ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/2292/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустріальні активи - Транспортна компанія",

відповідач - фізична особа-підприємець Литвиненко Ірина Іванівна

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Литвиненко Ірини Іванівни

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

від 28.11.2018

у складі колегії суддів: Чередко А.Є. (головуючий), Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області

від 22.08.2018

у складі судді Новікової Р.Г.

у справі №904/2292/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні активи - Транспортна компанія"

до фізичної особи-підприємця Литвиненко Ірини Іванівни

про відшкодування збитків в розмірі 291 374, 82 грн.

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 22.12.2018 поштовим відправленням фізична особа-підприємець Литвиненко Ірина Іванівна звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2018 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2018 у справі №904/2292/18 в порядку статей 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2292/18 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2019.

3. Ухвалою від 21.01.2019 Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Литвиненко Ірини Іванівни та здійснити перегляд постанови Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2018 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2018 у справі №904/2292/18 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

4. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальні активи - Транспортна компанія" (далі - ТОВ "Індустріальні активи - Транспортна компанія", позивач) надійшов відзив на касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Литвиненко І.І. (далі - ФОП Литвиненко І.І., скаржник, відповідач).

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустріальні активи - Транспортна компанія" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця Литвиненко Ірини Іванівни про стягнення збитків на суму 291 374, 82 грн.

5.1. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань зі зберігання транспортного засобу (автомобіль МАЗ сідловий тягач, модель 543205-226, номер шасі VIN-НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, 2007 року випуску) за договором про надання послуг від 30.04.2008, що призвело до викрадення двигуна НОМЕР_4, коробки передач ЯМЗ-238М, ресор переднього мосту, паливного баку та інших деталей, пошкодження переднього мосту та інших деталей.

Короткий зміст рішення першої інстанції

6. Рішенням від 22.08.2018 Господарський суд Дніпропетровської області позовні вимоги ТОВ "Індустріальні активи - Транспортна компанія" до ФОП Литвиненко І.І. про стягнення збитків в розмірі 291 374, 82 грн. задовольнив, стягнув з ФОП Литвиненко І.І. на користь ТОВ "Індустріальні активи - Транспортна компанія" збитки на суму 291 374, 82 грн., витрати зі сплати судового збору на суму 4 370, 62 грн.

6.1. Місцевий суд встановив обставини укладення ТОВ "Індустріальні активи - Транспортна компанія" та ФОП Литвиненко І.І. договору про надання послуг від 30.04.2008 (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується за плату надати послуги зі стоянки транспорту замовника за адресою: м. Кам'янське (Дніпродзержинськ), вул. Азовська, 13. При цьому, місцевим судом встановлено, що ТОВ "Індустріальні активи - Транспортна компанія" є власником транспортного засобу МАЗ, модель 543205-226, сідловий тягач, номер шасі VIN - НОМЕР_2, д.н. НОМЕР_1, 2007 р.в. (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 08.06.2007 і зазначений автомобіль придбаний позивачем згідно з договором комісії №1 від 19.12.2006 (договір купівлі-продажу №2205-07 від 19.12.2006, рахунок-фактура №ХВ-0290349 від 19.12.2006, видаткова накладна №ХВ-0009756 від 27.02.2007, акт приймання-передачі товару від 01.03.2007, звіт про виконання договору комісії від 31.03.2007).

6.2. Судом встановлено, що згідно з висновком судового експерта №18/12.2/429 від 08.12.2017, складеного за результатами проведення автотоварознавчої експертизи у кримінальному провадженні 12015040800001079:

- збитки, заподіяні власнику автомобіля МАЗ, модель 543205-226, сідловий тягач, номер шасі VIN - НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3 внаслідок розукомплектування транспортного засобу складають 316 439, 26 грн.;

- станом на 29.05.2015 середня ринкова вартість колісного транспортного засобу МАЗ, модель 543205-226, сідловий тягач, номер шасі VIN - НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3 без урахування - фактичного технічного стану, величини пробігу, умов експлуатації (зберігання) складає 291 374, 82 грн.

6.3. 22.05.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату 291 374, 82 грн. середньої вартості автомобіля, що залишена відповідачем без реагування.

6.4. Задовольняючи позов, місцевий суд, з посиланням на статті 936, 938, 949, 950, 951, 977 ЦК України, статті 224, 225 ГК України, прийняв рішення про задоволення позову, з огляду на те, що:

- відповідачем не надано доказів зафіксованих пошкоджень та некомплектності автомобіля МАЗ, модель 543205-226, сідловий тягач, номер шасі VIN - НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3 при прийнятті його на зберігання, тому, місцевий суд дійшов висновку, що транспортний засіб був комплектним та неушкодженим;

- на позивача покладений обов'язок подати черговому приймальнику перелік саме тих предметів, що не входять до комплекту обладнання та приладів, передбачених заводом-виробником. Судом встановлено, що зниклі запчастини автомобілю МАЗ, модель 543205-226, сідловий тягач, номер шасі VIN - НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3 до такої категорії не належать;

- факт приймання автомобіля на автостоянку підтверджується знаходженням автомобіля на автостоянці відповідача, листом №2 від 14.05.2014, протоколом огляду місця події від 16.06.2015;

- дослідивши зміст повідомлень про вручення поштового відправлення листа №1 від 15.01.2014 та листа №2 від 14.05.2014 (про необхідність забрати автомобіль зі стоянки), місцевий суд зазначив, що відсутні докази вручення будь-яких поштових відправлень позивачу (відсутня дата вручення поштового відправлення, прізвище особи-одержувача, підпис особи-одержувача) та доказів вручення саме листів №1 від 15.01.2014 та №2 від 14.05.2014, розділ про вручення не заповнений, а наявний у зазначених повідомленнях підпис без ідентифікації особи, яка його виконала, міститься в графі "підпис керівника виробничого підрозділу (начальника відділення поштового зв'язку)", тому місцевий суд дійшов висновку, що факт направлення відповідачем на адресу позивача листів №1 від 15.01.2014 та №2 від 14.05.2014 не доведений;

- судом зазначено, що пунктом 5.2. Договором передбачено право виконавця у разі наявності заборгованості призупинити надання послуг та робіт до здійснення такого платежу, однак, з огляду на зміст зобов'язань відповідача за договором та покладення на нього відповідальності за шкоду, заподіяну транспортним засобам або вантажу на час знаходження транспортних засобів замовника на стоянці, відповідач мав довести до відома позивача про намір скористатись своїм правом;

- дослідивши зміст звіту про оцінку транспортного засобу №0506-DR-1490 від 05.06.2018, суд дійшов висновку, що цей документ не спростовує висновків судового експерта за результатами проведеної авто-товарознавчої експертизи у кримінальному провадженні. Ринкова вартість автомобіля у звіті визначена станом на 05.06.2018, тобто після того як відбулось розкомплектування та пошкодження транспортного засобу позивача. При цьому, судом прийнято в якості доказу обґрунтованості розміру збитків висновок судового експерта №18/12.2/429 від 08.12.2017, складений за результатами проведення авто-товарознавчої експертизи у кримінальному провадженні 12015040800001079;

- судом враховано, що станом на 29.05.2015 середня ринкова вартість колісного транспортного засобу складає 291 374, 82 грн., однак, оскільки розмір збитків, заподіяних власнику автомобіля внаслідок розукомплектування, перевищує вартість транспортного засобу, суд дійшов висновку, що позивач правильно заявив до стягнення збитки в розмірі 291 374, 82 грн. (розмір середньої ринкової вартості транспортного засобу станом на 29.05.2015).

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

7. Постановою від 28.11.2018 Центральний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ФОП Литвиненко І. І. залишив без задоволення, рішення Господарського суду Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2018 залишив без змін.

7.1. Апеляційний суд, перевіривши обставини справи та наявні у справі докази, з урахуванням статей 614, 936, 938, 949, 950, 951, 977 ЦК України, статті 224, 225 ГК України, мотивував постанову тим, що матеріалами справи підтверджується факт заподіяння збитків позивачу, внаслідок неналежного виконання умов договору надання послуг зі стоянки транспорту замовника, який містив елементи договору зберігання; їх розмір, доведення протиправної поведінки відповідача, яким не було виконано встановлених договором про надання послуг від 30.04.2008 зобов'язань зі збереження майна позивача, а також наявності причинно-наслідкового зв'язку між збитками позивача та поведінкою відповідача. Не спростовано належними та допустимими доказами відповідачем і відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання, внаслідок чого позивачу заподіяно збитків. Тому, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Індустріальні активи - Транспортна компанія" до ФОП Литвиненко І.І. про стягнення збитків в розмірі 291 374, 82 грн. та необхідність їх задоволення.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (відповідач у справі)

8. Скаржник доводив, що сам факт знаходження автомобіля на стоянці не може свідчити про факт його прийняття на зберігання саме за договором про надання послуг від 30.04.2008. Крім того, лист №2 від 14.05.2014, факт відправки якого на адресу позивача за висновками судів попередніх інстанцій не доведений, також не може свідчити про приймання саме цього транспортного засобу на стоянку. Також, таким доказом не є протокол огляду місця події від 16.06.2015. При цьому, доказів оформлення прийняття спірного автомобіля на зберігання, на думку скаржника, не надано.

8.1. Скаржник аргументував, що висновок апеляційного суду про те, що скаржником не було вчинено всіх можливих заходів для повідомлення позивача про зупинення надання послуг за договором не відповідає нормам матеріального права за договірними зобов'язаннями, оскільки, укладаючи договір про надання послуг від 30.04.2008, сторони погодились з його умовами й, відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання, однак, позивач взяті на себе зобов'язання не виконував, що мало наслідком зупинення надання послуг зі стоянки транспортного засобу замовника.

8.2. Скаржник зазначив, що відсутність дати вручення поштового відправлення, прізвища та підпису особи одержувача не свідчить про недійсність повідомлення про вручення поштового відправлення. Крім того, скаржник не погодився з висновками судів щодо можливості використання в якості доказу висновку судового експерта №18/12.2/429 від 08.12.2017, оскільки огляд транспортного засобу за зазначеним висновком проведено 14.11.2017, тобто, також після того, як відбулось розукомплектування та пошкодження транспортного засобу.

8.3. На думку скаржника, позивачем не доведено те, що збитки настали внаслідок саме протиправних дій та вини відповідача, не доведено сам факт такого заподіяння, не доведено розмір збитків та причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та заподіяними збитками.

Доводи інших учасників справи

9. У відзиві позивач зазначив, що факт знаходження транспортного засобу на стоянці був підтверджений як безпосередньо ФОП Литвиненко І.І. під час судового засідання 21.06.2018, так і письмовим доказом - зошитом у картонній обкладинці з написом "Книга заезда а/транспорта, людей на територию базы, начато 01.12.2007".

9.1. Позивач доводив, що, з урахуванням пунктів 3.2., 5.2., 5.5. Договору, укладеного з відповідачем, він вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до договору. При цьому, відповідачем не було вчинено усіх можливих заходів для повідомлення позивача про зупинення надання послуг за договором, припинення дії договору, відтак, договір був чинним у 2015 році і сторони мали виконувати взяті на себе зобов'язання.

9.2. У відзиві також зазначено, що судами апеляційної та першої інстанцій зроблено правильний висновок про те, що звіт про оцінку транспортного засобу №0506-DR-1490 від 05.06.2018 не спростовує висновків судового експерта за результатами проведеної автотоварознавчої експертизи у кримінальному провадженні, оскільки такий звіт не відповідає вимогам чинного законодавства України (статті 98 ГПК України).

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

10. Цивільний кодекс України

Стаття 525 - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 526 - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 2 статті 526 - виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Частина 1 статті 610 - порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 611 - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частина 1 статті 614 - особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Частина 2 статті 614 - відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Частина 1 статті 623 - боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Частина 2 статті 623 - розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Частина 3 статті 623 - збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Частина 1 статті 936 - за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частина 1 статті 937 - договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання.

Частина 1 статті 942 - зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Частина 1 статті 946 - плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Частина 2 статті 946 - якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати.

Частина 3 статті 946 - якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Частина 1 статті 947 - витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання.

Частина 1 статті 950 - за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Частина 1 статті 951 - збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Частина 2 статті 951 - якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Частина 1 статті 977 - якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним.

Частина 2 статті 977 - за договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов'язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця. Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу. Прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном).

Частина 1 статті 1166 - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частина 2 статті 1166 - особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

11. Господарський кодекс України

Частина 1 статті 193 - суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 2 статті 193 - кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частина 1 статті 224 - учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частина 2 статті 225 - під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частина 1 статті 225 - до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частина 3 статті 225 - при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

12. Правила зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №115 від 22.01.1996

Пункт 1 - ці Правила регламентують організацію та порядок надання послуг щодо зберігання транспортних засобів (автомобілів, автобусів, мотоциклів, моторолерів, мотоколясок, мопедів, причепів), що належать громадянам, а також транзитних транспортних засобів, що здійснюють міжнародні та міжміські перевезення, і поширюються на всі автостоянки (крім автостоянок - гаражних кооперативів), що охороняються, незалежно від форм власності, які є суб'єктами господарської діяльності, чи належать цим суб'єктам (надалі - автостоянки).

Пункт 10 - здавання транспортного засобу на автостоянку провадиться: власником, а також особою, яка має оформлене відповідно до законодавства доручення на право користування (або) розпоряджання даним транспортним засобом; водієм транспортного засобу, що належить суб'єкту господарської діяльності, за умови наявності відповідно оформлених документів.

Пункт 11 - під час здавання транспортного засобу на автостоянку його володілець зобов'язаний пред'явити черговому приймальнику документи, що посвідчують його особу, та реєстраційні документи на транспортний засіб, а також страховий поліс, якщо транспортний засіб застрахований.

Пункт 12 - під час оформлення приймання на зберігання черговий приймальник вносить необхідні дані про володільця транспортного засобу і транспортний засіб до відповідного журналу обліку транспортних засобів і розписується в ньому. Володільцеві транспортного засобу, прийнятого на довготермінове зберігання, видається перепустка за встановленим зразком. У разі здавання на зберігання транспортного засобу з аварійними пошкодженнями, він може бути прийнятий на зберігання після реєстрації у журналі обліку транспортних засобів з пошкодженнями та некомплектних, з зазначенням характеру пошкодження, часу в'їзду на автостоянку, марки і номера транспортного засобу та прізвища власника.

Пункт 13 - дозвіл на тимчасове зберігання транспортного засобу видається черговим приймальником, а на довготермінове - уповноваженою посадовою особою автостоянки.

13. Господарський процесуальний кодекс України

Частина 1 статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 1 статті 86 - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частина 1 статті 236 - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частина 5 статті 236 - обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

14. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень пунктів 10-12 постанови Кабінету Міністрів України №115 від 22.01.1996 "Про затвердження Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, статей 22, 525, 526, 530, 610, 611, 613, 614, 623, 625, 906, частини 3 статті 937, частини 2 статті 1166 ЦК України, статей 193, 224, 225 ГК України, статей 74-86 ГПК України, 236-238 ГПК України.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

15. Юридичний аналіз статей 627, 628 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що сторонам гарантована свобода в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов; сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з частиною 1 статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтями 936, 950, 951, 977 ЦК передбачено загальні обов'язки за договором зберігання, згідно яких одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем) і повернути її поклажодавцеві у схоронності. За договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов'язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця. За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Індустріальні активи - Транспортна компанія" та ФОП Литвиненко І.І. укладено договір про надання послуг від 30.04.2008, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується за плату надати послуги зі стоянки транспорту замовника за адресою; місто Кам'янське (Дніпродзержинськ), вул. Азовська, 13. Відповідно до пункту 1.3 цього договору передбачено матеріальну відповідальність виконавця послуг за шкоду, нанесену транспортним засобам або вантажу на час знаходження транспортних засобів Замовника на стоянці Виконавця (т. 1, а.с. 27). Факт надання послуг та приймання автомобіля суди встановили виходячи з протоколу огляду місця події 16.06.2015 та листа-вимоги №2 від 14.05.2014 відповідача про звільнення автостоянки та розірвання договору 30.04.2008.

Отже, суди правильно застосували до спірних правовідносин положення цивільного законодавства про можливість укладення змішаного договору надання послуг, який містить умови договору зберігання та наявність правових підстав для застосування цивільної відповідальності щодо сторони договору зберігання, яка порушила умови такого договору.

16. Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Частиною 2 статті 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

17. Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента, який повинен доказати, що збитки заподіяні не з його вини.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із зазначених елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

18. Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з ФОП Литвиненко І.І. 291 347, 82 грн. збитків, господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили факт укладення договору про надання послуг зберігання майна, факт перебування такого майна на зберіганні у відповідача, наявність та розмір завданого збитку позивачу неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань відповідачем щодо зберігання зазначеного майна згідно з висновками експерта.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

19. Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій та необґрунтованими доводи скаржника щодо зупинення дії договору про надання послуг, оскільки сторони зазначеного договору в пункті 5.2. передбачили, що строк дії договору має необмежений термін дії, а розірвання договору здійснюється шляхом повідомлення замовника за місяць до дати розірвання.

Відтак, в силу положень частини 2 статті 526, статті 627 ЦК України, суди дійшли правильного висновку про продовження дії договору та наявності у відповідача обов'язку щодо збереження майна.

20. Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що наявні в матеріалах листи №1 від 15.01.2014 та №2 від 14.05.2014 підтверджують факт припинення дії договору про надання послуг, оскільки, відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.

При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, зазначені листи не містять інформації на підтвердження отримання їх листів представниками позивача. Відтак, суди дійшли обґрунтованих висновків про те, що листи не є належними й допустимими доказами в розумінні статей 76-77 ГПК України, оскільки підтверджують лише факт їх відправлення, але не отримання адресатом. Тому, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про недоведення скаржником обставин зупинення надання послуг за договором.

21. Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо відсутності оплати за послуги зберігання за період 2015 року, оскільки зазначені доводи жодним чином не впливають на дослідження складу цивільного правопорушення з неналежного зберігання ввіреного відповідачу автомобіля та не можуть бути підставою для зменшення розміру завданих збитків, оскільки зустрічні вимоги відповідачем не заявлялися.

22. Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях ГПК України.

Крім того, на сторони покладено обов'язок доказування тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, виходячи з положень частин 1, 3, 4 статті 74 ГПК України, а суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем не надано доказів зафіксованих пошкоджень та некомплектності автомобіля МАЗ, модель 543205-226, сідловий тягач, номер шасі VIN - НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3 при прийнятті майна на зберігання; не надано належних та допустимих доказів на підтвердження припинення дії чи розірвання договору про надання послуг; доказів того, що спричинення збитків позивачу сталось не з вини відповідача; скаржник, відповідно до пункту 3.3. договору, вжив всіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов'язань за договором.

Відтак, підстави для задоволення касаційної скарги відповідача та скасування рішень першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень судами попередніх інстанцій, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача та залишення без змін постанови апеляційного суду та рішення суду першої інстанції.

В. Судові витрати

24. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 301, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Литвиненко Ірини Іванівни залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2018 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2018 у справі №904/2292/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк