ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2019 року
м. Одеса
Справа № 916/144/18
м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №5
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів Колоколова С.І.,
ОСОБА_1
секретар судового засідання – Селиверстова М.В.
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: ОСОБА_2, задовіреністю;
від відповідача-1: не з’явився;
від відповідача-2: не з’явився;
від відповідача-3: не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційні скарги ОСОБА_3 банку України та Товариства з обмеженою відповідальністю “Шевченківський девелопмент”
на рішення Господарського суду Одеської області
від 29 листопада 2018 року (повний текст складено 10.12.2018р.)
по справі № 916/144/18
за позовом ОСОБА_3 банку України
до відповідачів: 1. Публічного акціонерного товариства “Імексбанк”
2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Нова-Хвиля”
3.Товариства з обмеженою відповідальністю “Шевченківський девелопмент”
про визнання договорів недійсними,-
колегія суддів суду першої інстанції: головуючий суддя Погребна К.Ф., судді Цісельський О.В., Щавинська Ю.М.
час та місце винесення рішення: 29.11.2018р., м. Одеса, проспект Шевченка, 29 Господарський суд Одеської області
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 20.03.2019р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В С Т А Н О В И В:
В січні 2018 року ОСОБА_3 України (далі – позивач, НБУ) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» (далі – ПАТ «Імексбанк»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова-Хвиля» (далі – ТОВ «Нова-Хвиля») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Шевченківський Девелопмент» (далі – ТОВ «Шевченківський Девелопмент») про визнання договору управління нерухомим майном, що був укладений 31.12.2014 року між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Нова-Хвиля» та договору оренди, що був укладений 31.12.2014 року між ТОВ «Нова-Хвиля» та ТОВ «Шевченківський Девелопмент» недійсними.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач за договором іпотеки від 07.10.2009 року, зареєстрованим за №3541 і укладеним між ОСОБА_3 Банком України та Публічним акціонерним товариством «Імексбанк», є іпотекодержателем нерухомого майна, яке, всупереч положень пунктів 4.4. та 4.1.5. вищезазначеного договору іпотеки та приписів Закону України «Про іпотеку», Публічне акціонерне товариство «Імексбанк» без згоди іпотекодержателя, відповідно до договору управління нерухомим майном від 31.12.2014 року, передало в управління Товариству з обмеженою відповідальністю «Нова-Хвиля».
В свою чергу, також без згоди ОСОБА_3 Банку України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова-Хвиля» передало частину цього майна в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Шевченківський Девелопмент», в зв’язку з чим позивач вважає зазначені договори недійсними.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.11.2018р. у справі №916/144/18 (головуючий суддя Погребна К.Ф., судді Цісельський О.В., Щавинська Ю.М.) частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 банку України, визнано недійсним договір оренди, укладений 31.12.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова-Хвиля» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шевченківський девелопмент», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №1890, стягнуто з відповідачів на користь позивача по 587,33 грн. судового збору, в решті позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог ОСОБА_3 Банку України в частині визнання недійсним договору управління нерухомим майном від 31.12.2014 року, оскільки за своєю правовою природою договір управління майном не відноситься до правочинів, передбачених абз. 4 ч. 3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку», укладення яких потребує обов’язкового узгодження з іпотекодержателем.
В частині позовних вимог щодо визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 31.12.2014 року суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість та доведеність.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 16.01.2019 року ОСОБА_3 банк України звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій позивач просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 29.11.2018р. у справі №916/144/18 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання договору управління нерухомим майном недійсним та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та висновками суду, що на думку позивача є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, абз. 4 ч. 3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку», згідно з якими іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.
Крім того, позивач посилається на ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», яка вказує на те, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передача в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
Також, ОСОБА_3 банк України наполягає на неврахуванні судом першої інстанції відповідних пунктів іпотечного договору від 07.10.2019 року, якими визначено, зокрема, заборона відчужування Предмету іпотеки у будь-який спосіб та обтяжування його зобов’язаннями з боку третіх осіб (зокрема, не передавати його в оренду, найм, не передавати в наступну заставу тощо), видання довіреності на користування та/або розпорядження Предметом іпотеки, а також виступання поручителем за третіх осіб без отримання попередньо письмової згоди на це від Іпотекодержателя.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 банку України на рішення Господарського суду Одеської області від 29.11.2018р. по справі №916/144/18, встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 7 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження.
16.01.2019 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Шевченківський Девелопмент» також надійшла апеляційна скарга на рішення Господарського суду Одеської області від 29.11.2018 року у справі № 916/144/18, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 29.11.2018 року у справі № 916/144/18 в частині позовних вимог ОСОБА_3 Банку України щодо визнання недійсним договору оренди, укладеного 31.12.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова-Хвиля» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шевченківський Девелопмент», посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 1890 та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 Банку України відмовити в повному обсязі; в решті рішення Господарського суду Одеської області від 29.11.2018 року у справі № 916/144/18 залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з’ясуванням всіх обставин справи.
Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «Шевченківський Девелопмент» вважає, що Господарським судом Одеської області при вирішенні питання щодо недійсності договору оренди неповно з’ясовано обставин, що мають значення для справи, зокрема той факт, що Публічне акціонерне товариство «Імексбанк» як власник об’єкту та іпотекодавець перебуває у процедурі ліквідації, а реалізація (продаж) майна банку, зокрема предмету іпотеки ОСОБА_3 Банку України, здійснюється у порядку, встановленому ст.ст. 51, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Також, апелянт вважає, що Господарським судом Одеської області неправильно застосовано до спірних правовідносин між сторонами ст.ст. 203, 207, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 9, 12 Закону України «Про іпотеку».
ТОВ «Шевченківський Девелопмент» зауважує, що позивачем взагалі не обґрунтовано, які саме права ОСОБА_3 Банку України було порушено оскаржуваними договорами.
Крім того, апелянт зазначив, що ні чинним законодавством України, ні положеннями договору управління, ТОВ «Нова-Хвиля» як управителя об’єкту не було обмежено в укладанні на підставі договору управління подальшого договору оренди та мало достатній обсяг цивільної дієздатності для вчинення даного правочину, але суд першої інстанції не надав належної правової оцінки таким доводам.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 року у справі № 916/144/18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Шевченківський Девелопмент» та об’єднано до сумісного розгляду апеляційну скаргу ТОВ «Шевченківський Девелопмент» з апеляційною скаргою ОСОБА_3 банку України. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Шевченківський Девелопмент» протягом 7 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження.
07.02.2019 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_3 Банку України надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шевченківський Девелопмент», відповідно до якого позивач не погоджується з її доводами и просить суд у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Шевченківський Девелопмент» відмовити.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2019р. справу №916/144/18 призначено до розгляду на 27.02.2019р.
26.02.2019 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_3 банку України надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відео конференції, забезпечення проведення якого позивач просить доручити Шостому апеляційному адміністративному суду.
27.02.2019р. судове засідання у справі №916/144/18 не відбулось, у зв’язку з перебуванням судді-члена колегії ОСОБА_5 у відпустці.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2019р. клопотання ОСОБА_3 банку України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, доручено Шостому апеляційному адміністративному суду забезпечити проведення судового засідання по справі №916/144/18 в режимі відеоконференції та повідомлено учасників процесу про те, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 20 березня 2019 року о 10:30 год.
20.03.2019 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ «Шевченківський Девелопмент» надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв’язку з участю його представника в інших судових засіданнях, призначених також на 20.03.2019 року на 10:30 год. та 11:00 год. у Господарському суді Одеської області.
Представники Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова-Хвиля» у судове засідання не з’явились, про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, що вбачається з рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення від 06.03.2019 року, якими учасникам справи надсилалась ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 року з визначеною датою проведення судового засідання.
В судовому засіданні 20.03.2019 року, яке проводилось в режимі відеоконференції, представник НБУ підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Шевченківський Девелопмент» та задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_3 банку України; рішення господарського суду - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
У задоволенні клопотання ТОВ «Шевченківський Девелопмент» про відкладення розгляду апеляційних скарг було судом відмовлено, у зв'язку з відсутністю процесуального строку розгляду справи.
У судовому засіданні 20.03.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно зі ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши представника позивача, розглянувши доводи та вимоги апеляційних скарг, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено Господарським судом Одеської області, 06.11.2008р. між ОСОБА_3 Банком України (Кредитор) та Акціонерним комерційним банком «Імексбанк» (Позичальник) було укладено кредитний договір №73, відповідно до умов якого Кредитором було надано Позичальнику кредит на суму 100 000 000,00 грн. на строк з 06.11.2008р. по 26.08.2009р.; розмір відсоткової ставки за даним договором становив 16 відсотків річних.
В забезпечення вимог ОСОБА_3 Банку України за даним кредитним договором, 07.10.2009р. між ОСОБА_3 банком України (Іпотекодержатель) та Акціонерним комерційним банком «Імексбанк» (Іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №3541.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 іпотечного договору, цей договір, зокрема, забезпечує вимоги Іпотекодержателя за кредитним договором №73 від 06.11.2008р.з додатковими угодами щодо повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі. Предметом іпотеки є нерухоме майно: комплекс будівель, що складається з адмінбудівлі - літ. «А», площею 1605,0 кв.м., адмінбудівлі - літ. «Б», площею 729,6 кв.м., щитової - літ. «В», складів: літ. «Г», «Д», «Е», «Ж», прохідної - літ «З», огородження №1-3, мостіння «І», які розташовані за адресою: м. Одеса, проспект Шевченко, буд. 8-а на земельній ділянці площею 4423 кв. м., яке знаходиться у фактичному користуванні Іпотекодавця. Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві приватної власності.
Згідно з п.1.6 даного договору іпотека розповсюджується на всі невіддільні від майна: поліпшення, складові частини та внутрішні системи, що існують на момент укладення цього договору та виникають у майбутньому. Всі зроблені Іпотекодавцем, в період дії цього договору всякого роду поліпшення, реконструкції, зміни, доробки тощо, автоматично стають предметом даного договору іпотеки – предметом іпотеки.
Пунктом 1.7 відповідного договору зазначено, що на строк дії цього договору предмет іпотеки залишається у володінні (користуванні) Іпотекодавця.
Відповідно до пп. 3.1.1 п.3.1 іпотечного договору Іпотекодержатель має право: у будь-який час протягом дії цього договору перевірити документально і в натурі наявність, стан, умови збереження та експлуатації (використання) предмета іпотеки.
Відповідно до п. 4.1.5 п. 4.1 іпотечного договору від 07.10.2009р. Іпотекодавець зобов'язаний не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов'язаннями з боку третіх осіб, (зокрема, не передавати його в оренду, найм, не передавати в наступну заставу тощо), не видавати довіреності на користування та/або розпорядження предметом іпотеки, а, також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди на це відчуження від Іпотекодержателя.
Цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання боржником зобов’язань за кредитним договором та додаткових договорів/угод до нього (п.7.1. іпотечного договору).
Згідно з п. 7.2 зазначеного договору від 07.10.2009р. право іпотеки та відповідно і цей договір припиняє чинність у разі:
- припинення основного зобовязання, забезпеченого цією іпотекою;
-знищення (втрати) предмета іпотеки, якщо Іпотекодавець не замінив або не відновив предмет іпотеки;
- реалізації предмета іпотеки;
- набуття Іпотекодержателем на підставах, передбачених чинним законодавством України та цим договором, права власності на предмет іпотеки; і інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Також, судом першої інстанції встановлено, що 26.11.2009р. між ОСОБА_3 Банком України (Кредитор) та ПАТ «Імексбанк» (Позичальник) було укладено кредитний договір про рефінансування №29, відповідно до умов якого сторони дійшли згоди про припинення своїх зобов'язань, зокрема за кредитним договором №73 від 06.11.2008р. з додатковими угодами до нього. При цьому, сторонами було погоджено, що додаткові зобов'язання щодо забезпечення вимог, пов'язаних з первісними кредитними договорами, які зазначені, зокрема в іпотечному договорі від 07.10.2009р., є чинними, продовжують свою дію та є забезпеченням вимог Кредитора за даним договором рефінансування.
Матеріали справи свідчать, що договором про зміни від 26.03.2014 року № 4 було викладено в новій редакції п.1.1. ст. 1 іпотечного договору від 07.10.2009 року та зазначено, що предметом договору є забезпечення вимог Іпотекодержателя за кредитним договором про рефінансування від 26.11.2009 року № 29 з додатковими договорами до нього.
31.12.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Імексбанк» (Установник управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова-хвиля» (Управитель) було укладено договір управління нерухомим майном, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №1889, відповідно до положень якого, Установник управління передає в управління об’єкт: комплекс будівель, що складається з адмінбудівлі - літ. «А», адмінбудівлі - літ. «Б», щитової - літ. «В», складів: літ. «Г», «Д», «Е», «Ж», прохідної - літ «З», загальною площею 2334,6 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, проспект Шевченко, буд. 8-а, а Управитель приймає об'єкт та зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління об'єктом виключно в інтересах Установника управління (п. 1.2 договору).
Відповідно до п.1.7. Договору, сторони погодили, що метою передачі Об'єкта установником управління управителю в управління є: організація ефективного управління Об'єктом; підтримання Об'єкту у належному технічному стані; забезпечення належної експлуатації Об'єкта та отримання вигоди від управління Об'єктом.
Згідно до п.1.8. Договору, у відносинах із третіми особами повноваження Управителя укладати правочини спрямовані на реалізацію положень цього Договору, підтверджуються безпосередньо цим Договором, а також додатково можуть бути підтверджені виданим установником управління дорученням. При здійсненні Сторонами дій у рамках цього договору, щодо яких даним договором не встановлена необхідність додаткового узгодження із іншою Стороною, згодою Сторони вважається цей договір.
Згідно з положеннями п.п. 1.9 договору управління майном, якщо наявність згоди іншої сторони обумовлена вимогами законодавства, цього договору, або обґрунтованою вимогою третіх осіб, така сторона зобов’язана у строк, встановлений стороною – ініціатором, надати іншій стороні свою згоду оформити належним чином відповідний документ, або надати вмотивовану відмову. У випадку зацікавленості сторони в узгоджені будь-якої документації та/або окремих дій, така сторона направляє іншій стороні письмове звернення. У випадку неотримання стороною ініціатором звернення погодженої іншою стороною документації (або відповідної позитивної відповіді, або вмотивованої відмови) протягом 10 днів з дати одержання іншою стороною такого звернення, відповідна документація/окремі дії вважаються належним чином погодженими сторонами.
Передача об’єкта від установника управління управителю здійснюється у порядку передбаченому цим договором та оформлюється шляхом підписання акта приймання-передачі об’єкта в управління, який оформлюється у термін, додатково погоджений сторонами, але не раніше ніж за 2 робочих днів з моменту отримання установником управління повідомлення управителя про готовність прийняття об’єкту. Акт приймання-передачі об’єкта в управління оформлюється у простій письмовій формі (п. 2.1 договору).
Відповідно до п.п. 5.2, 5.4, 5.5 Договору управління нерухомим майном, на день підписання договору, Об'єкт який є предметом цього договору, перебуває під обтяженням іпотекою та забороною відчуження у ОСОБА_3 Банку України. Укладання цього Договору відносно Об'єкту не припиняє права власності Установника управління. Установник управління вправі реалізувати свої повноваження щодо розпорядження Об'єктом у повному обсязі. З підписанням даного договору Установник управління повідомляє Управителя, що він не надає згоди на відчуження Об'єкта (його частини), переданого в управління, укладання щодо нього договорів застави (іпотеки). Вчинення даних юридичних дій Установник управління залишає виключно за собою.
Підпунктом 6.3.1 п.6.1 відповідного Договору сторони визначили, що Управитель має право володіти та користуватись об'єктом у встановлених чинним законодавством та цим договором межах (зокрема п. 5.5 цього договору), зокрема, укладати будь-які контракти, угоди на договори із третіми особами, які направлені на досягнення мети цього договору, в тому числі самостійно без погодження з Установником управління та на власний розсуд визначати умови договорів, угод та контрактів, які укладаються.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова-хвиля» (далі - Орендодавець, Управитель майна) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шевченківський девелопмент» (далі - Орендар) було укладено договір оренди 31.12.2014р., що посвідчений приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №1890, за умовами якого, зокрема, Орендодавцем було передано Орендарю в тимчасове платне користування на умовах оренди наступне нерухоме майно: комплекс будівель, що складається з адмінбудівлі - літ. «А», адмінбудівлі - літ. «Б», щитової - літ. «В», складів: літ. «Г», «Д», «Е», «Ж», прохідної - літ «З», загальною площею 2334,6 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, проспект Шевченко, буд. 8-а (далі - Об’єкт оренди), який належить на праві власності ПАТ «Імексбанк» (п. 1.1 Договору оренди).
Згідно з п.1.6 договору об'єкт оренди надається орендарю для використання його у господарській діяльності орендаря.
Згідно з п.2.1, об’єкт оренди передається в оренду строком на 10 років.
Право користування об’єктом оренди виникає у Орендаря (об’єкт оренди вважається переданим Орендарю) з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об’єкта в оренду. В акті прийому-передачі об’єкту оренди фіксується технічний стан об’єкту оренди, а також інші необхідні характеристики (п. 3.1 Договору).
Відповідно до п. 4.2 договору оренди, Орендар, зокрема, зобов'язується використовувати об'єкт оренди виключно за його цільовим призначенням.
На виконання умов Договору управління нерухомим майном від 31.12.2014 року та договору оренди від 31.12.2014 року, між ПАТ «Імексбанк» (Власник), ТОВ «Нова-хвиля» (Управитель) та ТОВ «Шевченківський девелопмент» (Орендар) був складений трьохсторонній акт прийому-передачі об’єкта оренди від 12.01.2015 року.
27.05.2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 105 «Про початок процедури ліквідації АТ „Імексбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», відповідно до якого Фондом було вирішено розпочати процедуру ліквідації з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання.
ОСОБА_3 України вважає, що договір управління нерухомим майном від 31.12.2014р. є недійсним в силу прямої вказівки закону, у зв'язку з його укладанням без згоди ОСОБА_3 Банку України, а договір оренди від 31.12.2014р., який був укладений між ТОВ «Нова-хвиля» та ТОВ «Шевченківський девелопмент» також є недійсним, у зв'язку з відсутністю згоди іпотекодержателя на укладання такого договору, що і стало підставою для звернення до господарського суду з вимогами про визнання недійсними вказаних договорів.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Як вже було зазначено вище, ОСОБА_3 банк України звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 29.11.2018р. у справі №916/144/18 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання договору управління нерухомим майном недійсним.
Розглядаючи заявлену позивачем вимогу стосовно визнання недійсним договору управління нерухомим майном від 31.12.2014 року, нотаріально посвідченого та зареєстрованого в реєстрі за № 1889, судова колегія зазначає наступне.
Господарським судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що нерухоме майно, зазначене в оскаржуваному договорі управління нерухомим майном, є предметом іпотеки за іпотечним договором від 07.10.2009р., який був укладений між НБУ як Іпотекодержателем та АКБ «Імексбанк» як Іпотекодавцем.
Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Абзацом 4 ч. 3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.
Згідно з ч. 1 ст. 1029 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на дату укладання договору управління майном від 31.12.2014 року, за договором управління майном одна сторона (Установник управління) передає другій стороні (Управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).
Тобто, враховуючи вищезазначені положення Закону України «Про іпотеку», договір управління майном відноситься до правочинів, передбачених абз.4 ч.3 ст. 9 вказаного Закону.
Отже, для укладення договору управління Іпотекодавець мав отримувати відповідну згоду у ОСОБА_3 Банку України як Іпотекодержателя.
Судова колегія також зазначає, що ТОВ «Нова-хвиля» (Управитель майна) в подальшому передало в оренду ТОВ «Шевченківський девелопмент» відповідне нерухоме майно. Таким чином, Управитель використав об’єкт управління у власній господарській діяльності з отриманням вигоди від управління для себе, хоча повинен був діяти в інтересах власника об’єкта, який й отримує вигоду від управління.
Приписами ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема:
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має бути спрямований на реал наслідків, що обумовлені ним.
Згідно пункту 4.1.5 іпотечного договору від 07.10.2009 укладеного між ОСОБА_3 банком України та АТ «Імексбанк», що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 3541, передбачено таке: не відчужувати Предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов’язаннями з боку третіх осіб (зокрема, не передавати його в оренду, найм, не передавати в наступну заставу тощо), не видавати довіреності на користування та/або розпорядження Предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньо письмової згоди на це від Іпотекодержателя.
Позивач зазначає, що згода ОСОБА_3 банку як Іпотекодержателя на укладення договорів управління нерухомим майном від 31.12.2014р. - не надавалась.
В свою чергу, судова колегія вказує, що у матеріалах справи відсутній будь-які докази згоди позивача на укладення договорів управління нерухомим майном від 31.12.2014р.
Тобто, Публічне акціонерне товариство «Імексбанк» було обмежено в можливості укладати договір управління нерухомим майном, не отримавши згоди Іпотекодержателя - ОСОБА_3 банку України.
Відповідно до аналізу зазначених норм та умов іпотечного договору вбачається, що при укладанні договору управління нерухомим майном від 31.12.2014р. з ТОВ «Нова-Хвиля», без згоди ОСОБА_3 банку на укладення Договору управління, АТ «Імексбанк» фактично розпорядився предметом іпотеки без згоди Іпотекодержателя, чим порушив норми абз. 4 ч. 3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку» та умови іпотечного договору, зокрема п. 4.1.5.
З урахуванням викладеного, апеляційна колегія не може погодиться з твердженням суду першої інстанції, який дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору управління нерухомим майном від 31.12.2014 року.
Що стосується апеляційних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Шевченківський девелопмент» апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом першим ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 07.10.2009р. між ОСОБА_3 Банком України (Іпотекодержатель) та АТ «Імексбанк» (Іпотекодавцем) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 і зареєстрований в реєстрі за №3541, предметом іпотеки за яким є нерухоме майно: комплекс будівель, що складається з адмінбудівлі - літ. «А», площею 1605,0 кв.м., адмінбудівлі - літ. «Б», площею 729,6 кв.м., щитової - літ. «В», складів: літ. «Г», «Д», «Е», «Ж», прохідної - літ «З», огородження №1-3, мостіння «І», які розташовані за адресою: м. Одеса, проспект Шевченко, буд. 8-а на земельній ділянці площею 4423 кв. м.
За умовами договору іпотеки від 07.10.2009р., Іпотекодавець зобов'язаний не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов'язаннями з боку третіх осіб, (зокрема, не передавати його в оренду, найм, не передавати в наступну заставу тощо), не видавати довіреності на користування та/або розпорядження предметом іпотеки, а, також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди на це відчуження від Іпотекодержателя (п. 4.1.5 п. 4.1 Договору).
Згідно з ч.3 ст.9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя:
- зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки;
- передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку;
- відчужувати предмет іпотеки;
- передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.
Проте, між ТОВ «Нова-Хвиля» та ТОВ «Шевченковський девелопмент» був укладений договір оренди від 31.12.2014р., за умовами якого ТОВ «Нова-Хвиля» передав в тимчасове платне користування на умовах оренди нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за іпотечним договором від 07.10.2009р., який укладений між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Імексбанк».
Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Згідно зі ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 215 Цивільного кодексу України зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною 3 ст.12 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що відчуження Іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди Іпотекодержателя є недійсним.
Судова колегія зауважує, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності згоди ОСОБА_3 Банку України як Іпотекодержателя за іпотечним договором від 07.10.2009р. щодо передачі предмету іпотеки в оренду ТОВ «Шевченковський девелопмент» на підставі договору оренди від 31.12.2014р.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна колегія зазначає про наявність підстав з якими Закон України «Про іпотеку» пов'язує недійсність даного спірного договору, зокрема абз.4 ч.3 ст.9 відповідного закону, який чітко відзначає про неможливість передачі об'єкту іпотеки в оренду без згоди на це Іпотекодержателя, оскільки взаємовідносини по оренді передбачають низку зобов'язань сторін, які можуть в подальшому перешкоджати правоволодінню власником свого майна чи розпорядження ним, зокрема такі умови мають місце і в оспорюваному договорі оренди, а саме: п.п. 2.2., 4.2.5., 10.6., 10.8 договору оренди від 31.12.2014р.
Таким чином, враховуючи наявність в ЗУ «Про іпотеку» прямої вказівки про неможливість надання в оренду предмету іпотеки без згоди на це Іпотекодержателя, пункту договору іпотеки, що забороняє передачу в оренду відповідного майна без отримання попередньої письмової згоди на це від Іпотекодержателя та фактичну відсутність такої згоди НБУ, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання недійсним договору оренди, укладеного 31.12.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова-Хвиля» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шевченківський Девелопмент».
Водночас, апеляційний суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов’язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі «Серявін та інші проти України».
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
ОСОБА_1 з тим, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення якими, зокрема, є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи.
Оскільки при винесенні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, останнє підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про повне задоволення позовних вимог, з огляду на що, апеляційна скарга ОСОБА_3 Банку України на рішення Господарського суду Одеської області від 29.11.2018 року у справі №916/144/18 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Шевченківський Девелопмент» задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, –
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Шевченківський девелопмент” відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 банку України задовольнити.
Рішення Господарського суду Одеської області від 29.11.2018р. у справі №916/144/18 частково скасувати.
Позов ОСОБА_3 банку України задовольнити.
Визнати недійсним договір управління нерухомим майном, укладений 31.12.2014р. між Публічним акціонерним товариством “Імексбанк” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Нова-Хвиля”, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 31.12.2014 за реєстровим №1889.
Визнати недійсним договір оренди укладений 31.12.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Нова-Хвиля” та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Шевченківський девелопмент”, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №1890
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Нова-Хвиля” (65039, м. Одеса, пр-т Гагаріна, буд. 12-А, код ЄДРПОУ 36155133) на користь ОСОБА_3 банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9, код ЄДРПОУ 00032106) судовий збір у розмірі 1174 (одна тисяча сто сімдесят чотири) грн. 00 коп. за подання позовної заяви.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Шевченківський девелопмент” (65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1/20, офіс 515, код ЄДРПОУ 35992924) на користь ОСОБА_3 банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9, код ЄДРПОУ 00032106) судовий збір у розмірі 1174 (одна тисяча сто сімдесят чотири) грн. 00 коп. за подання позовної заяви.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства ,,Імексбанк” (65039, м. Одеса, пр-т Гагаріна, буд. 12-А, код ЄДРПОУ 20971504) на користь ОСОБА_3 банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9, код ЄДРПОУ 00032106) судовий збір у розмірі 1174 (одна тисяча сто сімдесят чотири) грн. 00 коп. за подання позовної заяви.
Зобов’язати Господарський суд одеської області видати відповідні накази.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.
Повний текст постанови підписаний 25.03.2019р.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Колоколов С.І.
Суддя Разюк Г.П.
