___________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2019 р.

м. Херсон

Справа № 540/2367/18

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Мельник О.О.,

за участю

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про зобов'язання провести перерахунок розміру пенсійного забезпечення,

встановив:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 ( далі - позивач, ОСОБА_1А.) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області ( далі - відповідач, ГУ ПФУ в Херсонській області), яким, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просить зобов'язати відповідача провести перерахунок розміру його пенсії, починаючи з 01.01.1992 р. до 16.09.2008 р., з урахуванням вимог Законів: п. " а " ст. 9, п. " а " ст. 20, ст. 53 Закону "Про державну пенсію" від 14.07.1956 р., і відповідно постанови ОСОБА_3 ОСОБА_3 СРСР від 22.08.1956 року № 1173, згідно вимогою раніше діючого п. "в", п. "д", п. " і " ст. 67, ст. 71, ст. 73 Закону СРСР від 15 травня 1990 року "Про державну пенсію", згідно вимог діючого п. "2" ст. 29, ст. 33 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. за № 1788-ХІІ урахувати 76 років загального стажу (страхового) до 16.09.2008 року, а також 114 років загального стажу (страхового стажу) після 16.09.2008 р. по сьогоднішній час у відповідності до вимог Закону України "Про підвищення престижу шахтарської праці", з урахуванням довідки від 1989 року № 161 про заробітну плату за 12 місяців, з урахуванням надбавок на непрацездатних членів сім'ї;

Ухвалою суду від 26.11.2018 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 26.12.2018 р. вирішено перейти до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 25.01.2019 р.

Протокольною ухвалою суду від 25.01.2019 р. вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 01.02.2019 р.

Судове засідання, призначене на вказану дату, не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Дубровної В.А. у відпустці, що стало підставою для призначення підготовчого засідання на 22.02.2019 р.

Ухвалою суду від 22.03.2019 р. закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 18.03.2019 р.

Відповідно до змісту позовної заяви, відповіді на відзив від 17.12.2018 р., заяв від 26.12.2018 р., від 15.01.2019 р., письмових пояснень від 15.02.2019 р., вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, у жовтні 2018 р. виявив порушення своїх прав в частині розміру пенсії по інвалідності професійного захворювання, обчисленої та нарахованої працівниками ПФУ в Херсонській області без урахування вимог раніше діючих та діючих на теперішній час пенсійних законів. Так, за позицією позивача, у період з 1971 - 1990 роки він перебував на півночі, при цьому, навчався, проходив службу у ОСОБА_4 армії, працював на підземних роботах у шахті, зокрема з квітня 1977 р. працював на підземних роботах в нафтошахтному управлінні "Яреганафта" об'єднання "Комінафта". При цьому, позивач вказує, що у травні 1989 року відповідно до п. " а " ст. 20 ст. 21 Закону СРСР від 1956 року " Про державну пенсію " йому була призначена пенсія по інвалідності професійного захворювання, пов'язане з працею на той момент на провідній професії прохідником повні робочі дні на підземних умовах в шахті. Позивач також вказує, що з 16.09.2008 р. вступив в силу Закон України " Про підвищення престижності шахтарської праці " від 02.09.2008 р., частинами 2 та 4 пункту 6 ст. 10 Прикінцевих положень цього Закону передбачено, що дія частини 1 статті 7 і статті 8 цього Закону поширюється також на пенсіонерів, пенсія яким була призначена до набрання чинності цим Законом, а тому за його твердженням, призначена йому в травні 1989 року, пенсія, як пенсіонеру - інваліду професійного захворювання, підземний стаж якого на час дії цього Закону становив понад 15 років, дія частини 1 статті 7 і статті 8 цього Закону поширюється на призначення - розрахунок його пенсії.При цьому, позивач зауважує, що неодноразові відповіді Пенсійного фонду України починаючи від 2009 р. по 2018 р., а також судові рішення в адміністративних справах № 2а-590/10 від 19.10.2010 р., № 658/279/18 від 31.03.2016 р., № 821/343/18 від 29.03.2018 р. прирівнюють його пенсію до списку № 1, затвердженого в 2008 р. згідно Закону України " Про підвищення престижності шахтарської праці " від 02.09.2008 р., що на думку позивача є помилковим. Крім того, позивач вказує, що ст.. 53 Закону СРСР від 1956 року " Про державну пенсію " пенсії обчислюються з середньомісячного фактичного заробітку, середньомісячний заробіток береться за 12 останніх місяців роботи, а тому вважає, що органом пенсійного фонду при обчисленні та виплаті йому пенсійного забезпечення по інвалідності професійного захворювання з 16.09.2008 р. по сьогоднішній день протиправно не взято до уваги довідку про заробітну плату за дванадцять місяців роботи від 1989 р. № 161. При цьому, позивач зазначає, що постановою ОСОБА_3 ОСОБА_3 СРСР № 1173 від 22.08.1956 року затверджено, мовою документа, " Список № 1 производств, цехов, профессий и должностей на подземных работах, на работах с вредными условиями труда и в горячих цехах, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах", до переліку якого віднесено працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах з видобутку нафти. Отже, позивач вважає, що при обчисленні та нарахуванні йому пенсійного забезпечення по інвалідності професійного захворювання з 01.01.1992 р. до 16.09.2008 р. працівники пенсійного фонду зобов'язані були керуватися раніше діючими нормами пенсійного законодавства та Списком № 1, затвердженим постановою ОСОБА_3 ОСОБА_3 СРСР від 22.08.1956 р. № 1173 та зарахувати всі періоди навчальної та трудової діяльності позивача, які мають відношення до обчислення та нарахування пенсії, зокрема, 1) час знаходження на навчанні - з 01.09.1971 по 16.07.1973 = 01 рік 10 місяців 15 днів + час роботи на водному транспорті/на півночі/; - з 14.05.1973 по 15.10.1974, згідно вимогами статті 73 Закону СРСР від 15 травня 1990 року "Про державну пенсію" = 2 роки 0 міс. 0 днів + часу перебування на службі в армії; з 10.11.1974 по 18.01.1977 = 2 роки 2 міс. 8 днів + (згідно вимогами п. "в" статті 67 Закону СРСР від 15 травня 1990 року "Про державну пенсію") + часу роботи в підземних умовах /на півночі/, з урахуванням перебування на інвалідності профзахворювання; (згідно вимогами п. "і" статті 67 Закону СРСР від 15 травня 1990 року "Про державну пенсію") + на підставі ОСОБА_5 ОСОБА_3 СРСР від 10/11-1960 року № 148 стаж роботи в об'єднання "Комінафта" нараховується один рік за півтора року з 25.04.1977 по 01.11.1977 = 6 міс. 6 днів + з 01.05.1978 по 08.06.2006 = 28 років 1 міс. 5 днів + 6 міс. 6 днів = 28 років 7 міс. 11 днів підземний страховий стаж + часу роботи на півночі; (згідно вимогами ст. 71 Закону СРСР від 15 травня 1990 року "Про державну пенсію") = 57 років 00 міс. 02 днів * 1.35 загальний стаж /страховий стаж/ становить до 2008 року 76 років + згідно вимогами Закону України від 16.09.2008 року за № 345-УІ "Про підвищення престижності шахтарської праці" ч. 2, п. 6, ч.4 ст.10 прикінцевих положень) до підземного страхового стажу за кожний рік додається додатково один рік, тобто к 28 років 7 міс. 11 днів підземного страхового стажу + 28 років 7 міс. 11 днів підземного страхового стажу, що за підрахунком позивача загалом складає 76 років загального стажу (страхового). При цьому, позивач вважає, що відповідач повинен здійснити перерахунок розміру пенсії по інвалідності професійного захворювання, також після 16.09.2008 року по сьогоднішній час у відповідності до вимог Закону України " Про підвищення престижу шахтарської праці", з урахуванням довідки від 1989 року № 161 про заробітну плату за 12 місяців, та врахувати за його підрахунком 57 років 2 міс. 22 дня підземного страхового стажу = загальний стаж страховий стаж/ становить 114 років після 2008 року. Проте, на сьогоднішній час його загальний стаж становить 38 років 03 міс. 19 днів, що підтверджується численними розпорядженнями про призначення і розрахунок пенсійного забезпечення. Позивач також вказує, що призначена йому у травні 1989 р. пенсія по інвалідності професіонального захворювання, за його твердженням, з 1992 по 2003 р. обчислювалася згідно розпоряджень відповідача в розмірі пенсії за віком, проте, виплачувалась, як інваліду загального захворювання, тобто з обмеженням 40 % від розміру пенсії за віком, а з 2003 р. по 01.11.2006 р. пенсія йому обчислювалась згідно розпоряджень відповідача, як інваліду 50 % від розміру пенсії за віком за ст. 33 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р., проте без урахування підземного стажу і часу перебування на інвалідності, навчання і праці на водному транспорті, служби в армії, з урахуванням наднормативного стажу 25 років. Крім того, позивач зазначає, що у 2006 році після отримання ним усної консультації від спеціаліста ПФУ м. Каховка про можливість збільшити розмір отримуваної пенсії по інвалідності професіонального захворювання у кілька разів, відповідачем з 01.11.2006 р. було переведено його пенсію по інвалідності професіонального захворювання на пенсію за віком за ст.. 9 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», проте обчислена без урахування підземного стажу і часу перебування на інвалідності, навчання і праці на водному транспорті, служби в армії, з урахуванням наднормативного стажу 25 років. Також, позивач вважає, що при призначенні і розрахунку його пенсійного забезпечення ГУ ПФУ у Херсонській області був зобов’язаний виплачувати йому надбавки до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який має на утриманні непрацездатних членів сім’ї. Отже, за позицією позивача, вище перелічені обставини є підставою для зобов’язання відповідача здійснити перерахунок розміру його пенсії у відповідності до раніше діючих пенсійних законів та з урахуванням довідки від 1989 р. за № 161 про заробітну плату за 12 місяців, а також з урахуванням надбавок на непрацездатних членів сім’ї.

10.12.2018 р. відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву та 31.01.2019 р. заперечення на заяву про зміну позовних вимог, у яких відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає про наступне. Щодо вимоги ОСОБА_1 про здійснення перерахунку його пенсії відповідно до вимог Закону України "Про підвищення престижу шахтарської праці", то за позицією відповідача, вказана вимога вже була предметом судового розгляду, за результатом якого позивачу було відмовлено у задоволенні позовних вимог, що відповідно до ст. 170 КАС України є підставою для відмови у відкритті провадження у справі. Щодо вимог позивача про здійснення перерахунку його пенсії з урахуванням надбавки як непрацюючому пенсіонеру, який має на утриманні неповнолітніх дітей, то за позицією відповідача вказана вимога також не підлягає задоволенню, оскільки з 01.02.2011 р. позивачу було проведено перерахунок його пенсії з урахуванням вказаної надбавки. В подальшому, 01.10.2012 р. позивач звернувся до управління з заявою про призначення йому пенсії по втраті годувальника на дітей за померлу матір, яку було призначено позивачу з 10.10.2012 р. Отже, обрання позивачем соціальної пенсії, позбавляє його права на отримання надбавки на непрацездатних членів сім'ї, оскільки відповідно до приписів ст.. 95 Закону України "Про пенсійне забезпечення" при наявності одночасного права на соціальну пенсію і надбавку на непрацездатних членів сім'ї до пенсії за віком або по інвалідності призначається за вибором того, хто звернувся, або пенсія, або надбавка. Щодо доводу позивача про неврахування до його страхового стажу періоду його перебування на інвалідності по професійному захворюванню, то відповідач вказує на те, що згідно матеріалів пенсійної справи страховий стаж ОСОБА_1 становить 38 років 04 місяці 19 днів, в тому числі, за Списком № 1 з урахуванням пільгового обчислення 19 років 02 місяці 27 днів ( в календарному обчисленні - 12 років 10 місяців 22 дні). У страховий стаж за Списком № 1 враховано також час перебування позивача на інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням відповідно до ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" 13 років 08 місяців 04 дні. Всього страховий стаж позивача для розрахунку коефіцієнту страхового стажу становить 64 роки 04 місяці 19 днів, з яких 38 років 04 місяці 19 днів наявного страхового стажу, 26 років - за Списком № 1 та перебування на інвалідності внаслідок професійного захворювання. На теперішній час розмір пенсії позивача становить 9 347,06 грн., з яких 8 763,23 грн. - основний розмір пенсії та 583,83 грн. - доплата за понаднормовий стаж, обчислена відповідно до ст. 28 цього Закону. З огляду на викладені обставини та норми законодавства, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши подані сторонами документи, заслухавши пояснення учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вказує про наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно відомостей трудової книжки (без номера) від 15.10.1974 р. та трудової книжки АТ-І № 5407307 у період з 10.11.1974 року по 18.01.1977 року проходив службу у ОСОБА_4, після чого працював у Нафтошахтному управлінні "Яреганафта" об'єднання "Комінафта" (місцевість прирівняна до районів Крайньої Півночі) на наступних посадах: з 08.04.1977 року - прийнятий підсобним (транспортним) робітником 1 розряду з утримання шахт поля нафто шахти № 3; з 25.04.1977 року - переведений гірноробочим у шахті 1 розряду дільниці видобутку нафти та гірських робіт там же; з 01.11.1977 року - курси прохідників з відривом від виробництва до 30.11.1977 року; з 01.05.1978 року - переведений гірничим робітником 1 розряду у шахті тієї ж дільниці проходки гірничих виробок; з 01.06.1978 року - переведений прохідником 4 розряду там же; з 01.10.1982 року - присвоєно 5 розряд прохідника там же; з 26.03.1987 року - дільницю прохідки гірничих виробок перейменовано у дільницю проходки гірничих виробок № 1; з 01.10.1987 року - у зв'язку з введенням нових тарифних умов оплати праці підтверджено 5 розряд прохідника; з 26.01.1989 року - переміщений прохідником 5 розряду на дільницю проходки гірничих виробок нафто шахти № 3; з 18.05.1989 року - переведений дорожньо колійним робітником 3 розряду дільниці рудникового транспорту та ремонтно-відновлювальних робіт; з 15.04.1990 року - звільнений у зв'язку з розірванням строкового трудового договору за власним бажанням у зв'язку зі станом здоров'я та групою інвалідності ст. 32 КЗпП РСФСР; з 14.05.1990 року - Радгосп ім. Будьонного, прийнятий слюсарем ІІІ розряду до бригади з трудомістким процесам; 04.03.1991 року - звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП УРСР.

Як вбачається з наданого позивачем до матеріалів справи листа Управління в м. Каховці та Каховському районі Херсонської області від 07.03.2012 р. № 1708/04, вказаним листом, серед іншого, було повідомлено ОСОБА_1 про те, що

- з 23.05.1989 р. по 15.04.1990 р., з 01.12.1993 по 01.01.1996 р. він отримував пенсію в Ухтинському відділі соціального забезпечення, з 01.01.1996 по 01.05.1996 р. - в Сосногорському управлінні соціального забезпечення.

При цьому, повідомлено ОСОБА_1 про те, що в управлінні в м. Каховці та Каховському районі Херсонської області він перебував на обліку, зокрема,

- з 16.04.1990 по 01.12.1993 та з 01.05.1996 по 31.10.2006 - як одержувач пенсії по інвалідності внаслідок професійного захворювання в розмірі пенсії за віком.

- з 01.11.2006 р. - як одержувач пенсії за віком згідно статі 13 п "а" Закону України " Про пенсійне забезпечення" та Прикінцевих положень Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Як встановлено судом з матеріалів пенсійної справи, 22.05.1989 р. Пенсійним фондом м. Ухта республіки Комі Російської Федерації за заявою ОСОБА_1 було призначено пенсію по інвалідності внаслідок професійного захворювання, розрахованої згідно довідки № 161 від 19.05.1989 р. про суми його заробітку за період з травня 1988 р. по квітень 1989 р.

Згідно розпорядження Каховського міського УПФУ № 121582 від 20.10.2005 р. ОСОБА_1 з 01.01.2004 р. проведено перерахунок його пенсії "по інвалідності у розмірі пенсії за віком", яка була призначена у зв'язку з ІІІ групою інвалідності, отриманої внаслідок профзахворювання позивача, та враховані наступні складові страхового стажу: - робота за списком № 1 - 17 р. 4 міс. 29 дні; військова служба 2 р. 2 міс. 8 днів; загальний стаж (повний) 25 р. 10 міс. 18 днів; стаж на підземних роботах 17 р. 4 міс. 29 дні; стаж додатковий 12 р. 8 міс. 8 дні.

01.11.2006 року ОСОБА_1 звернувся до органу, що призначає пенсію, з заявою про перерахунок йому пенсії - " перевести за віком Список № 1".

13.12.2006 р. Каховським міським УПФУ розпорядженням за № 121582 призначено ОСОБА_1 вид пенсії - за віком, умови призначення - робота за списком № 1, дата перерахунку - 01.11.2006 р., вид перерахунку - перерахунок з більшого стажу; загальний ( повний стаж) з 23.09.1998 р. становить 38 р. 3 міс. 5 дн., який включає в собі : робота за Списком № 1 - 19 р. 0 міс. 16 днів; робота на крайній Півночі 19 р. 0 міс. 16 днів; військова служба 2 р. 2 міс. 16 днів; стаж на підземних роботах 0 р. 0 міс. 0 днів. Розрахунок пенсії здійснено з урахуванням нової формули та наступних критеріїв: коефіцієнт стажу 0,50250 - 603 міс.; розмір пенсії за віком - 1325,1200; доплата за понаднормовий стаж - 91.50000 - за 25 років; загальний розмір пенсії за віком 1 416,62 грн.

На момент звернення до суду, згідно витягу з електронної системи ПФУ: підсистема "Призначення та виплати пенсії" станом на 28.11.2018 р. ОСОБА_1 отримує пенсію за віком на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", повний страховий стаж позивача становить 64 роки, коефіцієнт стажу 0,64331, розмір пенсії за віком становить 8763,23 грн. (13 621,67 * 0,64333), доплата за понаднормовий стаж (за 39 років) становить 583,83 грн., загальний розмір пенсії 9 347,06 грн.

В ході розгляду справи, з наданих позивачем до суду додаткових заяв та письмових пояснень, судом встановлено, що у жовтні 2018 р. ОСОБА_6, дізнався про порушення своїх соціальних прав, які за його позицією полягають у протиправній бездіяльності відповідача щодо здійснення перерахунку розміру пенсії по інвалідності внаслідок професійного захворювання відповідно до раніше діючих Закону СРСР "Про державну пенсію" від 14.07.1956 року, постанови ОСОБА_3 ОСОБА_3 СРСР від 22.08.1956 року № 1173, Закону СРСР від 15 травня 1990 року "Про державну пенсію", а також діючих Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. за № 1788-ХІІ, Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" від 02.09.2008 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

При цьому, протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Вирішуючи спірні правовідносини по суті, суд вказує про таке.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Порядок і умови перерахунку пенсій, протягом спірного періоду з 01.01.1992 р. по теперішній час, регулюються Законом України " Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. за № 1788-XII ( далі - Закону № 1788-XII), а також Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. за № 1058-IV ( далі - Закон № 1058-IV).

Як встановлено судом та не заперечувалось позивачем, у 1989 р. Пенсійним фондом м. Ухта республіки Комі Російської Федерації була призначена ОСОБА_1 пенсія по інвалідності внаслідок професійного захворювання в розмірі згідно вимог Закону СРСР "Про державну пенсію" від 14.07.1956 р., ведений в дію з 01.10.1956 р. ( стан чинний), у розмірі пенсії за віком відповідно до страхового стажу, розрахованої згідно довідки управління "Яреганафта" № 161 від 19.05.1989 р. про суми заробітної плати за 12 місяців за період з 01.05.1988 р. по 30.04.1989 р., яку він отримував до 01.11.2006 р.

Відповідно до статей 98- 99 Закону України " Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII, який набрав чинності з 01.01.1992 р. перерахунок пенсії провадиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії у зв'язку з введенням у дію цього Закону (про стаж роботи, заробіток, сімейний стан та інші), то пенсія знову перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців перед поданням додаткових документів і не раніше ніж з дня введення в дію цього Закону.( ст.. 98 цього закону).

При цьому, перерахунок пенсій, призначених за раніше діючим законодавством, провадиться із середньомісячного заробітку за останніх 24 або будь-які 60 місяців перед призначенням пенсії, або перед введенням в дію цього Закону, або з заробітку, з якого було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, із застосуванням статей 64-67 цього Закону.

Стаття 65 Закону № 1788-XII визначає, що середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

При цьому, статтею 84 цього закону передбачено строки перерахунку призначеної пенсії, а саме, при виникненні права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15-го числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15-го числа; при настанні обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15-го числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15-го числа.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-ІV.

У відповідності до статті 10 Закону № 1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Як зазначалось вище, відповідно до заяви позивача, з 01.11.2006 р. йому була призначена пенсія за віком, умови призначення - робота за Списком № 1, яка обчислена із врахуванням страхового стажу, який складає 38 років 3 місяця 5 днів ( 23.09.1989 р.), в тому числі враховуючи стаж роботи за списком № 1, що складає 19 років 0 місяці 16 днів.

Статтею 43 вказаного Закону визначено, перерахунок пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом. Так, перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.

Для перерахунку пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсій у разі втрати годувальника із зазначених причин враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), визначеного з урахуванням положень частини другої статті 42 та пункту 4-3 розділу XV "Прикінцеві положення" цього Закону.

При цьому, частиною 1 ст. 44 цього Закону передбачено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, зокрема, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Отже, законодавець пов'язує обов'язок органу пенсійного фонду здійснити таке обчислення розміру пенсії застрахованої особи з необхідністю її волевиявлення, тобто звернення до Пенсійного фонду з відповідною заявою.

Як вбачається з матеріалів справи, в останній редакції позовних вимог (заява ОСОБА_1 про зміну позовних вимог від 15.01.2019 р.) позивач просить зобов'язати ГУ ПФУ у Херсонській області провести перерахунок його пенсії з 01.01.1992 р. до 16.09.2008 р. згідно вимог раніше діючого законодавства, а саме: п. а) ст.9, п. а) ст. 20, ст. 53 Закону "Про державну пенсію" від 14.07.1956 року і відповідно постанови ОСОБА_3 ОСОБА_3 СРСР від 22.08.1956 року № 1173, згідно вимогою раніше діючого п. в), п. д), п. і) ст. 67, ст. 71, ст. 73 Закону СРСР від 15 травня 1990 року "Про державну пенсію".

Проте, в матеріалах справи відсутні докази щодо звернення позивача до ГУ ПФУ в Херсонській області з заявою про перерахунок розміру пенсій, призначених за раніше діючим законодавством.

При цьому, суд вказує, що у змісті позову, позивач посилається на лист -відповідь ГУ ПФУ в Херсонській області від 04.01.2017 року № 257/Б-99-10 на звернення ОСОБА_1 щодо обчислення пенсії відповідно до Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці".

Натомість, судом встановлено, що в межах розгляду адміністративної справи № 821/343/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Херсонській області про зобов'язання провести перерахунок розміру пенсії відповідно до трудової книжки АТ-1 № 5407307, починаючи з 01.01.1992 року відповідно до вимог ст.ст. 29, 56, 62, 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п. 6 ч. 4, ч. 2 ст. 10 Прикінцевих положень Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", даний лист - відповідь ГУ ПФУ в Херсонській області від 04.01.2017 року № 257/Б-99-10 був предметом розгляду під час розгляду вказаних правовідносин, про що свідчать рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року та постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 р., а тому не може вважатися підставою для розгляду спірних правовідносин в межах даної справи.

При цьому, суд вказує, що під час розгляду даної справи позивач не надав суду інших доказів щодо звернення до відповідача з вимогою провести перерахунок його пенсії з 01.01.1992 р. до 16.09.2008 р. згідно вимог раніше діючого законодавства. Натомість, під час розгляду справи позивач лише покликався на неодноразові його звернення до відповідача та до суду з вирішенням спірних питань.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач передчасно звернувся до суду з вказаним позовом.

При цьому, надаючи правову оцінку вищевказаним доводам позивача, якими обґрунтовуються його вимоги, суд зазначає наступне.

Так, посилаючись на п. " а " ст. 9, п. " а " ст. 20, ст. 53 Закону "Про державну пенсію" від 14.07.1956 р., постанову ОСОБА_3 ОСОБА_3 СРСР від 22.08.1956 року № 1173, п. "в", п. "д", п. " і " ст. 67, ст. 71, ст. 73 Закону СРСР від 15 травня 1990 року "Про державну пенсію", позивач вважає, що відповідач всупереч вказаним законам при обчислені пенсії до його страхового стажу не включено період його військової служби, період навчання, пільговий стаж за Списком № 1 від 1956 р. та період знаходження на інвалідності по профзахворюванню.

Суд не погоджується з вказаною позицією позивача, оскільки матеріалами пенсійної справи підтверджується, що до страхового стажу позивача включено період його навчання у вищих навчальних закладах з 01.09.1971 р. по 15.10.1974 р. (який включає період навчання у навчальних закладах та період проходження практики на водному транспорті), період військової служби з 10.11.1974 р. по 18.01.1977 р., з 03.03.1977 р. по 09.03.1977 р., з 08.04.1977 по 24.04.1977 р.; пільговий стаж роботи за Списком № 1 з 25.04.1977 р. по 05.07.1977 р., з 06.07.1977 р. по 31.10.1977 р., з 01.11.1977 р. по 30.11.1977 р., з 01.12.1977 р. по 15.04.1990 р.; період знаходження позивача на інвалідності по профзахворюванню з 16.04.1990 по 31.08.2000 р., з 14.09.2000 р. по 31.12.2003 р., додаткові роки за Списком № 1 - 19 років. Всього зараховано позивачу страхового стажу 64 роки, що підтверджується витягом з ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати пенсії.

При цьому, суд приймає до уваги висновки судових інстанцій, які висловлені в судових рішеннях при розгляді адміністративної справи 2-а-590/10/2113 за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного Фонду України в особі управління Пенсійного Фонду України в м. Каховка та Каховському районі Херсонської області про перерахунок пенсійного забезпечення, зокрема, постанова Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 19 травня 2010 р., ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2011 р., ухвала Вищого адміністративного суду України від 31 січня 2013 р. № К/9991/71063/11, якими суди дійшли висновку що "до страхового стажу позивача включено: 1 рік 10 місяців 15 днів навчання; 1 рік 3 місяця роботи до армії; 2 роки 2 місяці 9 днів військової служби; 19 років 16 днів роботи за списком № 1, враховуючи роботу на Крайній Півночі, при цьому із 16 років перебування на інвалідності 10 років 3 місяці (коли позивач працював) враховано до загального трудового стажу, 5 років 7 місяців враховано як період перебування на інвалідності, тобто загальній стаж становить 38 років 3 місяці 20 днів.

Відповідно до ч. 4 ст. 87 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд вважає, що оцінку доводам позивача щодо не включення до його страхового стажу період його військової служби, період навчання, пільговий стаж за Списком № 1 та період знаходження на інвалідності було надано вищевказаними судовими рішеннями, які набрали законної сили, а тому не можуть бути повторно розглянуті судом.

При цьому, доводи позивача про те, що посадові особи Пенсійного фонду при обчисленні та нарахуванні його пенсійного забезпечення до 2006 року не взяли до уваги факт його інвалідності по профзахворюванню, а здійснювали обчислення його пенсії як інваліду загального захворювання, суд також вважає необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами пенсійної справи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ у Херсонській області щодо не зарахування до страхового стажу позивача вказаних вище періодів, а тому, як наслідок, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії починаючи з 01.01.1992 р. до 16.09.2008 року з урахуванням вимог Законів: п. а) ст.9, п. а) ст. 20, ст. 53 Закону "Про державну пенсію" від 14.07.1956 року, постанови ОСОБА_3 ОСОБА_3 СРСР від 22.08.1956 року № 1173, згідно вимогою раніше діючого п. в), п. д), п. і) ст. 67, ст. 71, ст. 73 Закону СРСР від 15 травня 1990 року "Про державну пенсію", задоволенню не підлягають.

Щодо доводу позивача про необхідність перерахунку його пенсії у відповідності до вимог Закону України "Про підвищення престижу шахтарської праці", то суд зазначає наступне.

16.09.2018 р. набрав чинності Закон України "Про підвищення престижу шахтарської праці" від 02.09.2018 р. № 345-VI, який спрямований на підвищення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв'язанні соціально-побутових проблем шахтарів.

Відповідно до ст.1 вказаного закону, дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом ОСОБА_3 України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

Особливості пенсійного забезпечення за цим Законом визначені статтею 8 цього закону. Так, мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом ОСОБА_3 України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Пунктом 2 ст. 10 " Прикінцеві положення " Закону №345-VI визначено, що дія частини першої статті 7 і статті 8 цього Закону поширюється також на пенсіонерів, пенсія яким була призначена до набрання чинності цим Законом.

Натомість, судом встановлено, що в адміністративних справах № 2-а-590/10, №658/279/16-а, № 821/343/18 судовими рішеннями, які набрали законної сили та є чинними, зроблено висновок, що характер роботи позивача пов'язаний з видобутком нафти, яка не включена до статті 1 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", що виключає можливість для перерахунку пенсії позивача.

Отже, характер роботи позивача не дає право на пенсію за правилами Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", а тому відповідно до ч. 4 ст. 87 КАС України обставини, які встановлені рішеннями суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді даної справи.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість вказаного доводу позивача, як такого, що спростований судовими рішеннями в інших справах, які набрали законної сили.

Щодо доводу позивача про необхідність застосування для обчисленого розміру його пенсії саме довідки, виданої "Яреганафта" від 19 травня 1989 року № 161, замість довідок № 20/20 арх. від 16.10.2006 р., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи, до 01 листопада 2006 року ОСОБА_1 пенсія по інвалідності за профзахворюванням розраховувалася в розмірі пенсії за віком із заробітної плати за 12 місяців за період роботи з 01 травня 1988 року по 30 квітня 1989 року на підставі довідки виданої "Яреганафта" від 19 травня 1989 року № 161.

01.11.2006 р. позивачем подано до Управління ПФУ у м. Каховці та Каховському районі заяву про переведення на пенсію за віком, до якої додано уточнюючу довідку № 20/82 арх. від 29.05.2006 р. та довідку про заробітну плату № 20/20 арх. від 16.10.2006 р. про заробіток позивача за період з 01 січня 1981 року по 31 грудня 1989 року.

Відповідно до поданої позивачем заяви та довідки № 20/20 арх. від 16.10.2006 р., позивача з 01 листопада 2006 року відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" переведено на пенсію за віком.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи повинні діяти в порядку та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Згідно розділу пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1, при призначенні пенсії за віком для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення).

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 1).

На виконання вказаних приписів законодавства відповідачем було взято до уваги надану позивачем довідку про заробітну плату № 20/20 арх. від 16.10.2006 р. про заробіток позивача за період з 01 січня 1981 року по 31 грудня 1989 року, та здійснено обчислення розміру його пенсії за віком виходячи з його заробітку за 60 місяців з 1985 по 1989 роки.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що здійснюючи обчислення розміру пенсії позивача за віком, відповідач використав суми заробітку ОСОБА_1, зазначені у довідці № 20/20 арх. від 16.10.2006 р., а тому діяв в межах своїх повноважень та у відповідності до вимог пенсійного законодавства України, чинного на момент таких перерахунків та з урахуванням наявних документів в пенсійній справі.

Щодо вимоги позивача про здійснення перерахунку пенсії з урахуванням надбавки як непрацюючому пенсіонеру на утримання дітей, то суд вказує наступне.

Як вбачається зі змісту заяви позивача від 26.12.2018 р., ОСОБА_1 вказує, що у розпорядженнях відповідача виключена доплата на трьох утриманців ОСОБА_7, 25.09.2003 р. н., ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, хоча копії свідоцтв про народження дітей надавались до Управління ПФУ у м. Каховці та Каховському районі, а тому згідно ст.. 33 Закону України " Про пенсійне забезпечення", якою передбачена надбавка до пенсії по інвалідності, зокрема, а) непрацюючим інвалідам, які мають на своєму утримані непрацездатних членів сім'ї, вважає, що відповідач зобов'язаний провести перерахунок розміру пенсії згідно з вимогою вказаної статі Закону України " Про пенсійне забезпечення".

З матеріалів справи вбачається що позивач має на своєму утриманні дітей - ОСОБА_7, 25.09.2003 р. н., ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3

25.01.2011 р. позивач звернувся до Управління ПФУ у м. Каховці та Каховському районі з заявою про призначення йому до пенсії надбавки на утримання трьох неповнолітніх дітей, у зв'язку з чим з ОСОБА_1 проведено перерахунок його пенсії з 01.02.2011 р. з урахуванням надбавки на утримання дітей.

01.10.2012 р. позивач звернувся до Управління ПФУ у м. Каховка та Каховському районі з заявою про призначення пенсії по втраті годувальника на дітей за померлу матір, внаслідок чого з 10.10.2012 р. дітям позивача призначено соціальну пенсію по втраті годувальника.

Внаслідок призначення пенсії по втраті годувальника органом пенсійного фонду припинено нарахування та виплату позивачеві надбавки як пенсіонеру, на утриманні якого знаходяться непрацездатні члени сім'ї. При цьому, внаслідок утвореної переплати з вказаної надбавки позивачем подано до Управління заяву про утримання переплати у розмірі 20% щомісячно з пенсії позивача.

Позивач в судовому засіданні підтвердив вказані обставини, зазначивши при цьому, що пенсійний фонд протиправно не нараховував та не виплачував йому надбавку на дітей з моменту народження кожного з дітей до дати призначення пенсії по втраті годувальника, тобто до 10.10.2012 р.

Відповідно до приписів ст. 33 Закону № 1788-ХІІ до пенсії по інвалідності, в тому числі обчисленої в мінімальному розмірі, встановлюються такі надбавки:

а) непрацюючим інвалідам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї, - на кожного непрацездатного члена сім'ї (статті 37, 40, 41) в розмірі соціальної пенсії, передбаченої для відповідної категорії непрацездатних.

Статтею 21 Закону № 1788-ХІІ передбачено встановлення аналогічної надбавки для пенсії за віком, а саме: до пенсії за віком, у тому числі обчисленої в мінімальному розмірі, встановлюються такі надбавки:

а) непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї (статті 37, 38, 40, 41), - на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі соціальної пенсії, передбаченої для відповідної категорії непрацездатних.

Розмір набавки визначений пунктом 4 постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 16.07.2008 р. № 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", відповідно до якого непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні дітей до 18 років, надбавка до пенсії за віком, по інвалідності та за вислугу років, передбачена Законами України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) і "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ( 2262-12 ), виплачується у розмірі 150 гривень на кожну дитину.

Питання щодо призначення, перерахунку пенсії та надбавок регулюється, зокрема Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженого постановою правління пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року (далі - Порядок).

Згідно із частиною 4 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", перерахунок призначеної пенсії проводиться в наступні строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включено; з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Відповідно до п.п. 2.6, 2.11 Порядку при призначені до пенсії надбавок надається документ про перебування на утриманні заявника непрацездатних членів сім'ї.

З матеріалів справи, а саме з заяви ОСОБА_1 про призначення/перерахунок пенсії від 01.11.2006 року вбачається, що останній зобов'язався своєчасно повідомляти органи, що призначають та виплачують пенсію про прийняття на роботу, звільнення з роботи, зміни в складі сім'ї, зміну місця проживання та інші обставини, що можуть вплинути на його пенсійне забезпечення.

При цьому, судом встановлено та підтверджено позивачем, що заяву про призначення йому надбавки разом з документами щодо перебування на його утриманні непрацездатних членів сім'ї ОСОБА_1 подано до пенсійного органу лише 26 січня 2011 року, і саме з цього моменту йому було призначено вказану надбавку.

Таким чином, відсутні підстави для здійснення позивачу перерахунку пенсії з урахуванням надбавки на утримання непрацездатних членів сім'ї з моменту народження дітей, оскільки позивач з відповідними заявами та переліком підтверджуючих документів до 26.01.2011 р. не звертався.

Крім того, суд враховує ту обставину, що з 10.10.2012 р. позивач отримує пенсію по втраті годувальника на дітей за померлу матір, яка є соціальною пенсією в розумінні ст. 93 Закону № 1788-ХІІ.

Згідно ст. 95 Закону № 1788-ХІІ при наявності одночасного права на соціальну пенсію і надбавку на непрацездатних членів сім'ї до пенсії за віком або по інвалідності (статті 21 і 33) призначається за вибором того, хто звернувся, або пенсія, або надбавка.

Отже, враховуючи, що позивачем на момент розгляду справи обрано соціальну пенсію замість надбавки на непрацездатних членів сім'ї, тому у відповідача відсутні правові підстави для нарахування та виплати ОСОБА_1 вказаної надбавки.

З огляду на вказані обставини та приписи законодавства, вимоги позивача щодо зобов'язання ГУ ПФУ у Херсонській області здійснити перерахунок його пенсії з урахування набавок за непрацездатних членів сім'ї - задоволенню не підлягають.

Щодо інших доводів позивача, зокрема, виявлених ним "махінацій з підробкою платіжних документів в Пенсійному фонді України", а також неотримання ним в повному обсязі призначених до виплати сум, суд в межах даних спірних правовідносин до уваги не приймає, як такі, що не є предметом розгляду у даній справі.

Крім того, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_3 Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів осіб.

Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Отже, розглянувши дані спірні правовідносини, судом не встановлено порушення прав позивача (зменшення прав у матеріальному розумінні) у порівняні зі становищем, яке існувало до уявного порушеного права позивача, натомість, судом встановлено, а позивачем не заперечувалось, що на теперішній час розмір пенсії позивача становить 9 347,06 грн., що є значно меншою, ніж пенсія по інвалідності внаслідок професійного захворювання, яку позивач отримував до 01.11.2006 р. При цьому, суд дійшов висновку про передчасність звернення позивача до суду з вказаним позовом, оскільки не надав суду доказів звернення до відповідача з відповідною заявою, як цього вимагає вищевказане діюче законодавство.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 139, 159-163 КАС України, суд -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання 74610, Херсонська область, Горностаївський район, с. Заводівка, вул. Дніпровська, буд.109, рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (місце знаходження 73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, буд. 6, код ЄДРПОУ 21295057) про зобов'язання провести перерахунок розміру пенсійного забезпечення - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 28 березня 2019 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 112010200