П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2019 р.

м.Одеса

Справа № 2140/2010/18

Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

П 'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.08.2018 року № 004331405, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

27 вересня 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.08.2018 року № 004331405 про застосування штрафної санкції у сумі 46 236,25 грн.

Ухвалою суду від 02.10.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 02.11.2018 року.

Протокольною ухвалою суд від 02.11.2018 року у зв'язку з неприбуттям в судове засідання уповноваженого представника позивача з поважних причин відкладено розгляд справи та призначено судове засідання на 28.11.2018 року.

Вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновок акту фактичної перевірки від 07.08.2018 року про, начебто, не оприбуткування в книзі обліку готівкових коштів на загальну суму 9 247,25 грн. у період з 01 серпня по 05 серпня 2018 р. не відповідає фактичним обставинам та суперечить пункту 11 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні № 148 від 29.12.2017 року, в редакції постанови Нацбанку України № 54 від 24 травня 2018 року, яка набула чинності з 01.06.2018 року, яким передбачено, що оприбуткуванням готівки в касах фізичних осіб-підприємців, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та або КОРО без ведення касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень на підставі даних розрахункових документів шляхом формування та друку фіскальних звітних чеків і їх підклеювання до відповідних сторінок КОРО/занесення даних розрахункових квитанцій до КОРО (абз. 4 п. 11 Положення № 148). Позивач вказує, що згідно акту фактичної перевірки відповідачем зроблено висновок щодо не оприбуткування готівки у КОРО, мотивуючи відсутністю запису у ІІ розділі Книги ОРО. Проте, на думку позивача, з 01 червня 2018 року законодавець передбачив дві альтернативні дії, із вчиненням яких пов'язується оприбуткування готівки, або друк фіскальних звітних чеків або занесення даних розрахункових квитанцій до КОРО. При цьому, позивач зазначає, що розрахункові квитанції застосовуються на час виходу із ладу РРО, однак, РРО у позивача перебував у справному стані і тому в період з 01 по 06 серпня 2018 р. не було необхідності застосовувати розрахункові квитанції. Отже, позивач вважає, що внаслідок помилкового застосування редакції п.11 розділу 2 Положення № 148, яка втратила чинність 01 червня 2018 року, відповідач прийняв протиправне рішення, яке підлягає скасуванню.

26.10.2018 року відповідач надав суду відзив на позов, яким вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки в ході проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2 було встановлено не оприбуткування готівки в книзі обліку, а саме, відсутнє щоденне виконання записів про рух готівки в КОРО, що є порушенням порядку оприбуткування, передбаченого п.11 р.ІІ Положення № 148. Отже, відповідач вважає, що встановлені контролюючим органом під час перевірки порушення чинного законодавства стали підставою для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених абз. 3 ст.1 Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», а тому вимоги позивача про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є необґрунтованими.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року позовну заяву задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 17.08.2018 року № 004331405 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем «штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, нормативне регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів» у розмірі 46 236,25 грн. Стягнуто з Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (місцезнаходження 73026, м. Херсон, пр. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 39394259) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) судовий збір в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).

На вказане рішення суду Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, на думку апелянта, рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 07 серпня 2018 року уповноваженими особами ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі відповідно до направлень на проведення перевірки від 06.08.2018 року № 833,834 та наказу ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі від 01.08.2018 року № 759 «Про проведення фактичних перевірок» було здійснено перевірку об'єкт - магазин за адресою: Херсонська область, Генічеський р-н, с. Азовське, вул. Гагаріна,21-А, де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_2 з метою дотримання суб'єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у числі про виробництво та обіг підакцизних товарів.

07.08.2018 року за результатами проведення фактичної перевірки контролюючим органом складено акт за № 365/21/22/РРО/НОМЕР_1, за змістом якого, зокрема:

- у п.п. 2.2.13. р.2 «Описова частина» відображено факт не оприбуткування готівки в книзі обліку, а саме: готівкові кошти у розмірі 1088,51 грн. за 01.08.2018 року, готівкові кошти у розмірі 1573,57 грн. за 02.08.2018 року, готівкові кошти у розмірі 161 1,55 грн. за 03.08.2018 року, готівкові кошти у розмірі 1803,15 грн. за 04.08.2018 року, готівкові кошти у розмірі 2246,15 грн. за 05.08.2018 року, готівкові кошти у розмірі 924,32 грн. за 06.08.2018 року в Книзі обліку не оприбутковані, про що зроблено відповідний запис в КОРО та фотографії;

- у розділі 3 «Висновок перевірки» вказано, що під час перевірки встановлено порушення п. 11 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Нацбанку України № 148 від 29 грудня 2017 р.

На підставі вказаного висновку акту фактичної перевірки ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі прийнято 17.08.2018 року податкове повідомлення-рішення № 004331405 про застосування штрафної санкції у сумі 46 236,25 грн., яке є предметом оскарження у даній справі.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.

Обов'язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (надалі - ПК України).

В силу приписів пункту 61.1 статті 61 цього Кодексу, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу контролюючі органи мають право проводити, зокрема, фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з пунктами 80.1., 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, в тому числі… у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пункт 80.2.2).

Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, зокрема, направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Згідно пункту 86.5 статті 86 акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності). Підписання акта (довідки) здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Як вбачається із матеріалів справи, фактична перевірка була проведена відповідачем на підставі п.80.2.2 ст.80 ПК України відповідно до наказу ГУ ДФС у Херсонській області,АРК, м. Севастополі від 01.08.2018 року № 759, направлень на перевірку від 06.08.2018 року № 833, 834 (видані на двох ревізорів - інспекторів ДФС, які проводили перевірку).

ФОП ОСОБА_2 підтвердив своїм підписом факт пред'явлення йому зазначених вище документів, а також був ознайомлений з актом перевірки від 07.08.2018 року № 365/21/22/РРО/НОМЕР_1, тобто допустив представників контролюючого органу до проведення перевірки та був ознайомлений з її результатами без заперечень.

Стосовно правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, на підставі акту перевірки від 07.08.2018 року № 365/21/22/РРО/НОМЕР_1, яким встановлено порушення п.11 розділу 2 постанови Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні № 148 від 29.12.2017 року на підставі п.п. 54.3.3. пункту 54.3 ст.54 ПК України і абз. 3 ст.1 Указу Президента України № 436/95-ВР від 12.06.1995 року «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» до ФОП ОСОБА_2 застосовано штрафні санкції у сумі 46 236,25 грн.

При цьому, колегією суддів встановлено, що вказану штрафну санкцію застосовано відповідачем внаслідок незабезпечення платником податку протягом 01.08.2018 року - 05.08.2018 року оприбуткування коштів у сумі 9 247,25 грн. шляхом щоденного виконання записів про рух готівки та суми розрахунків у розділі ІІ Книги ОРО.

Перевіряючи правомірність застосування до позивача оскаржуваної суми штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Абзацом 3 ст.1 Указу Президента України від 12.06.1995 року №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Відповідно до вимог ч.2 ст.56 Закону України «Про Національний банк» № 679-XIV від 20.05.1999 року, Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

На виконання вимог Закону України «Про Національний банк України» з метою удосконалення та приведення у відповідність до вимог нормативно-правових актів України Правління Національного банку України затвердило Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 29.12.2017 року № 148, яке на момент виникнення спірних правовідносин (серпень 2018 р) діяло в редакції постанови Правління Національного банку № 54 від 24.05.2018 року (далі по тексту - Положення № 148).

Відповідно до підпункту 18 пункту 3 розділу I «Загальні положення» Положення № 148 оприбуткування готівки - проведення суб'єктами господарювання обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі/книзі обліку доходів і витрат/книзі обліку доходів/фіскальному звітному чеку/розрахунковій квитанції.

Пунктом 5 розділу ІІ «Вимоги до організації готівкових розрахунків» цього Положення визначено, зокрема, що суб'єкти господарювання здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Книга обліку - касова книга, книга обліку виданої та прийнятої старшим касиром готівки, книга обліку розрахункових операцій, книга обліку доходів і витрат/книга обліку доходів (п.п. 13 п. 3 р.І цього Положення).

Пунктом 11 розділу ІІ «Вимоги до організації готівкових розрахунків» цього Положення передбачено, що готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі.

При цьому, абзацами 4, 5 п. 11 р. ІІ цього Положення визначено, що оприбуткуванням готівки, зокрема, у касах фізичних осіб-підприємців, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та/або КОРО без ведення касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень на підставі даних розрахункових документів шляхом формування та друку фіскальних звітних чеків і їх підклеювання до відповідних сторінок КОРО/занесення даних розрахункових квитанцій до КОРО.

Суб'єкти господарювання, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та/або КОРО, використовують КОРО для:

1) підклеювання та зберігання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках КОРО;

2) здійснення операцій із розрахунковими квитанціями в разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії;

3) обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, перевірок конструкцій та програмного забезпечення РРО.

З огляду на викладене, оприбуткуванням готівки, зокрема, у касах фізичних осіб-підприємців, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та КОРО без ведення касової книги, є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО і їх підклеювання до відповідних сторінок КОРО.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виконання цих дій в сукупності може свідчити про належне оприбуткування готівкових коштів.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем у спірний період було оприбутковано готівкові кошти у загальній сумі 9 247,25 грн. шляхом роздруківки фіскальних чеків та їх підклеюванням до відповідних сторінок КОРО, що також не заперечувалось відповідачем.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що виконання вимог пункту 11 р. ІІ цього Положення в частині занесення даних розрахункових квитанцій до КОРО не може застосовуватись до даних спірних правовідносин, оскільки виконання даного припису має місце в разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії і як наслідок здійснення операцій здійснюється з використанням розрахункових квитанцій, дані яких дійсно підлягають занесенню до КОРО, що узгоджується з приписами абз. 5 п.11 р. ІІ цього Положення в частині випадків використання КОРО.

Крім того, приписами абзацу 5 пункту 11 р. ІІ Положення № 148 законодавець не пов'язує належне оприбуткування готівкових коштів з щоденним виконанням записів про рух готівки та суми розрахунків у розділі ІІ КОРО, як це стверджує відповідач-апелянт, оскільки вказаною нормою окреслено вичерпний перелік випадків використання КОРО.

Щодо доводу апелянта про те, що виконання позивачем щоденного виконання записів (у разі здійснення розрахункових операцій) про рух готівки та суми розрахунків у розділі ІІ КОРО передбачено пунктом 6 розділу ІІ Порядку № 547, то колегія суддів зазначає наступне.

Порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 року № 547, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.07.2016 року за № 920/29050, і на момент виникнення спірних правовідносин (серпень 2018 р.) діяв в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.09.2016 року за № 837 (далі по тексту - Порядок № 547).

Так, розділом 4 «Порядок ведення книг обліку розрахункових операцій» цього Порядку визначено, що суб'єкт господарювання повинен забезпечити використання книги ОРО у тій господарській одиниці, що зазначена на титульній сторінці книги ОРО при її реєстрації/перереєстрації, або з тим РРО, до якого така книга зареєстрована.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії титульної сторінки книги ОРО ФОП ОСОБА_2, то вона зареєстрована на РРО.

Пунктом 6 цього Порядку, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає:

- наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО;

- підклеювання фіскальних звітних чеків до відповідних сторінок книги ОРО;

- щоденне виконання записів (у разі здійснення розрахункових операцій) про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо;

- у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії - здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій;

- ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.

У разі роздрукування на РРО протягом робочого дня декількох фіскальних звітних чеків усі вони вклеюються у відповідну книгу ОРО, записи в розділі книги ОРО робляться за кожним фіскальним звітними чеком окремо ( пункт 8 цього Порядку).

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, на момент виникнення спірних правовідносин має місце суперечності між пунктом 6 Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 року № 547 та абз. 5 пункту 11 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 29.12.2017 року № 148 в частині випадків використання КОРО, зареєстрованої на РРО.

При цьому, колегія суддів зазначає, що наказом Міністерства фінансів України № 773 від 20.09.2018 року внесено зміни до Порядку № 547, зокрема, у пункт 6 згідно яким містить наступну редакцію 6. Використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії - здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій.

Тобто, наказом Міністерства фінансів України № 773 від 20.09.2018 року виключено випадки використання КОРО, а саме, підклеювання фіскальних звітних чеків до відповідних сторінок книги ОРО та щоденне виконання записів (у разі здійснення розрахункових операцій) про рух готівки та суми розрахунків, тим самим припис пункту 6 Порядку № 547 було приведено у відповідність з пунктом 11 р. ІІ Положення № 148.

Крім того, пунктом 9 Порядку № 547, в редакції наказу Міністерства фінансів України № 773 від 20.09.2018 року, визначено, що у розділі 2 книги ОРО, зареєстрованої на РРО, обліковуються розрахункові квитанції, використані під час відключення електроенергії або в період ремонту РРО, чим спростовується довід представника позивача щодо необхідності внесення до вказаного розділу КОРО щоденних записів про рух готівки та суми розрахунків.

Також, колегія суддів зазначає, що наявність суперечностей в редакціях вищевказаних нормативно-правових актів, тобто у Положенні № 148 та Порядку № 547 щодо випадків використання КОРО на момент виникнення спірних правовідносин, на думку колегії суддів, ні яким чином не спростовує дотримання позивачем вимог пункту 11 р. ІІ Положення № 148 щодо належного та своєчасного оприбуткування готівки шляхом фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО і їх підклеювання до відповідних сторінок КОРО.

Крім того, за приписами п.п. 18 п. 3 р. І Положення № 148 оприбуткування готівки це проведення суб'єктами господарювання обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі/книзі обліку доходів і витрат/книзі обліку доходів/фіскальному звітному чеку/розрахунковій квитанції. Проте, у зазначеному переліку касових документів відсутня Книга ОРО, проте вказано фіскальний звітний чек, як доказ обліку готівки в касі.

Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем не доведено порушення ФОП ОСОБА_2 пункту 11 р. ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України № 148 від 29.12.2017 року, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а тому податкове повідомлення-рішення від 17.08.2018 року № 004331405 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що судове рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя

Джабурія О.В.

Судді

Кравченко К.В. Вербицька Н. В.