ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/117/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кушнір В.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Кіщук О.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

У поданому до суду адміністративному позові ОСОБА_3 (далі - позивач) просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області (далі - відповідач) №725 від 14.12.2018р. "Про покарання" в частині накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції на оперуповноваженого відділу розкриття злочинів проти власності управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3;

2) визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області №200о/с від 17.12.2018р. "По особовому складу" в частині звільнення оперуповноваженого відділу розкриття злочинів проти власності управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію";

3) визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області №3о/с від 10.01.2019р. "По особовому складу" в частині звільнення оперуповноваженого відділу розкриття злочинів проти власності управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію";

4) зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області поновити ОСОБА_3 на службі в поліції на посаді оперуповноваженого відділу розкриття злочинів проти власності управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області з 14 січня 2018 року та виплатити ОСОБА_3 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебував на службі у Національній поліції на посаді оперуповноваженого відділу розкриття злочинів проти власності управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області (далі - УКР ГУНП в Чернівецькій області). З 10.12.2018р. по 04.01.2019р. за станом здоров'я не міг виходити на службу, про що було відомо його керівництву. Однак відповідачем, на підставі доповідної записки начальника УКР ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_4 призначено службове розслідування по факту порушення позивачем службової дисципліни. За результатами проведеного службового розслідування Наказом №725 від 14.12.2018р. позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності із застосуванням стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, а Наказом №200 о/с від 17.12.2018р. - було звільнено зі служби в поліції на підставі п.6 ч.І ст.77 Закону України "Про Національну поліцію".

Позивач вважає звільнення зі служби в поліції протиправним, оскільки службове розслідування було проведено з порушенням процедури, без урахування усіх обставин, які мали значення для прийняття рішення про звільнення зі служби та за відсутності доказів на підтвердження факту вчинення дисциплінарного проступку. За таких обставин, на думку позивача, на підставі такого висновку службового розслідування накази про застосування дисциплінарного стягнення та звільнення його зі служби в поліції є незаконними. Вказує, що службове розслідування було проведено не належним чином, оскільки не було враховано те, що станом на час відібрання у нього пояснення 14.12.2018р. він перебував на лікарняному з 13.12.2018р. до 22.12.2018р. у КУ "Вижницька центральна районна лікарня". При цьому також стверджує, що його безпосередній керівник ОСОБА_5 в телефонному режимі, враховуючи переробіток часу позивача, виходу на службу у вихідні та святкові дні, надав усну згоду на лікування останнього та невихід на службу. За таких обставин, зазначає, що акти про невихід на службу поліцейського були складені без урахування медичних документів і не доводять вчинення останнім дисциплінарного проступку.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки висновком службового розслідування було встановлено факт порушення позивачем службової дисципліни, що полягає у не виході на службу без поважних причин з 10.12.2018р. по 14.12.2018р., тобто вчиненні прогулу. При цьому, останній під час проведення службового розслідування і після видання наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення не надав до ГУНП будь-яких доказів щодо наявності поважних причин невиходу на роботу з 10.12.2018р. по 12.12.2018р. Підставами застосування крайнього виду дисциплінарного стягнення до позивача відповідач зазначає умисні дії порушника та не щирість під час проведення службового розслідування, а також службова характеристика ОСОБА_3, згідно якої останній за час роботи в ОВС та Національній поліції України, в тому числі на займаній посаді, зарекомендував себе як недисциплінований працівник, порушник службово-виконавської та транспортної дисципліни. Крім того, вказує на те, що документ, який підтверджує тимчасову непрацездатність позивача, складений та виданий лікарем ОСОБА_6 з порушенням вимог Інструкції №455, затвердженої наказом МОЗ від 13.11.2001р. №455.

Враховуючи вище викладене, відповідач вважає, що стосовно позивача здійснено об'єктивне та всебічне службове розслідування, при визначенні міри покарання враховано тяжкість проступку, обставини за яких його вчинено, службову характеристику порушника та інші обставини, а відтак звільнення позивача відбулося у відповідності з чинним законодавством.

В ході розгляду справи позивачем подано відповідь на відзив, у якій той зазначає, що твердження відповідача з приводу не повідомлення позивачем безпосереднього керівника про звернення до медичного закладу не відповідає дійсності, що підтверджується поясненням останнього та рапортом ОСОБА_4 Також вказує, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження порушень, наведених у його службовій характеристиці, яка враховувалась при прийнятті оскаржуваних рішень. Крім того, на думку позивача, відповідач визнав знаходження ОСОБА_3 на лікарняному та незаконність його звільнення, оскільки відповідно до отриманого листка непрацездатності 10.01.2019р. видав Наказ №3 о/с "По особовому складу" про внесення змін до наказу ГУНП в Чернівецькій області від 17.12.2018р. №200 о/с у частині звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3, слова і цифри "17 грудня 2018 року" замінити словами і цифрами "14 січня 2019 року".

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у якому вказує, що копію листка непрацездатності позивач надав відповідачу вже після проведення службового розслідування та видання оскаржуваних наказів. При цьому, листок непрацездатності підтверджує його тимчасову непрацездатність лише з 13.12.2018р. по 14.12.2018р., тоді як причини відсутності на службі позивача з 10.12.2018р. по 11.12.2018р. останнім документально не підтверджено. Також зазначає, що оскільки лікарняний листок стосувався тимчасової непрацездатності починаючи з 13.12.2018р., тоді як прогул позивач вчинив з 10.12.2018р., тому керівником правомірно внесено зміни до наказу по особовому складу.

Ухвалою суду від 08.02.2019р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

У судовому засіданні 05.03.2019р. суд задовольнив клопотання представника відповідача в частині виклику в засідання свідка - старшого інспектора відділу ІОС УКЗ ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_7 Водночас відмовлено в задоволенні указаного клопотання в частині виклику свідка - ОСОБА_4

У судовому засіданні 19.03.2019р. представник позивача виступив із вступним словом, в якому підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача у вступному слові зазначив, що ГУНП в Чернівецькій області при винесенні оскаржуваних наказів дотримано всіх вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позову.

В якості свідка допитано старшого інспектора відділу ІОС УКЗ ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_7, який був членом дисциплінарної комісії та брав участь у службовому розслідуванні.

Суд , заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_3 з листопада 2015 року проходив службу в органах Національної поліції України, зокрема, з грудня 2016 року на посаді оперуповноваженого відділу розкриття злочинів проти власності управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області (далі – УКР ГУНП в Чернівецькій області), старший лейтенант поліції (а.с.55).

Начальником УКР ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_4 (далі - прямий керівник) 11.12.2018р. складено доповідну записку на ім'я т.в.о. начальника ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_8, згідно змісту якої 10.12.2018р. о 4год.30хв. на мобільний телефон начальника відділу розкриття начальника відділу розкриття злочинів проти власності УКР ГУНП в Чернівецькій області майора поліції ОСОБА_5 (далі - безпосередній керівник) надійшло повідомлення від його підлеглого старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про те, що він захворів і перебуває на лікарняному, в зв'язку із чим в той день був відсутній на роботі. ОСОБА_5 11.12.2018р. зателефонував ОСОБА_3 з приводу причин невиходу на роботу, останній в телефонному режимі повідомив, що перебуває на лікарняному. Під час перевірки даного факту встановлено, що ОСОБА_3 дійсно звертався в державну установу "ТМО МВС України по Чернівецькій області", однак лікарняний йому не відкрили, про що він не повідомив безпосереднього та прямого керівників та 2 дні (з 10 по 11 грудня 2018 року) на роботу без поважних причин не виходив (а.с.39).

Наказом ГУНП в Чернівецькій області від 11.12.2018р., на підставі указаної вище доповідної записки, з метою надання правової оцінки діям вказаного поліцейського призначено службове розслідування та затверджено склад дисциплінарної комісії (а.с.40).

В період з 11.12.2018р. по 14.12.2018р. дисциплінарна комісія провела службове розслідування за вказаним вище фактом та на підставі зібраних матеріалів встановила, що ОСОБА_3 з 10.12.2018р. по 15год.00хв. 14.12.2018р. не виходив на службу, чим допустив систематичні прогули без поважних причин, що згідно п.4 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, є підставою для розірвання із ним трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. У зв'язку з цим комісія дійшла висновку, що відомості, які стали підставою для проведення службового розслідування є такими, що підтвердились, а також те, що за порушення службової дисципліни до оперуповноваженого відділу розкриття злочинів проти власності УКР ГУНП в Чернівецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 слід застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Результати службового розслідування викладені у висновку від 14.12.2018р. (а.с.41-42).

Згідно наказу ГУНП в Чернівецькій області від 14.12.2018р. №725 "Про застосування дисциплінарного стягнення" за порушення службової дисципліни, до оперуповноваженого відділу розкриття злочинів проти власності УКР ГУНП в Чернівецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення (а.с.43).

Наказом від 17.12.2018р. №200о/с "По особовому складу" відповідно до ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3, оперуповноваженого відділу розкриття злочинів проти власності УКР ГУНП в Чернівецькій області з 17.12.2018р. звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, накладеного відповідного до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) (а.с.22).

Наказом від 10.01.2019р. № 3 о/с "По особовому складу" внесені зміни до наказу ГУНП в Чернівецькій області від 17.12.2018р. №200 о/с у частині звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3, слова і цифри "17 грудня 2018 року" замінено словами і цифрами "14 січня 2019 року", слова і цифри "02 дні" замінено словами і цифрами "29 днів" та виключено слова і цифри: "кількість днів надмірно нарахованої щорічної відпустки за 2018 рік за час невідпрацьованої частини календарного року складає 03 доби" (а.с.56).

Позивач вважає, що його звільнено незаконно, у зв’язку з чим звернувся до суду з указаним позовом.

До вказаних правовідносин суд застосовує положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580).

Згідно із ч.1 ст.19 Закону №580 у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ч.2 ст.19 Закону №580).

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018р. №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників .

За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (ч.1 ст.11 Дисциплінарного статуту).

У відповідності до ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов’язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Частиною 1 статті 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Таким чином, за порушення службової дисципліни та вчинення дисциплінарного проступку поліцейський несе дисциплінарну відповідальність у вигляді дисциплінарного стягнення.

Між тим, в силу ч.2 ст.13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

У зв'язку з цим, відповідно до ч.2 ст.14 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об’єктивного з’ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення (ч.3 ст.14 Дисциплінарного статуту).

Згідно з ч.4 ст.14 Дисциплінарного статуту підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Частиною 10 статті 14 Дисциплінарного статуту порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначає Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженою наказом МВС України №893 від 07.11.2018р. (далі - Порядок).

У відповідності до п.1 розділу ІІ Порядку №893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Згідно з пунктами 2, 3 розділу V Порядку №893 службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов’язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Строк проведення службового розслідування, його продовження, порядок обчислення строку службового розслідування визначаються статтею 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником (ст.16 Дисциплінарного статуту).

З матеріалів справи видно, що підставою для призначення та в подальшому проведення службового розслідування стала доповідна записка прямого керівника позивача про те, що позивачем вчинено дисциплінарний проступок у вигляді прогулу без поважних причин з 10.12.2018р. по 11.12.2018р. (2 дні) (а.с.39).

Службове розслідування розпочато 10.12.2018р. та закінчено 14.12.2018р.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що відповідачем дотримано вимог Порядку №893 та Дисциплінарного статуту, зокрема, в частині наявності підстав для його проведення та строків, в межах яких його здійснено. При цьому, суд звертає увагу на те, що позивачем вказані вище обставини не заперечувалися.

Проведення службового розслідування в силу п.1 розділу 1 розділу V Порядку №893 полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об’єктивного з’ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Згідно з п.2 розділу VІ Порядку №893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

У відповідності до п.1 розділу VІІ Порядку №893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення. Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

В ході службового розслідування дисциплінарній комісії надані акти про невихід ОСОБА_3 на роботу 10.12.2018р., 11.12.2018р., 12.12.2018р., 13.12.2018р. та 14.12.2018р., які у ці дні були складені поліцейськими УКР ГУНП (а.с.46-50).

З висновку службового розслідування слідує, що з метою перевірки можливого перебування ОСОБА_3 на лікарняному, дисциплінарною комісією були направлені відповідні запити до КУ "Вижницька центральна районна лікарня" від 12.12.2018р. №5200/123/12/03-2018 та ДУ "ТМО МВС України по Чернівецькій області" від 13.12.2018р. №5172/123/12/03-2018 (а.с.51-52).

Згідно відповіді ДУ "ТМО МВС України по Чернівецькій області" від 13.12.2018р. №33/46-1062, поліцейський ОСОБА_3 в період з 10.12.2018р. по 11.12.2018р. на лікуванні (амбулаторному, стаціонарному) в лікарні (з поліклінікою) ДУ "ТМО МВС України по Чернівецькій області" не перебував, довідка з тимчасової втрати працездатності не видавалась (а.с.53).

Згідно відповіді КУ "Вижницька центральна районна лікарня" від 14.12.2018р. №01-22/1389 13.12.2018р. поліцейський ОСОБА_3 був консультований лікарем отоларингологом поліклінічного відділення даного медичного закладу, однак лікарняний йому не надавався, на амбулаторному та стаціонарному лікуванні з подальшою видачею лікарняного листа не знаходився (а.с.54).

Предметом дослідження в ході службового розслідування також були пояснення начальника відділення розкриття злочинів проти власності УКР ГУНП в Чернівецькій області майора поліції ОСОБА_5 від 14.12.2018р., який зазначив, що 10.12.2018р. та 11.12.2018р. позивач телефоном повідомив про те, що перебуває на лікарняному, та в указані дні не вийшов на службу. Про те, що позивач не відкривав лікарняного у ДУ "ТМО МВС України по Чернівецькій області" ОСОБА_5 стало відомо ще 10.12.2018р. З пояснень ОСОБА_5 також слідує, що ОСОБА_3 не вийшов на службу 12.12.2018р., 13.12.2018р. та 14.12.2018р. (а.с.44).

Згідно пояснень позивача з приводу невиходу на службу з 10.12.2018р. по 14.12.2018р. - останній на підставі ст.63 Конституції від надання пояснень відмовився (а.с.45).

З матеріалів справи також видно, що комісією досліджено службову характеристику ОСОБА_3, складену прямим керівником останнього, згідно якої вказаний поліцейський по місцю проходження служби характеризується негативно, порушник службово-виконавської та транспортної дисципліни, має посередні результати службової діяльності у розкритті злочинів, не працює над удосконаленням та підвищенням свого професійного рівня, несвоєчасно та неналежним чином виконує поставлені завдання (а.с.55).

Враховуючи зібрані в ході службового розслідування докази про безпідставну відсутність позивача за місцем служби з 10.12.2018р. по 14.12.2018р., комісія дійшла висновку про те, що підстави, за яких призначено службове розслідування, а саме - допущення прогулу позивачем, підтвердилися.

Судом досліджено рапорт ОСОБА_3 від 08.01.2019р., поданий на ім'я начальника ГУНП в Чернівецькій області, згідно змісту якого в період з 13.12.2018р. по 04.01.2019р. він знаходився на лікуванні у Вижницькій ЦРЛ з діагнозом хронічний тонзиліт та проведено операцію (а.с.28).

Позивачем надано копію листка непрацездатності, виданого КУ "Вижницька центральна районна лікарня", що підтверджує звільнення його від роботи з 13.12.2018р. до 22.12.2018р.

Водночас у рапорті не надано пояснення щодо відсутності на службі з 10.12.2018р. по 12.12.2018р.

З документів, доданих на підтвердження вказаних обставин, позивачем надано копію медичної картки амбулаторного хворого №737550, згідно записів якої ОСОБА_3 звертався до лікаря 11.12.2018р. зі скаргами на біль у горлі та загальну слабкість, здав аналіз крові 11.12.2018р. та аналіз на мікробіологічне дослідження та визначення чутливості виділених культур до хіміотерапевтичних препаратів. Однак, згідно запису, вчиненого терапевтом в медичній картці позивача 12.12.2018р. - враховуючи результати вказаних аналізів, консультацію лор-лікаря. підстав для звільнення ОСОБА_3 від виконання службових обов'язків через хворобу немає (а.с.30-34).

Крім того, допитаний в засіданні свідок ОСОБА_9 повідомив, що для з'ясування обставин, що були предметом розслідування здійснив виїзд у Вижницьку ЦРЛ, де заступник головного лікаря повідомила, що 13.12.2018р. його консультував лікар-лор, позивачу наразі лікарняний не відкривався.

Зважаючи на указані вище обставини, суд доходить висновку, що позивачем не надано обґрунтованих доказів, що підтверджують підстави відсутності його на службі 10.12.2018р., 11.12.2018р. та 12.12.2018р.

В судовому засіданні представник позивача не надав змістовних пояснень з приводу відсутності ОСОБА_3 у вказаний період, як і доказів, що свідчать про підстави звільнення його від служби у ці дні.

За таких обставин, суд вважає, що дисциплінарна комісія дійшла обґрунтованого висновку про те, що відомості, які стали підставою для проведення службового розслідування слід вважати такими, що підтвердилися.

Водночас, суд критично оцінює твердження позивача про те, що перебуваючи на лікарняному у нього відібрано пояснення в порушення пунктів 4, 5 ст.18 Дисциплінарного статуту, оскільки, вказані норми стосуються відкладення отримання пояснень від поліцейського, який перебуває у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння, а також від поліцейського, який перебуває на чергуванні або патрулюванні.

При цьому, сам позивач не заперечує факту надання йому можливості надати пояснення, натомість таким правом в силу ст.63 Конституції України він не скористався.

Не знайшли документального підтвердження також доводи позивача щодо невідповідності фактичним обставинам справи довідок, отриманих членами комісії з медичних закладів, а також те, що останній дійсно хворів з 10.12.2018р.

З приводу висновку комісії про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення та як наслідок прийняття відповідачем оскаржуваних наказів суд зазначає наступне.

В силу ч.1 ст.18 Закону №580 поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Статтею 59 Закону №580 визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно зі ст.60 Закону №580 проходження служби в поліції регулюється цим Законом та

іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Отже, встановивши, що позивачем допущено прогул без поважних причин з 10.12.2018р. по 14.12.2018р., що в подальшому підтвердилося в ході судового розгляду в частині невиходу позивача на службу 10.12.2018р., 11.12.2018р. та 12.12.2018р., комісія дійшла обґрунтованого висновку про порушення позивачем службової дисципліни, тобто вчинення дисциплінарного проступку, що відповідає ст.1 та ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту.

З урахуванням вказаного, комісія на підставі ст.11 Дисциплінарного статуту також дійшла обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється зокрема у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про те, що відповідачем на підставі висновку службового розслідування правомірно прийнято рішення про звільнення позивача зі служби.

За таких обставин, позов в частині визнання протиправними та скасування наказів Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області №725 від 14.12.2018р. "Про покарання" в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, а також №200о/с від 17.12.2018р. "По особовому складу" в частині звільнення позивача зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" - не підлягає задоволенню.

З приводу зауважень позивача про виправлення в наказі №200о/с від 17.12.2018р. про звільнення ОСОБА_3 внесених наказом №3о/с від 10.01.2019р. суд зазначає наступне.

08.01.2019р. на адресу відповідача позивачем було подано рапорт, до якого було додано листок непрацездатності з 13.12.2018р. по 22.12.2018р. Зважаючи на те, що відповідач отримав інформацію щодо тимчасової непрацездатності позивача за вказаний період, відповідач правомірно та в межах наданих повноважень вніс відповідні зміни до наказу, зокрема, в частині дати звільнення позивача.

Суд звертає увагу, що правом змінити дату, з якої особа рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ підлягає звільненню зі служби у такій правовій ситуації, наділений безпосередній керівник (начальник) такої особи, шляхом внесення змін до наказу про звільнення із зазначенням нової дати звільнення, встановивши її наступним робочим днем після закінчення терміну непрацездатності працівника.

Дана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 28 листопада 2018 року у справі №815/1813/15

Таким чином, позов в частині визнання протиправним та скасування наказу №3о/с від 10.01.2019р. також не підлягає задоволенню.

Водночас, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, які полягають у тому, що документ, який підтверджує тимчасову непрацездатність позивача, виданий лікарем ОСОБА_6 містить порушення Інструкції, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004р. №532/274/136-ос/1406.

Вказаний листок непрацездатності не визнаний нечинним, у встановленому законом порядку, а його дійсність чи недійсність не може бути предметом даного спору.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Враховуючи те, що судом встановлено, що позивача звільнено зі служби правомірно, позов в частині поновлення на службі в поліції та виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що такі вимоги є похідними від визнання протиправними наказів про звільнення позивача.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З наведених вище обставин, проаналізувавши вищенаведені положення нормативно-правових актів, враховуючи надані суду докази, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено суду правомірність прийнятих рішень в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення та законність його звільнення. Натомість позивачем на підтвердження заявлених вимог доказів не надано.

Відтак, суд доходить висновку, що в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Суд не вирішує питання щодо судових витрат, оскільки позивача звільнено від їх сплати, а інших осіб, які їх понесли у справі немає, що не суперечить ч.5 ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 березня 2019 р.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, вул.Штолюка, 8, м.Вижниця, Чернівецька область, 59200).

Відповідач - Головне управління Національної поліції України в Чернівецькій області (ідентифікаційний код 40109079, вул.Головна, 24, м.Чернівці, 58000).

Суддя В.О. Кушнір