ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/3465/18 Суддя першої інстанції: Заяць О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Кузьмишиної О.М. та Степанюка А.Г.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю:

представника позивача: - Замури Л.П.,

представника відповідача: - Назаренка Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВВУД», Управління Держпраці у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВВУД» до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2018 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СЛАВВУД» звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 20.09.2018 року № 25-01-104/0587/251, прийняту Управлінням Держпраці у Чернігівській області;

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень від 18.09.2018 року № 25-01-104/0587-0416, прийнятий Управлінням Держпраці у Чернігівській області.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач та відповідач звернулись з апеляційними скаргами, в якій ТОВ «СЛАВВУД» просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю; Управління Держпраці у Чернігівській області просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 виконувала разові доручення директора ОСОБА_4 на підставі виданої на її ім'я довіреності № 5 від 10.03.2018 року з приводу отримання сертифікатів про походження лісоматеріалів та виготовлення з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій, оскільки дані документи є суворою звітністю, оскільки робота носила разовий характер, позивачем правомірно не було укладено із ОСОБА_3 трудового договору, в той час як, на переконання суду, факт допуску до роботи на посаді директора ТОВ «СЛАВВУД» ОСОБА_5 з 13.04.2018 року, підтверджується показанням свідка - ОСОБА_3, що є свідченням порушення позивачем норм трудового законодавства.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції необґрунтованим в частині відмови у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 18.07.2018 року до Управління надійшло звернення ОСОБА_5 від 18.07.2018 р. щодо використання ТОВ «СЛАВВУД» найманої праці без оформленого трудового договору (копія звернення додається).

На підставі наказу Управління від 10.08.2018 року № 227 та направлення на перевірку від 10.08.2018 року № 910 головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів Назаренку Назарію Григоровичу доручено провести інспекційне відвідування позивача на предмет додержання законодавства про працю в частині виплати розрахункових коштів та використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин.

У зв'язку з тим, що позивачем не надано для ознайомлення документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, інспектором праці Назаренком Н.Г. складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування № 25-01-104/0087 від 14.08.2018 р. та винесено вимогу про надання/поновлення документів від 14.08.2018 р. № 25-01-104/0078 у строк до 10.00 год. 03.09.2018 р., якою було зупинено інспекційне відвідування на 21 календарний день.

Таким чином інспекційне відвідування ТОВ «СЛАВВУД» проводилось з 13 серпня по 04 вересня 2018 року, за результатом якого встановлені порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України, про що складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 04.09.2018 року № 25-01-104/0587.

Згідно наданих табелів обліку використання робочого часу за січень-липень 2018 року та штатних розписів на 2018 рік, штатна чисельність працівників ТОВ «СЛАВВУД» становила - 2 штатні одиниці. За вказаний період на підприємстві працювали: ОСОБА_4 (директор), ОСОБА_6 (помічник директора), ОСОБА_7, ОСОБА_8 (бухгалтер).

Відповідно до інформації, викладеної у зверненні, яка була підтверджена в ході проведення інспекційного відвідування ОСОБА_5 з 13.04.2018 року допущена до роботи та виконувала обов'язки директора ТОВ «СЛАВВУД» на період відсутності основного працівника - ОСОБА_4, без укладення трудового договору.

До її посадових обов'язків входило: підготовка та оформлення господарських договорів з контрагентами, облік реалізації пиломатеріалів, щодо покупців, кількості та асортименту, розробка необхідних шаблонів та таблиць, покращення роботи підприємства.

ОСОБА_5 працювала в ТОВ «СЛАВВУД» протягом трьох місяців. На її прохання належним чином оформити трудові відносини керівництвом ТОВ «СЛАВВУД» було відмовлено, натомість 02.07.2018 року було повідомлено, що вона звільнена з роботи.

Відповідно до письмового пояснення ОСОБА_3 від 18.07.2018 року, вона працювала у ТОВ «СЛАВВУД» без оформлення трудових відносин. Здійснювала оформлення та одержувала Сертифікати про походження лісоматеріалів та виготовлення з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій.

У своєму поясненні ОСОБА_3 підтверджує факт працевлаштування на ТОВ «СЛАВВУД» ОСОБА_5, яка виконувала обов'язки директора товариства з 13.04.2018 року.

Керуючись п. 26 Порядку № 295, у зв'язку з неможливістю особистого вручення акту від 04.09.2018 року № 25-01-104/0587 він складений у трьох примірниках.

05.09.2018 року два примірники акту направлено рекомендованим листом з описом документів на адресу ТОВ «СЛАВВУД», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Пунктом 26 Порядку № 295, передбачено, що об'єкт відвідування зобов'язаний повернути інспектору праці підписаний примірник акта не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання. У разі ненадходження в установлений строк підписаного примірника акта складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об'єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У зв'язку з не надходженням акту на адресу Управління у вказаний період інспектором праці Назаренко Н.Г. складено акт про відмову від підпису від 18.09.2018 року № 25-01-104/19 та винесено припис про усунення виявлених порушень від 18.09.2018 року № 25-01-104/0587-0416. Зазначені документи були надіслані ТОВ «СЛАВВУД» рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вказані документи ТОВ «СЛАВВУД» отримано 20.09.2018 року.

21.09.2018 року на адресу Управління надійшли зауваження ТОВ «СЛАВВУД» від 18.09.2018 р. № 18/09 до акту інспекційного відвідування від 04.09.2018 р. № 25-01-104/0587 та один примірник акту, підписаний позивачем 18.09.2018 року.

Відповідно до п. 21 Порядку № 295, письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження, тому інспектором праці Назаренко Н.Г. на адресу ТОВ «СЛАВВУД» 26.09.2018 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення надіслано письмову відповідь на зауваження, яку отримано позивачем 27.09.2018 року.

07.09.2018 року заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області ОСОБА_9 прийнято рішення № 231 щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Пунктом 6 вищевказаного Порядку передбачено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам. При цьому, необхідно зазначити, що повідомлення Управління Держпраці у Чернігівській області від 12.09.2018 року за вих. № 10-04/5188 про призначення розгляду справи за фактом порушення позивачем трудового законодавства на 10 год. 50 хв. 20.09.2018 року направлено рекомендованим листом 13.09.2018 року та вручено представнику позивача 15.09.2018 року, проте позивач на розгляд справи не з'явився, про поважні причини своєї неявки не повідомив.

20 вересня 2018 року заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області ОСОБА_9 розглянуто справу про накладення штрафу на підставі акту інспекційного відвідування від 04 вересня 2018 року № 25-01- 104/0587.

На підставі абзацу 2 частини 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України за фактичний допуск працівників ОСОБА_5, ОСОБА_3 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу (ч. З ст. 24 Кодексу законів про працю України) винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 25-01-104/0587/251 від 20.09.2018 року на ТОВ «СЛАВВУД» у розмірі 223380 грн.

Вважаючи вищевказану постанову та припис про усунення порушень протиправними, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Процедура проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці у межах повноважень встановлена Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 р. № 390, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.07.2012 р. № 1291/21603 (далі - Порядок).

Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів (п.3 Порядку).

Тривалість позапланової перевірки не може перевищувати 10 робочих днів, а суб'єктів малого підприємництва - 3 робочих дні.

Відповідно до п.7 Порядку за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Після складання акту перевірки державний інспектор з питань праці у триденний строк передає матеріали перевірки (акт або витяг з акту, у разі необхідності - копії первинних документів) на розгляд начальнику територіального органу Держпраці або його заступнику відповідно до розподілу повноважень (уповноважена особа).

При цьому суд звертає увагу на норму ст.265 КЗпП, якою встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509. Цей Порядок визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України та ч.2-7 ст.53 Закону України "Про зайнятість населення", де згідно п.2, п.3, п.6, п.7 вказаного Порядку визначено уповноважені посадові особи, яким надано права, підстави, строки накладати штрафи та визначено порядок повідомлення.

А відповідно до п.8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в п.3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

З аналізу наведених норм вбачається, що перевірка проведена з дотриманням процедури визначеної Порядком, строки проведення перевірки не порушені, а оскаржувана постанова, за врахуванням наявності імперативного обов'язку, прийнята уповноваженою особою у відповідності до діючого законодавства в межах дискреційних повноважень.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, позивачем порушено ст.24 КЗпП - фактичний допуск працівників до роботи без укладення трудового договору.

Відповідно до ст. 1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Згідно ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 виконувала разові доручення директора ОСОБА_4 на підставі виданої на її ім'я довіреності № 5 від 10.03.2018 року з приводу отримання сертифікатів про походження лісоматеріалів та виготовлення з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій, оскільки дані документи є суворою звітністю.

Стаття 626 ЦК України визначає загальне поняття цивільно-правового договору. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

При цьому, основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

В постанові від 04.07.2018 року по справі № 820/1432/17 Верховний Суд дійшов до висновку, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Що це разове виконання доручень свідчать дати отримання сертифікатів: 12.04.2018 року отримано сертифікат серія ЧН № 305183; 13.04.2018 року отримано сертифікат серія ЧН №305225, 305226; 19.04.2018 року отримано сертифікат серія ЧН №305350; 20.04.2018 року отримано сертифікат серія ЧН №305419; 26.04.2018 року отримано сертифікат серія ЧН №305579; 03.05.2018 року отримано сертифікат серія ЧН №305733,305743; 07.05.2018 року отримано сертифікат серія ЧН №305841, 305842; 08.05.2018 року отримано сертифікат серія ЧН №305891, 305892, 305893; 11.05.2018 року отримано сертифікат серія ЧН №305973.

Відповідачем не доведено, всупереч ч. 2 ст.. 77 КАС України, факту допуску до роботи ОСОБА_3, не встановлено того, що остання підпорядковувалась правилам внутрішнього трудового розпорядку, запис не внесено до трудової книжки, розпорядчого документу про прийом на роботу не було видано, зі змісту позовної заяви оплата праці здійснювалась власним коштом директора підприємства ОСОБА_4 , у зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність скасування постанови про накладення штрафу від 20.09.2018 року № 25-01-104/0587/251 в частині допущення ОСОБА_10 до роботи без укладення трудового договору та припису від 18.09.2018 р. № 25-01-104/0587-0416 в частині допущення ОСОБА_10 до роботи без укладення трудового договору.

Разом з тим, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції та доводів відповідача щодо порушення ТОВ «СЛАВВУД» норм трудового законодавства в частині допущення ОСОБА_5 до роботи без укладання договору, з огляду на наступне.

Єдиною підставою для висновку про допуск ОСОБА_5 до роботи на посаді директора ТОВ «СЛАВВУД», як зазначено відповідачем, є заява самої ОСОБА_5 та свідчення ОСОБА_3, проте варто наголосити, що відповідачем та судом першої інстанції протиправно не було враховано низку доказів, які спростовують вищевказаний висновок.

Так, відповідно до штатного розпису від 31.12.2017 року на 2018 рік у ТОВ «СЛАВВУД» було передбачено тільки три посади: директора, головного бухгалтера, помічника керівника, які були укомплектовані на дату нібито трудових відносин ОСОБА_5, посада директора ТОВ «СЛАВВУД» була укомплектована, на ній перебувала ОСОБА_4 з 15.05.2017 року (наказ від 14.04.2017 року № 1), на посаду головного бухгалтера наказом №7 від 20.02.2018 року було призначено ОСОБА_11, на посаду помічника директора (керівника) наказом №4 від 23.06.2017 року - ОСОБА_6 Даний факт також підтвердився і табелями обліку робочого часу за 2017 та 2018 роки.

От же на дату вказану у скарзі ОСОБА_5, яка стала основою перевірки, посада директора була укомплектована і за штатним розкладом вона була одна.

У зв'язку з наданням відпустки директору ТОВ «СЛАВВУД» ОСОБА_4 по вагітності та пологам з 19.06.2018 року по 22.10.2018 року (наказ №10 від 19.06.2018 року) обов'язки директора підприємства наказом по ТОВ «СЛАВВУД» (наказ № 9 від18.06.2018 року) покладено на помічника директора ОСОБА_6

З огляду на те, що директору ТОВ «СЛАВВУД» ОСОБА_4 у майбутньому буде надана тривала відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, ТОВ «СЛАВВУД» звернулось до Чернігівського міського центру зайнятості на направлення кандидатів на укомплектування посади помічника директора на майбутнє, (інформація про попит на робочу силу (вакансії) від 25.06.2018 року з критеріями вимог до кандидата на посаду).

Відповідно до корінця направлення на працевлаштування № 25031806250013001 від 25.06.2018 року ОСОБА_5 була направлена до ТОВ «СЛАВВУД» для можливого працевлаштування на посаду помічника керівника підприємства. Як вбачається з даного документу до ТОВ «СЛАВВУД» даний документ було подано 26.06.2018 року (відмітка в.о. директора ТОВ «Славвуд»), де зазначено, що рішення відстрочено до 09.07.2018 року, до проведення конкурсного відбору, отже виходячи з документального підтвердження, ОСОБА_5, перебувала у відносинах з ТОВ «Славвуд» з 26.06.2018 року по 09.07.2018 року на час перевірки претендента на посаду щодо його комунікабельності, наявності навиків керівника, вмінню приймати негайні рішення.

Рішення щодо кандидата ОСОБА_5 було прийнято колегіально за участі засновників ТОВ «Славвуд» та керівного персоналу, за результатами конкурсу ОСОБА_5 було відмовлено у прийнятті на посаду, про що був повідомлений Чернігівський міський центр зайнятості корінець направлення на працевлаштування № 25031806250013002 від 06.07.2018 року з відміткою ТОВ «Славвуд» від 09.07.2018 року, у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 не відповідає вимогам до посади.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Управління Держпраці у Чернігівській області - залишити без задоволення, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВВУД» - задовольнити, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року - скасувати в частині та прийняти в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВВУД» - задовольнити.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВВУД» - задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВВУД» - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 20.09.2018 року № 25-01-104/0587/251, прийняту Управлінням Держпраці у Чернігівській області.

Визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень від 18.09.2018 року № 25-01-104/0587-0416, прийнятий Управлінням Держпраці у Чернігівській області.

В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко

Суддя: О.М.Кузьмишина

А.Г.Степанюк

Повний текст виготовлено 26 березня 2019 року.