимчасового ввезення не були вивезені з митної території України та не були поміщені в інший митний режим.

18.12.2015 року Одеською митницею ДФС були складені протоколи про порушення митних правил№1199/50000/15 та №1200/50000/15 відносно директора ТОВ “ІТК “Лідер-7” ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 481 МКУ.

18.01.2016 провадження у справі про порушення митних правил було припинено на підставі ст. 521 МКУ в зв’язку із укладенням мирових угод та 28.01.2016 року складено акти про виконання мирових угод, за якими до державного бюджету було внесено штрафи у розмірі 17 000 гривень по кожній з мирових угод.

Листом ТОБ «ІТК Лідер-7» від 13.04.2017 №1/03-16 надана інформація, що обладнання зазначене у митних деклараціях, які є об'єктом перевірки, було передане Австрійській компанії (І. АІКО Trade GmbH»), яка в свою чергу, частину обладнання передала на зберігання ТОВ «Будгідравліка» (акт приймання-передачі від 03.05.2016), інша частина обладнання була передані іноземній компанії - кредитору «ВАІКО Trade GmbH».

На підставі наказу від 28.03.2017 року №849 “Про проведення планової невиїзної документальної перевірки”, виданого ГУ ДФС в Одеській області, було проведено документальну планову невиїзну перевірку дотримання ТОВ “ІТК “Лідер-7” (код ЄДРПОУ 39339596) законодавства України з питань державної митної справи, на предмет своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів при митному оформленні товарів за МД №50006006/2014/002677 від 06.10.2014 та №50006006/2012/003246 від 07.11.2014 року.

26 квітня 2017 року ГУ ДФС в Одеській області був складний акт №359/15-32-14-05-11/39339596 “Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ “ІТК “Лідер-7” дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи по митним деклараціям від 07.11.2014 №500060006/2014/003240, від 06.10.2014 №500060006/2014/002677 та встановлене порушення ТОВ “ІТК “Лідер-7” щодо сплати митних платежів за вказаними митними деклараціями у зв’язку з закінченням режиму тимчасового ввезення обладнання з 30.10.2015 та 30.09.2015 відповідно.

15 травня 2017 року ГУ ДФС в Одеській області було надіслано на адресу ТОВ “ІТК “Лідер-7” податкові повідомлення-рішення №0010261405 та №0010271405 на загальну суму 427 980, 94 грн.

24 липня 2017 року старшим державним інспектором 1-го відділу ОР Управління протидії митним правопорушенням Одеської митниці ДФС ОСОБА_7, відносно директора ТОВ “Інвестиційно-торгова компанія “Лідер-7” ОСОБА_8 був складний протокол про порушення митних правил №01069/50000/17 , яким встановлено, що позивачкою в порушення вимог ч. 1, 2 ст. 108, ч. 1 ст. 112 МК України, Закону України від 13.03.2012 №4495-VI, п. 19011 ст. 190 ПК України були вчинені дії, що спричинили недобір митних платежів у сумі 427 980, 94 грн., а саме: порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України.

08.11.2017 року заступник начальника митниці – начальник управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Одеської митниці ДФС ОСОБА_9, прийняв постанову в справі про порушення митних правил №1049/50000/17, якою громадянку України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка працює директором ТОВ “Інвестиційно-торгова компанія Лідер-7” (ЄДРПОУ 39339596), визнав винною у вчиненні нею правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплачених за МД №500060006/2014/003246 та № 500060006/2014/002677 суми митних платежів, що складає 1 283 942 грн. 42 коп.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що про порушення режиму тимчасового ввезення з боку ТОВ “Інвестиційно-торгова компанія “Лідер-7” Одеська митниця ДФС України була обізнана вчасно, що несплата податків і зборів у строк, встановлений законодавством, як протиправна бездіяльність не може вважатись триваючим правопорушенням, а тому відповідачем порушено строки притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності. Крім того, відповідачем не надано доказів того, що в діях позивачки наявний склад правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, а тому вона не повинна нести відповідальність.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з наступних мотивів.

Відповідно до ст.8 Конвенції та ст.109 Митного кодексу України за заявою особи, відповідальної за дотримання митного режиму, орган доходів і зборів може надати дозвіл на передачу права використання режиму тимчасового ввезення будь-якій іншій особі, якщо остання відповідає умовам, визначеним у цій Конвенції та Митному кодексі України, та бере на себе обов'язки першого користувача з правом на тимчасове ввезення.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, за дозволом про передачу права на тимчасове ввезення за МД від 07.11.2014 №500060006/2014/003246, та від 06.10.2014 №500060006/2014/002677 будь - яка інша особа до Одеської митниці ДФС не зверталася. Враховуюча зазначене, станом на теперішній час особою відповідальною за дотриманні митного режиму являється ТОВ «ІТК Лідер-7».

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо порушення ТОВ «ІТК ОСОБА_10 - 7» частини 1 статті 112 Митного кодексу України у частині невиконання у строки, встановлені Митним Кодексом, заходів щодо завершення митного режиму тимчасового ввезення товарів за МД від 07.11.2014 №500060005/2014/003246 та від 06.10.2014 №500060006/2014/002677.

Апелянт слушно зауважив, що згідно ч.2 ст. 464 Митного кодексу України сплаті штрафу, якщо при цьому не застосовується адміністративне стягнення у вигляді конфіскації товарів, транспортних засобів, не звільняє особу, яка вчинила правопорушення митних правил, від сплати митних платежів.

Товари оформлені за МД від 07.11.2014 №500060006/2014/003246, від 06.10.2014 № №500060006/2014/002677 були ввезені на митну територію України відповідно до положень додатку Е Конвенції та ч. 1 ст. 106 МК України, а саме: з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами.

Відповідно до ч.2 ст.106 Митного кодексу України у разі тимчасового ввезення товарів з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами за кожний повний або неповний календарний місяць заявленого строку перебування на митній території України сплачується 3 відсотки суми митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний рижим тимчасового ввезення.

Відповідно до ч. 3 ст. 106 Митного кодексу України сума митних платежів сплачується при переміщенні товарів у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільнення від оподаткування митними платежами та розраховується за встановлений органом доходів і зборів строк дії цього митного режиму.

Згідно ст. 106 Митного кодексу України, ТОВ «ІТК ОСОБА_10 - 7» сплачені наступні суми митних платежів за час перебування товарів у митному режимі тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами:

1) за МД від 07.11.2014 №500060006/2014/003246 - ввізне мито - 10888,49 грн.: ПЛВ – 58676,33 грн.;

2) МД від 06.10.2014 №500060006/2014/002677 - ввізне мито - 1840,35 грн.; ПДВ - 82667,97 грн.;

Відповідно до п.1 ч. 1 статті 289 Митного кодексу України обов'язок зі сплати митних платежів виникає у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України.

Згідно ч. 3 ст. 293 Митного кодексу України визначено, що особами, на яких покладається обов'язок зі сплати митних платежів, зокрема, недотримання положень Кодексу щодо користування та розпорядження товарами або виконання інших вимог і умов, встановлених Кодексом для застосування митних режимів, що передбачають умовне або часткове звільнення від сплати митних платежів, є особи, відповідальні за дотримання митного режиму.

Відповідно до ч.2 статті 105 Митного кодексу України у разі порушень умов митного режиму тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, зобов'язана сплатити суму податкового зобов'язання та пеню, відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 206.16 статті 206 Податкового кодексу України, у разі втрати товарів, що перебувають під митним контролем у митних режимах, в яких надано звільнення або умовне звільнення від оподаткування, нецільове використання цих товарів або в разі невиконання у строки, встановлені Митним кодексом України, заходів щодо завершення таких митних режимів особа, відповідальна за дотримання митного режиму, зобов'язана сплатити суму податкового зобов'язання, на яку було надане таке звільнення або умовне звільнення.

У відповідності до п. 132.1 ст.132 Податкового кодексу України, у разі порушення умов митних режимів, при розміщенні в які надано умовне звільнена від оподаткування, а також у разі порушення умов цього цільового використання товарів, при ввезені яких надано звільнення від оподаткування відповідно до цього Кодексу, особа, відповідальна за дотримання митного режиму, а також особа, відповідальна за дотримання умов, на яких надається звільнення від оподаткування, зобов'язані сплатити суму податкового зобов'язання, на яку було надано звільнення (умовне звільнення).

В ході податкової перевірки, встановлено, та не заперечується сторонами, що згідно протоколу загальних зборів ТОВ “ІТК “Лідер-7”, директора Товариства ОСОБА_6 з 31.01.2017 року було звільнено з даної посади та з цієї ж дати на посаду директора Товариства призначено ОСОБА_3.

Щодо доводів позивача стосовно того, що її притягнуто до відповідальності після спливу строків, передбачених ст. 467 МК України, оскільки дане правопорушення не відноситься до триваючих, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом частини 1 ст. 467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст. 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Аналіз наведеної правової норми свідчить про те, що перелік триваючих правопорушень, визначений у ст. 467 МК України, не є вичерпним.

Колегія суддів відзначає, що триваючими визначаються правопорушення, які почались з якоїсь протиправної дії або бездіяльності та здійснюються в подальшому безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.

Діяння (бездіяльність) позивача щодо несплати митних платежів характеризуються тривалим невиконанням встановленого Митним Кодексом України обов'язку. Вчиняючи такі діяння, позивач перебував у стані безперервного порушення закону, тому відповідне порушення не може вважатись таким, що носить разовий характер.

Отже, несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії спрямовані на ухилення від сплати від митних платежів, та щодо якого існує обов'язок сплати, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку, а відтак, виявивши вказане порушення 24 липня 2017 року та приймаючи 08 листопада 2017 року постанову, адміністративне стягнення за порушення митних правил накладене відповідачем в межах строку, передбаченого ст. 467 Митного кодексу України, а саме не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 112 МК України, митний режим тимчасового ввезення завершується шляхом реекспорту товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, або шляхом поміщення їх в інший митний режим, що допускається цим Кодексом, а також; випадках, передбачених частиною третьою цієї статті.

Триваючими правопорушеннями є правопорушення, які розпочавшись з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, здійснюється потім безперервно шляхом невиконання обов'язків, при цьому, триваючим правопорушенням може бути лише правопорушення за умови, якщо воно є неявним, тобто виявлення якого можливе лише при проведенні перевірки контролюючим органом.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо помилковості рішення суду першої інстанції стосовно того, що несплата податків і зборів у строк, встановлений законодавством як протиправна бездіяльність, не може вважатись триваючим правопорушенням, у зв'язку із тим, що самою диспозицією 485 МК України вже передбачено момент, з якого правопорушення вважається закінченим (вчиненим), тобто момент закінчення строку, відведеного законодавством на сплату податків і зборів, саме у зв'язку з тим, що статтею встановлено відповідальність за таке правопорушення з прив'язкою до конкретного моменту (закінчення строку), правопорушення не може тривати після закінчення.

Разом з тим, апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що обов'язок щодо сплати митних платежів є темпорально обмеженим (завершується зі спливом строків, визначених ст. 481 МК України), оскільки такий обов'язок вважається виконаним саме з моменту його реалізації зобов'язаною особою, а не із закінченням законодавчо встановленого строку його виконання.

Крім того, на думку колегії суддів, необґрунтованим також є посилання позивача на відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, оскільки на момент складення протоколу №01069/50000/17 від 24.07.2017 р. та постанови про порушення митних правил №1049/50000/17 від 08.11.2017 року, трудові відносини з зазначеним підприємством вона припинила : з 20.07.2017р.

Суд першої інстанції в рішенні, без посилання на будь – які докази, зазначив, що ОСОБА_3, за вимогами ст. 38 Кодексу законів про працю України фактично з 20 липня 2017 року була звільнена з посади директора ТОВ “Інвестиційно-торгова компанія “Лідер-7” за власною заявою у зв’язку із вагітністю та пологами.

Немає таких доказів і в матеріалах справи. Крім того, колегія судів вважає, що ОСОБА_3, як директор підприємства мала можливість скласти з себе ці повноваження відповідним наказом.

В суді апеляційної інстанції представник позивача надав копію рішення Київського районного суду м. Одеси від 14.11.2018 року по справі № 520/1931/18, яким визнано повноваження директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно - торгова компанія Лідер-7» ОСОБА_3 припиненими з 20 липня 2017 року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до ч. 4 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Тому, колегія суддів не входить в обговорення та оцінку трудових та корпоративних відносин позивача в межах керівництва ТОВ «Інвестиційно - торгова компанія Лідер-7».

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку колегії суддів, відповідач довів правомірність постанови про порушення митних правил №1049/50000/17 від 08. 11.2017р.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС - задовольнити, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2018 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.ст. 315, 317 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове судове рішення на підставі неправильного застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби України – задовольнити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Одеської митниці Державної фіскальної служби України, про скасування постанови у справі про порушення митних правил №1069/50000/17 від 08.11.2017 року, –скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_3 – відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 19 січня 2018 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 28.03.2019р.

Головуючий суддя

ОСОБА_10

Судді

ОСОБА_11 ОСОБА_12