Справа № 522/12832/18

Провадження № 2о/522/159/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

18 березня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі :

головуючого - судді Науменко А.В.

за участю секретаря - Полегеньком В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Приморського районного відділу у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про встановлення факту постійного проживання на території України,

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся до суду 20.07.2018 року з заявою про встановлення факту, згідно якої проси встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 рік.

В обґрунтування заяви вказано, що заявник народився на території України ІНФОРМАЦІЯ_2 році в м. Одесі та була документована паспортом громадянина України у 1977 році. На теперішній час ОСОБА_1 не має документів, що посвідчують його особу та підтверджують громадянство. Факт проживання на території України підтверджується відомостями з місця роботи, показаннями свідків та іншим, а встановлення даного факту необхідне для отримання паспорта громадянина України.

До суду 07.09.2018 року надійшов відзив Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області, згідно якого представник заінтересованої особи просив відмовити у задоволення заяви ОСОБА_1 , оскільки він не надав доказів того, що він колишній громадянин СРСР, не надав доказів того, що він проживає в Україні на законних підставах, та не надав доказів що він звертався до органів міграційної служби з заявою про встановлення належності до громадянства України.

У судовому засіданні 30.10.2018 року було оголошено перерву, для надання можливості заявнику звернутися до міграційної служби з заявою про встановлення належності до громадянства України.

27.02.2019 року заявник у судовому засіданні надав відповідь Державної міграційної служби з приводу звернення з заявою про встановлення належності до громадянства України, також у судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник адвокат Шевчук Кирило Миколайович підтримали заявлені вимоги, просили встановити факт проживання ОСОБА_1 на території України для отримання паспорта громадянина України.

Представник зацікавленої особи Головне управління Державної міграційної служби в Одеській області просив відмови у задоволенні заяви, посилаючись на обставини викладені у відзиві.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про становлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився на території України ІНФОРМАЦІЯ_2 році в м. Одесі, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 31.01.2018 року.

З 1977 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 що підтверджується копією форми А, виданої Дільницею №3 для довідок Одеської міської ради.

29.06.1977 році отримала паспорт громадянина колишнього СРСР серія НОМЕР_2 , виданий відділом внутрішніх справ Іллічівського районного виконавчого комітету м. Одеси у зв`язку з досягненням 16-річного віку, що підтверджується копією форми 1.

З 5 вересня 1986 року по 17 травня 1993 року я працювала в ОД ПАТ «Укрпошта» що підтверджено довідками №51-к від 11.04.2018 року та № 53 від 11.04.2018 року виданими ПАТ «УКРПОШТА» Одеська дирекція поштамп -ЦПЗ №1.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Одеському міському центрі обліку бездомних громадян, як вбачається з Посвідчення про взяття на облік №8515, видане 27.10.2017 року.

Твердження заявника щодо втрати паспорта громадянина СРСР підтверджується довідкою №5115 від 12.01.2018 року Приморського РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області, де відзначено, що ОСОБА_1 зверталася з заявою щодо видачі паспорта громадянина України, замість втрачено громадянина СРСР.

Факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України з народження і в тому числі за станом на 24 серпня 1991 року також підтверджується показами свідка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особа якої встановлена в судовому засіданні за допомогою паспорту громадянина України, яка мешкає: АДРЕСА_3.

Необхідність встановлення юридичного факту постійного проживання за допомогою рішення суду також підтверджується листом Головне управління Державної міграційної служби в Одеській області, яку надала ОСОБА_1 .

Згідно з п. 1 і п. 2 ч. 1 ст. З Закону України «Про громадянство України» №2235-111 від 18.01.2001 р. (у редакції Закону №957-VIII від 28.01.2016) громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Згідно з п.8 розділу ІІ Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006), для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає:

а) заяву про встановлення належності до громадянства України;

б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального органу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);

в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

У пункті 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Постійне місце проживання - це місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов`язків або зобов`язань за договором (контрактом) (ст. 1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).

Згідност. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Згідно ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Таким чином, враховуючи, що підтверджено факт народження заявника, безперервної праці заявника на території України з 5 вересня 1986 року по 17 травня 1993 року, факт втрати документу, що посвідчує особу, зважаючи, що мета подання такої заяви є очевидною, а рішення суду матиме юридичні наслідки для заявника у вигляді паспортування ОСОБА_1 належним документом, суд приходить до висновку, про задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання на території України.

Керуючись ст. 8 Закону України «Про громадянство України», ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст.1-13,76-81, 83,89, 223,293,315, 316, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Приморського районного відділу у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про встановлення факту постійного проживання на території України - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлений 27.03.2019 року.

Суддя А.В.Науменко

18.03.19