ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/869/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;

учасники справи:

позивач - Управління каналу Дніпро-Донбас,

представник позивача - Бойко П.Ю.,

відповідач - Комунальне підприємство "Харківводоканал",

ОСОБА_2,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державне агентство водних ресурсів України та Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,

представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління каналу Дніпро-Донбас

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2018

у складі колегії суддів: Фоміна В.О. (головуючий), Пуль О.А., Шевель О.В.

та на рішення Господарського суду Харківської області від 03.07.2018

у складі судді Бринцева О.В.

у справі за позовом Управління каналу Дніпро-Донбас

до Комунального підприємства "Харківводоканал",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державного агентства водних ресурсів України та Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,

про визнання договору укладеним,

ВСТАНОВИВ

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції

1. Відповідно до Положення про Управління каналу Дніпро-Донбас (далі - УКДД), затвердженого наказом Державного агентства водних ресурсів України від 28.11.2016 №146, УКДД (позивач) є бюджетною неприбутковою організацією, яка утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом і належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління використання та відтворення поверхневих водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України.

2. Комунальне підприємство "Харківводоканал" (далі - КП "Харківводоканал") є комунальним підприємством, яке здійснює діяльність з постачання води Харківському регіону, зокрема, шляхом забору води власною насосною станцією з Краснопавлівського водосховища на комунальні потреби.

3. 25.10.2017 позивач листом №У-01/1517 звернувся до відповідача з пропозицією розглянути можливість укладення договору на постачання води.

4. 23.11.2017 відповідач листом №01.01-14/6728-17 не заперечував розглянути пропозиції щодо тексту відповідного договору у встановленому законом порядку.

5. 05.01.2018 УКДД направило КП "Харківводоканал" два екземпляри договору Про надання платних послуг з подачі води Управлінням каналу Дніпро-Донсбас з Кам'янського водосховища у Краснопавлівське водосховище на комунальні потреби з додатками.

6. 31.01.2018 КП "Харківводоканал" листом №01.01-14/551-18 звернувся до УКДД з проханням надати розшифрування складових цін на послуги за Договором, а також кошторис на утримання Управління.

7. 16.02.2018 позивач своїм листом №У-19/233 надав відповідачу запитувану інформацію та копії витребуваних документів, калькуляцію на 2018 рік на надання послуг по договору та кошторис на 2018 рік по УКДД.

8. 20.02.2018 позивач звернувся до відповідача з метою повідомлення про результати розгляду надісланого проекту договору з додатками.

9. 06.03.2018 відповідач листом №01.01-14/1352-18 повернув проект договору з протоколом розбіжностей.

10. 12.03.2018 листом №У-19/18 позивач запропонував відповідачу провести спільну нараду щодо обговорення та врегулювання розбіжностей по договору.

11. 15.03.2018 листом №01.14-14/1440-18 відповідач повідомив про відмову у прийнятті участі у спільній нараді щодо обговорення та врегулювання розбіжностей по договору.

12. Обґрунтування позову

13. 05.04.2018 УКДД звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до КП "Харківводоканал" в якій просить суд визнати договір "Про надання платних послуг з подачі води Управлінням каналу Дніпро-Донбас з Кам'янського водосховища у наливне Краснопавлівське водосховище на комунальні потреби" №1 від 05.01.2018 укладеним в редакції УКДД, викладеній у позовній заяві.

14. Позов мотивовано тим, що УКДД власними силами за допомогою відповідних гідротехнічних споруд здійснює діяльність з вилучення (забору) поверхневих водних ресурсів із річки Дніпро, їх транспортування по каналу Дніпро-Донбас до Краснопавлівського водосховища, як технологічної водойми каналу, забезпечує підтримання необхідного рівня води у водосховищі та можливість забору води з нього для господарсько-питного водопостачання; а відповідач, в свою чергу, на бездоговірній та безоплатній основі здійснює спеціальне водокористування, яке включає в себе забір води з Краснопавлівського водосховища, що була переміщена туди позивачем. Отже, наведені обставини, на думку позивача, є підставою для укладення відповідного договору про водопостачання на платній основі, також і у зв'язку з тим, що у 2017 відбулись зміни у законодавстві, та статтю 42 Водного кодексу України доповнено частиною 6, положення якої, як зазначає позивач, зобов'язують укласти відповідний договір з відповідачем.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

15. 03.07.2018 рішенням Господарського суду Харківської області у справі № 922/869/18 у позові відмовлено повністю, у зв'язку з відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог.

16. Суд дійшов висновку, що в даному випадку позивач не довів наявності обставин, визначених частиною другою статті 649 Цивільного кодексу України, статтями 179, 187 Господарського кодексу України, тобто відповідного державного замовлення, прямої вказівки Закону України, яка б встановлювала обов'язковість укладення спірного договору, не надав до матеріалів справи доказів наявності укладеної сторонами угоди або попереднього договору, які б передбачали можливість укладення спірного договору. Також суд зазначив, що частина шоста статті 42 Водного кодексу України, на яку посилається позивач, не може бути застосована в даному разі оскільки її гіпотезою передбачено необхідність укладення відповідного договору у разі, якщо здійснюється забір та використання води із каналів, водогонів (водопроводів) міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів. Проте в даному випадку з матеріалів справи та пояснень учасників справи вбачається, що відповідач здійснює забір води не з каналів, водогонів (водопроводів) належних відповідачеві, а з Краснопавлівського водосховища, яке є не штучним об'єктом, побудованим позивачем, а природним.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

17. 17.12.2018 постановою Східного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Харківської області від 03.07.2018 залишено без змін.

18. Апеляційний господарський суд погодився із висновками суду першої інстанції та додатково зауважив, що наповнення Краснопавлівського водосховища, шляхом проведення водообміну є предметом регулювання законодавства України щодо природоохоронних заходів, згідно з яким дії позивача з подачі води у Краснопавлівське водосховище, є плановим природоохоронним заходом, який протягом багатьох років фінансується з державного бюджету України та надання позивачем послуг з перекидання води у Краснопавлівське водосховище є його статутною діяльністю, яка фінансується за рахунок бюджету, а також відповідної державної програми.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19. 09.01.2019 УКДД подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 та рішення Господарського суду Харківської області від 03.07.2018; ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що укладення спірного договору між сторонами є обов'язковим в силу прямої вказівки закону.

20. Скаржник вважає, що судами проігноровано правову позицію, викладену в постанові Вищого господарського суду України у справі № 5002-8/978-2012 від 04.07.2013.

21. УКДД вважає, що апеляційним господарським судом було безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання позивача про долучення до матеріалів справи копії витягу з правил експлуатації Краснопавлівського водосховища та звіт про науково-дослідну роботу "Водогосподарський розрахунок Краснопавлівського водосховища у Харківській області для середніх, багатоводних та маловодних років".

22. Скаржник також вважає, що суди вийшли за межі позовних вимог та змінено предмет позову, оскільки предметом спору є врегулювання розбіжностей до договору, а не законність укладення такого роду договорів.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

23. 28.02.2019 до Верховного Суду від КП "Харківводоканал" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а прийняті у справі рішення та постанову - без змін.

24. Відповідач вважає безпідставним посилання позивача на частину шосту статті 42 Водного кодексу України, оскільки зазначена норма не містить в своєму переліку водосховище, а оскільки відповідач здійснює забір води з Краснопавлівського водосховища, то положення зазначеної норми не розповсюджуються на нього. Також в силу частин третьої статті 42 Водного кодексу України відповідач є первинним водокористувачем, що здійснює забір води з водного об'єкту безпосередньо та самостійно в порядку спеціального водокористування та не має водопостачання води від інших підприємств в розумінні пункту 11 Постанови КМУ від 26.10.2011 № 1101, на яку посилається позивач. Відповідач стверджує про відсутність закону, який зобов'язує його на укладення платного договору з позивачем.

25. Відповідач вважає, що метою укладення спірного правочину є переведення на відповідача функцій, для виконання яких було створено спеціальний суб'єкт, яким є УКДД та який фінансується з державного бюджету.

26. Відповідач також вважає безпідставним посилання позивача на акти обстеження водозабору, оскільки вони підтверджують лише об'єми забору води спорудами відповідача, та не є доказами постачання води від позивача відповідачу.

27. Також відповідач вважає безпідставним посилання позивача на постанову Вищого господарського суду України у справі № 5002-8/978-2012 від 04.07.2013.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

28. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

29. Оцінивши доводи касаційної скарги та здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

30. Предметом касаційного перегляду у даній справі є питання наявності або відсутності правових підстав для визнання укладеним договору між сторонами у справі.

31. Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

32. Частиною третьою статті 179 Господарського кодексу країни встановлено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

33. Примусовий порядок укладання господарських договорів за рішенням суду регулюється статтею 187 Господарського кодексу України та статтею 648 Цивільного кодексу України.

34. Відповідно до статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

35. Зі змісту зазначеної статті вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов'язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв'язані зобов'язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Об'єднаної палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського від 25.05.2018 у справі № 61/341.

36. Таким чином, для правильного вирішення спору у даній справі, насамперед, слід з'ясувати чи є укладення спірного договору у даному випадку обов'язковим для сторін в силу прямої вказівки закону.

37. Так, звертаючись із позовом про визнання укладеним між позивачем і відповідачем договору про надання платних послуг з подачі води Управлінням каналу Дніпро-Донбас з Кам'янського водосховища у наливне Краснопавлівське водосховище на комунальні потреби, позивач стверджував, що укладення зазначеного договору є обов'язковим в силу положень частини шостої статті 42 Водного кодексу України.

38. Зазначеною нормою передбачено, що забір та використання води із каналів, водогонів (водопроводів) міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів здійснюються на підставі дозволу на спеціальне водокористування та договору про водопостачання (поставку води), укладеного з підприємствами та організаціями, які забезпечують перекидання води у маловодні регіони. Перелік підприємств та організацій, які забезпечують перекидання води у маловодні регіони, затверджується Кабінетом Міністрів України.

39. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що УКДД є бюджетною неприбутковою організацією, що належить до сфери управління Державного агентства України по водним ресурсам, та здійснює перерозподіл водних ресурсів для забезпечення потреб населення і галузей економіки міст Харків, Лозова, Первомайський у питній, технічній воді та на зрошення, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, а наповнення Краснопавлівського водосховища, шляхом проведення водообміну є предметом регулювання законодавства України щодо природоохоронних заходів, згідно з яким дії УКДД з подачі води у Краснопавлівське водосховище, є плановим природоохоронним заходом, який протягом багатьох років фінансується з державного бюджету України.

40. В свою чергу, КП "Харківводоканал" є первинним водокористувачем, в розумінні положень частини третьої статті 42 Водного кодексу України, здійснює на підставі дозволу на спеціальне водокористування діяльність з перекидання води із Краснопавлівського водосховища власними технічними спорудами, для забезпечення комунальних потреб Харківського регіону та наповнення річки Сіверський Донець, а також входить до Переліку підприємств та організацій, які забезпечують перекидання води у маловодні регіони каналами і водогонами міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 №524.

41. Як встановлено судами, Краснопавлівське водосховище, з якого здійснює забір води КП "Харківводоканал", є водоймою, визначення якої наведено в статті 1 Водного кодексу України, а саме: водосховище - штучна водойма місткістю більше 1 млн. кубічних метрів, збудована для створення запасу води та регулювання її стоку. При цьому, як вірно зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, договір про водопостачання, який є предметом позову у даній справі, укладається в силу положень частини шостої статті 42 Водного кодексу з підприємствами та організаціями, які забезпечують перекидання води у маловодні регіони в разі забору та використання води саме із каналів, водогонів (водопроводів) міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів, а не з водосховищ. Крім того, КП "Харківводоканал" саме є підприємством, що забезпечує перекидання води у маловодні регіони.

42. З огляду на викладене, Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що обставини справи свідчать про відсутність правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, передбачених частиною другою статті 649 Цивільного кодексу України, та/або наявність державного замовлення, та/або наявність прямої вказівки закону, яка би встановлювала обов'язковість укладення сторонами у даній справі спірного договору, передбаченої статтями 179, 187 Господарського кодексу України, та/або наявність угоди сторін про передачу спору про укладення спірного договору на вирішення суду та/або наявність відповідного попереднього договору, передбачених статтею 187 Господарського кодексу України.

43. Оскільки укладення такого договору не є обов'язковим в силу закону і сторони не надавали згоди на передачу цього спору на розгляд суду, суди попередніх інстанцій дійшли законного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у даній справі.

44. Посилання скаржника на те, що предметом даного спору є саме врегулювання розбіжностей до договору відхиляються Судом оскільки, як вже зазначалося вище, спір з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв'язані зобов'язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору, однак наявність цих обставин позивачем доведена не була.

45. Посилання скаржника на неврахування судами правової позиції, викладеної в постанові Вищого господарського суду України у справі № 5002-8/978-2012 від 04.07.2013 не приймаються до уваги, оскільки зазначена постанова прийнята за інших обставин справи. Так, у справі № 5002-8/978-2012 за позовом Управління Північно-Кримського каналу по переддоговірному спору до Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії" предметом спору було визнання договору про надання послуг з подачі води на комунальні потреби з Північно-Кримського каналу укладеним, в редакції позивача, у зв'язку з розбіжностями, які виникли при укладенні договору.

46. Крім того, положень частини шостої статті 42 Водного кодексу України, на яку посилається позивач у даній справі № 922/869/18, на час вирішення справи №5002-8/978-2012 не існувало, оскільки стаття 42 зазначеного кодексу була доповнена частиною шостою у 2017 році Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, що регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру щодо спеціального водокористування" лише 07.02.2017 № 1830-VIII.

47. Також, Суд зазначає, що висновки, викладені у рішеннях Вищого господарського суду України, не мають обов'язкового характеру, оскільки це не визначено законом.

48. Також не приймаються Судом посилання скаржника на акти подачі-приймання обсягів води та відповідні довідки в силу положень частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Крім того, Суд відхиляє доводи скаржника про відмову в задоволенні апеляційним господарським судом клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи, оскільки як зазначено судом апеляційної інстанції позивачем в силу положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України позивач не надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

49. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Б. Висновки щодо застосування норми права

50. Передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов'язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв'язані зобов'язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору. Оскільки позивачем не доведено обов'язку для відповідача на укладення договору з позивачем в силу прямої вказівки закону суди дійшли правомірного висновку про відмову в позові про визнання договору укладеним.

В. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

51. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що рішення та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

52. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга Управління каналу Дніпро-Донбас підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 та рішення Господарського суду Харківської області від 03.07.2018 - залишенню без змін.

Г. Розподіл судових витрат

53. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Управління каналу Дніпро-Донбас залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 та рішення Господарського суду Харківської області від 03.07.2018 у справі № 922/869/18 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді Л. Катеринчук

В. Погребняк