ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/11565/18 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

за участю секретаря: Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2018 (дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, третя особа: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» звернулось з позовом до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення № СП-391/2018/4411-05 від 02.07.2018 «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму незалежно від країни походження та експорту».

Позовні вимоги позивача обґрунтовано тим, що рішення № СП-391/2018/4411-05 від 02.07.2018 «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму незалежно від країни походження та експорту» підлягає скасуванню, як протиправне, оскільки воно прийняте не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з відзивом на адміністративний позов Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі та письмових пояснень Міністерства економічного розвитку і торгівлі України позивач не обґрунтував порушень вимог діючого законодавства з боку Міністерства та Комісії під час проведення спеціального розслідування та прийняття рішення про застосування спеціальних заходів. Водночас, незгода позивача із прийнятим рішенням не є підставою для його скасування.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2018 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Третя особа, не погоджуючись з судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Зокрема , апелянт вказує, що рішення Комісії саме по собі не є юридично значимим для позивача, оскільки немає безпосереднього впливу на його суб'єктивні права та обов'язки, не позбавляє його можливості реалізувати належне йому право та не покладає на нього будь-якого обов'язку, а відтак, дане рішення Комісії не порушує права чи інтереси позивача.

Рішенням Комісії застосовано спеціальні заходи щодо імпорту в Україну товару незалежно від країни походження та експорту. Спеціальні заходи застосовуються шляхом встановлення квоти на імпорт в Україну відповідного товару.

На думку апелянта, рішення Комісії, яким запроваджено спеціальні заходи відповідно до Закону стосується виключно прав та інтересів імпортерів, які декларують надходження на митну територію України товару та фактично отримають у Мінекономрозвитку спеціальні ліцензії, сплачуючи відповідне державне мито.

Однак , позивач не надав жодного доказу на підтвердження фактів декларування ним надходжень на митну територію України товару, що є об'єктом спеціальних заходів, отримання ним спеціальної ліцензії та сплати ним державного мита.

Відсутність у позивача статусу імпортера також підтверджується тим фактом, що у спеціальному розслідуванні стосовно імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму незалежно від країни походження та експорту, за результатами якого було прийнято оскаржене рішення Комісії, позивач був заявлений та зареєстрований заінтересованою стороною розслідування як споживач.

На думку апелянта суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про порушення Мінекономрозвитку вимоги щодо порядку опублікування повідомлення проведення спеціального розслідування, оскільки рішення Комісії № СП-377/2017/4411-05 «Про порушення та проведення спеціального розслідування з метою застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму незалежно від країни походження та експорту» було прийнято 31.07.2017, а повідомлення про проведення спеціального розслідування у газеті «Урядовий кур'єр» опубліковане 10.08.2017, тоді як строк, встановлений в частині другій ст. 9 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» закінчився 05.08.2017. Водночас, рішення Комісії не є предметом спору у даній справі, а тому порушення вимог щодо строку повідомлення про таке рішення не може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення Комісії, прийнятого за результатами розслідування.

Висновки суду першої інстанції про втрату Комісією права на прийняття рішення Комісії та відсутність повідомлення про продовження строку проведення спеціального розслідування зроблені за неповного з'ясування обставин справи, що привело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи , що спеціальне розслідування проводиться з метою встановлення факту заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику внаслідок зростаючого імпорту, а вплив непередбачуваних обставин на вітчизняних товаровиробників не можливо виокремити, Міністерством було прийнято рішення про встановлення періоду розслідування протягом п'ятирічного періоду з метою більш детального та об'єктивного дослідження питання нанесення шкоди національному товаровиробнику в рамках розслідування.

Також судом не надано оцінку рішенню Комісії № СП-377/2017/4411-05 від 31.07.2017 «Про порушення та проведення спеціального розслідування з метою застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму незалежно від країни походження та експорту», яке приймається, зокрема за результатами вивчення частки заявника у виробництві відповідного товару, а отже не може бути прийнято якщо заявник не є національним товаровиробником.

На думку апелянта, судом не належно досліджено Основні висновки Мінекономрозвитку, зроблені за результатами спеціального розслідування, зокрема розділ 3, де наведено інформацію про обсяги загального виробництва в Україні та обсяги виробництва ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», ПАТ «Сумихімпром», ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Зоря» та ТОВ «Перше хімічне об'єднання» кислоти сірчаної та олеуму та встановлено, що частка зазначених компаній у загальному виробництві відповідного товару, що є об'єктом розслідування, у період з 01.07.2012 - 30.06.2017 складала понад 50% як з урахуванням виробництва на давальницьких умовах, так і без урахування такого виробництва.

Посилання суду на відсутність в Рішенні Комісії мотивів встановлення спеціальних заходів, обґрунтування їх рівня, періоду застосування, висновків щодо коментарів та заперечень, які подавались заінтересованими сторонами є безпідставним.

Мінекономрозвитку та Комісія не могли долучити до матеріалів справи конфіденційну версію матеріалів та висновків про результати проведення спеціального розслідування щодо імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму. Водночас, до матеріалів справи долучено інформаційно-аналітичні дані щодо надмірного зростання імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму, обсяги і умови імпорту в Україну сірчаної кислоти та олеуму, завдання шкоди національному товаровиробнику і існування причинно-наслідкового зв'язку між обсягом та умовами імпорту в Україну відповідного товару, викладені в не конфіденційній версії Основних висновків Мінекономрозвитку за результатами проведення спеціального розслідування щодо імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму, які за змістом відповідають звіту за результатами розслідування.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що очевидним є порушення прав та законних інтересів ПрАТ «АКХЗ» прийняттям оскаржуваного рішення Комісії № СП-391/2018/4411-05 від 02.07.2018 «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму незалежно від країни походження та експерту» про що і було встановлено рішенням суду першої інстанції.

Рішення відповідача про порушення та проведення спеціального розслідування було прийнято з порушенням вимог частини першої ст. 9 Закону, тобто в строк більший ніж 30 днів від дати одержання Міністерством інформації або заяви, зазначених у статтях 5 і 6 цього Закону. В порушення частини другої ст. 9 Закону рішення відповідача № СП-377/2017/4411-05 «Про порушення та проведення спеціального розслідування щодо імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму незалежно від країни походження та експорту» було опубліковане 10.08.2017, тобто на 10 день після прийняття відповідачем цього рішення.

Відтак , рішення № СП-391/2018/4411-05 прийняте відповідачем поза межами строку проведення спеціального розслідування, встановленого частиною третьою ст. 8 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволення, а рішення суду - скасуванню.

Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За матеріалами справи, 29.06.2017 Міністерством економічного розвитку і торгівлі в Україні зареєстровано заяву Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Перше хімічне об'єднання» про порушення та проведення спеціального розслідування з метою застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму незалежно від країни походження (а.с. 31-55, т. 1).

31.07.2017 Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі прийняла рішення № СП-377/2017/4411-05 «Про порушення та проведення спеціального розслідування щодо імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму незалежно від країни походження та експорту» (а.с. 5-6, т. 3).

10.08.2017 в газеті «Урядовий кур'єр» опубліковано Повідомлення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі «Про порушення та проведення спеціального розслідування щодо імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму незалежно від країни походження та експорту» з посиланням на Рішення №СП-377/2017/4411-05 (а. с. 28-30, т.1).

02.07.2018 Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі за результатами розгляду, наданих Міністерством економічного розвитку і торгівлі України звіту, матеріалів та висновків про результати проведення спеціального розслідування щодо імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму незалежно від країни походження та експорту прийнято рішення «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму незалежно від країни походження та експорту» № СП-391/2018/4411-05 від 02.07.2018, яким застосовано спеціальні заходи щодо імпорту в Україну товару незалежно від країни походження та експорту за таким описом: кислота сірчана та олеум, які можуть кваліфікуватись згідно з УКТЗЕД за кодом 2807 00 00 00.

Спеціальні заходи застосовано строком на три роки шляхом запровадження режиму квотування імпорту в наступних обсягах:

в перший річний період, що розпочинається з 01.09.2018 і закінчується 31.08.2019 для Республіки Білорусь - 30 769 т, Російської Федерації - 8 631 т, інших країн - 4 316 т;

в другий річний період, що розпочинається з 01.09.2019 і закінчується 31.08.2020 для Республіки Білорусь - 32 307 т, Російської Федерації - 9 063 т, інших країн - 4 531 т;

в третій річний період, що розпочинається з 01.09.2020 і закінчується 31.08.2021 для Республіки Білорусь - 33 923 т, Російської Федерації - 9 516 т, інших країн - 4 758 т.

Спеціальні заходи застосовуються з дня набрання чинності Рішенням Комісії.

Дія спеціальних заходів не поширюється на імпорт в Україну товару походженням з таких країн: Республіка Ісландія, Князівство Ліхтенштейн, Королівство Норвегія, Швейцарська Конфедерація, Чорногорія, Республіка Вірменія, Республіка Казахстан, Азербайджанська Республіка, Туркменістан, Республіка Узбекистан, Республіка Таджикистан, Киргизька Республіка, Ісламська Республіка Афганістан, Республіка Ангола, Народна Республіка Бангладеш, Республіка Бенін, Буркіна-Фасо, Республіка Бурунді, Королівство Камбоджа, Республіка Чад, Демократична Республіка Конго, Центральноафриканська Республіка, Республіка Джибуті, Ісламська Республіка Гамбія, Гвінейська Республіка, Республіка Гвінея-Бісау, Республіка Гаїті, Лаоська Народно-Демократична Республіка, Королівство Лесото, Республіка Ліберія, Республіка Мадагаскар, Республіка Малаві, Республіка Малі, Ісламська Республіка Мавританія, Республіка Мозамбік, Республіка Союзу М'янма, Федеративна Демократична Республіка Непал, Республіка Нігер, Республіка Руанда, Незалежна Держава Самоа, Республіка Сенегал, Республіка Сьєрра-Леоне, Соломонові Острови, Об'єднана Республіка Танзанія, Республіка Того, Республіка Уганда, Республіка Вануату, Єменська Республіка, Республіка Замбія.

Доручено Мінекономрозвитку завершити спеціальне розслідування щодо імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму незалежно від країни походження та експорту, порушено згідно з рішенням Комісії № СП-377/2017/4411-05 від 31.07.2017, забезпечити опублікування повідомлення про це рішення в газеті «Урядовий кур'єр», проінформувати КМ України та ДФС України про це рішення Комісії, звернутись до КМ України з пропозицією щодо визначення товару, що є об'єктом застосування спеціальних заходів, походження з Російської Федерації, до переліку товарів, заборонених в Україну з Російської Федерації (а.с. 210-216, т. 2).

Вважаючи , що дане рішення № СП-391/2018/4411-05 є протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено протиправність рішення № СП-391/2018/4411-05 від 02.07.2018, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

В контексті завдань адміністративного судочинства (ст. 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Заінтересованість повинна мати об'єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Колегія суддів вважає, що недостатнім є лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.

Згідно з частиною п'ятою ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Позивач звернувся за захистом своїх законних інтересів, які полягають у тому, що позивачу відмовлено в отриманні спеціальної ліцензії на імпорт в Україну кислоти сірчаної, що зважаючи на вступ в дію з 01.09.2018 оскаржуваного рішення відповідача № СП-391/2018/4411-05 від 02.07.2018 унеможливлює задоволення власних потреб позивача в кислоті сірчаній, що на думку позивача свідчить про те, що ПрАТ «АКЗХ» не може закуповувати імпортну сірчану кислоту у інших постачальників, крім вітчизняних товаровиробників.

Позивач зазначив, що найбільший виробник кислоти сірчаної в Україні є наразі ДП «Східний ГЗК», яке виробляє кислоту сірчану на давальницьких умовах, а також імпортує кислоту із Російської Федерації.

Так , позивач вказує, що постачальником кислоти сірчаної на ПрАТ «АКХЗ» є підприємство ТОВ фірма «Торгсервіс», яке в свою чергу закуповує кислоту сірчану у ДП «Східний ГЗК», який був заявником спеціального розслідування і є найбільшим виробником кислоти сірчаної в Україні.

Позивач зазначив, що ДП «Східний ГЗК» є також імпортером кислоти сірчаної в Україну, ТОВ фірма «Торгсервіс» не є виробником кислоти сірчаної, а є лише посередником ДП «Східний ГЗК».

Зокрема , ТОВ фірма «Торгсервіс» виграла 15 тендерів на закупівлі товару ДП «Східний ГЗК» на суму 90 638 054, 20 грн та підписала з ДП «Східний ГЗК» 14 контрактів на загальну суму 81 392 894,20 грн.

Крім того, позивач вказує, що відповідно до Постанови Уряду Російської Федерації № 1300 від 01.11.2018 «Про заходи щодо реалізації Указу Президента Російської Федерації від 22 жовтня 2018 р № 592» введено спеціальні економічні заходи щодо ДП «Східний ГЗК», в зв'язку з чим ДП «Східний ГЗК» більше не може імпортувати в Україну кислоту сірчану та виробляти її на давальницьких умовах.

У той же час, колегія суддів звертає увагу, що згідно листа Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 07/33-10972 від 13.12.2018 на виконання доручення КМ України № 18734/0/2-18 від 06.10.2018 Міністерство енергетики та вугільної промисловості розглянуло лист ОП «Укрметалургпром» № АК-154 від 25.04.2018 щодо ситуації, що склалась з забезпеченням вітчизняних споживачів сірчаною кислотою та в межах компетенції повідомило, що за інформацією ДК «Ядерне паливо» на сьогодні ДП «СхідГЗК» не має проблем з виготовлення сірчаної кислоти. Потужностей достатньо не тільки для покриття власних потреб в сірчаній кислоті, але й для забезпечення потреб внутрішнього ринку України.

Відмова в отриманні спеціальної ліцензії на імпорт в Україну кислоти сірчаної, з підстав невідповідності наданих документів не свідчить про порушення законних інтересів позивача.

Позивач вважає, що відповідно до договору № 849/16 від 29.12.2016 укладеного між ПрАТ «АКХЗ» та ТОВ фірма «Торгсервіс» та специфікації № 23 від 30.10.2018, ТОВ фірма «Торгсервіс» повинно було поставити в листопаді 2018 року на ПрАТ «АКХЗ» кислоту сірчану в кількості 1 860 тон, але у зв'язку з зупиненням виробництва кислоти сірчаної на ДП «Східний ГЗК, припинилися поставки кислоти сірчаної на ПрАТ «АКХЗ» від ТОВ фірма «Торгсервіс». Тобто, на думку позивача, у зв'язку з прийняттям відповідачем оскаржуваного рішення № СП-391/2018/4411-05 від 02.07.2018 в Україні є дефіцит сірчаної кислоти.

Проте , зазначені доводи є лише припущенням позивача та не підтверджується жодними доказами, оскільки в матеріалах справи наявні інформаційно-аналітичні дані щодо надмірного зростання імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму, що вказує на відсутність дефіциту сірчаної кислоти в Україні.

Згідно з частиною четвертої ст. 16 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» № 332-XIV від 22.12.1998 квотування імпорту в Україну товарів, що є об'єктом спеціальних заходів, здійснюється шляхом видачі Міністерством спеціальних ліцензій. Випуск у вільний обіг на митній території України товару, який є об'єктом спеціальних заходів, здійснюється органом доходів і зборів на підставі спеціальної ліцензії, отриманої від Міністерства з використанням механізму «єдиного вікна» відповідно до Митного кодексу України.

Згідно з п. 7 ст. 1 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» № 332-XIV від 22.12.1998 імпортер - суб'єкт господарсько-правових відносин, який декларує надходження на митну територію України товару (товарів).

Тобто , оскаржуване рішення № СП-391/2018/4411-05 від 02.07.2018 «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму незалежно від країни походження та експорту» стосується виключно прав та інтересів імпортерів, однак позивачем не підтверджено статус імпортера, в розумінні п. 7 ст. 1 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» № 332-XIV від 22.12.1998, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження фактів декларування позивачем надходжень на митну територію України товару, що є об'єктом спеціальних заходів, наявності ліцензії та сплати державного мита. Крім того, у ході спеціального розслідування стосовно імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму незалежно від країни походження та експорту, за результатами якого прийнято рішення позивач був заявлений заінтересованою стороною розслідування як споживач.

Зокрема , відповідно до п. 4 ст. 1 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» № 332-XIV від 22.12.1998 сторона заінтересована - будь-яка особа, яка повідомила центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики (далі - Міністерство) про свою заінтересованість в участі у спеціальному розслідуванні відповідно до частини другої статті 9 цього Закону та яка бере активну участь у спеціальному розслідуванні шляхом подання в письмовій формі доказів або іншої інформації, достатньої для цілей цього розслідування. Заінтересованими сторонами можуть бути, зокрема споживачі, об'єднання споживачів.

Ознаки , притаманні законному інтересу, визначені у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004. Поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який:

а) виходить за межі змісту суб'єктивного права;

б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони;

в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб;

г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права;

д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом;

є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

З огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України, об'єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб'єктом владних повноважень.

Для визначення інтересу як об'єкту судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об'єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.

Зі змісту наведених правових норм випливає, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:

(а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

(б) пов'язанний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

(в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

(г) є персоналізованим (суб'єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»);

(д) суб'єктом порушення позивач вважає суб'єкта владних повноважень.

Обставинами , що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є:

(а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права;

(б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України;

(в) встановлена законом заборона пред'явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю);

(г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);

(д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

Проаналізувавши оскаржуване позивачем рішення № СП-391/2018/4411-05 від 02.07.2018, яким застосовано спеціальні заходи щодо імпорту в Україну товару незалежно від країни походження та експорту, колегія суддів вважає, що воно стосується виключно імпортерів, як суб'єктів господарсько-правових відносин, які декларують надходження на митну територію України товару (товарів), враховуючи, що у позивача такий статус відсутній, з огляду на відсутність ліцензії на імпорт сірчаної кислоти, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Комісії саме по собі не створює для позивача юридичних наслідків, оскільки не впливає на його суб'єктивні права та обов'язки, не позбавляє його можливості реалізувати належне йому право та не покладає на нього обов'язку, а отже є таким, що не порушує його прав та законних інтересів. Рішення про порушення та проведення спеціального розслідування щодо імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму незалежно від країни походження та експорту прийнято за результатами розгляду заяви Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Перше хімічне об'єднання».

У свою чергу в матеріалах справи відсутні докази, що рішення № СП-391/2018/4411-05 від 02.07.2018 впливає на особливості здійснення господарської діяльності позивачем та, як наслідок порушує його права як юридичної особи, що використовує у своїй діяльності хімічні речовини.

Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб'єкта владних повноважень, однак в ході судового розгляду належними та допустимими доказами цього не довів. Зокрема, при з'ясуванні статусу позивача, як суб'єкта господарсько-правових відносин, який декларує надходження на митну територію України товару (товарів), тобто імпортера, судом апеляційної інстанції на підставі матеріалів справи встановлено, що позивачем не декларувались надходження на митну територію України товару, що є об'єктом спеціальних заходів, відсутня ліцензія, та в ході спеціального розслідування заявлений заінтересованою стороною розслідування як споживач.

Позивач повинен довести суду, що безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов; має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обгрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому, негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду); існує причинно-наслідковий взаємозв'язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.

Оскільки в даному випадку позивачем у належний спосіб не доведено суду наявності зазначених критеріїв, то у даній конкретній справі, досліджуючи інтерес позивача через призму наведених критеріїв, колегія суддів вважає, що оскаржуваним рішенням Комісії право позивача не порушено.

Доводи позивача є абстрактними, не містять жодного обгрунтування негативного впливу оскаржуваного рішення на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод». Це свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже позивачем не визначено права, свободи чи інтересу, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову.

Також , колегія суддів не погоджується висновком суду першої інстанції про не дотримання відповідачем вимог чинного законодавства України при визначенні періоду спеціального розслідування. При цьому, суд першої інстанції вважає, що ні з матеріалів спеціального розслідування, ні зі змісту Рішення № СП-391/2018/4411-05 не вбачається, що відповідачем досліджувалось питання наявності виняткових обставин щодо доцільності визначення періодом розслідування саме 5 років. На думку суду, констатація факту зміни політико-економічних процесів в Україні та у міжнародних відносинах не може вважатись належним обґрунтуванням існування виняткових обставин для встановлення періоду дослідження у 5 років, оскільки не містить аналізу та оцінки причинно-наслідкового зв'язку між такими процесами і обсягом імпорту відповідного товару в Україну.

Згідно з частиною другою та третьої частини ст. 8 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» № 332-XIV від 22.12.1998 період розслідування становить, як правило, від одного до трьох років. В окремих випадках цей строк може перевищувати три роки.

Строки періоду розслідування визначаються Міністерством.

Строк проведення спеціального розслідування не повинен перевищувати 270 днів від дати його порушення. За надзвичайних обставин цей строк може бути продовжено Комісією до 330 днів. У цьому разі Міністерство публікує про це відповідне повідомлення в друкованому органі Кабінету Міністрів України (далі - газета).

Так , повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.

Отже , дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Враховуючи те, що Законом України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» визначено, що в окремих випадках строк може перевищувати три роки, строки періоду розслідування визначаються Міністерством, імперативного обов'язку дослідження питання наявності виняткових обставин щодо доцільності визначення періодом розслідування саме 5 років, як помилково зазначає суд першої інстанції на Міністерство не покладено, колегія суддів вважає помилковим висновок суду щодо непропорційного встановлення періоду строку розслідування у більш ніж три роки, оскільки не вбачається виняткових обставин у спірних правовідносинах

Згідно з частиною першою ст. 9 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» рішення про порушення або недоцільність порушення спеціального розслідування приймається Комісією протягом 30 днів від дати одержання Міністерством інформації або заяви, зазначених у статтях 5 і 6 цього Закону.

Позивач зазначає, що 29.06.2017 Міністерством зареєстровано заяву Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Перше хімічне об'єднання», 31.07.2017 за результатами розгляду заяви прийнято рішення № СП-377/2017/4411-05 та опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр» за № 148 - 10.08.2017, тобто поза межами тридцятиденного строку від дати одержання Міністерством інформації або заяви.

У той же час, колегія суддів звертає увагу на те, що в даній справі позивач оскаржує рішення № СП-391/2018/4411-05 від 02.07.2018 «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму незалежно від країни походження та експорту», а не рішення № СП-377/2017/4411-05 від 31.07.2017, яке не є предметом судового розгляду, та порушення вимог щодо строку повідомлення про відповідне рішення не досліджується судом. Крім того, допущене порушення жодним чином не вплинуло на можливість заінтересованих сторін у спеціальному розслідуванні бути зареєстрованими та надавати коментарі в ході розслідування.

Щодо висновку суду першої інстанції про те, що Комісія втратила право на прийняття рішення про застосування спеціальних заходів внаслідок закінчення строку розслідування, то відповідно до частини третьої ст. 8 «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» строк проведення спеціального розслідування не повинен перевищувати 270 днів від дати його порушення. За надзвичайних обставин цей строк може бути продовжено Комісією до 330 днів. У цьому разі Міністерство публікує про це відповідне повідомлення в друкованому органі Кабінету Міністрів України (далі - газета).

На підставі даної норми Комісією прийнято рішення № СП-388/2018/4411-05 від 20.04.2018 про продовження до 330 днів строку проведення спеціального розслідування щодо імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму незалежно від країни походження та експорту. Відповідне повідомлення опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр» за № 82 від 27.04.2018, що підтверджується копією газети, наданої апелянтом разом із апеляційною скаргою. Таким чином, зазначені висновки суду першої інстанції є безпідставними. Крім того, зазначене не впливає на суть оскаржуваного рішення та вказує на його протиправність із зазначених підстав, оскільки не спростовує встановлені обставини та висновки за результатами розгляду, наданих Міністерством економічного розвитку і торгівлі України звіту, матеріалів та висновків про результати проведення спеціального розслідування щодо імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму незалежно від країни походження та експорту.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2018 скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, третя особа: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 25.03.2019.

Головуючий-суддя:

А.Ю. Кучма

Судді:

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна