ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 березня 2019 року № 826/4460/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо»

до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Меженської Кароліни Сергіївни

Відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України у місті Києві

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи.

Публічне акціонерне товариство «Банк Камбіо» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - Суд) з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Меженської Кароліни Сергіївни (далі - Відповідач 1), Відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України у місті Києві (далі - Відповідач 2) та просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Приватного нотаріуса щодо припинення обтяження (індексний номер 31029104 від 19 серпня 2016 року) на об'єкт нерухомого майна - 1/5 частку індивідуального боксу для зберігання маломірних плавзасобів № 28, літ. Е, загальною площею 620 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, літ. Е (далі - спірне майно), внесеного на підставі рішення Гребінківського районного суду Полтавської області у справі № 528/589/16-ц, виданого 20 липня 2016 року, та зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві поновити номер запису про обтяження 3103960 від 4 лютого 2010 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за позивачем з дати припинення заборони;

визнати протиправним та скасувати рішення Приватного нотаріуса щодо припинення іпотеки (індексний номер 31029243 від 19 серпня 2016 року) на спірне майно, внесеного на підставі рішення Гребінківського районного суду Полтавської області у справі № 528/589/16-ц, виданого 20 липня 2016 року, та зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві поновити номер запису про іпотеку - 3103977 від 4 лютого 2010 року в Державному реєстрі іпотек за позивачем з дати припинення заборони;

визнати протиправним та скасувати рішення Приватного нотаріуса щодо припинення права власності ПАТ «Банк Камбіо» (індексний номер 31034220 від 20 серпня 2016 року) на спірне майно та зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві поновити номер запису про право власності - 3103929 від 9 жовтня 2013 року в реєстрі прав власності на нерухоме майно за позивачем, що виникло на підставі договору іпотеки від 4 лютого 2010 року, укладеного з ОСОБА_2 та посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Токаревою І. П. 4 лютого 2010 року за № 509, з дати припинення права власності;

визнати протиправними та скасувати рішення Приватного нотаріуса щодо державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 (індексний номер 31034220 від 20 серпня 2016 року, номер запису про право власності 16010211 від 20 серпня 2016 року) на спірне майно, внесеного на підставі рішення Гребінківського районного суду Полтавської області, у справі № 528/478/16-ц, виданого 23 червня 2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв'язку із невиконанням умов кредитного договору позивач звернув стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором шляхом визнання права власності. В ході підготовки до продажу майна, позивачу стало відомо про вибуття предмету іпотеки із власності позивача на підставі реєстраційних дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Меженсько К.С. на підставі рішень Гребінківського районного суду Полтавської області про визнання права власності та про припинення іпотеки та зняття обтяження. При зверненні до суду, позивачу повідомлено, що вказані рішення судом не ухвалювались. За таких обставин, відчуження нерухомого майна Банку відбулося без його відома, на підставі неіснуючих судових рішень та відсутності правочинів які б призвели до зміни власника майна.

Водночас позивачем подано клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, яке обґрунтовано тим, що незастосування заходів забезпечення позову може у подальшому потягти в черговий раз відчуження нерухомості, неможливість та ускладнення при виконання рішення суду, необхідність подання позову до набувача.

Ухвалою суду від 30 травня 2017 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Водночас, ухвалою суду від 30 травня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.

Не погодившись з ухвалою про відмову у відкритті провадження у справі, позивачем подано апеляційну скаргу.

07 серпня 2017 року Київським апеляційним адміністративним судом постановлено ухвалу, відповідно до якої апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2017 року - без змін.

Не погодившись з ухвалами суду першої та апеляційної інстанцій, позивачем оскаржено їх до суду касаційної інстанції.

03 квітня 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду справу № 826/4460/17 за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Меженської Кароліни Сергіївни, відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії передано на розгляд Великої палати Верховного Суду.

16 травня 2018 року Великою палатою Верховного Суду винесено постанову, відповідно до якої касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» задоволено.

Ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2017 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 04 липня 2018 року відкрито провадження у справі № 826/4460/17, з одноособовим розглядом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Водночас запропоновано відповідачам у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення зазначеної ухвали надати відзив на позовну заяву, або заяву про визнання позову.

Задоволено частково клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору та відстрочено сплату судового збору в сумі 6 476,00 гривень до 04 серпня 2018 року.

Разом з тим, відповідачем 1 вимоги ухвали суду не виконано та відзиву на позовну заяву з наданням підтверджуючих документів до суду не надано.

Представником відповідача 2 через канцелярію суду 09 серпня 2018 року надано відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи, та який обґрунтовано тим, що відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України у місті Києві не може бути відповідачем у вказаній справі, оскільки фактично позовні вимоги заявлено саме до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, яку до участі у справі в якості відповідача чи третьої особи не було залучено. Окрім того, з урахуванням норм чинного законодавства, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

16 серпня 2018 року через канцелярію суду надійшла заява представника позивача про виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2018 року до якого долучено платіжне доручення про сплату судового збору у сумі 6 176,00 гривень а також копію документів на підтвердження доводів позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Обставини встановлені судом.

4 лютого 2010 року між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Токарєвою І. П. за № 509. Іпотека цього договору забезпечує повне виконання грошових зобов'язань за кредитним договором від 2 березня 2005 року № 70Ф/01-2005, укладеним з ОСОБА_2

Пунктом 1.1 іпотечного договору передбачено, що іпотекодавець (ОСОБА_2.) передає іпотекодержателю (ПАТ Банк «Камбіо») наступний об'єкт нерухомості:

1/5 частка індивідуального боксу для зберігання маломірних плавзасобів в № 28 в літ. Е складається х приміщень 1-го поверху: складське приміщення 28-1 пл 72,1 кв.м., коридор 28-2 пл. 1,5 кв.м., вбиральня 28-3 пл. 3,1 кв.м., приміщень 2-го поверху: коридор 28-4 пл. 11,5 кв.м., кімната відпочинку 28-5 пл. 19,8 кв.м., санвузол 28-6 пл. 8,3 кв.м., кімната відпочинку 28-7 пл. 15,5 кв.м., санвузол 28-8 пл. 6,3 кв.м., кабінет 28,9 пл 5,6 кв.м., санвузол 28-10 пл. 3,2 кв.м., ? частка балкону літ. Е, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, літ. Е (далі - предмет іпотеки).

Предмет іпотеки перебуває в іпотеці разом із усіма його невідокремленими приналежностями та поліпшеннями.

Відповідно до пункту 1.2 іпотечного договору загальна вартість предмета іпотеки визначена за згодою сторін, відповідає ринковій вартості та становить 12 млн 800 тис. грн.

У зв'язку із невиконанням умов кредитного договору ПАТ «Банк Камбіо» звернув стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором шляхом визнання права власності.

Право власності на цей об'єкт зареєстроване за ПАТ «Банк Камбіо» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 9 жовтня 2013 року за № 3103929 на підставі договору іпотеки від 4 лютого 2010 року.

Однак під час підготовки до продажу майна ПАТ «Банк Камбіо» стало відомо про вибуття з власності вищезазначеного майна предмета іпотеки.

Відповідно до інформаційної довідки від 26 січня 2017 року № 78963354 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна були здійснено такі реєстраційні дії.

19 серпня 2016 року приватним нотаріусом припинено обтяження та іпотеку на підставі рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20 липня 2016 року у справі № 528/589/16-ц.

20 серпня 2016 року приватним нотаріусом припинено право власності на предмет іпотеки ПАТ «Банк Камбіо», що виникло на підставі іпотечного договору від 4 лютого 2010 року № 509, та зареєструвано право власності за ОСОБА_2 на підставі рішення Гребінківського районного суду Полтавської області суду від 23 червня 2016 року у справі № 528/478/16-ц.

Як зазначив позивач, за результатами запиту до Гребінківського районного суду Полтавської області, рішення суду у справах № 528/589/16-ц та № 528/589/16-ц жодного відношення до майна, яке належить ПАТ «Банк Камбіо», не мають, тому і копій рішень надати не вбачається за можливе.

При цьому позивач наголошував у своїй позовній заяві про те, що відчуження нерухомого майна ПАТ «Банк Камбіо» відбулося без його відома, адже між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_2 не існувало жодних судових проваджень та не вчинилося жодних правочинів, які б призвели до зміни власника такого майна, а перереєстрація майна ПАТ «Банк Камбіо» та прийняття Приватним нотаріусом спірних рішень про державну реєстрацію прав та внесення ними спірних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відбулося всупереч вимогам чинного законодавства - на підставі підроблених документів (рішення Гребінківського районного суду Полтавської області у справах № 28/478/16-ц та 528/589/16-ц).

Вказані обставини слугували також підставою для звернення позивача до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року N 1952-IV.

Разом з тим, 26 листопада 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 834- VIІІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України, який набрав чинності 13 грудня 2015 року.

Згідно з вищевказаним Законом Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено в новій редакції, яка почала діяти з 01 січня 2016 року.

Відповідно до статті 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав;

іпотекодержатель, особа, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено іпотеку, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення іпотеки;

обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору;

Статтею 3 Закону передбачено, що загальними засадами державної реєстрації прав є:

1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;

2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;

3) публічність державної реєстрації прав;

4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом;

5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя, крім державної реєстрації права власності та інших речових прав, що проводиться нотаріусами незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.

На підставі рішення Міністерства юстиції України державна реєстрація права власності та інших речових прав може проводитися в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених в абзаці першому цієї частини.

Державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.

Державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого абзацом п'ятим цієї частини.

Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Статтею 4 Закону визначено що державній реєстрації прав підлягають:

1) право власності;

2) речові права, похідні від права власності:

право користування (сервітут);

право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);

право забудови земельної ділянки (суперфіцій);

право господарського відання;

право оперативного управління;

право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки;

право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки;

іпотека;

право довірчої власності;

інші речові права відповідно до закону;

3) право власності на об'єкт незавершеного будівництва;

4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Згідно зі статтею 5 Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Право власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності чи інше речове право на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

Право власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини, в яких вони розташовані.

Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії.

Статтею 6 Закону передбачено, що організаційну систему державної реєстрації прав становлять:

1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи;

2) суб'єкти державної реєстрації прав:

виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;

акредитовані суб'єкти;

3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

Акредитованим суб'єктом може бути юридична особа публічного права, у трудових відносинах з якою перебуває не менше ніж три державні реєстратори, та яка до початку здійснення повноважень у сфері державної реєстрації прав уклала:

договір страхування цивільно-правової відповідальності з мінімальним розміром страхової суми у тисячу мінімальних розмірів заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року;

договір з іншим суб'єктом державної реєстрації прав та/або нотаріусом (у разі коли акредитований суб'єкт здійснює повноваження виключно в частині забезпечення прийняття та видачі документів у сфері державної реєстрації прав).

Акредитація суб'єктів та моніторинг відповідності таких суб'єктів вимогам акредитації здійснюються Міністерством юстиції України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 10 Закону визначено, що Державним реєстратором є:

1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав;

2) нотаріус;

3) державний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Державний реєстратор не має права приймати рішення про державну реєстрацію прав у разі, якщо речове право на нерухоме майно, обтяження такого права набувається, змінюється або припиняється за суб'єктом державної реєстрації прав, з яким державний реєстратор перебуває у трудових відносинах або засновником (учасником) якого він є. У такому разі державна реєстрація проводиться іншим державним реєстратором.

Державний реєстратор не має права приймати рішення про державну реєстрацію прав на своє ім'я, на ім'я свого чоловіка (дружини), його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), суб'єкта господарювання, засновником (учасником) якого він є. У такому разі державна реєстрація прав проводиться іншим державним реєстратором.

Державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав;

7) виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує та веде реєстраційні справи у паперовій формі.

Ведення реєстраційної справи у паперовій формі здійснюється виключно державними реєстраторами, які перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, за місцезнаходженням відповідного майна;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Державний реєстратор має свою печатку, крім нотаріуса, який має печатку, визначену Законом України "Про нотаріат".

Зразок та опис печатки державного реєстратора встановлює Міністерство юстиції України.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення державної реєстрації прав забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом (стаття 11 Закону).

Згідно зі статтею 18 Закону державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації;

6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником;

8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державні реєстратори зобов'язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

У випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, речові права на який підлягають державній реєстрації.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Заява про державну реєстрацію прав подається окремо щодо кожного об'єкта нерухомого майна.

У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду з одночасним набуттям речових прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, подається одна заява про державну реєстрацію прав на такі об'єкти.

При цьому одна заява подається лише у разі, якщо речові права на житловий будинок, будівлю, споруду та земельну ділянку, на якій вони розташовані, реєструються за однією особою.

Заява про державну реєстрацію прав може бути відкликана до прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або про відмову в такій реєстрації.

Під час подання заяви про державну реєстрацію прав заявник зобов'язаний повідомити державного реєстратора про наявність встановлених законом обтяжень речових прав на нерухоме майно.

У разі якщо під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав на нерухоме майно державним реєстратором встановлено наявність зареєстрованих у Державному реєстрі прав інших заяв про державну реєстрацію прав на це саме майно, заяви розглядаються в порядку черговості їх надходження.

Наступна заява розглядається тільки після прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації щодо заяви, зареєстрованої в Державному реєстрі прав раніше.

Черговість розгляду заяв щодо одного об'єкта нерухомого майна застосовується як під час розгляду заяв про державну реєстрацію права власності та інших речових прав, так і під час розгляду заяв про державну реєстрацію обтяжень таких прав.

Датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

Взяття на облік безхазяйного нерухомого майна проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Форма і вимоги до заповнення заяв, що подаються до органу державної реєстрації прав, а також форма і вимоги до оформлення рішень державних реєстраторів, що приймаються за результатом їх розгляду, затверджуються Міністерством юстиції України.

Строки державної реєстрації прав визначено статтею 19 Закону.

Так, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться у строк, що не перевищує п'яти робочих днів.

Державна реєстрація права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс проводиться у строк, що не перевищує 14 робочих днів.

Державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться у строк, що не перевищує 24 годин, крім вихідних та святкових днів, з моменту прийняття заяви.

Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії нотаріусом проводиться після завершення такої дії у межах строків, встановлених частинами першою та другою цієї статті.

Строк державної реєстрації прав, визначений у днях, обраховується з дня реєстрації у базі даних заяв відповідної заяви про державну реєстрацію прав.

Строк державної реєстрації прав, визначений у годинах, обраховується з часу реєстрації у базі даних заяв відповідної заяви про державну реєстрацію прав.

У разі наявності зареєстрованих у Державному реєстрі прав інших заяв про державну реєстрацію прав на це саме майно строк державної реєстрації прав обраховується з дня (часу) прийняття рішення державним реєстратором про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації щодо заяви, зареєстрованої в Державному реєстрі прав раніше.

Забороняється видавати заявнику документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав у строки, менші ніж ті, з урахуванням яких ним сплачено адміністративний збір за державну реєстрацію прав відповідно до частини першої статті 34 цього Закону.

Відповідно до статті 20 Закону, заява про державну реєстрацію прав та оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.

Заява про державну реєстрацію прав в електронній формі подається за умови ідентифікації такої особи (фізичної або юридичної) з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи.

Порядок подання заяв у сфері державної реєстрації прав в електронній формі визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У разі придбання (передачі) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки, заява про державну реєстрацію припинення іпотеки може подаватися в електронній формі державним виконавцем.

Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подається нотаріусу, який вчинив таку дію.

Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не приймається за відсутності документа, що підтверджує оплату послуг, та у разі внесення відповідної плати не в повному обсязі.

У разі подання заяви про державну реєстрацію прав у паперовій формі така заява формується, реєструється у базі даних заяв із зазначенням дати і часу реєстрації та скріплюється власним підписом заявника.

З оригіналів документів, поданих для державної реєстрації прав, виготовляються електронні копії шляхом сканування, які долучаються до заяви, зареєстрованої у базі даних заяв.

Реєстрація заяв про державну реєстрацію прав проводиться в порядку черговості їх надходження.

У разі подання заяви про державну реєстрацію прав в електронній формі така заява за допомогою Державного реєстру прав реєструється у базі даних із зазначенням дати і часу реєстрації.

Реєстрація заяв про державну реєстрацію прав в електронній формі проводиться в порядку черговості їх надходження, у тому числі з урахуванням заяв, що подаються в паперовій формі.

Згідно зі статтею 22 Закону документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.

Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Відповідальність за відповідність електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, оригіналам таких документів у паперовій формі у разі подання заяви в електронній формі несе особа, яка виготовила електронні копії документів.

Статтею 23 Закону передбачено, що розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках:

1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством;

2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному у пункті 3 частини третьої статті 10 цього Закону, інформації про зареєстровані до 1 січня 2013 року речові права на відповідне нерухоме майно, якщо наявність такої інформації є необхідною для державної реєстрації прав.

Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та невідкладно повідомляє про це заявника.

Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви.

Перебіг строку державної реєстрації прав продовжується з моменту усунення обставин, що стали підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду, з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Рішення повинно містити вичерпний перелік підстав для зупинення розгляду заяви.

Державний реєстратор не має права вимагати від заявника надання інших документів, крім тих, відсутність яких стала підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, якщо інше не випливає з документів, що надані додатково.

У разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог у строк, встановлений у частині третій цієї статті, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Відповідно до статті 24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Відмова в державній реєстрації прав з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, не застосовується у разі:

1) наявності помилки в Державному земельному кадастрі, що виникла після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки, невідповідність меж земельної ділянки, зазначених у Державному реєстрі земель, її дійсним межам);

2) невідповідності площі земельної ділянки, зазначеної в Державному реєстрі земель, її дійсній площі у результаті зміни методів підрахунку (округлення);

3) невідповідності відомостей про земельну ділянку в Державному земельному кадастрі відомостям, що містяться в документі, який посвідчує речове право на неї, якщо така невідповідність виникла внаслідок внесення змін або виправлення помилки у відомостях Державного земельного кадастру про земельну ділянку після оформлення документа, що є підставою для виникнення відповідного речового права на земельну ділянку. У такому разі пріоритет мають відомості Державного земельного кадастру.

Відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі:

1) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

2) державної реєстрації права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав та перенесенням щодо такого права власності обтяження, державну реєстрацію якого проведено у спеціальному розділі Державного реєстру прав;

3) державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону.

Відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Статтею 26 Закону передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі зміни ідентифікаційних даних суб'єкта права, відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.

У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду.

Подання та отримання документів за заявою про внесення змін до записів Державного реєстру прав здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про внесення змін до запису Державного реєстру прав, про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна відповідний запис скасовується.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про відмову в державній реєстрації прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "б" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування відповідного рішення та відновлюється розгляд документів за відповідною заявою у сфері державної реєстрації прав.

Статтею 27 Закону також передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно чи його дубліката, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

На виконання вимог норм Закону постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 1 Порядку цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Згідно з пунктом 6 Порядку державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду з одночасним набуттям речових прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, а також у разі державної реєстрації речових прав, що є похідними від права власності, одночасно з державною реєстрацією права власності на таке майно заявником подається одна заява.

Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та / або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав (пункт 9 Порядку).

Пунктом 17 Порядку передбачено, що у разі коли під час розгляду заяви державним реєстратором встановлено наявність зареєстрованого рішення суду про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією прав, на це саме майно, державний реєстратор невідкладно встановлює наявність (відсутність) підстав для відмови в зупиненні державної реєстрації прав та за наявності підстав для відмови приймає відповідне рішення.

Рішення щодо відмови в зупиненні державної реєстрації прав може бути прийнято виключно з підстав, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За відсутності підстав для відмови в зупиненні державної реєстрації прав державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав зупиняє державну реєстрацію прав з обов'язковим посиланням на зареєстроване у базі даних заяв рішення суду.

Відомості про зупинення державної реєстрації прав за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав розміщуються на веб-порталі Мін'юсту для доступу до них заявника з метою їх перегляду, завантаження та друку відповідного рішення суду.

За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації (пункт 18 Порядку).

Разом з тим, відповідно до пункту 41 Порядку ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 (далі - Порядок), державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

В пункті 41 Порядку, визначено, що Державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду державної реєстрації прав, проведеної до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент такої реєстрації, записів про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 р., за відсутності державної реєстрації таких прав у Державному реєстрі прав державний реєстратор переносить до Державного реєстру прав записи про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, та вносить запис про скасування державної реєстрації прав. Внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст. Для внесення записів про скасування державної реєстрації прав державний реєстратор вносить до відповідного розділу Державного реєстру прав такі відомості: 1) підстава для скасування державної реєстрації прав: назва документа; дата видачі документа; номер документа; ким виданий (оформлений) документ; додаткові відомості про документ; 2) реєстраційний номер, дата та час реєстрації заяви, на підставі якої вносяться записи про скасування державної реєстрації прав; 3) підстава для внесення записів про скасування державної реєстрації прав: назва рішення; дата формування рішення; індексний номер рішення; 4) прізвище, ім'я та по батькові державного реєстратора; 5) найменування органу державної реєстрації прав або найменування нотаріальної контори, назва нотаріального округу. У результаті внесення записів про скасування державної реєстрації прав у відповідному розділі Державного реєстру прав державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав. У разі коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації переходу чи припинення речових прав, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та поновлює записи про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав. У разі коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації прав на об'єкт нерухомого майна, який поділено чи частку з якого виділено, або на об'єкти нерухомого майна, що об'єднано, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та відкриває закритий (закриті) розділ (розділи) Державного реєстру прав та відповідну (відповідні) реєстраційну (реєстраційні) справу (справи) на підставі прийнятого ним рішення про відкриття закритого розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи.

Згідно з пунктом 41-1 Порядку, державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування рішення державного реєстратора у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в задоволенні заяви про відкликання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень. Внесення записів про скасування рішення державного реєстратора здійснюється державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст. У результаті внесення записів про скасування рішення державного реєстратора у відповідному розділі Державного реєстру прав державний реєстратор робить відмітку про скасування відповідного рішення.

Отже, законодавством прямо передбачені дії посадових осіб у випадку скасування судом певних рішень про реєстрацію, що є підставою для внесення змін до Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Окрім того, згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228 (далі - Положення № 228), Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міністерство юстиції України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.

Пунктом 10 Положення № 228 визначено, що Мін'юст у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 26 листопада 2015 року «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку, припиняють надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць за рішенням Кабінету Міністрів України, прийнятим у разі забезпечення виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями умов, необхідних для реалізації повноважень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, але не пізніше 30 квітня 2016 року.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29 грудня 2015 року № 2791/5 «Про затвердження Змін до положень про територіальні органи Міністерства юстиції України в частині реалізації повноважень у сфері державної реєстрації», Управлінням державної реєстрації головного територіального управління юстиції у місті Києві виконання функцій і повноважень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснювалось до 30 квітня 2016 року.

Рішенням Київської міської ради від 14 квітня 2016 року N 319/319 «Про утворення Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» утворено Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Таким чином, з 30 квітня 2016 року повноваженнями щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування рішення державного реєстратора наділений Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

З аналізу наведеного вбачається, що відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України у місті Києві не може бути відповідачем у вказаній справі. Окрім того, позивачем заявлено вимоги саме до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві. Однак відповідачем чи третьою особою вказаний орган не зазначено.

З матеріалів справи вбачається, що рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Меженської К.С. щодо припинення обтяження (індексний номер 31029104 від 19 серпня 2016 року) на об'єкт нерухомого майна, а саме 1/5 частку індивідуального боксу для зберігання маломірних плавзасобів № 28, літ. Е, загальною площею 620 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, літ. Е (далі - спірне майно) вчинено на підставі рішення Гребінківського районного суду Полтавської області у справі № 528/589/16-ц, виданого 20 липня 2016 року.

Рішення приватного нотаріуса щодо припинення іпотеки (індексний номер 31029243 від 19 серпня 2016 року) на спірне майно вчинено на підставі рішення Гребінківського районного суду Полтавської області у справі № 528/589/16-ц, виданого 20 липня 2016 року.

В подальшому приватним нотаріусом прийнято рішення щодо припинення права власності ПАТ «Банк Камбіо» (індексний номер 31034220 від 20 серпня 2016 року) на предмет іпотеки що виникло на підставі договору іпотеки від 4 лютого 2010 року, укладеного з ОСОБА_2 та посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Токаревою І. П. 4 лютого 2010 року за № 509 та зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на підставі рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 23 червня 2016 року у справі № 528/478/16-ц.

Вказані обставини підтверджуються долученою до матеріалів справи інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с. - 22-24, 184-211).

Разом з тим, з листа Гребінківського районного суду Полтавської області від 08 лютого 2017 року № 03-12/4/2017 вбачається, що відповідно до даних, які містяться в автоматизованій системі документообігу суду, рішення суду за вказаними Вами номерами не мають ніякого відношення щодо майна, яке належить Пат «Банку Камбіо», тому надати зазначені копії рішень суд немає можливості.

Судом також повідомлено, що при перевірці даних автоматизованої системи документообігу суду, справи, де відповідачем є ПАТ «Банк Камбіо» до Гребінківського районного суду Полтавської області протягом 2016 року не надходили (а.с. - 180).

На підтвердження вказаних обставин позивачем також надано копію ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області у справі № 528/478/16-ц, з якої вбачається, що позов заявлено Особою до Гребінківського районного центру зайнятості Міністерства соціальної політики України про визнання дій протиправними (а.с. - 181).

Окрім того, з витягу з Державного реєстру судових рішень вбачається, що рішення Гребінківським районним судом Полтавської області за результатами розгляду справи № 528/589/16-ц не приймалось (а.с. - 182).

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 1 покладеного на нього обов'язку не виконано, відзив із наданням документів на підтвердження правомірності прийнятих рішень до суду надано не було.

За таких обставин, із урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про протиправність рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Меженської К.С. від 19 серпня 2016 року щодо припинення обтяження (індексний номер 31029104) та щодо припинення іпотеки (індексний номер 31029243) а також від 20 серпня 2016 року щодо припинення права власності ПАТ «Банк Камбіо» (індексний номер 31034220) на предмет іпотеки та реєстрацію права власності за ОСОБА_2 є протиправними та підлягають скасуванню.

Позовні вимоги позивача в даній частині є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.

Разом з тим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог в частині зобов'язання Реєстраційну службу Головного управління юстиції у місті Києві:

поновити номер запису про обтяження 3103960 від 04 лютого 2010 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за позивачем з дати припинення заборони;

поновити номер запису про іпотеку 3103977 від 04 лютого 2010 року в Державному реєстрі іпотек за позивачем з дати припинення заборони;

поновити номер запису про право власності 3103929 від 09 жовтня 2013 року в реєстрі прав власності на нерухоме майно за позивачем, що виникло на підставі Договору іпотеки від 04 лютого 2010 року. укладеного з ОСОБА_2 та посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Токарєвою І.П. 04 лютого 2010 року за № 509 з дати припинення права власності, з урахуванням вимог статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та з урахуванням пункту 41 Порядку ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141.

Із системного аналізу викладеного, враховуючи встановлені судом обставини, виходячи з меж заявлених вимог, з урахуванням повноважень, якими наділено відповідача 2, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідачем під час розгляду справи не було жодним підтверджено правомірність заявлених позовних вимог, та жодних доказів на їх підтвердження також надано не було.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Долученим до матеріалів справи платіжним дорученням № 471 від 15 серпня 2018 року підтверджується сплата позивачем судового збору за подання чотирьох позовних вимог немайнового характеру у розмірі 6 176,00 гривень.

Керуючись статтями 2, 9, 72-73, 76-77, 139, 143, 242-246, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити частково адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» (місто Київ, вулиця Заньковецької/Станіславського, 3/1, код ЄДРПОУ: 26549700) до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Меженської Кароліни Сергіївни (АДРЕСА_2, ІПН: відомості відсутні), Відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України у місті Києві (місто Київ, вулиця Євгена Сверстюка, 15, код ЄДРПОУ: відомості не надано) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Визнати протиправним та скасувати рішення Приватного нотаріуса щодо припинення обтяження (індексний номер 31029104 від 19 серпня 2016 року) на об'єкт нерухомого майна - 1/5 частку індивідуального боксу для зберігання маломірних плавзасобів № 28, літ. Е, загальною площею 620 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, літ. Е (далі - спірне майно), внесеного на підставі рішення Гребінківського районного суду Полтавської області у справі № 528/589/16-ц, виданого 20 липня 2016 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Приватного нотаріуса щодо припинення іпотеки (індексний номер 31029243 від 19 серпня 2016 року) на спірне майно, внесеного на підставі рішення Гребінківського районного суду Полтавської області у справі № 528/589/16-ц, виданого 20 липня 2016 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Приватного нотаріуса щодо припинення права власності ПАТ «Банк Камбіо» (індексний номер 31034220 від 20 серпня 2016 року) на спірне майно за позивачем, що виникло на підставі договору іпотеки від 4 лютого 2010 року, укладеного з ОСОБА_2 та посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Токаревою І. П. 4 лютого 2010 року за № 509.

Визнати протиправними та скасувати рішення Приватного нотаріуса щодо державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 (індексний номер 31034220 від 20 серпня 2016 року, номер запису про право власності 16010211 від 20 серпня 2016 року) на спірне майно, внесеного на підставі рішення Гребінківського районного суду Полтавської області, у справі № 528/478/16-ц, виданого 23 червня 2016 року.

Відмовити в решті позовних вимог.

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» (місто Київ, вулиця Заньковецької/Станіславського, 3/1, код ЄДРПОУ: 26549700) з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Меженської Кароліни Сергіївни (АДРЕСА_2, ІПН: відомості відсутні) сплачений позивачем судовий збір у розмірі 6 176 (шість тисяч сто сімдесят шість) гривень 00 копійок.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда