ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2019 року

Київ

справа №815/4691/16

адміністративне провадження №К/9901/20353/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Малого приватного підприємства "ІР" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року (головуючий суддя Левчук О.А.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року (головуючий суддя Косцова І.П., судді: Стас Л.В., Турецька І.О.) у справі №815/4691/16 за позовом Малого приватного підприємства «ІР» до Головного управління Держпраці в Одеській області, начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Дзюби Андрія Миколайовича про визнання дій протиправними та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року Мале приватне підприємство «ІР» (далі - МПП «ІР») звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними дії Головного управління Держпраці в Одеській області по проведенню з 22 серпня 2016 року по 31 серпня 2016 року позапланової перевірки, визнати протиправним та скасувати наказ про проведення позапланової перевірки № 907 від 25 липня 2016 року.

В обґрунтування своїх вимог посилалося на те, що дії відповідача по проведенню позапланової перевірки є неправомірними, оскільки законодавством встановлений вичерпний перелік підстав для здійснення позапланової перевірки, серед яких не передбачено здійснення перевірки на підставі спільного листа органів Пенсійного фонду України та Державної фіскальної служби України. Крім того, постановою КМ України від 13 серпня 2014 року № 408 "Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами" затверджено перелік інспекцій, яким надаватиметься дозвіл КМУ на проведення перевірок, до яких, на думку позивача, належить і Державна служба України з питань праці. Пунктом 3 Прикінцевих положень ЗУ "Про внесення змін та визнання таким, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII від 28.12.2014 року установлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

До того ж позивач вказує, що згоду на проведення позапланової перевірки МПП "ІР" надано директором Департаменту з питань праці, однак центральним органом виконавчої влади у спірних правовідносинах є не Департамент, а Державна служба з питань праці, яку очолює голова, а не директор.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що наказом Головного управління Держпраці в Одеській області від 25 липня 2016 року №907 «Про проведення позапланової перевірки додержання вимог законодавства про працю» головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства застрахованих осіб, працевлаштування інвалідів, з питань дитячої праці та інших нормативно-правових актів Управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області Голінському Павлу Івановичу доручено у період з 22 серпня 2016 року по 31 серпня 2016 року провести позапланову перевірку додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування МПП «ІР», яке розташоване за адресою: вул. Свердлова, 27, м. Білгород-Дністровський, Одеська область (а.с.44).

Підставою для проведення перевірки стали направлений на адресу відповідача спільний лист Державної фіскальної служби України, Державної служби України з питань праці та Пенсійного фонду України від 14 червня 2016 року, яким визначено порядок взаємодії вказаних органів по запобіганню "тіньової" зайнятості та виплат доходів без сплати належних сум податків, зборів, внесків до бюджету, на виконання Плану заходів щодо координації спільних дій по виявленню фактів використання праці неоформлених працівників та лист Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №6584/05 від 30 червня 2016 року, яким на виконання листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 7870/04 від 23 червня 2016 року надано інформацію щодо страхувальників, у яких протягом року не підвищувалась заробітна плата, або сума підвищення становить менше суми нарахованої індексації, серед яких зазначено МПП «ІР» (а.с. 49-51, 162-169).

25 липня 2016 року для проведення перевірки МПП «ІР» Головним управлінням Держпраці в Одеській області видано направлення № 15101-29-1848 на здійснення перевірки у період з 22 серпня 2016 року по 31 серпня 2016 року, яке було отримано особисто директором Крисовським Є.І. (а.с. 45).

28 липня 2016 року Головним управлінням Держпраці в Одеській області відповідно до абз. 4 п. 3 «Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів», затвердженого наказом міністерства соціальної політики України від 2 липня 2012 року №390, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 року за №1291/21603 та розпорядження КМ України від 16 вересня 2015 року №929-р, отримано згоду Департаменту з питань праці Державної служби України з питань праці на проведення позапланової перевірки МПП «ІР» (а.с. 46-47).

22 серпня 2016 року головний державний інспектор Голінський П.І. приступив до перевірки МПП "ІР" з питань додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт №15-02-017/0568, яким встановлено 11 порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час перевірки (а.с. 10-18).

В акті перевірки директор МПП «ІР» зазначив, що він до інспектора по проведеній перевірці зауважень не має, зауваження і доповнення по суті акту будуть надані після детального ознайомлення (а.с. 157).

19 вересня 2016 року Головним управлінням Держпраці в Одеській області на підставі акту перевірки № 15-02-017/0568 винесено постанови №77 та №78 про накладення штрафу на МПП «ІР» за порушення вимог ч.5 ст.95, ч.2 ст.97 КЗпП України (а.с. 140,141).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що положення пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» не поширюються на Державну службу України з питань праці та її територіальні органи при здійсненні перевірок додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю, а відтак, суб'єкт владних повноважень при прийнятті оскаржуваного наказу та під час проведення перевірки діяв відповідно до вимог чинного законодавства та в межах наданих повноважень. Також апеляційний суд вказав, що позивача вчасно було повідомлено про проведення перевірки, директор Товариства особисто був присутній під час проведення перевірки, йому пред'явлено всі необхідні документи, він допустив посадових осіб відповідача до перевірки, надав контролюючому органу всі необхідні документи та не пред'являв жодних заперечень та зауважень щодо законності наказу про проведення перевірки та відсутності законних підстав для її проведення, отже зазначений наказ є реалізованим та вичерпав свою дію.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанції, МПП «ІР» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати та направити справу на новий апеляційний розгляд до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Касаційна скарга обґрунтована фактично доводами адміністративного позову, яким на думку скаржника, судами надано неправильну правову оцінку. Касатор наполягає на відсутності повноважень у відповідача на проведення перевірки з огляду на дію мораторію, а також відсутність передбачених законом підстав для проведення позапланової перевірки. Також скаржник зазначає, що не всім його доводам надано правову оцінку апеляційним судом.

Головним управлінням Держпраці в Одеській області подано заперечення на касаційну скаргу, в яких, посилаючись на правильність висновків судів, законність та обґрунтованість ухвалених рішень, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, діючій на час розгляду справи судами попередніх інстанцій; далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014р. №71-VIII направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів та передбачає внесення змін до податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що за своєю метою та змістом цей Закон покликаний врегулювати саме податкові, а не будь-які інші правовідносини, які виникають у сфері господарської діяльності.

У пункті 41.1 статті 41 Податкового кодексу України визначено функції та правові основи діяльності контролюючих органів, діяльність яких поширюється на правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів.

Таким чином, обмеження на проведення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами, встановлені Законом № 71-VІІІ, стосуються лише контролюючих органів, визначених у підпункті 41.1 статті 41 Податкового кодексу України.

Відтак, беручи до уваги, що завданням органів Державної служби України з питань праці є реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, колегія суддів приходить до висновку, що Головне управління Держпраці в Одеській області не є контролюючим органом доходів і зборів в розумінні вимог пункту 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України.

Суд апеляційної інстанції правильно звернув увагу, що законодавцем було прийнято два нормативно-правових акти, якими встановлено мораторії на проведення перевірок суб'єктів господарювання, а саме:

- Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень якого у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України;

- Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», згідно з пунктом 8 Прикінцевих положень якого перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

З наведеного вбачається, що норми Закону № 76-VІІІ стосуються всіх контролюючих органів, крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України, тоді як норми Закону № 71-VІІІ стосуються контролюючих органів, що забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики щодо адміністрування податків, тобто Державної фіскальної служби України та її територіальних органів, адже критеріями визначення переліку суб'єктів господарювання, на яких такі обмеження не поширюються, є, зокрема, обсяг доходу за попередній календарний рік, а також певний вид діяльності чи імпорт певного виду товарів.

Такі положення вказаних нормативних актів роблять послідовною позицію законодавчого органу, яким в один день прийняті різні за змістом норми щодо одних і тих самих правовідносин, зокрема, щодо обмеження повноважень контролюючих органів у проведенні перевірок суб'єктів господарювання.

Таким чином, правовідносини, пов'язані зі встановленням обмеження на проведення перевірок Головним управлінням Держпраці в Одеській області, регулювались саме пунктом 8 Прикінцевих положень Закону № 76-VIII від 28 грудня 2014 року, а не Законом № 71-VIII, та в часовому вираженні тривали протягом січня-червня 2015 року і закінчилися 1 липня 2015 року.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховний Судом в постанові від 15 листопада 2018 року у справі №744/205/16-а і підстав для відступу від неї колегія суддів не вбачає.

Наказ про проведення перевірки прийнятий Головним управлінням Держпраці в Одеській області 25 липня 2016 року та стосується проведення позапланової перевірки дотримання законодавства про працю перевірки МПП «ІР», а тому не порушує обмеження на проведення перевірки, встановлені Законом № 76-VIII від 28 грудня 2014 року, про що правильно було зазначено судами попередніх інстанцій.

Щодо підстав для проведення позапланової перевірки, слід зазначити, що статтею 2 Закону України від 5 квітня 2007 року N 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» в редакції від 1 вересня 2015 року визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затверджений Наказом Міністерства соціальної політики України від 2 липня 2012 № 390 (далі - Порядок №390). Відповідно до пункту 1 цей Порядок встановлює процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці (далі - Держпраці України) та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці у межах повноважень, визначених Конвенціями Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 року № 1985-IV, та № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 року № 1986-IV, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2010 року № 1059 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)», Положенням про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 386.

Згідно з пунктом 3 Порядку №390 Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.

Відповідно до пунктів 5 і 7 Порядку №390 Інспектору на час проведення перевірки надається робоче місце, обладнане належним чином, право користування телефонним зв'язком, розмножувальною технікою, іншими послугами технічного характеру, необхідними для реалізації повноважень під час перевірки, оформлення матеріалів перевірки, спілкування з працівниками (у разі необхідності одержання пояснень). За результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. №96 затверджене Положення про Державну службу України з питань праці, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Основними завданнями Держпраці є: 1) реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб; 2) здійснення комплексного управління охороною праці та промисловою безпекою на державному рівні; 3) здійснення державного регулювання і контролю у сфері діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки; 4) організація та здійснення державного нагляду (контролю) у сфері функціонування ринку природного газу в частині підтримання належного технічного стану систем, вузлів і приладів обліку природного газу на об'єктах його видобутку та забезпечення безпечної і надійної експлуатації об'єктів Єдиної газотранспортної системи (пункт 3).

Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці (пункт 6).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивача вчасно було повідомлено про проведення перевірки, директор Товариства особисто був присутній під час проведення перевірки, йому пред'явлено всі необхідні документи, він допустив посадових осіб відповідача до перевірки, надав контролюючому органу всі необхідні документи та не пред'являв жодних заперечень та зауважень щодо законності наказу про проведення перевірки та відсутності законних підстав для її проведення.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про наявність у відповідача законних підстав для проведення перевірки і дотримання ним процедури її проведення, а тому позов в частині визнання протиправними дій не підлягає задоволенню.

Щодо вимог про скасування прийнятого наказу, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на підставі наказу Головного управління Держпраці в Одеській області від 25 липня 2016 року №907 «Про проведення позапланової перевірки додержання вимог законодавства про працю» здійснено позапланову перевірку додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування МПП «ІР», за наслідками якої складено акт перевірки та винесені постанови про накладення штрафу.

Рішенням Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 визначено, що ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Ненормативні правові акти є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання.

Наказ Головного управління Держпраці в Одеській області від 25 липня 2016 року №907 є ненормативним правовим актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом виконання та, відповідно не може бути скасованим.

У зв'язку із наведеним, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що адміністративний позов у цій частині позовних вимог також не підлягає задоволенню.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 25 січня 2019 року у справі №823/1154/18 і підстав для відступу від неї колегія суддів не вбачає.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. Слід зазначити, що доводи касаційної скарги фактично дублюють доводи, викладені в позовній заяві та апеляційній скарзі, яким вже надана правова оцінка. У касаційній скарзі не зазначено, в чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, натомість, викладено зміст доводів, які зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що виходить за межі касаційного перегляду.

Стосовно інших посилань касаційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом касаційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої і апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 345, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Малого приватного підприємства «ІР» залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року у справі №815/4691/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду