ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.03.2019

Справа № 910/12461/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.,

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Вишгородського районного комунального підприємства

«Вишгородтепломережа»

до Малого приватного підприємства «ВПК»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Катюжанська сільська рада

про розірвання Договору оренди

Представники учасників справи:

від позивача: Голуб В.Є.;

від відповідача: Хасін І.Б.;

від третьої особи: не з'явився.

вільний слухач: ОСОБА_4

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Вишгородське районне комунальне підприємство «Вишгородтепломережа» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Малого приватного підприємства «ВПК» (далі - відповідач) про розірвання Договору оренди приміщення, що належить до комунальної власності від 13.07.2011 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що між Катюжанською сільською радою, як Орендодавцем, та відповідачем, як Орендарем, було укладено Договір оренди приміщення, що належить до комунальної власності від 13.07.2011. В подальшому, згідно з рішенням Катюжанської сільської ради № 351-36-VІ від 04.09.2013 предмет оренди було передано до спільної комунальної власності територіальної громади сіл, селища, міста Вишгородського району та закріплено за позивачем на праві господарського відання. У зв'язку з цим, та з огляду на положення статті 770 Цивільного кодексу України та пункту 11.4. Договору позивач вважає, що він став Орендодавцем за спірним Договором оренди. Однак, відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за період з 17.10.2013 року по 30.06.2018 року в сумі 72 573, 09 грн. З огляду на неналежне виконання відповідачем умов Договору оренди позивач звернувся до суду з даним позовом про розірвання Договору на підставі статей 651, 782 Цивільного кодексу України, статті 291 Господарського кодексу України та частини 3 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Крім того, окремою підставою для розірвання Договору позивач вказує, що відповідач використовує об'єкт оренди не за призначенням, що призвело до погіршення стану приміщення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.09.2018 відкрито провадження у справі № 910/12461/18, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.10.2018 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2018 підготовче засідання відкладено на 12.11.2018 року.

09.11.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач проти задоволення позову заперечує, оскільки:

- позивач не стороною за спірним Договором оренди та не має права звертатись до суду з вимогою про його розірвання;

- відповідно до рішення Катюжанської сільської ради № 458-46-VІ від 18.07.2014 з спільної комунальної власності територіальної громади сіл Катюжанка та Гута Катюжанська було передано лише частину котельні з обладнанням загальною площею 60,8 м.кв., тобто ту частину приміщення котельні, яка не знаходилась в оренді у відповідача, у зв'язку з чим об'єкт оренди залишився у власності Катюжанської сільської ради;

- відповідач своєчасно перераховував орендну плату на користь Орендодавця - Катюжанської сільської ради, однак вказані кошти були повернуті як помилково перераховані;

- відповідач не має наміру розривати Договір оренди;

- відповідач використовує орендоване приміщення для розташування твердопаливного котла і іншого обладнання з метою подальшого виробництва теплової енергії з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії для опалення Катюжанської загальноосвітньої середньої школи та прилеглих житлових багатоквартирних будинків;

- відповідач з метою належного виконання умов Договору перераховував кошти за оренду, однак стороною Договору було змінено реквізити та не повідомлено відповідача як Орендаря, що унеможливило подальше перерахування коштів за оренду;

- відповідач неодноразово намагався потрапити в орендоване приміщення, однак йому чинили перешкоди.

Крім того, відповідачем було подано заяву про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Катюжанську сільську раду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.11.2018 підготовче засідання відкладено на 28.11.2018 року.

26.11.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано відповідь на відзив, відповідно до змісту якого позивач вказує на те, що він є орендодавцем за спірним Договором згідно з положеннями статті 770 Цивільного кодексу України, і відповідач був належним чином повідомлений про зміну Орендодавця у Договорі,

Крім того, 26.11.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі № 910/12461/18 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 910/4543/18.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.11.2018 на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Катюжанську сільську раду, підготовче засідання відкладено на 17.12.2018 року.

13.12.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником третьої особи подані пояснення щодо заявлених позовних вимог, відповідно до змісту яких третя особа вказує, що:

- відповідно до статті 770 Цивільного кодексу України та п. 11.4. Договору внаслідок зміни власника об'єкта оренди Орендодавцем за спірним договором є позивач;

- відповідач протягом опалювальних періодів 2011-2012 р.р. та 2012-2013 р.р. встановлений у котельні котел не запустив, виробництво теплової енергії не здійснював, в орендованому приміщенні не з'являвся, внаслідок чого Катюжанська сільська рада у 2013 році була вимушена передати котельню в оперативне управління попередній теплопостачальній організації з метою недопущення зриву опалювального періоду, а в подальшому передала її до спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району, яка була закріплена на праві повного господарського відання за позивачем;

- відповідачу було направлено повідомлення про те, що Орендодавцем за спірним Договором є позивач;

- питання допуску відповідача до котельні не відноситься до компетенції третьої особи, оскільки власником об'єкта оренди є спільна громада району;

- третя особа неодноразово наголошувала відповідачу не проводити орендну плату на її рахунок через зміну кредитора у зобов'язанні та вимушена була повертати орендну плату;

- щодо рішення Катюжанської сільської ради від 18.07.2014 № 458-46-VІ «Про внесення змін до рішення № 351 від 04.09.2013 року 36 сесії VІ скликання «Про безоплатну передачу із спільної комунальної власності територіальної громади сіл Катюжанка та Гута Катюжанська до спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста району котельні та котельні-бойлерної» третя особа зазначає, що воно було прийнято без урахування приписів статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якою передбачено, що акти ради прийняті в межах наданих їм повноважень є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Оскільки рішення Вишгородської районної ради від 17.10.2013 № 403-30-VІ є обов'язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території, а також було виконане в повному обсязі, Катюжанською сільською радою було прийнято рішення від 16.10.2015 № 601-60-VІ про втрату чинності рішення від 18.07.2014 № 458-46-VІ «Про внесення змін до рішення № 351 від 04.09.2013 року 36 сесії VІ скликання «Про безоплатну передачу із спільної комунальної власності територіальної громади сіл Катюжанка та Гута Катюжанська до спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста району котельні та котельні-бойлерної», оскільки воно не змінює рішення Вишгородської районної ради від 17.10.2013 № 403-30-VІ.

У підготовчому засіданні 17.12.2018 року судом відмовлено у задоволенні поданого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2018 підготовче засідання відкладено на 23.01.2019 року.

21.01.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про відкладення підготовчого засідання.

22.01.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані додаткові пояснення у справі, відповідно до змісту яких відповідач вказує на те, що:

- оспорюваний договір оренди є укладеним, дійсним та чинним;

- сторонами договору є Катюжанська сільська рада (наймодавець) та Мале приватне підприємство «ВПК» (орендар);

- позивач не є стороною Договору та не може бути позивачем у справі про його розірвання, адже таким правом наділена лише сторона Договору, відтак ВРКП «Вишгородтепломережа» є неналежним позивачем у даній справі;

- перехід права власності на будівлю котельні у спільну комунальну власність чи у власність інших громад не є підставою для припинення Договору;

- передача будівлі котельні в оперативне управління чи господарське відання позивачу або будь-який іншій особі не тягне за собою перехід права власності, зміну власника будівлі чи зміну Договору;

- судами при розгляді справ № 911/4203/16 та № 910/4543/18 за участю тих самих осіб встановлено, що Катюжанська сільська рада внаслідок безпідставної та протиправної бездіяльності не визначила відповідача альтернативним виробником теплової енергії, унеможлививши тим самим використання орендованої частини котельні орендарем за цільовим призначенням;

- відповідно до частини 6 статті 752 Цивільного кодексу України відповідач як наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, а відтак посилання позивача на несплату орендної плати відповідачем є безпідставними. До того ж, своєю відмовою повідомити змінені реквізити рахунку для сплати орендної плати та виставити рахунки для її сплати, які згідно п. 3.2. Договору є передумовою для її сплати, Катюжанська сільська рада як орендодавець унеможливила навіть технічно сплату орендної плати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.01.2019 підготовче засідання відкладено на 06.02.2019 року.

04.02.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові пояснення у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/12461/18 до судового розгляду по суті на 04.03.2019 року.

У судовому засіданні 04.03.2019 року оголошено перерву до 11.03.2019 року.

07.03.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Представник позивача у судовому засіданні 11.03.2019 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.03.2019 року проти задоволення позову заперечив.

Представник третьої особи у судове засідання 11.03.2019 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що неявка представника третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 11.03.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Вишгородської районної ради Київської області від 17.03.2011 № 61-06-VІ передано із спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району у комунальну власність територіальної громади сіл Катюжанка та Гута Катюжанська Вишгородського району об'єкти нерухомого майна, а саме котельню з обладнанням, вул. Радянська, 60-А, с. Катюжанка (перебуває на балансі ВРКП «Вишгородтепломережа», первісна вартість 139 704, 00 грн., залишкова вартість 21 969, 53 грн.).

Відповідно до пункту 2 означеного рішення Вишгородському районному комунальному підприємству «Вишгородтепломережа» передати об'єкти, зазначені в п. 1 цього рішення, на баланс Катюжанської сільської ради у відповідності до п. 12 Порядку управління майном спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району та надати Фонду комунального майна Вишгородського району примірники актів приймання-передачі.

13.07.2011 року між Катюжанською сільською радою (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) було укладено Договір оренди приміщення, що належить до комунальної власності, відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець передає на підставі рішення № 86 від 06.07.2011, а Орендар приймає в строкове платне користування індивідуально визначене нерухоме майно, а саме частину приміщення котельні площею 66 м.кв., що становить 0,52 частини від 126,8 м.кв. загальної площі приміщення котельні, яка належить до комунальної власності територіальної громади с. Катюжанка в особі Катюжанської сільської ради та знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Катюжанка, вул. Радянська, 60-А, відповідно до плану приміщення.

Орендар отримує приміщення з метою розташування твердопаливного котла і іншого обладнання для подальшого виробництва теплової енергії з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 1.3. Договору власником (балансоутримувачем) вказаного вище приміщення котельні відповідно до рішення VІ сесії 6-го скликання Катюжанської сільської ради № 62 від 10.05.2011 року є територіальна громада с. Катюжанка в особі Катюжанської сільської ради.

Пунктом 1.4. Договору передбачено, що право власності територіальної громади с. Катюжанка в особі Катюжанської сільської ради на вказану нежитлову будівлю підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 04.07.2011 серія САЕ № 193863, виданим Катюжанською сільською радою, зареєстрованим в Комунальному підприємстві Київської обласної ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації», дата реєстрації 07.07.2011 р. Право власності зареєстроване Комунальним підприємством Київської обласної ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 30534849, виданим 07.07.2011 р. Комунальним підприємством Київської обласної ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації».

Відповідно до п. 3.1. Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що належить до комунальної власності с. Катюжанка, затвердженої рішенням № 98 від 18.04.2007 Катюжанської сільської ради і становить з ПДВ за перший місяць 698,70 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць і нараховується після 10 числа місяця, наступного за звітним (п. 3.2. Договору).

За умовами п. 3.6. Договору орендна плата за поточний місяць перераховується Орендарем Орендодавцеві щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з п. 11.1. Договору цей Договір укладено строком на 25 років і діє з 12.07.2011 р. до 12.07.2036 р. включно.

На виконання умов Договору Катюжанська сільська рада передала відповідачу в оренду частину приміщення котельні площею 66 м.кв., що становить 0,52 частини від 126,8 м.кв. загальної площі приміщення котельні, яка належить до комунальної власності територіальної громади с. Катюжанка в особі Катюжанської сільської ради та знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Катюжанка, вул. Радянська, 60-А, про що свідчить наявний в матеріалах справи Акт приймання-передачі.

22.08.2011 року Катюжанською сільською радою Вишгородського району Київської області було прийнято рішення № 100-ІХ-VІ про передачу Вишгородському районному комунальному підприємству «Вишгородтепломережа» на праві оперативного управління майно спільної комунальної власності територіальної громади сіл Катюжанка та Гута Катюжанська, а саме котельню з обладнанням по вул. Радянська, 60-А, с. Катюжанка з укладенням відповідного договору на період опалювального сезону 2011-2012 р.р.

26.09.2012 року Катюжанською сільською радою Вишгородського району Київської області було прийнято рішення № 246-ХХV-VІ про передачу Вишгородському районному комунальному підприємству «Вишгородтепломережа» на праві оперативного управління майно спільної комунальної власності територіальної громади сіл Катюжанка та Гута Катюжанська, а саме котельню з обладнанням по вул. Радянська, 60-А, с. Катюжанка з укладенням відповідного договору на період опалювального сезону 2012-2013 р.р.

04.09.2013 року Катюжанською сільською радою Вишгородського району Київської області було прийнято рішення № 351-36-VІ про передачу із спільної комунальної власності територіальної громади сіл Катюжанка та Гута Катюжанська до спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста району об'єкти нерухомого майна, а саме котельню з обладнанням по вул. Радянська, 60-А, с. Катюжанка.

Рішенням Вишгородської районної ради Київської області від 17.10.2013 № 403-30-VІ прийнято у спільну комунальну власність територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району з комунальної власності територіальної громади сіл Катюжанка та Гута Катюжанська об'єкти нерухомого майна з обладнанням, а саме котельню з обладнанням по вул. Радянська, 60-А, с. Катюжанка (первісна вартість 166535, 00 грн., залишкова вартість 25 808, 00 грн.).

Також, зазначеним рішенням закріплено вказаний об'єкт майна за Вишгородським районним комунальним підприємством «Вишгородтепломережа» на праві повного господарського відання.

14.01.2014 року позивач звернувся до відповідача з листом № 45/01 яким у зв'язку із зменшенням ціни на закупівлю природного газу для вироблення теплової енергії, а відтак тарифів на теплову енергію для потреб бюджетних організацій та інших споживачів згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2013 № 951 «Про зниження ціни на природний газ» та постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 30.12.2013 № 1797 «Про встановлення граничного рівня ціни на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів» та № 1798 «Про встановлення граничного рівня ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання», а також незгодою власника майна спільної комунальної власності в особі Вишгородської районної ради щодо переходу котельні в с. Катюжанка по вул. Радянській, 60-А, що працює на газу, на альтернативні види палива, повідомив про неможливість подальших переговорів із закупівлі у відповідача комплексу технологічного обладнання, що працює на пеллетах, оскільки така закупівля є економічно недоцільною для підприємства.

Рішенням Катюжанської сільської ради № 458-46-VІ від 18.07.2014 було внесено зміни до рішення № 351 від 04.09.2013 та вирішено передати із спільної комунальної власності територіальної громади сіл Катюжанка та Гута Катюжанська до спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста району об'єкти нерухомого майна, а саме частину котельні з обладнанням по вулиці Радянська, 60-А с. Катюжанка загальною площею 60,8 м.кв.

22.07.2014 року позивач направив відповідачу лист № 1184/08, яким повідомив про перехід до нього прав та обов'язків Орендодавця за спірним Договором, у зв'язку з чим суми орендної плати повинні перераховуватись на банківський рахунок позивача за наведеними реквізитами.

28.08.2014 року позивач звернувся до Фонду комунального майна Вишгородського району Київської області з листом № 1589/08 з приводу вищевказаного рішення Катюжанської сільської ради № 458-46-VІ від 18.07.2014.

Листом № 139 від 02.09.2014 Фонд комунального майна Вишгородського району Київської області повідомив позивача про те, що Катюжанська сільська рада в рішенні № 458-46-VІ від 18.07.2014 розпорядилась майном, власником якого вже була Вишгородська районна рада. Відповідно до пункту 11.4. Договору та з урахуванням того, що змінився власник котельні з обладнанням, Фонд комунального майна Вишгородського району Київської області зазначив про необхідність замінити орендодавця у Договорі оренди на ВРКП «Вишгородтепломережа».

08.09.2014 року позивач направив на адресу Катюжанської сільської ради та відповідача лист № 1601/08 з пропозицією укласти Додаткову угоду до Договору оренди у зв'язку із переходом до позивача прав та обов'язків Орендодавця.

До означеного листа позивач було додано проект Додаткової угоди, однак ні відповідачем, ні Катюжанською сільською радою ця Додаткова угода підписана не була.

Листом № 119 від 17.08.2015 відповідач повідомив Катюжанську сільську раду про те, що він не був проінформований про намір передачі орендованого майна до спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району та внесення будь-яких змін до існуючого Договору.

16.10.2015 року Катюжанською сільською радою було прийнято рішення № 601-60-VІ про розірвання Договору оренди з відповідачем. Також, означеним рішенням визнано таким, що втратило чинність рішення Катюжанської сільської ради № 86-VІІІ-VІ від 06.07.2011 та № 458-46-VІ від 18.04.2014.

Листом № 42 від 30.03.2016 відповідач звернувся до Катюжанської сільської ради з проханням надати нові реквізити для перерахування орендної плати, а також звернув увагу на необхідність надання рахунків для сплати орендної плати згідно з п. 8.4. Договору.

Листом № 84 від 01.07.2016 року відповідач повідомив Катюжанську сільську раду про те, що зміна до Договору в частині Орендодавця повинна здійснюватись шляхом укладання трьохстороннього додаткового договору, що укладається в той самий спосіб, що укладений сам договір оренди, а саме в письмовій формі за посвідченням нотаріуса. При цьому повідомив, що кошти, які він перераховував в якості орендної плати на розрахункові рахунки Орендодавця були повернуті на рахунок Орендаря з призначенням «помилково перераховані», однак до внесення відповідних змін до договору оренди, належним отримувачем орендної плати є Катюжанська сільська рада. За таких обставин, відповідач висловив готовність розглянути пропозицію щодо врегулювання спірних питань та у разі рішення орендодавця про передачу приміщення, що орендується, на баланс третій особі, узгодити процедуру оформлення додаткового договору про зміну власника (балансоутримувача).

19.04.2018 року позивач звернувся до відповідача з листом № 600/08 про сплату орендної плати, до якого додав рахунок № 798 від 17.04.2018 за березень 2018 року та рахунок № 799 від 18.04.2018 за період з 17.10.2013 по 28.02.2018 на суму 65 464, 46 грн.

25.06.2018 року позивач знову звернувся до відповідача з листом № 726/08 про сплату орендної плати, до якого додав рахунки за квітень та травень 2018 року.

Крім того, 25.07.2018 року позивач звернувся до відповідача з листом № 862/08 про сплату орендної плати, до якого додав рахунки за червень 2018 року.

23.07.2018 року відповідач звернувся до Катюжанської сільської ради з листом № 32 про усунення обставин, які перешкоджають працівникам відповідача потрапити до орендованого майна та зазначив, що будь-яких договірних правовідносин з позивачем у нього не має.

У відповідь на цей лист Катюжанська сільська рада повідомила відповідача про те, що об'єкт оренди закріплено на праві повного господарського відання за позивачем та запропонувала до нього звернутись з питанням щодо доступу до орендованого приміщення (лист № 484 від 02.08.2018 року).

30.08.2018 року відповідач звернувся до Катюжанської сільської ради з листом № 01-20/109 про усунення обставин, які перешкоджають працівникам відповідача потрапити до орендованого майна та зазначив, що будь-яких договірних правовідносин з позивачем у нього не має.

У відповідь на цей лист Катюжанська сільська рада повідомила відповідача про те, що вона не є власником орендованого майна (лист № 562 від 06.09.2018 року.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 119086176 від 30.03.2018, власником об'єкта оренди є територіальні громади сіл, селища, міста Вишгородського району Київської області в особі Вишгородської районної ради, а закріплено це майно на праві господарського відання за Вишгородським районним комунальним підприємством «Вишгородтепломережа».

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (частина 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Підставою виникнення права користування майном згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України, є договір найму (оренди), за яким наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право укладати договір найму (оренди) та відповідно передавати в оренду майно врегульовано, зокрема статтею 761 Цивільного кодексу України, згідно з частиною 1 якої право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Вказане право власника кореспондується з нормами статті 317, 319 Цивільного кодексу України, згідно з якими визначений зміст права власності: власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном; а також здійснення права власності: власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 770 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Таким чином, перехід права власності на річ, передану у найм, не є підставою для зміни або припинення договору найму. Новий власник речі набуває прав та обов'язків наймодавця за договором найму та повинен їх виконувати до закінчення строку дії договору або до моменту його припинення з будь-яких інших підстав. Тобто в результаті переходу права власності на найману річ має місце заміна наймодавця в договорі найму.

В преамбулі Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що цей Закон покликаний забезпечити підвищення ефективності використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам.

Частиною 5 статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.

Згідно з частиною 2 статті 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди. Сторони можуть встановити в договорі оренди, що в разі відчуження власником об'єкта договір оренди припиняється.

Отже, наймачеві надається додатковий захист шляхом встановлення правила, що перехід права власності на річ, передану у найм, не є підставою для зміни або припинення договору найму. Новий власник речі набуває прав та обов'язків наймодавця за договором найму та повинен їх виконувати до закінчення строку дії договору або до моменту його припинення з будь-яких інших підстав. Тобто в результаті переходу права власності на найману річ має місце заміна наймодавця в договорі найму.

Пунктом 11.4. Договору передбачено, що реорганізація Орендодавця або перехід права власності на орендоване приміщення третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності цього Договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого приміщення (його правонаступників), за винятком випадку приватизації орендованого приміщення Орендарем.

Разом з цим суд зазначає, що саме наявність нового власника майна (тобто особи, якій належить саме право власності на нього, а не будь-яке інше речове право) визначається у частині 2 статті 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в якості умови переходу прав та обов'язків орендодавця.

В даному випадку, судом встановлено, що згідно з рішенням Катюжанької сільської ради № 351-36-VІ від 04.09.2013, рішенням Вишгородської районної ради від 17.10.2013 № 403-30-VІ, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 119086175 від 30.03.2018 котельня загальною площею 126, 8 м.кв. (в т.ч. і передана відповідачу в оренду частина приміщення котельні площею 66 м.кв.) за адресою Київська область, Вишгородський район, с. Катюжанка, вул. Радянська, 60-А перебуває у спільній комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вишгородського району Київської області, а отже, саме Вишгородська районна рада є Орендодавцем за спірним договором.

Доводи відповідача в частині того, що у спільну комунальну власність територіальної громади сіл, селищ, міст Вишгородського району Київської області згідно з рішенням Катюжанської сільської ради № 458-46-VІ від 18.07.2014 передано лише частину котельні, тоді як інша орендована частина залишилась у власності Катюжанської сільської ради суд до уваги не приймає, оскільки зазначене рішення було визнано таким, що втратило чинність згідно з рішенням Катюжанської сільської ради № 601-60-VІ від 16.10.2015.

Відповідно до пункту 4.3. Статуту Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» майно підприємства є спільною комунальною власністю територіальних громад району і закріплюється за підприємством на праві повного господарського відання. Здійснюючи право господарського відання підприємство володіє, користується зазначеним майном на свій розсуд. А розпоряджається за погодженням із власником, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту.

Частиною 1 статті 136 Господарського кодексу України передбачено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Отже, право господарського відання - це право юридичних осіб, що здійснюють підприємницьку господарську діяльність, похідне від права власності, з обмеженням повноваження розпоряджатися окремими видами майна згодою власника.

Відтак, "право господарського віддання" не є тотожним поняттю - "право власності", оскільки право господарського відання є правовою формою реалізації права державної і комунальної власності спеціально створеними суб'єктами різних організаційно-правових форм, які у встановленому порядку набувають статусу юридичної особи. При цьому власником майна залишається держава, або відповідна територіальна громада.

Укладаючи оспорюваний Договір власником та балансоутримувачем об'єкта оренди була Катюжанська сільська рада (Орендодавець), а саме на користь Орендодавця відповідачем зобов'язаний сплачувати орендну плату.

Однак, враховуючи передачу Катюжанською сільською радою об'єкта оренди до комунальної власності сіл, селища, міста Вишгородського району, його власником, і як наслідок Орендодавцем за спірним договором, стала Вишгородська районна рада, і саме на її користь відповідач повинен був сплачувати орендну плату, а позивач є виключно балансоутримувачем цього майна та виходячи з умов укладеного Договору оренди не має права вчиняти дії щодо його розірвання.

Жодних змін до Договору оренди щодо обов'язку сплачувати орендну плату на користь позивача як балансоутримувача внесено не було.

За таких обставин суд вважає, що позивач не став Орендодавцем за спірним Договором оренди, і як наслідок, не може порушувати питання про розірвання умов цього Договору, оскільки у спірних правовідносинах таким правом наразі наділена Вишгородська міська рада як власник предмета оренди, до якого перейшли права та обов'язки Орендодавця у спірних правовідносинах.

Згідно із частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац 2 частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Статтею 782 Цивільного кодексу України, яку позивач зазначає як правову підставу позову, передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Отже, положення статті 782 Цивільного кодексу України передбачають спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 Цивільного кодексу України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Отже, сукупність встановлення фактичних обставин несплати орендарем орендної плати протягом трьох місяців підряд та встановлення обставин дотримання процедури повідомлення наймодавцем наймача про відмову від договору шляхом надіслання йому повідомлення про відмову від договору є підставою для задоволення позовних вимог в порядку статті 782 ЦК України.

Водночас орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.

З аналізу вищевказаних положень чинного законодавства вбачається, що саме наймодавець (Орендодавець) як сторона Договору має право на звернення до суду з позовом про його розірвання, тоді як в даному випадку, як зазначалось судом вище, позивач не є Орендодавцем за спірним правочином.

При цьому, суд не приймає до уваги рішення Катюжанської сільської ради № 601-60-VІ від 16.10.2014 про розірвання договору оренди, оскільки на момент прийняття зазначеного рішення власником об'єкта оренди та орендодавцем за спірним договором вже була територіальна громада сіл, селищ, міст Вишгородського району Київської області в особі Вишгородської районної ради, у зв'язку з чим Катюжанська сільська рада не мала права приймати рішення стосовно майна, яке вибуло з її власності.

Окремою підставою для розірвання Договору оренди позивач вказує те, що орендоване приміщення використовується відповідачем всупереч умов Договору.

Так, відповідно до пункту 1.2. Договору Орендар отримує приміщення з метою розташування твердопаливного котла і іншого обладнання для подальшого виробництва теплової енергії з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії.

Проте, відповідач використовує приміщення для зберігання котла. Здійснення виробництва теплової енергії жодного разу не проводилося в орендованому приміщенні котельні протягом 8 років. При цьому, починаючи з 17.10.2013 відповідач жодного разу не звернувся до підприємства про допуск їх працівників для виконання пункту 6.5. Договору, а саме своєчасного здійснення поточного ремонту орендованого приміщення.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Пунктом 9.2. Договору саме Орендодавцю надано право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього Договору або його розірвання у разі погіршення стану орендованого приміщення внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього Договору, якщо Орендар користується приміщенням всупереч Договору або призначенню.

Разом з тим, як зазначалось вище, позивач не є Орендодавцем за спірним Договором оренди, а отже не має права вимагати його розірвання.

Наданий Акт обстеження приміщення від 10.09.2018 року складений позивачем в односторонньому порядку, без участі відповідача чи інших незацікавлених осіб, а тому не може бути прийнятий судом до уваги в якості належного доказу на підтвердження того, що орендоване приміщення використовується відповідачем всупереч умов Договору та знаходиться у занедбаному стані.

Крім того, з рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2018 у справі № 910/4543/18 (залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 та постановою Верховного Суду від 12.02.2019), яке прийнято за результатами розгляду справи за позовом Катюжанської сільської ради до Антимонопольного комітету України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Вишгородське районне комунальне підприємство Вишгородтепломережа", Фонд комунального майна Вишгородського району Київської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Мале приватне підприємство "ВПК" про визнання недійсним та скасування рішення № 28-р, яким залишено без змін рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.10.2016 № 46 у справі № 953/6-р-02-06-16 вбачається наступне.

МПП «ВПК» зверталось до Катюжанської сільської ради (листи від 07.11.2014 № 234, від 17.12.2014 № 281) з проханням визначити його надавачем комунальних послуг з постачання теплової енергії на території Катюжанської сільської ради у зв'язку з тим, що МПП «ВПК» має технічну можливість виробляти теплову енергію з використанням альтернативного палива (паливних гранул з деревини).

За результатами розгляду вказаного звернення Катюжанська сільська рада повідомила МПП «ВПК» (лист від 11.12.2014 № 788) про те, що згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення) є органи місцевого, самоврядування. Оскільки ці послуги є централізованими, Катюжанська сільська рада щодо вирішення питання надання комунальних послуг з постачання теплової енергії рекомендувала МПП «ВПК» звернутись до Вишгородської районної державної адміністрації.

Згідно з поясненнями Катюжанської сільської ради (лист від 21.07.2015 № 369/02-22), наданими Відділенню Антимонопольного комітету України, відповідно до рішення Виконавчого комітету Катюжанської сільської ради від 15.09.2010 № 36, виробником і виконавцем послуг з теплопостачання, постачання холодної води і водовідведення на території Катюжанської сільської ради визначено Вишгородське районне комунальне підприємство «Вишгородтепломережа» у зв'язку з тим, що в межах території, яка відноситься до Катюжанської сільської ради, немає іншого суб'єкта господарювання, який би надавав ці послуги.

Проте МПП «ВПК» зверталось до Катюжанської сільської ради з питання визначення його надавачем послуг з постачання теплової енергії на альтернативній основі з використанням паливних гранул пресованих з деревини на території Катюжанської сільської ради, а не послуг централізованого опалення.

Відділення Антимонопольного комітету України дійшло висновку, що наведені доводи Катюжанської сільської ради щодо підстав відмови у визначенні МПП «ВПК» надавачем послуг з постачання теплової енергії є необґрунтованими і не підтвердженими належними доказами.

Відділення Антимонопольного комітету України дійшло висновку, що вказана бездіяльність щодо необґрунтованої відмови у визначенні МПП «ВПК» надавачем послуг з постачання теплової енергії на території с. Катюжанка (для Катюжанської загальноосвітньої середньої школи та прилеглих до житлових багатоквартирних будинків) може свідчити про вчинення Катюжанською сільською радою порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді анти конкурентних дій органів місцевого самоврядування, які можуть призвести до недопущення конкуренції на ринку послуг постачання теплової енергії.

Катюжанська сільська рада повідомила про неможливість виконати рекомендації Відділення Антимонопольного комітету України щодо усунення причин виникнення порушення законодавства про захист економічної конкуренції і умов що їм сприяють, оскільки чинним законодавством не передбачено визначення виконавця послуг з постачання теплової енергії та з огляду на відсутність у Катюжанської сільської ради повноважень щодо управління об'єктами спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Вишгородського району (лист від 03.02.2016 № 54).

Листами від 07.11.2014 та від 17.12.2014 № 281 МПП «ВПК» зверталось до Катюжанської сільської ради з питанням визначення його надавачем саме послуг з постачання теплової енергії на альтернативній основі з використанням паливних гранул пресованих з деревини на території Катюжанської ради, а не послуг централізованого опалення.

При цьому, Катюжанська сільська рада не надала належних доказів, які підтверджують надання послуг постачання теплової енергії на альтернативній основі з використанням паливних гранул пресованих з деревини на території Катюжанської сільської ради є наданням послуг централізованого опалення, у зв'язку з чим для вирішення питання щодо МПП «ВПК» надавачем комунальних послуг з постачання теплової енергії необхідно звернутись до Вишгородської районної державної адміністрації.

Також під час розгляду справи № 953/6-р-02-06-і6 Відділення Антимонопольного комітету України з'ясувало, що рішеннями органів місцевого самоврядування Київської області, а саме:

- Виконавчого комітету Чабанівської селищної ради від 01.10.2013 № 60 «Про визначення підприємства постачальником теплової енергії для Новосілківської ЗОШ»;

- Виконавчого комітету міської ради м. Вишневе від 29.10.2013 № 59/17 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг» МПП «ВПК» визначено виконавцем послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії в ЗОШ № 3 та № 4 м. Вишневе;

- Виконавчого комітету Шпитьківської сільської ради від 27.04.2016 № 45 «Про погодження визначення МПП «ВПК» як виробника, транспортувальника та постачальника теплової енергії»,

МПП «ВПК» визначено виробником, транспортувальником та постачальником теплової енергії для відповідних об'єктів.

Зібрані Відділенням Антимонопольного комітету України у справі № 953/6-р-02-06-16 докази свідчать, що бездіяльність Катюжанської сільської ради щодо визначення МПП «ВПК» надавачем послуг з постачання теплової енергії на території Катюжанської сільської ради унеможливила укладання МПП «ВПК» відповідних договорів про надання послуг постачання теплової енергії на альтернативній основі, з використанням паливних гранул пресованих з деревини.

Зазначене перешкоджало МПП «ВПК» у наданні вказаних послуг в межах с. Катюжанка та участі цього підприємства на конкурентних засадах у державних (публічних) закупівлях.

Адміністративною колегією Відділення в Рішенні № 46 доведено, що вказані дії Катюжанської сільської ради можуть призвести до недопущення конкуренції на ринку послуг постачання теплової енергії у визначених територіальних межах.

Крім того, обставини, з'ясовані Відділенням у справі № 953/6-р-02-06-16 про те, що згідно з рішенням Катюжанської сільської ради від 04.09.2013 № 351-36-VI і рішенням Вишгородської районної ради від 17.10.2013 № 403-30-VI котельню з обладнанням, що знаходиться по вул. Радянська, 60-А, с. Катюжанка, безоплатно передано з комунальної власності громади с. Катюжанка у спільну комунальну власність територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району, тож Катюжанська сільська рада неправомочна приймати рішення стосовно цього майна, оскільки котельня не належить громаді села Катюжанка, не спростовує того, що в Катюжанської сільської ради були підстави для відмови МПП «ВПК» у визначенні його виконавцем послуг з постачання теплової енергії на альтернативній основі на території с. Катюжанка, де розташовані, зокрема. Катюжанська загальноосвітня середня школа та прилеглий житловий багатоквартирний будинок.

Так, згідно з матеріалами справи № 953/6-р-02-06-16 відсутні докази про визнання недійсним у встановленому законом порядку договору оренди приміщення, що належить до комунальної власності територіальної громади с. Катюжанка від 13.07.2011. Крім того, матеріалами справи № 953/6-р-02,-06-16 підтверджено, що на виконання до цього договору МПП «ВПК» перераховувало Катюжанській сільській раді орендну плату.

Враховуючи наведені обставини Антимонопольний комітет України дійшов висновку, що Рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.10.2016 № 46 у справі № 953/6-р-02-06-16 про визнання бездіяльності Катюжанської сільської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 04359560) порушенням законодавства, про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 3 статті 50, частиною першою статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування, яке може призвести до недопущення конкуренції, та яким зобов'язано Катюжанську сільську раду припинити це порушення, прийнято при доведенні обставин які мають значення для справи і які визнано встановленими, висновки, викладені в рішенні, відповідають обставинам справи, норми матеріального права застосовані правильно.

Катюжанська сільська рада також оскаржувала рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.10.2016 № 46 у справі № 953/6-р-02-06-16 в господарському суду міста Києва. У задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.10.2016 № 46 у справі № 953/6-р-02-06-16 Катюжанській сільській раді Господарським судом міста Києва було відмовлено повністю, про що ухвалене відповідне рішення від 06.02.2017 у справі № 911/4203/16. Зазначене рішення господарського суду міста Києва було залишено без змін за результатами його перегляду в апеляційному та касаційному порядку, про що Київським апеляційним господарським судом ухвалено відповідну постанову від 29.05.2017, а Вищим господарським судом України - постанову від 08.08.2017.

За наслідками розгляду даного спору суд в рішенні від 18.09.2018 у справі № 910/4543/18 зазначив, що оскільки в даному випадку звернення МПП "ВПК" до Катюжанської сільської ради не було спрямоване на визначення підприємства виконавцем послуг з централізованого опалення (оскільки послуги, які мав намір надавати МПП "ВПК" не є централізованими), то відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", п.п. 1.6, 1.7 Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг до повноважень Катюжанської сільської ради як органу місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належало визначення виконавця житлово-комунальних послуг, зокрема, з постачання теплової енергії.

Суд погодився, що твердження Катюжанської сільської ради, наведені у листі № 234 від 07.11.2014, не обґрунтовують відмову Ради щодо визначення МПП "ВПК" виконавцем послуг з постачання теплової енергії, оскільки Підприємство зверталось до Ради з метою визначення його виконавцем послуг з постачання теплової енергії на території Катюжанської сільської ради, а не послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення, які за своєю суттю є централізованими. До відання органів місцевого самоврядування не належать повноваження із визначення виконавця послуг з централізованого опалення (таке виключення містить п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"), однак, в даному випадку відносини не стосуються саме централізованого опалення.

Суд відхилив доводи Катюжанської сільської ради щодо відсутності доказів проведення МПП «ВПК» реконструкції котельні та встановлення котла, оскільки, як вбачається із тексту рішення по справі № 911/4203/16 МПП "ВПК" було залучено до матеріалів справи № 911/4203/16 відповідні докази, що спростовує твердження позивача про відсутність таких доказів.

Суд погодився, що не визначення МПП "ВПК" виконавцем послуг з постачання теплової енергії на альтернативній основі, перешкоджає Підприємству на конкурентних засадах приймати участь у державних (публічних) закупівлях та обмежує розвиток конкуренції в цілому на ринку надання послуг з постачання теплової енергії, оскільки фізичні особи-підприємці та юридичні особи, які знаходяться на території Катюжанської сільської ради укладають договори на постачання теплової енергії згідно з Законом України "Про публічні закупівлі".

Водночас, рішення № 46 адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.10.2016 у справі № 953/6-р-02-06-16, оскаржувалося позивачем не тільки в адміністративному, а і в судовому порядку - справа № 911/4203/16, в результаті розгляду якої суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій дійшли висновків про правильність кваліфікації Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України дій Катюжанської сільської ради за нормами ч. 1 ст. 15 та п. 3 ч. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» як антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування, що можуть призвести до недопущення конкуренції.

Разом з цим, суд зазначає, що частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

З огляду на вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99, п. 30, від 27.09.2001).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» до Малого приватного підприємства «ВПК» про розірвання Договору оренди приміщення, що належить до комунальної власності від 13.07.2011 року.

2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду 3. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 29.03.2019 року.

Суддя М.Є. Літвінова