ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 320/657/19 Головуючий в 1 інст.: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/807/238/19 Доповідач в 2 інст.: ОСОБА_2

Категорія ст. 183 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2019 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника

адвоката ОСОБА_8 у режимі відеоконференції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 лютого 2019 року, якою щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Новоукраїнка Кіровоградської області, до 15.01.2019 року працюючого начальником територіального сервісного центру № 6541 (на правах відділу, м. Херсон) Регіонального сервісного центру МВС в Херсонській області, на час розгляду клопотання не працюючого, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-4 КК України,

застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 22 квітня 2019 року, з визначенням застави в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 115260 гривень, а також з роз`ясненням обов`язків, передбачених п.1, п.2, п.3, п.4 ч.5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави,

В С Т А Н О В И Л А:

Слідчий Першого слідчого відділу Територіального управління Державногобюро розслідувань,розташованого ум.Мелітополі ОСОБА_9 , запогодженням заступникавійськового прокуроравійськової прокуратуриЗапорізького гарнізонуПівденного регіонуУкраїни ОСОБА_10 звернувся до суду з клопотанням про застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Клопотання обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 24 вересня 2018 року ОСОБА_7 призначений на посаду начальника територіального сервісного центру № 6541 (на правах відділу, м. Херсон) Регіонального сервісного центру МВС в Херсонській області.

Згідно ст.ст. 24, 68 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно ст. ст. 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції» особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе. Особи уповноважені на виконання функцій держави у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити заходів на запобігання проявів корупції.

Згідно Постанови № 889 Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року в України утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ, одним з яких є Регіональний сервісний центр МВС в Херсонській області.

Відповідно до Розділу 4, ч.2 Положення про територіальний сервісний центр МВС, начальник здійснює керівництво та контроль за діяльністю ТСЦ МВС і відповідає перед начальником РСЦ МВС або особою, що виконує його обов`язки, та керівництвом ГСЦ МВС за виконання покладених на нього завдань і функцій.

Згідно посадової інструкції начальника територіального сервісного центру №6541 (на правах відділу, м. Херсон), яка 3 липня 2018 року затверджена начальником РСЦ МВС в Херсонській області, начальник ТСЦ зобов`язаний: здійснює керівництво діяльністю територіального сервісного центру відповідно до завдань та функцій, передбачених Положенням про ТСЦ МВС; проводить роботу щодо попередження та недопущення корупційних діянь; взаємодіє з іншими підрозділами МВС, Національної поліції, а також органами виконавчої влади установами та організаціями; контролює правильність і обґрунтованість видачі посвідчень водія, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, номерних знаків, а також повноту сплати передбачених платежів; контролює збереження документів, які стали підставами видачі посвідчень водія, реєстрації, перереєстрації та зняття з обліку ТЗ, а також їх знищення згідно вимог чинного законодавства.

Однак, всупереч наведеним вимогам законодавства, ОСОБА_7 , будучи начальником територіального сервісного центру № 6541 (на правах відділу, м. Херсон) Регіонального сервісного центру МВС в Херсонській області, з 27 грудня 2018 року вирішив незаконно збагатитися за наступних обставин:

Так, з 2009 року ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (мати ОСОБА_14 ) зареєстрували приватне підприємство «Трилюкс МНС», основним видом діяльності якого є торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами та їх ремонт. З вказаного часу директором ПП «Трилюкс МНС» є ОСОБА_14 .

З метою спрощення процедури оформлення (реєстрації) транспортних засобів, ПП «Трилюкс МНС» надає послуги з оформлення відповідних документів для проведення реєстраційних дій в територіальних органах з надання сервісних послуг МВС (реєстраційне повідомлення № 4/8-4103 від 22 квітня 2011 року щодо внесення підприємства на облік в реєстрі Департаменту Державтоінспекції під № 6152).

27 грудня 2018 року, приблизно о 14 годині 40 хвилин та 29 грудня 2018 року, приблизно о 11 годині ОСОБА_7 , будучи начальником територіального сервісного центру №6541 (на правах відділу, м. Херсон) Регіонального сервісного центру МВС в Херсонській області, перебуваючи в адміністративній будівлі територіального сервісного центру №6541 (на правах відділу, м. Херсон) регіонального сервісного центру МВС в Херсонській області (територіального органу, м. Херсон) за адресою: м.Херсон, вул. Миколаївське Шосе, 5 км, усвідомлюючи, що його наділено повноваженнями щодо здійснення керівництва та контролю за діяльністю ТСЦ МВС, з корисливих мотивів, діючи умисно, з метою особистого незаконного збагачення, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди, в ході зустрічі з ОСОБА_15 вимагав у останнього надати йому, ОСОБА_7 , неправомірну вигоду у сумі 20 000 гривень, за реєстрацію протягом вересня - листопада 2018 року 90 транспортних засобів через приватне підприємство «Трилюкс МНС», співвласником якого є ОСОБА_11 , та подальше безперешкодне оформлення транспортних засобів, тобто за вчинення дій, які безпосередньо входили до його повноважень.

15 січня 2019 року, приблизно о 19 годині 30 хвилин, ОСОБА_7 , будучи особою, яка провадить професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг, перебуваючи поблизу магазина «Шашлик», за адресою: м.Херсон, вул. Карбишева, 6, усвідомлюючи, що його наділено службовими повноваженнями щодо здійснення керівництва та контролю за діяльністю ТСЦ МВС, з корисливих мотивів, діючи умисно, з метою особистого незаконного збагачення, реалізуючи свій злочинний умисел, в ході зустрічі з ОСОБА_15 одержав від останнього неправомірну вигоду для себе у сумі 10 000 гривень, за реєстрацію протягом вересня листопада 2018 року 90 транспортних засобів через приватне підприємство «Трилюкс МНС», співвласником якого є ОСОБА_11 , та подальше безперешкодне оформлення транспортних засобів, тобто за вчинення дій, які безпосередньо входили до його повноважень.

22 лютого 2019 року, приблизно о 15 годині 40 хвилин, ОСОБА_7 , будучи особою, яка провадить професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг, перебуваючи за адресою: м. Херсон, просп. Ушакова, біля будинку № 3, усвідомлюючи, що його наділено службовими повноваженнями щодо здійснення керівництва та контролю за діяльністю ТСЦ МВС, з корисливих мотивів, діючи умисно, з метою особистого незаконного збагачення, реалізуючи свій злочинний умисел, в ході зустрічі з ОСОБА_15 одержав від останнього неправомірну вигоду для себе у сумі 10 000 гривень, за реєстрацію протягом вересня листопада 2018 року 90 транспортних засобів через приватне підприємство «Трилюкс МНС», співвласником якого є ОСОБА_15 , та подальше безперешкодне оформлення транспортних засобів, тобто за вчинення дій, які безпосередньо входили до його повноважень.

Таким чином, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,підозрюється в одержанні особою, яка провадить професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг, неправомірної вигоди для себе, за вчинення дій з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто надає таку вигоду, поєднане з вимаганням такої вигоди, тобто кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 368-4 КК України.

Відомості про вказане кримінальне правопорушення 17 грудня 2018 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018080370000148. Наразі правова кваліфікація злочину за ч.4 ст.368-4 КК України.

23 лютого 2019 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.368-4 КК України.

Задовольняючи частково клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя врахував обґрунтованість підозри, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним вищезазначеного кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, майновий стан підозрюваного та дані про його особу, врахував наявність ризиків, зазначених у ч. 1 ст.177КПК України та погодився з доводами слідчого про те, що застосування менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти наявним ризикам.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою скасувати та обрати останньому запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, а саме у вигляді особистого зобов`язання.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що повідомлена ОСОБА_7 підозра зач.4ст.368-4 КК України є необґрунтованою, оскільки 15.01.2019 його було звільнено та в цей же день ОСОБА_7 було направлено лист РСЦ за вих. № 31/21/1-210 про необхідність з`явлення до центру для отримання трудової книжки, що виключає взагалі законність повідомленої підозри у зв`язку з відсутністю суб`єкта вчинення злочину.

Крім того, серед додатків до клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу мається витяг з ЄРДР від 23.02.2019, відповідно до якого ОСОБА_7 повідомлено підозру за ч.4 ст. 368-4 КК України.

Разом з тим, в ухвалі слідчого судді від 25.01.2019 про надання дозволу на проведення обшуку житла та іншого володіння зазначається, що кримінальне провадження № 42018080370000148 внесене до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у судовому засіданні, слідчий суддя прийняв інформацію слідчого про зміну кваліфікації на словах, постанова про перекваліфікацію на розгляд суду надана не була та в суді не досліджувалася.

Вважає, що жодних реальних доказів причетності ОСОБА_7 до вчинення зазначеного кримінального правопорушення слідчим не надано. Всі так звані докази, якими начебто обґрунтовується повідомлена ОСОБА_7 підозра, є нічим іншим ніж припущенням слідчого.

Так, у показаннях свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 зазначено про передачу грошових коштів оперуповноваженому ГУ СБУ, їх перерахунок, копіювання на ксероксі та помічення їх рідиною з балончику під назвою «Промінь», разом з тим будь-які документи, складені за результатами проведення оперативно-розшукових заходів та негласних (розшукових) слідчих дій серед додатків не значаться і в суді не досліджувалися.

У додатках до клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу відсутній протокол огляду, в ході якого було вручення грошових коштів заявнику ОСОБА_15 , а так само і додаток до нього, в якому було б зафіксовано серії та номери купюр.

Захисник вказує, що станом на теперішній час стороні захисту протокол ОМП та протокол огляду не надано, що свідчить про незаконність дій та фальсифікацію доказів.

Крім того, згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_17 , його допит розпочато о 19:50, а закінчено о 20:30, що не відповідає дійсності, адже у період часу з 13:10 цей свідок був залучений до процесуальних дій, починаючи з робочого кабінету слідчого (передача грошей, їх ксерокопіювання, помічення тощо), а у період часу 20:10-21:20 був понятим під час затримання ОСОБА_7 . Те ж саме стосується і свідка ОСОБА_16 .

На думку адвоката, це свідчить, що свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 були спочатку допитані, включаючи і про обставини затримання, а потім прийняли участь у затриманні.

Захисник зазначає, що слідчий посилається у своєму клопотанні як на докази обґрунтованості підозри та застосування ОСОБА_7 запобіжного заходу на протокол затримання підозрюваного ОСОБА_7 , разом з тим, протокол затримання, який є доказом проведення слідчим певних дій, складено з порушенням вимог чинного КПК України, а дії слідчого, зафіксовані в ньому свідчать про порушення засади забезпечення права на захист, оскільки при фактичному часі затримання ОСОБА_7 о 15:48, орган, уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги, яким є Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі - Центр) був повідомлений лише о 18:40 (арк.2 протоколу).

Слідчий посилається у своєму клопотанні як на докази обґрунтованості підозри та застосування ОСОБА_7 запобіжного заходу на інші матеріали досудового розслідування, проте на які саме не вказує, разом з тим, серед додатків до клопотання, крім вищезазначених протоколів допиту, значиться лише заява про вчинення кримінального правопорушення, подання якої здійснено з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, зокрема, заявник не попереджений під підпис про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину. Зазначена заява була подана до ВБКОЗ ГУ СБУ в АР Крим (з дислокацією в м. Херсон) 12.12.2018, проте інформація вказана в заяві внесена до ЄРДР лише 17.12.2018, чим порушено вимоги ст. 214 КПК України щодо негайності несення відомостей до ЄРДР.

Крім того, у своїй заяві ОСОБА_15 зазначає, що з нього можуть вимагати неправомірну вигоду під час його візиту до сервісного центру з приводу реєстрації транспортних засобів, а тому він вважає що дії начальника територіального сервісного центру МВС України є неприпустимими та незаконними та порушують його права і законні інтереси. Зазначена інформація свідчить лише про одне провокацію, яка згідно з вимогами ч.3 ст. 271 КПК України заборонена.

Згідно протоколів допиту зазначених свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 під час затримання ОСОБА_7 здійснено освідування останнього, проте серед додатків до клопотання протокол освідування відсутній.

Адвокат вказує на те, що відібрання та вилучення змивів із рук не передбачено КПК України, і ці дії не є освідуванням. Під час примусового освідування ОСОБА_7 зазнав фізичний біль, чим було порушено засади кримінального провадження: повага до людської гідності та свобода від самовикриття, у зв`язку із чим захисник посилається на ряд рішень Європейського суду з прав людини в яких зазначається про недопустимість доказів, отриманих шляхом застосування примусу.

Серед додатків, як доказів, що обґрунтовують підозру та застосування запобіжного заходу також відсутній такий важливий процесуальний документ як протокол огляду місця події, між тим, саме в ході його проведення збираються докази на першопочатковому етапі розслідування.

Відсутність зазначених документів (протоколу огляду в кабінеті, протоколу огляду місця події, протоколу освідування) свідчить лише про фальсифікацію доказів.

Отже, на думку захисника, обґрунтованість підозри, повідомленої ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-4 КК України не доведена, що в свою чергу свідчить про відсутність доказів обґрунтованості застосування запобіжного заходу.

Адвокат зазначає, що перераховані слідчим суддею в ухвалі ризики не підтверджені матеріалами справи.

В апеляційному суді:

- Захисник апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі. Зазначив, що ОСОБА_18 звернувся до СБУ ще до того як ОСОБА_7 виказав йому вимогу. Мягкова правоохоронці змусили зателефонувати ОСОБА_7 у неробочий час і зустрітися з ним. Після цього, знаючи, що підозрюваний звільнений з посади, провокували ОСОБА_18 у другий раз зустрітися з ним і вручити гроші.

Встановлені судом ризики є припущенням, слідчим суддею перераховані усі ризики, передбачені законом, без конкретики. При цьому підозрюваний після внесення застави являється до правоохоронних органів;

- Підозрюваний підтримав апеляційну скаргу захисника;

- Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначаючи про обґрунтованість обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину, у кримінальному провадженні не усі учасники допитані. Внесена застава забезпечує процесуальну поведінку.

Заслухавши доповідь судді, підозрюваного та захисника, які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора щодо законності ухвали слідчого судді, перевіривши матеріали справи і провівши судові дебати, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя дотримався вимог ст.ст.177, 178, 193 КПК України перевірив наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а також доведеність обставин, визначених ч.1 ст.194 КПК України, таким чином взявши до уваги усі обставини, які відповідно до ст.178 КПК України повинні враховуватися при обранні запобіжного заходу.

Колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання слідчим суддею належним чином досліджені клопотання слідчого та матеріали провадження, встановлена наявність передбачених законом обставин, які пов`язують можливість застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наявна обґрунтована підозра, існують передбачені п.п.1-3 ч.1 ст.177 КПК України ризики, а також встановлена недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, і прийнято обґрунтоване рішення про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням розміру застави відповідно до ч.3 ст.183 КПК України.

Викладені в клопотанні слідчого обставини, що дають підстави для висновку про обґрунтованість підозри, підтверджуються доказами долученими до клопотання, зокрема відомостями, викладеними у заяві ОСОБА_15 про вчинення злочину (а.с. 11-13), протоколі допиту останнього (а.с. 14-18, 23-28, 29-32), в яких ОСОБА_15 вказував саме на вимагання ОСОБА_7 неправомірної вигоди, протоколі затримання підозрюваного (а.с.19-22), протоколах допиту понятих ОСОБА_16 , ОСОБА_17 (а.с. 33-36, 37-40) тощо.

Відповідно до постанови про перекваліфікацію складу кримінального правопорушення від 23.02.2019 прокурором змінено кваліфікацію кримінального правопорушення у провадженні № 42018080370000148 з ч.3 ст.368 на ч.4 ст.368-4 КК України (а.с 73-74) і того ж дня ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.368-4 КК України (а.с. 65-70), що спростовує відповідні доводи апеляційної скарги.

Стовно доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_7 звільнений з посади начальника територіального сервісного центру, тобто не є суб`єктом злочину, передбаченого ч.4 ст.368-4 КК України, апеляційний суд зазначає, що першу частину неправомірної вигоди ОСОБА_7 отримав 15.01.2019 року, тобто в день звільнення відповідно до запису у трудовий книжці (а.с. 112-116).

Згідно зп.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерство праці України № 58 від 29.07.1993 року, днем звільнення вважається останній день роботи.

Тобто, ОСОБА_7 отримав частинунеправомірної вигодив останнійдень роботина посаді начальника територіального сервісного центру, а отже він є суб`єктом вказаного злочину.

Колегія суддів враховує і позицію захисника, який фактично погодився із наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 злочину, виклавши в апеляційній скарзі думку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу, однак більш м`якого, ніж тримання під вартою.

На переконання колегії суддів, всупереч доводів апеляційної скарги, на даному етапі кримінального провадження обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч.4 ст.368-4 КК України, є достатньою, і факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для суто висунення обвинувачення чи обґрунтування обвинувального вироку.

Відповідно до ст.ст.131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував вимоги ст.177 КПК України, відповідно до якої метою застосування запобіжного заходу є, зокрема забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, заховати документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Всупереч доводів апеляційної скарги слідчим суддею встановлено наявність трьох ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які приведені вище.

Також слідчим суддею враховано положення п. 4 ч.2 ст.183 КПК України, відповідно до якої запобіжний захід у вигляді тримання може бути застосований до раніше не судимої особи лише в разі підозри або обвинуваченні у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Колегія суддів погоджуються із такими висновками слідчого судді, врахувавши в достатній мірі дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, добре характеризується за місцем мешкання, має сім`ю та на утриманні малолітню дитину, однак ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, пов`язаному із використанням службових повноважень, і може мати вплив на свої бувших підлеглих, які ще не опитані в якості свідків.

Колегія суддів вважає, що є достатньо високим і ризик переховування від органів досудового розслідування і суду з огляду на тяжкість злочину та неможливість звільнення від його відбування відповідно до ст.75 КК України у разі засудження ОСОБА_7 .

Апеляційний суд бере до уваги і позицію захисника, який фактично погодився із наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, оскільки в апеляційній скарзі ставиться вимога про скасування ухвали слідчого судді і обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

Колегією суддів враховано, що на даний час підозрюваний не перебуває під вартою у зв`язку із внесенням застави, визначеної судом як альтернативний запобіжних захід.

Наведене вище свідчить про безпідставність доводів апеляційної скарги щодо незаконності ухвали слідчого судді.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.

Керуючись ст. ст. 177-178, 183, 407, 422 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 лютого 2019 року, якою у відношенні ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави в розмірі 115260 грн., залишити без змін.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3

Дата документу Справа № 320/657/19