ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2019 р. Справа№ 911/1798/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

секретар судового засідання Кравченко Х.С.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк»

на рішення Господарського суду Київської області

від 24.10.2018 (повний текст рішення складено 16.11.2018)

у справі № 911/1798/18 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк

«Укргазбанк»

до Приватного акціонерного товариства «Українська національна

розрахункова картка»

про визнання недійсними рішення позачергових зборів та нової

редакції статуту

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АТ «Укргазбанк», позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська національна розрахункова картка» (далі - ПрАТ «Українська національна розрахункова картка», відповідач) про визнання недійсними рішення позачергових зборів та нової редакції статуту. В обґрунтування своїх вимог зазначило про порушення відповідачем процедури скликання та проведення загальних зборів, відповідно й порядку прийняття рішення загальних зборів акціонерів відповідача, відтак просило визнати недійсним рішення загальних зборів ПрАТ «Українська національна розрахункова картка» від 20.07.2018. Крім цього, позивач вказував, що нова редакція статуту містить положення, які суперечать чинному законодавству, тому просивь визнати недійсним статут ПрАТ «Українська національна розрахункова картка», затверджений загальними зборами акціонерами АТ «УКРКАРТ» від 20.07.2018 (протокол № 29/2018).

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.10.2018 у справі № 911/1798/18 в задоволенні позову ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк» до ПрАТ «Українська національна розрахункова картка» про визнання недійсними рішення позачергових зборів та нової редакції статуту відмовлено повністю.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ПАТ АТ «Укргазбанк» оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову ПАТ АТ «Укргазбанк». В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Апелянт не погоджується з висновками суду про те, що позовні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів АТ «УКРКАРТ» від 20.07.2018 з викладених в позові підстав щодо порушення порядку скликання загальних зборів акціонерів, є безпідставними і не доведеними, а тому не підлягають задоволенню, вказуючи на те, що відповідачем порушено процедуру скликання загальних зборів. За твердженнями апелянта, рішенням загальних зборів порушуються вимоги Закону України «Про акціонерні товариства» та права банку як акціонера, оскільки ним затверджено внесення змін до статуту АТ «УКРКАРТ», які суперечать законодавству, відтак товариство здійснює свою діяльність на підставі незаконного акту, відповідно статут підлягає визнанню недійсним. Викладені апелянтом обґрунтування за своїм змістом аналогічні, наведеним в позовній заяві доводам.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказував на безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначав, що судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем не порушено порядку повідомлення про проведення спірних зборів, оскільки фактично відповідачем здійснено повідомлення про проведення цих позачергових зборів 04.07.2017, тобто раніше ніж за 15 днів до дати їх проведення, отже відсутні підстави стверджувати про порушення порядку скликання та проведення загальних зборів, на які посилався позивач. Відповідач стверджував, що виходячи із приписів вищевказаних норм закону, він зобов'язує акціонерне товариство здійснити повідомлення акціонерів про збори шляхом направлення письмового повідомлення не пізніше ніж за 15 днів до дати їх проведення, здійснення повідомлення пов'язується з датою направлення акціонеру товариством такого повідомлення, а зовсім не отримання повідомлення акціонером. Крім цього, на переконання відповідача, чинна редакція статуту АТ «УКРКАРТ» відповідає вимогам чинного законодавства та містить всі відомості, обов'язковість яких в статуті визначено законодавством України. Проте позивачем не наведено жодного положення статуту, яке б суперечило вимогам чинного законодавства, а також не доведено, що його права, як акціонера АТ «УКРКАР» порушені положеннями статуту тощо.

В судове засідання апеляційної інстанції 19.03.2019 з'явились представники сторін, представник позивача надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та ухвали нове про задоволення позову в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції надав пояснення, в яких заперечив доводи апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, АБ «Укргазбанк» (позивач, банк) є акціонером ПрАТ «Українська національна розрахункова картка» (відповідач, АТ «УКРКАРТ»), що володіє акціями відповідача в кількості 130 001 шт. загальною номінальною вартістю 1 300 010,00 грн.

20.07.2018 відбулися позачергові загальні збори учасників АТ «УКРКАРТ», на яких був присутній представник ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», як акціонер АТ «УКРКАРТ», та було прийнято ряд рішень по порядку денному.

Корпоративні права (ч.ч. 1, 3 ст. 167 ГК України) - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

За приписами п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про акціонерні товариства» корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Таким чином, поняття корпоративні права є формою управління товариством шляхом управління діяльності товариства, у тому числі і через вищий орган управління - загальні збори, шляхом винесення на обговорення та включення до порядку денного відповідних питань, необхідних для сталого функціонування та розвитку товариства, які в свою чергу спрямовані на отримання належної частини прибутку та майнових та/або грошових активів у разі припинення діяльності товариства, тощо.

При цьому, загальні збори є волеутворюючим органом товариства, рішення на якому приймається з урахуванням волі учасників та з огляду на кворум при голосуванні за такі рішення.

Отже, порушення прав в тому числі корпоративних, є обмеження як юридичної, так і фізичної особи на здійснення визначених законом та/або договором прав та обов'язків, спрямованих на досягнення певної мети, шляхом реалізації наявного обсягу прав, тоді як волевиявлення щодо відчуження, зменшення розміру та/бо частини наданих прав у тому числі корпоративних, яке не суперечить чинному законодавству не може вважатися порушенням прав, оскільки зменшення (відчуження) цих прав є однією із складових реалізації таких прав, що також тягне за собою досягнення визначених власником цілей.

Звертаючись з даним позовом до суду в частині визнання недійним рішення загальних зборів, позивач вказував, що 09.07.2018 до банку надійшло повідомлення про проведення позачергових загальних зборів акціонерів АТ «УКРКАРТ» (далі - Повідомлення) які, посилаючись на ч. 5 ст. 47 Закону України «Про акціонерні товариства», були призначені на 20.07.2018 року на 8:30. Дане Повідомлення зареєстровано в АБ «УКРГАЗБАНК» як вхідна кореспонденція 09.07.2018 за №20/31574.

В Повідомленні вказано порядок денний загальних зборів, затверджений наглядовою радою товариства, а саме:

1. Про обрання Лічильної комісії товариства.

2. Про обрання голови та секретаря загальних зборів акціонерів товариства.

3. Про внесення змін до статуту товариства шляхом викладення його у новій редакції.

4. Про внесення змін до Положення про загальні збори акціонерів товариства шляхом викладення його у новій редакції.

5. Про внесення змін до Положення про наглядову раду товариства шляхом викладення його у новій редакції.

6. Про внесення змін до Положення про ревізійну комісію (ревізора) товариства шляхом викладення його у новій редакції.

7. Про внесення змін до Положення про правління товариства шляхом викладення його у новій редакції.

Позивач (апелянт) стверджував, що Повідомлення, в порушення приписів чинного законодавства, надійшло до банку пізніше ніж за 15 днів, чим порушило його право на належну підготовку та ознайомлення з документами, необхідними для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів.

Крім цього, 16.07.2018 в зв'язку з великою кількістю питань, включених до порядку денного загальних зборів акціонерів АТ «УКРКАРТ», а також обсягом матеріалів, необхідних для аналізу та опрацювання з метою подальшого визначення завдання представнику АБ «Укргазбанк» щодо голосування з питань порядку денного, листом № 117/11204/2018 банк звернувся до АТ «УКРКАРТ» з проханням призначити дату проведення позачергових загальних зборів в порядку ч.4 ст.47 Закону України «Про акціонерні товариства» з дотриманням вимог законодавства щодо належного і своєчасного повідомлення акціонерів про проведення загальних зборів, а також повідомити Банк, які саме інтереси відповідача вимагають такого термінового проведення загальних зборів акціонерів.

Проте дана пропозиція була відхилена АТ «УКРКАРТ», а загальні збори проведено 20.07.2018 та прийнято відповідні рішення з семи питань порядку денного. Згадане рішення оформлено протоколом від 20.07.2018 та розміщено на сайті АТ «УКРКАРТ».

Відтак, вказуючи на порушення відповідачем процедури скликання та проведення загальних зборів, відповідно й порядку прийняття рішення загальних зборів акціонерів, позивач просив визнати недійсним рішення загальних зборів ПрАТ «Українська національна розрахункова картка» від 20.07.2018.

За приписами ч. 4 ст. 47 Закону України «Про акціонерні товариства» позачергові загальні збори акціонерного товариства, які скликаються наглядовою радою, мають бути проведені протягом 45 днів з дати отримання товариством вимоги про їх скликання.

Відповідно до ч. 5 ст. 47 цього Закону в разі, якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства, наглядова рада при прийнятті рішення про скликання позачергових загальних зборів може встановити, що повідомлення про скликання позачергових загальних зборів здійснюватиметься не пізніше ніж за 15 днів до дати їх проведення в порядку, встановленому статтею 35 цього Закону. У такому разі наглядова рада затверджує порядок денний.

За змістом абз. 1 ч. 1. ст. 35 згаданого Закону повідомлення про проведення загальних зборів акціонерного товариства та проект порядку денного надсилається кожному акціонеру, зазначеному в переліку акціонерів, складеному в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України, на дату, визначену наглядовою радою, а в разі скликання позачергових загальних зборів на вимогу акціонерів у випадках, передбачених частиною шостою статті 47 цього Закону, - акціонерами, які цього вимагають. Встановлена дата не може передувати дню прийняття рішення про проведення загальних зборів і не може бути встановленою раніше, ніж за 60 днів до дати проведення загальних зборів.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, акціонерне товариство зобов'язане здійснити повідомлення акціонерів про збори шляхом направлення письмового повідомлення не пізніше ніж за 15 днів до дати їх проведення. При цьому, здійснення повідомлення пов'язується з датою направлення акціонеру повідомлення, а не отримання повідомлення акціонером. З огляду на вимоги законодавства, проведення зборів не залежить від факту отримання повідомлення акціонером.

Законодавством визначено обов'язок саме акціонерного товариства дотримуватись п'ятнадцятиденного строку для направлення повідомлення, а саме - здійснити повідомлення акціонерів про збори шляхом направлення письмового повідомлення не пізніше ніж за 15 днів до дати проведення зборів акціонерів (у випадку скликання загальних зборів відповідно до статті 47 Закону України «Про акціонерні товариства»).

Відповідно до інформації про відстеження поштових відправлень, наданої відповідачем, позивач отримав Повідомлення не 09.07.2018, як він стверджував, а 06.07.2018 , що зафіксоване також в зворотньому повідомленні про вручення поштового відправлення. При цьому, посилання позивача (апелянта) на дату реєстрації вхідної кореспонденції не має доказової сили, оскільки така реєстрація є внутрішньою односторонньою дією і не відповідає фактичним обставинам щодо отримання поштового відправлення.

Крім цього, за даними поштового відправлення Повідомлення про проведення загальних зборів відправлено відповідачем 04.07.2018 (за 16 календарних днів до дати проведення зборів), тобто з дотриманням вимог ч. 5 ст. 47 та ст. 35 Закону України «Про акціонерні товариства», що підтверджується зворотнім повідомленням поштового відправлення за поштовим номером 0407133797583, а також даними з офіційного сайту Укрпошти за відстеження поштового відправлення за номером 0407133797583. Відповідно доводи апелянта в цій частині як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу.

За змістом п. 2.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні ст. 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення ст.ст. 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за ст. 216 ЦК України.

Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

За таких обставин, підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути:

- невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства;

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів;

- позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Відповідно п. 2.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

При цьому, місцевим судом встановлено, що позивачем не наведено обставин, які є безумовними підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів.

Положеннями п. п. 2.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» визначено, що під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Відповідно до 2.14 загаданої постанови пленуму ВГСУ права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнано порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Оскільки матеріали справи встановлено, що відповідачем фактично здійснено Повідомлення про проведення позачергових загальних зборів 04.07.2017, тобто раніше ніж за 15 днів до дати їх проведення, відсутні підстави стверджувати про порушення порядку скликання та проведення загальних зборів, на які посилався позивач.

Крім цього, слід зазначити, що позивачем відповідне Повідомлення отримано 06.07.2018, отже з огляду на визначений ч. 5 ст. 47 Закону України «Про акціонерні товариства» строк, у нього було достатньо часу для підготовки до участі у загальних зборах, на порядок денний не було винесено питань, які виключають застосування ч. 5 ст. 47 Закону України «Про акціонерні товариства», позивач був присутнім і приймав участь у загальних зборах.

З огляду на вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів АТ «УКРКАРТ» від 20.07.2018 з викладених в позові підстав щодо порушення порядку скликання загальних зборів акціонерів, є безпідставними та не доведеними, відтак не підлягають задоволенню.

З приводу вимог про визнання недійсним статуту ПрАТ «Українська національна розрахункова картка», затвердженого загальними зборами акціонерами АТ «УКРКАРТ» від 20.07.2018 (протокол № 29/2018), позивач вказував, що нова редакція статуту містить положення, які суперечать чинному законодавству.

Зокрема, п.п. 2.2.56 статуту передбачено надання АТ «УКРКАРТ» адвокатських послуг, однак з огляду на ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» акціонерне товариство не має права надавати адвокатські послуги.

Положеннями під.п.7.4.2, 7.4.3 статуту встановлено, що резервний капітал товариства витрачається на виплату штрафів, неустойок, пені та фінансування інших непередбачених витрат та на погашення заборгованості у разі ліквідації. Натомість ч. 2 ст. 19 Закону України «Про акціонерні товариства» встановлено, що резервний капітал витрачається на покриття збитків товариства та виплату дивідендів за привілейованими акціями. Таким чином, положення статуту про витрачання коштів резервного капіталу на інші цілі ніж передбачено законом суперечать таким вимогам.

До виключної компетенції загальних зборів (під.п. 9.8.19 статуту) належить затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законодавством та цим статутом, в той час, як на підставі п. 15 ч. 2 ст. 33 Закону України «Про акціонерні товариства» розмір річних дивідендів загальні збори можуть затверджувати лише з урахуванням передбачених законом вимог.

Положення п. 9.19 Статуту суперечать ч. 3 ст. 36 Закону України «Про акціонерні товариства», оскільки у відповідному п. 9.19 статуту не передбачено, що зміни до документів, наданих акціонерам для ознайомлення, що пов'язані із змінами до питань порядку денного чи у зв'язку із виправленням помилок, можуть вноситися не пізніше, ніж за чотири дні до дати проведення загальних зборів стосовно кандидатів до складу органів товариства.

Приписами підп. 15.1.8 статуту встановлено, що товариство зобов'язане зберігати: протоколи засідань наглядової ради, накази і розпорядження голови правління. Згідно п. 11.10 статуту АТ «УКРКАРТ» на засіданні правління ведеться протокол. В той же час, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про акціонерні товариства» акціонерне товариство зобов'язане зберігати, зокрема, протоколи засідань наглядової ради та колегіального виконавчого органу, накази і розпорядження голови колегіального та одноосібного виконавчого органу. Таким чином, підп. 15.1.8 статуту АТ «УКРКАРТ» не відповідає п. 8 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про акціонерні товариства», адже не містить положень про зберігання товариством протоколів колегіального виконавчого органу (правління).

За твердженнями позивача, підставою для прийняття рішення про визнання недійсними установчих документів може бути відсутність в установчих документах тих відомостей, які згідно з законом повинні обов'язково в них міститися, зокрема, визначені ст. ст. 88, 120, 134, 143, 151, 154 ЦК України, ст. ст. 57, 82 ГК України, ст. ст. 4, 51, 65, 67, 76 Закону України «Про господарські товариства», ст. 13 Закону України «Про акціонерні товариства».

За приписами ст. 13 Закону України «Про акціонерні товариства» установчим документом акціонерного товариства є його статут. Статут акціонерного товариства повинен містити відомості про: 1) повне та скорочене найменування товариства українською мовою; 2) тип товариства; 3) розмір статутного капіталу; 4) розмір резервного капіталу у разі його формування; 5) номінальну вартість і загальну кількість акцій, кількість кожного типу розміщених товариством акцій, у тому числі кількість кожного класу привілейованих акцій у разі розміщення привілейованих акцій; 6) розмір дивідендів за привілейованими акціями кожного класу в разі їх розміщення товариством; 7) умови та порядок конвертації привілейованих акцій певного класу у прості акції товариства чи у привілейовані акції іншого класу у разі розміщення привілейованих акцій; 8) права акціонерів - власників привілейованих акцій кожного класу у разі розміщення привілейованих акцій; 9) наявність переважного права акціонерів приватного товариства на придбання акцій цього товариства, які пропонуються їх власником до продажу третій особі, та порядок його реалізації або відсутність такого права; 10) порядок повідомлення акціонерів про виплату дивідендів; 11) порядок скликання та проведення загальних зборів; 12) компетенцію загальних зборів; 13) спосіб повідомлення акціонерів про проведення загальних зборів та про зміни у порядку денному загальних зборів; 14) склад органів товариства та їх компетенцію, порядок утворення, обрання і відкликання їх членів та прийняття ними рішень, а також порядок зміни складу органів товариства та їх компетенції; 15) порядок внесення змін до статуту; 16) порядок припинення товариства. Статутом акціонерного товариства не може бути передбачено надання засновникам товариства додаткових прав чи повноважень. Статут акціонерного товариства може містити й інші положення, що не суперечать законодавству.

Так, щодо умов п.2.2.56 статуту, які передбачають надання консультаційних, інжинірингових, інженерних, юридичних (у тому числі адвокатських), бухгалтерських, аудиторських, актуарних та інших подібних послуг консультаційного характеру, а також послуг з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем, відповідач зазначив, що АТ «УКРКАРТ» дійсно фактично не здійснює адвокатську діяльність і не надає від свого імені адвокатських послуг. Види діяльності, якими займається відповідач і за рахунок чого отримує прибуток зареєстровані та відображені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у вигляді КВЕД. При цьому, відповідна умова статуту не має жодних негативних наслідків і не порушує права позивача, які акціонера відповідача. Доказів на спростування цього суду не надано.

З приводу п.п. 7.4.2, 7.4.3 статуту, зміст яких на думку позивача, суперечить приписам чинного законодавства, слід зазначити, що вимоги ч.2 ст.19 Закону України «Про акціонерні товариства» щодо витрат резервного капіталу на виплати дивідендів за привілейованими акціями застосовується лише до товариств, у яких є ці привілейовані акції. Положеннями ч. 3. ст.19 Закону України «Про акціонерні товариства» прямо зазначено, що акціонерне товариство, яке здійснює розміщення тільки простих акцій, має право формувати резервний капітал у передбаченому ч.1 цієї статті порядку.

Оскільки АТ «УКРКАРТ» розміщує виключно прості акції, а не привілейовані акції, про що зазначено, зокрема, в п. 4.1 статуту АТ «УКРКАРТ», відповідно статутний капітал (фонд) товариства становить 124 000 000 гривень, який поділено на 12 400 000 простих іменних акцій номінальною вартістю 10 гривень кожна, а згідно п. 5.2 усі акції товариства є іменними та існують виключно у бездокументарній формі, відповідно жодних виплат дивідендів за привілейованими акціями проводитись взагалі не може, оскільки таких акцій у АТ «УКРКАРТ» немає. В даному випадку закон надає право акціонерним товариствам, які здійснюють розміщення тільки простих акцій, формувати резервний капітал у передбаченому ч. 1 ст. 19 Закону України «Про акціонерні товариства» порядку, де вказано, що резервний капітал формується у розмірі не менше ніж 15 відсотків статутного капіталу товариства шляхом щорічних відрахувань від чистого прибутку товариства або за рахунок нерозподіленого прибутку. До досягнення встановленого статутом розміру резервного капіталу розмір щорічних відрахувань не може бути меншим ніж 5 відсотків суми чистого прибутку товариства за рік.

З приводу заперечень позивача проти п. 9.8.19 статуту, згідно якого до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням передбачених законодавством вимог та положень статуту, слід зазначити, що відповідні вимоги визначено п.15 ч.2 ст. 33 Закону України «Про акціонерні товариства» й до виключної компетенції загальних зборів належить затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням передбачених чинним законом вимог.

Заперечення позивача проти п.9.19 Статуту, який, на його думку, суперечить ч. 3 ст. 36 Закону України «Про акціонерні товариства», варто зазначити, що після надіслання акціонерам повідомлення про проведення загальних зборів товариство не має права вносити зміни до документів, наданих акціонерам або з якими вони мали можливість ознайомитися, крім змін до зазначених документів в зв'язку із змінами в порядку денному чи в зв'язку з виправленням помилок. У такому разі зміни вносяться не пізніше ніж за 10 днів до дати проведення загальних зборів. Разом з цим, п. 9.23 статуту визначено, що наглядова рада, а в разі скликання позачергових загальних зборів на вимогу акціонерів у випадках, передбачених цим статутом, - акціонери, які цього вимагають, приймають рішення про включення пропозицій (нових питань порядку денного та/або нових проектів рішень до питань порядку денного) до проекту порядку денного та затверджують порядок денний не пізніше ніж за 15 днів до дати проведення загальних зборів, а щодо кандидатів до складу органів товариства - не пізніше ніж за чотири дні до дати проведення загальних зборів. Таким чином приписи ч. 3 ст. 36 Закону України «Про акціонерні товариства» відображено у відповідних, зокрема, п.п. 9.19, 9.23 статуту.

Обов'язок товариства зберігати протоколи засідань наглядової ради, накази і розпорядження голови правління встановлено п. 15.1.8 Статуту та інші документи, передбачені законодавством, цим статутом, внутрішніми положеннями товариства, рішеннями загальних зборів, наглядової ради, правління (п.15.1.17 статуту). Таким чином, визначений п. 8 ч.1 ст. 77 Закону України «Про акціонерні товариства» обов'язок товариства зберігати всі документи, а отже і протоколи правління, передбачено й п. 15.1.17 статуту. Крім цього, положення про зберігання товариством протоколів правління також встановлено п. 6.8 Положення про правління Приватного акціонерного товариства «УКРКАРТ», затвердженого загальними зборами акціонерів товариства 20.07.2018 (протокол №29/2018).

За змістом п. п. 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» під час вирішення корпоративних спорів про визнання недійсними установчих документів господарські суди повинні виходити з того, що затвердження установчого документа є необхідною дією у процесі створення юридичної особи. Тому під час визначення підстав для визнання установчих документів недійсними господарським судам слід керуватися п. 2 ч.1 ст. 110 ЦК України.

Відповідна норма п. 2 ч. 1 ст. 110 ЦК України визначає характер порушень, які є достатніми підставами для недійсності установчих документів, а саме порушень, які є аналогічними підставам ліквідації юридичної особи в судовому порядку через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади.

З урахуванням положень цієї норми закону підставами для прийняття рішення про визнання недійсними установчих документів є порушення закону, які не може бути усунуто. Такою підставою, як вище згадувалось, може бути відсутність в установчих документах тих відомостей, які за законом повинні обов'язково в них міститися, зокрема, визначені ст.ст. 88, 120, 134, 143, 151, 154 ЦК України, ст.ст. 57, 82 ГК України, ст.ст. 4, 51, 65, 67, 76 Закону України «Про господарські товариства», ст. 13 Закону України «Про акціонерні товариства».

Відповідно до п. 5.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» під час розгляду справ про визнання недійсними установчих документів господарським судам слід виходити з того, що статут є локальним нормативним актом, а не правочином, тому до нього не можуть застосовуватися положення ст.ст. 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину.

За змістом п. 5.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» в судовому рішенні про визнання недійсними окремих положень установчих документів має бути зазначено, яким саме приписам закону суперечать ці положення та які права позивача ними порушуються або оспорюються.

За текстом позовної заяви, позивачем наведено лише недоліки окремих положень статуту, які, в свою чергу, не обґрунтовують наявності підстав для визнання статуту недійсним в повному обсязі, як заявлено в позові. Наведені позивачем недоліки статуту не формують підстав визнання його недійсним, оскільки позивачем не доведено, що відповідні недоліки є істотними і не можуть бути усунутими, як і не зазначено яким чином вони порушують його права, не надано позивачем й пояснень щодо цих положень статуту в попередній редакції.

Отже, позивачем не доведено наявності підстав для визнання недійсним статуту відповідача в новій редакції, який затверджено спірним рішенням загальних зборів, а наведені позивачем обставини в обґрунтування відповідної позовної вимоги спростовано відповідачем.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним статуту ПрАТ «Українська національна розрахункова картка», затвердженого загальними зборами акціонерами АТ «УКРКАРТ» від 20.07.2018 (протокол № 29/2018), є безпідставними та необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Доводи апелянта (позивача) з приводу неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування судом першої інстанції вимог матеріального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 24.10.2018 у справі № 911/1798/18 - без змін.

Матеріали справи № 911/1798/18 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.03.2019

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук