УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

25 березня 2019 року справа № 580/964/19

м . Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Тимошенко В.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров?я України про визнання дій незаконними, зобов’язання вчинити дії та відшкодування шкоди,

встановив:

20.03.2019 ОСОБА_1, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства охорони здоров?я України, просить:

- визнати дії відповідача незаконними та зобов’язати відповідача змінити причину інвалідності на інвалідність по зору отриману на фронті;

- забезпечити ОСОБА_2 безоплатною правовою допомогою і звільнити від судових витрат;

- - відшкодувати шкоду 88000000 грн;

- витребувати у відповідача відповідь від 01.03.2019 за №119/28-501-11.

Вивчивши позовну заяву, суддя вважає, що вона не відповідає вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 2 статті 160 КАС України унормовано, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

За приписами ч. 1 ст. 43 КАС України, здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Позовна заява підписана ОСОБА_1, однак до суду не надано жодного належним чином завіреного доказу щодо наявності адміністративної-процесуальної правоздатності.

Так, відповідно до пунктів 2, 11 частини 5 статті 160 цього Кодексу в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв’язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти, власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

В позовній заяві без зазначення номера від 20.03.2018 в порушення вищевказаних норм статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не зазначено: реєстраційного номеру облікової картки платника податків за його наявності або номеру і серії паспорта позивача, ідентифікаційного коду юридичної особи - відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомі номери засобів зв’язку позивача та відповідача, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти позивача та відповідача, а також власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, а також не зазначено про підстави звільнення від сплати судового збору.

Окрім того, згідно з пунктом 4 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Однак, в порушення вищевказаної норми статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України ОСОБА_1 в позовній заяві не викладає обставини щодо позовних вимог про визнання дій відповідача незаконними та зобов’язання відповідача вчинити дії та не зазначає правових норм, відповідно до яких порушені його права.

Частиною 4 ст. 161 КАС України унормовано, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Проте позивачем не додано жодних доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Щодо вимоги про відшкодування шкоди у розмірі 88000000 грн суддя зазначає таке.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб під час здійснення повноважень.

Частиною 5 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами у порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до пункту 3 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначається ціна позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Позивачем не зазначено яку саме шкоду (її характер: майновий, немайновий) він просить відшкодувати (моральну чи матеріальну), не зазначено чи таку шкоду заподіяно протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин та якими саме, не зазначено ціни позову та розрахунку суми шкоди.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач в позовній заяві вказує на те, що він є інвалідом війни І групи, проте жодних доказів які підтверджують дане твердження позивачем не надано.

Абз.2, 4 підп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI “Про судовий збір” (далі – Закон №3674-VI) встановлено, що за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано фізичною особою, судовий збір справляється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2019 рік” встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року розміром 1921 грн.

На підставі ч.3 ст.6 Закону №3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Отже ставкою судового збору за подання цього позову є 10373,40 грн. ( 9605,00 грн. (5 розмірів прожиткового мінімуму) за майнову вимогу + 768,40 (0,4 розміру прожиткового мінімуму) за немайнову вимогу = 10373,40 грн).

Тому за подання цього позову позивач має надати докази сплати судового збору у вищевказаному розмірі або належні докази звільнення від його сплати.

По-четверте, в порушення вимог ч.1 ст.161 КАС України позивачем не додано до позовної заяви її копію для відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Частиною 2 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Позивач у позові просить витребувати у відповідача всі його заяви та у суду рішення суду першої та апеляційної інстанції, проте не зазначає: реквізитів заяв, які він просить витребувати, не зазначає суд та реквізитів рішень, які він просить витребувати; обставини, що можуть підтвердити такі докази, або аргументи, що такі докази можуть спростувати; підстави, що свідчать, що ці докази має відповідач; заходи, що особа, яка подає клопотання, вжила для отримання таких доказів самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання витребовуваних доказів.

В позовній заяві позивач просить забезпечити його безоплатною правовою допомогою та надати допомогу в оформленні позовної заяви.

Безоплатна правова допомога надається у порядку, передбаченому Законом України “Про безоплатну правову допомогу” №3460-VI від 02.06.2011.

Згідно з частинами 1, 2 статті 13 Закону України “Про безоплатну правову допомогу” №3460-VI від 02.06.2011 безоплатна вторинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя. Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг: захист; здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону України “Про безоплатну правову допомогу” №3460-VI від 02.06.2011 право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, а також інваліди, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб - на всі види правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону.

Згідно зі статтею 15 Закону України “Про безоплатну правову допомогу” №3460-VI від 02.06.2011 суб’єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є: центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги; адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.

Згідно з частинами 1, 4 статті 18 Закону України “Про безоплатну правову допомогу” №3460-VI від 02.06.2011 звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених частиною 2 статті 13 цього Закону, подаються особами, які досягли повноліття, до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги або до територіального органу юстиції за місцем фактичного проживання таких осіб незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування особи. Разом із зверненням про надання безоплатної вторинної правової допомоги особа або законний представник особи повинні подати документи, що підтверджують належність особи або осіб, стосовно яких звертається законний представник, до однієї з вразливих категорій осіб, передбачених частиною 1 статті 14 цього Закону.

Відтак, за отриманням безоплатної правової допомоги щодо складання позовної заяви, інших процесуальних документів, представництва інтересів в суді особа має право звернутись до Центру з надання безоплатної правової допомоги або територіального органу юстиції за місцем фактичного проживання.

Отримати правову допомогу можна звернувшись до найближчого центру з надання безоплатної правової допомоги.

Враховуючи викладене, суддя приходить до висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров?я України про визнання дій незаконними, зобов’язання вчинити дії та відшкодування шкоди, залишити без руху.

Надати позивачу десять днів з дня, наступного за днем отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків зазначених в мотивувальній частині ухвали суду.

Копію ухвали направити позивачеві.

Роз’яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя В.П. Тимошенко