Справа № 214/1449/18

2/214/1148/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 березня 2019 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого – судді Попова В.В.,

при секретарі – Джемерчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1, інтереси якої представляє ОСОБА_2, до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» про визнання страхового платежу сплаченим, стягнення страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_2, в інтересах ОСОБА_1, звернувся до суду з позовною заявою в порядку Закону України «Про захист прав споживачів», в подальшому уточнивши вимоги, просив суд: визнати сплаченим та зарахованим за період з 14.04.2017 року по 14.07.2017 року страховий платіж в сумі 1174,54 грн., отриманий ПрАТ «СК «ТАС» за договором страхування №10401-103023 від 13.04.2016 року; стягнути з ПрАТ «СК «ТАС» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 492 936,98 грн. з урахуванням пені та 3% річних; стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 3 000 грн.

Пред’явлені вимоги мотивовано тим, що 13.04.2016 року між ПрАТ «СК «ОСОБА_3 Україна», правонаступником якого є ПрАТ «СК «ТАС», як страховиком, та ОСОБА_4, як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування життя №10401-103023, зміст якого базується на підставі Правил добровільного страхування життя, діючих в редакції від 26.07.2007 року (із змінами від 22.05.2015 року). В підтвердження факту укладення договору було оформлено та видано поліс страхування життя №10401-103023 від 13.04.2016 року за програмою страхування «Класична» (Основна частина). Строк дії договору визначено до 13.04.2041 року. Предметом договору добровільного страхування життя визначено майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству, пов’язані з життям, здоров’ям та працездатністю застрахованої особи. Згідно п.4.2 договору страховим випадком за основними ризиками визначено смерть застрахованої особи, яка настала протягом строку дії договору. Відповідно до п.4.3 договору, страховим випадком за додатковими ризиками визначено смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії договору страхування. При настанні страхових випадків за основними ризиками вигодонабувачем визначена ОСОБА_1, розмір страхової виплати – 200 000 грн., що підлягає сплаті протягом 15 днів з моменту подачі заяви та передбачених договором документів. У випадку настання страхового випадку - смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, розмір страхової виплати – 150 000 грн., що підлягає сплаті протягом 15 днів з моменту подачі заяви та передбачених договором документів.

За умовами договору добровільного страхування життя №10401-103023 від 13.04.2016 року перший страховий платіж ОСОБА_4 вніс до 14.04.2016 року, в подальшому здійснюючи періодичні страхові платежі відповідно до Таблиці розмірів страхових платежів та викупних сум, зокрема, в сумі 1174,54 грн. 22.03.2016 року за період з 14.04.2016 року по 13.07.2016 року (квитанція від 22.03.2016 року), 21.07.2016 року за період з 14.07.2016 року по 13.10.2016 року, 13.10.2016 року за період з 14.10.2016 року по 14.01.2017 року, 01.02.2017 року за період з 14.01.2017 року по 13.04.2017 року, 24.04.2017 року за період з 14.04.2017 року по 13.07.2017 року. Всього за договором ОСОБА_4 сплатив 5872,70 грн. страхових виплат.

04.07.2017 року внаслідок нещасного випадку ОСОБА_4 помер. ОСОБА_5 ОСОБА_1 звернулася до страхової компанії із заявою про отримання страхового відшкодування у зв’язку з настанням страхового випадку 06.10.2017 року. Однак, ПрАТ «СК «ТАС» листом від 21.12.2017 року повідомило ОСОБА_1 про те, що станом на 04.07.2017 року черговий страховий платіж за період страхування з 14.04.2017 року по 14.07.2017 року страхувальником було сплачено не в повному обсязі, а тому на момент смерті ОСОБА_4 відповідальність страховика по виконанню свого обов’язку щодо здійснення страхової виплати у разі настання страхового випадку не діяла на підставі п.6.12 Правил страхування. У зв’язку з цим страховиком було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування. Не погоджуючись з таким рішенням, 10.01.2018 року ОСОБА_1 повторно звернулася до страхової компанії з приводу перегляду рішення по страховому випадку, на яке отримала відповідь від 29.01.2018 року про залишення незмінним попереднього рішення страховика. Представник позивача зазначив, що відмова у виплаті страхового відшкодування є протиправною, оскільки страховий платіж за період з 14.04.2017 року по 14.07.2017 року ОСОБА_4 сплатив в розмірі 1174,54 грн., який страховиком зараховано. Вимог на сплату страхового платежу з урахуванням індексації страховик не виставляв, як і повідомлень про необхідність доплати грошових коштів в сумі 52,29 грн. до не індексованого страхового платежу та попередження про можливість припинення договірних відносин не направляв.

Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, представник позивача керувався Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу в цивільних та адміністративних справах» та визначив їх в сумі 3000 грн.

Умови вказаного Договору страхування життя (Полісу) не передбачають розміру неустойки, як відповідальність Страховика за договором страхування, а тому до спірних правовідносин застосовується частина п'ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки укладений договір страхування спрямований на задоволення потреб застрахованої особи. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням зазначеного і на підставі того, що з дня прийняття рішення про відмову у виплаті страхових виплат (20.12.2017 року) до дня подання позову (06.03.2018 року) будь-яких платежів в сплаті страхових виплат за страховим випадком: Смерть ОСОБА_6 особи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії Договору страхування, на користь позивача від відповідача не надходило, тому вважає за необхідне стягнути 3% річних та інфляційні нарахування відповідно до ст. 625 ЦК України. У зв'язку із простроченням виконання відповідачем вищевказаних грошових зобов'язань по виплаті викупної суми у розмірі 150 000,00 грн., за період прострочки з 21.12.2017 року до 06.03.2018 року (76 днів) 3% річних становлять 936 грн. 98 коп., із розрахунку ( сума боргу х 3/100 х кількість прострочених днів / 365).

Також, відповідно до вищезазначених норм частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів", в зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань зі сплати позивачу страхової виплати за Договором добровільного страхування життя (Полісу страхування життя №10401-103023 від 13 квітня 2016 року), відповідачу нарахована пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги) за кожний день прострочення, що складає суму: (із розрахунку 150 000,00 грн. х 3:100 х 76днів) =342 000,00грн. Загальна сума позовних вимог становить 492936,98 грн., з урахуванням суми страхової виплати – 150 000,00 грн., пені та 3 % річних.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, подав до суду заяву, згідно якої позов підтримав у повному обсязі, просив розглянути справу за його відсутності. Не погоджуючись з відзивом на позов представника відповідача, представник позивача подав відповідь на відзив, в якому зазначив наступне. Відповідно до Полісу страхування життя №10401-103023 від 13 квітня 2016 року, страховими випадками є Дожиттяабо Смерть ОСОБА_6 особи до закінчення терміну дії договору; Смерть ОСОБА_6 особи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії Договору страхування; Смерть ОСОБА_6 особи внаслідок дорожньо – транспортної пригоди що сталася протягом дії Договору страхування. Також, відповідно до ОСОБА_7 страхування життя «Класична», доданої відповідачем до відзиву на позовну заяву, вбачається, що за ОСОБА_7 № 01- основна накопичувальна частина страховими випадками є Основні (обов’язкові ) ризики: Дожиття та Смерть ОСОБА_6 особи, яка настала протягом дії Договору страхування, а також за бажанням Страхувальника, можуть бути обрані ризики: Смерть ОСОБА_6 особи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії Договору страхування; Смерть ОСОБА_6 особи внаслідок дорожньо – транспортної пригоди що сталася протягом дії Договору страхування та Стійка втрата загальної працездатності. У всіх зазначених випадках даної програми, у разі настання страхового випадку сплачується страхова виплата у розмірі відповідної страхової суми за Договором страхування. ОСОБА_7 страхування життя «Класична» передбачена і додаткова ризикова частина (програма 02), але вона не містить таких страхових випадків, як Смерть ОСОБА_6 особи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії Договору страхування; Смерть ОСОБА_6 особи внаслідок дорожньо – транспортної пригоди що сталася протягом дії Договору страхування. З наведеного вбачається, що при укладені Договору добровільного страхування життя (Полісу страхування життя №10401-103023 від 13 квітня 2016 року), Страхувальником були обрані за його бажанням, відповідно до ОСОБА_7 № 01- основна накопичувальна частина, такі страхові випадки як: Дожиття та Смерть ОСОБА_6 особи, яка настала протягом дії Договору страхування, Смерть ОСОБА_6 особи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії Договору страхування; Смерть ОСОБА_6 особи внаслідок дорожньо – транспортної пригоди, що сталася протягом дії Договору страхування та призначена на випадок смерті ОСОБА_5 - ОСОБА_1 Умовами Договору страхування передбачено, що розмір страхового платежу за ризиками обчислюється з урахуванням щорічного індексування (збільшення) на 5%. Відповідно до Таблиці розмірів страхових платежів та викупних сум, що знаходиться на зворотній стороні Полісу, черговий страховий платіж за період страхування з 14.04.17р. по 13.07.17р. становив 1226,83, натомість Страхувальником було сплачено за даний період 1174,54 грн., тобто, без урахування індексації. У зв’язку з чим Страховик прийшов до висновку, що виникла заборгованість, яка до настання смерті не була погашена, а тому на момент смерті ОСОБА_4, відповідальність Страховика по виконанню свого обов’язку щодо здійснення страхової виплати у разі настання страхового випадку не діяла на підставі пункту 6.12. Правил страхування. З такими висновками Страховика позивач не погодилась, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Так, від сплаченого страхового платежу в розмірі 1174,54 грн. за період страхування з 14.04.17р. по 13.07.17р. Страховик не відмовився. Будь яких вимог на сплатустрахового платежу з урахуванням індексації не виставляв, тому вважає, що страховий платіж у сумі 1174,54грн., здійснений Страхувальником 24.04.2017р., був прийнятий та зарахований. Повідомлень про необхідність доплати грошових коштів в розмірі 52,29 грн. до не індексованого страхового платежу та попередження про можливість припинення договірних правовідносин у випадку не виконання таких вимог, на адресу Страхувальника не надходило. Страховий випадок настав 04.07.2017 року. Вважає, що з огляду на положення ст.10 Закону України «Про страхування», пунктів 6.6., 6.7., 6.9. Правил страхування, страховим платежем є визначена у договорі страхування сума (тариф), яку страхувальник повинен сплатити на користь Страховика. Зазначеними нормами не передбачається жодне обумовлення, що складовою страхового платежу (тарифу) є величина індексації, тому вважає, що індексація страхової премії не є обов’язковою складовою страхового платежу.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, подав заяву, згідно якої заперечує проти позовних вимог позивача, просить розглянути справу за його відсутності.

Не погоджуючись з пред’явленими вимогами, представник відповідача подав відзиви на первісну та уточнену позовну заяву, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі з огляду на їх безпідставність. Свої заперечення представник мотивував тим, що 20.03.2016 року ОСОБА_4 заповнив та надав страховикові заяву на укладення договору добровільного страхування життя за програмою страхування «Класична» №103023. Під час внесення даних до заяви страхувальник обрав такі ризики: дожиття або смерть застрахованої особи до закінчення терміну дії договору; смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії договору; смерть застрахованої особи внаслідок ДТП, що сталася протягом дії договору. Умовами договору страхування було визначено страхові суми за страховими ризиками: дожиття або смерть застрахованої особи до закінчення терміну дії договору – 200 008 грн.; смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії договору – 150 000 грн.; смерть застрахованої особи внаслідок ДТП, що сталася протягом дії договору – 150 000 грн. Умовами договору страхування визначено, що за період страхування з 14.04.2017 року по 13.04.2018 року розмір періодичного страхового платежу становить 1226,83 грн., розмір річного страхового платежу – 4907,32 грн. На переконання представника, вимагаючи задовольнити вимогу про зарахування страхового платежу в сумі 1174,54 грн., ОСОБА_1 тим самим визнає, що дійсно страховий платіж, який було здійснено страхувальником 24.04.2017 року, вчинено не в повному обсязі. До того ж представник зазначив, що ПрАТ «СК «ТАС» здійснено виплату вигодонабувачеві страхової виплати за основним ризиком по страховому випадку «Смерть застрахованої особи до закінчення терміну дії договору» в повному обсязі. Так, 28.07.2017 року на гарячу лінію страховика ОСОБА_1 здійснено дзвінок з повідомленням про смерть ОСОБА_4 28.10.2017 року на адресу страховика від ОСОБА_1 надійшла заява про виплату страхового відшкодування з пакетом документів. За результатами розгляду документів страховиком прийнято рішення про здійснення страхової виплати вигодонабувачу в розмірі 200 008 грн. за ризиком «Смерть застрахованої особи до закінчення терміну дії договору», про що складено страховий акт №12481 від 14.12.2017 року та того ж дня здійснено виплату страхової суми в розмірі 187 007,48 грн. на банківські реквізити позивача з утриманням податку на доходи фізичних осіб та військового збору відповідно до ПК України. Пунктом 11.2.2 Правил, що кореспондується із ст. 21 Закону України «Про страхування», ст. 989 ЦК України, встановлено обов’язок страхувальника сплачувати страхові платежі у строки та в обсягах, що визначені Договором страхування. Зазначає, що позивач намагається перекрутити умови Договору страхування щодо встановлених розмірів страхових платежів та намагається довести суду, що така істотна умова Договору страхування як розмір страхового платежу є не обов’язковою та може сплачуватись Страхувальником у розмірі на власний розсуд останнього. Наслідки неналежного виконання Страхувальником своїх обов’язків визначено у Правилах. Так, пунктом 6.12. Правил зазначено, що у випадку, якщо Страхувальник не сплатив черговий страховий платіж до початку періоду страхування, за який він вноситься, відповідальність Страховика за страховими випадками, визначеними в п.4.3. Правил (тобто за Додатковими страховими ризиками, яким за даним Договором страхування є випадок – «Смерть ОСОБА_6 особи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії Договору»), припиняється з 00 годин 01 хвилини першого дня періоду, за який повинен був бути сплачений платіж, якщо інше не передбачено умовами Договору страхування. Отже, в даному випадку у зв’язку з неповною сплатою страхового платежу обліковувалась заборгованість, яка призупинила дію страхового покриття за страховими випадками лише за додатковими ризиками (п. 4.3. Правил), тобто, не діяло страхове покриття за страховими випадками: «Смерть ОСОБА_6 особи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії Договору» та «Смерть ОСОБА_6 особи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася протягом дії Договору». Правилами регламентовані дії Страховика, що виключно в разі несплати страхових платежів за страховими випадками, визначеними у п.4.2. Правил, надсилати Страхувальнику письмову вимогу. Пунктом 13.10 Правил регламентовано порядок здійснення страхових виплат у разі наявної заборгованості зі сплати страхових платежів за Договором страхування, а саме: якщо на дату страхового випадку за договором страхування є заборгованість, то виплата за основними страховими випадками здійснюється з вирахуванням існуючої заборгованості, за додатковими страховими випадками виплата не здійснюється. Страховик не бере на себе зобов’язання по здійсненню страхової виплати за страховими випадками за додатковими випадками, що і відбулось у даній конкретній ситуації. Відтак, відповідно до умов Договору страхування, Страховик в повному обсязі виконав своє зобов’язання та здійснив страхову виплату за основним ризиком «Смерть ОСОБА_6 особи до закінчення терміну дії Договору» у встановленому Договором страхування розмірі. Страхувальник, заповнюючи Заяву на укладення Договору страхування, був ознайомлений про те що «страхова сума за ризиками «Смерть та «Дожиття» розрахована з урахуванням щорічної індексації страхового платежу на 5%». Така умова зазначена у Договорі страхування та у відповідності до ч.3 ст. 10 Закону України «Про страхування» є обов’язковою. Страхувальник, укладаючи Договір страхування, погодився із зазначеними умовами, протягом дії договору страхування не звертався із вимогою про розірвання Договору страхування та не вимагав визнання їх недійсними. Страхувальник був вільний як у виборі фінансових установ для отримання страхових послуг, так і у виборі форми та програм страхування. Зазначає, що позивач є неналежним позивачем, вимагаючи здійснити страхову виплату на її користь за страховим випадком за додатковим ризиком «Смерть ОСОБА_6 особи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії Договору» у розмірі 150000, 00грн. Відповідно до умов договору страхування, п. 19.2 Розділу 19 Правил при настанні страхових випадків за додатковими ризиками (п.4.3. Правил) ОСОБА_5 є ОСОБА_6 особа. Відповідно до п.1.4. Правил якщо ОСОБА_5 не призначений, то виплату отримують Страхувальник або його спадкоємці за законом. Однак, навіть за умови наявності у позивача свідоцтва на спадщину за померлим Страхувальником ОСОБА_4, страхова виплата за страховим випадком за додатковим ризиком «Смерть ОСОБА_6 особи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії Договору» не може бути здійснена відповідачем у зв’язку із відсутністю дії страхового покриття за цим ризиком на момент настання смерті ОСОБА_4 Зазначає, що у позивача відсутні правові підстави для нарахування штрафних санкцій. Відмова відповідача у здійсненні страхової виплати за страховим випадком за додатковим ризиком «Смерть ОСОБА_6 особи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії Договору» є правомірною та такою, що здійснена у відповідності до умов Договору. Закон України «Про захист прав споживачів» передбачає розрахунок пені виходячи саме з вартості послуги. Таким чином, навіть якщо припустити факт порушення страховиком зобов`язань за договором страхування та необхідність розрахунку пені саме на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», то за основу розрахунку має братися саме вартість страхової послуги (страхової премії), а не розмір страхової суми. Відповідно до укладеного договору страхування, страхова премія була сплачена фактично Страхувальником у розмірі 5872,70грн. Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків. Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та п.4 частини 5 статті 12 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків. (правова позиція ВСУ Постанова від 03.09.2014 у справі №6-100цс14).

Суд, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку письмовим доказам щодо їх належності, допустимості та достатності в їх сукупності, приходить до таких висновків.

13.04.2016 року між ПрАТ «СК «ОСОБА_3 Україна», правонаступником якого є ПрАТ «СК «ТАС», як страховиком, та ОСОБА_4, як страхувальником, було укладено договір страхування життя №10401-103023. Зазначений договір був укладений відповідно до Правил добровільного страхування життя від 26.07.2007 року (із змінами №1 від 22.12.2008 року), зареєстрованими Нацкомфінпослуг 25.06.2015р. В підтвердження факту укладення договору було оформлено та видано Поліс страхування життя №10401-103023 від 13.04.2016 року (надалі – Поліс) за програмою страхування «Класична (Основна частина)». Строк дії договору визначено до 13.04.2041 року (а.с.75).

Підставою для укладання договору була заява ОСОБА_4 на укладання договору добровільного страхування життя, яка є невід’ємною частиною Договору Страхування №10401-103023 (а.с.160-161). Предметом договору добровільного страхування життя визначено майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству, пов’язані з життям, здоров’ям та працездатністю застрахованої особи.

Як вбачається з Полісу, страховими випадками є : «Смерть ОСОБА_6 особи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії Договору» з виплатою страхової суми 200 008,00 грн.; «Смерть ОСОБА_6 особи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії Договору» з виплатою страхової суми 150 000,00 грн.; «Смерть ОСОБА_6 особи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася протягом дії Договору» з виплатою страхової суми 150 000,00 грн. (а.с.75).

Як вбачається з Полісу, ОСОБА_5 при настанні страхових випадків за основними ризиками, визначений (ні) Страхувальником за згодою ОСОБА_6 особи: ОСОБА_4 (код страхового випадку (Д - дожиття)) та ОСОБА_1 (код страхового випадку (С - смерть)) (а.с.75).

Як вбачається з заяви ОСОБА_4 (а.с.160-161), останнім заповнені страхові випадки за Основною програмою «Класична», код 01 наступні: Дожиття ОСОБА_6 особи до закінчення терміну дії Договору страхування, одноразова страхова виплата наприкінці строку дії Договору – 200 000,00 грн.; Смерть ОСОБА_6 особи, яка настала протягом дії Договору страхування за програмою «Класична» (01) страхова сума = страховій сумі за ризиком «дожиття»; Смерть ОСОБА_6 особи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії Договору страхування – 150 000,00 грн.; Смерть ОСОБА_6 особи внаслідок дорожньо – транспортної пригоди, що сталася протягом дії Договору страхування – 150 000,00 грн.

Як вбачається з базових умов для програм «Класична» та «Власна пенсія» (а.с.161зворот), за цією програмою страхування укладаються два Договори страхування: № 01,03 – основна накопичувальна частина та № 02, 04 – додаткова ризикова частина.

Як вбачається з ОСОБА_7 страхування життя Класична» № 01 – основна накопичувальна частина та № 2 – додаткова ризикова частина (а.с.73).

Як вбачається з ОСОБА_7 страхування життя «Класична» (а.с.73) до накопичувальної частини (програма 01) відносяться страхові випадки, які є обов’язковими ризиками: Дожиття ОСОБА_6 особи до закінчення терміну дії Договору страхування та Смерть ОСОБА_6 особи, яка настала протягом дії Договору страхування, а також страхові випадки, які обираються за бажанням Страхувальника: Смерть ОСОБА_6 особи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії Договору страхування; Смерть ОСОБА_6 особи внаслідок дорожньо – транспортної пригоди, що сталася протягом дії Договору страхування; Стійка втрата загальної працездатності (інвалідність 1,2 групи) ОСОБА_6 особи, що сталася протягом дії Договору страхування внаслідок захворювання або нещасного випадку.

Як вбачається з ОСОБА_7 страхування життя «Класична» (а.с.74) до додаткової ризикової частини (програма 02) відносяться страхові випадки: Смерть ОСОБА_6 особи, яка настала протягом дії Договору Страхування; захворювання ОСОБА_6 особи критичною хворобою протягом дії Договору страхування (зі списку 6 хвороб); захворювання ОСОБА_6 особи критичною хворобою протягом дії Договору страхування (30 хвороб згідно Правил); тілесні ушкодження ОСОБА_6 особи внаслідок нещасного випадку протягом дії Договору; переломи та опіки ОСОБА_6 особи внаслідок нещасного випадку протягом дії Договору; стійка втрата загальної працездатності – інвалідність 1,2, або 3 групи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії Договору страхування.

Згідно пункту 4.2. Правил добровільного страхування життя (а.с.87-104), страховими випадками за основними ризиками згідно з цими Правилами є, зокрема: 4.2.3. Смерть ОСОБА_6 особи, яка настала протягом дії Договору страхування.

Згідно пункту 4.3. Правил добровільного страхування життя (а.с.87-104), страховими випадками за додатковими ризиками згідно з цими Правилами є, зокрема: 4.3.1. Смерть ОСОБА_6 особи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії Договору страхування; 4.3.2. Смерть ОСОБА_6 особи внаслідок дорожньо – транспортної пригоди, що сталася протягом дії Договору страхування.

Згідно розділу 18 Правил добровільного страхування життя (а.с.87-104), регламентовані ключові умови добровільного страхування життя за основними ризиками. Так, згідно підпункту 18.1.1. зазначено, що ці умови можуть застосовуватись при укладанні Договорів страхування окремо та є обов’язковими для застосування при укладанні Договорів страхування за будь-якою ОСОБА_7 страхування. Згідно підпункту 18.1.2. страховими випадками згідно з цими ключовими умовами можуть бути, зокрема: 18.1.2.2. Смерть ОСОБА_6 особи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії Договору страхування; 18.1.2.3. Смерть ОСОБА_6 особи внаслідок дорожньо – транспортної пригоди, що сталася протягом дії Договору страхування.

Згідно розділу 19 Правил добровільного страхування життя (а.с.87-104), регламентовані ключові умови добровільного страхування життя за додатковими ризиками, серед яких таких страхових випадків як Смерть ОСОБА_6 особи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії Договору страхування та Смерть ОСОБА_6 особи внаслідок дорожньо – транспортної пригоди, що сталася протягом дії Договору страхування, не міститься.

За умовами договору добровільного страхування життя №10401-103023 від 13.04.2016 року перший страховий платіж ОСОБА_4 вніс до 14.04.2016 року, в подальшому здійснюючи періодичні страхові платежі відповідно до Таблиці розмірів страхових платежів та викупних сум, зокрема, в сумі 1174,54 грн. 22.03.2016 року за період з 14.04.2016 року по 13.07.2016 року (квитанція від 22.03.2016 року), 21.07.2016 року за період з 14.07.2016 року по 13.10.2016 року, 13.10.2016 року за період з 14.10.2016 року по 14.01.2017 року, 01.02.2017 року за період з 14.01.2017 року по 13.04.2017 року, 24.04.2017 року за період з 14.04.2017 року по 13.07.2017 року. Всього за договором ОСОБА_4 сплатив 5872,70 грн. страхових виплат. Заборгованість за договором страхування складає 52 грн. 29 коп.

ОСОБА_4 помер 4 липня 2017 року (а.с.201). Згідно лікарського свідоцтва про смерть (а.с.202-203), хворобою, що призвело до смерті є множинні переломи ребер.

Згідно заяви ОСОБА_1 (а.с.78-79), тілесні ушкодження, що стали безпосередньою причиною смерті ОСОБА_4, є наслідком удару грудної клітини при падінні в люк.

ОСОБА_5 ОСОБА_1 6 жовтня 2017 року звернулася до відповідача з письмовою заявою про здійснення страхової виплати за Договором №10401-103023 від 13.04.2016 року, якій 14 грудня 2017 року згідно страхового акту № 12481 за страховим випадком Дожиття або смерть ОСОБА_6 особи було нараховано до виплати 200 008 грн. та здійснено виплату страхової суми в розмірі 187 007,48 грн. з утриманням податку на доходи фізичних осіб та військового збору відповідно до Податкового Кодексу України (а.с.78-81).

20 грудня 2017 року відповідачем було прийнято рішення про відмову № 12475 у страховій виплаті ОСОБА_5 ОСОБА_1 за страховим випадком Смерть ОСОБА_6 особи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії Договору страхування (а.с.82). У графі причина відмови зазначено наступне. Відповідно до пунктів 6.12. та 6.13. Правил страхування, у випадку, якщо Страхувальник не сплатив черговий страховий платіж до початку періоду страхування, за який вноситься, відповідальність Страховика за страховими випадками за додатковими ризиками, серед яких ризик «Смерть ОСОБА_6 особи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії Договору страхування», припиняється з 00 годин 01 хвилини першого дня періоду, за який повинен був бути сплачений платіж. Відповідальність Страховика по страховим випадкам поновлюється з 00 годин 01 хвилини дня, наступного за днем погашення Страхувальником заборгованості по несплачених страхових платежах за Договором страхування. Термін відповідальності Страховика при цьому не подовжується. Станом на 04.07.2017 року черговий страховий платіж за період страхування з 14.04.2017 року по 14.07.2017 року Страхувальником в повному обсязі сплачено не було. Таким чином, на момент смерті ОСОБА_6 особи 04.07.2017 року, відповідальність Страховика по виконанню свого обов’язку щодо здійснення страхової виплати у разі настання страхового випадку не діяла на підставі пункту 6.12. Правил страхування.

Згідно підпункту 11.4.4. пункту 11.4. (Обов’язки Страховика) Правил добровільного страхування життя (а.с.87-104), Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати шляхом сплати Страхувальнику неустойки (штрафу,пені), розмір якої визначається умовами Договору страхування або законом. Договором страхування розмір неустойки не визначений.

Пунктом 13.10 Правил регламентовано порядок здійснення страхових виплат у разі наявної заборгованості зі сплати страхових платежів за Договором страхування, а саме: якщо на дату страхового випадку за договором страхування є заборгованість, то виплата за основними страховими випадками здійснюється з вирахуванням існуючої заборгованості, за додатковими страховими випадками виплата не здійснюється.

Взаємини між сторонами регулюються нормами ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про страхування».

Згідно з ч.1 ст.16 закону «Про страхування», ст.979 ЦК України договір страхування — це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов’язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Отже, за своєю правовою природою договір страхування є договором про надання послуг.

Згідно з ч.3 ст.16 закону «Про страхування» договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 982 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховим випадком є - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором особистого страхування здійснюється незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також від відшкодування шкоди. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

За змістом ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акту (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Частинами 1 та 2 ст. 991 ЦК України визначено, що страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом. Відповідно до ч. 3 ст.991 ЦК України рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Як зазначено ст. 26 Закону України «Про страхування» підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; 2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону. Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Згідно пункту 13.4. Правил добровільного страхування життя причиною відмови Страховика у здійсненні страхової виплати є виключення із страхових випадків і обставини що підпадають під обмеження страхування, викладені у Розділі 5 цих Правил, а також викладені у Розділі 19 цих Правил.

Як передбачено ст. 9 Закону України «Про страхування» у разі несплати страхувальником чергового страхового внеску в розмірі та у строки, передбачені правилами та договором страхування життя, таким договором може бути передбачено право страховика в односторонньому порядку зменшити (редукувати) розмір страхової суми та (або) страхових виплат.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов’язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Згідно пункту 1.10. Правил добровільного страхування життя Нещасний випадок – раптова, короткочасна, непередбачувана та незалежна від ОСОБА_6 особи (Страхувальника, ОСОБА_5) подія, викликана впливом зовнішніх чинників, включаючи протиправні дії третіх осіб, на ОСОБА_6 особу, що призвели до травматичного пошкодження тканин організму ОСОБА_6 особи з порушенням їх цілісності та функціональності, деформації та порушення опорно – рухового апарату, каліцтва, іншого розладу здоров’я або смерті ОСОБА_6 особи.

Так, як зазначено вище, Поліс №10401-103023 від 13.04.2016 року передбачає страховий випадок Смерть ОСОБА_6 особи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії Договору Страхування. Смерть ОСОБА_6 особи – ОСОБА_4 наступила внаслідок нещасного випадку, що є очевидним.

Як вбачається з рішення про відмову № 12 475, ОСОБА_5 ОСОБА_1 відмовлено у здійсненні страхової виплати з тієї причини, що на момент смерті ОСОБА_4 04.07.2017 року, відповідальність Страховика по виконанню свого обов’язку щодо здійснення страхової виплати у разі настання страхового випадку не діяла на підставі п.6.12. Правил страхування, оскільки станом на 04.07.2017 року черговий страховий платіж за період страхування з 14.04.2017 року по 14.07.2017 року Страхувальником в повному обсязі сплачено не було. Заборгованість на дату страхового випадку складала 52,29 грн.

Таким чином, відповідачем було відмовлено позивачу у здійсненні страхової виплати за страховим випадком Смерть ОСОБА_6 особи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії Договору Страхування, у зв’язку з несплатою страхувальником чергового страхового внеску у повному розмірі, що суперечить вимогам ст. 26 Закону України «Про страхування», оскільки зазначеної підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат ні зазначеним Законом, ні Правилами добровільного страхування життя, не передбачено. Разом з тим, ст. 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що у разі несплати страхувальником чергового страхового внеску в розмірі та у строки, передбачені правилами та договором страхування життя, таким договором може бути передбачено право страховика в односторонньому порядку зменшити (редукувати) розмір страхової суми та (або) страхових виплат, що саме і передбачено пунктом 13.10. Правилам добровільного страхування життя.

Твердження відповідача про те, що страховий випадок - Смерть ОСОБА_6 особи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії Договору Страхування є відповідно до пункту 4.3. Правил добровільного страхування життя додатковим ризиком, а не основним, суд відкидає, виходячи з наступного. Аналізуючи зміст Правил добровільного страхування життя, суд зазначає наступне. Як вбачається з розділу 18 Правил добровільного страхування життя (підпункт 18.1.2.2.) зазначений страховий випадок віднесений до добровільного страхування життя за основними ризиками. Крім того, у розділі 19 зазначених Правил, серед переліку страхових випадків віднесених до добровільного страхування життя за додатковими ризиками, такий страховий випадок як Смерть ОСОБА_6 особи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії Договору Страхування, відсутній. Також, як вбачається з Полісу страхування життя №10401-103023 від 13.04.2016 року, останній укладений за ОСОБА_7 страхування «Класична (Основна частина)». Як вбачається з ОСОБА_7 страхування життя «Класична» до основної накопичувальної частини № 01 відноситься, зокрема, страховий випадок - Смерть ОСОБА_6 особи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії Договору Страхування. Разом з тим, серед переліку страхових випадків віднесених до додаткової ризикової частини № 02, такий страховий випадок як Смерть ОСОБА_6 особи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії Договору Страхування, відсутній.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що як вбачається з базових умов для програм «Класична» та «Власна пенсія», за цією програмою страхування укладаються два Договори страхування: № 01,03 – основна накопичувальна частина та № 02, 04 – додаткова ризикова частина. Таким чином, слід вважати, що якби страховий випадок Смерть ОСОБА_6 особи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії Договору Страхування, відносився до страхового випадку за додатковим ризиком, то Страховику та ОСОБА_4 необхідно було б укласти, крім Полісу страхування життя № 10401-103023 ще й другий Поліс, що власне узгоджується з заявою ОСОБА_4 на укладання договору добровільного страхування, який при заповненні бланку заяви заповнив саме розділ під назвою «Основна програма», а розділ під назвою «Ризикова частина» не заповнював.

Таким чином, суд приходить до висновку, що страховий випадок Смерть ОСОБА_6 особи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії Договору Страхування відноситься до страхових випадків за основними ризиками. А тому відповідач з урахуванням вимог пункту 13.10. Правил добровільного страхування життя, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про страхування», повинен був здійснити страхову виплату за страховим випадком Смерть ОСОБА_6 особи внаслідок нещасного випадку, що сталася протягом дії Договору Страхування у передбаченому договором розмірі.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 638 цього ж Кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Умовами Договору страхування №10401-103023 від 13.04.2016 року чітко визначені строки сплати та розміри, в яких повинні були сплачені страхові платежі. Як на час укладення Договору страхування так і протягом дії цього договору Страхувальник ОСОБА_4 був згоден з умовами договору. Страхувальник був вільний як у виборі фінансових установ для отримання страхових послуг, так і у виборі форми та програм страхування. Відповідно до умов Договору страхування черговий страховий платіж за період страхування з 14.04.2017р. по 14.07.2017р. становив 1226,83 грн., натомість Страхувальником було сплачено за даний період страховий платіж не в повному обсязі, а у розмірі 1 174,54 грн.

Тому з твердженням позивача щодо сплати ОСОБА_4 за період страхування з 14.04.2017р. по 14.07.2017р. страхового платежу у розмірі 1174,54 грн., як у розмірі обумовленому договором, суд не погоджується, оскільки умовами договору, а саме Таблицею розмірів страхових платежів та викупних сум, застережені періоди та розміри страхових платежів, з якими ОСОБА_4 був згоден як на час укладення договору страхування так і протягом дії цього договору, оскільки не оскаржив їх.

Разом з тим, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання сплаченим та зарахованим за період з 14.04.2017 року по 14.07.2017 року страхового платежу в сумі 1174,54 грн., отриманим ПрАТ «СК «ТАС» за договором страхування №10401-103023 від 13.04.2016 року підлягають задоволенню, оскільки платіж в зазначеній сумі та за зазначений період фактично був сплачений ОСОБА_4 на рахунок відповідача та отриманий останнім.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином в установлений строк і одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 20 ч.1 п.3 Закону України «Про страхування» страховик зобов’язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом. Аналогічна норма міститься у підпункті 11.4.4. пункту 11.4. Правил добровільного страхування життя.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до закону «Про захист прав споживачів» цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. А відповідно до п.22 ст.1 цього ж закону споживач — фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника. Таким чином, на підставі аналізу вищевказаних правових приписів та з урахуванням п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від 12.04.96 №5 можна зробити висновок, що до відносин, які регулюються нормами закону «Про захист прав споживачів», належать, зокрема, відносини, які виникають при укладенні договору страхування.

У ч.5 ст.10 закону «Про захист прав споживачів» установлено: в разі якщо виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня в розмірі 3% вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. Одночасно законодавством, що регулює правовідносини у сфері страхування, визначено, що в разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов’язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом (ст.992 ЦК України). А згідно з ч.4 ст.16 Закону України «Про страхування» однією з істотних ознак договору страхування є визначення в ньому відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Таким чином, у зв'язку із простроченням виконання відповідачем вищевказаних грошових зобов'язань по виплаті страхової виплати у розмірі 150 000,00грн., за період прострочки з 21.12.2017 року до 06.03.2018 року (76 днів) 3% річних становить 936 грн. 98 коп., із розрахунку (сума боргу х 3/100 х кількість прострочених днів / 365).

Також, відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів", в зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань зі сплати позивачу страхової виплати за Договором добровільного страхування життя, з відповідача належить стягнути пеню у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги) за кожний день прострочення.

Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків. Отже, ч.3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та п.4 частини 5 статті 12 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків (правова позиція, викладена у Постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 р. у справі №6-100цс14).

Враховуючи, що розмір нарахованої позивачем неустойки – 342 000 грн. 00 коп. значно перевищував розмір збитків – 150 000 грн. 00 коп., правильним є висновок суду про наявність підстав для зменшення її розміру на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, тому застосовуючи принцип розумності та справедливості, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача пені в розмірі передбаченої договором страхування суми страхової виплати, який становить 150 000 грн. 00 коп.,

Таким чином, з урахуванням суми страхової виплати – 150 000 грн. 00 коп., пені – 150 000 грн. 00 коп. та 3 % річних - 936 грн. 98 коп., з відповідача на користь позивача належить стягнути суму страхового відшкодування у розмірі 300 936 грн. 98 коп., а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи, до яких належать витрати, у тому числі на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, керуючись ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 3714 грн. 17 коп. (704,80 грн. + 3009,37 грн.), у відповідності до Закону України «Про судовий збір», за вимогу немайнового характеру та вимогу майнового характеру. Також з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, які суд вважає за необхідне стягнути у розмірі 3000 грн. (а.с.18).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 15, 16, 525, 526, 551, 610, 625, 627, 628, 638, 979, 982, 988, 990, 991 ЦК України, ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 8, 9, 16, 20, 25, 26 Закону України «Про страхування», ст.ст. 2, 5, 10, 11, 12, 141, 209, 263-268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, інтереси якої представляє ОСОБА_2, до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» про визнання страхового платежу сплаченим, стягнення страхового відшкодування – задовольнити частково.

Визнати сплаченим та зарахованим за період з 14.04.2017 року по 14.07.2017 року страховий платіж в сумі 1174,54 грн., отриманий Приватним акціонерним товариством «СК «ТАС» за договором страхування №10401-103023 від 13.04.2016 року.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СК «ТАС» (код ЄДРПОУ 30929821, адреса місцезнаходження: м. Київ, пр. Перемоги, 65) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) суму страхового відшкодування в розмірі 300 936 грн. 98 коп., з урахуванням пені та 3% річних, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СК «ТАС» (код ЄДРПОУ 30929821, адреса місцезнаходження: м. Київ, пр. Перемоги, 65) у дохід держави судовий збір у розмірі 3714 грн. 17 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області суд протягом 30-ти днів з дня його складення.

Суддя В.В. Попов