П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2019 року

м. Рівне

Справа № 752/8962/17

Провадження № 22-ц/4815/389/19

Головуючий у Рівненському міському суді: Бердій М.А.

Дата і місце ухвалення рішення суду:

04.12.2018 р. у м. Рівне Рівненської області

Час ухвалення рішення: не зазначено

Повний текст рішення складено: не зазначено

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Бондаренко Н.В., Ковальчук Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Комунального підприємства "Київпастранс" Київської міської державної адміністрації в особі Тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо №1 - адвоката Тараско Тетяни Євгенівни на рішення Рівненського міського суду від 04 грудня 2018 року у справі за позовом Комунального підприємства "Київпастранс" Київської міської державної адміністрації в особі Тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо №1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

в с т а н о в и в :

У квітні 2017 року в Голосіївський районний суд м. Києва звернулося Комунальне підприємство "Київпастранс" Київської міської державної адміністрації в особі Тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо №1 (далі - КП "Київпастранс" в особі депо №1) до ОСОБА_3 з позовом про відшкодування шкоди в порядку регресу. Позов мотивовано тим, що в 2011 році під час виконання трудових обов'язків, тобто під час керування тролейбусом марки "МАЗ 103-Т", інвентарний номер 1711, який є власністю позивача, відірвалося ліве заднє колесо. Цим колесом через його наїзд завдано шкоди автомобілю НОМЕР_1, яку 29 квітня 2016 року виплачено позивачем на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 28 листопада 2013 року. Розмір безпосередніх збитків склав 9 028, 14 гривень, а також 1 720, 50 гривень судового збору.

Вважаючи, що ним набуто права зворотної вимоги (регресу), КП "Київпастранс" в оссобі депо №1 пред'явлено позов до ОСОБА_3 про відшкодування 10 748, 64 гривень.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 03 травня 2017 року відкрито провадження у справі за позовом КП "Київпастранс" в особі депо №1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу та призначено її до розгляду на 15 год. 30 хв. 11 вересня 2017 року.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14 листопада 2017 року зазначену справу передано за підсудністю на розгляд Рівненського міського суду Рівненської області.

У поданому 08 жовтня 2018 року відзиві на позовну заяву представник відповідача - адвокат Бойчук К.М., вважаючи заявлені вимоги позивача необґрунтованими, просив відмовити КП "Київпастранс" в особі депо №1 у задоволенні позову. При цьому посилався на правила ч. 3 ст. 233 КЗпП України та ст. 257 ЦК України і вказував, що позивачем пропущено річний строк звернення до суду за вирішенням спору і позовну давність тривалістю у три роки.

В подальшому, 26 листопада 2018 року (вихідна дата міститься на штемпелі поштового конверта) КП "Київпастранс" в особі депо №1 зменшено розмір позовних вимог до 5 411, 34 гривень збитків та 1 600 гривень судового збору. Дані зміни до позову було прийнято судом.

Того ж числа позивачем подано відповідь на відзив представника відповідача, де покликався на обґрунтованість своїх вимог, а тому і безпідставність заперечень ОСОБА_3

Рішенням Рівненського міського суду від 04 грудня 2018 року відмовлено в задоволенні позову КП "Київпастранс" в особі депо №1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Позивач: КП "Київпастранс" в особі депо №1; місцезнаходження: м. Київ, вулиця Набережне шосе, 2; код ЄДРПОУ: 31725604.

Відповідач: ОСОБА_3; ІНФОРМАЦІЯ_1; місце проживання: АДРЕСА_1

На рішення суду позивачем через свого представника - адвоката Тараско Т.Є. подано апеляційну скаргу, де посилається на його незаконність та необґрунтованість, що полягало у хибному застосуванні судом норм матеріального та порушенні норм процесуального права.

На її обґрунтування зазначалось про свою незгоду із тим, що спірні відносини виникли із суброгації, тобто з факту переходу до страховика на підставі відповідного акту права вимоги, яке страхувальник має щодо особи, винної у спричиненні збитків. Між тим, вважає, що правовідносини між сторонами носять характер регресу, а саме права відповідальної особи. яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. З огляду на це припинилося правовідношення з виплати відповідальною особою відшкодування і виникнення нового, пов'язаного з регресною вимогою.

Заявник переконував, що при регресі перебіг позовної давності починається з моменту, коли відповідальна особа виплатила грошові кошти, тобто зазнала збитків. Натомість при суброгації перебіг цього матеріального строку розпочинається з моменту виникнення страхового випадку.

Вважав помилковим твердження суду на необхідність урахування правової позиції Верховного Суду України, що викладена у постанові від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-152цс14. Обґрунтовував свої доводи тим, що позивач не мав права вимоги про відшкодування шкоди з відповідача до моменту страхової виплати.

Намагаючись спростувати висновки суду, вказував про залишення судом без уваги роз'яснень абз. третього п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 29 грудня 1992 року №14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками", де вказано про виникнення права вимоги до працівника з часу виплати роботодавцем сум третій особі і з цього ж часу повинен обчислюватися строк на пред'явлення регресного позову.

Крім того, стверджувалося про існування саме такої практики в Миколаївському апеляційному суді, яким 15 листопада 2018 року прийнято постанову у справі № 22-ц/4812/71/18.

Оскільки грошові кошти на користь страховика позивачем перераховано 21 квітня 2016 року та з урахуванням наведених доводів, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове - про повне задоволення вимог КП "Київпастранс" в особі депо №1 до ОСОБА_3

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подавався.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи КП "Київпастранс" в особі депо №1, колегія суддів дійшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції правильно виходив з доведеності та обґрунтованості позову, однак оскільки позивачем пропущено без поважних причин позовну давність для заявлення вимог у порядку суброгації, тому позов залишено без задоволення.

Як з'ясовано судом, з 23 березня 2011 року ОСОБА_3 перебував у строкових трудових відносинах з КП "Київпастранс" в особі депо №1, виконуючи обов'язки водія тролейбуса 2 класу звичайного режиму з погодинно-преміальною оплатою праці протягом трьох місяців.

17 жовтня 2011 року о 10 год. 30 хв. по вулиці Заболотного у м. Київ під час руху тролейбуса "МАЗ 103-Т", інвентарний номер 1711, водій ОСОБА_3 перед виїздом не перевірив і не забезпечив технічний справний стан тролейбуса, не врахував під час руху дорожньої обстановки, безпечної швидкості руху, внаслідок чого в ході руху від'єдналося ліве заднє колесо і покотилося на припаркований автомобіль НОМЕР_1, здійснивши зіткнення з автомобілем. Внаслідок події пошкоджено обидва транспортних засоби.

Цей факт стверджено постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2011 року, якою ОСОБА_3 визнано винним за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді 340 гривень штрафу.

Сторонами не оспорюється, що автомобіль НОМЕР_1, забезпечений договором добровільного страхування наземного транспорту №032-а\11К від 27.01.2011, укладеним з Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - ПрАТ "СК АХА Страхування" або Страховик).

В подальшому, Господарський суд м. Києва 28 листопада 2013 року своїм рішенням, що набрало законної сили, стягнув з КП "Київпастранс" на користь Страховика 9 028, 14 гривень страхового відшкодування та 1 720 гривень судового збору.

Зазначене рішення суду виконане 20 квітня 2016 року шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 10 748, 64 гривень на рахунок ПрАТ "СК АХА Страхування", про що свідчить зміст відповідного платіжного доручення № СОЗ03265/1.

17 травня 2016 року КП "Київпастранс" в особі депо №1 направлено на адресу відповідача регресну вимогу №355, якою запропоновано сплатити 10 748, 64 гривень у добровільному порядку.

Колегія суддів ураховує, що для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність складу правопорушення, а саме протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; наявності шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Цієї ж позиції дотримується Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 27 березня 1992 року №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди".

Правильним апеляційний суд вважає і висновки суду попередньої інстанції про те, що спірні правовідносини між сторонами за своєю правовою природою є суброгацією, а тому відповідно регулюються правилами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування".

Як обґрунтовано послався суд, дані вимоги закону вказують про перехід права вимоги до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора, а саме до страховика потерпілої особи переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.

Стаття 269 Кодексу торговельного мореплавства України дає роз'яснення терміну "суброгація".

Згідно із цією статтею у разі сплати страхової суми, за винятком випадку, передбаченого статтею 266 цього Кодексу, до страховика, за його згодою, переходять:

1.)усі права на застраховане майно - у разі страхування на повну вартість;

2.)право на частку застрахованого майна пропорційно відношенню страхової суми до страхової вартості - у разі страхування за неповну вартість.

Відповідно до ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

У разі неможливості використати аналогію закону для врегулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Тому за наведених обставин та з урахуванням аналогії права суд зробив правильний висновок, що перехід права від Страховика до особи, яка виплатила страхове відшкодування, у спірних відносин є суброгацією. При цьому також обґрунтовано зазначено, що основною характерною ознакою суброгації є збереження того зобов'язання, яке виникло із заподіяння шкоди і у зв'язку з яким було виплачене страхове відшкодування, й зміна в ньому кредитора.

З роз'яснень, даних пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 27 своєї постанови від 01.03.2013 № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", вбачається, що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття "регрес" та "суброгація". Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК України), а також статтею 38 Закону №1961-ІV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України "Про страхування" встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов'язанні, тому з рахуванням положення статті 515 ЦК України суброгація застосовується лише до майнового страхування.

При суброгації перебіг позовної давності починається від дня настання страхового випадку, адже при переході права вимоги до страховика переходять усі права, які мав страхувальник, зокрема це стосується і права на подання позову в т.ч. щодо часу виникнення права на позов, - з моменту дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої завдано особі шкоду.

Правильно судом враховано і роз'яснення абз. третього п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", звідки видно, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Так, згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Правовою позицією Верховного Суду України, що висловлена судовими палатами у цивільних та господарських справах у постанові від 25 грудня 2013 року у справі №6-112цс13, стверджено, що відповідно до положень ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" від дня настання страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування шкоди за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат й у межах загального строку позовної давності, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки.

Відповідно до ст.ст. 253, 257, 261, 267 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Сторонами не заперечується, і ця обставина підтверджується матеріалами справи, представником відповідача в засіданні суду попередньої інстанції заявлялося клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог позивача щодо відшкодування ОСОБА_3 шкоди в порядку регресу та відмовити з цієї підстави у задоволенні позову.

Встановлено, що страхова подія відбулася 17 жовтня 2011 року, тоді як позов пред'явлено 28 квітня 2017 року, тобто через майже п'ять років шість місяців після виникнення відповідного права вимоги. Між тим, перебіг позовної давності закінчився 17 жовтня 2014 року.

Позивач не клопотав перед судом, а суд не знайшов підстав для визнання обставин, з огляду на які закінчився цей матеріально-правовий строк, поважними причинами пропущення позовної давності.

Щодо заявленої позивачем матеріально-правової вимоги про відшкодування шкоди в порядку регресу і встановлених судом обставин, що шкода повинна відшкодовуватися в порядку суброгації, то колегія суддів відповідно до ст. 175 ЦПК України розуміє під підставами позову, які відповідно до ст.ст. 43, 49 цього Кодексу суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону. Тому в разі посилання позивача не на ту норму закону, суд уточнює підстави позову й застосовує норму закону, яка їм відповідає, незалежно від згоди на це позивача.

Доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду стосовно застосування понять "регрес" і "суброгація", а тому відповідно і регулювання спірних правовідносин різними правовими нормами, на увагу апеляційного суду не заслуговують. Так, зазначені доводи спростовані висновками міського суду, з правильністю яких погоджується і колегія суддів.

Не можна погодитися як з необґрунтованими і з аргументами автора скарги про хибне застосування норм матеріального права.

Не заслуговують на увагу і твердження представника позивача про судову практику Миколаївського апеляційного суду, оскільки вимоги ч. 4 ст. 263 ЦПК України вказують про обов'язковість врахування при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду. При цьому неможливо застосувати і правила ст. 82 ЦПК України про преюдиціальність обставин, адже у даній справі та у справі, що вирішувалася іншим апеляційним судом, беруть участь різні особи, а спірні відносини стосуються фактів, що не є тотожними і відрізняються між собою.

Решта доводів апеляційної скарги не ґрунтуються на матеріалах справи та положеннях цивільного законодавства і колегією суддів до уваги не беруться.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Судовий збір, що понесений позивачем при поданні апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України слід віднести на його ж рахунок.

Керуючись ст. 374-375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київпастранс" Київської міської державної адміністрації в особі Тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо №1 - адвоката Тараско Тетяни Євгенівни залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду від 04 грудня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий : С.В. Хилевич

Судді : Н.В. Бондаренко

Н.М.Ковальчук