ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2019 р. Справа №909/952/16

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Дубник О.П.

суддів Желіка М.Б.

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання Мокрої А.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) “Вектор-Долина” б/н від 08.08.2018

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.07.2018, повний текст рішення складено 20.07.2018

у справі № 909/952/16 (головуючий суддя Матуляк П.Я., судді Шкіндер П.А., Грица Ю.І.)

за позовом: ТзОВ “Вектор-Долина”, смт. Вигода Долинського району Івано-Франківської області

до відповідача: Державного підприємства (далі – ДП) “Вигодське лісове господарство”, смт. Вигода Долинського району Івано-Франківської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства, м. Івано-Франківськ

про зобов’язання повернути тварин,

за зустрічним позовом ДП “Вигодське лісове господарство”, смт. Вигода Долинського району Івано-Франківської області

до ТзОВ “Вектор-Долина”, смт. Вигода Долинського району Івано-Франківської області

про визнання недійсним договору № 08 від 28.02.2013,

за участю представників:

від позивача: адвоката ОСОБА_2 (довіреність від 02.01.2019) та адвоката ОСОБА_3 (ордер серії ЛВ № 124925 від 03.01.2019),

від відповідача: адвоката ОСОБА_4 (довіреність від 30.11.2018),

від третьої особи: не з’явився.

1.Розгляд справи.

Відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України не заявлялось.

У судовому засіданні 12.03.2019 здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з ст. 222 ГПК України.

Хід розгляду апеляційної скарги викладено у відповідних ухвалах суду.

2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

2.1. Згідно з абз. 2 ч. 10 ст. 32 ГПК України якщо зі складу колегії суддів не може продовжувати розгляд справи суддя, який не є суддею-доповідачем у такій справі, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом, заміна такого судді з ініціативи судді-доповідача за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою з числа резервних суддів.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2019 визначено склад суду в складі головуючий суддя Дубник О.П., члени колегії – судді: Желік М.Б. та Зварич О.В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2019 визначено новий склад суду для розгляду даної справи, а саме: головуючий суддя Дубник О.П., члени колегії – судді: Желік М.Б. та Скрипчук О.С.

2.2. У судовому засіданні 12.03.2019 представник відповідача (за первісним позовом) подав клопотання про долучення до матеріалів справи копії адвокатського запиту від 21.02.2019 № 110, який скеровувався Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, та відповіді на вказаний запит від 05.03.2019 з додатком. В клопотанні відповідач вказує, що враховуючи доводи ТОВ «Вектор-Долина» щодо призначення повторної експертизи у даній справі, які ґрунтуються виключно на рецензії від 19.04.2018 експерта вищого кваліфікаційного класу ОСОБА_5 на висновок експертів Київського НДІСЕ від 26.02.2018, виконаної на замовлення ТОВ «Вектор-Долина», АО «Західноукраїнська правнича компанія» направила адвокатський запит до Київського НДІСЕ та просить долучити його з відповіддю на нього до матеріалів справи.

Представники позивача (за первісним позовом) в судовому засіданні заперечили проти долучення вказаних документів.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів зазначає, що позивачем ще в суді першої інстанції подавалось клопотання про призначення повторної судової експертизи, яке було мотивоване у тому числі і посиланням на рецензію від 19.04.2018. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 18.05.2018 в задоволенні вказаного клопотання відмовлено та вказано, що рецензія від 19.04.2018 не приймається судом до уваги, оскільки така є безпідставною та не має юридичного значення.

В той час, слід зазначити, що запит Київському НДІСЕ відповідач надіслав лише в лютому 2019, після прийняття оскаржуваного рішення судом.

Відтак, з урахуванням приписів процесуальних норм права, додаткові докази не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції.

2.3. Також апелянтом заявлено клопотання про призначення повторної експертизи, з огляду на сумніви в правильності висновку експертів (а.с. 20-25, т. 7). В обгрунтування якого, зокрема, зазначено, що експертами Київського НДІСЕ проводилось безпідставне вирізання штрихів з оригіналів досліджуваних документів, відтак в даний час є невідомим чи є можливість провести повторну експертизу щодо усіх питань, зазначених в ухвалі суду першої інстанції від 04.05.2017. Позивач (за первісним позовом) просить провести повторну експертизу в частині питань, на які надано необґрунтовані відповіді, та питань, які сторонами оспорюються, а саме: у якій послідовності виконувались реквізити договору про передачу тварин на тимчасове утримання № 08 від 28.02.2013 та актів прийому-передачі тварин від 28.02.2013 та від 12.04.2013 (підпис, відтиск печатки тощо); чи нанесений відтиск печатки ДП «Вигодське лісове господарство» про передачу тварин на тимчасове утримання № 08 від 28.02.2013 та актів прийому-передачі тварин від 28.02.2013 та від 12.04.2013 у той час, яким датований документ? Проведення експертизи просить доручити Львівському НДІСЕ.

Представник відповідача (за первісним позовом) заперечив проти задоволення вказаного клопотання, вважаючи, що апелянт не навів підстав для призначення повторної судової експертизи.

Згідно з ч. 2 ст. 107 ГПК України за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.

За правилами ГПК України повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні.

Слід зазначити, що позивачем заявлялось клопотання про призначення повторної судової експертизи в межах даної справи суду першої інстанції, однак воно було мотивовано посиланням на рецензію від 19.04.2018. Як вказано вище, суд відхилив назване клопотання.

Клопотань із зазначенням інших підстав для проведення повторної експертизи позивач суду першої інстанції не подавав, як і не надав жодних доказів неможливості їх подання судам першої та апеляційної інстанції.

Згідно з ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного та того, що суд може самостійно надати оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи у їх сукупності, підстави для призначення повторної судової експертизи відсутні. Більше того, суд вважає, що призначення повторної експертизи матиме наслідком безпідставне затягування розгляду даного спору, яке суперечитиме дотриманню прав на справедливий і публічний розгляд спору упродовж розумного строку.

ОСОБА_5 того, колегія суддів зазначає, що ухвалою суду першої інстанції від 30.03.2017 судом доручалося Львівському НДІСЕ проведення судової технічної експертизи у даній справі, однак листом вих. № 2229 від 20.04.17 Львівський НДІСЕ рекомендував звернутися до Київського НДІСЕ щодо проведення судової технічної експертизи документів у зв’язку із відсутністю у Львівського НДІСЕ необхідної приладної бази для встановлення абсолютного часу виконання документів. Доказів того, що на момент подання клопотання про призначення експертизи в Львівському НДІСЕ з’явилась технічна можливість проведення такої експертизи позивачем не подано.

3. Короткий зміст позовних вимог.

3.1. ТзОВ “Вектор-Долина” 02.11.2016 звернувся з позовом до ДП “Вигодське лісове господарство” про зобов’язання повернути тварин, а саме: самок оленя благородного у кількості 13 особин, самців оленя благородного у кількості 6 особин, самку оленя плямистого у кількості 1 особина, самців оленя плямистого у кількості 3 особини, самок лані європейської у кількості 5 особин, самців лані європейської у кількості 3 особини, самок бізону у кількості 4 особини, самців бізону у кількості 4 особини, самок муфлона європейського у кількості 12 особин, самців муфлона європейського у кількості 3 особини, переданих на тимчасове утримання по договору про передачу тварин на тимчасове утримання від 28.02.2013 № 08.

3.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що термін дії договору про передачу тварин на тимчасове утримання від 28.02.2013 № 08 закінчився 31.07.2016, відтак позивач листом від 01.11.2016 за вих. № 01/08-01 звернувся до відповідача із вимогою про повернення тварин з тимчасового утримання, однак відповідач на зазначену вимогу відповів відмовою в листі від 31.08.206 за вих. № 554-04/08, заперечуючи факт укладення такого договору.

3.3. Відповідач 08.12.2016 подав зустрічний позов про визнання договору про передачу тварин на тимчасове утримання від 28.02.2013 № 08 недійсним (а.с. 92-97, т. 1).

3.4. Відповідач стверджує, що спірний договір відсутній у ДП “Вигодське лісове господарство”, а про його існування йому стало відомо після проведення Державною фінансовою інспекцією в Івано-Франківській області зустрічної звірки щодо документального та фактичного підтвердження у ТзОВ «Вектор-Долина» виду, обсягу, якості операцій та розрахунків для з’ясування їх реальності та повноти відображення в обліку ДП “Вигодське лісове господарство” від 21.10.2014, водночас, стверджуючи про те, що ним позовна давність ним не пропущена.

3.5. Зазначає, що договір про передачу тварин на тимчасове утримання від 28.02.2013 № 08 сторонами не укладався або ж підписувався не в той період часу, що вказаний в ньому як дата укладення договору, відтак вчинявся без наміру створення правових наслідків, є фіктивним (ст. 234 Цивільного кодексу України). Зазначає, що відповідно до статуту ДП “Вигодське лісове господарство”, підприємство належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України (орган управління майном) та Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства (Управління). Відсутність погодження Управління на укладення спірного договору вважає ще одним підтвердженням фіктивності договору. ОСОБА_5 того, звертає увагу, що перевіркою дотримання вимог природоохоронного законодавства при утриманні диких тварин у неволі або напіввільних умовах, проведеною Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області 13.05.2014, про що складено відповідний акт, виявлено порушення ТзОВ "Вектор-Долина" ст.17 Закону України «Про тваринний світ», що полягає у відсутності дозволів для розведення та утримання тварин, що з огляду на приписи ч. 1 ст. 227 ЦК України є також підставою для визнання договору недійсним.

4.Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

4.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 19.07.2018 в задоволенні первісних позовних вимог відмовлено.

4.2. Зустрічні позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним з моменту укладення договір № 08 про передачу тварин на тимчасове утримання від 28.02.2013, укладений ДП “Вигодське лісове господарство” та ТзОВ “Вектор-Долина”.

4.3. Судове рішення у справі мотивоване ст.ст. 11, 207, 215, 227, 234, 256, 261, 267, 525, 526, 626 - 628, 936, 938 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), ст.ст. 181, 193 Господарського кодексу України (надалі – ГК України), ст.ст. 1, 17 Законом України «Про тваринний світ» від 13.12.2001 № 2894-III (далі – Закон № 2894-III) , і зроблено висновок, що підписи від імені керівників ТзОВ «Вектор-Долина» та ДП «Вигодське лісове господарство» ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на спірному договорі та актах приймання-передачі виконані поверх відтисків печаток, а відтиски печаток нанесені у період січень-грудень 2014 року, тому твердження представника позивача за первісним позовом про те, що спірний договір укладено сторонами 28.02.2013, а тварини передано відповідачу за первісним позовом на підставі спірного договору та підписаних на підставі цього договору актів приймання-передачі тварин на тимчасове утримання, суд визнав необґрунтованими та такими, що спростовуються висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 26.02.2018 №9140/17-34/9141/17-33/2633-2637/18-33/4291-4305/18-34. Посилання позивача за первісним позовом на акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства при утриманні диких тварин у неволі або напіввільних умовах, проведеної Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області 13.05.2014, як на доказ підтвердження наявності спірних тварин у Ільмянському та Свічівському лісництвах, суд також визнав необґрунтованим та таким, що не підтверджує наведені позивачем обставини, оскільки у вказаному акті зазначено, що походження тварин невідоме. Не прийнято судом до уваги і посилання позивача за первісним позовом на лист ДП «Вигодське лісове господарство» №554-04/08 від 31.08.2016, оскільки цим листом відповідач заперечив факт укладення спірного договору.

4.4. Щодо зустрічного позову в частині визнання недійсним договору на підставі ст. 227 ЦК України, то судом першої інстанції відхилено твердження відповідача про те, що відсутність погодження Управління на укладення спірного договору є підставою для недійсності спірного договору, оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено суду, які саме дозволи та ким видані необхідні для укладення спірного договору.

Поряд з тим, з урахуванням висновків, викладених у висновку судового експерта Київського НДІСЕ від 26.02.2018, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання фіктивного правочину недійсним, оскільки сторонами договору не вчинено жодних дій на його виконання, тобто не досягнуто мети укладення договору. Вказано, що системний аналіз умов спірного договору та положень чинного законодавства дає підстави для висновку суду про те, що договір про передачу тварин на тимчасове утримання №08 від 28.02.2013 є договором зберігання, відтак метою укладення зазначеного договору має бути зберігання (тимчасове утримання) тварин.

Також суд першої інстанції погодився з твердження позивача за зустрічним позовом про те, що про укладення спірного договору він дізнався під час перевірки Державною фінансовою інспекцією в Івано-Франківській області окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП "Вигодське лісове господарство", що підтверджується актом перевіки від 31.10.14 №07-21/15, у якому зазначено про відсутність у Державного підприємства "Вигодське лісове господарство" первинних документів щодо придбання та утримання тварин на території Ільмянського та Свічіського лісництв та проведення в ході ревізії зустрічної перевірки у ТзОВ"Вектор-Долина" щодо документального та фактичного підтвердження виду, обсягу, якості операцій та розрахунків, що здійснювалися з ДП "Вигодське лісове господарство", до якої надано спірний договір. Водночас, оскільки судом встановлено факт підписання спірного договору сторонами не в той час, яким цей договір датований, заява ТзОВ "Вектор-Долина" про застосування позовної давності судом відхилена.

5. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи сторін справи.

5.1. ТзОВ “Вектор-Долина” не погоджується з ухваленим рішенням суду, вважає його незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким первісні позовні вимоги задоволити, а в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

Апелянт зазначає, зокрема, що судом першої інстанції не лише не здійснено належної оцінки висновку експертів від 26.02.2018, але й надано перевагу одному доказу над іншими. Вважає незаконною відмову суду першої інстанції в призначенні повторної експертизи. Вказує, що судом неправильно застосовано норми ст. 181 ГК України та ст. 207 ЦК України, оскільки не підпис на документі, а власне договір/правочин скріплюється печаткою юридичної особи. Стверджує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам у справі у контексті вчинення фактичних дій на виконання спірного правочину, не встановлено що ТзОВ “Вектор-Долина” мало інші цілі при вчиненні спірного правочину, аніж ті, що ним передбачені чи те, що сторони не мали наміру досягти певних правових наслідків, не встановлено вини обох сторін спірного правочину у формі умислу.

5.2. ДП “Вигодське лісове господарство” подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що у нього відсутні договір про передачу тварин на тимчасове утримання, акти їх прийому-передачі, первинні документи щодо придбання та утримання на території лісництв диких звірів. Стверджує, що сторонами договору не вчинялись жодних дій на його виконання, оскільки відповідно до фактичних обставин справи тварини, які були на підприємстві в період 2013-2014 років, завозились в грудні 2012 року за усними вказівками директора підприємства без жодних документів, які б свідчили про їх походження. Отже, з матеріалів справи неможливо встановити чи ті тварини, які завозились на підприємство у грудні 2012 року, є тими ж тваринами, які начебто були придбані ТзОВ “Вектор-Долина”. Також відповідач погоджується з відмовою суду першої інстанції в клопотанні про проведення повторної судової експертизи, оскільки позивач посилався виключно на рецензію від 19.04.2018, не зазначаючи які вимоги чи норми закону були порушені експертами при складенні висновку. Щодо долученого до апеляційної скарги клопотання про проведення повторної експертизи, відповідач теж вважає його таким, що не підлягає до задоволення, оскільки жодних сумнівів у правильності висновків експертів, суперечностей з іншими матеріалами справи з даного приводу немає.

6. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

6.1. Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Вектор-Долина» (попередній утримувач) та ДП «Вигодське лісове господарство» (новий утримувач) укладено договір про передачу тварин на тимчасове утримання № 08 (далі - договір). Датою підписання договору вказано 28.02.2013, такий підписано сторонами та скріплено їх печатками (а.с. 17-19, т. 1).

Відповідно до п. 1.1. договору попередній утримувач передає тварин згідно акту передачі до цього договору, що є його невід’ємною частиною, на тимчасове утримання на безоплатній основі з 28 лютого 2013 року по 31 липня 2016 року, а новий утримувач приймає для утримання вказаних тварин, а також в кінці строку утримання тварин має право безоплатно залишити за собою весь приплід молодняка тварин, що тимчасово утримувались.

Згідно з п. 1.2 та 1.3 договору тварини передаються на утримання в Ільмянське та Свічівське лісництво. Порода, кількість, стать та вартість тварин указані в акті прийому-передачі.

Особливості характеру та відповідні умови утримання й догляду тварин повинні відповідати вимогам Законів України «Про тваринний світ», «Про мисливське господарство та полювання» та іншим нормативним документам (п. 1.4 договору).

На момент складання договору попередній утримувач підтвердив, зокрема, що тварини пройшли належний ветеринарний огляд (розділ 2 договору).

Відповідно до п. 4.1.1 договору при передачі тварин на утримання попередній утримувач зобов’язаний надати новому утримувачу повну інформацію про стан здоров’я тварин, особливості характеру та поведінки, в тому числі, небезпечні для навколишнього середовища, при цьому скласти акт приймання-передачі тварин.

В позовній заяві вказано, що фактична передача тварин відбулась 28.02.2013 та 12.04.2013, зокрема:

по акту приймання-передачі тварин на тимчасове утримання від 28.02.2013 ДП «Вигодське лісове господарство» прийняло від ТзОВ «Вектор-Долина» в Ільмянське лісництво 13 тварин, з яких олень благородний (самка) - 4 шт., олень благородний (самець) - 5 шт., олень плямистий (самка) - 1 шт., олень плямистий (самець) - 3 шт. загальною вартістю 365 100, 00 грн (а.с. 20, т. 1);

по акту приймання-передачі тварин на тимчасове утримання від 12.04.2013 ДП «Вигодське лісове господарство» прийняло від ТОВ «Вектор-Долина» у Свічівське лісництво 41 тварину, з яких олень благородний (самка) - 9 шт., олень благородний (самець) - 1 шт., лань європейська (самка) - 5 шт., лань європейська (самець) - 3 шт., бізон (самка) - 4 шт., бізон (самець) - 4 шт., муфлон європейський (самка) - 12 шт., муфлон європейський (самець) - 3 шт. загальною вартістю 913 400, 00 грн (а.с. 21, т. 1).

6.2. Як вбачається з матеріалів справи, частина вищезазначених тварин придбана ТзОВ «Вектор-Долина» у ФОП ОСОБА_8 згідно з договором купівлі-продажу № 01 від 02.01.2013 (а.с. 22-25, т. 1).

В пункті 1. 1 договору вказано, що продавець зобов’язується передати у власність покупця 22 особини (тварини). Фактично продавець передав покупцю 18 особин (тварин), які вказані вище.

Згідно з п. 3.1 договору продавець здійснює транспортування тварин своїм автомобільним транспортом з м. Гайсин Вінницької області до ТзОВ «Вектор-Долина» м. Долина.

Покупець проводить 100% плату за тварин, що купуються після отримання тварин (п. 4.1 договору).

Також згідно з п. 4.4 договору тварини супроводжуються сертифікатом (паспортом) походження, актом здавання-прийому тварин, накладною, ветеринарним сертифікатом.

Відповідно до п. 7.2 договору до моменту відвантаження тварин покупець зобов’язаний узгодити питання з державною службою ветеринарної медицини щодо отримання дозволу на їх перевезення до місця, зазначеного у п. 3.1 договору.

Передачу 18 тварин засвідчено видатковими накладними № 1 від 04.01.2013 (лань європейська – 3 одиниці, олень благородний – 4 одиниці), №2 від 09.01.2013 (лань європейська 2 одиниці, олень шляхетний (самці) 2 одиниці, олень шляхетний (самки) 2 одиниці), та № 8 від 28.02.2013 (муфлон європейський – 5 одиниць).

6.3. Також згідно з договором № 28/02/2013 від 28.02.2013 Приватне підприємство «Піраміда – ТЛМ» передає тварин згідно з актом передачі до цього договору, що є його невід’ємною частиною, на тимчасове утримання на безоплатній основі з 28 лютого 2013 року по 31 липня 2016 року, а ТзОВ «Вектор-Долина» приймає для утримання вказаних тварин, а також в кінці строку утримання тварин має право безоплатно залишити за собою весь приплід молодняка тварин, що тимчасово утримувались (а.с. 26-28, т. 1).

Згідно з п. 1.2 та 1.3 договору тварини передаються на утримання в Ільмянське та Свічівське лісництво.

Відповідно до п. 2.1.1 договору при передачі тварин на утримання попередній утримувач зобов’язаний надати новому утримувачу повну інформацію про стан здоров’я тварин, особливості характеру та поведінки, в тому числі, небезпечні для навколишнього середовища, при цьому скласти акт приймання-передачі тварин.

Передачу 36 тварин на тимчасове утримання засвідчено актами про передачу тварин на тимчасове утримання від 28.02.2013 (олень благородний – 3 одиниці (самець), олень плямистий – 3 самці та 1 самка) та від 12.04.2013 (олень благородний - 1 самець та 7 самок, лань європейська – 3 самці, бізони – 4 самки та 4 самці, муфлон європейський – 3 самці та 7 самок).

6.4. Вказані вище 36 тварин набуті ПП «Піраміда ЛТМ» згідно з договором купівлі-продажу № 03 від 05.02.2013, який укладався з ФОП ОСОБА_9 (а.с. 29-31, т. 1).

В договорі також вказано, що тварини супроводжуються сертифікатом (паспортом) походження, актом здавання-прийому тварин, накладною, ветеринарним сертифікатом.

Передача тварин засвідчена накладною №7 від 28.02.2013 та накладною №15 від 12.04.2013.

6.5. Наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, рішенням Івано-Франківської обласної ради від 07.09.2012 №640-17/2012 (а.с.51, том 2), договором про умови ведення мисливського господарства від 05.10.2012 (а.с. 52-57, т. 2) та актом ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Вигодське лісове господарство» від 04.12.2013 №07-2119 (а.с. 104, том 2) підтверджується, що у структуру ДП «Вигодське лісове господарство» входять, зокрема, Ільмянське та Свічівське лісництва.

6.6. Актом ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Вигодське лісове господарство» № 07-218/9 від 04.12.2013 за період з 01.01.2011 по 01.09.2013, яка проводилась Державною фінансовою інспекцією в Івано-Франківській області, встановлено, що фактів здійснення діяльності всупереч статуту та дозвільним документам не виявлено (а.с. 100-160, т. 2).

Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства щодо ведення мисливського господарства та полювання, яка проводилась Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській з 13.08.2013 по 30.08.2013, встановлено, що в господарстві обліковуються такі види тварин, занесених до ОСОБА_10, як ведмідь бурий – 24 особин, рись – 19 особин, глухар - 145 особин та видра - 30 особин. При визначенні динаміки чисельності основних видів мисливських тварин вказано, що в господарстві наявні олені благородні, косулі, кабани та зайці-русаки (а.с. 172-181, т. 2).

Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства при утриманні диких тварин у неволі або напіввільних умовах ДП «Вигодське лісове господарство», яка проводилась Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській 13.05.2014 за участю прокурора Івано-Франківської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, встановлено, що у Свічівському лісництві знаходиться вольєрне господарство по розведенню муфлона та оленя Данієля, однак площа утримання вказаного вольєрного господарства не відповідає Порядку утримання та розведення диких тварин, які перебувають у стані неволі або напіввільних умовах (а.с. 182-189, т. 2).

Вказано, що на момент перевірки у вольєрі знаходилось 15 особин муфлона (3 самці, 9 самок та 3 особини молодняка) та 8 особин оленя Данієля (2 самці, 6 самок).

Також в Свічівському лісництві знаходиться вольєрне господарство по розведенню зубра та оленя благородного. Вказано, що на момент перевірки у вольєрі знаходилось 10 особин зубра (4 самці, 4 самки та 2 особини молодняка) та 10 особин оленя благородного (1 самець, 9 самок).

Встановлено, що походження тварин невідоме, ветеринарне обслуговування поголів’я тварин постійно не здійснюється, наявне порушення ст. 17 Закону України «Про тваринний світ» (відсутність дозволів у Ільмянському лісництві для розведення та утримання оленя благородного, по розведенню муфлона та оленя Данієля та у Свічівському лісництві для розведення та утримання зубра та оленя благородного).

За результатами вказаної перевірки винесено припис № 289 від 13.05.2014, яким зобов’язано ДП «Вигодське лісове господарство» усунути встановлені недоліки до 13.11.2014 (а.с. 188-189, т. 2).

04.08.2014 ДП «Вигодське лісове господарство» скеровано Державній екологічній інспекції в Івано-Франківській області лист № 248-04/08, в якому вказано, що 27.07.2014 у вольєрі, який знаходиться на території Свічівського лісництва, невідомими зловмисниками було розірвано сітку загорожі, в результаті чого в лісові угіддя в напрямок ПЗФ «Укерна» вийшли 23 копитні тварини, які там утримувались там, а саме: 15 муфлонів (3 самці, 9 самок, 3 особини молодняка) та 8 оленів Даніеля (2 самці, 6 самок). 01.08.2014 загинув самець зубра. Вказано, що на балансі ДП «Вигодське лісове господарство» тварини не стоять (а.с. 209, т. 2).

Актом позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Вигодське лісове господарство» № 07-21/15 від 31.10.2014, яка проводилась Державною фінансовою інспекцією в Івано-Франківській області за період з 06.12.2010 по 23.06.2014, встановлено, що за результатами інвентаризації, проведеної в ході ревізії в Ільм’янському лісництві виявлено лишки 16 диких звірів (13 оленів, 3 європейські лані) та лишки будинку, а в Свічівському лісництві виявлено лишки 19 диких звірів (10 оленів, 9 зубрів) та огорожі (вольєру). Вказано, що будь-яких первинних документів щодо придбання та утримання на території Ільм’янського та Свічівського лісництв диких звірів, а також документального підтвердження щодо понесеного протягом ревізійного періоду витрат на будівництво огорожі (вольєру) на території Свічівського лісництва до ревізії не представлено.

Зазначено, що під час проведення в ході ревізії зустрічної звірки в ТзОВ «Вектор-Долина» щодо документального та фактичного підтвердження у ТзОВ «Вектор-Долина» виду, обсягу, якості операцій та розрахунків для з’ясування їх реальності та повноти відображення в обліку ДП «Вигодське лісове господарство», надано договір про передачу тварин на тимчасове утримання від 28.02.2013 № 08, виявлено акти приймання-передачі від 28.02.2013 та від 12.04.2013. ОСОБА_5 того, до зустрічної перевірки надано 3 видаткові накладні на придбання тварин від 09.01.2013 № 2, від 04.01.2013 № 1 та від 28.02.2013 у ФОП ОСОБА_8 Передані тварини станом на 23.06.2014 відображено в бухгалтерському обліку Товариства по дебіту рахунка 155 «Придбання (вирощування) довгострокових біологічних активів» на загальну суму 302 809, 00 грн. Разом з тим, договору про передачу тварин на тимчасове утримання від 28.02.2013 №08 об’єктом контролю до ревізії не представлено, в журналі реєстрації договорів такий не зареєстрований. По даних бухгалтерського обліку (балансові та позабалансові рахунки) дикі звірі, вартість виконаних робіт по будівництву вольєру протягом ревізійного періоду не обліковувались (а.с. 146-185, т. 1). Вказану інформацію також відображено в довідці зустрічної перевірки щодо документального та фактичного підтвердження у ТзОВ «Вектор-Долина» виду, обсягу, якості операцій та розрахунків для з’ясування їх реальності та повноти відображення в обліку ДП «Вигодське лісове господарство» № 07-21/71з від 21.10.2014, яка проводилась Державною фінансовою інспекцією в Івано-Франківській (а.с. 161-171, т. 2).

Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства щодо ведення мисливського господарства та полювання, яка проводилась Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській з 01.11.2016 по 18.11.2016, встановлено, що фактична чисельність основних видів мисливських тварин за даними обліку 2016 року становить: олень – 204 особин, косуля 243 особини, кабан – 205 особини, заєць – 113 особин (а.с. 194-202, т. 2).

Листом від 23.06.2016 № 423-04/08 ДП «Вигодське лісове господарство» повідомило Долинське відділення поліції ГУ НП в Івано-Франківській області та Управління ДСНС України в Івано-Франківській області про те, що 22.06.2016 єгерською службою підприємства під час проведення рейду по охороні мисливських угідь поблизу села Вишків, Долинського району були зафіксовані дикі звірі породи Бізон. Для безпеки громадян частину тварин перегнано на територію Свічівського лісництва ДП «Вигодське лісове господарство» (а.с. 222, т. 2).

6.7. Надалі, у зв’язку із закінченням терміну дії договору від 28.02.2013, позивач за первісним позовом звернувся до ДП «Вигодське лісове господарство» із письмовою вимогою № 01/08-01 від 01.08.2016 про повернення тварин з тимчасового утримання (а.с. 32-33, т.1).

У відповідь на зазначений лист відповідач за первісним позовом листом №554-04/08 від 31.08.2016 заперечив факт укладення спірного договору, зазначивши, що згідно пояснень службових осіб підприємства у грудні 2012 року тварини завозилися за усними вказівками директора підприємства без жодних документів, які б свідчили про їх походження, так само за вказівками директора будувались вольєри для цих тварин та здійснювалася заготівля сіна для їх утримання (а.с. 34-35, т. 1). За наведених обставин відповідач за первісним позовом зазначив про відсутність підстав для задоволення вимоги про повернення тварин, що зумовило звернення ТзОВ «Вектор-Долина» до суду з даним позовом.

6.8. В травні 2015 року ДП «Вигодське лісове господарство» зверталось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТзОВ «Вектор-Долина» про визнання недійсним договору № 08 від 28.02.2013 про передачу тварин на тимчасове утримання на підставі ст. 232 ЦК України (зловмисна домовленість представника однієї бсторони з другою стороною).

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.07.2015 у справі № 909/564/15, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 в задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 36-42, т. 1).

6.9. Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем подано клопотання про призначення судової експертизи (а.с. 7-9, т. 3).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.05.2017 доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз проведення судової технічної експертизи документів, призначеної ухвалою суду від 16.02.2017.

Згідно з висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 26.02.2018 №9140/17-34/9141/17-33/2633-2637/18-33/4291-4305/18-34 відтиски печаток ДП «Вигодське лісове господарство» та ТзОВ «Вектор-Долина» нанесено рельєфним кліше печаток ДП «Вигодське лісове господарство» та ТзОВ «Вектор-Долина»; відтиски печаток ДП «Вигодське лісове господарство» та ТзОВ «Вектор-Долина» на договорі від 28.02.2013 та актах приймання-передачі тварин від 28.02.2013 та 12.04.2013 нанесені не в той час, яким вони датовані, тобто не 28.02.2013 та не 12.04.2013, а нанесені у період часу, коли були нанесені відтиски печатки ДП «Вигодське лісове господарство» в документах, тобто у період січень-грудень 2014 року, відповідно на договорі та актах спочатку був надрукований текст документів, а потім були нанесені відтиски печаток товариств, поверх яких виконані підписи від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Щодо питань "Чи виготовлені договір про передачу тварин на тимчасове утримання №08 від 28.02.13 та акти прийому - передачі тварин від 28.02.13 та 12.04.13 у той час, яким датовані документи? Чи виготовлені договір про передачу тварин на тимчасове утримання №08 від 28.02.13 та акти прийому - передачі тварин від 28.02.13 та 12.04.13 в один час?" експерти зазначили, що встановити період виконання друкованого тексту у договорі №08 від 28.02.13 та акти прийому - передачі тварин від 28.02.13 та 12.04.13 та порівняти час їх виконання не виявляється можливим у зв’язку з відсутністю в даний час впровадженої у судово-експертну практику України методики встановлення часу виконання друкованих текстів документів, виконаних за допомогою знакосинтезуючих пристроїв з лазерною технологією друку. Щодо встановлення періоду виконання підписів від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_7, експерти вказали на неможливість такого встановлення з огляду на наявність ознак впливу сторонніх факторів, не властивих для звичайних умов зберігання документів, що могло призвести до штучного зістарювання їх реквізитів.

7. Норми права та мотиви, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови, висновки суду.

7.1. Щодо первісних позовних вимог.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Аналогічні вимоги до письмової форми правочину наведено у ст. 207 Цивільного кодексу: правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Таким чином, за загальним правилом, датою документа є дата його підписання.

Згідно з п. 1, 5 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Підставою первісних позовних вимог є повернення тварин на підставі договору про передачу тварин на тимчасове утримання № 08. Датою документа вказано 28.02.2013.

Однак, у висновку судової експертизи, проведеної в межах даної справи вказано, що відтиски печаток ДП «Вигодське лісове господарство» та ТзОВ «Вектор-Долина» на договорі від 28.02.2013 та актах приймання-передачі тварин від 28.02.2013 та 12.04.2013 нанесені не в той час, яким вони датовані, тобто не 28.02.2013 та не 12.04.2013, а нанесені у період січень-грудень 2014 року, відповідно на договорі та актах спочатку був надрукований текст документів, а потім були нанесені відтиски печаток товариств, поверх яких виконані підписи від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Суд першої інстанції дійшов висновку, що підпис на документі скріплюється печаткою, відтак підписання документів поверх відтисків печаток суперечить законодавству.

Однак колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та визнає обґрунтованими доводи скаржника, що з урахуванням приписів ст. 181 ГК України та ст. 207 ЦК України саме правочин (договір), а не підпис на документі скріплюється печаткою юридичної особи.

Поряд з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість тверджень позивача за первісним позовом про те, що спірний договір укладено сторонами 28.02.2013, а тварини передано відповідачу за первісним позовом на підставі спірних актів приймання-передачі 28.02.2013 та 12.04.2013.

У позовній заяві ТзОВ «Вектор - Долина» просить зобов’язати ДП «Вигодське лісове господарство» повернути тварин, а саме: самок оленя благородного у кількості 13 особин, самців оленя благородного у кількості 6 особин, самку оленя плямистого у кількості 1 особина, самців оленя плямистого у кількості 3 особини, самок лані європейської у кількості 5 особин, самців лані європейської у кількості 3 особини, самок бізону у кількості 4 особини, самців бізону у кількості 4 особини, самок муфлона європейського у кількості 12 особин, самців муфлона європейського у кількості 3 особини, переданих на тимчасове утримання по договору про передачу тварин на тимчасове утримання від 28.02.2013 № 08.

Вказаний перелік тварин співпадає з переданими по актах приймання – передачі тварин від 28.02.2013 та від 12.04.2013.

Позивач стверджує, що частина тварин придбавалась ним на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 02.01.2013 з ФОП ОСОБА_8

Згідно з п. 3.1 вказаного договору продавець здійснює транспортування тварин своїм автомобільним транспортом з м. Гайсин Вінницької області до ТзОВ «Вектор-Долина» м. Долина.

Ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь.

Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому Законом України «Про мисливське господарство та полювання» від 22.02.2000 № 1478-Ш (далі – Закон №1478-Ш) порядку.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 17 Закону України «Про тваринний світ» (далі – Закон № 2894-III) до спеціального використання об'єктів тваринного світу належать усі види використання тваринного світу (за винятком передбачених законодавством випадків безоплатного любительського і спортивного рибальства у водних об'єктах загального користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) із природного середовища.

Спеціальне використання об'єктів тваринного світу здійснюється лише за відповідними дозволами чи іншими документами, що видаються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Ця вимога поширюється також на власників чи користувачів земельними ділянками, на яких перебувають (знаходяться) об'єкти тваринного світу.

Дикі тварини, що утримуються підприємствами, установами, організаціями та громадянами у напіввільних умовах чи в неволі без відповідного дозволу чи інших документів на право вилучення їх з природного середовища, що засвідчують законність їх набуття, вважаються незаконно набутими (ч. 3 ст. 31 Закону № 2894-III).

Згідно з ст. 50 Закону № 2894-III переселення тварин у нові місця перебування, акліматизація нових для фауни України видів диких тварин, а також заходи щодо

схрещування диких тварин допускаються в науково-дослідних і господарських цілях з урахуванням науково обґрунтованих експертних висновків з дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони

навколишнього природного середовища, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства.

Самовільне переселення, акліматизація і схрещування диких тварин забороняються.

Згідно з п. 20 Правил транспортування тварин, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2011 року № 1402 тварини, яких планується перевезти, перед завантаженням до спеціального транспортного засобу підлягають огляду спеціалістом у галузі ветеринарної медицини з метою підтвердження їх придатності до перевезення.

Пунктом 23 вказаних Правил передбачено, що відправник видає перевізникові ветеринарні документи (ветеринарно-санітарний паспорт, ветеринарне свідоцтво) на тварин, які підлягають перевезенню, що додаються до перевізного документа і підтверджують можливість здійснення перевезення.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про ветеринарну медицину» від 25.06.1992 2498-ХІІ в редакції Закону від 16.11.2006 № 361-ХУІ (зі змінами) (далі – Закон № 361-ХУІ) автомобільним транспортом об'єкти державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду супроводжуються такими ветеринарними документами:

1) міжнародні ветеринарні сертифікати (для країн СНД - ветеринарні свідоцтва форми N 1, N 2 та N 3) - при переміщенні за межі України;

2) ветеринарні свідоцтва (для України - форми N 1 та N 2) - при переміщенні за межі території Автономної Республіки ОСОБА_5, областей, міст Києва та Севастополя, районів, міст;

3) ветеринарні довідки - при переміщенні в межах району.

Ветеринарні документи включають також ветеринарні картки та/або ветеринарно-санітарні паспорти на тварин.

Поряд з цим, матеріали справи не містять дозволів на спеціальне використання об’єктів тваринного світу, на їх переміщення, ветеринарних сертифікатів, паспортів, свідоцтв, доказів походження тварин та їх віку.

В договорі купівлі-продажу від 02.01.2013 вказано, що тварини супроводжуються сертифікатом (паспортом) походження та ветеринарним сертифікатом. Однак до матеріалів справи такі не долучені, як і не долучено доказів оплати вартості таких тварин та законності їх набуття продавцем у приватну власність.

Також слід зазначити, що у видаткових накладних від 04.01.2013 № 1, від 09.01.2013 № 2 та від 28.02.2013 № 8 не вказано статі лані європейської, оленя благородного та муфлона європейського, а зазначено лише кількість одиниць. ОСОБА_5 того, вказано про купівлю-продаж оленя шляхетного, в той час, як предметом позову і договору були лише олені благородні та плямисті.

Відтак, є неможливим співставити та ідентифікувати об’єкти тваринного світу, які позивач вказує, що були передані за договором купівлі-продажу за спірним договором про передачу тварин на тимчасове утримання.

Також позивач зазначає про отримання решти тварин по договору від 28.02.2013 № 28/02/2013 про передачу тварин на тимчасове утримання від ПП «Піраміда - ТЛМ».

В свою чергу ПП «Піраміда - ТЛМ» отримало тварин, а саме: лань європейська 3 тварини, олень благородний 11 тварин, олень плямистий 4 тварини, муфлон 10 тварин, бізон 8 тварин на підставі договору купівлі-продажу № 03 від 05.02.2013, укладеного з ФОП ОСОБА_9

Відповідно до п. 3 Положення про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 року N 459, дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів - це офіційний документ, який засвідчує право підприємств, установ, організацій, громадян на використання конкретних природних ресурсів у межах затверджених лімітів.

Згідно з п. 4 вказаного Положення видача дозволів на спеціальне використання природних ресурсів, а саме: ведмедя, кабана, лані, оленів благородного та плямистого, козулі, лося, муфлона, білки, бабака, бобра, нутрії вільної, ондатри, куниць лісової та кам'яної, норки американської, тхора лісового, а також вовка, лисиці, бродячих собак і котів, сірих ворон, сорок, граків не в мисливський сезон або в заборонених для полювання місцях - органами Держкомлісгоспу.

Пунктом 6.2 Порядку утримання та розведення диких тварин, які перебувають у стані неволі або в напіввільних умовах, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 30.09.2010 N 429, (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за N 1384/18679) передбачено, що якщо продається дика тварина з числа видів, що занесені до ОСОБА_10 книги України або підлягають охороні відповідно до чинних міжнародних договорів України, інша дика тварина, продавець тварини зобов'язаний також надати покупцеві документ, що засвідчує законність набуття такої тварини у власність.

Однак враховуючи норми диспозитивності, позивачем за первісним позовом не долучено до матеріалів справи доказів законностті набуття в приватну власність диких тварин, дозволів на спеціальне використання природних ресурсів, сертифікатів (паспортів) походження та ветеринарних сертифікатів, які повинні були супроводжувати об’єкти тваринного світу при переміщенні.

ОСОБА_5 того, слід зазначити, що договором № 28/02/2013 про передачу тварин на тимчасове утримання передбачено передачу тварин на утримання в Ільмянське та Свічівське лісництво, яке входить у структуру ДП «Вигодське лісове господарство».

Тобто має місце покладення обов’язків на третю особу, яка не є стороною вказаного правочину.

Відповідно до ч.1 ст.528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Підставою для виконання третьою особою зобов'язань за боржника є покладення на цю особу такого зобов'язання боржником. Однак матеріали справи не містять доказів покладення на ДП «Вигодське лісове господарство» обов’язку прийняти на утримання у належні їм лісництва спірні об’єкти тваринного світу. Більше того, відповідач заперечує проти факту передання позивачем будь-яких об’єктів тваринного світу.

ОСОБА_5 того, колегією суддів беруться до уваги акти позапланової ревізії, перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства щодо ведення мисливського господарства та полювання, перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства при утриманні диких тварин у неволі або напіввільних умовах, в яких зафіксовано, що станом на 01.09.2013 (а за твердженням позивача спірний договір укладено 28.02.2013) жодних фактів здійснення діяльності всупереч статуту та дозвільним документам не виявлено. В той час, як при перевірці в травні 2014 року виявлено ряд об’єктів тваринного світу, походження яких невідоме, ветеринарне обслуговування поголів’я тварин постійно не здійснюється, наявне порушення ст. 17 ЗУ «Про тваринний світ», а саме, відсутність дозволів для розведення та утримання певних видів тварин, в 2014 році загинув самець зубра, а в 2016 році зафіксовані дикі звірі породи Бізон.

Відтак, з урахуванням вищеописаних обставин справи та висновку судової експертизи, в якому вказано, що відтиски печаток ДП «Вигодське лісове господарство» та ТзОВ «Вектор-Долина» на договорі від 28.02.2013 та актах приймання-передачі тварин від 28.02.2013 та 12.04.2013 нанесені не в той час, яким вони датовані, тобто не 28.02.2013 та не 12.04.2013, а нанесені у період часу, коли були нанесені відтиски печатки ДП «Вигодське лісове господарство» в документах, тобто у період січень-грудень 2014 року у їх сукупності, враховуючи те, що позовні вимоги ґрунтуються перш за все на існуванні між сторонами у справі господарських відносин на підставі спірного договору, колегія суддів дійшла висновку про те, що твердження позивача за первісним позовом про укладення сторонами договору саме 28.02.2013 та передачу тварин на підставі спірних актів приймання-передачі, є необґрунтованими. ОСОБА_5 того, важливою обставиною є неможливість встановити (ідентифікувати) предмет договору (об’єкти тваринного світу, які як вказує позивач, передавались відповідачу).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем за первісним позовом не доведено суду обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відтак відсутні правові підстави для задоволення позову.

7.2. Щодо зустрічних позовних вимог.

Предметом зустрічного позову є визнання недійсним договору №08 про передачу тварин на тимчасове утримання від 28.02.2013, укладеного сторонами у справі, на підставі ст.ст. 227 та 234 ЦК України.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За змістом ст. 1 Закону № 2894-III відносини у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, об'єкти якого перебувають у стані природної волі, у напіввільних умовах чи в неволі, на суші, у воді, грунті та повітрі, постійно чи тимчасово населяють територію України або належать до природних багатств її її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, регулюються Конституцією України, цим Законом, законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про мисливське господарство та полювання" та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 17 Закону № 2894-III передбачає, що до спеціального використання об'єктів тваринного світу належать усі види використання тваринного світу (за винятком передбачених законодавством випадків безоплатного любительського і спортивного рибальства у водних об'єктах загального користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) із природного середовища. Спеціальне використання об'єктів тваринного світу здійснюється лише за відповідними дозволами чи іншими документами, що видаються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Ця вимога поширюється також на власників чи користувачів земельними ділянками, на яких перебувають (знаходяться) об'єкти тваринного світу.

Відповідно до статті 1 Статуту Державного підприємства «Вигодське лісове господарство», підприємство створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 26.05.1995 №57 «Про створення державних лісогосподарських підприємств у Закарпатській, Івано-Франківській та Чернівецьких областях», засноване на державній формі власності, належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України (надалі - Орган управління майном) та входить до сфери управління Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства (надалі - Управління).

Згідно з ст. 3 Закону № 1478-III мисливські тварини, що перебувають у стані природної волі в межах території України, є об'єктом права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника мисливських тварин здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Органи державної влади здійснюють права власника щодо всіх мисливських тварин, за винятком тих, які в порядку, установленому цим Законом та іншими актами законодавства, передані до комунальної власності чи приватної власності юридичних і фізичних осіб.

Користування мисливськими тваринами може здійснюватися з вилученням або без вилучення їх з природного середовища чи штучно створених напіввільних умов.

Мисливські тварини, вилучені з природного середовища в установленому законом порядку, розведені в неволі, напіввільних умовах або набуті іншим шляхом, не забороненим законом, можуть перебувати у приватній, комунальній власності юридичних та фізичних осіб.

Відповідно до ст. 37 Закону № 1478-III державний контроль у галузі мисливського господарства та полювання здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, місцевими державними адміністраціями, іншими державними органами відповідно до законодавства.

Як вказувалось вище, ст. 17 Закону № 2894-III встановлено, що спеціальне використання об'єктів тваринного світу здійснюється лише за відповідними дозволами чи іншими документами, що видаються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 4 Тимчасового порядку справляння плати за спеціальне використання диких тварин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 1996 року N 123 видача дозволів на спеціальне використання диких тварин здійснюється Мінприроди за наявності заявки підприємства, установи, організації та громадянина, а також документа, що засвідчує внесення плати.

Відтак, як позивач, так і відповідач повинні мати дозволи на спеціальне використання тварин, однак з матеріалів справи вбачається, що такі у них відсутні.

Також необхідність отримання відповідачем дозволу для розведення та утримання оленя благородного, зубра та муфлона та їх відсутність, що є порушенням ст. 17 Закону № 2894-III, зафіксована в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства при утриманні диких тварин у неволі або напіввільних умовах, яка проводилась Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області 13.05.2014.

За результатами вказаної перевірки винесено припис № 289 від 13.05.2014, яким зобов’язано ДП «Вигодське лісове господарство» усунути встановлені недоліки до 13.11.2014.

Однак доказів вироблення дозволів для розведення та утримання диких тварин в неволі або напіввільних умовах в центральному органі виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища Міністерстві охорони навколишнього середовища України та приведення площі вольєра для утримання та розведення муфлона відповідно до Порядку утримання та розведення диких тварин, які перебувають в неволі абро напіввільних умовах 30.09.2010 N 429, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1384/18679, який встановлює механізм утримання, використання диких тварин, у тому числі занесених до ОСОБА_10 України або які є об'єктами регулювання Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що знаходяться під загрозою зникнення, у неволі або в напіввільних умовах, визначає права і обов'язки власників диких тварин, а також контроль у цій сфері. Для певних видів (груп видів диких тварин) може встановлюватися окремий порядок відповідно до чинного

законодавства, на виконання вимог припису Держаної екологічної інспекції в Івано-Франківській області від 13.05.2014 матеріали справи не містять. Зазначений Порядок поширюється на юридичних та фізичних осіб, які утримують диких тварин в умовах неволі або в напіввільних умовах на території України.

ОСОБА_5 того, слід зазначити, що об’єкти тваринного світу були переміщені автомобільним транспортом в межах різних областей.

Згідно з ч. 4 ст. 37 ЗУ Закон № 361-ХУІ юридичні та фізичні особи, діяльність яких пов'язана з утриманням та обігом тварин, зобов'язані перед переміщенням тварин з потужностей (об'єктів), де вони утримуються, отримати від державного інспектора ветеринарної медицини дозвіл на їх переміщення.

Таких дозволів матеріали справи теж не містять, як і не містять доказів, що користування мисливськими тваринами здійснювалось без їх вилучення з природного середовища або ж були розведені в неволі чи напіввільних умовах.

У зустрічному позові ДП «Вигодське лісове господарство» вказувало також про наявність правових підстав для визнання оспорюваного договору недійсним на підставі ст. 234 ЦК України, оскільки такий є фіктивним.

Відповідно до ст. 936, 938 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Проаналізувавши умови спірного договору та наведені вище норми матеріального права, місцевий господарський суд зробив висновок, що спірний договір за своєю правовою природою є договором зберігання.

Також судом першої інстанції встановлено, що сторонами даного договору не вчинено жодних дій на його виконання, тобто не досягнуто мети укладення договору, відтак спірний договір є фіктивним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними, або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

Здійснюючи аналіз матеріалів справи у їх сукупності та враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, а саме, неможливість встановлення (ідентифікації) об’єктів тваринного світу, які як вказував позивач за первісним позовом, передавались відповідачу, висновку судової експертизи щодо нанесення печатки та підписання договору та актів приймання – передачі не в той час, яким вони датовані, відсутність дозволу на спеціальне використання об'єктів тваринного світу та ряду інших дозволів (ветеринарних документів), відсутності на балансі відповідача диких звірів (у тому числі приплоду молодняка тварин), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення дій на фактичне виконання спірного договору, сторони не досягли мети укладення договору.

Відповідно до п.3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.

У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Колегія суддів погоджується про застосування до спірного правочину положень ст.234 ЦК України.

Що стосується заяви відповідача за зустрічним позовом про позовну давність, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та позицією позивача за зустрічним позовом про те, що про укладення спірного договору він дізнався під час перевірки Державною фінансовою інспекцією в Івано-Франківській області окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП "Вигодське лісове господарство", що підтверджується актом перевірки від 31.10.2014 №07-21/15, у якому зазначено про відсутність у ДП "Вигодське лісове господарство" первинних документів щодо придбання та утримання тварин на території Ільмянського та Свічіського лісництв та проведення в ході ревізії зустрічної перевірки у ТзОВ "Вектор-Долина" щодо документального та фактичного підтвердження виду, обсягу, якості операцій та розрахунків, що здійснювалися з ДП "Вигодське лісове господарство", до якої надано спірний договір.

Відтак, оскільки сукупністю доказів, що містяться в матеріалах справи встановлено факт підписання спірного договору сторонами не в той час, яким цей договір датований, заява ТзОВ "Вектор-Долина" про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеними аналізом матеріалів справи та нормами матеріального права.

8. Судові витрати.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 252, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.07.2018 у цій справі без змін.

2. Судові витрати покласти на ТзОВ “Вектор-Долина”.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст рішення підписано 22.03.2019

Головуючий суддя Дубник О.П.

Судді Желік М.Б.

ОСОБА_1