КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2019 року м. Київ

Унікальний номер справи № 760/26562/18

Апеляційне провадження № 22-ц/824/4891/2019

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.,

при секретарі - Слободяник Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Оксюти Т.Г., по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «КИЇВЕНЕРГО», третя особа Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району міста Києва» Житлово-Експлуатаційна дільниця №904 про неналежне надання комунальних послуг та перерахунок розміру плати за неналежно надані послуги, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2018 року позивач звернувся із позовом до відповідача, в якому зазначив, що майже 3 роки до 2018 року він отримував субсидію на комунальні платежі по квартирі за адресою: АДРЕСА_1, сплачував всі необхідні платежі та жодної заборгованості не мав, але за період з 01 жовтня 2017 року по 30 квітня 2018 року у позивача виникла заборгованість з вини ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», оскільки останній відмовляється переглянути встановлені за цей період тарифи.

Позивач вказував, що в квартирах будинку АДРЕСА_1 у вказаний період фактично була температура повітря 14-16С°, батареї ледь теплі, а плата за тепло велика. У будинку відсутні лічильники тепла і відповідачем було встановлено звужуючі пристрої для того, щоб не було тепловтрат. На думку позивача, саме внаслідок встановлення зазначених звужуючих пристроїв було зменшено подачу теплоносія до квартир і відповідач не мав права встановлювати будь-яких звужуючих пристроїв.

Оскільки відповідачем виставлено необґрунтовані тарифи за послуги неналежної якості, у позивача виникла заборгованість та йому було скасовано субсидію.

За таких обставин, посилаючись на положення ст. 51 Конституції України, ст.ст. 61, 67, 154, 162, 185 ЖК України, ст.ст. 7, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», Наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року № 359, Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24 березня 2016 року № 377, а також ст.ст. 11, 14, 15, 16, 20, 21, 29 ЦК України, позивач просив визнати неправомірними дії ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» щодо нарахування ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, витрат на оплату за опалення теплової енергії за місця загального користування за період з 01 жовтня 2017 року по 30 квітня 2018 року включно, а також зобов'язати ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» скасувати незаконно нараховану ОСОБА_1 заборгованість по витратах на оплату за опалення за період з 01 жовтня 2017 року по 30 квітня 2018 року включно в сумі 3122,86 грн. (а.с.1-7)

Представник ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» - Марковська В.В. подала відзив на позовну заяву, в якому просила закрити провадження у даній справі посилаючись на те, що 24 квітня 2018 року Київською міською радою прийнято рішення №517/4581 про завершення укладеної з ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, а тому, з 01 травня 2018 року ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» припинило діяльність у сфері теплопостачання. Після припинення вказаної угоди майно комунальної власності територіальної громади м. Києва закріплено на правах господарського відання за КП «Київтеплоенерго», в експлуатацію якого з 01 травня 2018 року перейшли котельні, теплові мережі та пункти, засоби обліку та інше допоміжне майно. Також відбулося переведення персоналу ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», програми обліку споживачів передано для користування до КП «Київтеплоенерго» та Комунальному концерну «Центр комунального сервісу», у зв'язку із чим ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» вже не має технічної можливості та відповідного персоналу для внесення коригування у нарахування, що було здійснено за часів діяльності з теплопостачання. Крім цього зазначила, що будинок позивача та квартири у ньому не обладнано будинковим та квартирними засобами обліку теплової енергії, у зв'язку з чим нарахування відбувалися згідно норми (нормативу) споживання (відповідно до п. 12 Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630) за тарифом, що передбачає сплату за кожен кв.м опалювальної площі квартири та без виокремлення частки на опалення місць загального користування. Законодавчої вимоги та, відповідно, алгоритму, яким чином виокремити нарахування за опалення місць загального користування із нарахування згідно встановленої норми (нормативу) споживання теплової енергії на квадратний метр опалювальної площі житлового приміщення немає. (а.с.31)

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», третя особа КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району міста Києва» ЖЕД №904 про неналежне надання комунальних послуг та перерахунок розміру плати за неналежно надані послуги відмовлено.(а.с.45-48)

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення районного суду, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. На обґрунтування скарги зазначив, що суд не врахував обставин і доказів, якими обґрунтовані заявлені вимоги і дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. (а.с.54-72)

Представник ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» - адвокат Дуднік-Дубіняк Д.І. відзиву на апеляційну скаргу не подавав.(а.с.104)

Особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Апелянт ОСОБА_1 про розгляд справи апеляційним судом був сповіщений 23 лютого 2019 року і під особистий підпис. Представник ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» - адвокат Дуднік-Дубіняк Д.І. подав клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на зайнятість в інших справах, проте доводів неможливості апеляційного розгляду за його відсутності не навів. (а.с.98-107)

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 02 грудня 1986 року зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.30)

Сторони не заперечували, що в період з 01 жовтня 2017 року по 30 квітня 2018 року ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» було виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у будинку АДРЕСА_1.

Згідно наданої позивачем копії рахунку-повідомлення, станом на 01 серпня 2018 року по квартирі АДРЕСА_1 наявна заборгованість перед ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» за централізоване опалення в розмірі 3 122,66 грн. (а.с.18)

Цих обставин сторони в суді не заперечували, а тому, з огляду на положення ч. 1 ст. 82 ЦПК України, суд визнав їх встановленими.

Правовідносини, що виникли з приводу постачання-отримання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року N 630.

Пунктами 33-39 вищевказаних Правил передбачено порядок перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг.

У разі неналежного надання або ненадання послуг виконавцем споживач повідомляє про це виконавця в усній формі за допомогою телефонного зв'язку чи у письмовій формі за адресами, що зазначені в договорі.

У повідомленні зазначається прізвище, ім'я та по батькові, точна адреса проживання споживача, а також найменування виду неналежно наданої або ненаданої послуги. Повідомлення споживача незалежно від його форми (усна або письмова) обов'язково реєструється представником виконавця у журналі реєстрації заявок споживачів. Представник виконавця зобов'язаний повідомити споживачеві відомості про особу, яка прийняла повідомлення (прізвище, ім'я та по батькові), реєстраційний номер повідомлення та час його прийняття. (пункт 33 Правил)

Представник виконавця, якому відомі причини неналежного надання або ненадання послуги, зобов'язаний невідкладно повідомити про це споживача та зробити відповідну відмітку в журналі реєстрації заявок, що є підставою для визнання виконавцем факту неналежного надання або ненадання послуг. (пункт 34 Правил)

Представник виконавця, якому не відомі причини неналежного надання або ненадання послуг, зобов'язаний узгодити з виконавцем точний час та дату встановлення факту ненадання послуг, надання їх не у повному обсязі або перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг. У разі необхідності проведення такої перевірки у приміщенні споживача представник виконавця повинен з'явитися до споживача не пізніше визначеного у договорі строку. (пункт 35 Правил)

У разі незгоди з результатами перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг споживач і виконавець визначають час і дату повторної перевірки, для проведення якої запрошується представник уповноваженого органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування, а також представник об'єднання споживачів. За результатами повторної перевірки складається акт про неналежне надання або ненадання послуг, який підписується споживачем (його представником), представником виконавця, представниками уповноваженого органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування, а також представником об'єднання споживачів. (пункт 36 Правил)

За результатами перевірки складається акт-претензія про неналежне надання або ненадання послуг (далі акт-претензія), який підписується споживачем та представником виконавця згідно з додатком 2. Акт-претензія складається у двох примірниках по одному для споживача та виконавця. (пункт 37 Правил)

У разі неприбуття представника виконавця в установлений договором строк для проведення перевірки кількісних та/або якісних показників або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії такий акт вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. (пункт 38 Правил)

За змістом положень пункту 39 Правил, Акт-претензія реєструється уповноваженими особами виконавця у журналі реєстрації актів-претензій згідно з додатком 3. Виконавець зобов'язаний розглянути такий акт-претензію і повідомити протягом трьох робочих днів споживача про її задоволення або про відмову у задоволенні з обґрунтуванням причини такої відмови. У разі ненадання протягом установленого строку виконавцем відповіді вважається, що він визнав викладені в акті-претензії факти неналежного надання або ненадання послуг. Спори щодо задоволення претензій споживачів розв'язуються у суді. Споживач має право на досудове розв'язання спору шляхом задоволення пред'явленої претензії.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 7 ст. 81 цього Кодексу, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За змістом положень частин 1 і 2 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано копію заяви ОСОБА_4 депутату Київради Непопу В.І., за змістом якої мешканці будинку АДРЕСА_1 зазначали про неналежне забезпеченням теплом і комунальними послугами, неналежний стан даху будинку, просили сприяти у встановленні лічильника тепла на будинок та в організації ремонту даху (заміна шиферу та мінвати), зобов'язати Київенерго переглянути тарифи, як несправедливі. (а.с.15)

ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» розглянуто лист Депутата Київської міської ради стосовно звернення щодо встановлення будинкового засобу обліку теплової енергії та незадовільного централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.16)

Судом встановлено,що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, на час виникнення спірних правовідносин, не був обладнаний засобом обліку теплової енергії. Тому, у жовтні 2016 року нарахування за послугу з централізованого опалення здійснювалися за нормою з урахуванням температури зовнішнього повітря та кількості діб надання послуги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2015 року № 1037.

У зв'язку з набуттям чинності Постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 865 «Про особливості нарахування плати за надану послугу з централізованого опалення населенню у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку теплової енергії в опалювальний сезон 2016/2017 року» (Постанова) у листопаді 2016 року ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» здійснено перерахунок плати за спожиту у жовтні теплову енергію відповідно до вимог Постанови, а саме: у разі відсутності у квартирі та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку теплової енергії нарахування за послугу з централізованого опалення здійснюється на підставі середньозважених для відповідного населеного пункту показників споживання теплової енергії поточного розрахункового періоду.

З листопада 2016 року нарахування за послугу з централізованого опалення здійснюється відповідно до Постанови.

Починаючи з жовтня 2017 року нарахування за послуги з централізованого опалення мешканцям житлового будинку за наведеною адресою проводиться відповідно до п. 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, а саме: за нормою з урахуванням температури зовнішнього повітря та кількості діб надання послуги.

02 лютого 2018 року працівником ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» проведено обстеження теплового господарства житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та складено відповідний акт. В результаті обстеження зафіксовані параметри централізованого опалення на вводі житлового будинку за згаданою адресою, що відповідають гідравлічному режиму теплових мереж. Поінформовано, що у зазначеному будинку відповідно до договірного теплового навантаження встановлено обмежувальні пристрої, які опломбовано ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», що забезпечують витрату теплоносія відповідно до затвердженого температурного графіку. (а.с.16)

При цьому, доводи відповідача ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», що останній подає для обігріву згаданого будинку кількість теплоносія, що відповідає нормативам, проте, у зв'язку з незадовільним технічним станом внутрішньобудинкової системи централізованого опалення, імовірно відбувається перерозподіл теплоносія, що є причиною зменшення подачі теплоносія до квартир, позивачем не спростовано.

Будь-яких інших об'єктивних доказів, підтверджуючих факти звернення позивача до відповідача з приводу неналежного надання послуг відповідачем та (або) вимогою направити представника останнього для встановлення якості наданих послуг і складення акту-претензії до суду не надано і судом не встановлено.

Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства і обставини справи в їх сукупності, колегія суддів визнала обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, як в частині визнання неправомірними дій ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» щодо нарахування ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, витрат на оплату за опалення теплової енергії за період з 01 жовтня 2017 року по 30 квітня 2018 року включно, так і в частині зобов'язання ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» скасувати нараховану ОСОБА_1 заборгованість по витратах на оплату за опалення за період з 01 жовтня 2017 року по 30 квітня 2018 року включно в сумі 3122,86 грн.

Доводи апелянта про порушення судом норм процесуального права щодо не врахування і ненадання належної оцінки доводам позивача, які викладені на обґрунтування заявленого позову не є підставою для скасування рішення суду, які визначені ст. 376 ЦПК України.

Суд зобов'язаний правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, пославшись на закон, котрим керувався при ухваленні рішення, у разі відмови у задоволенні позову, навести в рішенні конкретні обставини і факти, що доводять обґрунтованість позову.

Разом з тим, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", § § 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

Також, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам, наданим сторонами згідно зі ст. 12, 81, 263 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків. Рішення суду ухвалено з дотримання норм матеріального та процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скарги цих висновків не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне вирішення справи, тому колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 22 березня 2019 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б.Левенець

В.М.Ратнікова

О.В.Борисова