РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
06 березня 2019 року
м. Рівне
№1740/1854/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник не з'явився,
відповідачів: представник ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Арбітражний керуючий ОСОБА_2
до
Міністерства юстиції України Головного територіального управління юстиції у м. Києві
про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, -
В С Т А Н О В И В:
Арбітражний керуючий ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2Х.) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач-1, Мін'юст), Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач-2), у якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 30.05.2018 в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);
визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015600, адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13) від 03.07.2018 № 2268/5 "Про припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) ОСОБА_2Х".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначені у Акті позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 23.04.2018 № 27 порушення позивачем статті 129-1 Конституції України та положень Господарського процесуального кодексу України в частині невиконання вимог ухвали Господарського суду м. Києва від 25.10.2017 у справі №910/18189/17 та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо не проведення інвентаризації майна боржника, є безпідставними та не ґрунтуються на фактичних обставинах. Позивач вважає, що нею вживалися усі необхідні заходи щодо своєчасного та належного формування та подання реєстру вимог кредиторів, а не проведення у встановленому порядку інвентаризації майна боржника відповідно до ухвали суду від 25.10.2017 унеможливлено поведінкою боржника, проте Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих не надано належної оцінки відповідним обставинам. Наполягає, що Акт позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 23.04.2018 № 27, складений Головним територіальним управлінням юстиції у м. Києві, та Подання № 1111 від 14.05.2018 Департаменту з питань судової роботи та банкрутства про накладення на позивача дисциплінарного стягнення, є безпідставними та необґрунтованими. Окрім того, вважає, що прийняття рішення про притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності щодо позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого нормами статті 113 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" віднесено до компетенції державного органу з питань банкрутства, а не Дисциплінарної комісії, яка надає суто пропозиції щодо застосування відповідної санкції, та її рішення носять рекомендаційний характер. Оскільки таке рішення державний орган з питань банкрутства Мін’юсту не виносив, висновки щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого є необґрунтованими, що свідчить про відсутність підстав для анулювання свідоцтва арбітражного керуючого. З огляду на наведені обставини позивач вважає, що спірний наказ Міністерства юстиції України від 03.07.2018 № 2268/5 прийнятий з порушенням порядку застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого та порядку припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).
Ухвалою від 11.07.2018 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу визначено до розгляду за правилами загального позовного провадження
Ухвалою суду від 06.07.2018 задоволено заяву позивача про забезпечення позову, зупинено дію наказу Міністерства юстиції України "Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_2" № 2268/5 від 03.07.2018 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Ухвалою від 13.08.2018 суд відмовив у скасуванні заходів забезпечення позову.
Відповідач 2 - Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, позову не визнав. Представник відповідача 2 подав суду відзив на позовну заяву (а.с.161-165 т.1), у якому зазначив про безпідставність доводів позивача. Вказав, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.10.2017 у справі № 910/18189/17 було зобов’язано позивача у строк до 13.12.2017 скласти та подати господарському суду на затвердження реєстр вимог кредиторів боржника, проте позивач додатком до клопотання за вих. № 01-20/1009-3 від 12.12.2017 направила лише 15.12.217 до суду реєстр вимог кредиторів, який отримано судом 18.12.2017. Також зазначив, що у судових рішеннях місцевого та апеляційного господарських судів у справі № 910/18129/17 йдеться про неналежне виконання позивачем повноважень арбітражного керуючого щодо ухилення від виконання обов’язку проведення інвентаризації майна боржника у встановленому порядку. Окрім того, у постанові від 10.07.2018 у справі № 910/18129/17 Касаційний господарський суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про неналежне виконання арбітражним керуючим покладених обов’язків розпорядника майна. Вказані обставини повністю спростовують доводи позовної заяви. Підкреслив, що оскільки вищезазначеними судовими рішеннями, які набрали законної сили, відсторонено позивача від виконання обов’язків розпорядника майна у зв’язку з неналежним їх виконанням, комісія Головного територіального управління юстиції у м. Києві обґрунтовано дійшла висновку про достатність підстав для внесення пропозиції до структурного підрозділу Мін’юсту щодо внесення до Дисциплінарної комісії подання про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). З таких підстав просив суд відмовити у позові повністю.
Представник відповідача-1 подав суду додаток до відзиву на позовну заяву (а.с.225-228 т.1), у якому, покликаючись до положень статей 107, 108 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та норм Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.01.2013 № 81/5, зазначив про безпідставність доводів позовної заяви щодо порушення порядку застосування дисциплінарного стягнення до позивача та порядку припинення діяльності арбітражного керуючого. Підкреслив, що рішенням державного органу з питань банкрутства в розумінні статті 113 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є саме спірний наказ Міністерства юстиції України від 03.07.2018 № 2268/5.
Позивач подала відповідь на відзив відповідача-1 (а.с.1-3 т.2), зазначаючи, що у статті 113 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" чітко передбачено, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності арбітражного керуючого приймає саме державний орган з питань банкрутства, а не Дисциплінарна комісія, відтак стверджував, що спірне рішення про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення не є доказом притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Оскільки рішення про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого щодо позивача у встановленому прядку не приймалось, позивач переконана у відсутності належних підстав для анулювання свідоцтва арбітражного керуючого.
Також позивач подала відповідь на відзив відповідача-2 (а.с.5-6 т.2), у якій зазначила про помилковість тверджень відповідача-2 про встановлення і підтвердження Верховним Судом неналежного виконання позивачем обов’язків розпорядника майна ОСОБА_3 "Ренесанс". Окрім того, зауважила, що Дисциплінарна комісія позбавлена повноважень надання оціночних суджень, як то "грубе порушення", оскільки в законодавстві відсутні критерії таких, а в наслідках дій позивача не встановлено факту завдання шкоди або причинно-наслідкового зв’язку між такою шкодою і діями або рішеннями позивача під час виконання повноважень розпорядника майна. Звернула увагу, що всупереч зверненню позивача до відповідача-1 щодо аналізу довідки № 24 від 12.04.2018 про результати позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого для врахування усіх обставин у справі, відповідачем-1 не було витребувано у відповідача-2 означеної довідки та винесено спірний наказ без з’ясування усіх обставин, чим порушено права позивача, передбачені пунктом 6.4 Порядку контролю № 1284/5.
Ухвалою суду від 10.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник відповідачів подав суду заперечення на відповіді на відзив (а.с.183-188 т.3), зазначивши, що судовими рішеннями у господарській справі № 910/18129/17, які набрали законної сили, відсторонено арбітражного керуючого ОСОБА_2 від виконання обов’язків розпорядника майна ОСОБА_3 "Ренесанс" у зв’язку із неналежним виконанням нею обов’язків розпорядника майна, покладених судом у даній справі, у зв’язку з чим комісія Головного територіального управління юстиції у м. Києві підставно дійшла висновку за результатами позапланової невиїзної перевірки про грубе порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та кредиторів. З огляду на це відповідачем внесено пропозицію до структурного підрозділу Мін’юсту щодо внесення до Дисциплінарної комісії подання про накладення на позивача дисциплінарного стягнення. Окрім цього, як слідує з протоколу №71/05/18 від 30.05.2018, Дисциплінарною комісією вирішено застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого на підставі подання від 14.05.2018 № 111, за що проголосувало п’ять з шести присутніх членів Комісії, в той час як за застосування дисциплінарного стягнення у вигляді попередження проголосував лише один член Комісії. Окрім того наголосив, що рішенням державного органу з питань банкрутства у розумінні статті 113 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є спірний наказ Міністерства юстиції України від 03.07.2018 № 2268/5, а тому твердження позивача про порушення порядку застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого та встановленого порядку припинення діяльності арбітражного керуючого не відповідають дійсності та є необґрунтованими.
Позивач подала відповідь на заперечення (а.с.191-193 т.3), у якій, покликаючись до статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань від 02.09.2017 № 879 зазначила, що порушення частини третьої статті 22 Закону, визначені у акті позапланової невиїзної перевірки від 23.04.2018 № 27, в частині не проведення інвентаризації майна боржника та ненадання суду інвентаризаційних описів у встановлені судом строки, є безпідставними та неправомірними. Підкреслила, що в результаті затягування самим боржником розгляду кредиторських вимог, позивачем як розпорядником майна, одразу після отримання від боржника результатів розгляду вимог кредиторів, було повідомлено кредиторів про визнання їх вимог боржником та сформовано реєстр кредиторів, який одразу подано до Господарського суду м. Києва на виконання ухвали від 25.10.2017 у справі №910/18129/17. Відтак, вважає, що твердження відповідачів щодо порушення вимог статті 129-1 Конституції України та положень ГПК України з таких підстав є необґрунтованими. Окрім того, позивач зауважила, що відповідачами жодним чином не доведено завдання діями позивача істотної шкоди учасникам справи про банкрутство ОСОБА_3 "Ренесанс", що також свідчить про безпідставність накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення позивача права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.
В ході судового розгляду справи позивач та представник відповідачів підтримали свої доводи та аргументи, наведені в заявах по суті справи, та надали вичерпні пояснення щодо обставин справи.
У судове засідання 06.03.2019 з’явився представник відповідачів.
Позивач у судове засіданні 06.03.2019 не прибула, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином. Позивач подала клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.5 т.4), мотивоване тим, що позивач є адвокатом, який надає БВПД, та 06.03.2019 перебуватиме з 11:00 год. до 15:00 год. у місті Рівному на семінарі (а.с.6 т.4).
Частиною п’ятою статті 205 КАС України передбачено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до частини першої цієї ж статті КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Наведені позивачем підстави неявки у судове засідання 06.03.2019 на думку суду не є поважними. З огляду на те, що позивач в ході судового розгляду справи позовні вимоги підтримала та надала детальні письмові та усні пояснення за змістом позовних вимог, суд вважає, що неявка позивача в судове засідання 06.03.2019 не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, суд вважає можливим завершити судовий розгляд за відсутності позивача.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, наведені в заявах по суті справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідачів щодо обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив такі фактичні обставини справи.
02.04.2013 ОСОБА_2 на підставі наказу Міністерства юстиції України №280/5 від 14.02.2013 видано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 248 (а.с.56 т.1).
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.10.2017 порушено провадження у справі № 910/18129/17 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Ренесанс" та введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_2 (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 248 від 02.04.2013). А також, зобов'язано розпорядника майна у строк до 13.12.2017 скласти та подати господарському суду на затвердження реєстр вимог кредиторів боржника та у строк до 22.12.2017 провести інвентаризацію майна боржника.
На підставі скарги голови правління ОСОБА_3 "Ренесанс" ОСОБА_4 б/д б/н (а.с.13-15 т.1) та за згодою Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України у листі від 13.03.2018 № 266/2586-32-18/9.3.1 Головним територіальним управлінням юстиції у м. Києві прийнято рішення в період з 10 по 12 квітня 2018 року провести позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_2
Відповідно до посвідчення на проведення перевірки від 26.03.2018 № 27 (а.с.22 т.1) та повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 26.03.2018 № 05-24/240 (а.с.12 т.1), предметом перевірки є додержання арбітражним керуючим ОСОБА_2 вимог Конституції України, ГПК України, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та іншого законодавства з питань банкрутства під час виконання повноважень розпорядника майна у справі № 910/18129/17 про банкрутство ОСОБА_3 "Ренесанс" з питань, викладених у скарзі голови правління боржника ОСОБА_4
У вказаному повідомленні про проведення позапланової невиїзної перевірки, отриманому позивачем 30.03.2018, визначено питання, що підлягали дослідженню в межах предмета перевірки, а також зазначено про необхідність подання комісії письмових пояснень з предмета перевірки та копій документів по справі про банкрутство ОСОБА_3 "Ренесанс", які арбітражний керуючий зобов'язаний надати для перевірки до 10:00 год. 10.04.2018.
Листом від 04.04.2018 за вих. № 01-19/167 (а.с.23-31) позивач подала Головному територіальному управлінню юстиції у м. Києві письмові пояснення щодо предмету позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_2, зазначаючи про добросовісність та належність виконання своїх обов’язків розпорядника майна ОСОБА_3 "Ренесанс", пояснюючи певні затримки зі складанням реєстру вимог кредиторів та проведенням інвентаризації майна зволіканнями з боку боржника.
За результатом проведеної позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого з 10.04.2018 по 12.04.2018, комісією Головного територіального управління юстиції у м. Києві складено довідку від 12.04.2018 № 24, відповідно до якої перевіркою встановлено, що арбітражним керуючим ОСОБА_2:
1) у порушення статті 129-1 Конституції України, частини першої статті 18, пункту 6 частини другої статті 42 ГПК України не виконані вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 25.10.2017 по справі №910/18189/17 в частині надання на затвердження суду реєстру вимог кредиторів та інвентаризаційних записів у встановлені судом строки;
2) у порушення частини третьої статті 22 Закону не проведено інвентаризацію майна боржника (а.с.32-37 т.1).
Позивачем подано письмові заперечення за вих. № 01-19/185 від 16.04.2018 на довідку Головного територіального управління юстиції у м. Києві про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 12.04.2018 № 24, у яких позивач, зазначаючи про недобросовісні дії з боку боржника, стверджувала про вжиття усіх належних заходів, передбачених законом, задля своєчасного розгляду та визнання заявлених кредиторських вимог та складання реєстру вимог кредиторів, а також зазначала, що внаслідок виявлення недостовірної інформації в даних боржника, дослідження та аналіз майнового стану з належними підтверджуючими документами свідчить про сумлінне виконання розпорядником майна своїх професійних обов’язків (а.с.38-43 т.1).
23.04.2018 комісією Головного територіального управління юстиції у м. Києві складено Акт позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого № 27 (а.с.44-45 т.1), за змістом якого "за результатами позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_2 під час виконання повноважень розпорядника майна ОСОБА_3 "Ренесанс" за фактами, викладеними у скарзі голови Правління боржника ОСОБА_4 б/н б/д, Комісією встановлено:
1) у порушення статті 129-1 Конституції України, частини 1 статті 18, пункту 6 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, не виконано вимог ухвали господарського суду м. Києва від 25.10.2017, що є обов'язковою до виконання у встановлені судом строки;
2) у порушення частини 3 статті 22 Закону розпорядником майна разом з боржником не організовано та не забезпечено проведення інвентаризації майна боржника.
Крім того, за результатами перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_2 під час виконання повноважень розпорядника майна ОСОБА_3 "Ренесанс" за фактами, викладеними у скарзі голови Правління боржника ОСОБА_4, Комісією виявлено порушення законодавства, які є підставою для внесення державним органом з питань банкрутства до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення відповідно до пункту 6.13 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих:
1) не виконано вимог ухвали господарського суду м. Києва від 25.10.2017, що є обов’язковою до виконання, у встановлені судом строки, що є грубим порушенням статті 129-1 Конституції України, частини 1 статті 18, пункту 6 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України;
2) розпорядником майна разом з боржником не організовано та не забезпечено проведення інвентаризації майна боржника, що є грубим порушенням частини 3 статті 22 Закону,
що призвело до затягування процедури розпорядження майном у справі № 910/18129/17 про банкрутство ОСОБА_3 "Ренесанс" та порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута)".
За результатами аналізу Акту позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 23.04.2018 № 27 Заступником директора департаменту начальником управління ОСОБА_5В та Головним спеціалістом Управління документального забезпечення ОСОБА_6 складено висновок щодо відповідності висновків акта позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_2, згідно з яким Акт № 27, складений Головним територіальним управлінням юстиції у м. Києві, можна вважати таким, що відповідає вимогам законодавства з питань банкрутства та Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2013 № 1284/5 (а.с.232 т.1).
На підставі листа-пропозиції від 25.01.2018 № 05-02/334 та висновку щодо відповідності висновків акта позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_2 14.05.2018 в.о. директора Департаменту з питань судової роботи та банкрутства ОСОБА_7 внесено подання № 1111 про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення, яке направлено разом з матеріалами перевірки для розгляду на засіданні Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та позивачу.
Листом за вих. № 755/9.3.1/33-18 від 15.05.2018 Департамент з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України повідомив позивача про чергове засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) 30.05.2018 о 10-й годині, до порядку денного якого включено питання щодо розгляду подання структурного підрозділу Міністерства юстиції України про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності (а.с.103 т.1).
Листом за вих. № 01-20/231 від 23.05.2018 позивач подала до Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) Міністерства юстиції України письмові пояснення з приводу виявлених за результатом перевірки порушень розпорядником майна законодавства з питань банкрутства (а.с.47-52 т.1).
30.05.2018 відбулось засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), на якому розглянуто вищевказане подання Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України № 1111 від 14.05.2018 та прийнято рішення застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) (а.с.54 т.1).
Згідно з витягом з протоколу № 71/05/18 засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) 30.05.2018, більшістю голосів (п’ять з шести присутніх) прийнято рішення:
1) застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на підставі подання № 1111 від 14.05.2018;
Внести подання до Міністерства юстиції України про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_8 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Рекомендувати Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України на підставі подання Комісії про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_8 дисциплінарного стягнення: а) підготувати проект наказу про анулювання свідоцтва № 248 від 02.04.2013 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_8; б) внести запис до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_8 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
2) рекомендувати Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України повідомити про прийняте рішення арбітражного керуючого ОСОБА_8, Головне територіальне управління юстиції у м. Києві та заявника (а.с.236-238 т.1).
Дисциплінарна комісія направила до Міністерства юстиції України подання № 831 від 30.05.2018 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) для складання проекту наказу Міністерства юстиції України про анулювання свідоцтва № 248 від 02.04.2013 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_2 (а.с.239 т.1).
Висновком Департаменту судової роботи та банкрутства підтверджено наявність підстав для прийняття рішення про анулювання свідоцтва арбітражного керуючого ОСОБА_2 (а.с.241 т.1).
03.07.2018 Міністерством юстиції України видано наказ № 2268/5 "Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_2", яким анулювано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 248 від 02.04.2013, видане ОСОБА_2, а також зобов'язано Департамент з питань судової роботи та банкрутства забезпечити внесення запису про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України та у триденний строк з дня видання зазначеного наказу надіслати його копію арбітражному керуючому, діяльність якого припинена (а.с.242 т.1).
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами спору, суд зазначає таке.
Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-XII (далі – Закон № 2343-XII) визначено, що арбітражний керуючий – це фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
Частиною третьою статті 98 Закону № 2343-XII встановлено, що під час реалізації своїх прав та обов’язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов’язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов’язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.
Згідно зі статтею 105 Закону № 2343-XII, дисциплінарними проступками арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) є винне невиконання або неналежне виконання обов’язків арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 107 цього Закону, арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть за свої дії та заподіяну третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, встановлених законом. Арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до абзацу третього пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2017 № 228 (далі – Положення № 228) Мін’юст є державним органом з питань банкрутства.
Підпунктом 50 пункту 4 Положення № 228 визначено, що Мін'юст відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів); а відповідно до підпункту 42 пункту 4 Положення № 228 Мін'юст видає і анулює свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Згідно з абзацом першим пункту 10 Положення № 228, Міністерство юстиції України у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної ОСОБА_9 України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням.
Відповідно до частин другої та третьої статті 106 Закону № 2343-XII, позапланові виїзні та невиїзні перевірки здійснюються за зверненнями громадян чи юридичних осіб, якщо з таких звернень вбачається необхідність проведення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства. Для проведення невиїзної перевірки державний орган з питань банкрутства надсилає арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору) письмовий запит у межах предмета звернення. У зазначений в запиті строк арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) надсилає державному органу з питань банкрутства вмотивовану відповідь та копії відповідних документів.
У перевірках беруть участь представники державного органу з питань банкрутства та його територіальних органів з можливістю залучення найбільш досвідчених і висококваліфікованих арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства.
Процедура організації та проведення перевірок діяльності арбітражних керуючих; повноваження осіб, які здійснюють перевірки; права й обов'язки арбітражних керуючих; порядок оформлення результатів перевірки, порядок підготовки за результатами перевірки подання на Дисциплінарну комісію про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення встановлені Порядком контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженим наказом Міністерства юстиції України №1284/5 від 27.06.2013 (далі - Порядок № 1284).
Відповідно до пунктів 1.2. та 1.3. Порядку № 1284, цей Порядок поширюється на всіх фізичних осіб, які отримали в установленому порядку свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).
Контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі – арбітражний керуючий) здійснюють Мін’юст як державний орган з питань банкрутства та за його дорученням головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі як територіальні органи з питань банкрутства.
Мін’юст та його територіальні органи з питань банкрутства є органами контролю.
Згідно з положеннями пунктів 2.1., 2.2. та 2.3. Порядку № 1284, контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок.
Контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється на предмет дотримання ними вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Закону, іншого законодавства з питань банкрутства та законодавства про оплату праці.
Здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих складається з таких етапів:
проведення перевірки, складання довідки про результати перевірки діяльності арбітражного керуючого (далі - Довідка);
надання арбітражним керуючим комісії заперечень щодо Довідки та (або) усунення зазначених у Довідці порушень;
складення акта перевірки з урахуванням Довідки, заперечень та усунутих арбітражним керуючим порушень.
Відповідно до підпунктів 2.6.1., 2.6.3. та 2.6.4. пункту 2.6. Порядку № 1284, позапланова перевірка здійснюється органом контролю за наявності згоди Мін’юсту на її проведення, крім випадків проведення позапланової перевірки з підстав, передбачених абзацами п’ятим і шостим пункту 2.6 цього розділу.
Мін’юст аналізує звернення, які надійшли на його адресу, та, у разі якщо з таких звернень вбачається необхідність проведення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства, здійснює позапланову перевірку або зобов’язує територіальний орган з питань банкрутства провести позапланову перевірку.
Мін’юст з метою контролю за проведенням перевірок територіальними органами з питань банкрутства може відповідним дорученням зобов’язати територіальний орган з питань банкрутства надіслати Довідку до Мін’юсту для проведення її аналізу.
Пунктом 2.7. Порядку № 1284 визначено, що орган контролю проводить перевірки за умови письмового повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки не пізніше ніж за десять календарних днів до дня початку планової перевірки та не пізніше ніж за п’ять днів до дня початку позапланової перевірки з урахуванням особливостей, визначених у цьому Порядку.
Відповідно до пункту 2.8. Порядку № 1284, для проведення перевірки орган контролю надає доручення на проведення перевірки, в якому зазначаються: підстава для проведення перевірки; вид перевірки; склад комісії з перевірки; арбітражний керуючий, щодо якого буде здійснюватися захід; місце проведення перевірки з урахуванням вимог пункту 3.1 розділу ІІІ цього Порядку; предмет перевірки; строки проведення перевірки.
Доручення на проведення перевірки підписується керівником структурного підрозділу Мін’юсту, відповідального за забезпечення реалізації повноважень державного органу з питань банкрутства (далі – структурний підрозділ Мін’юсту), або керівником територіального органу з питань банкрутства.
Пунктом 2.11. Порядку № 1284 визначено, що предметом позапланової перевірки є додержання арбітражним керуючим вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Закону та іншого законодавства з питань банкрутства з питань, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цієї перевірки.
Відповідно до пункту 2.13. Порядку № 1284, на підставі доручення на проведення перевірки оформлюються посвідчення на проведення перевірки (додаток 3) та повідомлення про проведення перевірки (додаток 4), які підписуються керівником структурного підрозділу Мін’юсту або структурного підрозділу територіального органу з питань банкрутства, відповідального за забезпечення реалізації повноважень державного органу з питань банкрутства.
У пункті 2.15. Порядку № 1284 передбачено, що повідомлення про проведення позапланової перевірки разом з копією документа (заяви, скарги), який став підставою для її проведення, вручається особисто арбітражному керуючому або за його дорученням представнику, що посвідчується його особистим підписом, а у разі неможливості такого вручення у строки, визначені у пункті 2.7 цього розділу, надсилається арбітражному керуючому рекомендованим листом за рахунок коштів органу контролю на поштову адресу місцезнаходження контори (офіса) арбітражного керуючого.
У повідомленні про проведення позапланової перевірки визначаються питання, які будуть перевірені в межах предмета перевірки, місце проведення перевірки, перелік документів, які арбітражний керуючий зобов’язаний надати комісії для перевірки, строк, до якого арбітражний керуючий зобов’язаний надати комісії пояснення та копії визначених у повідомленні документів, місце та спосіб їх надання.
Відповідно до частини четвертої статті 106 Закону № 2343-XII, у разі виявлення під час перевірки порушень норм законодавства в роботі арбітражного керуючого, державний орган з питань банкрутства може зупинити діяльність арбітражного керуючого та передати матеріали на розгляд дисциплінарній комісії для накладення на порушника дисциплінарних стягнень.
Зокрема, відповідно до пункту 7.1. Порядку № 1284, підставою для накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення є, зокрема, грубе порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута).
Згідно з пунктом 7.2. Порядку № 1284, протягом п’яти робочих днів з дати отримання структурним підрозділом Мін’юсту від органу контролю пропозиції структурний підрозділ Мін’юсту готує та вносить подання на Дисциплінарну комісію про накладання на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення (далі - подання), копія якого надсилається арбітражному керуючому до відома.
Подання повинно містити висновок структурного підрозділу Мін’юсту щодо відповідності висновків акта перевірки законодавству з питань банкрутства. До подання додається пропозиція органу контролю з усіма додатками.
Статтею 108 Закону № 2343-XII визначено, що Дисциплінарна комісія утворюється у встановленому державним органом з питань банкрутства порядку для здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), перевірки організації їх роботи, дотримання ними вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики.
Дисциплінарна комісія, серед іншого, приймає рішення про застосування до арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарних стягнень.
Рішення дисциплінарної комісії приймаються на її засіданнях шляхом голосування простою більшістю голосів від кількості присутніх на засіданні членів комісії. Дисциплінарна комісія вважається повноважною у разі присутності не менше п’яти членів комісії.
Рішення дисциплінарної комісії оформлюються протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії.
Абзацом третім пункту 4 Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 81/5 від 11.01.2013, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.01.2013 за № 112/22644 (далі - Положення про Дисциплінарну комісію) передбачено, що Дисциплінарна комісія відповідно до покладених на неї завдань розглядає подання структурного підрозділу Мін'юсту, відповідального за забезпечення виконання Мін'юстом повноважень державного органу з питань банкрутства, про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого.
Абзацом другим пункту 25 Положення про Дисциплінарну комісію передбачено, що за результатами розгляду питання порядку денного Дисциплінарна комісія може прийняти рішення про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення на підставі подання структурного підрозділу про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого.
Відповідно до частини першої статті 109 Закону № 2343-XII, дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є: 1) попередження; 2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Частиною другою статті 109 Закону № 2343-XII встановлено, що під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення. Аналогічні норми також містяться у Порядку № 1284 та Положенні про Дисциплінарну комісію.
Пунктом 27 Положення про Дисциплінарну комісію передбачено, що у разі прийняття Дисциплінарною комісією рішення про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого протокол її засідання та її подання про застосування до арбітражного керуючого такого виду дисциплінарного стягнення у триденний строк направляються до структурного підрозділу для анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та виключення з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України відомостей про арбітражного керуючого, стосовно якого Дисциплінарною комісією прийнято рішення.
Згідно з частиною третьою статті 107 Закону № 2343-XII, державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення.
Відповідно до частини першої статті 112 Закону № 2343-XII, підставами для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) є: накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) (пункт 5).
Частинами першою та другою статті 113 Закону № 2343-XII обумовлено, що у разі наявності підстав для позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарна комісія вносить державному органу з питань банкрутства відповідне подання.
Державний орган з питань банкрутства приймає рішення про позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та вносить до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
За результатом аналізу наведених норм матеріального права та встановлених у ході судового розгляду фактичних обставин суд дійшов висновку, що Головним територіальним управлінням юстиції у м. Києві дотримано законодавчо встановлені вимоги щодо порядку проведення позапланової невиїзної перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_2
Судом з’ясовано, що в основу висновків про неналежне виконання арбітражним керуючим ОСОБА_2 покладених на неї обов'язків розпорядника майна ОСОБА_3 "Ренесанс" покладені обставини, встановлені судовими рішеннями у межах провадження у справі про банкрутство № 910/18129/17.
Так, ухвалою Господарського суду м. Києва у справі № 910/18129/17 усунуто арбітражного керуючого ОСОБА_2 від виконання обов'язків розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Ренесанс". Вирішуючи питання усунення ОСОБА_2 від виконання обов’язків розпорядником майна боржника ОСОБА_3 "Ренесанс", суд встановив, що в порушення вимог частини третьої статті 22, частини восьмої статті 23, частини першої статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розпорядником майна боржника ОСОБА_2 не подано у визначений судом строк на затвердження реєстр вимог кредиторів боржника, а також констатовано порушення вимог частини третьої статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ухвали Господарського суду м. Києва від 25.10.2017 в частині непроведення інвентаризації майна боржника.
Такі висновки Господарського суду м. Києва підтримані Київським апеляційним господарським судом у постанові від 04.04.2018, а також Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 10.07.2018. Зокрема, Верховний Суд зауважив, що статус арбітражного керуючого характеризується не лише сукупністю прав та обов'язків останнього, а й ефективністю та невідворотністю інституту дисциплінарної відповідальності арбітражного керуючого за свої дії. Враховуючи встановлені обставини у справі № 910/18129/17, колегія суддів Касаційного господарського суду погодилася із висновками судів попередніх інстанцій про неналежне виконання арбітражним керуючим ОСОБА_2 покладених на неї обов'язків розпорядника майна боржника.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, обставини щодо неналежного виконання позивачем обов'язків розпорядника майна ОСОБА_3 "Ренесанс" встановлено судовим рішенням у господарській справі, яке набрало законної сили, відтак не потребують доказування.
За приписами частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Встановлені під час судового розгляду справи обставини справи дають суду підстави критично оцінити та відхилити подані позивачем докази в обгрунтування обставин щодо виконання вимог ухвали Господарського суду м. Києва від 25.10.2017 у справі №910/18129/17 (а.с.16-21 т.1, 73-250 т.2, 1-173 т.3), позаяк такі не відповідають вимогам належності доказів, які суд розцінює як намагання позивача до повторного встановлення обставин щодо виконання обов’язків розпорядника майна ОСОБА_3 "Ренесанс" та нової оцінки поданих доказів поза межами провадження у справі про банкрутство № 910/18129/17 у порядку господарського судочинства.
В контексті викладеного суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини у справі "Brumarescu v. Romania" від 28 листопада 1999 року наголосив, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті Преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів".
Окрім того, відповідної оцінки зазначеним встановленим судовим рішенням обставинам щодо неналежного виконання обов’язків розпорядника майна ОСОБА_3 "Ренесанс" надано 30.05.2018 Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), якою визнано зазначені обставини достатніми підставами для прийняття рішення про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Разом з тим, суд враховує, що статтею 109 Закону № 2343-XII визначено дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора): 1) попередження; та 2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Це означає можливість суб’єкта владних повноважень за власним суб’єктивним розсудом обирати з визначених законом двох альтернативних рішень (дискреція).
Згідно Рекомендацій ОСОБА_9 Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої ОСОБА_9 міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Суд не повинен підміняти адміністративний орган, не повинен приймати рішення замість адміністративного органу. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду й виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Тому суд зазначає, що надання оцінки певним фактам та обставинам, а також прийняття відповідного рішення з кількох санкціонованих законом віднесено до компетенції відповідачів-суб’єктів владних повноважень. При цьому суд, здійснюючи контроль за дотриманням суб’єктами владних повноважень встановлених законом процедур та підстав для прийняття відповідних рішень, не вправі перебирати на себе функції суб’єкта владних повноважень та реалізовувати їх повноваження та компетенцію, що є неприпустимим та суперечить принципу поділу влади.
Таким чином, у ході судового розгляду даної справи судом з’ясовано на підставі положень Закону № 2343-XII та Порядку № 1284, що Міністерство юстиції України, як державний орган з питань банкрутства, має право приймати рішення про позбавлення права арбітражного керуючого на здійснення діяльності арбітражного керуючого на підставі відповідного подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) у разі виявлення за наслідками перевірки діяльності арбітражного керуючого порушень чинного законодавства, які свідчать про невиконання або неналежне виконання обов'язків арбітражного керуючого. При цьому чинним законодавством закріплено право державного органу з питань банкрутства та його територіальних органів проводити перевірку діяльності, зокрема, арбітражних керуючих, направлення матеріалів такої перевірки на розгляд Дисциплінарної комісії, яка, у свою чергу, наділена повноваженнями приймати рішення про застосування до арбітражних керуючих дисциплінарних стягнень. Також законодавчо визначена і компетенція Міністерства юстиції України щодо накладення дисциплінарних стягнень у виді припинення діяльності арбітражного керуючого, яка реалізується наказом про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого.
Тому суд відхиляє як необґрунтовані доводи позивача про те, що рішення щодо накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права здійснення діяльності арбітражного керуючого, яке б могло слугувати підставою для припинення діяльності арбітражного керуючого, Міністерством юстиції України не виносилося, тому згідно з пунктом 5 частини першої статті 112 Закону № 2343-XII підстав для анулювання свідоцтва позивача не було, позаяк саме спірний наказ Міністерства юстиції України від 03.07.2018 № 2268/5 "Про припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) ОСОБА_2Х" (а.с.242 т.1) є рішенням Державного органу з питань банкрутства про позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у розумінні частини другої статті 113 Закону № 2343-XII та є підставою для припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
На підставі викладеного у сукупності суд дійшов висновку про дотримання відповідачами-суб'єктами владних повноважень порядку прийняття та форми спірних рішень, оскільки дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого накладено рішенням Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 30.05.2018, а спірним наказом Міністерства юстиції України від 03.07.2018 № 2268/5 було анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого.
При цьому суд відзначає, що позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та анулювання свідоцтва, яке є обов'язковою умовою здійснення діяльності арбітражного керуючого, не є тотожними поняттями, оскільки припинення діяльності арбітражного керуючого, зокрема, з підстав накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є підставою для підготовки структурним підрозділом висновку про наявність підстави для анулювання свідоцтва та проекту наказу Мін'юсту України про анулювання такого свідоцтва. Матеріалами справи підтверджується той факт, що в спірних правовідносинах відповідачами дотримано визначений порядок накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та анулювання свідоцтва.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на вищенаведені правові норми та встановлені фактичні обставини справи суд дійшов висновку, що Дисциплінарна комісія арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), застосовуючи до арбітражного керуючого ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення, та Міністерство юстиції України, приймаючи наказ про припинення діяльності арбітражного керуючого, діяли у межах повноважень, у спосіб та у поряду, визначеними нормами чинного законодавства, а тому спірні рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 30.05.2018 та наказ Міністерства юстиції України від 03.07.2018 № 2268/5 відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 КАС України.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного, за результатами судового розгляду суд дійшов висновку, що відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, доведено правомірність своїх дій та надано обґрунтовані доводи щодо правомірності прийняття оскаржуваних правових актів індивідуальної дії відповідно до норм чинного законодавства. Покладені в основу оскаржених рішень обставини щодо допущених позивачем порушень знайшли своє підтвердження належними і допустимими доказами.
Доводи позивача не спростовують правомірності оскаржених рішень та не дають суду підстав для їх скасування, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В :
У позові Арбітражний керуючий ОСОБА_2 (вул. Фруктова, 4/1, м.Рівне, 33001, РНОКПП НОМЕР_1) до Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м.Київ 1, 01001, ЄДРПОУ 00015622), Головного територіального управління юстиції у м. Києві (пров.Музейний,2д, м.Київ 1, 01001, ЄДРПОУ 34691374) визнання протиправними та скасування рішення, наказу - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 18 березня 2019 року.
Суддя Дорошенко Н.О.
