ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2019 року

м. Київ

справа № 755/14620/17

провадження № 61-47695 св 18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі - Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, публічне акціонерне товариство «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву»,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 травня 2018 року в складі судді Виниченко Л. М. та на постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року в складі колегії суддів Українець Л. Д., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (далі - Мінрегіон України) про стягнення 285 537,17 грн заборгованості по заробітній платі за період з 08 серпня 2014 року до 03 березня 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 07 серпня 2014 року до 03 березня 2015 року на підставі наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05 серпня 2014 року № 214 ОСОБА_4 виконував обов'язки генерального директора ПАТ «КИЇВЗНДІЕП».

Оскільки наказом про призначення на посаду не було врегульоване питання про виплату заробітної плати, він неодноразово звертався до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України з проханням установити її розмір.

Уважав, що при розрахунку заборгованості необхідно враховувати, що розмір щомісячної заробітної плати становить 24 189,48 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року залучено ПАТ «КИЇВЗНДІЕП» до участі в справі в якості співвідповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 10 травня 2018 року позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» на користь ОСОБА_4 24 397,73 грн заборгованості по заробітній платі за період з 10 вересня 2014 року по 01 березня 2015 року та 18 192,96 індексації заробітної плати, а всього - 42 590,69 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстнації виходив із того, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не підтверджений належними та допустимими доказами, однак з урахуванням положень наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Мінрегіону, та осіб, що здійснюють повноваження виконавчого органу акціонерних товариств, повноваження з управління корпоративними правами держави щодо яких здійснює Мінрегіон» від 22 грудня 2011 року № 373 із ПАТ «КИЇВЗНДІЕП» підлягає стягненню заборгованість та сума індексації, визначені відповідно до наданого та належним чином підтвердженого розрахунку заборгованості, проведеного ПАТ «КИЇВЗНДІЕП».

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 травня 2018 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції на підставі належних та допустимих доказів, дослідивши обставини справи, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

03 грудня 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_4 зазначає, що суди безпідставно не взяли до уваги розрахунок розміру заборгованості по заробітній платі, який був проведений позивачем, у зв'язку з чим рішення судів є необґрунтованими та підлягають скасуванню як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу

У січні 2019 року Мінрегіон України та ПАТ «КИЇВЗНДІЕП» подали до Верховного Суду відзиви на дану касаційну скаргу, в якій зазначали, що суди всебічно дослідили обставини справи, правильно застосували норми матеріального права й розрахували заборгованість по заробітній платі та прийняли рішення з дотриманням норм процесуального права, а тому просили залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про відсторонення ОСОБА_5 від посади керівника ПАТ «КИЇВЗНДІЕП» від 05 серпня 2014 року № 214 ОСОБА_4 призначено виконуючим обов'язки генерального директора ПАТ «КиївЗНДІЕП» з 07 серпня 2014 року.

ОСОБА_4 приступив до виконання обов'язків генерального директора ПАТ «КИЇВЗНДІЕП» з 10 вересня 2014 року.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 18 К/ОС від 21 січня 2015 року ОСОБА_4 звільнено з посади виконуючого обов'язки генерального директора ПАТ «КИЇВЗНДІЕП», 02 березня 2015 року за угодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.

Відповідно до довідки від 16 березня 2018 року про нарахування заробітної плати ОСОБА_4, виданої ПАТ «КИЇВЗНДІЕП», за період з вересня 2014 року по квітень 2015 року по працівнику ОСОБА_4 табелі обліку використання робочого часу до бухгалтерії не надавалися, нарахування заробітної плати не проводилося.

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, за період з першого кварталу 2014 року по перший квартал 2015 року включно в ОСОБА_4 доходи були відсутні.

Відповідно до належним чином підтвердженого розрахунку, наданого ПАТ «КИЇВЗНДІЕП», заборгованість по заробітній платі за період з 10 вересня 2014 року по 01 березня 2015 року складає 24 397,73 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.

Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається КЗпП України, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності та об'єднань державних підприємств» від 19 травня 1999 року № 859 у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, визначено, що керівникам центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які укладають контракти з керівниками підприємств, заснованих на державній власності, в тому числі казенних та об'єднань державних підприємств, утворених центральними органами виконавчої влади відповідно до законодавства, надано право встановлювати розмір посадового окладу керівника підприємства залежно від середньооблікової чисельності працюючих в еквіваленті повної зайнятості в кратності до мінімального розміру тарифної ставки першого розряду робітника основного виробництва, а у разі, коли тарифні ставки робітників не застосовуються, - в кратності до мінімального посадового окладу (ставки) працівника основної професії, визначених у колективному договорі, враховуючи складність управління підприємством, його технічну оснащеність, вартість основних фондів, рівень рентабельності та обсяги виробництва продукції (робіт, послуг). При цьому надбавка за інтенсивність праці та особливий характер роботи визначена у розмірі до 50 відсотків посадового окладу.

Пунктом 2 наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Мінрегіону, та осіб, що здійснюють повноваження виконавчого органу акціонерних товариств, повноваження з управління корпоративними правами держави щодо яких здійснює Мінрегіон» від 22 грудня 2011 року № 373 установлено розмір посадового окладу керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Мінрегіону, залежно від середньооблікової чисельності працюючих в еквіваленті повної зайнятості у кратності до мінімального посадового окладу (ставки) працівника основної професії, визначених у колективному договорі, враховуючи складність управління підприємством, його технічну оснащеність, вартість основних фондів, рівень рентабельності та обсяги виробництва продукції (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 1 Додатку до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 грудня 2011 № 373 у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 10 лютого 2012 № 51 для визначення розміру посадового окладу керівників базового наукового, науково-дослідного, науково-технічного підприємства, установи, організацій, що належать до сфери управління Мінрегіону, застосовується коефіцієнт, визначений для посади інженера II категорії, який становить 2,21 до мінімальної заробітної плати.

З урахуванням указаних положень правильним є висновок судів, що посадовий оклад інженера ІІ категорії становить 2 691,78 грн.

Не заслуговують на увагу проведені ОСОБА_4 розрахунки посадового окладу керівника відповідного підприємства з урахування коефіцієнта посади старшого наукового співробітника, оскільки такий розрахунок не відповідає передбаченому зазначеним наказом порядку.

У додатку до постанови Кабінету Міністрів України «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності та об'єднань державних підприємств» від 19 травня 1999 року № 859 визначена кратність мінімальних тарифних ставок в залежності від середньооблікової чисельності працюючих осіб на підприємстві в середньому на рік, а саме до 500 осіб - кратність до 4-х.

Сторонами не заперечується, що за спірний період на підприємстві відповідача працювало не більше ста осіб.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження інтенсивності роботи ОСОБА_4 на посаді виконуючого обов'язки директора ПАТ «КИЇВЗНДІЕП» та особливого характеру виконуваної ним роботи, а тому правильним є висновок судів про безпідставність вимоги щодо врахування відповідних доплат при розрахунку заборгованості по заробітній платі.

Правильним є висновок судів, що оскільки ОСОБА_4 приступив до виконання своїх обов'язків генерального директора ПАТ «КИЇВЗНДІЕП» з 10 вересня 2014 року, розрахунок розміру заборгованості по заробітній платі має бути здійснений за період з 10 вересня 2014 року по 01 березня 2015 року.

Частиною шостою статті 95 КЗпП України передбачено, що заробітна плата підлягає індексації в установленому законодавством порядку.

Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 3 указаного Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Правильним є висновок суду першої інстанції, що з урахуванням розмірів індексів споживчих цін за період з березня 2015 року по квітень 2018 року інфляційні нарахування складають 18 192,96 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, осільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовими рішеннями.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК Українипідстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В.І. Крат