ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 березня 2019 року № 826/20190/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Комісії з питань вищого корпусу державної служби,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

Президент України Порошенко П.О.,

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Комісії з питань вищого корпусу державної служби (далі - Комісія) з вимогами про скасування рішення про переможця конкурсу та другого за результатами конкурсу кандидата на посаду голови Одеської обласної державної адміністрації.

Позов обґрунтовано зокрема тим, що 15 грудня 2016 року позивач звернувся до Комісії із заявою про допуск до участі у конкурсі на зайняття вакантної посади голови Одеської обласної державної адміністрації, оголошеному розпорядженням Президента України Порошенком П.О. №280/2016-рп від 30 листопада 2016 року, додавши до заяви пакет документів, передбачений статтею 25 Закону України «Про державну службу».

За результатами перевірки поданих документів, представник Національного агентства України з питань державної служби повідомила позивача у телефонній розмові про відмову у допуску до складення тестування через невідповідність вимогам до кандидата на посаду категорії А, зокрема, відсутністю досвіду роботи на керівних посадах у відповідній сфері не менш як три роки.

Позивач стверджує, що законодавством чітко не визначено змісту поняття «досвід роботи», тому через правову невизначеність до тестування було допущено лише 31 особу з 44, а 13 особам - відмовлено, зокрема й позивачу.

Крім цього позивач стверджує, що під час конкурсу Комісією було порушено принципи законності, неупередженості, ефективного та справедливого процесу відбору, прозорості, довіри суспільства, оскільки до його початку в Інтернет виданнях з'являлися публікації стосовно головного претендента на посаду, надходили депутатські звернення, зокрема від народного депутата України ОСОБА_4, на підтримку одного з кандидатів на вакантну посаду.

Позивач зазначає також, що ідентичний пакет документів подавався ним для участі у конкурсі на посаду голови Миколаївської ОДА, який оголошувався раніше відповідно до розпорядження Президента України №230/2016-рп, та було отримано листа від завідувача сектору забезпечення діяльності Комісії про відповідність поданих документів вимогам законодавства. У цьому ж зв'язку позивач вважає, що до компетенції служби управління персоналом входить лише перевірка повноти поданих документів, відповідність їх визначеному законодавством переліку, а обставини відповідності кандидата вимогам статті 20 Закону України «Про державну службу» можуть бути предметом спеціальної перевірки.

Крім іншого, позивач стверджує, що програмне забезпечення, за допомогою якого здійснюється тестування та перевірка його результатів, містить значні недоліки, які призводять до викривлення результатів тестування щодо будь-якого кандидата, через що після тестування до розв'язання ситуативних завдань було допущено 17 осіб з 31. До того ж, програмне забезпечення повинно було б отримати позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері технічного та/або криптографічного захисту інформації, а відсутність такого висновку ставить під сумнів неможливість неправомірного втручання сторонніх осіб у роботу програмного забезпечення з метою подальшого викривлення результатів тестування.

Ухвалою суду від 26 грудня 2016 року (суддя Аблов Є.В.) відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні. Іншою ухвалою від 26 рудня 2016 року залишено без задоволення клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову щодо заборони суб'єкту призначення на посаду голови Одеської ОДА - Президенту України в порядку статті 31 Закону України «Про державну службу» призначати на посаду голови Одеської ОДА переможця конкурсу ОСОБА_5

Судове засідання, призначене на 14 лютого 2017 року, не відбулося з технічних причин.

02 березня 2017 року до суду надійшли заперечення представника Комісії, у яких зазначається, що прийняття рішення про недопущення позивача до участі у конкурсі віднесено до повноважень спеціального структурного підрозділу Нацдержслужби, отже фактично оскаржується рішення, що Комісією не приймалося. Крім того, відповідач наполягає на законності не допуску позивача до участі у конкурсі з підстав не доведеності ним обставин наявності досвіду роботи на посадах державної служби категорії А та Б або на посадах не нижче керівників структурних підрозділів в органах місцевого самоврядування, або досвіду роботи на керівних посадах у відповідній сфері, оскільки надані позивачем відомості щодо наявного досвіду роботи жодним чином не стосуються завдань та повноважень місцевих державних адміністрацій, а його допуск до участі у конкурсі на посаду голови Миколаївської ОДА за умов подачі ідентичного пакету документів відповідач пояснює простою помилкою.

У зв'язку з неявкою позивача в судове засідання 06 березня 2017 року, розгляд справи не відбувся.

Ухвалою суду від 27 квітня 2017 року задоволено самовідвід судді Аблова Є.В. Розпорядженням суду № 3172 від 12 травня 2017 року призначено повторний автоматизований розподіл справи № 826/20190/16.

Ухвалою від 11 липня 2017 року справу прийнято у провадження суддею Келебердою В.І., призначено її до розгляду в судовому засіданні.

У зв'язку з неявкою позивача, судове засідання 20 липня 2017 року відкладено.

В судовому засіданні 26 вересня 2017 року, в яке з'явився позивач та представник третьої особи, проте не з'явилися представники відповідача, позивачем заявлено три клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, у задоволенні яких відповідними ухвалами суду відмовлено. Крім того до участі у справі залучено як відповідача Кабінет Міністрів України, а також відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Келеберди В.І.

Іншою ухвалою суду від 26 вересня 2017 року роз'єднано в окремі провадження позовні вимоги ОСОБА_1 у справі № 826/20190/16 шляхом виділення в окреме провадження позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування постанови Кабінету Міністрів України № 448 від 22 липня 2016 року «Про затвердження типових вимог до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорії А» та передачі їх на повторний автоматизований розподіл.

У цьому ж судовому засіданні позивачем подано клопотання про відсторонення від участі в процесі представників відповідача у справі ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, обґрунтоване, зокрема, тим, що їх повноваження належним чином не підтверджені, відсутня довіреність на представництво інтересів відповідача. Також позивач наполягав на тому, що подані раніше документальні докази зазначеними представниками не можуть були взяті до уваги судом, оскільки подавалися неналежно уповноваженими особами.

Зазначене клопотання суд відхиляє, оскільки в судове засідання 26 вересня 2017 року представники відповідача ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 не з'явилися, розгляд проводився судом за їхньої відсутності. Крім того, ОСОБА_8 була присутня в судовому засіданні як вільний слухач у зв'язку з не підтвердженням повноважень як уповноваженого представника відповідача у формі, визначеній чинним законодавством, про що судом оголошувалося та відомо позивачу.

Стосовно документальних доказів, поданих стороною відповідача до матеріалів справи, то суд зазначає, що такі документи прийняті судом, оскільки ним же витребовувалися, а крім того, зареєстровані як вхідна кореспонденція відповідно до встановленого порядку згідно з загальними правилами діловодства.

З огляду на зазначене, суд вважає документальні докази, зокрема копію протоколу засідання Комісії № 27 від 20 грудня 2016 року, копію договору про тимчасове безоплатне користування програмним забезпеченням від 30 квітня 2016 року, копію Акту приймання-передачі обладнання від 30 квітня 2016 року, копію ліцензії на право використання програмного забезпечення, копії витягів із особових справ позивача, переможця конкурсу та другого за результатами конкурсу такими, що подані відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, належними та допустимими.

Судове засідання 14 листопада 2017 року не відбулося через перебування судді у стані тимчасової непрацездатності.

В судовому засіданні 05 грудня 2017 року суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України та викладено його у новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України у новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення позивача, оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначаються Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року за №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).

Даним Законом №889-VIII регулюються відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначається правовий статус державного службовця.

Частиною першою передбачено, що посади державної служби в державних органах поділяються на категорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень і необхідних для їх виконання кваліфікації та професійної компетентності державних службовців.

Згідно з пунктом 3 частини першої система управління державною службою включає, окрім іншого, Комісію з питань вищого корпусу державної служби та відповідні конкурсні комісії.

Комісія з питань вищого корпусу державної служби є постійно діючим колегіальним органом і працює на громадських засадах (частина перша статті 14 цього Закону).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 15 Закону №889-VIII Комісія проводить конкурс на зайняття вакантних посад державної служби категорії «А» та вносить суб'єкту призначення пропозиції щодо переможця конкурсу та другого за результатами конкурсу кандидата на вакантну посаду.

Комісія здійснює діяльність відповідно до Положення про Комісію з питань вищого корпусу державної служби, яке затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби (частина перша статті 16 цього ж Закону №889-VIII).

Конкурс на зайняття вакантних посад державної служби проводиться відповідно до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 за №246 (далі - Порядок № 246).

Пунктом 2 Порядку № 246 встановлено, що проведення конкурсу здійснюється відповідно до визначених в установленому законом порядку вимог до професійної компетентності кандидата на зайняття вакантної посади державної служби за результатами оцінювання його особистих досягнень, знань, умінь і навичок, моральних і ділових якостей для належного виконання посадових обов'язків.

Частиною першою статті 25 Закону №889-VIII встановлено, що особа, яка бажає взяти участь у конкурсі, подає в установленому порядку до Комісії такі документи:

1) копію паспорта громадянина України;

2) письмову заяву про участь у конкурсі із зазначенням основних мотивів щодо зайняття посади державної служби, до якої додається резюме у довільній формі;

3) письмову заяву, в якій повідомляє, що до неї не застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», та надає згоду на проходження перевірки та на оприлюднення відомостей стосовно неї відповідно до зазначеного Закону;

4) копію (копії) документа (документів) про освіту;

5) посвідчення атестації щодо вільного володіння державною мовою;

6) заповнену особову картку встановленого зразка;

7) у разі проведення закритого конкурсу - інші документи для підтвердження відповідності умовам конкурсу;

8) декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Забороняється вимагати від особи, яка претендує на зайняття вакантної посади державної служби документи, не визначені частиною першої цієї статті.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, на підставі розпорядження Президента України від 30 листопада 2016 року № 280/2016-рп оголошено конкурс, зокрема, на зайняття вакантної посади голови Одеської обласної державної адміністрації.

Зазначеним розпорядженням затверджені також умови проведення конкурсу, які крім іншого включають вимоги до осіб, що претендують на зайняття посади голови обласної державної адміністрації в частині досвіду роботи, а саме: «досвід роботи на посадах державної служби категорії А чи Б або на посадах не нижче керівників структурних підрозділів в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах у відповідній сфері - не менше трьох років».

Позивачем 15 грудня 2016 року подано до Комісії документи відповідно до визначеного переліку, що не заперечується стороною відповідача та підтверджується наявними у справі матеріалами, при цьому в частині відомостей про досвід роботи в особовій картці позивач зазначив, що з травня 2013 року він є керівником громадського об'єднання: «міський рух на захист прав громадян «Народний контроль», крім того у 2013-2014 роках в якості голови організації брав участь у роботі групи Севастопольської міської ради під час розробки пропозицій до проекту Закону № 3552 від 06 листопада 2013 року «Про місто-герой Севастополь».

В автобіографії позивачем в частині досвіду роботи зазначено, що з червня 2013 року по теперішній час він є головою регіональної організації «Міський рух на захист прав громадян «Народний контроль», та з грудня 2014 року він працює помічником-консультантом народного депутата України (а.с. 83-84).

В обґрунтування своєї позиції щодо наявності необхідного для участі у конкурсі досвіду роботи позивач стверджує, що законодавчо визначеного юридичного терміну «досвід роботи» та тлумачення його змісту не існує, тому фактично неможливо здійснити перевірку відповідності кандидата критерію наявності необхідного досвіду роботи.

З такими твердженнями позивача суд не погоджується та зазначає, що стаж та досвід роботи кандидата, виходячи з пояснень представника відповідача, встановлюється спеціальним структурним підрозділом Нацдержслужби на підставі наведених таким кандидатом відомостей в особовій картці.

Відповідно до статті 25 Закону № №889-VIII особа, яка бажає взяти участь у конкурсі, може додати до заяви про участь у конкурсі інші документи, крім тих, що зазначені у частині першій цієї статті, у тому числі документи про підтвердження досвіду роботи.

Чинним законодавством, дійсно, не визначено змісту поняття «досвід роботи», водночас, виходячи з даних правовідносин та із змісту статті 2 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», на виконання основних завдань, місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують:

- виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня;

- законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян;

- виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних менших - також програм їх національно-культурного розвитку;

- підготовку та виконання відповідних бюджетних програм;

- звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;

- взаємодію з органами місцевого самоврядування;

- реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Виходячи з наведених завдань місцевих державних адміністрацій, до такого досвіду роботи може бути включений час перебування на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності.

З огляду на зазначені в особовій картці відомості щодо досвіду роботи не вбачається, що позивач виконував функції, пов'язані з державним управлінням, місцевим самоврядуванням, сфер соціально-економічного розвитку, містобудування, житлового-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, міжнародних та зовнішньоекономічних відносин; забезпечення законності, правопорядку, прав і свобод громадян та інших галузей, до яких віднесені повноваження місцевих державних адміністрацій, визначених главою 2 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Документів, які б підтверджували існуючий досвід роботи позивача та вказували б на обставини реального виконання завдань та повноважень місцевих державних адміністрацій, а також інших відомостей, які б вказували на наявність належного досвіду роботи, позивачем додатково до пакету документів не подавалося, через що спеціальний структурний підрозділ дійшов логічного висновку про відсутність підтверджень наявності належного досвіду роботи позивача, який претендує на посаду державної служби категорії А, зокрема, досвіду роботи на посадах категорії А та Б або на посадах не нижче керівників структурних підрозділів в органах місцевого самоврядування, або досвіду роботи на керівних посадах у відповідній сфері - не менше трьох років.

Відповідно до пункту 21 Порядку №246 проведення конкурсу документи для участі в конкурсі подані кандидатом на посаду категорії «А», перевіряються на відповідність встановленим Законом вимогам. Служба управління персоналом державного органу, в якому оголошено конкурс, проводить перевірку документів, поданих кандидатами, на відповідність встановленим законом вимогам у триденний строк з дня їх надходження та повідомляє кандидату про результати такої перевірки у той самий строк. Кандидати, документи яких не відповідають встановленим вимогам, до конкурсу не допускаються, про що їм повідомляє служба управління персоналом державного органу або спеціальний структурний підрозділ.

Пунктом 22 зазначеного Порядку № 246 визначено, що спеціальний структурний підрозділ Національного агентства з питань державної служби або служба управління персоналом державного органу, в якому оголошено конкурс, не пізніше трьох робочих днів з дня надходження документів для участі у конкурсі повідомляє кандидатам:

- про результати перевірки документів, поданих особисто або поштою;

- про результати попередньої перевірки документів, поданих через Єдиний портал вакансій державної служби Національного агентства з питань державної служби.

Листом від 26 вересня 2016 року № 6568/90-16 ОСОБА_1 повідомлено про підстави недопущення до участі у конкурсі на зайняття вакантної посади голови Одеської обласної державної адміністрації.

В цій частині суд зазначає, що хоча позивача було повідомлено про результати перевірки документів з порушенням визначеного строку, на результати конкурсу в цілому це не вплинуло.

Водночас, твердження відповідача про те, що рішення стосовно недопущення позивача до участі у конкурсі прийнято спеціальним структурним підрозділом Нацдержслужби, яка не приймала участі у даній адміністративній справі, не заслуговують на увагу, оскільки рішення стосовно затвердження списку кандидатів у кількості 31 особа, яких допущено до участі до тестування у конкурсі на посаду голови Одеської ОДА та відповідно не допуск інших кандидатів до участі у ньому, приймалося саме відповідачем у справі.

Стосовно інших тверджень позивача, зокрема щодо процедури тестування кандидатів на зайняття вакантних посад державної служби, то, виходячи із встановлених під час розгляду справи обставин, суд зазначає, що перелік тестових питань на перевірку знання Конституції України, законодавства про державну службу, антикорупційного законодавства та знання спеціального законодавства, розроблений Національною академією державного управління при Президентові України спільно з Нацдержслужбою.

Зазначений перелік питань пройшов правову експертизу у Міністерстві юстиції України та зареєстрований спільним наказом Нацдержслужби та Міністерства юстиції України від 06 травня 2016 року № 97/1328/5.

Перелік тестових запитань опублікований на офіційному веб-сайті Нацдержслужби з травня 2016 року.

Відповідно до пункту 27 Порядку № 246 тестуваня проводиться з метою визначення рівня знань законодавства на знання Конституції України, законодавства про державну службу, антикорупційного законодавства та знання спеціального законодавства.

Одне завдання включає 40 тестових питань, що обираються на початку проходження тестування для кожного учасника тестування автоматично із загального переліку питань, що включає не менш як 100 питань на знання кожного із зазначених видів законодавства.

Пунктами 31 та 33 Порядку № 246 визначено, що питання для кожного учасника тестування обираються автоматично, з переліку питань. Кожне питання передбачає чотири варіанти відповіді, лише один з яких є правильним.

Після закінчення часу, відведеного на складення тестування, проводиться автоматичне визначення результатів тестування за допомогою програмного забезпечення.

Зокрема, для визначення результатів тестування використовується така система:

2 бали виставляється кандидатам, які відповіли правильно на 32 питання тестового завдання і більше;

1 бал виставляється кандидатам, які відповіли правильно на 24-31 питання тестового завдання;

0 балів виставляється кандидатам, які відповіли на 23 і менше питань тестового завдання.

Як зазначає відповідач перелік питань не містить однакових запитань, а їх схожість не впливає на перебіг конкурсу та на його результати.

З такими висновками суд погоджується та додатково зазначає, що позивач хоча й зазначає у позові, що відповідачем порушено принципи законності, неупередженості, ефективного та справедливого процесу відбору, прозорості, довіри суспільства, проте належними та достатніми доказами такі твердження не підкріплює.

Аналогічного висновку дійшов суд стосовно тверджень позивача щодо розміщення до початку конкурсу в Інтернет виданнях публікацій стосовно головного претендента на посаду категорії А, надходження депутатських звернень, зокрема від народного депутата України ОСОБА_4, на підтримку одного з кандидатів на вакантну посаду.

Крім іншого, судом встановлено, що оскільки робота над розробкою окремої програми для проходження тестування кандидатами на зайняття вакантних посад триває, Нацдержслужба звернулася до Національної академії державного управління при Президентові України (далі - Академія) щодо можливості користування безкоштовним програмним забезпеченням СДН «Прометей», яке використовується Академією, та такий дозвіл отримала.

Даний програмний продукт не містить персональних даних кандидата, окрім прізвища, імені та по батькові. Система автоматично обирає запитання для кожного кандидата.

При цьому, система «Прометей» розроблена ТОВ «Віртуальні технології в освіті», а Академія використовує СДН «Прометей» на підставі наданої розробником ліцензії.

Зазначене програмне забезпечення використовується також щодо інших конкурсів, зокрема на зайняття вакантних посад до Державного бюро розслідування, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та інших.

Таким чином, відповідач не є власником програмного забезпечення, а лише тимчасово використовує програмне обладнання для здійснення своїх повноважень. При цьому, відповідачем зазначається, що на початку тестування учасникам роз'яснюються правила проходження тестування, зокрема порядок формування тестових запитань, час проходження тестування, вимоги до учасників, можливість повернення до пропущених питань, тощо. Тестування транслюється на відео ресурсі YouTube у режимі реального часу (online).

Отже, суд не вбачає в зазначеній частині позовних вимог підтверджень аргументам позивача стосовно того, що програмне забезпечення, за допомогою якого здійснюється тестування та перевірка його результатів, містить значні недоліки, які призводять до викривлення результатів тестування щодо будь-якого кандидата.

Такі аргументи позивача належним чином не доведені, а заперечення відповідача в цій частині позивачем не спростовані.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що заявляючи позовні вимоги щодо скасування рішення Комісії про переможця конкурсу та другого за результатами конкурсу кандидата на посаду голови Одеської обласної державної адміністрації, про яке йдеться у пункті 10 протоколу № 27 засідання Комісії від 20 грудня 2016 року, позивач фактично має на увазі та оскаржує пункт 3 цього ж протоколу, який стосується затвердження списку кандидатів, допущених до проходження тестування на зайняття вакантної посади голови Одеської обласної державної адміністрації відповідно до розпорядження Президента України від 30 листопада 2016 року № 280/2016-рп «Про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади голови Одеської обласної державної адміністрації», що підтверджено ним особисто в судовому засіданні 05 грудня 2017 року.

Саме з таких вимог та обґрунтувань виходив суд, розглядаючи дану адміністративну справу.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) рішення:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, розглянувши позовні вимоги на предмет дотримання відповідачем положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що відмовляючи позивачу у допуску до участі у конкурсі на зайняття вакантної посади голови Одеської обласної державної адміністрації Комісія з питань вищого корпусу державної служби діяла відповідно до вимог чинного законодавства, у межах своєї компетенції та наданих повноважень, у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виходячи з наявних обставин, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-ІV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд вважає за необхідне зазначити також, що, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даній справі відповідачем доведено правомірність свого рішення, наявність відповідних повноважень та компетенції щодо прийняття рішення, оформленого протоколом № 27 від 20 грудня 2016 року в частині відмови позивачу у допуску до конкурсу на вакантну посаду голови Одеської обласної державної адміністрації, у зв'язку з чим суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої підлягають відшкодуванню або оплаті витрати позивача - не суб'єкта владних повноважень лише при задоволенні адміністративного позову, через що підстави для розподілу судових витрат у даній справі відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Комісії з питань вищого корпусу державної служби, треті особи - Президент України Порошенко П.О., про скасування рішення - відмовити.

Підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1.

Відповідач : Комісія з питань вищого корпусу державної служби, адреса: 01601, м. Київ, вул. Прорізна, будинок 15.

Суддя В.І. Келеберда