провадження № 22-ц-/824/3159/19 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції ФінагеєвВ.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 березня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа - Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім», про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача майнову шкоду в сумі 60 260 грн. 38 коп. та витрати на проведення оцінки у сумі 2 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 вересня 2017 року по вул. Березняківська, 29 у місті Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «Subaru Forester» під керуванням ОСОБА_6 та автомобіля «Peugeot 407», що належить UAB «Vernada» та був переданий у володіння позивачу. Винним у дорожньо-транспортній пригоді визнано відповідача. ОСОБА_6 завдав шкоди в сумі 60 260 грн. 38 коп., розмір якої підтверджується звітом про визначення вартості матеріального збитку. Позивач надав копію постанови про притягнення до відповідальності страховику ПрАТ «Київський страховий дім», однак, останній втратив статус асоційованого члена МТСБУ та відносно нього розпочато процедуру ліквідації.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26 листопада 2018 року у задоволені позову ОСОБА_5 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідач був визнаний винним у дорожньо-транспортній пригоді. ОСОБА_5 звернувся до страховика, в якого була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та надав відповідні документи. Однак, страхове відшкодування так і не відбулося. Позивачу стало відомо про початок процесу підготовки до ліквідації страховика. Розмір завданого позивачу збитку становить 62 260 грн. 38 коп. ОСОБА_5 є належним позивачем, оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди мав при собі відповідні документи та є законним володільцем транспортного засобу. Позивач вірно розрахував вартість матеріального збитку відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоду). Водночас, дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання. Потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності, але наділяється правами за договором. Разом з тим, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому, відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні. Наявність полісу обов'язкового страхування не може обмежити потерпілу особу звернутися до винуватця за відшкодуванням шкоди. Виплата відповідачем позивачу майнової шкоди не позбавляє права відповідача повернути свої кошти у страховика, де застрахована її цивільно-правова відповідальність. Позивач зазначає, що поліс, за яким застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача, був укладений між відповідачем та третьою особою. Позивач не давав згоду на укладення такого договору та не обирав страховика. Несумлінні страховики створюють фіктивні умови для стрімкого збагачення своїх резервів шляхом мінімізації цін на поліси в порівнянні з полісами інших страховиків в місцях скупчення автомобілістів, а після продажу масштабного пакету полісів не взмозі здійснити виплати по всім страховим випадкам, що призводить до банкрутства таких страховиків. ПрАТ «Київський страховий дім» працювала саме за такою схемою. Право потерпілого на відшкодування шкоди є абсолютним і за вибором потерпілого вимога про її відшкодування може бути пред'явлена безпосередньо до винного, навіть якщо його відповідальність застрахована. Позивач був обмежений у праві подати заяву про страхове відшкодування, оскільки загальними зборами акціонерів було прийнято рішення від 10 серпня 2018 року про припинення ПрАТ «Київський страховий дім» шляхом ліквідації у добровільному порядку. Встановлення граничного строку для подачі заяви про виплату страхового відшкодування лише у один рік позбавило потерпілого права на отримання страхового відшкодування, однак, не позбавляє права на відшкодування шкоди з особи, винуватої за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 08 вересня 2017 року о 19 годині 30 хвилин по вулиці Березняківській, 29 в місті Києві сталося ДТП за участі автомобіля «Subaru Forester», державний номер НОМЕР_1, під керуванням відповідача ОСОБА_6 та автомобіля «Peugeot 407», номерний знак НОМЕР_2, що належить UAB «Vernada», що перебував під керуванням позивача.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 листопада 2017 року у справі №755/14377/17 ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень (а.с.11).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «Київський страховий дім» на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № НОМЕР_3. Чинність зазначеного полісу на дату ДТП підтверджується витягом із бази даних МТСБУ (а.с.12).

12 вересня 2017 року ОСОБА_5 звертався до ПрАТ «Київський страховий дім» з повідомленням про подію, що може бути визнана страховою (а.с.39).

Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 19 жовтня 2017 року анульовано ліцензії ПрАТ «Київський страховий дім» на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, а саме на послуги у сфері страхування в частині проведення конкретних видів страхування (а.с.40).

Згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку № 1850, складеного 05 листопада 2017 року ФОП ОСОБА_7, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ «Peugeot 407», номерний знак НОМЕР_2 становить 105 545 грн. 82 коп. (а.с.14).

Відповідно до Звіту № 1850/1 автоварознавчого дослідження, з визначення вартості КТЗ після дорожньо-транспортної пригоди, складеного 05 листопада 2017 року, складеного ФОП ОСОБА_7, вартість автомобіля «Peugeot 407», номерний знак НОМЕР_2 складає 45 285 грн. 44 коп. (а.с.33).

Вартість витрат, понесених на проведення звіту № 1850 від 05 листопада 2017 року становить 2 000 грн. (а.с.35).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів подання страховій компанії, в даному випадку ПрАТ «Київський страховий дім», відповідної заяви про виплату страхового відшкодування. У зв'язку з цим, суд позбавлений можливості встановлення самого факту винної поведінки страхової компанії в частині невиплати страхового відшкодування на користь позивача. Суд також послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловленому 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18 п).

Апеляційний суд по суті погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно вимог ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що з вини ОСОБА_6 сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено автомобіль, яким на відповідній правовій підставі керував ОСОБА_5

На момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 була застрахована у ПрАТ «Київський страховий дім».

ОСОБА_5 пред'явив позовні вимоги до ОСОБА_6, оскільки, як зазначає позивач, загальними зборами акціонерів ПрАТ «Київський страховий дім»було прийнято рішення від 10 серпня 2018 року про його припинення шляхом ліквідації у добровільному порядку. Позивач також вказує на те, щоправо потерпілого на відшкодування шкоди є абсолютним і за вибором потерпілого вимога про її відшкодування може бути пред'явлена безпосередньо до винного, навіть якщо його відповідальність застрахована.

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, зазначено, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач зазначає, що постанова Верховного Суду від 04 липня 2018 року не може бути взята до уваги, оскільки сторони, відносини та правочини в двох справах не є тотожними.

Однак, такі доводи ОСОБА_5 є безпідставними, оскільки ключовим у вказаній постанові є те, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплатив страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Так, згідно ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Що стосується посилань ОСОБА_5 на припинення ПрАТ «Київський страховий дім» шляхом ліквідації у добровільному порядку, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно вимог п. 20.2, 20.3 ст. 20 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі ліквідації страховика за його власним рішенням визначені договором обов'язки цього страховика виконує ліквідаційна комісія. У разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.

У пункті 41.1 ст. 40 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності; у разі недостатності коштів та майна страховика - повного члена МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У пунктах 52.1., 52.5 ст. 52 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» членство страховика в МТСБУ припиняється у разі виключення такого страховика із членів МТСБУ або втрати цим страховиком статусу асоційованого члена МТСБУ. Виключення страховика з членів МТСБУ та/або позбавлення статусу повного члена МТСБУ здійснюється рішенням загальних зборів членів МТСБУ за поданням дирекції МТСБУ з таких підстав: д) ліквідація страховика - члена МТСБУ як юридичної особи; е) наявність заборгованості страховика - члена МТСБУ з оплати перестрахувальних платежів за договорами перестрахування, укладеними відповідно до вимог МТСБУ, понад шість місяців. Страховик, членство (у тому числі повне) якого припинено, зобов'язаний виконати свої зобов'язання згідно з укладеними ним договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до п. 51.7 ст. 51 зазначеного Закону у разі ліквідації страховика або визнання його неплатоспроможним (банкрутом) відповідно до закону страховик зобов'язаний передати до МТСБУ всі матеріали щодо укладених ним договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. При цьому такий страховик зобов'язаний перерахувати до відповідних централізованих страхових резервних фондів кошти в обсягах сум незароблених страхових премій з цього виду страхування.

Відповідно до ст. 248 ГК України у разі ліквідації суб'єкта господарювання до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вноситься відповідний запис.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «Київський страховий дім» перебуває в стані припинення та на даний момент відомості щодо його ліквідації у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні.

За таких обставин, позивач, як особа, яка вважає, що внаслідок дій ОСОБА_6 - особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, порушено її права, має право реалізувати своє право на відшкодування шкоди у порядку, визначеному Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що він був обмежений у праві подати заяву про страхове відшкодування, оскільки загальними зборами акціонерів було прийнято рішення від 10 серпня 2018 року про припинення ПрАТ «Київський страховий дім» шляхом ліквідації у добровільному порядку. Встановлення граничного строку для подачі заяви про виплату страхового відшкодування лише у один рік позбавило потерпілого права на отримання страхового відшкодування.

Однак, дорожньо-транспортна пригода сталася 08 вересня 2017 року і ОСОБА_5 мав можливість до 10 серпня 2018 року подати заяву про виплату страхового відшкодування та надати необхідні документи, а у разі відмови страхової компанії від його виплати звернутися до суду за захистом своїх прав.

Крім того, прийняття загальними зборами страховика рішення про ліквідацію юридичної особи не свідчить про повне її припинення, оскільки у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості щодо її ліквідації. У силу вимог ст. 52 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик членство якого припинено, зобов'язаний виконати свої зобов'язання згідно з укладеним ним договором з відповідачем.

Оскаржуючи рішення суду, ОСОБА_5 вказує на те, що розмір завданого позивачу збитку становить 62 260 грн. 38 коп. ОСОБА_5 є належним позивачем, оскільки момент дорожньо-транспортної пригоди мав при собі відповідні документи та є законним володільцем транспортного засобу. Позивач вірно розрахував вартість матеріального збитку відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Однак, вказані обставини ані відповідачем, ані третьою особою не заперечуються.

Посилання ОСОБА_5 на те, що ПрАТ «Київський страховий дім» є несумлінним страховиком, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки дані обставини не є предметом судового розгляду та не стосуються даного спору.

За таких обставин, суд першої інстанції у повній мірі з'ясував обставини, що мають значення для справи, вірно застосував норми матеріального права, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 листопада 2018 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді: Фінагеєв В.О.

Кашперська Т.Ц.

ЯворськийМ.А.