ПОСТАНОВА

Іменем України

24 березня 2019 року

м.Київ

справа №855/86/19

адміністративне провадження №А/9901/69/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Вітковської К.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представникf відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу кандидата на пост Президента України ОСОБА_3 на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2019 року (судді: Карпушова О.В., Губська Л.В.. Епель О.В.) у справі №855/86/19 за позовом кандидата на пост Президента України ОСОБА_3 до кандидата на пост Президента України ОСОБА_5, третя особа: Центральна виборча комісія про визнання дій протиправними та встановлення факту підкупу виборців,

в с т а н о в и в:

18 березня 2019 року кандидат на пост Президента України ОСОБА_3 звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду з адміністративним позовом до кандидата на пост Президента України ОСОБА_5, в якому просила:

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення передвиборної агітації у формі зустрічі із виборцями 13.03.2019, біля кінотеатру "Флоренція" у м.Києві, яка супроводжувалась безоплатним наданням виборцям товарів із агітацією за неї як кандидата на пост Президента України;

- встановити факт підкупу виборців, який здійснювався 13.03.2019 агітаторами кандидата на пост Президента України ОСОБА_5 біля кінотеатру "Флоренція" у м.Києві.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2019 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Центральну виборчу комісію (далі - ЦВК).

Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись із таким рішенням позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Шостого апеляційного адміністративного суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на помилкове тлумачення судом першої інстанції приписів частини шостої статті 64 Закону України «Про вибори Президента України» від 05.03.1999 № 474-XIV (далі - Закон № 474-XIV) та, як наслідок, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Крім того, посилається на порушення судом процесуальних норм, що, на переконання апелянта, додатково свідчить про однобокість та неповноту судового розгляду справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а рішення суду першої інстанції - таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідач наполягає на тому, що із наданих ОСОБА_3 до суду доказів неможливо встановити факт підкупу виборців кандидатом на пост Президента України ОСОБА_5, а самі докази не можна вважати допустимими в розумінні КАС України. Крім того, у відзиві наголошено, що позивачем надано в якості речових доказів, серед іншого, друковані матеріали передвиборної агітації відповідача, розповсюдження яких не є підкупом виборців.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав свої вимоги з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, просив її задовольнити. Наполягав на здійсненні протиправної агітації з боку кандидата у Президенти України ОСОБА_5, та просив припинити підкуп виборців.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення, за змістом аналогічні тим, які зазначені у відзиві, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Стверджував, що усі матеріали передвиборної агітації були замовлені й виготовлені у спосіб, визначений законом, за кошти виборчого фонду, про що належним чином повідомлялася ЦВК. Наполягав, що роздача друкованих агітаційних матеріалів є законним способом ведення передвиборної агітації. Що стосується речових доказів, долучених до матеріалів справи, - представник може лише підтвердити зовнішню схожість, але не ідентичність таких. Додав, що сама ОСОБА_5 категорично засуджує будь-які спроби підкупу виборців, а свою передвиборну агітацію здійснює виключно у межах і у спосіб, що визначені законом.

Представник третьої особи Центральної виборчої комісії у судове засідання не з,явився, подав заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Постановою ЦВК від 25.01.2019 №106 ОСОБА_5 зареєстрована кандидатом на пост Президента України на чергових виборах Президента України 31.03.2019.

ОСОБА_3 зареєстрована кандидатом на пост Президента України на чергових виборах Президента України 31.03.2019 Постановою ЦВК від 07.02.2019 № 255.

13 березня 2019 року, у м. Києві, біля кінотеатру "Флоренція" відбулась зустріч кандидата на пост Президента України ОСОБА_5 з мешканцями Деснянського району м. Києва. Вказана обставина сторонами не заперечується.

За твердженням позивача під час цієї зустрічі агітатори відповідача, в порушення вимог частини шостої статті 64 Закону № 474-XIV, безоплатно розповсюджували серед населення: настінні календарі на 2019 рік, блокноти, наліпки, браслети та значки із символікою кандидата на пост Президента України ОСОБА_5

На підтвердження наведених обставин позивачем було надано суду: скрин-шоти інформаційних повідомлень, розміщених на офіційному веб-сайті політичної партії Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», флеш-носій із відеозаписом, фотознімки з місця події та речові докази.

Вважаючи, що такими діями відповідач порушує умови вільного формування волевиявлення виборців, а також допустив пряме порушення вимог виборчого законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу факту підкупу виборців під час зустрічі кандидата на пост Президента України ОСОБА_5 з мешканцями Деснянського району м. Києва біля кінотеатру "Флоренція", яка відбулась 13.03.2019, зокрема, обставин, що передбачені частиною 6 статті 64 Закону № 474.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Статтею 38 Конституції України закріплено право громадян брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Свобода дій виборця при голосуванні є невід'ємною характеристикою його суб'єктивного права голосу.

У Документі Копенгагенської наради Конференції з людського виміру НБСЄ від 29 червня 1990 року саме «вільні вибори» віднесені його учасниками до «числа елементів справедливості, що істотно необхідні для повного вираження гідності, властивої людській особистості, та рівних і невід'ємних прав усіх людей», а волевиявлення людей на вільних, чесних, періодичних непідроблених виборах визнається основою легітимності влади.

Цим документом також встановлено, що вільному формуванню думок виборців можуть перешкоджати дії фізичних осіб, що намагаються, наприклад, підкупити виборців: такій практиці держава зобов'язана запобігати або належним чином за неї карати; держава зобов'язана припинити будь-які порушення в ході виборів.

Наведені принципи виборчого права були імплементовані у національне законодавство та знайшли своє законодавче закріплення, зокрема, у статті 11 Закону №474-XIV.

Одним зі способів перешкоджання здійсненню вільного виборчого права є підкуп виборців.

Законодавець розрізняє прямий і непрямий підкуп виборців, який за родовою приналежністю об'єкта делікту може відноситися до кримінального злочину, передбаченого статтею 160 Кримінального кодексу України, до адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого встановлена статтею 212-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення, або до виборчого правопорушення, що тягне застосування заходів конституційно-правової властивості.

Встановлення факту підкупу виборців як виборчого правопорушення відповідно до пункту 1 частини третьої статті 56 Закону №474-XIV здійснюється адміністративним судом.

В даному випадку підставою звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом стали обставини, які сам позивач кваліфікує як виборче правопорушення у формі непрямого підкупу кандидатом на пост Президента України ОСОБА_5 виборців під час проведення передвиборної агітації з метою схилити їх до реалізації ними свого активного виборчого права в своїх інтересах.

Згідно визначенню, наведеному у частині першій статті 58 Закону №474-XIV, передвиборна агітація - це здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного кандидата на пост Президента України. Передвиборна агітація може здійснюватися у будь-якій формі та будь-якими засобами, що не суперечить Конституції та законам України.

Передвиборна агітація може проводитися у таких формах:

· Проведення зборів громадян, інших зустрічей з виборцями;

· Проведення мітигнгів, походів, демонстрацій, пікетів;

· Проведення публічних дебатів, дискусій, «круглих столів» прес-конференцій стосовно положень передвиборних програм та політичної діяльності партій- суб»єктів виборчого процесу чи політичної діяльтності кандидатів на пост Президента України;

· Оприлюднення друкованих та аудіовізуальних (електронних) засобах масової інформації політичної реклами (виступів, інтерв»ю, нарисів, відеофільмів, аудіо та відеокліпів, інших публікацій та повідомлень;

· Розповсюдження виборчих листівок, плакатів та інших друкованих агітаційних матеріалів чи друкованих видань, в яких розміщено матеріали передвиборної агітації;

· Розміщення друкованих агітаційних матеріалів чи політичної реклами на носіях зовнішньої реклами;

· Проведення концертів, вистав, спортивних змагань, демонстрації фільмів та передач чи інших публічних заходів за підтримки партії-суб»єкта виборчого процесу чи кандидата на пост Президента України, а також оприлюднення інформації про таку підтримку;

· Публічні заклики голосувати за або не голосувати за кандидата на пост Президента України або публічні оцінки діяльності кандидаата на пост Президента України;

· Встановлення агітаційних наметів;

· В інших формах, що не суперечать Конституції та законом України.

Відповідно до частини шостої статті 64 Закону № 474-XIV забороняється проводити передвиборну агітацію, що супроводжується наданням виборцям грошей чи безоплатно або на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерей. Така передвиборна агітація або надання виборцям грошей чи безоплатно або на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерей, що супроводжується закликами або пропозиціями голосувати чи не голосувати за певного кандидата або згадуванням його імені, вважається підкупом виборців, зазначеним у пункті 1 частини третьої статті 56 цього Закону.

Отже, закон вимагає сукупності обох цих умов для висновку про те, що така діяльність є забороненою: передвиборна агітація (заклики або пропозиції голосувати чи не голосувати за певного кандидата або згадування його імені) з одночасним наданням виборцям грошей чи безоплатно або на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерей.

В свою чергу, за приписами пункту 6 частини дев'ятої статті 69 Закону №474-XIV право складати акт про виявлення порушення цього Закону та подавати його до відповідної виборчої комісії чи до суду має офіційний спостерігач від партії, кандидата на пост Президента України або громадської організації. Такий акт підписується ним та не менш як двома виборцями, які засвідчують факт цього порушення, із зазначенням їх прізвищ, імен, по батькові, місця проживання та адреси житла.

Аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку, що для визнання факту розповсюдження певних товарів підкупом виборців, в обов»язковому порядку підлягає встановленню не лише факт безоплатного розповсюдження певних товарів, а й, принаймні, що: такі товари не є матеріалами передвиборної агітації, замовлення й виготовлення яких здійснювалося за рахунок коштів передвиборчого фонду у визначеному законом порядку саме з метою ведення законної передвиборної агітації; їх надання супроводжувалося закликами або пропозиціями голосувати чи не голосувати за певного кандидата або згадуванням його імені, або ж безпосередньо на заході з передвиборної агітації.

При цьому коло осіб, які мають право фіксувати виборчі правопорушення в порядку Закону №474-XIV є виключним: офіційний спостерігач від партії; офіційний спостерігач від кандидата на пост Президента України та офіційний спостерігач від громадської організації.

Натомість, у справі, що розглядається, визначеної Законом №474-XIV процедури фіксування виборчого правопорушення дотримано не було. Ймовірний факт такого порушення було зафіксовано невстановленою особою, у спосіб, що відмінний від законодавчо визначеного, а в обґрунтування своїх позовних вимог позивач обмежився довільними припущеннями щодо місця, часу, обставин та складу осіб, що вчинили таке порушення.

В контексті наведеного, колегія суддів Верховного Суду зауважує, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 статті 72 Кодексу адміністративно судочинства України (далі - КАС України)).

Частиною другою статті 74 КАС України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.90 КАС України).

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1 ст.74 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Тобто, в даному випадку тягар доказування факту підкупу виборців покладається саме на позивача.

Однак, із двох фрагментів наданих до суду відеофайлів на флеш-носії (а.с. 13) неможливо встановити: коли, де, ким саме, за яких обставин та якими технічними засобами (з наведенням відповідних характеристик) були зроблені такі відеозаписи, чи є вони повними та незмінюваними від часу їх створення.

В ході судового розгляду справи представник апелянта також не зміг надати відповідь на запитання колегії суддів щодо джерел походження таких відеофайлів, місцезнаходження оригіналу, час та спосіб їх передачі до виборчого штабу ОСОБА_3, так само як і підтвердити їх автентичність.

В свою чергу, колегія суддів зауважує, що за приписами частини другої статті 99 КАС України електронні докази подаються в суд в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Невиконання наведеної вимоги процесуального закону позбавляє суд можливості оцінювати такі докази на предмет їх належності та достовірності, та взагалі брати їх до уваги під час вирішення справи по суті.

Аналізуючи решту доказів, наданих позивачем, якими останній обґрунтовує свої позовні вимоги, колегія суддів враховує, що вони не містять підтвердження порушення кандидатом на пост Президента України ОСОБА_5 вимог частини 6 статті 64 Закону № 474 під час зустрічі з мешканцями Деснянського району м. Києва біля кінотеатру "Флоренція", яка відбулась 13.03.2019.

Так, зокрема, з показів свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які були допитані судом першої інстанції та записи аудіофіксування допиту яких відтворено у судовому засіданні під час апеляційного перегляду, неможливо достовірно встановити місце та обставини отримання продукції із символікою кандидата на пост Президента України ОСОБА_5, повний і точний перелік такої продукції, осіб, від яких вона отримана та вартість останньої. Ними лише констатовано факт безоплатного отримання якихось товарів в наметі від невідомих осіб. При цьому свідками спростовано проведення агітації в момент такої передачі. Обидва свідки пояснили, що отриманою продукцією розпорядилися на власний розсуд, а тому оглянути безпосередньо предмети, що були передані, суд позбавлений можливості.

Фотосвітлини, що є у матерілах справи на аркушах 17-19, містять зображення агітаційних наметів відповідача із зосередженими навколо них людьми, однак також безпосередньо не фіксують факту передачі будь-яких продуктів або товарів в рамках агітаційної компанії, що могло б бути розцінене судом як підкуп виборців.

Самі ж речові докази, так само як і їх зображення (а.с. 33-36, 63-69) неможливо ідентифікувати як ті самі матеріали, передачу яких позивач кваліфікує як підкуп виборців. В судовому засіданні представник апелянта не зміг пояснити джерело їх походження і спосіб їх отримання.

Таким чином, з наданих позивачем доказів неможливо об'єктивно встановити наявність обставин (фактів), якими останній обґрунтовує свої позовні вимоги.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів вчинення кандидатом на пост Президента України ОСОБА_5 факту підкупу виборців та порушення вимог частини 6 статті 64 Закону № 474 під час здійснення передвиборної агітації, яка відбулась 13.03.2019, та, як наслідок, відсутність правових підстав до задоволення позовних вимог.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Посилання апелянта на наявність процесуальних порушень під час розгляду справи судом першої інстанції, не є достатньою підставою для скасування оскарженого рішення, оскільки відповідно до частини 2 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування чи зміни рішення, лише за умови, якщо таке порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, підстави до зміни або скасування оскаржуваного рішення відсутні, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення Шостого апеляційного адміністративного суду - без змін.

Керуючись статями 271, 272, 273, 278, 310, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу кандидата на пост Президента України ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2019 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не оскаржується.

Головуюча суддя: І.Л.Желтобрюх

Судді: О.В.Білоус

Т.Г.Стрелець