ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

^{_____________________________________________________________________________________________}

^{П О С Т А Н О В А}

^{ІМЕНЕМ УКРАЇНИ}

19 березня 2019 року

Справа № 923/593/18

м.Одеса, проспект Шевченка,29

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.А. Мишкіної,

суддів Л.О. Будішевської, С.В. Таран

секретар судового засідання Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від ПАТ «НАК «Нафтогаз України» - ОСОБА_1 – за довіреністю;

від ТОВ «Херсонрегіонгаз» - ОСОБА_2 – директор; ОСОБА_3 – за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

на рішення господарського суду Херсонської області від 05 грудня 2018 року

у справі №923/593/18

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонрегіонгаз»

про стягнення 24 596 885,10грн.

суддя суду першої інстанції: ОСОБА_4

час і місце ухвалення рішення: 05.12.2018р. о 12.31год, м.Херсон, господарський суд Херсонської області, зала №321,

повне рішення складене 14.12.2018р.

Учасники процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

У судовому засіданні 26.02.2019р. оголошувалась перерва згідно ст.216 ГПК України.

В судовому засіданні 19.03.2019р. згідно ст.ст.233, 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

02.07.2018р. Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі – позивач, ПАТ «НАК «Нафтогаз України») звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонрегіонгаз» (надалі – відповідач, ТОВ «Херсонрегіонгаз»), в якому просило стягнути з відповідача на свою користь борг у розмірі 24596885,10 грн., який складається з 12884928,52 грн. – пені, 3027291,49 грн. – 3 % річних, 8684665,09 грн. – інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28.10.2016р. між ним (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір №16-486-Н купівлі - продажу природного газу (надалі – Договір від 28.10.2016р.); на виконання умов Договору від 28.10.2016р. позивач передав відповідачу у власність природний газ на загальну суму 1364435366,79грн. У Договорі від 28.10.2016р. (п.6.1) сторони погодили строк розрахунків до отриманий газ (до 25 числа включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу, та що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №2 не змінює строків та умов розрахунків за цим Договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5-денний строк.

Відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не виконав зобов’язання у визначений Договором строк, чим порушив умови п.6.1 Договору. З урахуванням суми та строку прострочення основного боргу відповідачем, позивачем були нараховані відповідачу кошти у вищезазначених сумах, які підлягають стягненню у судовому порядку (розрахунок неустойки, трьох процентів річних та інфляційних втрат наданий позивачем в додатки до позовної заяви).

З посиланням на норми ст.ст. 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264, 265 ГК України, ст.ст. 258, 509 525, 526, 530, 549, 611, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що розрахунки між сторонами за договором №16-486-Н від 28.10.2016р. здійснювались двома способами: шляхом укладення спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України (СПР) та шляхом перерахування коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання, згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідними постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця. Між сторонами здійснювались розрахунки, крім СПР, виключно з використанням поточних рахунків із спеціальним режимом використанням, а тому кошти, які знаходились на цих рахунках, не є власністю відповідача та останній позбавлений будь-якої можливості впливати на алгоритм розподілу коштів з рахунку зі спеціальним режимом використання.

08.11.2018р. відповідач подав місцевому господарському суду пояснення до уточненого контррозрахунку, в яких, зокрема, з посиланням на норми ч.2 ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, просив зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій на 90% оскільки ним повністю виконані свої зобов’язання за договором з оплати придбаного природного газу.

28.11.2018р. позивач подав суду першої інстанції додаткові пояснення.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 05.12.2018р. (суддя Т.А.Остапенко) відмовлено у задоволенні позову.

Рішення обґрунтоване посиланням на норми ст.ст.11, 655(ч.1), 692, 526, 610, 599, 625, 549(ч.1) ЦК України, ст.173, ч.1 ст.193ГК України та вмотивоване наступним. Відповідач повністю розрахувався за придбаний природний газ, що підтверджується сальдо по підприємству ТОВ «Херсонрегіонгаз» за період з 01.10.2016р. по 31.01.2018р. та операціями по підприємству ТОВ «Херсонрегіонгаз» за вищезазначений період. Розрахунки між сторонами договору від 28.10.2016 №16-486-Н здійснювались двома способами: укладенням спільних протокольних рішень та коштами, які перераховувались відповідачем на користь позивача виключно з рахунку з спеціальним режимом використання у відповідності до п.6.2 договору №16-486-Н. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №2516 від 30.09.2015р. затверджено "Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки"; державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за нормативами. Позивачем не обґрунтовано та не підтверджено належними доказами факту прострочення відповідачем оплати за газ з поточного рахунка зі спеціальним режимом використання покупця (відповідача) на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця (позивача) кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими постановою НКРЕКП №2516 від 30.09.2015 за поставлений природний газ з жовтня 2016 року по березень 2017 року. Крім того, сторони, зокрема ПАТ НАК “Нафтогаз України” та ТОВ "Херсонрегіонгаз", підписавши відповідні протокольні рішення, узгодили порядок проведення розрахунків з газопостачальною організацією, змінивши строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 28.10.2016 №16-486-Н. Підписання сторонами спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, а також фактичне виконання розрахунків в порядку, зазначеному в цих протокольних рішеннях відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, свідчить про погодження сторонами зміни порядку і строків проведення оплати за природний газ за договором №16-486-Н. Отже, сторонами за їх взаємною згодою і домовленістю було змінено порядок проведення остаточного розрахунку, та їх відносини були підпорядковані вимогам спільних протокольних рішень і спеціальних нормативно-правових актів, зокрема постанові Кабінету Міністрів України від 11.01.2015 №20. Оскільки оплата за природний газ проводилася в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України №792 від 30.09.2015р., постановою НКРЕКП №2516 від 30.09.2015р., з дотриманням умов п.6.2. договору, а остаточний розрахунок проводився на підставі спільних протокольних рішень, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р., відсутнє прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання за договором від 28.10.2016р. №16-486-Н, а отже і немає підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням договірних умов.

В зв’язку із відмовою в задоволенні позовних вимог, в тому числі і в частині стягнення з відповідача пені, його заява про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій на 90% судом по суті не вирішувалась.

15.01.2019р. до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Херсонської області надійшла апеляційна скарга ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (надіслана скаржником поштою 31.12.2018р.), в якій скаржник просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з огляду наступного:

- в оскаржуваному рішенні не враховано жодного аргументу, доводу чи доказу позивача, не зазначено мотивів такого неврахування, чим порушено вимоги ст. 7, 86, 238 ГПК України, що призвело до прийняття неправильного рішення;

- підписуючи уповноваженими особами договір купівлі-продажу природного газу та відповідно в подальшому скріплюючи його печатками підприємства, відповідач чітко розумів всю юридичну відповідальністю за невиконання або неналежне виконання умов договору (в даному випадку п. 7.2 Договору щодо нарахування пені);

- як вбачається з пункту 6.1 договору, сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови КМУ №20 від 11.01.05р. не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження СПР не підпише його у зазначений строк оплати;

- спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ сплачено 776 880 955,70 грн. На виконання спільних протокольних рішень здійснювалось погашення заборгованості за поставлений природний газ відповідно до Договору №16-486-Н, що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи. Решта боргу в сумі 587 464 411,09 грн. була оплачена відповідачем власними коштами за боргом, сплата якого не була врегульована спільними протокольними рішеннями. У суді першої інстанції позивач надавав таблицю, в якій наведено, коли саме були підписані акти звіряння розрахунків, на підставі яких здійснюється розрахунок у відповідності до абз.3 п.6.1 Договору №16-486-Н і зазначається перший день прострочення 90-денного терміну сплати. Отже, позиція суду стосовно того, що у відповідача відсутні зобов’язання щодо нарахованих сум санкцій, інфляційних нарахувань та 3% річних у зв’язку з відсутністю у нього вини, не відповідають обставинам даної справи;

- судом першої інстанції по суті не було обгрунтовано взагалі на підставі чого вимоги позивача не підлягають задоволенню, а саме є лише «сухі» посилання на положення Постанови Кабміну України №20, положення спірного договору, посилання на Спільні протокольні рішення, які були підписані, як зі сторони позивача так і відповідача;

- укладаючи Договір, та будучи обізнаними з вищевказаними нормами чинного законодавства, Сторони у п.6.2. Договору чітко передбачили «...за наявності заборгованості за попередні періоди Покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Продавця ...». Отже, сторони прямо передбачили в Договорі обов'язок відповідача, за відсутності або несвоєчасності надходження грошей через рахунок зі спеціальним режимом використання відповідача, сплачувати власними коштами, в строки, передбачені п.6.1. Договору. Пункт 6.2 Договору прямо встановлює, що відповідач не обмежується в здійсненні розрахунків з позивачем лише рахунками з спеціальним режимом використання, а тому він мав передбачену Договором можливість сплатити заборгованість своїми коштами, тим самим — міг впливати на стан розрахунку;

- правова позиція позивача повністю узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.02.2018р. по справі № 910/16072/16

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «НАК «Нафтогаз України»; ухвалою суду від 08.02.2019р. призначено справу до розгляду.

01.02.2019р. до суду поштою надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. У відзиві, зокрема, зазначено:

- усі розрахунки, які проводилися відповідно за Договором від 28.10.2016р. для подальшої реалізації населення проводилися двома законодавчо передбаченими способами, а саме: з розподільчого розрахункового рахунку зі спеціальним режимом використання, у відповідності до п. 6.2 Договору, та за рахунок субвенцій з державного бюджету виділених на фінансування відшкодувань по пільгам та субсидіям, іншого порядку проведення розрахунків не існує

- підписавши Договір (в тому числі п.6.2, який передбачає рахунок з спеціальним режимом використання) НАК «Нафтогаз України» тим самим надав згоду на розподіл коштів при розрахунках за поставлений газ згідно Алгоритму. Тобто позивач погодився з порядком списання коштів уповноваженим банком, а відтак і з періодами, коли ці кошти будуть перераховані йому. Тому всі прострочення, які відображені позивачем у розрахунку необхідно оцінювати не як прострочення, а як оплата в порядку Алгоритму;

- з Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20, вбачається, що відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється з Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб'єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок, в даному випадку - ПАТ «Нафтогаз України»;

- грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови;

- підписання спільних протокольних рішень є елементом процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету. Держава, шляхом запровадження спеціальних нормативних актів, виконання яких поклала на свої інститути влади, запровадила новий механізм взаєморозрахунків між сторонами даного спору, чим внесла в господарські правовідносини відповідача та позивача елементи адміністративного та бюджетного права. Зазначену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 18.04.2018р. у справі №906/790/16, від 18.04.2018р. у справі №910/15309/16, від 26.04.2018р. у справі №909/226/16;

- позицію Верховного Суду у справі №910/16072/16 не можна застосовувати у справі №923/593/18, оскільки справа № 910/16072/16 стосується правовідносин, що склалися за договором на розподіл природного газу, відповідно до умов якого газорозподільне підприємство зобов'язується надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами. Тобто в даному конкретному випадку не можна проводити аналогію справ, оскільки суб'єктний склад у справі № 910/16072/16 оператор ГРМ, предмет оскарження заборгованість за договором на розподіл природного газу. В той час, справа № 923/593/18 суб'єктний склад — постачальник природного газу, предмет оскарження заборгованість за договором купівлі-продажу природного газу;

- при вирішенні справи необхідно врахувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2019р. у справі № 908/885/18, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 у справі № 924/297/18 та постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду от 10.10.2018 916/3057/17.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представники відповідача заперечували проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Судом першої інстанції встановлені, не оспорені учасниками справи, а також підтверджені при апеляційному розгляді справи такі обставини.

28.10.2016 р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Херсонрегіонгаз» (покупець) укладено договір на купівлю-продаж природного газу №16-486-Н (Надалі – Договір №16-486-Н) (т.1, а.с.13-18), відповідно до умов п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2016-2017 роках природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Відповідно до п.1.2 Договору №16-486-Н природний газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.

У пункті 2.1 Договору №16-486-Н сторони визначили, що продавець передає покупцеві з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. (включно) природний газ обсягом до 216000,00тис.куб. метрів, у тому числі за місяцями: жовтень – 30000,000, листопад - 33000,000, грудень -35000,000, січень - 54000,000, лютий - 35000,000, березень - 29000,000.

Згідно із п.3.2 Договору №16-486-Н приймання-передача природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п.5.1 Договору №16-486-Н ціна за 1000 куб.м природного газу без урахування податку на додану вартість, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, торгової націнки постачальника газу зі спеціальними обов’язками (включно) становить 4935,10 грн. за 1000 куб.м природного газу, крім того, податок на додану вартість у розмірі 20 відсотків.

Згідно із п.6.1 Договору №16-486-Н оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу. Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою КМ України від 11.01.2005 р. №20 і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк. Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови КМ України від 11.01.2005 р. №20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів які перевищують цей 5 денний термін.

Відповідно до п.6.2 Договору №16-486-Н оплата за природний газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП.

За наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця (пункт 6.3 Договору №16-486-Н).

Відповідно до п.7.2 Договору №16-486-Н у разі невиконання покупцем п. 6.1 цього договору він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день його прострочення.

Згідно із п.11.1 Договору №16-486-Н він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює свою дію на відносини що фактично склались між сторонами з 01.10.2016 р. і діє в частині продажу природного газу до 31 березня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковими угодами №1 від 21.11.2016р., №2 від 20.01.2017р., №3 від 27.02.2017р. та №4 від 28.04.2017 р. сторонами вносилися зміни до вищенаведеного договору щодо обсягів переданого природного газу, остаточний обсяг газу, який був переданий на виконання умов Договору №16-486-Н - 230381,243тис.куб.м. (т.1 а.с.19-22).

У період з жовтня 2016 року по березень 2017 року ПАТ «НАК «Нафтогаз України» передало відповідачу природний газ обсягом 230381,243тис.куб.м. на загальну суму 1364345366,79 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів прийому-передачі природного газу (т.1, а.с. 23-28).

На підставі постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р., у 2016-2017 роках Головним Управлінням Державної казначейської служби України в Херсонській області (Сторона 1), Департаментом фінансів Херсонської обласної державної адміністрації (Сторона 2), ТОВом «Херсонрегіонгаз» (Сторона 3) та ПАТ НАК «Нафтогаз України» (Сторона остання) складено та підписано спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, відповідно до яких Державна казначейська служба України перераховує кошти Головному Управлінню Державної казначейської служби України в Херсонській області, ГУДКС України в Херсонській області Департаменту фінансів Херсонської обласної державної адміністрації, Департамент – ТОВу «Херсонрегіонгаз», а ТОВ «Херсонрегіонгаз» перераховує НАК «Нафтогаз України» кошти у зазначених у протоколах сумах за природний газ за 2016-2017р.р. згідно з договором від 28.10.2016р. №16-486-Н із записом у графі «призначення платежу» «Постанова Уряду від 11.01.2005 №20, дата та номер спільного протокольного рішення, за природний газ за 2016-2017р.р., договір від 28.10.2016 №16-486-Н»: №2816 від 17.11.2016 р. на суму 4836020,42 грн.; №3442 від 20.12.2016 р. на суму 32321541,88 грн.; №3439 від 20.12.2016 р. на суму 1883982,57 грн.; №3440 від 20.12.2016 р. на суму 32321548 грн.; №3444 від 20.12.2016 р. на суму 34281146,07 грн.; №3443 від 20.12.2016 р. на суму 33272877 грн.; №3441 від 20.12.2016 р. на суму 33272877 грн.; №363 від 19.01.2017 р. на суму 45635484 грн.; №361 від 19.01.2017 р. на суму 49811130 грн.; №364 від 19.01.2017 р. на суму 47917257 грн.; №365 від 19.01.2017 р. на суму 43079896 грн.; №362 від 19.01.2017 р. на суму 41733647,88 грн.; №1198 від 17.02.2017 р. на суму 35463375 грн.; №1196 від 17.02.2017 р. на суму 46862318 грн.; №1197 від 17.02.2017 р. на суму 44329221,96 грн.; №1684 від 16.03.2017 р. на суму 31462942,43 грн.; №1683 від 16.03.2017 р. на суму 20975295 грн.; №2182 від 14.04.2017 р. на суму 48578113,33 грн.; №2602 від 17.05.2017 р. на суму 13830643,45 грн.; №2912 від 15.06.2017 р. на суму 1768861,34 грн.; №3045 від 17.07.2017 р. на суму 281485,01 грн.; №3267 від 17.08.2017 р. на суму 65391,18 грн.; №3461 від 14.09.2017 р. на суму 31231446 грн.; №3463 від 14.09.2017 р. на суму 32851578 грн.; №3462 від 14.09.2017 р. на суму 33515248,78 грн.; №3464 від 14.09.2017 р. на суму 32532758 грн.; №3670 від 18.10.2017 р. на суму 2764870,40 грн. (т.4 а.с. 27-110).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Херсонрегіонгаз» повністю розрахувалось за придбаний природний газ, що підтверджується сальдо по підприємству ТОВ «Херсонрегіонгаз» за період з 01.10.2016р. по 31.01.2018р. (т.1, а.с.35) та операціями по підприємству ТОВ «Херсонрегіонгаз» за період з 01.10.2016р. по 31.01.2018р. (т.1, а.с.36-42).

Звертаючись до суду з позовом ПАТ «НАК «Нафтогаз» України зазначило, що у зв’язку із несвоєчасним розрахунком відповідачем за отриманий природний газ позивачем були нараховані останньому пеня, 3% річних та інфляційні втрати у зазначених у позовній заяві сумах, які підлягають стягненню з відповідача у судовому порядку.

Суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність прострочення відповідачем сплати коштів за отриманий природний газ, та, як наслідок, відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «НАК «Нафтогаз України».

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції за наслідками розгляду справи з огляду наступного.

Згідно із п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статей 610, 612 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем подано суду акти звіряння взаємних розрахунків по нарахованих пільгах та субсидіях за період жовтень 2016р. - березень 2017р. (т.1 а.с.45-260, т.2 а.с. 1-251, т.3 а.с. 1-204).

З матеріалів справи вбачається, що 76880955,70грн. були сплачені відповідно до спільних протокольних рішень (дати та номера яких наведені вище у постанові суду) платіжними дорученнями від 20.12.2016 р.№7-11, від 21.11.2016 р. №2, від 21.12.2016 р. №2, від 20.01.2017 р. №3-7, від 20.02.2017 р. №3-5, від 17.03.2017 р. №3-4, від 19.07.2017 р. №3, від 18.05.2017 р. №3, від 16.06.2017 р. №3, від 18.07.2017 р. №3, від 21.08.2017 р. №1, від 15.09.2017 р. №4, від 20.10.2017 р. №3, від 01.12.2017 р. №3,5,6 (т.3, а.с.232-258).

Інша частина коштів за Договором №16-486-Н- 587464411,09грн. сплачені відповідачем з рахунку зі спеціальним режимом використання коштів, що надходили як оплата за газ за категорією споживання населення згідно Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. №2516, що підтверджується звітами про зарахування платежів від споживачів за природний газ та розподіл коштів згідно з алгоритмом станом на 01.01.2017 р. та 01.01.2018 р. (т.4, а.с. 206-209).

Таким чином, розрахунки між сторонами Договору №16-486-Н здійснювались двома способами: за укладеними спільними протокольними рішеннями та коштами, які перераховувались ТОВом «Херсонрегіонгаз» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» виключно з рахунку з спеціальним режимом використання у відповідності до п. 6.2 договору №16-486-Н.

Порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, що надходять за використаний природний газ від побутових споживачів та релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності), виробників теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для релігійних організацій та надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а також механізм розрахунку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки (далі - газопостачальні підприємства), нормативів перерахування коштів на поточні рахунки операторів газотранспортної та газорозподільних систем, газопостачальних підприємств та на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам встановлений Алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки (надалі -Алгоритм), затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №2516 від 30.09.2015р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами).

Відповідно до пунктів 4, 6 Алгоритму газопостачальні підприємства та їх структурні підрозділи обумовлюють у відповідному договорі банківського рахунку право банку на договірне списання (перерахування) без платіжних доручень з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять за спожитий природний газ від категорій "населення" та "ТКЕ - населення", згідно з положеннями цього Алгоритму. Споживачі, які відносяться до категорій "населення" та "ТКЕ - населення" оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкриті в установах уповноваженого банку газопостачальними підприємствами та їх структурними підрозділами.

Отже державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.

У пункті 1.2 Договору №16-486-Н сторони визначили, що газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.

ТОВ «Херсонрегіонгаз» відкрито в АТ «Укрексімбанк» рахунок №26030036910609 зі спеціальним режимом використання коштів, що надходять як оплата за газ за категорією споживання населення.

Кошти з рахунку ТОВ «Херсонрегіонгаз» зі спеціальним режимом використання коштів перераховувались відповідачу відповідно до Алгоритму, отже місцевий господарський суд правомірно зазначив в оскаржуваному рішенні про те, що позивачем не обґрунтовано та не підтверджено належними доказами факту прострочення відповідачем оплати за газ з поточного рахунка зі спеціальним режимом використання ТОВ «Херсонрегіонгаз» на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ПАТ «НАК «Нафтогаз України» кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими постановою НКРЕКП №2516 від 30.09.2015р.

З матеріалів справи вбачається, що Головним Управлінням Державної казначейської служби України в Херсонській області (Сторона 1), Департаментом фінансів Херсонської обласної державної адміністрації (Сторона 2), ТОВом «Херсонрегіонгаз» (Сторона 3) та ПАТ НАК «Нафтогаз України» (Сторона остання) було підписано низку спільних протокольних рішень, перелік яких наведений вище у тексті постанови суду.

Відповідно до розділу 1 спільних протокольних рішень їх предметом є організація проведення Сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій».

Згідно пункту 2.5 розділу 2 протокольних рішень визначено порядок проведення взаєморозрахунків, а саме: Сторона 3 (ТОВ «Херсонрегіонгаз») перераховує Стороні останній (Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України») кошти за природний газ за 2016, 2017 роки згідно з договором від 28.10.2016р. ТОВ «Херсонрегіонгаз» із записом у графі «призначення платежу» «Постанова Уряду від 11.01.2005 №20», за природний газ за 2016 чи 2017 рік, відповідно, договір від 28.10.2016 №16-486-Н.

У розділі 3 протокольних рішень зазначено, що з метою реалізації цього Спільного протокольного рішення Сторони зобов'язуються: забезпечити подання до органів Державної казначейської служби України належним чином оформлених спільних протокольних рішень та платіжних доручень згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03 серпня 2015 року №493/688; перерахувати кошти наступній Стороні, а Сторона остання - до загального фонду Державного бюджету України не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок; оперативно обмінюватись наявною інформацією, виходячи з принципів задоволення взаємних інтересів у процесі реалізації цього Спільного протокольного рішення; забезпечити проведення розрахунків відповідно до цього Спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на розрахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою цим Спільним протокольним рішенням.

Сторони, що підписали Спільні протокольні рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду від 11.01.2005р. №20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов`язань за Спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України (п.4 Спільних протокольних рішень).

Таким чином, сторони, зокрема ПАТ НАК «Нафтогаз України» та ТОВ "Херсонрегіонгаз", підписавши ці протокольні рішення затвердили, що заборгованість підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі спільних протокольних рішень. Тим самим сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, переданий відповідно до договору №16-486-Н.

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція в частині підписання сторонами спільних протокольних рішень зазначена Верховним судом у постанові від 10.10.2018р. у справі №916/3057/17.

За вищезазначених обставин місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що підстави для стягнення з ТОВ «Херсонрегіонгаз» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» пені, 3% річних та інфляційних втрат у даній справі відсутні, відхиливши аргументи позивача щодо допущення прострочення виконання зобов’язань по оплаті.

Доводи апеляційної скарги ПАТ «НАК» «Нафтогаз України» колегія суддів відхиляє з огляду наступного.

У своїй апеляційній скарзі позивач зазначає, що у пункті 6.1 Договору №16-486-Н сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови КМУ №20 від 11.01.05р. не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, з приводу чого колегія суддів зазначає наступне.

Зміст основної засади цивільного законодавства «свобода договору» розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору (статті 3, 6, 627 ЦК України): сторони у договорі мають право врегулювати і відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступу від передбачених ними положень або якщо обов'язковість для сторін положень актів законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

Відповідно до ст.7 ГК України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Згідно із ч.ч.1-3 ст.12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Укртрансгаз». Наведене регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» (далі - Порядок).

За цим Порядком відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється з Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб'єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок, в даному випадку - ПАТ «НАК «Нафтогаз України».

Отже грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови та сторони договору в цьому випадку позбавлені можливості врегулювати в договорі питання щодо строків та порядку виконання зобов'язання, виконання якого залежить від компенсацій з державного бюджету, оскільки обов’язковість такого порядку передбачена у відповідних нормативно-правових актах.

Абзацом 8 пункту 6.1 Договору №16-486-Н сторони фактично встановили строк та порядок виконання зобов'язання, який в цій частині не відповідає Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій (постанова КМУ від 11.01.2005р. №20) та не може регулювати правовідносини сторін договору щодо строків та умов розрахунку.

Підписання спільних протокольних рішень уповноваженими державними органами, а саме: Головним управлінням державної казначейської служби України у Херсонській області (органу відповідальному за операції по рахунку); Департаментом фінансів Херсонської обласної державної адміністрації (органу, який є розпорядником державних коштів) є підтвердженням наявності підстав для такого порядку розрахунків.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стосовно доводів скаржника про те, що частина коштів на виконання умов договору була оплачена відповідачем з рахунків із спеціальним режимом використання (не врегульованими спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків), судова колегія зазначає, що позивачем не доведено здійснення відповідачем погашення заборгованості з рахунків із спеціальним режимом використання з порушенням строків сплати вартості природного газу, визначених умовами Договору №16-486-Н, зокрема, не наведено періодів прострочення сплати таких сум.

Посилання скаржника на те, що відповідач міг впливати на стан розрахунку та сплатити заборгованість своїми коштами колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до п.6.2 Договору №16-486-Н оплата за природний газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП, додатковими угодами до Договору №16-486-Н зміни до цього пункту не вносились.

Правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018р. у справі №910/16072/16 не підлягає застосуванню у даній справі (на чому наполягає позивач у апеляційній скарзі), оскільки вона стосується правовідносин, які склалися за договором на розподіл природного газу, а у справі №923/593/18 йдеться про зобов’язання, що виникли з договору купівлі-продажу природного газу, тобто правовідносини не є подібними.

Решта аргументів скаржника не спростовує обґрунтованість висновку місцевого господарського суду стосовно недоведеності обставин прострочення виконання грошового зобов’язання по оплаті вартості придбаного природного газу виходячи із умов договору від 28.10.2016р. та обставини зміни строків та порядку проведення розрахунку у зв’язку із підписанням спільних протокольних рішень.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що оскаржуване рішення від 05.12.2018р. ухвалено судом першої інстанції відповідно до норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування чи зміни відсутні.

За таких обставин рішення господарського суду Херсонської області від 05.12.2018р. залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги), покладаються на скаржника, оскільки вимоги апеляційної скарги відхилені у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України,

колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 05.12.2018р. у справі №923/593/18 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ПАТ «НАК «Нафтогаз України».

Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.ст.286,287 ГПК України.

Повна постанова складена 25 березня 2019 року.

Головуючий суддя М.А. Мишкіна

Суддя Л.О.Будішевська

Суддя С.В. Таран