Постанова
іменем України
20 березня 2019 року
м. Київ
справа № 283/1685/17
провадження № 51-7194км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_7 на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 9листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 29березня 2018 року укримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017060080000642, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Таганча Канівського району Черкаської області, жителя АДРЕСА_1 , такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені
судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК до покарання у виді арешту на строк 3 місяці. На підставі п. «е» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016році» ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання. Цивільний позов прокурора задоволено, стягнуто з ОСОБА_6 на користь Малинської міської ради 5323,68грн у рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_7 . Питання щодо речових доказів вирішено відповідно до вимог закону.
Згідно з вироком суду 6 серпня 2017 року приблизно о 18:00 ОСОБА_6 , перебуваючи поблизу господарських приміщень (на вул. Центральній у с. Федорівці Малинського району Житомирської області), на ґрунті неприязних відносин розпочав суперечку з ОСОБА_7 , у результаті якої в нього виник умисел на заподіяння останньому тілесних ушкоджень. Із цією метою ОСОБА_6 із молотком у руках, наблизився до ОСОБА_7 та двічі ударив його молотком по тім`яній ділянці голови, чим завдав останньому легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу потеплілого ОСОБА_7 , а вирок суду без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_7 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через м`якість, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку потерплого, кваліфікація дій засудженого є неправильною та його дії слід кваліфікувати як замах на умисне вбивство, оскільки у засуджено був умисел на позбавлення його життя, а тому суд першої інстанції мав повернути обвинувальний акт прокурору. Вказує на те, що злочин, передбачений ст. 15 і ч. 1 ст. 115 КК, є особливо тяжким, а тому кримінальне провадження у суді першої інстанції розглянуто незаконним складом суду, оскільки розгляд мав здійснюватися колегіально у складі трьох суддів, а також з обов`язковою участю захисника. Стверджує, що суд не роз`яснив йому права мати представника (адвоката), а також права на подачу цивільного позову до початку розгляду справи по суті. Апеляційний суд, залишивши апеляційну скаргу без задоволення, не зазначив підстав, на яких її визнав необґрунтованою, помилок місцевого суду не усунув, а тому ухвала є незаконною та підлягає скасуванню.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та прокурор заперечували проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
З урахуванням вищезазначених вимог закону Суд, вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, виходитьіз установлених фактичних обставин, викладених у цих судових рішеннях.
Висновків суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні протиправних дій щодо ОСОБА_7 за встановлених судом фактичних обставин потерпілий не оспорює, однак при цьому не погоджується з правовою кваліфікацією дій засудженого, проте, на думку Суду, такі доводи є необґрунтованими.
Так, у ч. 2 ст. 125 КК встановлено відповідальність за легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я. Суб`єктивна сторона злочину характеризується тільки умисною формою вини. Відповідальність за цією статтею настає і в тих випадках, коли умисел винного було спрямовано на заподіяння невизначеної шкоди здоров`ю, якщо фактично було заподіяно легкого тілесного ушкодження.
У результаті касаційного перегляду було встановлено, що висновок суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, підтверджується доказами, зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими в судовому засіданні.
Зокрема, такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу: показань засудженого ОСОБА_6 , котрий свою винуватість у заподіянні ОСОБА_7 легких тілесних ушкоджень визнав повністю і пояснив суду, що між ним та потерпілим виник словесний конфлікт, під час якого він ударив ОСОБА_7 молотком по голові; показань потерпілого ОСОБА_7 , котрий підтвердив обставини вчинення злочину та пояснив, що коли перебував біля господарського приміщення, розташованого біля господарського приміщення засудженого, останній у цей час прибивав молотком штахети, між ними виник конфлікт, у ході якого ОСОБА_6 завдав йому ударів молотком; показань свідка ОСОБА_8 , яка пояснила, що процесу заподіяння ударів потерпілому вона не бачила, однак почувши крик, прибігла до ОСОБА_7 , він був у крові, й вона завела його до медсестри.
Також суд проаналізував фактичні дані, що містяться у протоколах огляду місця події, проведення слідчого експерименту, огляду знаряддя злочину, а також у висновках судово-медичних експертиз, відповідно до яких у потерпілого виявлено легкі тілесні ушкодження,що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості й достовірності, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що ці дані в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_6 .
Суд першої інстанції, з`ясувавши передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, встановив факт наявності суспільно небезпечного діяння й обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК.
З урахуванням наведеного, в матеріалах кримінального провадження відсутні об`єктивні докази наявності прямого умислу у ОСОБА_6 на вчинення замаху на вбивство ОСОБА_7 , про що останній зазначає в касаційній скарзі. При цьому з матеріалів справи убачається, що засуджений діяв із невизначеним умислом, тобто бажав настання шкідливих наслідків для потерпілого, однак не мав чіткого уявлення про характер і тяжкість можливих наслідків, тому він повинен нести відповідальність за фактично заподіяне.
Оскільки дії засудженого носили умисний характер, унаслідок яких потерпілому було завдано легких тілесних ушкоджень, кваліфікація таких дій за ч. 2 ст. 125 КК є правильною.
Аналогічні за змістом доводи, викладені у касаційній скарзі потерпілого, в тому числі й про необхідність перекваліфікації дій засудженого, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який належним чином розглянув, визнав їх неприйнятними і відмовив у задоволенні заявлених вимог, навівши обґрунтування прийнятого рішення.
Зокрема, у своєму рішенні суд зазначив, що досудове розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_6 проведено за ч. 2 ст. 125 КК та за цією ж частиною статті останньому висунуто обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Судовий розгляд у місцевому суді було проведено відповідно до вимог ст. 337 КПК, тобто в межах висунутого обвинувачення, а діям ОСОБА_6 дано правильну юридичну оцінку.
Крім того, під час проведення досудового розслідування і при розгляді кримінального провадження в суді потерпілому відповідно до вимог КПК було роз`яснено його обов`язки та відповідні права, у тому числі й право на відшкодування матеріальної шкоди, подання доказів та їх перевірку, а також право мати представника й у будь-який момент відмовитися від його послуг тощо. До того ж апеляційним судом було роз`яснено потерпілому право звернутися з цивільним позовом про відшкодування завданої матеріальної й моральної шкоди в порядку цивільного судочинства.
Також суд зазначив, що у в матеріалах справи відсутні будь-яких докази на підтвердження доводів потерпілого про те, що у зв`язку зі станом здоров`я він не міг із достатньою повнотою чути перебіг судового розгляду, оскільки відповідно до звукозапису судового засідання потерпілий з цього приводу із клопотанням до суду не звертався, медичних документів на підтвердження хворобливого стану здоров`я не надав. Разом із цим, апеляційний суд наголосив на тому, що в наявній у кримінальному провадженні копії медичної картки потерпілого станом на січень 2018 року у графі навпроти лікаря-ЛОРа зазначено «здоров».
Колегія суддів вважає, що апеляційний суд належним чином умотивував свої висновки, з якими вона погоджується.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 КПК кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється суддею одноособово, крім як у випадках передбачених частинами 2,3 та 12 цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 52 КПК участь захисника є обов`язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів.
З урахуванням того, що вчинений ОСОБА_6 злочин не є особливо тяжким, доводи потерпілого про те, що кримінальне провадження здійснено незаконним складом суду та без обов`язкової участі захисника, є безпідставними.
Покарання засудженому ОСОБА_6 призначено відповідно до вимог закону і повною мірою відповідає вимогам статей 50, 65 КК.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у кримінальному провадженні судом не встановлено, а тому підстави для скасування судових рішень відсутні. Таким чином, касаційна скарга потерпілого задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Вирок Малинського районного суду Житомирської області від 9листопада 2017року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 29березня 2018року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_9 без задоволення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
